Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Сасевича О.М., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікової О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Буртник Х.В. Білгород-Дністровського районного суду Одеської області Савицького Сергія Ігоровича,

встановила:

4 червня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга Буртник Х.В. № Б-12/40/7-24 щодо дисциплінарного проступку судді Білгород-Дністровського районного суду Одеської області Савицького С.І. під час розгляду справ № 495/9081/23 та № 495/9151/23.

Скаржниця зазначила, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень вона виявила рішення судді Білгород-Дністровського районного суду Одеської області Савицького С.І. у справах № 495/9081/23 та № 495/9151/23, з яких можна зробити висновки, що суддя фіктивно визначав місця проживання дітей з батьком для створення умов для ймовірного ухилення військовозобов’язаних чоловіків-позивачів у справах від мобілізації.

Заявниця зазначає, що фактично суддя Савицький С.І. ухвалював рішення у вказаних справах лише на підставі заяви відповідачів у справах про визнання позову без перевірки фактичних обставин справи, на які посилалися позивачі і без дотримання інтересів дитини. Буртник Х.В. повідомляє, що розгляд справ відбувався без жодного учасника справи, а до їх розгляду суддя Савицький С.І. не залучав орган опіки та піклування, залучення якого є необхідним в силу закону. Крім того, заявниця вказує, що справи розглядались у надзвичайно стислі строки, а в рішеннях суддя не зазначив мотивів чим викликана така пріоритетність розгляду цих справ та швидке ухвалення рішень по них. Суддя Савицький С.І. не вживав заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами позивачами у вказаних справах, про що вказує подання позивачами «віялових» позовів, допоки позови не були розподілені в провадження саме судді Савицького С.І.

На думку Буртник Х.В., судові рішення у справах № 495/9081/23 та № 495/9151/23 ухвалені без з’ясування думки дитини, незважаючи на те, що вік дітей є достатнім для того, щоб вони були спроможні висловити свою думку. Суддя Савицький С.І. грубо порушив норми процесуального та матеріального права під час здійснення правосуддя у зазначених справах, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Буртник Х.В. просить притягнути суддю Савицького С.І. до дисциплінарної відповідальності.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. З моменту набрання чинності цим Законом дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, який є також учасником дисциплінарної справи.

Пунктом 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в чинній редакції встановлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала роботу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 5 липня 2024 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Попіковій О.В. для попередньої перевірки.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя - доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону та за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Попікової та долучені до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Справа № 495/9151/23

4 вересня 2023 року ОСОБА1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА2, в якому просив шлюб, зареєстрований 30 листопада 2002 року відділом реєстрації актів громадського стану Білгород-Дністровського міського управління юстиції Одеської області, актовий запис №383 – розірвати та визначити місце проживання неповнолітньої дитини – ОСОБА3, ____ року народження, з батьком ОСОБА1 у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері ОСОБА2.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний позов 4 вересня 2023 року надійшов у провадження судді Савицького С.І.

Ухвалою судді Савицького С.І. від 4 вересня 2023 року призначено підготовче судове засідання на 11 вересня 2023 року.

8 вересня 2023 року до суду надійшла заява відповідача у справі № 495/9151/23 ОСОБА2, у якій вона визнала позовні вимоги, заявлені позивачем у повному обсязі про розірвання шлюбу та про визначення місця проживання дитини з батьком дитини (позивачем у справі № 495/9151/23) за місцем його проживання. Просила розглянути справу без її участі.

Цього самого дня від позивача у справі № 495/9151/23 ОСОБА1 надійшла заява про розгляд справи без його участі. У цій заяві він підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА1 задоволено. Розірвано шлюб між позивачем та відповідачем. Визначено місце проживання неповнолітньої дитини, ____ року народження, разом із батьком – ОСОБА1, у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходив з того, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам їхньої дитини, тому наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов у частині визначення місця проживання дітей разом із батьком, суд першої інстанції враховував, що позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком не заперечуються відповідачем та доведені матеріалами позову. Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 11 вересня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Справа № 495/9081/23

ОСОБА4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, в якому просить шлюб, зареєстрований 5 жовтня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом’янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1770 – розірвати, визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА6, ____ року народження з батьком ОСОБА4, ____ року народження за адресою: АДРЕСА1 та відібрати неповнолітню дитину від матері ОСОБА5, ____ року народження без позбавлення її батьківських прав, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний позов 1 вересня 2023 року надійшов у провадження судді Савицького С.І.

Ухвалою судді Савицького С.І. від 1 вересня 2023 року призначено підготовче судове засідання на 8 вересня 2023 року.

7 вересня 2023 року до суду надійшла заява відповідача у справі № 495/9081/23 ОСОБА5, у якій вона визнала позовні вимоги, заявлені позивачем у повному обсязі про розірвання шлюбу, про визначення місця проживання дитини з батьком дитини – ОСОБА4 (позивачем у справі № 495/9081/23) за місцем його мешкання та про відібрання дитини у матері без позбавлення її батьківських права. Просила розглянути справу без її участі.

Цього самого дня від позивача у справі № 495/9081/23 ОСОБА4 надійшла заява про розгляд справи без його участі. У цій заяві він підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 вересня 2023 року позовні вимоги ОСОБА4 задоволено. Розірвано шлюб між позивачем та відповідачем. Визначено місце проживання неповнолітньої дитини, ____ року народження, разом із батьком – ОСОБА4. Відібрано малолітню дитину ОСОБА6, ____ року народження від матері – ОСОБА5, без позбавлення її батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком дитини без участі матері.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходив з того, що сторони разом не проживають, сімейні стосунки не підтримують, шлюб існує формально, збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам та інтересам їхньої дитини, тому наявні правові підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Задовольняючи позов в частині визначення місця проживання дітей разом із батьком, суд першої інстанції враховував, що позовні вимоги про визначення місця проживання дітей з батьком не заперечуються відповідачем та доведені матеріалами позову. Суд встановив, що відповідач проживає окремо від позивача та дитини, як мати безвідповідально ставиться до виховання та догляду за своєю дитиною та не усвідомлює в повній мірі свого байдужого ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків. На думку суду, відповідач зняла з себе обов`язки з виховання та забезпечення дитини, про що свідчить її заява про визнання позовних вимог в частині відібрання від неї дитини без позбавлення її батьківських прав, а тому доцільно відібрати дитину від матері, без позбавлення її батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері, оскільки це є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 вересня 2023 року в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Пояснення судді Савицького С.І.

В поданих до Вищої ради правосуддя поясненнях суддя зазначив, що Буртник Х.В. не є учасником (стороною) у цивільних справах № 495/9081/23 та № 495/9151/23, суд не вирішував питання про її права, обов’язки та інтереси при розгляді вказаних справ. Ухвалені в зазначених справах судові рішення не оскаржувалися сторонами в апеляційному та касаційному порядку, тобто набрали законної сили.

Суддя Савицький С.І. зазначив, що обставини порушення ним прав і основоположних свобод за наслідками ухвалення судових рішень, про які вказує Буртник Х.В. в скарзі, можуть бути встановлені виключно судом в силу положень статей 55, 124 Конституції України, а делегування функцій судів та привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. На думку судді суть скарги зводиться до незгоди із судовими рішеннями у справах № 495/9081/23 та № 495/9151/23. Стосовно доводів скарги про можливість уникнення позивачами призову завдяки ухваленим у цих справах судових рішеннях, суддя зазначив, що Буртник Х.В. на підтвердження таких доводів не надала жодних доказів того, що позивачі у цих справах використали ці судові рішення в Територіальний центр комплектування та Соціальної підтримки для надання їм відстрочки від призову на військову службу чи перетнули кордон в умовах воєнного стану або були звільнені з лав Збройних Сил України за сімейними обставинами.

Крім того, Савицький С.І. зауважив, що питання необхідності залучення до участі у справах № 495/9081/23 та № 495/9151/23 органів опіки піклування регулюється нормами матеріального права – статтею 19 Сімейного Кодексу України (далі - СК України) та процесуального права – статтею 53 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) і порушення цих норм судом першої інстанції при розгляді вказаних справ може бути встановлено лише судами вищих інстанцій в порядку, передбаченому процесуальним законом, а не скаржником Буртник Х.В.

Суддя Савицький С.І. в поясненнях послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2024 року, провадження № 11-14сап24, в якій зроблено наступний висновок: «Якщо суддя може бути притягнутий до юридичної відповідальності через його рішення, то неможливо зберегти судову незалежність і демократичний баланс гілок влади».

Висновки за результатами розгляду висновку доповідача та долучених до нього матеріалів.

Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського районного суду Одеської області Савицького С.І., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як вбачається із частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З метою остаточного визначення складу учасників судового процесу у підготовчому засіданні суд, зокрема, вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача; з’ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з’ясовує, чи подали сторони докази, на які посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи вказали причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше (частина друга статті 197 ЦПК України).

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадку, з-поміж іншого, залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача та в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 197 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у цьому підготовчому засіданні (частина друга статті 198 ЦПК України).

Згідно з частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов’язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Згідно зі статтею 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до частини четвертої, п’ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов’язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Участь органу опіки та піклування у спорах щодо визначення місця проживання дитини зумовлена необхідністю надання цим органом висновку, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, зокрема з метою отримання максимально повної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Втім, як встановлено доповідачем та вбачається з матеріалів суддя Савицький С.І. всупереч вимог СК України та ЦПК України не залучив до участі у справі № 495/9151/23 орган опіки та піклування. Рішення з результатами розгляду вказаної справи не містить мотивів та обґрунтування не залучення органу та піклування.

Крім того, з матеріалів справи № 495/9081/23 вбачається, що третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був визначений орган опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, водночас матеріали справи не містять жодних доказів повідомлення судом вказаного органу про дату та час розгляду справи, доказів надіслання судом такій особі копії ухвали про відкриття провадження у справі, матеріалів позовної заяви, тощо, як це передбачено статтею 190 ЦПК України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України).

Статтею 171 СК України встановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Стаття 12 Конвенції про права дитини (схвалена резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року, ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII) визначає, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).

Місце проживання дитини визначають за згодою батьків, за рішенням органу опіки та піклування або рішенням суду. Зазвичай батьки домовляються про місце проживання своєї дитини у процесі розлучення. Якщо суперечностей немає – укладають нотаріальний договір, який засвідчує волю сторін, або діє усна домовленість. Якщо ж батьки не можуть досягти згоди, суд може вирішити це питання в межах позову про визначення місця проживання.

Встановлені обставини у справах № 495/9151/23 та № 495/9081/23 дають підстави для висновку про ймовірну відсутність спору між сторонами у справах, про що може свідчити доволі швидкий розгляд справ, а також швидке та повне визнання відповідачами у справах (матерями дітей) позовів.

Наведені обставини є нетиповими для розгляду такої категорії справ, так само як і строк розгляду справ – 7 днів з моменту призначення у справах підготовчих засідань. При цьому, для порівняння до повномасштабного вторгнення російської федерації у 2022 року, строк розгляду суддею Савицьким С.І. справ про, зокрема, розірвання шлюбу, був значно довшим (наприклад: справа № 495/3726/20 – 71 день, № 495/3803/20 – 71 день, № 495/3795/20 – 112 днів, № 495/3707/20 – 35 днів).

Крім того, суддя Савицький С.І. розглянув справи без урахування думки дітей, незважаючи на те, що вік дітей у справах № № 495/9081/23 та 495/9151/23 був достатнім для висловлення своєї думки. Суддя Савицький С.І. не вживав будь-яких заходів щодо з’ясування думки дітей під час вирішення питання визначення їх місця проживання та не мотивував відсутність такої необхідності.

Відповідно до частини другої статті 206 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

У постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 29 листопада 2023 року у справі № 607/15704/22 вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову.».

Усупереч вимогам вказаної статті ЦПК України суддя Савицький С.І., отримавши від відповідачів у справах №№ 495/91/51/23 та 495/9081/23 заяви про визнання позовів, не вжив заходів для роз’яснення їм наслідків такої процесуальної дії (зокрема шляхом відкладення підготовчого судового засідання та виклику учасників справи на наступне судове засідання), а також не перевірив, чи не суперечить закону визнання відповідачками позовів, а ухвалював рішення на основі цих заяв про визнання позовів. Рішення у справах ухвалювалися у підготовчому судовому засіданні без участі сторін у стислі строки (протягом 7 днів), без висновку органу опіки та піклування, що може свідчити про формальний підхід судді до розгляду таких справ.

Наведене може свідчити про формальний, поверхневий та несумлінний розгляд відповідних справ суддею Савицьким С.І., без належного дотримання вимоги пріоритету інтересів дитини при вирішенні питання, що її стосується.

Крім того, відповідно до абзацу 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції станом на період ухвалення суддею Савицьким С.І. рішень) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.

Наведене може свідчити про те, що суддя Савицький С.І. розглядав справи та ухвалював рішення про задоволення позовів про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей разом із батьком, з метою створення умов для ймовірного ухилення військовозобов’язаних чоловіків (позивачів у справах) від мобілізації.

Отже, за результатами розгляду висновку доповідача та долучених до нього матеріалів Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицьким С.І. можуть міститися ознаки складів дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків;

допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Наведені вище обставини підлягають повному з’ясуванню та кваліфікації в порядку дисциплінарного провадження після відкриття дисциплінарної справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила визначених статтями 44, 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи чи повернення дисциплінарної скарги.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького Сергія Ігоровича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя