Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Шелест С.Б., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу за поданою адвокатом Єрохіною Веронікою Олегівною дисциплінарною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Джелс Енерджі АБ» стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана Валерія Миколайовича та за ініціативою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко Ірини Олександрівни,

 

встановила:

 

Буран Валерій Миколайович, ______ року народження, Указом Президента України від 16 квітня 2010 року № 544/2010 призначений на посаду судді Біляївського районного суду Одеської області в межах п’ятирічного строку, Указом Президента України від 12 червня 2017 року № 157/2017 призначений на посаду судді Біляївського районного суду Одеської області.

Згідно з наданою за підписом голови Біляївського районного суду Одеської області Трушиної О.І. характеристикою суддя Буран В.М. за час роботи на посаді судді Біляївського районного суду Одеської області зарекомендував себе позитивно, є кваліфікованим фахівцем у галузі права, до виконання обов’язків ставиться сумлінно і відповідально, працює над підвищенням якості здійснення судочинства. Судові справи розглядає із дотриманням розумних строків. У роботі використовує роз’яснення Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. До дисциплінарної відповідальності не притягувався.

Макаренко Ірина Олександрівна, ____ року народження, Указом Президента України від 13 листопада 2008 року № 1037/2008 призначена на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва у межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 8 жовтня 2013 року № 620-VІІ обрана на посаду судді Шевченківського районного суду міста Києва безстроково.

Згідно із наданою головою Шевченківського районного суду міста Києва характеристикою за час роботи в Шевченківському районному суді міста Києва суддя Макаренко І.О. зарекомендувала себе як сумлінний та дисциплінований працівник. Належним чином виконує обов’язки щодо здійснення правосуддя, вживаючи всіх необхідних заходів для забезпечення повного, всебічного і об’єктивного з’ясування обставин справ. Дисциплінарних стягнень не має.

До Вищої ради правосуддя 5 лютого 2018 року за вхідним № 158/0/13-18 надійшла подана адвокатом Єрохіною В.О. дисциплінарна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Джелс Енерджі АБ» (далі – ТОВ «Джелс Енерджі АБ») на дії судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. під час розгляду справи № 496/4306/17.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 5 лютого 2018 року № 158/0/13-18 зазначений матеріал передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 24 травня 2019 року № 158/0/13-18 зазначений матеріал передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М.

Ухвалою від 23 серпня 2019 року № 2251/1дп/15-19 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М.

Розгляд дисциплінарної справи вперше було призначено на 25 жовтня 2019 року.

Суддя та заявник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 25 жовтня 2019 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. У засідання Дисциплінарної палати суддя не з’явився, повідомивши, що у цей день він призначив до розгляду 13 справ, з-поміж яких кримінальне провадження, яке розглядається судом у складі колегії суддів. З урахуванням його навантаження просив призначити розгляд дисциплінарної справи з 23 грудня 2019 року. Розгляд дисциплінарної справи було відкладено.

Вдруге дисциплінарну справу призначено до розгляду на 22 листопада 2019 року.

Суддя та заявник повідомлені про розгляд дисциплінарної справи 22 листопада 2019 року шляхом надіслання відповідних запрошень поштою, а також розміщення на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя оголошення про запрошення їх на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У засідання Дисциплінарної палати 22 листопада 2019 року прибув суддя, Дисциплінарною палатою розпочато розгляд дисциплінарної справи та прийнято рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. за ініціативою Дисциплінарної палати.

Так, ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 листопада 2019 року № 3100/1дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. за ініціативою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя. Об’єднано дисциплінарну справу, відкриту за ініціативою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О., із дисциплінарною справою, відкритою за поданою адвокатом Єрохіною В.О. дисциплінарною скаргою ТОВ «Джелс Енерджі АБ» стосовно судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. Проведення підготовки до розгляду об’єднаної справи доручено члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацький О.В. дійшов висновку про наявність у діях судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. та судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. складу дисциплінарних проступків та запропонував прийняти рішення про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, а саме: притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади; притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на три місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування положень цивільного процесуального законодавства України та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Біляївського районного суду Одеської області Бурана В.М. та судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

У дисциплінарній скарзі ТОВ «Джелс Енерджі АБ» зазначало, що, на його думку, суддею Біляївського районного суду Одеської області Бураном В.М. під час розгляду справи № 496/4306/17 та прийняття у ній рішення допущено дисциплінарні проступки, передбачені підпунктами «в», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисне або внаслідок недбалості порушення засад гласності і відкритості судового процесу, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зокрема, скаржник вказав, що у справі № 496/4306/17 за заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається беззаперечний спір про право, у зв’язку із чим відповідно до частини четвертої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду суддею Бураном В.М. справи № 496/4306/17 (далі – ЦПК України) (тут і далі норми ЦПК України вжито у відповідній редакції), на 12 грудня 2017 року, суддя повинен був відмовити у відкритті провадження у справі, а у випадку, якщо виявив спір про право під час розгляду справи, – залишити її без розгляду.

Крім того, відповідний спір про право вже було розглянуто Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (ділі – МКАС при ТПП України) та вирішено на користь ТОВ «Джелс Енерджі АБ», про що судді, який виносив оскаржуване рішення, беззаперечно було відомо (зважаючи на наявність у суді електронної системи документообігу та реєстрації кожної справи у цій системі із чіткою вказівкою на сторони справи та предмет розгляду).

Більше того, у провадженні Біляївського районного суду Одеської області на момент ухвалення рішення перебувала справа № 496/2786/17 (провадження № 2-к/496/1/17) за клопотанням ТОВ «Джелс Енерджі АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ «Джелс Енерджі АБ» до СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про стягнення ______,___ євро, яким позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача ______,____ євро у зв’язку з невиконанням контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15.

Незважаючи на вказане, суддя Буран В.М. на порушення частини четвертої статті 256 ЦПК України не лише відкрив провадження у справі, а й розглянув її та на порушення принципу змагальності сторін і пунктів 5, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5, не залучивши до участі у справі заінтересовану особу – ТОВ «Джелс Енерджі АБ», ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення про задоволення заяви.

У скарзі зазначено, що про існування вказаного рішення у справі № 496/4306/17 ТОВ «Джелс Енерджі АБ» стало відомо випадково під час судового засідання 22 грудня 2017 року в Шевченківському районному суді міста Києва у справі № 761/28906/17 (провадження № 6/761/518/17) за клопотанням СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016, копію якого представник СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» долучив до матеріалів справи, при цьому не надавши такої представнику ТОВ «Джелс Енерджі АБ».

Також у скарзі вказано, що прийняття рішення у справі № 496/4306/17 призвело до тяжких негативних наслідків, оскільки на його підставі було задоволено необґрунтоване клопотання СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про скасування рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016.

Суддя Буран В.М. у наданих до Вищої ради правосуддя поясненнях зазначив, що 30 листопада 2017 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області із заявою, в якій просила встановити юридичний факт, що на момент укладення між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 у виконавчого органу – директора ОСОБА_2 були відсутні та обмежені повноваження щодо представництва юридичної особи. Заява була подана з дотриманням інстанційної та територіальної юрисдикції.

4 грудня 2017 року ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 12 грудня 2017 року з викликом учасників справи.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року зазначена заява була задоволена. Постановою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року було скасовано, заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. Не погоджуючись із висновком суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржила постанову цього суду до Верховного Суду. Постановою Верховного Суду від 7 листопада 2018 року касаційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова апеляційного суду Одеської області – без змін.

Як вважає суддя Буран В.М., чинним законодавством України не передбачено вичерпного переліку юридичних фактів, які може встановлювати суд, а визначення наявності беззаперечного спору у справі належить до дискреційних повноважень судді, що іноді є досить складним. Розглядаючи зазначену справу, виходячи з вимог заяви, не вбачав спору, а обставини справи беззаперечно підтверджували факт укладання ОСОБА_2 контракту без належних повноважень.

Суддя Буран В.М. звернув увагу, що питання законності прийнятого рішення, а отже, і про допущені суддею порушення норм процесуального права можуть бути вирішені лише відповідним судом у встановленому процесуальним законом порядку. Вважає, що в його діях відсутні груба недбалість та навмисне порушення закону, дисциплінарна скарга не має під собою будь-якого правового підґрунтя та подана з метою помститися судді за ухвалене не на користь цієї сторони судове рішення.

Крім того, суддя Буран В.М. повідомив, що після повернення справи із судів апеляційної та касаційної інстанцій він вивчив рішення цих судів та дійшов висновку, що дійсно помилився, вважаючи, що у цій справі відсутній спір про право, а також помилково не залучив до участі у справі іншу сторону за контрактом. Він виходив з того, що жодних вимог до ТОВ «Джелс Енерджі АБ» не було висунуто, а надані докази підтверджували наявність зазначеного факту. При цьому під час вивчення справи за скаргою і справи за клопотанням ТОВ «Джелс Енерджі АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України у нього склалося враження, що скаржник (адвокат) намагається перекласти на суддю власну недбалість при укладенні спірного контракту. Матеріали обох справ містять докази, що директор СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» діяв з перевищенням повноважень та узгодження процедур, передбачених статутом підприємства.

Також суддя звернув увагу, що на момент розгляду справи № 496/4306/17 не володів будь-якою інформацією про наявність у провадженні цього суду справи № 496/2786/17 (провадження № 2-к/496/1/17) за клопотанням ТОВ «Джелс Енерджі АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ «Джелс Енерджі АБ» до СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про стягнення _____,____ євро. Абсолютно необґрунтованими суддя вважає твердження скаржника, що ухвалення ним рішення у справі № 496/4306/17 спричинило настання негативних наслідків у вигляді постановлення Шевченківським районним судом міста Києва ухвали від 22 грудня 2017 року, оскільки таке не залежало від його дій.

У додаткових поясненнях суддя Буран В.М. просив врахувати, що зазначені помилки ним було допущено через значне навантаження, на підтвердження чого надав інформацію про розглянуті справи і матеріали. Також просив врахувати, що 4 жовтня 2019 року клопотання ТОВ «Джелс Енерджі АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України Біляївським районним судом Одеської області було задоволено.

Відкриваючи дисциплінарну справу стосовно судді Бурана В.М., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що попередньою перевіркою скарги ТОВ «Джелс Енерджі АБ» встановлено обставини, які можуть свідчити про наявність у діях судді Бурана В.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 1 та пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисного або внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, та незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття аргументів сторони щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя; умисного або внаслідок грубої недбалості грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Під час відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Макаренко І.О. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходила з того, що під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Бурана В.М. встановлено, що у дисциплінарній скарзі ТОВ «Джелс Енерджі АБ», крім іншого, було зазначено, що ухвалення суддею Бураном В.М. вказаного рішення у справі № 496/4306/17 із порушенням норм матеріального і процесуального права, що, зокрема, встановлено у визначеному процесуальним законом порядку судами вищих інстанцій, спричинило істотні негативні наслідки, оскільки рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 було скасовано Шевченківським районним судом міста Києва (суддя Макаренко І.О.) з посиланням на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року у справі № 496/4306/17.

Під час перевірки вказаної інформації було встановлено, що у провадженні судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. перебувала справа № 761/28906/17 за заявою СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», заінтересована особа – ТОВ «Джелс Енерджі АБ», про скасування рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016.

Ухвалою від 22 грудня 2017 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. задовольнила заяву СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», заінтересована особа – ТОВ «Джелс Енерджі АБ», про скасування рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 та скасувала рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ «Джелс Енерджі АБ» до СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про стягнення боргу.

Дисциплінарна палата дійшла висновку про наявність у діях судді Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. під час розгляду справи № 761/28906/17 ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, та умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

3 грудня 2019 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Макаренко І.О., у яких суддя зазначила, що, приймаючи рішення про скасування рішення МКАС при ТПП України, керувалася нормами ЦПК України в редакції, чинній на день винесення ухвали.

Так, згідно із частиною четвертою статті 389-5 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором України та/або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки – за законом України, або суд визначить, що арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Суддя зазначила, що у судовому засіданні 22 грудня 2017 року представником заявника до матеріалів справи як доказ відсутності повноважень на підписання контракту було надано рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, яким встановлено юридичний факт, що станом на час укладання між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу – директора ОСОБА_2 були відсутні та обмежені.

У постанові Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року, якою скасовано ухвалу, винесену під її головуванням, як підставу скасування зазначено, що вона не звернула уваги на те, що на час постановлення ухвали від 22 грудня 2017 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року не набрало чинності, однак, як звернула увагу суддя Макаренко І.О., згідно зі статтею 223 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Водночас відповідно до статті 294 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Оскільки рішення Біляївського районного суду Одеської області було проголошено 12 грудня 2017 року, на її думку, саме із цього дня пішов відлік строку на його оскарження, рішення набрало чинності 21 грудня 2017 року.

Також суддя зазначила, що представник ТОВ «Джелс Енерджі АБ» у судовому засіданні після долучення до матеріалів справи копії зазначеного рішення про його оскарження не заявляв.

Крім того, зазначила, що неподання на день розгляду справи апеляційної скарги підтверджується ухвалою апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2018 року, згідно з якою вперше апеляційна скарга була подана 11 січня 2018 року та була повернута особі, яка її подала, ухвалою від 22 січня 2018 року з підстав порушення процедури її подання.

Вказала, що з апеляційною скаргою на ухвалу від 22 грудня 2017 року, постановлену під її головуванням, ТОВ «Джелс Енерджі АБ» звернулося 7 лютого 2018 року. Судом апеляційної інстанції провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Джелс Енерджі АБ» було зупинено, оскільки ним були надані докази подання апеляційної скарги на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, чого не було станом на день розгляду заяви про скасування рішення МКАС при ТПП України.

Суддя Макаренко І.О. також звернула увагу, що згідно із частиною третьою статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому під час постановлення нею ухвали, за наявності рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, відповідні факти не могли бути проігноровані.

Вказала, що під час розгляду справ, пов’язаних зі скасуванням рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду, суд не має права втручатися в оцінку доказів, що були предметом розгляду арбітражного суду, однак безумовною підставою для скасування такого рішення, на її думку, є наявність доказів того, що під час підписання контракту особа, яка вчиняє правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, а отже, відповідно до вимог статті 204 Цивільного кодексу України, за наявності рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, така угода є недійсною в силу Закону.

Крім того, звернула увагу, що під час розгляду справи представник ТОВ «Джелс Енерджі АБ» не заперечувала, що на момент підписання спірного контракту повноваження представника – директора були де-юре відсутні/обмежені, при цьому наполягала, що контракт дійсний в силу його прийняття сторонами.

З огляду на вказане та з урахуванням вимог статті 389-4 ЦПК України, якою встановлено місячний строк розгляду даної категорії справ, за відсутності клопотань сторін щодо відкладення розгляду справи вказала, що у неї не було підстав для оголошення перерви у розгляді справи, заяв про наміри оскаржити рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року не надходило. При цьому у своїх запереченнях на заяву про скасування рішення МКАС при ТПП України та своїх поясненнях у судовому засіданні представник ТОВ «Джелс Енерджі АБ» не вказувала на незаконність чи неправильність, на її думку, рішення про встановлення факту відсутності повноважень підписантів спірного Контракту.

Також суддя Макаренко І.О. зазначила, що під час розгляду справи з її боку не було допущено недбалого ставлення до службових обов’язків та умисного чи внаслідок грубої недбалості порушення закону, а з урахуванням того, що сторона у справі скористалася своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення, вважає, що за результатами прийняття нею рішення негативних наслідків не настало.

Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.

Як вбачається із копій матеріалів справи № 496/4306/17, 30 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», ОСОБА_3, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, яку обґрунтувала тим, що їй із чоловіком випадково стало відомо, що директором СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» ОСОБА_2 у вихідний день було укладено контракт із ТОВ «Джелс Енерджі АБ» на суму _____,___ євро. Сума контракту у гривневому еквіваленті станом на дату укладення становила ______,___ гривні. За цих обставин сума контракту перевищувала 1000 мінімальних заробітних плат, що вимагало проведення загальних зборів товариства та прийняття відповідних рішень. Від встановлення вказаного факту залежать виникнення, зміна або припинення майнових прав заявника. До заяви було додано, зокрема, копію контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15.

Ухвалою судді Бурана В.М. від 4 грудня 2017 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», ОСОБА_3, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення. Призначено судове засідання на 12 грудня 2017 року.

Доказів направлення заявнику та заінтересованим особам вказаної ухвали із доданими документами та їх отримання матеріали справи не містять.

Рішенням від 12 грудня 2017 року суддя Буран В.М. задовольнив заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», ОСОБА_3, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановив юридичний факт, що станом на час укладення між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» контракту № 40/05/15 від 10 травня 2015 року, повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу – директора ОСОБА_2 були відсутні та обмежені.

У рішенні суду зазначено, що директором СГ TOB «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» ОСОБА_2 10 травня 2015 року було укладено контракт № 40/05/15 від імені СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» із ТОВ «Джелс Енерджі АБ» на суму ______,___ євро. Відповідно до інформації НБУ офіційний курс гривні до іноземної валюти на той момент становив _____,___ гривні за 100 євро. Таким чином, вказаний контракт укладено у гривневому еквіваленті на суму ______,___ грн, сума контракту перевищувала 1000 мінімальних заробітних плат, що вимагало проведення загальних зборів товариства та прийняття відповідних рішень.

Як вказав суд, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладено обов’язок відшкодувати завдані товариству збитки. Встановлення юридичного факту, що станом на час укладення контракту № 40/05/15 – 10 травня 2015 року між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу – директора ОСОБА_2 були відсутні та обмежені, є встановленням факту, від якого залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав заявника.

Постановою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Джелс Енерджі АБ» задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою залишено без розгляду заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», ОСОБА_3, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення.

У своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що до участі у розгляді справи не було залучено ТОВ «Джелс Енерджі АБ», законні права та інтереси якого безпосередньо зачіпає оскаржуване рішення суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що юридичний факт, який просить встановити заявниця, не належить до переліку, визначеного частиною першою статті 256 ЦПК України. Заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, мотивована тим, що їй необхідно встановити такий факт, оскільки вклад до статутного фонду СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» зроблено за рахунок спільного майна подружжя та в інтересах сім’ї, тому вона має право на поділ доходів, одержаних від господарської діяльності товариства. Отже, наведені вище обставини підлягають доказуванню саме під час розгляду справи в порядку позовного провадження, із залученням всіх заінтересованих осіб до участі у справі, та можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням принципу змагальності і не можуть бути вирішені у порядку окремого провадження шляхом вирішення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року, Верховний Суд у постанові від 7 листопада 2018 року вказав, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення такої заяви без розгляду, оскільки наведені обставини підлягають доказуванню саме в порядку позовного провадження із залученням усіх зацікавлених осіб, зокрема ТОВ «Джелс Енерджі АБ», та можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів із дотриманням принципу змагальності і не можуть бути вирішені у порядку окремого провадження.

Щодо справи № 761/28906/17 встановлено, що ухвалою від 22 грудня 2017 року суддя Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко І.О. задовольнила заяву СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», заінтересована особа – ТОВ «Джелс Енерджі АБ», про скасування рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 та скасувала рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ «Джелс Енерджі АБ» до СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про стягнення боргу.

Задовольняючи заяву та скасовуючи рішення МКАС при ТПП України, суддя Макаренко І.О. виходила з того, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року було встановлено юридичний факт, а саме що на час укладення між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу – директора ОСОБА_2 були відсутні та обмежені. Відсутність повноважень також підтверджується й статутом товариства. Отже, підписання контракту, що містив арбітражне застереження, було вчинено директором СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» з перевищенням повноважень, оскільки збори учасників вказаного товариства не приймали рішення щодо підписання такого контракту та не узгоджували його в подальшому, а тому правочин, в силу закону, є недійсним. З огляду на викладене було зроблено висновок, що рішення МКАС при ТПП України суперечить публічному порядку України.

У подальшому, переглядаючи вказану ухвалу судді Макаренко І.О. в апеляційному порядку, Київський апеляційний суд у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі № 761/28906/17 встановив, що судом першої інстанції покладено в основу оскаржуваного судового рішення обставину, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року було встановлено юридичний факт, а саме що станом на час укладання між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15 повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу – директора ОСОБА_2 були відсутні та обмежені. Водночас суд (суддя Макаренко І.О.) не звернув уваги на те, що на час постановлення ухвали від 22 грудня 2017 року рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року не набрало законної сили, оскільки станом на 22 грудня 2017 року не сплинув строк його оскарження (останній день строку припадав саме на 22 грудня 2017 року).

Більше того, постановою апеляційного суду Одеської області від 17 липня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ТОВ «Джелс Енерджі АБ» та скасовано рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, а заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи: СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», ОСОБА_3, ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду.

Отже, рішення, ухвалені суддею Бураном В.М. у справі № 496/4306/17 та суддею Макаренко І.О. у справі № 761/28906/17, були переглянуті судами вищих інстанцій у визначеному процесуальним законом порядку та скасовані з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, а тому, кваліфікуючи дії суддів з урахуванням положень частини другої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

На момент відкриття суддею Бураном В.М. провадження у справі № 496/4306/17 статтею 234 ЦПК України було встановлено, що окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Зокрема, встановлено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Під час розгляду справ окремого провадження суд зобов’язаний роз’яснити особам, які беруть участь у справі, їхні права та обов’язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи. З метою з’ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз’яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Статтею 256 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, – залишає заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов’язаний провести підготовчі дії, передбачені статтею 143 ЦПК України, зокрема з’ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

У пункті 6 вказаної постанови зазначено, що судам слід мати на увазі, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, повинні розглядатись у порядку, передбаченому главою 37 ЦПК України, за участю заявників і заінтересованих осіб. Заявники й залучені до участі у справі заінтересовані особи вправі відповідно подавати докази на підтвердження обґрунтованості чи необґрунтованості заяви про встановлення факту, що розглядається судом, брати участь у дослідженні обставин справи, оскаржувати рішення і ухвали, вчиняти інші процесуальні дії, передбачені статтями 99, 103 ЦПК України.

Відповідно до копій матеріалів справи № 496/4306/17 наявні у суду відомості свідчили, що заявником не вказано серед заінтересованих осіб ТОВ «Джелс Енерджі АБ», яке було іншою стороною за контрактом від 10 травня 2015 року № 40/05/15, копію якого додано до заяви.

Між тим суддя Буран В.М. не виконав обов’язку щодо з’ясування кола осіб, які можуть бути заінтересовані у вирішенні цієї справи, та не залучив для участі у ній ТОВ «Джелс Енерджі АБ», чим позбавив ТОВ «Джелс Енерджі АБ» можливості подавати докази, брати участь у дослідженні обставин справи, вчиняти інші процесуальні дії.

За правилами статті 235 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, а згідно зі статтею 179 цього Кодексу предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

З огляду на вказане, за наявності у матеріалах справи письмових документів, які свідчили, що ухвалення рішення у справі за заявою ОСОБА_1 вплине на права та обов’язки ТОВ «Джелс Енерджі АБ», суддя Буран В.М., не виконавши обов’язку, передбаченого статтями 179, 235 ЦПК України, не залучив його до участі у справі, що унеможливило реалізацію товариством наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Цим самим не було забезпечено виконання покладеного на суд статтею 234 ЦПК України обов’язку щодо сприяння у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вжиття заходів щодо всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи.

Вказане свідчить, що суддя Буран В.М., розглядаючи справу № 496/4306/17, допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію ТОВ «Джелс Енерджі АБ» процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Зазначені порушення, допущені суддею Бураном В.М., свідчать про неналежне його ставлення до виконання обов’язків, визначених статтями 179, 235, 256 ЦПК України.

За відсутності обставин, які б свідчили, що ці порушення суддею допущено умисно, наявні підстави для твердження, що істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм прав і виконання обов’язків, суддею Бураном В.М. допущено внаслідок недбалості.

Вказане свідчить про наявність у діях судді Бурана В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення внаслідок недбалості істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Крім того, згідно із приписами статті 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

В ухваленому суддею Бураном В.М. рішенні не вказано, чому суд дійшов висновку, що з огляду на обґрунтування заяви ОСОБА_1 її слід розглядати як заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, із вказівкою на відсутність іншого порядку для встановлення такого, а також яким чином у зв’язку із цим виникнення, зміна чи припинення та яких саме майнових прав заявника залежить від встановлення факту в розумінні статей 234, 256, 259 ЦПК України. Зокрема, якщо суддя дійшов висновку, що від встановлення цього юридичного факту залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав заявника, тобто він є одним із визначених частиною другою статті 256 ЦПК України, мав вказати, якими обставинами підтверджується, що законом не визначено іншого порядку для його встановлення.

Водночас, належним чином оцінивши відповідні доводи заяви ОСОБА_1, суддя мав дійти висновку, що факти, які заявник просила встановити, підлягають доказуванню, що було підставою для застосування частини четвертої статті 256 ЦПК України, а саме залишення заяви без розгляду.

Отже, суддя Буран В.М. не виконав вимог статті 259 ЦПК України щодо зазначення у судовому рішенні обґрунтування мети встановлення факту відповідно до вимог процесуального закону, тобто через надання оцінки мотивам заяви із урахуванням положень статті 256 ЦПК України.

Щоб бути якісним, судове рішення повинно сприйматися сторонами та суспільством у цілому як таке, що стало результатом коректного застосування юридичних правил, справедливого процесу та правильної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно реалізованим. Лише в такому випадку сторони будуть переконані, що їхню справу було розглянуто й вирішено справедливо, а суспільство сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної гармонії. Для досягнення цих цілей необхідне виконання низки вимог (пункт 31 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень).

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відкинув інші доводи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Право особи на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов’язків забезпечується і конкретизується, зокрема, через право на мотивоване судове рішення, що також знайшло пояснення у прецедентах Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд).

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (пункт 24) Суд наголошує, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У рішенні у справі «Олександр Волков проти України» (пункт 143) Суд констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів. Аналогічна позиція міститься у рішенні у справі «Дія 97» проти України» (пункт 47).

У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи …. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних …. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) ЄСПЛ повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення…. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень…. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

У пункті 24 рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко та Стригун проти України» від 20 липня 2006 року зазначено: «Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» … висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом», вжитий у пункті 1 статті 6 Конвенції, передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

З огляду на вказане невиконання суддею Бураном В.М. вимог статей 256, 259 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через незазначення обґрунтування мети встановлення факту за заявою у справі № 496/4306/17 слід кваліфікувати як допущення порушення прав людини і основоположних свобод. При цьому матеріали дисциплінарної справи не дають підстав для висновку, що такі дії суддею допущено умисно, однак характер цих порушень вказує на те, що вони виходять за межі простої суддівської помилки.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що, не зазначивши у рішенні від 12 грудня 2017 року у справі № 496/4306/17 мети встановлення факту із урахуванням положень статті 256 ЦПК України та на виконання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя Буран В.М. допустив дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості порушення прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання щодо наявності у діях судді Бурана В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Дисциплінарна палата виходить із такого.

Матеріали справи № 496/4306/17, які були у розпорядженні судді Бурана В.М., давали достатньо підстав вважати, що у разі прийняття ним рішення за заявою таке рішення, як вже зазначалося, вплине на майновий стан ТОВ «Джелс Енерджі АБ» через наявність контракту від 10 травня 2015 року № 40/05/15, щодо виконання якого МКАС при ТПП України було прийнято рішення від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 за позовом ТОВ «Джелс Енерджі АБ» до СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» про стягнення _______,____ євро (задоволено частково).

Статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Отже, як встановлено, дії судді Бурана В.М. щодо істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, мали наслідком порушення майнових прав ТОВ «Джелс Енерджі АБ», що виникли згідно з рішенням МКАС при ТПП України.

Крім того, Нью-Йоркська конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (набула чинності 7 червня 1959 року) передбачає, що кожна Держава визнає арбітражні рішення як обов’язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень; до визнання і приведення у виконання арбітражних рішень, до яких застосовується ця Конвенція, не повинні застосовуватися істотно більш обтяжливі умови або більш високі мита або збори, ніж ті, які існують для визнання і приведення у виконання внутрішніх рішень (стаття ІІІ).

Частиною першою статті V вказаної Конвенції встановлено підстави, з яких у визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тої сторони, проти якої воно постановлено.

На момент ухвалення суддею Бураном В.М. рішення у справі № 496/4306/17 ТОВ «Джелс Енерджі АБ» було подано клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016, а тому «факти», які було встановлено через ухвалення суддею цього рішення, та сфера впливу цих «фактів» на той момент прямо позначалися на виконанні Україною зобов’язань за Нью-Йоркською конвенцією.

Отже, ухвалення суддею Бураном В.М. рішення у справі № 496/4306/17 з істотним порушенням норм процесуального права вплинуло на виконання рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року, а тому призвело до порушення зобов’язань України за Нью-Йоркською конвенцією.

Визнаючи, що, ухваливши 12 грудня 2017 року з істотним порушенням норм процесуального права рішення у справі № 496/4306/17, суддя Буран В.М. допустив дії, які негативно вплинули на виконання Україною зобов’язань за Нью-Йоркською конвенцією, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що такі дії судді Бурана В.М., вчинені поза межами визначених процесуальним законом повноважень, негативно вплинули на оцінку діяльності судової влади, яка, насамперед, залежить від ефективності здійснення правосуддя та здійснення його на засадах верховенства права.

Так, Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя також було встановлено, що під час розгляду справи № 496/4306/17 у суді апеляційної інстанції до апеляційного суду Одеської області із листом від 30 травня 2018 року звертався посол Швеції в Україні ОСОБА_4, в якому, зокрема, вказував, що ця справа стосується шведської компанії ТОВ «Джелс Енерджі АБ», посольство Швеції докладає значних зусиль для залучення в Україну нових інвестицій і приходу в країну нових шведських компаній, тому заявнику дуже важливо мати уявлення про бізнес-клімат в Україні, у зв’язку із чим висловив побажання щодо присутності його колеги як вільного слухача під час розгляду справи судом.

Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода).

Статтею 14 вказаної Угоди встановлено, що в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією.

Також Сторони домовились надалі розвивати судове співробітництво у цивільних та кримінальних справах, повною мірою використовуючи відповідні міжнародні і двосторонні документи та ґрунтуючись на принципах юридичної визначеності і праві на справедливий суд (частина перша статті 24).

Крім того, було визначено стандарти, що регулюють процес укладення державних контрактів, де вказано, що Сторони дотримуються низки основних стандартів для укладення будь-яких контрактів, визначених пунктами (2)–(15) цієї статті. Ці основні стандарти походять безпосередньо з правил та принципів державних закупівель, які регулюються acquis ЄС у сфері державних закупівель, зокрема принципи недискримінації, рівного ставлення, прозорості та пропорційності (частина перша статті 151 Угоди), а також що Сторони забезпечують, щоб кожна особа, яка має або мала інтерес до певного контракту та зазнала або ризикує зазнати шкоди внаслідок заявленого порушення, мала право на ефективний, неупереджений судовий захист від будь-якого рішення замовника стосовно укладення контракту. Рішення, прийняті під час та після закінчення такої процедури перегляду, публікуються у відповідних засобах масової інформації у спосіб, що є достатнім для інформування всіх заінтересованих економічних операторів (частина п’ятнадцята статті 151).

Умови, у які було поставлено шведську компанію ТОВ «Джелс Енерджі АБ» у зв’язку зі здійсненням судового розгляду справи та ухваленням суддею Бураном В.М. рішення у справі № 496/4306/17 з істотним порушенням норм процесуального права та процесуальних прав ТОВ «Джелс Енерджі АБ», негативно вплинули на оцінку діяльності судових органів міжнародними партнерами України, виходячи із загальних засад договірних зобов’язань України, взятих у зв’язку із ратифікацією Угоди, а отже, і на авторитет правосуддя, про що свідчить факт звернення посла Швеції в Україні із вказаним вище листом до апеляційного суду Одеської області.

Разом з цим Дисциплінарна палата дійшла висновку, що вказані обставини не становлять склад окремого дисциплінарного проступку судді (дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), проте вказують, що допущення ним дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» призвело до настання вказаних негативних наслідків.

При цьому Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя констатує, що твердження судді Бурана В.М., що він не володів інформацією про перебування у провадженні Біляївського районного суду Одеської області клопотання ТОВ «Джелс Енерджі АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016, не впливає на кваліфікацію дій судді, оскільки вказані обставини взято до уваги лише при встановленні наслідків здійснення суддею правосуддя з істотним порушенням норм процесуального права.

Оцінюючи твердження судді Бурана В.М., що для ТОВ «Джелс Енерджі АБ» не настало негативних наслідків, оскільки 4 жовтня 2019 року його клопотання про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення МКАС при ТПП України задоволено, Дисциплінарна палата звертає увагу, що встановлення факту настання негативних наслідків для особи у виді позбавлення права мирно володіти своїм майном пов’язується не лише з настанням обставин безповоротного позбавлення особи власності всупереч закону, а й має місце, коли особа незаконно на тривалий час обмежується у здійсненні права власності. Більше того, у такому випадку відповідне обмеження було спричинено, в тому числі, обставинами, які мали місце через ухвалення суддею Бураном В.М. рішення у справі № 496/4306/17 з істотним порушенням норм процесуального права.

Також Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що навантаження судді Бурана В.М. та його робота у суді, який знаходиться у сільській місцевості, а отже, незначний досвід у вирішенні подібних справ, що, як він стверджує, вплинуло на допущення ним порушень процесуального закону, не спростовує таких порушень, оскільки на момент розгляду справи № 496/4306/17 стаж роботи судді Бурана В.М. на посаді судді становив майже сім років.

Крім того, на суддю законом покладено обов’язок систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду (стаття 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). При цьому характер порушень, допущених суддею Бураном В.М. під час розгляду справи № 496/4306/17, не дає можливості зробити висновок, що такі порушення були наслідком значного навантаження чи відсутності багаторічного практичного досвіду саме із цих питань, оскільки допущені суддею грубі порушення норм процесуального права є разючими та стосуються питань, які для особи, що наділена владою для здійснення правосуддя від імені України, процесуальний закон через однозначність норм не повинен давати можливості для двозначного їх трактування та застосування.

Поряд з цим Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що вказані обставини необхідно врахувати під час обрання дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню до судді.

Отже, надані суддею Бураном В.М. пояснення не спростовують допущених ним порушень.

З огляду на вказане Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Бурана В.М. під час розгляду справи № 496/4306/17, пов’язані із грубим порушенням вимог статей 234, 235, 256, 259 ЦПК України, порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї, слід кваліфікувати як допущення суддею внаслідок грубої недбалості: істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та порушення прав людини і основоположних свобод, тобто дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Під час надання оцінки діям судді Макаренко І.О. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Посилаючись у своїй ухвалі як на підставу для скасування рішення МКАС при ТПП України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, суддя Макаренко І.О. вказала, що це рішення набрало законної сили. Це також суддею підтверджено у поясненнях із посиланням на те, що проголошено це рішення 12 грудня 2017 року, із цього дня пішов відлік строку на його оскарження, рішення набрало чинності 21 грудня 2017 року.

Разом із тим копіями матеріалів справи № 761/28906/17 вказані пояснення судді повністю спростовуються.

Так, на копії судового рішення, наданого представником СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА», міститься відмітка суду, який його ухвалив, що це рішення не набрало законної сили.

Крім того, зі звукозапису судового засідання щодо розгляду справи № 761/28906/17, яке відбулося 22 грудня 2017 року, встановлено, що у зв’язку із наданням копії цього рішення суддею Макаренко І.О., яка у поясненнях стверджувала, що представник ТОВ «Джелс Енерджі АБ» не заявляв, що це рішення оскаржено в апеляційному порядку, встановлено, що відповідні питання у судовому засіданні не з’ясовувались. Зокрема, головуючий у судовому засіданні – суддя Макаренко І.О. не з’ясовувала, чи відомо представнику ТОВ «Джелс Енерджі АБ» про існування цього рішення, чи знайома вона із його змістом та чи оскаржено його. При цьому представник наголошувала, що питання щодо обсягу повноважень директора були предметом розгляду МКАС при ТПП України.

Щодо тверджень судді, що нею правильно встановлено факт, що станом на 22 грудня 2017 року рішення у справі № 496/4306/17 від 12 грудня 2017 року набрало законної сили, що підтверджується зверненням ТОВ «Джелс Енерджі АБ» із апеляційною скаргою до апеляційного суду Одеської області 11 січня 2018 року, такі твердження спростовуються обставиною, що відповідна інформація не могла бути відома судді станом на 22 грудня 2017 року, тобто на момент постановлення ухвали.

Таким чином, були відсутні будь-які відомості, які б свідчили, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року станом на 22 грудня 2017 року набрало законної сили та що його не оскаржено в апеляційному порядку на момент прийняття суддею Макаренко І.О. ухвали від 22 грудня 2017 року у справі № 761/28906/17.

Крім того, щодо зазначення суддею Макаренко І.О., що строк на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року закінчився 21 грудня 2017 року, слід звернути увагу на таке.

Згідно зі статтею 294 ЦПК України (у відповідній редакції) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до статті 69 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок.

Частиною четвертою статті 70 ЦПК України було встановлено, що перебіг строку, закінчення якого пов’язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Згідно із частиною четвертою статті 82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили.

За приписами статей 263, 265 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні; у судовому рішенні зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

З огляду на вказане твердження судді Макаренко І.О., що строк на апеляційне оскарження рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року закінчився 21 грудня 2017 року, є абсолютно безпідставним, не узгоджується із положеннями процесуального закону. При цьому відповідні висновки/твердження судді Макаренко І.О., з огляду на наявний у неї стаж роботи на посаді судді (на момент розгляду справи № 761/28906/17 – 9 років), а також що застосування положень процесуального закону щодо процесуальних строків є базовим та повсякденним у роботі судді, це не може вважатись простою суддівською помилкою. Більше того, ці обставини було покладено в основу ухваленого нею судового рішення.

Отже, суддя Макаренко І.О. на порушення вимог статей 69, 82, 263, 265, 294 ЦПК України, не маючи будь-яких фактичних даних, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року набрало законної сили, під час постановлення ухвали від 22 грудня 2017 року вказала, що це рішення набрало законної сили, та з огляду на це встановлені у ньому обставини визнала такими, що не підлягають доказуванню.

Як вказав у своєму рішенні суд апеляційної інстанції (постанова Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2018 року, ухвалена за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 грудня 2017 року), «пунктами 8.1, 8.2 указаного контракту сторони передбачили, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають за цим контрактом або у зв’язку з ним, в тому числі ті, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у відповідності з його Регламентом на українській мові у складі одного арбітра в м. Києві. Правом, яке регулює даний Контракт, є матеріальне право України. Рішення арбітражу буде виступати кінцевим та обов’язковим для двох сторін… судом першої інстанції покладено в основу оскаржуваного судового рішення ту обставину, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12.12.2017 було встановлено юридичний факт, а саме що станом на час укладання між СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» та ТОВ «Джелс Енерджі АБ» контракту № 40/05/15 від 10.05.2015, повноваження щодо представництва юридичної особи у виконавчого органу – Директора ОСОБА_2, були відсутні та обмежені. Разом з цим, суд не звернув уваги на те, що на час постановлення ухвали від 22.12.2017 рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12.12.2017 не набрало законної сили, так як станом на 22.12.2017 не сплинув строк на його оскарження (останній день строку припадав саме на 22.12.2017)… Вказуючи на недійсність контракту у зв’язку з тим, що він був підписаний директором СГ ТОВ «ПІВДЕНЬАГРОПЕРЕРОБКА» з перевищенням повноважень, визначених Статутом, суд залишив поза увагою положення частини 3 статті 92 ЦК України, відповідно до якої у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Укладаючи контракт іноземна компанія ТОВ «Джелс Енерджі АБ» апріорі не могла знати про наявність у статуті товариства обмеження директора на підписання контрактів на певну грошову суму і, більш того, у останньої не було можливості це дізнатися.

Таким чином, при укладенні контракту ТОВ «Джелс Енерджі АБ» діяла добросовісно, а тому не повинна нести збитки із-за недобросовісної поведінки директора, який повинен був забезпечити належне укладення контракту у відповідності з вимогами статутних документів та закону.

Більш того, ТОВ «Джелс Енерджі АБ» не була зобов’язана при укладенні контракту перевіряти питання повноважень керівника, який діяв від імені юридичної особи, яка до речі є замовником послуг…».

Згідно із частиною першою статті 459 ЦПК України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Частиною другою статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки – за законом України.

Аналогічні положення містилися у ЦПК України, чинному на момент відкриття суддею Макаренко І.О. провадження у справі № 761/28906/17 (21 вересня 2017 року).

Так, частиною четвертою статті 389-5 ЦПК України було встановлено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано судом лише з підстав, передбачених міжнародним договором України та/або Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

Отже, рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:

1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною: або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки – за законом України; або

б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або

2) суд визначить, що: а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

Статтею 34 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» також передбачено, що оспорювання в суді арбітражного рішення може бути проведено тільки шляхом подання клопотання про скасування згідно з пунктами 2 та 3 цієї статті. Арбітражне рішення може бути скасоване судом, зазначеним в пункті 2 статті 6, лише у разі, якщо:

1) сторона, що заявляє клопотання про скасування, подасть докази того, що: одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки – за законом України; або

її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте, якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або

склад третейського суду чи арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить будь-якому положенню цього Закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали цьому Закону; або

2) суд визначить, що:

об’єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або

арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24 грудня 1999 року № 12 зазначено, що згідно зі статтею 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються даним Законом, не повинно мати місця ніяке втручання суду загальної юрисдикції, крім випадків, коли воно передбачене цим Законом. Такими випадками, зокрема, є звернення сторони до компетентного суду: за вирішенням її заяви про відсутність у третейського суду компетенції на розгляд спору (стаття 16); із клопотанням про скасування арбітражного рішення з визначених Законом підстав (стаття 34).

Поняття «публічний порядок» міститься у пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного арбітражу на території України», де під публічним порядком належить розуміти правопорядок держави, визначальні принципи і засади, які становлять основу існуючого в ній ладу (стосуються її незалежності, цілісності, самостійності й недоторканності основних конституційних прав, свобод, гарантій тощо).

У пункті 42 рішення у справі «Бендерський проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення у справах «Дюлоранс проти Франції», № 34553/97, пункт 33, від 21 березня 2000 року; «Донадзе проти Грузії» № 74644/01, пункти 32 та 35, від 7 березня 2006 року).

У Висновку № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд. Судове рішення високої якості – це рішення, яке досягає правильного результату, наскільки це дозволяють надані судді матеріали у справедливий, швидкий, зрозумілий та недвозначний спосіб.

Пунктом 49 Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, визначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.

У пункті 50 цього Висновку зазначено, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування всіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Як вбачається із постановленої суддею Макаренко І.О. ухвали від 22 грудня 2017 року у справі № 761/28906/17, висновок судді про те, що винесене рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі № АС № 462у/2016 суперечить публічному порядку України, пов’язувався лише із фактами, встановленими рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, що не має під собою жодного підґрунтя та, що є головним, не відповідає на питання, які саме встановлені судом обставини свідчили, що відповідне судове рішення набрало законної сили, а рішення МКАС при ТТП України суперечить публічному порядку України. При цьому на відповідні висновки Верховного Суду України, що містяться у вказаній вище постанові, суддя у прийнятому рішенні посилалася.

Отже, посилаючись у своїй ухвалі як на підставу для скасування рішення МКАС при ТПП України на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 12 грудня 2017 року, суддя Макаренко І.О. на порушення вимог статей 69, 82, 263, 265, 294, 459 ЦПК України не встановила, чи набрало це рішення законної сили, не зазначила мотивів врахування цього рішення та встановлених ним обставин, які, в свою чергу, без жодних визначених процесуальним законом підстав визнала такими, що вказують, що рішення МКАС при ТПП України від 13 червня 2017 року у справі АС № 462у/2016 суперечить публічному порядку України.

Водночас під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які б свідчили, що вказані порушення суддею допущено умисно.

Таким чином, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 761/28906/17 суддею Макаренко І.О. було допущено дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.

Здійснивши під час ухвалення рішення у справі № 761/28906/17 судове втручання у правовідносини, які регулюються вказаним Законом, суддя Макаренко І.О. допустила грубе порушення Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», оскільки допустила невиправдане втручання у договірні відносини сторін щодо розгляду спору арбітражем, який під час розгляду дотримав усіх визначених законодавством процедур.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов’язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснення суддею Макаренко І.О. правосуддя у справі № 761/28906/17 із порушенням вимог статей 69, 82, 263, 265, 294, 459 ЦПК України суперечить вказаним вище завданням і принципам здійснення правосуддя на засадах верховенства права та мало наслідком не передбачене законом судове втручання у відносини, які регулюються Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а тому має характер грубого порушення закону.

Зазначені дії судді Макаренко І.О. щодо грубого порушення вимог Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» через ухвалення судового рішення із грубим порушенням вимог процесуального закону, враховуючи, що відповідне рішення стосувалося іноземного елемента – ТОВ «Джелс Енерджі АБ», не сприяло покращенню інвестиційного клімату в Україні та негативно вплинуло на авторитет правосуддя, що у цьому конкретному випадку, на переконання Дисциплінарної палати, є обставиною, яка свідчить про допущення суддею іншого грубого порушення закону (Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж»), що призвело до істотних негативних наслідків (негативний вплив на авторитет правосуддя). При цьому під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які б свідчили, що вказані дії суддею допущено умисно.

Вказане, на переконання Дисциплінарної палати, виключає наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, Дисциплінарна палата дійшла висновку, що зазначені дії судді Макаренко І.О. містять склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Підсумовуючи наведене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дії судді Макаренко І.О. під час розгляду справи № 761/28906/17, вчинені із грубим порушенням вимог статей 69, 82, 263, 265, 294, 459 ЦПК України, а також грубим порушенням вимог статті 5 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», слід кваліфікувати як допущення суддею внаслідок грубої недбалості: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, тобто дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання про притягнення суддів Бурана В.М. та Макаренко І.О. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

У рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 визначено, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність.

У пункті 16 розділу II доповіді Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія) від 4 квітня 2011 року № 512/2009, схваленої Комісією на 86-му пленарному засіданні 25–26 березня 2011 року «Верховенство права» (CDL-AD (2011) 003rev), вказано, що Rule of Law (верховенство права) є невід’ємною частиною будь-якого демократичного суспільства. У рамках цього поняття вимагається, щоб усі, хто наділений повноваженнями ухвалювати рішення, ставилися до кожного з виявом поваги, на основі рівності та розумності й відповідно до закону, і щоб кожен мав можливість оскаржити незаконність рішень у незалежному та безсторонньому суді, де кожен має бути забезпечений справедливими процедурами. Отже, предметом верховенства права є здійснення влади і стосунки між особою та державою. Пунктом 41 розділу IV визначено, що обов’язковими елементами верховенства права є, зокрема: законність, заборона свавілля та доступ до правосуддя, де законність – це принцип, який означає дотримання законів (пункт 42). Заборона свавілля полягає в тому, що дискреційні повноваження органами державної влади мають здійснюватися відповідно до принципу верховенства права, з яким є несумісне ухвалення несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень (пункт 52). Відзначено, що доступ до правосуддя полягає, зокрема, в тому, що роль судівництва є істотно важливою в державі, заснованій на верховенстві права. Судівництво є гарантом справедливості – основоположної цінності у державі, керованій правом. Справою першочергової ваги є те, щоб судівництво мало повноваження визначати, які закони є застосовними та ваговитими щодо конкретної справи, вирішувати питання факту і застосовувати закон до фактичних обставин згідно з відповідною – тобто достатньо прозорою і передбачуваною – методологією тлумачення (пункт 54).

Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 вказаного Закону визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, закріплено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Отже, особливості посади професійного судді полягають в уособленні державної влади шляхом здійснення правосуддя на засадах верховенства права, законності та справедливості, а статус судді передбачає найвищий рівень правової свідомості та професійної відповідальності перед суспільством.

Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (стаття 1 ЦПК України).

Розглядом дисциплінарної справи було встановлено, що суддя Буран В.М. під час здійснення правосуддя у справі № 496/4306/17 неналежно поставився до виконання обов’язків судді і, діючи поза межами визначених процесуальним законом повноважень та у спосіб, який суперечить статті 1 ЦПК України, допустив грубе порушення вимог статей 234, 235, 256, 259 ЦПК України, порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого Протоколу до неї, що кваліфіковано Дисциплінарною палатою як допущення суддею через грубу недбалість істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків та порушення прав людини і основоположних свобод, тобто дисциплінарні проступки, визначені підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Крім того, встановлено негативні наслідки таких дій судді.

Щодо строків притягнення судді до дисциплінарної відповідальності слід зазначити таке.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження, тому строк притягнення судді Бурана В.М. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що суддя Буран В.М. має позитивну характеристику, до дисциплінарної відповідальності не притягувався, його суддівське навантаження та досвід роботи, наслідки його дій, ступінь вини, та дійшла висновку, що до судді слід застосувати дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

До цього висновку Дисциплінарна палата дійшла виходячи із вказаних обставин, встановлених під час розгляду дисциплінарної справи, про що зазначалося вище, а також враховуючи, що справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу слід віднести до категорії справ, які є складними та зустрічаються досить рідко у судовій практиці, зокрема місцевого загального суду. Додатковим підтвердженням складності вказаної категорії справ є те, що із внесенням змін до ЦПК України (набули чинності 15 грудня 2017 року), визначаючи інстанційну юрисдикцію, законодавець установив, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів та щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються апеляційними судами (частини друга, третя статті 23 ЦПК України).

Також розглядом дисциплінарної справи встановлено, що суддя Макаренко І.О. під час розгляду справи № 761/28906/17 допустила грубі порушення вимог статей 69, 82, 263, 265, 294, 459 ЦПК України та вимог Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», кваліфіковані як допущення суддею внаслідок грубої недбалості: незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору та іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, тобто дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Вирішуючи питання про притягнення судді Макаренко І.О. до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Відповідно до частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» строк притягнення судді Макаренко І.О. до дисциплінарної відповідальності не закінчився.

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала, що суддя Макаренко І.О. не має дисциплінарних стягнень, характеризується позитивно, а також зазначені вище обставини щодо складності цієї категорії справ, проте враховує і те, що розглядом дисциплінарної справи стосовно судді Макаренко І.О. встановлені факти, зокрема, грубого порушення суддею закону, що призвело до істотних негативних наслідків у виді негативного впливу на авторитет правосуддя, а тому дійшла висновку, що у цьому випадку пропорційним та достатнім, тобто таким, що відповідатиме меті дисциплінарного провадження з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, буде застосування до судді Макаренко І.О. дисциплінарного стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 126 Конституції України, статтями 49, 50, 56 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22–12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя,

 

вирішила:

 

притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Біляївського районного суду Одеської області Бурана Валерія Миколайовича та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Притягнути до дисциплінарної відповідальності суддю Шевченківського районного суду міста Києва Макаренко Ірину Олександрівну та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді суворої догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців.

Рішення може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку та строки, що визначені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя                                                         В.В. Шапран

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                           Н.С. Краснощокова

                                                                                                    С.Б. Шелест