Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Попікової О.В., Сасевича О.М., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Ващенко Оксани Миколаївни щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни,

встановила:

Ільєва Тетяна Григорівна Указом Президента України від 22 грудня 2009 року № 1091/2009 призначена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва строком на п’ять років. Указом Президента України від 19 грудня 2018 року № 429/2018 призначена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва.

До Вищої ради правосуддя 5 травня 2021 року (вх. № В-2545/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Ващенко О.М. на дії судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. під час розгляду справи № 757/3739/21.

Скаржник зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. від 18 лютого 2021 року задоволено клопотання адвоката Мкртичевої М.І. в інтересах ОСОБА_1 про арешт майна в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені 4 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 182 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

Вказаною ухвалою накладено арешт на майнові права інтелектуальної власності – доменне ім’я вебресурсу, зокрема golos.ua, – шляхом зобов’язання інтернет-провайдерів, що здійснюють діяльність на території України, які відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про телекомунікації» внесені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, перелік яких міститься на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації (https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=99&id=1759&language=uk), закрити до них доступ користувачів мережі Інтернет на території України.

На думку скаржника, слідчий суддя Ільєва Т.Г. ухвалила рішення про заборону доступу до вебресурсу у спосіб, що не передбачений нормами кримінального процесуального законодавства.

Зокрема, як зазначила Ващенко О.М., слідчий суддя Ільєва Т.Г. проігнорувала вимоги статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), якою передбачено, що речовими доказами, на які відповідно до частини першої статті 170 КПК України може бути накладено арешт, є лише «матеріальні цінності», зокрема – гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти, цінності та інші речі, а не вебресурс або вебсайт, який є «сукупністю даних електронної (цифрової) інформації» (стаття 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»).

Скаржник повідомила, що у цьому випадку речовими доказами можна визнати лише публікації, розміщені на вебресурсі, і сторона обвинувачення не позбавлена можливості в установленому процесуальним законом порядку зробити фотокопію публікації на вебресурсі як речового доказу та вчинити всі необхідні дії для збереження його в матеріалах кримінального провадження.

На думку Ващенко О.М., вказане свідчить про відсутність підстав для застосування заходів забезпечення кримінального провадження шляхом накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності, оскільки в такий спосіб не буде досягнута дієвість цього провадження (частина перша статті 131 КПК України). Зазначає, що накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності – доменне ім’я вебресурсу шляхом «зобов’язання закрити до них доступ» є технічно некоректним і такий спосіб забезпечення кримінального провадження не передбачений статтею 170 КПК України, відповідно до якої суд має право забороняти або обмежувати користування, розпорядження майном.

Скаржник наголошує, що неприпустимим є вирішення питань у сфері телекомунікацій та інформаційних технологій без залучення відповідних технічних спеціалістів, оскільки це може призвести до порушення прав громадян та юридичних осіб як в Україні, так і за її межами. Висновків спеціалістів про можливість блокування / закриття доступу до вебресурсу golos.ua сторона обвинувачення на розгляд слідчому судді не надала. Також слідчий суддя Ільєва Т.Г. не розглянула можливості доступу до окремих статей (публікацій) на зазначеному сайті, а не одразу закриття / блокування всього сайту.

Крім того, Ващенко О.М. у скарзі вказала, що Закон України «Про телекомунікації» надає операторам і провайдерам телекомунікацій право відключати кінцеве обладнання або обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів у таких випадках: відключення на підставі рішення суду кінцевого обладнання, якщо воно використовується абонентом для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки (пункт 9 частини першої статті 38 Закону України «Про телекомунікації»); на підставі рішення суду обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії (пункт 18 частини першої статті 39 Закону України «Про телекомунікації»).

Інших обмежень доступу до ресурсів мережі Інтернет на підставі судового рішення заначений Закон не містить.

Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1649/3дп/15-21 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. з підстав можливої наявності в її діях під час розгляду справи № 757/3739/21 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим Законом дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, який є також учасником дисциплінарної справи.

З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з прийняттям законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.

Відповідно до пункту 23⁷ розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Протоколом автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 2 листопада 2023 року дисциплінарну справу щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. передано для підготовки до розгляду Дисциплінарною палатою члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюбі О.В.

Третя Дисциплінарна палата своєчасно і належним чином повідомила суддю Ільєву Т.Г. та скаржника Ващенко О.М. про дату і час розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання письмових запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу на адреси, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднивши відповідні запрошення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

17 січня 2024 року на засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Ільєва Т.Г. та скаржник Ващенко О.М. не прибули.

Суддя Ільєва Т.Г. надіслала додаткові пояснення.

Ураховуючи, що суддя Ільєва Т.Г. надала письмові пояснення, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про можливість розгляду дисциплінарної справи за відсутності судді Ільєвої Т.Г. та скаржника Ващенко ОМ., які належним чином повідомлені про дату та час засідання дисциплінарного органу.

Ознайомившись із матеріалами дисциплінарної справи, поясненнями судді Ільєвої Т.Г., заслухавши доповідача в дисциплінарному провадженні, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

У провадженні Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені 4 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ІНФОРМАЦІЯ_1 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 182 КК України.

Предметом досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні були факти поширення публікацій (понад 25 епізодів) від 10 листопада 2020 року, 12 листопада 2020 року, 27 листопада 2020 року, 30 листопада 2020 року, 2 грудня 2020 року, 4 грудня 2020 року, 8 грудня 2020 року, 9 грудня 2020 року, 11 грудня 2020 року, що мали такі назви: «Журналисты раскрыли реального собственника Mind.ua ОСОБА_1 и его «зиц-председателей» ОСОБА_17 и ОСОБА_18», «Как экс-руководители «оборонки» ОСОБА_1 с ОСОБА_19 стартап ADAM запускали и на какие деньги?», «ОСОБА_1 или новый Остап Бендер в сфере инвестиций», «ОСОБА_1, его фиктивный «инвестфонд» WeFund Ventures и CEO Club Ukraine», «Tоп-чиновників українського ОПК підозрюють у розкраданні держкоштів. Що покаже розслідування проти керівників оборонних підприємств», «Бджоли проти меду. Як НАБУ долає корупцію в «оборонці», «Як ОСОБА_1 зі своєю журналісткою ОСОБА_20 і спецслужбами РФ проти ОСОБА_21 і української влади в шпигуни грали», «На майно ОСОБА_1 і інших фігурантів кримінальної справи про розтрату коштів «Спецтехноекспорту» накладено арешт – ГПУ», «Одиозный коррупционер ОСОБА_1 вместо тюрьмы создал фейковый «инвестфонд» WeFund Ventures и CEO Club Ukraine», «Будущее ADAM в США под угрозой: скандал разгорелся после публикаций СМИ о расследованиях в отношении ОСОБА_1 и ОСОБА_22», «ОСОБА_22, ОСОБА_19, ОСОБА_1:топ-чиновников украинского ОПК подозревают в хищении госсредств», «Предприятием «Укроборонпрома» до сих пор руководят люди коррупционера ОСОБА_1», «Главред и собственник сайта mind.ua Евгений ОСОБА_18 решили «забанить» своих конкурентом в Googlе», що були опубліковані як первинні у формі ретрансляції в електронних виданнях засобів масової інформації та розміщені, зокрема, на таких вебсайтах: https://proua.com.ua; https://grom-ua.org; https://from-ua.com; https://akcenty.com.ua; https://crime-ua.com; https://www.sbypost.com; https://www.open-ua.net; https://apostrophe.ua; https://glavcom.ua; https://prukraine.com; https://antikor.com.ua; https://golos.ua, негативної інформації у формі твердження як власників вебсайтів, так і авторів публікацій, зміст яких ставить під сумнів дотримання ОСОБА_1 законодавства України та його моральних якостей, спотворює його ділову репутацію, формує негативну громадську думку про ОСОБА_1, руйнує його позитивний імідж та репутацію, а отже є такими, що порушують право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, що становить порушення недоторканності приватного життя. При цьому зібрана, змінена, збережена, використана та поширена конфіденційна інформація про місце проживання ОСОБА_1, про орієнтовну вартість помешкання (квартири), а також інформація про членів сім’ї (матір і батька) та їх соціальні зв’язки (за наявності таких), їх нерухомість та її вартість, указує на вчинення невідомою групою осіб стосовно ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 182 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Мкртичеву М.І., у зазначеному кримінальному провадженні, звернувся із цивільним позовом про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, і просив стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРНЕТ ІНВЕСТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОСТІНГ УКРАЇНА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Апостроф ТВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Голос.ЮА», фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, Національного антикорупційного порталу «Антикор», Редакції «NewsProua.com», Редакції вебсайту Громадянського об’єднання «Журналісти проти корупції та свавілля», Редакції вебсайту «Апостроф», Редакції вебсайту «glavcom.ua», Редакції вебсайту «open-ua.net», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень.

ОСОБА_1 визнано потерпілим та цивільним позивачем у вказаному кримінальному провадженні, що підтверджується пам’яткою про процесуальні права та обов’язки потерпілого.

З метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні адвокат Мкртичева М.І., яка діяла в інтересах ОСОБА_1, звернулась до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, а саме на майнові права інтелектуальної власності доменне ім’я вебресурсу proua.com.ua; grom-ua.org; from-ua.com; akcenty.com.ua; crime-ua.com; www.sbypost.com; www.open-ua.net; apostrophe.ua; glavcom.ua; prukraine.com; antikor.com.ua; golos.ua шляхом зобов’язання Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна»; Приватного акціонерного товариства «Київстар»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайфселл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційна Логістика» (ТРІОЛАН); Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертелеком» Інтернаціональні телекомунікації; Приватного акціонерного товариства «Дата Груп»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа Ланет»; Приватного акціонерного товариства «Фарлеп-Інвест» («Вега»); Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрінет»; Товариства з обмеженою відповідальністю НВП «Тенет»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Лінк», зареєстрована торгівельна марка Фрегат, Товариства з обмеженою відповідальністю «Білінк»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Саннет»; Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСНЕТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКЛАУТ-ІНВЕСТ» та інших інтернет-провайдерів, що здійснюють діяльність на території України, і відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про телекомунікації» внесені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, перелік яких міститься на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації: https://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=99&id=1759&language=uk закрити до них доступ користувачів мережі Інтернет на території України, з метою забезпечення цивільного позову, а також зазначила, що вказані вебресурси, є знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є речовими доказами, а отже можуть містити інформацію, яка дасть можливість установити всіх осіб, причетних до вчинення вказаного злочину, обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження.

У наведеному клопотанні адвокат Мкртичева М.І. звертала увагу на те, що після направлення ОСОБА_1 претензій до власників вебсайтів, редакцій, редакторів та авторів публікацій з проханням видалити та спростувати недостовірну негативну і конфіденційну інформацію, вказані у цивільному позові відповідачі не вчинили жодних дій для відновлення порушених прав ОСОБА_1.

Адвокат Мкртичева М.І. зазначила, що вебресурси https://proua.com.ua; https://grom-ua.org; https://from-ua.com; https://akcenty.com.ua; https://crime-ua.com; https://www.sbypost.com; https://www.open-ua.net; https://apostrophe.ua; https://glavcom.ua; https://prukraine.com; https://antikor.com.ua; https://golos.ua є знаряддям вчинення злочину, що зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, є речовими доказами, а отже можуть містити інформацію, що дасть можливість установити всіх причетних до вчинення вказаного злочину осіб, які мають значення для кримінального провадження.

Опубліковані статті, які перебувають у відкритому доступі у мережі Інтернет та містять негативну інформацію про ОСОБА_1, далі ретранслюють інші вебресурси, що завдає непоправної шкоди ОСОБА_1.

Таким чином, цивільний позивач вважав, що є необхідність у накладенні арешту як виду забезпечення цивільного позову в кримінальному провадженні з метою ефективного захисту та поновлення порушених оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1, за захистом яких він звернувся.

За результатами розгляду вказаного клопотання 18 лютого 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва Ільєва Т.Г. постановила ухвалу про його задоволення.

Не погодившись із цією ухвалою, представники компанії «Тека-Груп Фаундейшн» – адвокат Лиходід Р.В., Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» – адвокат Іскоротенський Д.А., Приватного акціонерного товариства «Київстар» – адвокат Савченко А.В., директор Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКЛАУТ-ІНВЕСТ» – ОСОБА_16, звернулися до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року скасовано в частині зобов’язання інтернет-провайдерів Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна», Приватного акціонерного товариства «Київстар», Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКЛАУТ-ІНВЕСТ», компанії «Тека-Груп Фаундейшн» закрити до них доступ. Постановлено в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання адвоката Мкртичевої М.І. в інтересах ОСОБА_1 в частині зобов’язання вказаних інтернет-провайдерів закрити доступ до вебресурсів, зазначених в ухвалі слідчого судді, відмовлено.

В ухвалі Київський апеляційний суд зазначив, що на момент подання та розгляду клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження № ІНФОРМАЦІЯ_1 жодній особі не повідомлено про підозру, тобто фактично слідчий суддя була позбавлена можливості накласти арешт на майно в зазначеному кримінальному провадженні з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки відповідно до вимог частини шостої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Апеляційний суд вказав, що слідчий суддя не перевірила наведених обставин та дійшла передчасного висновку щодо задоволення клопотання про арешт майна.

Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на безпідставність посилання слідчого судді, що арешт майна надасть можливість зберегти докази для досягнення цілей та мети кримінального провадження, оскільки цей арешт прямо стосується кримінального провадження, проте відповідно до положень частини першої статті 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду з метою збереження речових доказів має право звернутись лише прокурор чи слідчий за погодженням з прокурором.

У поясненнях суддя Ільєва Т.Г. повідомила, що у її провадженні дійсно перебувало вказане клопотання про арешт майна, яке було задоволено з огляду на таке.

У провадженні Печерського УП ГУ НП у місті Києві перебувало кримінальне провадження № ІНФОРМАЦІЯ_1 від 4 грудня 2020 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 182 КК України.

Потерпілим і цивільним позивачем у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_1.

Предметом досудового розслідування є факти поширення публікацій, які містять негативну інформацію у формі твердження як власників вебсайтів, так і авторів публікацій, зміст яких ставить під сумнів дотримання ОСОБА_1 законодавства України та спотворює його ділову репутацію, формує негативну громадську думку про нього, руйнує його позитивний імідж та репутацію, а отже, є такими, що порушують право ОСОБА_1 на повагу до його честі, гідності і ділової репутації, що становить порушення недоторканності приватного життя.

Водночас, з чіткою періодичністю надалі публікується недостовірна інформація щодо ОСОБА_1, яка навіть з посиланням на нібито офіційні джерела є «перекрученою» та спотвореною авторами публікацій та власниками вебсайтів.

Суддя Ільєва Т.Г. зазначила, що у клопотанні про арешт майна адвокат звернула увагу, що відомості, висвітлені у публікаціях, містять конфіденційну інформацію, а також негативну недостовірну інформацію. Деякі публікації містять фото не лише ОСОБА_1, а й відомості про розташування та ймовірну вартість майна, що належить членам його сім’ї.

У клопотанні також було зазначено, що представники ОСОБА_1 власникам вебсайтів, редакціям, редакторам та авторам публікацій надіслали претензію з проханням видалити та спростувати недостовірну негативну і конфіденційну інформацію. Проте лише деякі адресати видалили таку інформацію та опублікували спростування, однак інші сайти, щодо яких було подано цивільний позов, не вчинили жодних дій, спрямованих на відновлення порушених прав ОСОБА_1 Такі публікації надалі ретранслюються, а інформація дедалі більше «перекручується», що завдає непоправної шкоди ОСОБА_1.

Таким чином, цивільний позивач вважав, що є необхідність у накладенні арешту як виду забезпечення цивільного позову з метою ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1.

Суддя Ільєва Т.Г. також зауважила, що у рішенні Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справі «Пантелеєнко проти України» зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. А у рішенні у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ вказав, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Суддя Ільєва Т.Г. пояснила, що, вивчивши клопотання та дослідивши його матеріали, вона як слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшла висновку про накладення арешту на майно. Зазначені у дисциплінарній скарзі Ващенко О.М. підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та мотивовані незгодою скаржника з ухваленим судовим рішенням.

Ільєва Т.Г. повідомила, що під час здійснення розгляду клопотання про арешт майна вона повною мірою дотрималась вимог Конституції України, КПК України, Закону України «Про судоустрій і статус судів», а також урахувала основні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

Суддя Ільєва Т.Г. зауважила, що після повернення матеріалів справи з Київського апеляційного суду, детально дослідила матеріали провадження та взяла до уваги доводи та позицію цього суду.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідно зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в цьому випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно, слідчий суддя має обов’язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. Водночас закон не вимагає, аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був упевнений у тому, що ці докази можуть дати підстави для пред’явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в цьому кримінальному провадженні необхідно застосувати вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно із частиною першою статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до частини шостої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як передбачено частиною першою статті 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову – також цивільний позивач.

За приписами частини третьої статті 171 КПК України у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

Постановляючи ухвалу про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову, слідчий суддя Ільєва Т.Г. залишила поза увагою, що в межах кримінального провадження жодній особі не повідомлено про підозру, що виключало можливість накладення арешту на майно осіб з метою забезпечення відшкодування шкоди.

За таких обставин, постановляючи ухвалу про накладення арешту з метою забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, слідчий суддя Ільєва Т.Г. діяла всупереч вимогам статей 170, 171 КПК України, що стало підставою для скасування зазначеного судового рішення Київським апеляційним судом.

Водночас відповідно до частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків.

У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

У пункті 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства в Східній Європі, Південному Кавказі та Східній Азії (від 23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Недопустимість юридичної відповідальності суддів за добросовісну суддівську помилку є однією з гарантій незалежності суддів.

Засоби для виправлення суддівських помилок слід передбачити відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави (пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположні принципи)).

Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують прав і свобод, що захищаються Конвенцією.

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Ільєва Т.Г., постановляючи ухвалу від 18 лютого 2021 року про арешт майна, припустилась добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості, яку виправив суд апеляційної інстанції.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також установила, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Голос.ЮА» Івасюк І.Ю. звернулась до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду Батрин О.В. від 14 квітня 2021 року клопотання задоволено. Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 18 лютого 2021 року у справі № 757/3739/21-к, а саме на майнові права інтелектуальної власності – доменне ім’я вебресурсу golos.ua – шляхом скасування зобов’язання інтернет-провайдерів, що здійснюють діяльність на території України, які відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про телекомунікації» внесені до реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій, перелік яких міститься на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації: http://nkrzi.gov.ua/index.php?r=site/index&pg=55&language=uk та закриття до них доступу користувачів мережі Інтернет на території України.

Задовольняючи клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя зазначила, що постановою старшого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у місті Києві кримінальне провадження № ІНФОРМАЦІЯ_1 закрито у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Крім того, було встановлено, що 21 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва (справа № 761/2059/21) із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та спростування її (інформація, яка була предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № ІНФОРМАЦІЯ_1).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено, оскільки заявник не довів належними та допустимими доказами розповсюдження інформації в мережі Інтернет.

У рішенні зазначено, що заявник послався на те, що вказані статті (публікації) було поширено в мережі Інтернет та на підтвердження їх розміщення надав роздруківки відповідних статей. Однак суд не зміг взяти їх до уваги як належні докази розповсюдження відомостей, на які посилався заявник, оскільки на день розгляду заяви судом зазначені заявником статті (публікації) видалені, а заявник не надав доказів, що ці статті дійсно були розміщені в мережі Інтернет (відповідні експертні висновки «Центру компетенції», якими зафіксовано і досліджено зміст вебсторінок у мережі Інтернет, суду не надано).

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їхніх рішень.

Орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не перевіряє законності судового рішення, а перевіряє дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2018 року у справі № 11-386сап18.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Суддя Ільєва Т.Г. зазначила, що як слідчий суддя, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшла висновку про накладення арешту на майно.

Під дисциплінарним проступком судді слід розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень і так само загальновизнаних моральних вимог.

У пункті 83 висновку ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30 червня 2017 року № JUD-UKR/298/2017 вказано, що, у принципі, суддя не повинен нести відповідальність за дії, вчинені внаслідок звичайної недбалості, оскільки це може негативно позначитись на його/її суддівській незалежності. Відтак слід обмежити перелік підстав для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності умисними діями або діями внаслідок грубої (очевидної) недбалості.

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) і Директорат з прав людини Генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи вважають, що дія чи бездіяльність судді можуть бути підставою для дисциплінарної відповідальності, якщо вони вчинені умисно або з грубою необережністю (пункт 19 Спільного висновку щодо проєкту Закону «Про дисциплінарну відповідальність суддів Республіки Молдова»), а дисциплінарне провадження, як правило, має порушуватися в разі грубої і неприпустимої професійної поведінки судді (пункт 35 цього Спільного висновку).

Відповідно до пункту 63 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів «Судова влада на службі суспільства» суддя, який нехтує розглядом справ через ледарство або який є абсолютно некомпетентний при їх вирішенні, повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з пунктом 5 Резолюції Європейської асоціації суддів від 27 вересня 2007 року відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладення дисциплінарних стягнень.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя, в діях якого наявний склад дисциплінарного проступку, може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності виключно за умови, що він вчинив такий проступок умисно або через грубу недбалість та вказаний проступок потягнув за собою серйозні наслідки. Водночас суддя не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за наявності в його діях звичайної недбалості, що не призвела до настання серйозних наслідків.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила в діях судді Ільєвої Т.Г. під час постановлення ухвали від 18 лютого 2021 року умислу або грубої недбалості.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

У додаткових поясненнях на скаргу, що надійшли до Вищої ради правосуддя 9 вересня 2021 року, Ващенко О.М. зазначила, що ухвала слідчого судді від 18 лютого 2021 року стала наслідком блокування домену golos.ua, що призвело до позбавлення користувачів доступу до вебресурсу та втрати значної частини трафіку. Водночас у цих самих поясненнях Ващенко О.М. вказує, що під час дії ухвали слідчого судді про арешт майна сайт відвідали 2 336 395 читачів, що суперечить твердженням про блокування сайту.

Оцінивши встановлені під час дисциплінарного провадження обставини, урахувавши пояснення судді, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Т.Г. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, підстав для притягнення цієї судді до дисциплінарної відповідальності немає.

Згідно з частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.40 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункту 13.42 Регламенту Вищої ради правосуддя, якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 13.40–13.44 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження щодо судді Печерського районного суду міста Києва Ільєвої Тетяни Григорівни припинити.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

Члени Третьої  Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя