Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарних скарг Мичка Михайла Михайловича стосовно суддів Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Юрія Євгенійовича, Львівського апеляційного суду Романюка Михайла Феодосійовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 23, 24 січня, 13 лютого, 10 квітня 2024 року (вх. № М-563/0/7-24, № М-563/1/7-24, № М-563/2/7-24, № М-563/3/7-24, № М-563/5/7-24) надійшли дисциплінарні скарги Мичка М.М. на дії суддів Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є., Львівського апеляційного суду Романюка М.Ф. під час здійснення правосуддя у справі № 453/973/22 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Стислий зміст дисциплінарних скарг

Скаржник Мичко М.М. зазначає, що постановою Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року (суддя Ясінський Ю.Є.), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2023 року (суддя Романюк М.Ф.), ОСОБА1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.

На думку скаржника, вказані судові рішення є незаконними, необґрунтованими, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та невірно встановленими обставинами справи. Судді Ясінський Ю.Є., Романюк М.Ф. не дослідили обставини справи, не зазначили у постановах мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушили засади гласності і відкритості судового процесу, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Крім того, суддя Романюк М.Ф. не повідомив скаржника та його адвоката про судове засідання 30 червня 2023 року та незаконно розглянув справу за їх відсутності.

З огляду на наведене скаржник просить притягнути суддів Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є., Львівського апеляційного суду Романюка М.Ф. до дисциплінарної відповідальності.

Процедура розгляду дисциплінарних скарг

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Протоколами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя від 23, 24 січня, 13 лютого, 10 квітня 2024 року вказані скарги об’єднано в одне провадження та передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для проведення попередньої перевірки.

Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. проведено попередню перевірку дисциплінарних скарг, за результатами якої складено висновок від 19 вересня 2024 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є., Львівського апеляційного суду Романюка М.Ф., оскільки доводи скарг зводяться до незгоди з судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Обставини, встановлені за результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів

Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та додані до нього матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Як вбачається з письмових пояснень суддів, доданих до них документів та інших матеріалів перевірки, до Сколівського районного суду Львівської області 18 серпня 2022 року (вх. № 3881) з відділення поліції № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області надійшов адміністративний матеріал стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 серпня 2022 року справі присвоєно єдиний унікальний номер 453/973/22, головуючим суддею визначено Ясінського Ю.Є.

23 серпня 2022 року ОСОБА1 викликався у судове засідання, призначене на 10:00 28 жовтня 2022 року, шляхом надіслання йому судової повістки, проте у судове засідання не з’явився.

28 жовтня 2022 року ОСОБА1 повторно викликався у судове засідання на 12:00 26 січня 2023 року.

24 листопада 2022 року представник ОСОБА1 – адвокат Вуйцік О.Б. ознайомилась із матеріалами справи.

5 січня 2023 року ОСОБА1 отримав відеозаписи із нагрудної камери працівників поліції, які містилися у матеріалах справи.

23 січня 2023 року (вх. № ЕП-77) до Сколівського районного суду Львівської області надійшло клопотання адвоката Вуйцік О.Б. в інтересах ОСОБА1 (в порядку статей 247 та 268 КУпАП) про закриття провадження в адміністративній справі.

У судове засідання 26 січня 2023 року з’явились ОСОБА1, його захисник Вуйцік О.Б. У судовому засіданні було оголошено перерву до 22 березня 2023 року з метою виклику поліцейських ВП № 3 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА3 та ОСОБА4 для надання пояснень.

21 березня 2023 року (вх. № ЕП-407) адвокат Вуйцік О.Б. в інтересах ОСОБА1 подала додаткові письмові пояснення з приводу закриття провадження у справі.

22 березня 2023 року розгляд справи не відбувся у зв’язку із перебуванням судді Ясінського Ю.Є. в нарадчій кімнаті у справі № 453/1402/21 за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 286¹ Кримінального кодексу України. Розгляд справи відкладено на 10:30 15 травня 2023 року.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року ОСОБА1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

18 травня 2023 року ОСОБА1 особисто отримав копію постанови суду.

Зі змісту постанови Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року вбачається, що під час судового розгляду встановлено, що 13 серпня 2022 року об 11:00 в смт. Славське по вул. І. Франка, Стрийського району Львівської області, ОСОБА1 керував транспортним засобом «Subaru Forester», д.н.з. ____, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: було чути запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився.

Вчинення ОСОБА1 правопорушення доводиться такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 338283 від 13 серпня 2022 року, в якому викладена суть адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, вчиненого ОСОБА1;

- актом огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому, в графі «Результати огляду на стан сп’яніння» зазначено – відмовився;

- направленням відносно ОСОБА1 з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до закладу охорони здоров’я КНП «Сколівська ЦЛ», в якому зазначено, що ОСОБА1 від проходження огляду відмовився.

- рапортом інспектора ПОГ СВзГ ВП Стрийського РУП ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА3.

Також до матеріалів справи долучено диск з відеозаписами подій, які мали місце 13 серпня 2022 року, де зафіксовано автомобіль марки «Subaru Forester», д.н.з. ____, за кермом якого перебував ОСОБА1 із відеозапису вбачається, що працівники поліції роз’яснили водію причини зупинки, під час спілкування працівників поліції із ОСОБА1 було виявлено у нього ознаки алкогольного сп’яніння. Працівники поліції запропонували ОСОБА1 пройти огляд на стан сп’яніння у встановленому законом порядку, проте водій відмовився від проходження огляду та поїхав у невідомому напрямку.

Надаючи оцінку цим доказам в сукупності, суд першої інстанції вважав їх взаємопов’язаними, оскільки вони не суперечать, а доповнюють один одного, а також є достатніми для правильного вирішення справи.

За результатами розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що дії ОСОБА1 вірно кваліфіковано за частиною першою статті 130 КУпАП, його вину у вчиненні цього правопорушення доведено та підтверджено сукупністю досліджених доказів та встановлених у судовому засіданні обставин. Порядок здійснення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп’яніння працівниками поліції дотримано відповідно до закону.

Підстав для закриття провадження у справі, визначених статтями 38, 247 КУпАП, та обставин, які виключають адміністративну відповідальність, визначених статтею 17 КУпАП, не встановлено.

Оцінивши докази, всебічно, повно і об’єктивно, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, врахувавши характер та обставини вчинення правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції вважав, що провина ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, доведена та його необхідно притягнути до адміністративної відповідальності за цією статтею, наклавши на нього адміністративне стягнення.

Адвокат Походжай О.О. в інтересах ОСОБА1 подала апеляційну скаргу на постанову Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року у справі № 453/973/22.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 червня 2023 року справа № 453/973/22 щодо ОСОБА1 розподілена судді Романюку М.Ф.

Судове засідання у справі щодо ОСОБА1 було призначено на 11:30 30 червня 2023 року, про що помічником судді було повідомлено в телефонному режимі особу, яка подала скаргу – захисника Походжай О.О., яка зобов’язалась повідомити ОСОБА1 про судове засідання. На підтвердження вказаних обставин суддею Романюком М.Ф. до письмових пояснень додано копії судових повісток від 22 червня 2023 року з відповідними відмітками.

Крім того, на офіційному веб-сайті Львівського апеляційного суду була розміщена інформація про дату, час та місце розгляду справи № 453/973/22.

У судове засідання Львівського апеляційного суду, призначене на 30 червня 2023 року, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА1 та його захисник – адвокат Походжай О.О. не з’явилися.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання.

Неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.

Суддя Романюк М.Ф. пояснив, що з огляду на наведене, а також зважаючи, що ОСОБА1 був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, надавав пояснення по суті справи, враховуючи положення КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, апеляційний суд, врахувавши фактичні обставини справи, вважав за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА1 та його захисника за наявними в матеріалах справи доказами.

Суддя Романюк М.Ф. також зазначив, що апеляційний суд переглядав справу в межах апеляційної скарги. ОСОБА1 скористався через захисника своїм правом в наданні суду апеляційної інстанції своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, викладених в апеляційній скарзі, а судом апеляційної інстанції належним чином досліджено докази, що стосуються фактів, на які посилався в апеляційній скарзі апелянт.

Крім того, вказана апеляційна скарга призначена і розглянута апеляційним судом у двадцятиденний строк, визначений статтею 294 КУпАП.

Постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2023 року постанову Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року залишено без змін, а апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА1 – адвоката Походжай О.О., без задоволення.

Зі змісту постанови Львівського апеляційного суду від 30 червня 2023 року вбачається, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Незважаючи на заперечення ОСОБА1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, така підтверджується сукупністю зібраних та перевірених судом доказів. Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА1 відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння, що і стало підставою для складання поліцейськими протоколу про адміністративне правопорушення та притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп’яніння.

Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння ОСОБА1 порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА1 складу правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Крім того, як вбачається з матеріалів справ, будь-яких зауважень про те, що ОСОБА1 не керував транспортним засобом, про що зазначено в апеляційній скарзі, він не вказував ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

Отже, враховуючи відсутність будь-яких скарг та заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час складання ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості, які зафіксовані в письмових доказах та на відеозаписі нагрудних камер, що долучені до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 338283 від 13 серпня 2022 року складений відповідно до положень статті 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідають вимогам діючого законодавства і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення. Крім цього, дані зазначеного протоколу узгоджуються з іншими доказами у справі. Отже, такий є належним та допустимим доказом у справі, який суд обґрунтовано поклав в основу доведеності вини ОСОБА1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги щодо невручення ОСОБА1 копії протоколу про адміністративне правопорушення апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 338283 від 13 серпня 2022 року вбачається, що ОСОБА1 відмовився від його отримання.

Твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА1 не відсторонювали від керування транспортним засобом не впливає на доведеність його вини у вчиненні цього правопорушення, оскільки підтверджується сукупністю досліджених судом першої інстанції та апеляційним судом доказів.

Доводи апеляційної скарги при перегляді справи судом апеляційної інстанції не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА1 вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об’єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені під час апеляційного розгляду.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції, під час розгляду апеляційної скарги не було наведено, а обставини, на які посилається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції під час прийняття постанови.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду не встановлено.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважав, що підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі немає.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що 20 липня 2023 року ОСОБА1 сплатив штраф у сумі 17000 грн, що підтверджуються копією квитанції, доданою до письмових пояснень судді Ясінського Ю.Є.

Крім того, постановою судді Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є. від 8 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року у справі № 453/973/22.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 березня 2024 року клопотання/заяву ОСОБА1 від 30 січня 2024 року про скасування постанови Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП, з усіма додатками повернуто особі, яка її подала.

Висновки за результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів

Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Ю.Є., Львівського апеляційного суду Романюка М.Ф., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо доводів скарг Мичка М.М. про порушення суддями Ясінським Ю.Є., Романюком М.Ф. засад гласності і відкритості судового процесу, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, то такі не знайшли свого підтвердження, спростовуються письмовими поясненнями суддів з доданими до них документами.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ОСОБА1 та його представник повідомлялись про дату та час розгляду справи, знайомились з матеріалами справи, отримували копії наявних у справі доказів, подавали клопотання, письмові пояснення, брали участь в судових засіданнях, отримували копії судових рішень, скористалися правом на апеляційне оскарження.

Стосовно доводів скарг Мичка М.М. про незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за необхідне взяти до уваги таке.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», від 27 вересня 2001 року) (пункт 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України, від 10 лютого 2010 року).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень вказано, що судові рішення повинні бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зі змісту постанови Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року вбачається, із чого саме виходив суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Так само і суд апеляційної інстанції в постанові від 30 червня 2023 року навів мотиви, за яких вважав, що оскаржувана постанова суду першої інстанції від 15 травня 2023 року є законною і обґрунтованою, у зв’язку із чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника – без задоволення.

Інші доводи скарг Мичка М.М. свідчать про фактичну незгоду постановою Сколівського районного суду Львівської області від 15 травня 2023 року та постановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2023 року у справі № 453/973/22.

Відповідно до частини першої статті 124 та частини першої статті 129 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судді, здійснюючи правосуддя, є незалежними та керуються верховенством права. Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий, дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень. (Рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.

У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які б свідчили про сваволю або порушення суддями внаслідок умислу чи грубої недбалості.

З огляду на наведене, незгода із судовими рішеннями при відсутності фактів протиправної поведінки суддів не тягне за собою дисциплінарної відповідальності суддів, які брали участь в їх ухваленні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргами Мичка Михайла Михайловича стосовно суддів Сколівського районного суду Львівської області Ясінського Юрія Євгенійовича, Львівського апеляційного суду Романюка Михайла Феодосійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя