Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., залученого члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваші О.О., члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Голуба Романа Васильовича, Голуб Олени Романівни стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Галайко Наталії Миронівни,
встановила:
26 квітня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Голуба Р.В. (вх. № Г-2515/0/7-24, Г-2515/1/7-24), в якій скаржник повідомляє про вчинення суддею Залізничного районного суду міста Львова Галайко Н.М. дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2, 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
ПРОЦЕДУРА
- 26 квітня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла ідентична за змістом дисциплінарна скарга Голуб О.Р. (вх. № Г-2516/0/7-24).
- Протоколом автоматизованого розподілу справ між членами Вищої ради правосуддя від 26 квітня 2024 року члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. було визначено доповідачем по справі.
- 27 травня 2024 року та 24 червня 2024 року Голуб Р.В. подав доповнення до дисциплінарної скарги.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНАРНОЇ СКАРГИ
- Скаржники повідомили, що ОСОБА1 звернувся з позовом до Залізничного районного суду міста Львова 7 липня 2023 року, проте провадження у справі № 462/5174/23 відкрито лише 9 серпня 2023 року, а тому такі дії суду, на думку скаржників, є перешкоджанням в доступі до правосуддя.
- Починаючи з 9 серпня 2024 року по день подання дисциплінарної скарги судові засідання призначалися 8 разів із тривалими часовими проміжками (19 вересня 2023 року; 2 листопада 2023 року; 7 листопада 2023 року; 23 січня 2024 року; 20 лютого 2024 року; 19 березня 2024 року; 4 квітня 2024 року; 11 квітня 2024 року).
- 19 вересня 2023 року ОСОБА2 визнав позовні вимоги і не заперечував проти ухвалення рішення. Судом оголошено перерву, причин не повідомлено, що свідчить, на думку скаржників, про незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, безпідставне затягування розгляду справи.
Наступне судове засідання призначено на 2 листопада 2023 року, на якому суд витребував копії правовстановчих документів на спільне майно подружжя. Така вимога суду, на думку скаржників, є незаконною та порушує принцип диспозитивної.
- 7 листопада 2023 року, ОСОБА1 заявив відвід судді Галайко Н.М. з підстав упередженості та необ’єктивності судді.
- Судове засідання 7 грудня 2023 року не відбулося у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті.
Наступне судове засідання щодо розгляду справи призначено на 20 лютого 2024 року, проте судом рішення не ухвалено, а залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору та оголошено перерву для ознайомлення з матеріалами справи.
Скаржники стверджують, що суддею Галайко Н.М. постановлена не обґрунтована ухвала, що може свідчити про використання статусу судді з метою незаконного отримання нею або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди.
- В дисциплінарній скарзі скаржники повідомляють також причини, з яких не відбулися судові засідання у справі № 462/5174/23:
19 квітня 2024 року – у зв’язку з перебуванням судді у відпустці;
4 квітня 2024 року – у зв’язку з перебуванням судді на очному тренінгу Вищої кваліфікації суддів України Національної шкоди суддів України;
11 квітня 2024 року – у зв’язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті з 11 квітня 2024 року до 12 квітня 2024 року.
- На переконання скаржників суддею Галайко Н.М. безпідставно затягується та не вживається заходів щодо розгляду справи протягом встановленого строку, ігнорується розумність строків розгляду справи, а тим саме незаконно відмовляє в доступі до правосуддя.
СТИСЛИЙ ЗМІСТ ПОЯСНЕНЬ СУДДІ
- Суддя Галайко Н.М. не надала пояснень, незважаючи на поінформованість про таку можливість.
ФАКТИ, УСТАНОВЛЕНІ ПІД ЧАС ПОПЕРЕДНЬОЇ ПЕРЕВІРКИ
- ОСОБА2 звернулася у Залізничний районний суд міста Львова з позовною заявою до ОСОБА1 про поділ спільного майна подружжя, у якому просила суд визнати за нею та відповідачем право спільної часткової власності по ½ ідеальної частки на квартиру, площею 126,5 кв.м., комору, загальною площею 2,5 кв.м. та паркомісце, загальною площею 17, 7 кв.м., які розташовані АДРЕСА1.
- Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 9 серпня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.
- 14 вересня 2023 року від ОСОБА2 надійшла письмова заява про збільшення позовних вимог.
- 7 листопада 2023 року ОСОБА1 та ОСОБА2 звернулися у суд з письмовими заявами про відвід головуючого судді Галайко Н.М.
Сторони мотивували свій відвід судді Галайко Н.М. тим, що суддя надсилала запити про зареєстроване місце проживання засобами поштового зв’язку, після отримання яких у той же день суддею постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі, відтак має місце порушення строків відкриття провадження у справі та чиняться перешкоди у доступі до правосуддя.
Серед іншого сторони звертали увагу на той факт, що відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, однак рішення судом не прийнято.
- 22 листопада 2023 року Залізничний районний суд міста Львова у складі головуючого судді Кирилюка А.І. за результатами розгляду заяв скаржників відмовив у задоволенні відводу судді Галайко Н.М. Суддя Кирилюк А.І. виснував, що доводи сторін зводилися по суті до незгоди з процесуальними діями судді, однак дані мотиви не можуть бути підставою для відводу.
- 1 грудня 2023 року від позивача ОСОБА2 надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.
- 7 грудня 2023 року від ОСОБА3 надійшла письмова заява про вступ в справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Заява обґрунтована тим, що в провадженні Залізничного районного суду міста Львова перебуває справа № 462/5208/23 за позовом ОСОБА3 до ОСОБА1 про стягнення заборгованості.
- 7 серпня 2023 року Залізничний районний суд міста Львова застосував заходи забезпечення позову у справі № 462/5208/23 та наклав арешт та заборонив відчужувати та/або передавати у будь-який спосіб (у тому числі, але не виключено, здійснювати продаж, міну, дарування, передачу в управління, передачу в ренту, передачу в заставу, внесення до статутного капіталу господарського товариства, передачу в якості відступного, передачу в якості боргу (в тому числі за мировою угодою, затвердженою судом), будь-яке інше відчуження або передачу у власність, володіння, користування чи розпорядження) майно, яке є предметом спору у справі № 462/5174/23.
- 11 квітня 2024 року від ОСОБА3 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
ОСОБА3 стверджував, що спір у справі № 462/5174/23 може вплинути на його права та обов’язки щодо однієї зі сторін – відповідача ОСОБА1, адже рішення суду у справі про поділ майна подружня безпосередньо впливатиме на виконання рішення у справі № 462/5208/23 за позовом ОСОБА3.
У клопотанні ОСОБА3 просив Залізничний районний суд міста Львова зупинити провадження у справі № 462/5174/23 до ухвалення рішення у справі № 462/5208/23 за позовом ОСОБА3 до ОСОБА1 про стягнення заборгованості.
- ОСОБА3 стверджував, що 18 квітня 2022 року, тобто до подання ОСОБА2 позову до ОСОБА1, між ОСОБА3 та ОСОБА1 було укладено договір позики та акт передачі грошових коштів за договором позики, відповідно до умов якого ОСОБА1 взяв на себе зобов’язання із повернення суми позики в розмірі 250 000 євро.
Згідно умов договору позики ОСОБА1 зобов’язувався повернути кошти до 31 грудня 2022 року, проте жодних грошових коштів не повернув.
- У зв’язку з неналежним виконанням боржником ОСОБА1 своїх зобов’язань у ОСОБА3 виникла необхідність у зверненні до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів.
Такі плани ОСОБА3, на його думку, стали причиною звернення ОСОБА2 з позовом до ОСОБА1 про поділ спільного майна подружжя, у якому остання просила суд визнати за нею право спільної часткової власності на об’єкти нерухомого майна, а після збільшення позовних вимог, остання просила залишити майно в її особистій власності.
ОСОБА3 звернувся з позовом до ОСОБА1 11 листопада 2023 року, а позов ініційований ОСОБА2 був поданий 10 листопада 2023 року.
- 19 вересня 2023 року відповідачем ОСОБА1 було подано заяву у справі № 462/5174/23, в якій останній повідомив, що позовні вимоги визнає та просить задовольнити. Відтак, відповідач не заперечував проти того, щоб залишити зазначене майно в одноосібній власності ОСОБА2.
- Як вбачається з ухвали Залізничного районного суду міста Львова від 11 червня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119681518) ОСОБА3 стверджував, що ОСОБА2 просить визнати право спільної сумісної власності і водночас залишити у її одноосібній власності ті об’єкти нерухомого майна, на які накладено арешт в межах іншої справи в якості забезпечення позову, а саме у справі № 462/5208/23 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/112660419).
Також вказано, що земельні ділянки, які позивач просить залишити в одноосібній власності, були придбані після укладення договору позики між ОСОБА3 та ОСОБА1, відтак зазначені об’єкти нерухомості ймовірно були придбані на позичені кошти.
- 11 червня 2024 року суддя Галайко Н.М. зупинила провадження у цивільній справі № 462/5174/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 462/5208/23 за позовною заявою ОСОБА3 до ОСОБА1 про стягнення заборгованості.
- На цей час справи № 462/5174/23 та № 462/5208/23 перебувають на розгляді Залізничного районного суду міста Львова, рішення не ухвалено.
ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТОМ ЗДІЙСНЕННЯ ДИСЦИПЛІНАРНОГО ПРОВАДЖЕННЯ
Стосовно відмови в доступі до правосуддя
- У дисциплінарних скаргах стверджується, що суддя Галайко Н.М. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.
Встановлені під час попередньої перевірки обставини свідчать, що суддя Галайко Н.М. під час розгляду справи № 462/5174/23 забезпечила права не лише сторін по справі, але і третьої сторони в особі ОСОБА3, чиї права могли бути порушені в результаті ухвалення рішення про поділ спільного майна подружжя.
Суддя Галайко Н.М. мотивувала рішення про зупинення провадження у спрів тим, що такі заходи, серед іншого, потрібні для усунення будь-яких сумнівів, що позов про поділ спільного майна подружжя є завідомо безпідставним чи має ознаки штучного позову.
- Зупинення провадження визначено, як обов’язок суду (стаття 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) України) та право суду (стаття 252 ЦПК України).
Зупиняючи провадження у справі № 462/5174/23 суддя Галайко Н.М. керувалася положеннями пункту 6 частини 1 статті 251 ЦПК України, згідно якої суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначення питання об’єктивної неможливості відноситься до компетенції суду і його встановлення потребує оцінки доказів у справі.
- У дисциплінарні скарзі скаржники повідомляють про безальтернативність поведінки судді Галайко Н.М. у разі визнання відповідачам позовних вимог, проте ЦПК України визначає ряд обставин, які враховуються судом у такій ситуації.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципу) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Отже, законодавством не визначено, що визнання позову зобов’язує суд задовольнити позовні вимоги безвідносно інших обставин справи. Вказаний механізм містить певні елементи дискреції, за яких суддя попередньо має визначити чи не спричиняє визнання позову порушення прав інших осіб та надати оцінку таким обставинам.
Суддя Галайко Н.М. визначила, що визначення позову та подальший розгляд справи № 462/5174/23 може призвести до порушення прав ОСОБА3, що свідчить про звичайний перебіг розгляду справи та відсутність ознак відмови в доступі до правосуддя.
Стосовно безпідставного затягування розгляду справи
- Розумні строки розгляду справи судом є однією з засад судочинства, закріплених в частині другій статті 129 Конституції України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на судовий розгляд його справи упродовж розумного строку.
- Оцінюючи поведінку суддів щодо порушення процесуальних строків слід враховувати критерії Європейського суду з прав людини щодо дотримання розумних строків (далі – ЄСПЛ).
У своїй практиці ЄСПЛ виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом.
Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; 3) поведінка державних органів (насамперед суду); 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010; «Смірнова проти України» від 08.11.2005; «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Згідно зі звітом автоматизованого розподілу від 5 січня 2024 року справі № 643/58/24 присвоєно індекс складності 1,11, а тому фактор складності справи не міг особливо вплинути на розгляд вказаної справи.
- Згідно з пункту 2 частини 2 статті 198 ЦПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача.
- Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд встановлює строк для подання пояснень третіми особами та відповіді учасників справи на такі пояснення.
- Згідно з частиною 1 статті 192 ЦПК України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі або ухвалі, постановленій у підготовчому засіданні (якщо третіх осіб було залучено у підготовчому засіданні), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення.
- Відповідно до частини 2 статті 192 ЦПК України учасники справи мають право надати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження.
- Аналіз вказаних положень статей 192 та 197 ЦПК України в їх сукупності та взаємозв’язку свідчить, що право третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подати письмові пояснення, а також право інших учасників справи надати відповідь на такі пояснення, може бути реалізовано на стадії саме підготовчого провадження (до його закінчення).
- Судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків.
Вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
- Під час попередньої перевірки встановлено обставини, які об’єктивно впливали на дотримання суддею процесуальних строків (необхідність залучення третьої особи, гарантування прав сторін стосовно підготовки пояснень, відзивів та заперечень на відзиви).
- Велика Палата Верховного Суду, переглядаючи рішення Вищої ради правосуддя (далі – ВРП), ухвалене за наслідками розгляду скарги на рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (постанова від 25 червня 2020 року у справі № 520/2261/19), зазначила, що лише в межах дисциплінарного провадження ВРП може оцінити обставини, що призвели до розгляду справи поза межами установлених законом строків, зокрема з’ясувати, чи було це наслідком протиправного порушення суддею вимог законодавства або ж недотримання розумного строку розгляду справи було зумовлене чинниками, що об’єктивно унеможливлювали її розгляд чи перешкоджали цьому (наприклад, об’єктивною неможливістю сформувати склад суду, перебування судді або учасника (учасників) справи у стані тимчасової непрацездатності, надмірним навантаженням на суддю, зловживанням учасником справи процесуальними правами тощо), адже в кожній конкретній ситуації суд має віднайти баланс між потребою розглянути справу якомога швидше та вимогою дотримання прав всіх її учасників.
- Сам факт порушення строку розгляду справи не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді, оскільки такою підставою відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.
Під час попередньої перевірки встановлено, що відкладення розгляду було о обумовлено процесуальною необхідність вчинення певних додаткових процесуальних дій (заміна третьої сторони, виклик сторін, надання часу для подання доказів).
- Положення пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказують, що «визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставність недотримання строків розгляду справи. Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення.
- Оскільки під час розгляду справи існували об’єктивні причини для відкладення розгляду справи, діяння судді Галайко Н.М. не містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Стосовно використання статусу судді з метою незаконного отримання третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди
- В дисциплінарних скаргах скаржники стверджують, що суддя Галайко Н.М. вчинила дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 11 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку.
Проте, скаржники не наводять жодного аргументи в чому саме проявляється такі діяння судді Галайко Н.М., що є предметом вигоди чи матеріальними благами.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не виявила ознак, які можуть свідчити про вчинення вказаного дисциплінарного проступку.
- Згідно з пунктом 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо дисциплінарна скарга не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.
З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Голуба Романа Васильовича, Голуб Олени Романівни стосовно судді Залізничного районного суду міста Львова Галайко Наталії Миронівни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Член Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
