Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т..З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Кваші О.О., Мороза М.В., заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Маселка Романа Анатолійовича щодо судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 липня 2021 року (вх. № М-3440/48/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 20 липня 2021 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гречківському П.М. для проведення перевірки.
Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
Згідно із частиною першою статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Дисциплінарна палата протягом тридцяти днів з дня отримання висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача розглядає такий висновок та додані до нього матеріали без виклику судді та особи, яка подала дисциплінарну скаргу, і за результатами розгляду ухвалює рішення про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.
У зв’язку з набранням 5 серпня 2021 року чинності Законом України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зупинено здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
17 вересня 2023 року набрав чинності Закон України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів», який вводиться в дію з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
19 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя».
Зазначеними законами відновлено дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя.
Пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Веремчук Олег Анатолійович Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 294/2003 призначений на посаду судді Сокальського районного суду Львівської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 625-VI обраний суддею цього суду безстроково.
Короткий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи
До Вищої ради правосуддя 20 липня 2021 року (вх. № М-3440/48/7-21) надійшла скарга Маселка Р.А. про вчинення суддею Сокальського районного суду Львівської області Веремчуком О.А. дисциплінарного проступку за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).
У скарзі зазначено, що суддя Веремчук О.А. постановою Сокальського районного суду Львівської області від 5 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 визнав водія ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП звільнив його від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення і обмежився усним зауваженням.
Скаржник вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, згідно з якими положення про малозначність не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Закон України, яким внесено зміни до статті 22 КУпАП, опублікований на офіційному вебсайті Верховної Ради України 16 березня 2021 року і набрав чинності 17 березня 2021 року. Положення статті 22 КУпАП до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, на час ухвалення суддею Веремчуком О.А. постанови від 5 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 застосуванню не підлягали.
Скаржник вважає, що суддя Веремчук О.А. не мав правових підстав застосовувати положення статті 22 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено 11 червня 2021 року, тобто після набрання зазначеним Законом чинності.
Маселко Р.А. вказує, що суддя Веремчук О.А. не врахував характеру правопорушення та не обґрунтував, з точки зору досягнення завдань КУпАП, доцільності застосування до правопорушника саме заходів громадського впливу. Звільнення правопорушників від відповідальності не буде сприяти виконанню завдань КУпАП щодо виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Крім того, на думку скаржника, суддя Веремчук О.А. не навів у постанові мотивів, а вказав стандартні фрази, які не пояснюють причини прийняття такої постанови.
Ураховуючи викладене, Маселко Р.А. просив притягнути суддю Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 3 листопада 2023 року вказану дисциплінарну скаргу передано члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. для проведення попередньої перевірки.
За результатами попередньої перевірки член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. склала висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 24 червня 2024 року № 1933/1дп/15-24 стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. відкрито дисциплінарну справу, оскільки наведені в дисциплінарній скарзі обставини можуть містити ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. підготувала висновок, який передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомила суддю та скаржника про наявність такого висновку і можливість ознайомитись із матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.
Суддя та скаржник повідомлені про розгляд 30 вересня 2024 року дисциплінарної справи шляхом надіслання відповідних повідомлень на електронну пошту, а також розміщення на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя повідомлення про засідання Першої Дисциплінарної палати.
30 вересня 2024 року у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Веремчук О.А. та скаржник не прибули. Від судді Веремчука О.А. надійшло клопотання про участь у засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно нього в режимі відеоконференції.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Встановлені під час розгляду дисциплінарної скарги фактичні обставини
23 червня 2021 року до Сокальського районного суду Львівської області надійшли матеріали про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП (справа про адміністративне правопорушення № 454/2207/21).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА1 11 червня 2021 року близько 16:30 в селі Городище Червоноградського району Львівської області керував транспортним засобом «LIFAN 320», д. н. з. ____, у стані алкогольного сп’яніння.
5 липня 2021 року суддя Веремчук О.А. за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 ухвалив постанову, відповідно до якої провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП закрив та звільнив правопорушника від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
У мотивувальній частині постанови від 5 липня 2021 року суддя Веремчук О.А. зазначив, зокрема, таке: «В зв’язку з тим, що в діях ОСОБА1 формально наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП, враховуючи особу правопорушника та матеріали адміністративної справи, вважаю, його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
Однак відповідно до вимог ст. 22 КУпАП суддя вважає, що слід правопорушника ОСОБА1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП та закрити провадження по справі, оголосивши йому усне зауваження.
Статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Однак, вказаною нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення, як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.
Малозначність, як ознака адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу. Малозначне діяння формально містить ознаки певного діяння, передбаченого КУпАП, але з врахуванням незначного ступеня його суспільної небезпечності не є адміністративним правопорушенням.
Визнання діяння, передбаченого ст. 130 КУпАП, малозначним може бути виключно у випадку незначного перевищення алкоголю в крові (постанова Апеляційного суду Вінницької області від 20.01.2017 р. (№ в ЄДРСУ 64347652). Крім того згідно інструкції до алкотестера 6820 вбачається, що можлива похибка при визначенні результатів огляду».
Позиція судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука О.А.
На запит члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Котелевець А.В. суддя Веремчук О.А. надав пояснення, в яких зазначив, що допустив добросовісну помилку.
Суддя вважає, що помилки під час ухвалення судових рішень допускають судді всіх інстанцій і це є реаліями роботи судової системи, тому для висновку, що порушення суддею норм закону під час правозастосування є поведінкою, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, мають бути серйозні підстави. Такими підставами могли би бути обставини, які свідчили б про умисність, системність дій судді, його обізнаність про їх неправомірність, наявність матеріальної чи іншої особистої зацікавленості судді в ухваленні судових рішень в інтересах певних осіб, інші обставини, які виключали б можливість вчинення порушення внаслідок помилки та вказували б на грубе свавілля.
Суддя Веремчук О.А. погодився з доводами дисциплінарної скарги про неправильне застосування статті 22 КУпАП, яка із 17 березня 2021 року не мала застосовуватися до правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, однак при цьому наголошує, що застосував зазначену статтю внаслідок помилки, без будь-якого умислу.
Суддя повідомляє, що причиною винесення ним постанови від 5 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 є надмірне навантаження.
Просить також врахувати негативний стан його здоров’я, який потребує постійного лікування та нагляду лікарів.
Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Стаття 58 Конституції України встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом’якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначалися поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності під час застосування заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини перша–третя вказаної статті).
Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі статтею 23 КУпАП, якою визначено мету адміністративного стягнення, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з частиною другою статті 33 КУпАП при накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на день складання протоколу про адміністративне правопорушення) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв з строковим позбавленням права керування транспортними засобами.
Адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною суспільною небезпечністю порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, у зв’язку з чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
Характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126, статтею 130 цього Кодексу».
Станом на день ухвалення постанови стосовно ОСОБА1 приписи статті 22 КУпАП чітко та однозначно вказували на заборону їх застосування у разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що суддею залишено поза увагою.
З огляду на встановлену законом заборону щодо застосування приписів статті 22 КУпАП щодо малозначності у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, ураховуючи характер адміністративного правопорушення, що має підвищену суспільну небезпеку порівняно з іншими визначеними КУпАП правопорушеннями, суддя зобов’язаний був діяти відповідно до загальних засад КУпАП щодо дії в часі закону про відповідальність за вчинення адміністративних правопорушень. Однак суддя Веремчук О.А. застосував правову норму процесуального закону, яка на день ухвалення постанови від 5 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 втратила чинність.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.
Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).
У пункті 25 Київських рекомендацій ОБСЄ щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.
Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущенні судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист права людини і основоположних свобод.
Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилка, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, повинна наставати виключно за умисне винесення незаконних судових рішень. При цьому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.
Відповідно до підпункту «б» пункту 1, пункту 4 частини першої статті Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав: умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Відсутність належного обґрунтування застосування суддею Веремчуком О.А. приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 17 березня 2021 року не підлягала застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, впливає на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством в цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
Незазначення в постанові у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21 мотивів застосування положень статті 22 КУпАП щодо малозначності, якими заборонено застосування цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, свідчить про неналежне виконання Веремчуком О.А. своїх обов’язків судді.
Отже, порушення суддею Веремчуком О.А. вимог статей 1, 7, 8, 23, 245, 247, 280 КУпАП, які зобов’язують суддів вирішувати справи в точній відповідності з законом, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення на основі суворого додержання законності, на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи, з’ясовувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи, є очевидним.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що істотним негативним наслідком такого грубого порушення закону є невиконання завдань КУпАП та мети адміністративного стягнення, визначених статтями 1 і 23 КУпАП, уникнення покарання ОСОБА1, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Разом з тим, слід зазначити, що до повноважень Вищої ради правосуддя та її дисциплінарного органу не належить оцінка судових рішень, а лише перевірка наявності у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін. Відповідно до статті 131 Конституції України, Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є дисциплінарним органом, який перевіряє наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не органом, що здійснює судочинство, тому Вища рада правосуддя не наділена повноваженнями оцінювати законність судового рішення, перевіряти його правовий зміст. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не вповноважений перевіряти законність судового рішення, а зобов’язаний перевірити дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи щодо судді Веремчука О.А. дійшла висновку, що суддя в ході встановлення обставин, оцінювання доказів і тлумачення закону стосовно правопорушення ОСОБА1 не врахував змін, які відбулися в КУпАП (17 березня 2021 року) та допустив помилку.
Будь-яких доказів умисного вчинення проступку під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Веремчука О.А. не встановлено.
Надані суддею пояснення не спростовують допущеного ним порушення, оскільки є достатньо підстав вважати, що обставини, встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи є наслідком несумлінного виконання суддею Веремчуком О.А. своїх процесуальних повноважень під час розгляду справи про адміністративне правопорушення № 454/2207/21.
Однак, суддя діяв у рамках своїх повноважень, був неупередженим і не мав особистої зацікавленості у результаті справи, отже відсутні докази суб’єктивних чинників скоєння помилки.
Є підстави вважати, що помилка сталася у зв’язку з новизною правових норм.
Отже принциповим у вирішенні питання наявності або відсутності підстав для дисциплінарної відповідальності судді є відсутність у нього наміру порушення закону. Якщо порушення сталося в результаті добросовісної помилки у застосовуванні норм права, а не у результаті свідомого наміру порушити закон, це може служити підставою для пом’якшення наслідків.
Згідно з характеристикою, підписаною в. о. голови Сокальського районного суду Львівської області М. Адамовичем, суддя Веремчук О.А. за час роботи в Сокальському районному суді Львівської області зарекомендував себе як кваліфікований суддя, наполегливий, уважний, компетентний. Розглядає справи різних категорій, уміло складає процесуальні документи. Працює над підвищенням своїх професійних знань і ділової кваліфікації, вивчає нові законодавчі і нормативні акти та судову практику.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, із дня ухвалення Закону України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», яким статтю 22 КУпАП доповнено приміткою щодо заборони застосування приписів про малозначність адміністративного правопорушення, окрім однієї постанови у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21, суддя Веремчук О.А. не ухвалював постанов про звільнення правопорушників від адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, за малозначністю, що свідчить про відсутність системності в ухваленні постанов у таких справах.
При вирішенні питання про притягнення чи відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності слід виходити з того, чи наявний у діях судді Веремчука О.А., щодо яких проводилась перевірка, склад дисциплінарного проступку та його складові.
Ураховуючи обставини дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Веремчук О.А., ухвалюючи постанову від 5 липня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення № 454/2207/21, допустив добросовісну суддівську помилку в застосуванні закону, що не можна вважати результатом умисних дій судді в розумінні правил про дисциплінарну відповідальність суддів.
З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що в діях судді Веремчука О.А. відсутній склад дисциплінарного проступку, а саме суб’єктивна сторона – умисел, груба недбалість, що свідчить про відсутність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини шостої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
На підставі викладеного, керуючись статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 13.40–13.43 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Сокальського районного суду Львівської області Веремчука Олега Анатолійовича та припинити дисциплінарне провадження.
Надати скаржнику дозвіл на оскарження рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Оксана КВАША
Микола МОРОЗ
