Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши справу про порушення вимог щодо несумісності суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем Василем Івановичем,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 28 грудня 2023 року за вхідним № П-4677/0/7-23 надійшла заява Пушкарьова Р.А. про порушення суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 28 грудня 2023 року вказану заяву передано для проведення перевірки члену Вищої ради правосуддя Лук’янову Д.В.

У заяві Пушкарьов Р.А. повідомляє, що суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневич В.І. 20 грудня 2019 року склав кваліфікаційний іспит як особа, яка бажає стати адвокатом. Згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України Хіневич В.І. 26 січня 2021 року отримав свідоцтво № 3751 на право заняття адвокатською діяльністю, яке було зупинено за його заявою від 26 січня 2021 року.

З огляду на викладене Пушкарьов Р.А. просить розглянути питання стосовно порушення суддею Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності, визнати порушення суддею зазначених вимог та звільнити його з посади.

Ухвалою члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В. від 18 січня 2024 року № 176/0/18-24 за заявою Пушкарьова Р.А. відкрито справу про порушення суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності.

У засідання Вищої ради правосуддя Пушкарьов Р.А., суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневич В.І. не з’явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у порядку та строк, що встановлені законом. Відповідне повідомлення розміщене на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В., Вища рада правосуддя встановила таке.

На електронну адресу Вищої ради правосуддя 23 січня 2024 року надійшла заява ОСОБА1, у якій він зазначає, що є потерпілим у кримінальному провадженні, розгляд якого здійснює суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневич В.І. Із сайту Вищої ради правосуддя йому стало відомо, що від його імені до Вищої ради правосуддя подано заяву про порушення суддею Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності.

У поданій 23 січня 2024 року заяві Пушкарьов Р.А. повідомляє, що жодних заяв стосовно судді Хіневича В.І. не підписував, не подавав та нікого не уповноважував на вчинення таких дій. Жодних претензій до судді Хіневича В.І. не має, йому нічого не відомо про обставини, викладені в заяві про несумісність.

Пушкарьов Р.А. просить припинити будь-які дії щодо подальшого розгляду заяви про порушення суддею Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності та залишити її без розгляду, оскільки таку заяву він не подавав.

До заяви додано копію паспорта Пушкарьова Р.А.

Організаційно-правові засади використання електронних документів визначені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Згідно зі статтею 5 цього Закону електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Статтею 6 цього Закону визначено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Статтею 7 цього Закону визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред’явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Заява Пушкарьова Р.А. від 23 січня 2024 року надіслана до Вищої ради правосуддя засобами електронного зв’язку без накладення кваліфікованого електронного підпису, що не дає можливості належним чином ідентифікувати автора заяви.

Порядок розгляду справ щодо несумісності регламентований главою 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та главою 12 Регламенту Вищої ради правосуддя.

Статтею 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено вимоги до заяви про несумісність та встановлено, що член Вищої ради правосуддя залишає без розгляду та повертає заявнику заяву щодо несумісності, якщо вона не відповідає таким вимогам.

Пунктами 21.4 та 12.5 Регламенту Вищої ради правосуддя встановлено, що перевірка заяви щодо несумісності на відповідність вимогам частини третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» здійснюється членом Вищої ради правосуддя, визначеним для розгляду відповідної заяви за результатами автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради правосуддя, у розумні строки. За результатами перевірки член Вищої ради правосуддя постановляє ухвалу про залишення без розгляду та повернення заявнику заяви щодо несумісності, якщо вона не відповідає вимогам Закону або якщо суддя, стосовно якого надійшла заява, звільнений чи його повноваження припинені, або постановляє ухвалу про відкриття справи щодо несумісності.

За результатами перевірки було встановлено, що заява відповідає вимогам частини третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», суддя Хіневич С.І. не звільнений з посади, його повноваження не припинені, у зв’язку із чим були відсутні підстави для залишення без розгляду заяви про порушення суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності.

Заява Пушкарьова Р.А. від 23 січня 2024 року надійшла після ухвалення рішення про відкриття справи про порушення суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності.

Проте ні положення Закону України «Про Вищу раду правосуддя», ні положення Регламенту Вищої ради правосуддя не передбачають можливості залишення без розгляду відповідної заяви чи припинення розгляду справи щодо несумісності після її відкриття.

У зв’язку з викладеним Вища рада правосуддя вважає за можливе здійснювати розгляд справи про порушення суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем В.І. вимог щодо несумісності.

23 січня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Хіневича В.І., у яких він підтверджує, що 26 січня 2021 року отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, яке було зупинено цього самого дня. Адвокатською діяльністю під час перебування на посаді судді не займався.

Суддя Хіневич В.І. пояснює, що згідно з вимогами законодавства (як на сьогодні, так і на момент проходження усіх етапів процедури отримання свідоцтва) обмеження стосовно осіб, які перебувають на посаді судді, стосуються безпосереднього здійснення ними адвокатської діяльності, спрямованої на надання правової допомоги клієнту, а не реалізації такими особами права на набуття статусу адвоката.

Суддя зауважив, що перед початком проходження процедури отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю він вивчав вимоги законів України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про судоустрій і статус суддів», «Про запобігання корупції», а також орієнтувався на практику Вищої ради правосуддя, в рішеннях якої зазначено, що отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не є свідченням порушення вимог щодо несумісності, оскільки такі обставини можуть виникнути, коли особа, яка отримала таке свідоцтво, почне вчиняти дії, що можуть бути визначені як адвокатська діяльність відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Суддя Хіневич В.І. вважає, що ним не були порушені вимоги щодо несумісності, а посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17 слід сприймати критично з огляду на те, що вони вирвані з контексту, вказана постанова стосується конкретних обставин справи та конкретно визначеного кола осіб, тому висновки Великої Палати Верховного Суду, покладені в основу вказаного вище рішення, не можуть поширюватись на необмежене коло осіб, які мають статус судді, тим більше на суддів, які до дати прийняття цього рішення (10 лютого 2021 року) вже реалізували своє право на отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю шляхом проходження встановленої процедури.

Дослідивши матеріали справи, пояснення судді Хіневича В.І., інформацію, яка надійшла від Ради адвокатів Полтавської області, Вища рада правосуддя вважає за необхідне зазначити таке.

Хіневич Василь Іванович Указом Президента України від 25 грудня 2004 року № 1540/2004 призначений на посаду судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 1 липня 2010 року № 2400-VI обраний на посаду судді цього самого суду безстроково.

Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності).

Радою адвокатів Полтавської області на запит члена Вищої ради правосуддя Лук’янова Д.В. надано документи, з яких вбачається, що на підставі рішення № 1, оформленого у виді протоколу від 26 січня 2021 року, Хіневича В.І. допущено до адвокатської діяльності та видано йому свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Право на заняття адвокатською діяльністю Хіневича В.І. було зупинено цього самого дня, 26 січня 2021 року, на підставі поданої ним заяви.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На день призначення Хіневича В.І. на посаду судді був чинним Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів», пунктом 4 частини першої статті 15 якого було передбачено, що суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності. Водночас вказаним законом не було встановлено конкретних вимог щодо несумісності.

Під час перебування Хіневича В.І. на посаді судді набрав чинності Закон України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), який діяв під час наведених у заяві подій, зокрема на день зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до частин першої, другої статті 54 Закону № 1402-VIII перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади». Суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Правові засади організації та діяльності адвокатури і здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який був чинний на момент отримання суддею Хіневичем В.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (26 січня 2021 року).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (тут і далі – в редакції, чинній на день отримання суддею Хіневичем В.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю) визначено, що адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Частиною другою вказаної статті визначено перелік осіб, які не можуть бути адвокатами, а саме не може бути адвокатом особа, яка: 1) має непогашену чи незняту в установленому законом порядку судимість за вчинення тяжкого, особливо тяжкого злочину, а також нетяжкого злочину, за який призначено покарання у виді позбавлення волі; 2) визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною; 3) позбавлена права на заняття адвокатською діяльністю, – протягом двох років з дня прийняття рішення про припинення права на заняття адвокатською діяльністю; 4) звільнена з посади судді, прокурора, слідчого, дізнавача, нотаріуса, з державної служби або служби в органах місцевого самоврядування за порушення присяги, вчинення корупційного правопорушення, – протягом трьох років з дня такого звільнення.

Таким чином, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлював чіткий перелік осіб, які не можуть бути адвокатами.

Статтею 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що несумісною з діяльністю адвоката є: 1) робота на посадах осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції»; 2) військова або альтернативна (невійськова) служба; 3) нотаріальна діяльність; 4) судово-експертна діяльність. У разі виникнення обставин несумісності, встановлених частиною першою цієї статті, адвокат у триденний строк з дня виникнення таких обставин подає до ради адвокатів регіону за адресою свого робочого місця заяву про зупинення адвокатської діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 25 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Підпунктом «ґ» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, судді.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Перелік видів адвокатської діяльності визначений статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що судді, перебуваючи на посаді, не можуть здійснювати адвокатську діяльність, тобто безпосередньо вчиняти дії, зазначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Адвокат не має права здійснювати адвокатську діяльність протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв’язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з’їздом адвокатів України (стаття 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Факт отримання особою свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю з одночасним зупиненням такої діяльності у день складання присяги адвоката та отримання свідоцтва виключає можливість здійснення такою особою дій, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можуть бути визначені як адвокатська діяльність. У такому разі здійснення адвокатської діяльності не відбувається.

Отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю підтверджує виключно можливість особи в майбутньому вчиняти дії, спрямовані на захист інтересів клієнта, тобто здійснювати адвокатську діяльність. Водночас положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не зобов’язують особу з моменту отримання нею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю відразу здійснювати таку діяльність.

Набуття особою статусу адвоката не свідчить про здійснення нею адвокатської діяльності, що вбачається зі статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою саме діяльність адвоката є несумісною з роботою на посаді судді та, відповідно, навпаки.

Відомостей щодо вчинення суддею Хіневичем В.І. дій, що згідно зі статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені як адвокатська діяльність, заявником не надано та під час розгляду справи не встановлено.

Щодо посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17 слід зазначити, що вказана постанова прийнята після отримання Хіневичем В.І. свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю,

Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення стосовно порушення суддею вимог щодо несумісності.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду справи щодо несумісності Вища рада правосуддя може ухвалити рішення: про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом і внесення в установленому порядку подання про звільнення його з посади; про визнання відсутності порушень суддею вимог щодо несумісності з іншою діяльністю або статусом.

У діях судді Хіневича В.І. не встановлено порушення вимог щодо несумісності.

Ураховуючи наведене, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 41 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя

вирішила:

визнати відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області Хіневичем Василем Івановичем.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя