Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., за результатами розгляду висновку та доданих до нього матеріалів дисциплінарної скарги Чижик Тетяни Віталіївни стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Наталі Дмитрівни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 25 січня 2023 року за вхідним № Ч-153/3/7-23 надійшла скарга Чижик Т.В. стосовно дій судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. під час розгляду справи № 495/6014/22.
Скаржник зазначає, що суддя Анісімова Н.Д. ухвалила постанову від 20 вересня 2022 року, якою звільнила від адміністративної відповідальності особу, яка скоїла адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), на підставі статті 21 цього Кодексу та передала матеріали справи стосовно порушника на розгляд трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВ-СЕРРУС» (далі – ТОВ «ТВ-СЕРРУС») для вжиття заходів громадського впливу, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрила.
Разом із тим Чижик Т.В. вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України прийняла закон, яким внесла зміни до статті 21 КУпАП, приписами якої на час ухвалення суддею вказаного вище судового рішення було чітко визначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Зазначений закон набрав чинності 17 березня 2021 року, тому, на переконання скаржника, суддя Анісімова Н.Д. не могла під час ухвалення вказаного вище судового рішення 20 вересня 2022 року застосовувати положення частини першої статті 21 КУпАП.
На думку скаржника, суддя Анісімова Н.Д., ухваливши таке судове рішення, не врахувала характер правопорушення та не обґрунтувала з точки зору досягнень завдань КУпАП застосування до правопорушника саме заходів громадського впливу, у постанові застосувала нечинну редакцію статті 21 КУпАП. Зазначені обставини, на переконання Чижик Т.В., свідчать, що суддя Анісімова Н.Д. не дотрималась вимог законодавства щодо вмотивування судового рішення.
Як зазначає Чижик Т.В., такі дії судді Анісімової Н.Д., яка проігнорувала чіткі вимоги закону, а також відсутність будь-яких фактів, які вказували б на доцільність застосування заходів впливу, визначених статтею 21 КУпАП, є грубим порушенням закону, що призвело до негативних наслідків та підриває довіру до судової влади.
Скаржник вважає, що такі дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. містять ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), тому просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 23 листопада 2023 року зазначена дисциплінарна скарга передана члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення попередньої перевірки.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. з огляду на таке.
16 серпня 2022 року до провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. надійшов протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА1 (справа № 495/6014/22).
Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. від 20 вересня 2022 року звільнено ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП із передачею матеріалів адміністративної справи на розгляд трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС». Зобов’язано керівника ТОВ «ТВ-СЕРРУС» не пізніше як у десятиденний строк з дня одержання матеріалів адміністративної справи повідомити суд про заходи громадського впливу, які застосувались до ОСОБА1. Адміністративне провадження про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрито.
Із зазначеної постанови вбачається, що до суду надійшла заява ТОВ «ТВ-СЕРРУС» в особі директора ОСОБА2 та протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ«ТВ-СЕРРУС» про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності та передачу останнього на поруки трудового колективу для застосування до нього заходів громадського впливу.
Як вказав суд, з поданих матеріалів вбачається, що ОСОБА1 за час роботи на підприємстві зарекомендував себе добре, сумлінно ставиться до покладених на нього обов’язків, вперше притягується до адміністративної відповідальності, усвідомив протиправність дій, щиро розкаюється у вчиненому, просить звільнити його від адміністративної відповідальності.
З метою досягнення виховного ефекту, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу винного, який щиро розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи, беручи до уваги заяву директора ТОВ «ТВ-СЕРРУС» ОСОБА2 про бажання взяти особу на поруки трудового колективу та враховуючи протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС», суд вважав за доцільне задовольнити заяву та передати матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, стосовно ОСОБА1 на розгляд трудового колективу для застосування заходів громадського впливу.
У наданих на запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. письмових поясненнях суддя Анісімова Н.Д. вказує, що в судовому засіданні, яке відбулося 20 вересня 2022 року, до суду надійшла заява ТОВ «ТВ-СЕРРУС» в особі директора ОСОБА2, та протокол загальних зборів трудового колективу ТОВ «ТВ-СЕРРУС» про звільнення ОСОБА1 від адміністративної відповідальності та передачу останнього на поруки трудового колективу для застосування до нього заходів громадського впливу. У заяві було вказано, що ОСОБА1 за час роботи на підприємстві аварій та порушень правил дорожнього руху не допускав, завжди відповідально підходить до поставлених завдань. У порушенні трудової дисципліни помічений не був.
Ухвалюючи зазначене рішення, суддя враховувала приписи частини шостої статті 7 КУпАП, за змістом яких у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Крім того, суддя Анісімова Н.Д. зауважила, що враховувала також приписи статті 47 КК України, якою передбачено підстави звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки. На переконання судді Анісімової Н.Д., в цьому випадку вона застосувала аналогію закону, оскільки подібні правовідносини врегульовані приписами КК України, та передала правопорушника на поруки трудового колективу для застосування заходів громадського впливу.
Суддя також вказує, що суд врахував віддаленість місця проживання ОСОБА1 від місця роботи, тому право керування транспортними засобами є вкрай необхідним.
Суддя Анісімова Н.Д. просить врахувати те, що таке рішення носило виключний та одиничний випадок, а саме: за період 2022 року винесено 88 постанов у справах про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з них у 69 справах осіб було притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення у межах передбачених відповідною статтею (~ 78,4 %), тобто звільнення особи від відповідальності не носило характер систематичної та усталеної практики.
Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
Уповноважений орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності із законом згідно з вимогами статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Варто зауважити, що транспортний засіб законодавцем позиціонується як джерело підвищеної небезпеки (стаття 1187 Цивільного кодексу України), його експлуатація завжди пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, безпеки довкілля, а тому особа, яка володіє чи користується транспортним засобом, не може використовувати його на шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства.
Системний аналіз вказаних вище приписів законодавства також свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, оскільки санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж у інших випадках, передбачених КУпАП.
З-поміж іншого, саме характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Водночас наслідком вчинення дій, які утворюють склад кримінального правопорушення, може бути реальна шкода охоронюваним суспільним інтересам, зокрема заподіяння тяжкої шкоди здоров’ю потерпілого або заподіяння смерті потерпілому.
Разом із тим статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до частини другої статті 284 КУпАП постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року) передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
Водночас Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (далі – Закон № 1231-IX), який набрав чинності 17 березня 2021 року, частину першу статті 21 КУпАП після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130».
Необхідно зауважити, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення (стаття 8 КУпАП).
За таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 суд зобов’язаний був врахувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час вчинення особою правопорушення.
Разом із тим частиною першою статті 21 КУпАП (у редакції від 16 лютого 2021 року) визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.
На час прийняття суддею Анісімовою Н.Д. постанови від 20 вересня 2022 року у справі № 495/6014/22 приписи частини першої статті 21 КУпАП чітко, однозначно вказували на заборону щодо їх застосування у випадку вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За таких обставин суддя Анісімова Н.Д. з огляду на вказану вище однозначну заборону, встановлену законом, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що має підвищену суспільну небезпечність порівняно з іншими встановленими цим Кодексом правопорушеннями, зобов’язана була навести в постанові суду від 20 вересня 2022 року вмотивоване обґрунтування застосування положень статті 21 КУпАП усупереч загальним засадам КУпАП щодо дії закону про відповідальність за адміністративні правопорушення у часі.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
Відсутність належних мотивів на обґрунтування застосування судом приписів статті 21 КУпАП у редакції, яка станом на день ухвалення судового рішення не підлягала застосуванню у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) у своїх рішеннях послідовно констатує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях. Хоча ЄСПЛ і наголошує, що ця вимога не означає обов’язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи, однак така свобода національних судів у сфері оцінки доказів, аргументації й мотивування судових рішень не повинна сприйматися як дозвіл для суду поводитися з доводами свавільно й на власний розсуд та без наведення відповідних мотивів визначати, чи заслуговує будь-який довід сторони конфлікту того, щоб бути окремо прокоментованим у судовому рішенні. Навпаки, така дискреція зобов’язує суд у кожній конкретній справі надзвичайно ретельно підходити до оцінки всіх, без винятку, доказів і доводів якраз для того, щоб визначити з них ті, що обов’язково потребують особливої уваги та наведення в рішенні відповідних аргументів «за» чи «проти» їх прийняття.
У рішенні у справі «Бендерський проти України» (пункт 42) ЄСПЛ наголосив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов’язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
Разом із тим усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП суддя Анісімова Н.Д. у постанові від 20 вересня 2022 року не навела належних співвідносних мотивів застосування приписів статті 21 КУпАП у редакції, яка діяла до 17 березня 2021 року та втратила чинність із прийняттям Закону № 1231-IX.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені вище обставини, можуть свідчити про наявність у діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
У дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. не зазначає жодних фактичних даних (свідчень, доказів), що підтверджують вказані нею відомості щодо вчинення суддею Анісімовою Н.Д. дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), тому в цій частині дисциплінарна скарга є неприйнятною.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Наталі Дмитрівни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Оксана КВАША
Микола МОРОЗ
