Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., залученого з Першої Дисциплінарної палати члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Лисенка Миколи Миколайовича стосовно судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка Валентина Валентиновича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 22 січня, 4 березня, 1 квітня 2024 року (вх. №№ Л-5/3/7-24, Л-5/21/7-24, Л-5/26/7-24) надійшли дисциплінарні скарги Лисенка М.М. на дії судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. під час здійснення правосуддя у справі № 580/447/24 за позовом ОСОБА1 до керівника Городищенського ТЦК ОСОБА2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.
Скаржник зазначає, що суддя Гаращенко В.В. прийняв завідомо незаконну ухвалу про усунення недоліків позовної заяви, навмисно порушив термінові строки розгляду позовної заяви. Скаржник вказує, що 27 лютого 2024 року подав заяву про прискорений розгляд справи, проте відповіді на цю заяву не отримав. У скарзі також зазначено, що 26 березня 2024 року суддя Гаращенко В.В. ухвалив рішення про «нібито» задоволення позовних вимог скаржника про зобов’язання відповідача прийняти у нього заяву в порядку Закону України «Про звернення громадян», про що, як вказує скаржник, він не просив. На думку скаржника, суддя Гаращенко В.В. вийшов за межі позовної заяви, відмовив йому в його правах, при цьому відповідач у справі ніяким чином не постраждав. Скаржник вважає дії судді Гаращенка В.В. такими, що носять корупційний характер стосовно відповідача у справі.
Враховуючи наведене, скаржник просить притягнути суддю Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. до дисциплінарної відповідальності.
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколів автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 22 січня, 4 березня та 1 квітня 2024 року вказані скарги передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для проведення попередньої перевірки.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. проведено попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої складено висновок від 31 липня 2024 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В., оскільки доводи скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та додані до нього матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
ОСОБА1 звернувся до суду з позовною заявою до керівника Городищенського ТЦК ОСОБА2, в якій просив: «визнати порушення прав позивача в частині відмови у прийнятті у нього заяви, як це передбачає Закон України «Про звернення громадян» у порядку на проходження ВЛК та отримання військового квитка керівником ТЦК підполковником ОСОБА2; зобов’язати відповідача направити позивача для проходження ВЛК та видачу військового квитка, так як позивачу вже виконалося більше ніж 27 років; відшкодувати моральну шкоду у порядку ст. 63 Конституції України, у порядку п. 6 ст. 5, ст. п. 4, 2) ст. 12 КАС України, відповідно до ст. 25 Закону України «Про звернення громадян» у розмірі 300000 грн».
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА1 посилався на протиправну відмову відповідача, яка викладена в усному порядку та полягає в тому, що 11 січня 2024 року у позивача працівники Городищенського ТЦК та СП відмовились приймати заяву про видачу військового квитка. Позивач вважає таку відмову незаконною, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
Вказаній справі присвоєно № 580/447/24 та передано на розгляд судді Гаращенку В.В.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. від 17 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА1 залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Суд першої інстанції виходив із того, що згідно з частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідчені копії, якщо інше не визначено КАС України. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 КАС України).
Разом із тим, усупереч вищевикладених положень, позивачем на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не надано до суду копії заяви на проходження ВЛК та отримання військового квитка, яку відмовився приймати відповідач.
На виконання вимог ухвали суду позивач подав до суду заяву про витребування матеріалів справи від Корсунь-Шевченківської поліції від 11 січня 2024 за № 226, які, на думку позивача, є доказом зловживання службовим становищем підполковником ОСОБА2.
Отже, суд першої інстанції вважав, що позивач усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. від 23 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання.
Зобов’язано Корсунь-Шевченківське відділення поліції ГУНП в Черкаській області протягом п’яти днів з дати отримання копії ухвали надати Черкаському окружному адміністративному суду належним чином засвідчені копії матеріалів за заявою ОСОБА1 від 11 січня 2024 року про вчинення правопорушення керівником Городищенського ТЦК підполковником ОСОБА2.
Роз’яснено учасникам справи, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 6 березня 2024 року замінено первинного відповідача – керівника Городищенського ТЦК ОСОБА2 на належного – керівника першого відділу Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА2.
Залучено до участі у справі як співвідповідача – Черкаський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Розгляд справи розпочато спочатку.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року адміністративний позов ОСОБА1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у прийнятті від ОСОБА1 заяви від 11 січня 2024 року. Зобов’язано Черкаський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки прийняти від ОСОБА1 заяву від 11 січня 2024 року. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що працівники Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не мали права відмовляти позивачу у прийнятті заяви від 11 січня 2024 року про видачу військового квитка, що вказує на допущену з їх боку протиправну бездіяльність. При цьому, є безпідставними твердження позивача про подання заяви для проходження ВЛК, оскільки позивач примірника такої заяви до суду не подав, а надані ним 11 січня 2024 року працівникам поліції пояснення не містили тверджень, що позивач вимагав проходження ВЛК, тому, суд не вбачав підстав для задоволення позовних вимог у цій частині. При цьому, позивач обрав неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки видача військового квитка належить до дискреційних повноважень РТЦК, тому суд не може перебирати на себе ці повноваження та за межами встановленої процедури самостійно вирішувати питання про наявність права позивача на отримання військового квитка. Також, суд вважав необґрунтованими посилання позивача на вчинення бездіяльності саме керівником першого відділу Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА2, оскільки матеріали відділення поліції № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області не містять доказів відмови у прийнятті вказаної позивачем заяви саме керівником РТЦК. Крім того, позивачем не доведено, що неприйняття заяви призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року – без змін.
За результатами апеляційного перегляду Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, саме способом, обраним судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги ОСОБА1 цих висновків суду не спростовують.
У письмових поясненнях, наданих на пропозицію члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддя Гаращенко В.В. зазначив, що ухвалою від 23 січня 2024 року відкрито провадження у справі № 580/447/24 за позовом ОСОБА1 до керівника Городищенського ТЦК ОСОБА2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії.
Учасникам справи роз’яснено, що розгляд справи буде проведено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх у судове засідання, та що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Кінцевим строком вирішення спору по суті було 23 березня 2024 року.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач у позовній заяві зазначив код відповідача – 07735288, що є ідентифікаційним кодом іншої юридичної особи – Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Крім того позивач зазначив невірну посаду відповідача – керівник Городищенського ТЦК ОСОБА2, такої посади не існує, тому виявлено, що позов заявлений до неналежного відповідача.
Внаслідок зазначеного, при реєстрації позову до діловодства Черкаського окружного адміністративного суду внесено невірний ідентифікаційний код відповідача – 07735288, в результаті чого ухвала про відкриття провадження у справі від 23 січня 2024 року та копія позовної заяви доставлені автоматично модулями ЄСІТС до електронного кабінету Черкаського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який не є відповідачем у справі.
Виявивши зазначені обставини, суд на виконання вимог статті 48 КАС України постановив ухвалу від 6 березня 2024 року, якою замінив первинного відповідача – керівника Городищенського ТЦК ОСОБА2 на належного – керівника першого відділу Черкаського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА2, та залучив до участі у справі як співвідповідача – Черкаський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
У зв’язку із заміною сторони та залученням співвідповідача розгляд справи відповідно до частини шостої статті 48 КАС України розпочато спочатку, тому кінцевий строк розгляду справи припадав на 6 травня 2024 року.
Отже, як зазначив суддя Гаращенко В.В., доводи скаржника про порушення строку розгляду справи є необґрунтованими.
Суддя Гаращенко В.В. звертав увагу, що спір у справі за позовом ОСОБА1 не належить до окремих категорій термінових адміністративних справ. КАС України не встановлює термінові чи особливі строки вирішення такого спору, відповідно, подане позивачем клопотання від 27 лютого 2024 року про прискорення розгляду справи не покладає на суд обов’язку невідкладно вирішити спір. Крім того, процесуальним законом взагалі не передбачено подання клопотань про прискорення розгляду справи чи виокремлення певних справ серед інших, тим самим такі клопотання можуть бути розцінені як тиск на суд з метою ухвалення рішення на користь заявника, оскільки містять погрозливі посилання на можливість звернення зі скаргою до Вищої ради правосуддя у випадку, якщо суд невідкладно не вирішить спір і не вчинить дії за вказівкою позивача.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 580/447/24 адміністративний позов задоволено частково.
Суддя Гаращенко В.В. зауважив, що ОСОБА1 у поданій ним скарзі не навів жодних аргументів та не вказав норм матеріального права, які порушені суддею під час ухвалення судового рішення. Також не зазначив, у чому полягає неналежне ставлення судді до виконання службових обов’язків. Твердження ОСОБА1 про наявність корупційного діяння судді в інтересах керівника першого відділу Черкаського РТЦК та СП ОСОБА2 є виключно припущеннями, які не підтверджені не тільки доказами, а й логічними міркуваннями.
Суддя Гаращенко В.В. звертав увагу, що, встановивши під час судового розгляду справи відсутність порушених ОСОБА2 прав позивача, суд для повного захисту порушених прав позивача залучив до участі у справі співвідповідача, вийшов за межі позовних вимог та задовольнив позовні вимоги у спосіб, який забезпечує відновлення порушених прав позивача.
Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Відповідно до статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що спрощене позовне провадження у справі № 580/447/24 відкрито 23 січня 2024 року. Отже, суд мав розглянути справу до 23 березня 2024 року.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 6 березня 2024 року замінено первинного відповідача у справі на належного.
Згідно з частиною шостою статті 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Відповідно суд мав розглянути справу до 6 травня 2024 року.
Розгляд справи № 580/447/24 завершено ухваленням рішення від 26 березня 2024 року про часткове задоволення позову ОСОБА1. Отже, справу № 580/447/24 було розглянуто протягом строку, встановленого законом.
Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що, вивчивши позовну заяву ОСОБА1, суддя Гаращенко В.В. дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України, а тому повинна бути залишена без руху для усунення недоліків у зв’язку із тим, що позивачем на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, не надано до суду копії заяви на проходження ВЛК та отримання військового квитка, яку відмовився приймати відповідач. За цих обставин ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. від 17 січня 2024 року позовну заяву ОСОБА1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Такі дії судді Гаращенка В.В. відповідають вимогам, встановленим КАС України.
Стверджуючи про корупційні дії судді Гаращенка В.В. під час розгляду справи № 580/447/24, Лисенко В.В. не наводить конкретних відомостей з посиланням на фактичні дані, які можуть свідчити про наявність у діях судді Гаращенка В.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на наведене доводи скарги Лисенка М.М. про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку встановленого законом, прийняття завідомо незаконної ухвали про залишення позовної заяви без руху, корупційний характер дій судді Гаращенка В.В. під час здійснення правосуддя у справі № 580/447/24 не знайшли свого підтвердження та спростовуються письмовими поясненнями судді.
Інші доводи скарги Лисенка М.М. свідчать про фактичну незгоду з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 580/447/24.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ОСОБА1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 березня 2024 року у справі № 580/447/24, яке за результатами апеляційного перегляду залишено без змін.
Тобто, правову оцінку діям судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка В.В. під час розгляду справи № 580/447/24 та ухвалення рішення від 26 березня 2024 року надано апеляційним судом.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які б свідчили про сваволю або порушення суддею внаслідок умислу чи грубої недбалості.
Враховуючи наведене, незгода із судовим рішенням при відсутності фактів протиправної поведінки судді не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
З огляду на наведене, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргами Лисенка Миколи Миколайовича стосовно судді Черкаського окружного адміністративного суду Гаращенка Валентина Валентиновича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
