Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокову Ю.В., за результатами розгляду висновку та доданих до нього матеріалів дисциплінарної скарги Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун Ірини Анатоліївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 12 серпня 2021 року за вхідним № М-3948/25/7-21 надійшла скарга Маселка Р.А. стосовно дій судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. під час розгляду справи № 521/10743/21.
У скарзі Маселко Р.А. зазначає, що постановою від 2 серпня 2021 року суддя Мазун І.А. визнала винним ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) та на підставі статті 22 цього Кодексу звільнила його від адміністративної відповідальності за малозначністю, обмежившись усним зауваженням.
Скаржник також вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, в якій зазначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Цей Закон був офіційно опублікований 16 березня 2021 року і набув чинності із 17 березня 2021 року. Тому, на думку Маселка Р.А., суддя навіть не міг застосувати положення статті 22 КУпАП до вказаного правопорушення, оскільки воно було після набуття вказаним Законом чинності.
Скаржник вважає, що, враховуючи характер правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та їх суспільну небезпеку, їх не можна назвати малозначними.
Скаржник вважає, що суддя Мазун І.А. вчинила дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1 (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору), пунктом 3 (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу), пунктом 4 (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків) частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З огляду на наведене скаржник просить притягнути суддю Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. до дисциплінарної відповідальності.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 листопада 2023 року зазначена дисциплінарна скарга передана члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення попередньої перевірки.
Розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В. та додані до нього матеріали попередньої перевірки, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. з огляду на таке.
Постановою судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. від 2 серпня 2021 року ОСОБА1 звільнено від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та на підставі статті 22 цього Кодексу, обмежившись усним зауваженням.
Із зазначеної постанови вбачається, що судом встановлено, що ОСОБА1 1 липня 2021 року о 14:20 по пров. 2-й Східний у місті Одесі керував мопедом HONDA номерний знак ____ у стані алкогольного сп’яніння, згідно з показаннями приладу «Drager Alcotest 6810», чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП. Згідно з показаннями приладу «Drager Alcotest 6810» позитивна проба 0,25 ‰.
Як вказано у постанові, в судовому засіданні ОСОБА1 повідомив суду, що напередодні вночі святкував день народження колеги та випив келих шампанського. 1 липня 2021 року по обіді його дружина попросила відвезти сина на додаткові заняття у зв’язку із проблемами мовлення, та його було зупинено патрульними поліцейськими, на їх вимогу пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння погодився, почував він себе добре та не підозрював, що може перебувати ще в стані сп’яніння.
Дослідивши матеріали справи, суддя Мазун І.А. виходила із того, що вина ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, підтверджується низкою належних, достовірних та допустимих доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 142981 від 1 липня 2021 року, який за змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП і сумнівів не викликає, містить всі обставини, які складають об`єктивну сторону складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, актом огляду ОСОБА1 на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів; чеком приладу «Drager Alcotest 6810» – позитивна проба 0,25 ‰, диском з відеозаписом вчиненого правопорушення.
Враховуючи всі обставини справи, суддя вважала за можливе звільнити ОСОБА1 від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП за малозначністю і оголосити йому усне зауваження, оскільки діяння, вчинене ним, хоча і містило в собі усі юридичні і суб’єктивні ознаки, що характеризують правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, але внаслідок всіх конкретних обставин воно не відповідало тій суспільній небезпечності, яка є типовою для цього виду правопорушення. При накладенні на ОСОБА1 адміністративного стягнення суддею було враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, його майновий та сімейний стан. Зокрема, те, що адміністративне правопорушення вчинене вперше та жодних негативних наслідків не спричинило.
У письмових поясненнях суддя Мазун І.А. вказує, що за технічними характеристиками приладу «Drager Alcotest» межі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть становити +/- 0,06 проміле – у діапазоні від 0 до 0,8 проміле. Для визначення стану алкогольного сп’яніння мінімальний рівень вмісту алкоголю згідно з нормами міжнародного права повинен становити 0,25 мг на літр повітря, що видихається, і в перерахунку одиниць виміру алкоголю у крові й повітрі, що видихається, становить 0,5 проміле. З урахуванням допустимої похибки під час експлуатування технічного приладу «Drager Alcotest» вміст алкоголю в повітрі, що видихав ОСОБА1 не перевищував гранично допустимої норми, передбаченої нормами міжнародного права, а отже, за висновком судді, не було підстав для притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. При винесенні постанови суддя Мазун І.А. застосовувала норми міжнародного права.
Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.О. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу».
Відповідно до статті 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).
Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція).
Згідно з Інструкцією огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану, визначеними цією Інструкцією. Огляд на стан сп’яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров’я та Держспоживстандартом, у присутності двох свідків. Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
З урахуванням положень статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя Мазун І.А. не врахувала особливостей дії норм КУпАП у часі, не застосувала правового регулювання, яке існувало на день вчинення особою правопорушення.
Станом на день прийняття судового рішення приписи статті 22 КУпАП чітко й однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, проте суддя залишила поза увагою таку пряму заборону.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Дискреційні повноваження, які використовує суддя під час прийняття рішення, не звільняє суддю від обов’язку мотивувати підстави його прийняття, а навпаки, ще більше зобов’язує після ретельної оцінки обставин справи, доказів та доводів сторін обґрунтувати їх прийняття та/або відхилення судом та мотивувати відповідні висновки суду, щоб прийняте рішення не сприймалось як свавільне.
У постанові суддя Мазун І.А. також не навела достатнього обґрунтування можливості застосування при кваліфікації дій осіб положень статті 22 КУпАП станом на 2 серпня 2021 року (тобто після внесення до цієї статті змін).
Відсутність належних мотивів та обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 2 серпня 2021 року не підлягала застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством у цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також сприйняття його як такого, що може бути ефективно виконаним.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
Ураховуючи викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що наведені вище обставини, можуть свідчити про наявність у діях судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.
У дисциплінарній скарзі Маселко Р.А. не зазначає жодних фактичних даних (свідчень, доказів), що підтверджують вказані ним відомості щодо вчинення суддею Мазун І.А. дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), тому в цій частині дисциплінарна скарга є неприйнятною.
Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 13.21 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Малиновського районного суду міста Одеси Мазун Ірини Анатоліївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Оксана КВАША
Микола МОРОЗ
