Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Саліхова В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П. за результатами попередньої перевірки скарги Чижик Тетяни Віталіївни на дії судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко Валентини Петрівни,
встановила:
До Вищої ради правосуддя 12 жовтня 2022 року за вхідним № Ч-1059/27/7-22 надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. на дії судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко В.П. під час здійснення правосуддя у справі № 279/2115/22.
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.
Правова невизначеність реалізації норм Закону № 1635-IX позбавила Вищу раду правосуддя можливості здійснювати процедури дисциплінарних проваджень стосовно суддів у зв’язку з чим рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 зупинено з 5 серпня 2021 року розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.
Надалі Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (далі – Закон № 3304-ІХ, набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу ІІ «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Поряд з цим розділ ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 237, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21, з 1 листопада 2023 року.
На підставі протоколу автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 20 листопада 2023 року вказану скаргу передано для попередньої перевірки члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельнику О.П. (доповідач), який відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (в редакції закону на час вчинення процесуальної дії, далі – Закон України «Про Вищу раду правосуддя») тимчасово здійснює повноваження дисциплінарного інспектора.
Член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельник О.П. провів попередню перевірку, за результатами якої склав висновок від 10 вересня 2024 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко В.П.
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Мельника О.П. та додані до нього матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
З дисциплінарної скарги Чижик Т.В. вбачається, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення № 279/2115/22 суддя Коваленко В.П. ухвалила невмотивоване рішення про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення та на підставі статті 22 КУпАП обмежилась застосуванням до неї усного зауваження, а провадження у справі стосовно цієї особи закрила. Разом із тим скаржник зауважує, що вчинення особою правопорушення з підвищеною суспільною небезпечністю унеможливлює застосування до особи, яка його вчинила, приписів статті 22 КУпАП.
Звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, що має високу суспільну небезпечність, суддя Коваленко В.П., як зазначає Чижик Т.В., мала навести у рішенні суду переконливі аргументи для застосування цих приписів КУпАП, однак, на її думку, ухвалене суддею рішення не містять належного обґрунтування їх застосування, що, як наслідок, не узгоджується із поняттям справедливого судового розгляду.
Чижик Т.В. вважає, що така поведінка судді Коваленко В.П. істотно підриває авторитет правосуддя та суспільну довіру до суду, оскільки відображається на головних елементах здатності судді виконувати довірену йому як судді роботу щодо здійснення правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов’язки судді. Такі дії судді становлять грубе порушення закону, що призвело до негативних наслідків у вигляді збитків бюджету у сумі 17 000 грн. які мав би сплатити правопорушник у вигляді штрафу.
З огляду на зазначене скаржниця просить притягнути суддю Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко В.П. до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 та пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Попередньою перевіркою встановлене наступне.
Постановою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2022 року ОСОБА1 звільнено від адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП за малозначністю скоєного діяння, обмежившись усним зауваженням.
У мотивувальній частині постанови від 22 червня 2022 року суддя Коваленко В.П. зазначила, що «суд вважає можливим звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб’єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб’єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна.»
У наданих під час попередньої перевірки письмових поясненнях суддя Коваленко В.П. вказала, що стаття 22 КУпАП у вказаній справі була застосована нею єдиний раз під час розгляду даної категорії справ, що пов’язано виключно із внутрішнім її переконанням щодо особи порушника та фактичних обставин справи, «незначної кількості виявлених проміле алкоголю в крові, цифровий показник якої перевищував лише на 0,09%о проміле, при допустимій нормі 0,20%о» і це є правом суду. Також вказує, що сталася прикра помилка через велику її завантаженість, оскільки в Коростенському міськрайонному суді Житомирської області працює 4 судді з 12. У зв’язку з чим у неї було велике навантаження протягом 2022 року, розглянуто 1780 справ, що підтверджується довідкою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області про розгляд справ за 2022 рік. Вважає, що постанова суду є достатньо вмотивованою та відповідає встановленим судом обставинам справи. Умисних дій з її боку при розгляді даної справи допущено не було так само як і порушень прав та основоположних свобод, або інших грубих порушень, що призвели до істотних негативних наслідків і вважає, що це є лише припущеннями скаржниці.
З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 33 КУпАП встановлено, що при накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Підпунктом «а» пункту 2.9 ПДР установлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на день складення протоколів про адміністративне правопорушення) за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами.
Системний аналіз приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворішого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності під час застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Отже ці зміни були покликані унеможливити звільнення таких правопорушників від відповідальності та змінити думку суспільства щодо можливості «легко вирішити неприємності».
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція). Відповідно до положень Інструкції огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними цією Інструкцією. Огляд на стан сп’яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом, у присутності двох свідків. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
КУпАП не визначає поняття малозначності адміністративного правопорушення, його ознак чи критеріїв його визначення судом для застосовування статті 22 цього Кодексу, і до внесення змін у вказану статтю будь-яке правопорушення фактично могло бути визнано судом малозначним. У кожному конкретному випадку суд самостійно визначав можливість визнання вчиненого адміністративного правопорушення малозначним, враховуючи всі обставини, що підлягали з’ясуванню судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. І такі обставини, і мотиви, з яких виходив суд, застосовуючи під час вирішення справи положення статті 22 КУпАП, з урахуванням відсутності чіткого правового визначення малозначності адміністративного правопорушення підлягали наведенню судом у мотивувальній частині постанови за результатами розгляду справи з огляду на вимоги щодо вмотивованості судових рішень. Тим більше такий обов’язок суду стосується справ про адміністративні правопорушення, характер яких вказує на підвищену суспільну небезпечність, до яких, безумовно, належать адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП.
Належне обґрунтування судових рішень з урахуванням індивідуальних обставин справи є базовою вимогою у контексті дотримання права осіб на справедливий суд та запобіжником свавілля суду. Використання дискреційних повноважень при прийнятті рішення від обов’язку мотивувати його прийняття суд не звільняє, навпаки ще більше зобов’язує після ретельної оцінки обставин справи, доказів та доводів сторін обґрунтувати їх прийняття та/або відхилення судом та мотивувати відповідні висновки суду, щоб ухвалене рішення не було сприйняте як свавільне.
Станом на день прийняття судового рішення (22 червня 2022 року) приписи статті 22 КУпАП чітко й однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, проте суддя залишила поза увагою таку пряму заборону.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дискреційні повноваження, які використовує суддя під час прийняття рішення, не звільняє суддю від обов’язку мотивувати підстави його прийняття, а навпаки, ще більше зобов’язує після ретельної оцінки обставин справи, доказів та доводів сторін обґрунтувати їх прийняття та/або відхилення судом та мотивувати відповідні висновки суду, щоб прийняте рішення не сприймалось як свавільне.
Зі змісту винесеної суддею Коваленко В.П. постанови убачається, що суддя мотивувала визнання малозначним правопорушення, вчиненого ОСОБА1, тим, що оскільки діяння, вчинене ним, містило в собі усі юридичні і суб`єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення, зокрема, його дії суб`єктивно не були направлені на заподіяння шкоди суспільним інтересам, юридичним та фізичним особам, і така шкода фактично не була заподіяна.
Водночас у постанові суддя не мотивувала чому застосування усного зауваження до особи за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння суд вважає достатнім у контексті завдання КУпАП; чому накладення визначеного законом адміністративного стягнення є недоцільним, не відповідатиме його меті – вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами; чому провадження підлягає закриттю за малозначністю, а не за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
У постанові суддя Коваленко В.П. також не навела достатнього обґрунтування можливості застосування при кваліфікації дії особи положень статті 22 КУпАП станом на 22 червня 2022 року (тобто після внесення до цієї статті змін).
Відсутність належних мотивів та обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 22 червня 2022 року не підлягала застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також сприйняття його як такого, що може бути ефективно виконаним.
Усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя Коваленко В.П. у постанові суду від 22 червня 2022 року не навела належних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та втратила чинність станом на день винесення суддею постанови.
Ураховуючи викладене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відомості, викладені в дисциплінарній скарзі Чижик Т.В., можуть свідчити про наявність у діях судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко В.П. ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Зазначене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко В.П. Водночас щодо наявності в діях судді Коваленко В.П. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про які вказує скаржник, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити, що всупереч вимогам пунктів 3, 4 частини другої статті 107 вказаного Закону дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей із посиланням на фактичні дані (свідчення, докази) щодо вказаного проступку судді; під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги таких обставин не встановлено.
Керуючись статтями 46, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області Коваленко Валентини Петрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олена КОВБІЙ
Віталій САЛІХОВ