Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Мохова Євгена Івановича з посади судді Волноваського районного суду Донецької області у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 9 вересня 2024 року надійшла заява Мохова Є.І. про звільнення з посади судді Волноваського районного суду Донецької області у відставку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 9 вересня 2024 року заяву судді Волноваського районного суду Донецької області Мохова Є.І. та додані до неї документи передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З.
Під час вивчення документів установлено таке.
Мохов Євген Іванович, ____ року народження, Указом Президента України від 3 лютого 2003 року № 58/2003 призначений строком на п’ять років на посаду судді Волноваського районного суду Донецької області, Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 524-VI обраний суддею цього суду безстроково.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 7 вересня 2023 року № 875/0/15-23 суддю Волноваського районного суду Донецької області Мохова Є.І. відряджено до Броварського міськрайонного суду Київської області для здійснення правосуддя строком на один рік із 18 вересня 2023 року. Строк відрядження судді Мохова Є.І. закінчився 17 вересня 2024 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 червня 2024 року № 1697/0/15-24 продовжено на один рік строк відрядження судді Волноваського районного суду Донецької області Мохова Є.І. до Броварського міськрайонного суду Київської області з 18 вересня 2024 року.
Пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України передбачено, що в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, ухвалює рішення про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку або за власним бажанням.
Відповідно до пункту 1 частини п’ятої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» незалежність судді забезпечується, з-поміж іншого, особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень.
Конституційний Суд України в Рішенні від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013 зазначив, що відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання. Таку саму правову позицію Конституційний Суд України виклав у Рішенні від 15 квітня 2020 року № 2-п (ІІ)/2020.
У Рішенні від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів, що передбачено пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Відповідно до частини першої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно із частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
За результатами вивчення доданих до заяви Мохова Є.І. про відставку документів, а саме: акта про призначення на посаду судді, трудової книжки, установлено, що його стаж роботи на посаді судді становить 21 рік 8 місяців – з 3 лютого 2003 року до дня ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Частиною другою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
На день призначення Мохова Є.І. на посаду судді в лютому 2003 року визначення стажу, який давав право на призначення на посаду судді, регулювалося Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» зі змінами.
Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Згідно з копією трудової книжки після здобуття повної вищої освіти Мохов Є.І. із 12 лютого 1996 року до 2 вересня 1996 року, із 24 липня 1997 року до 23 грудня 1997 року, із 24 грудня 1997 року до 16 лютого 2000 року, із 17 лютого 2000 року до 31 липня 2000 року працював на посадах юрисконсульта МВКП «Союз», КСП «Ольгинське», ВКФ «Шанс», КАП «Любава»; з 1 серпня 2000 року до 8 жовтня 2001 року обіймав посаду начальника юридичного відділу ВАТ «Новотроїцьке рудоуправління», із 10 жовтня 2001 року до 11 лютого 2003 року – виконувача обов’язків арбітражного керуючого, що входить в стаж роботи в галузі права.
Наведене свідчить про наявність підстав для зарахування до стажу роботи Мохова Є.І. на посаді судді, що дає йому право на відставку, трьох років роботи в галузі права відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як десять років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Відповідно до запису у копії військового квитка Мохов Є.І. проходив строкову війську службу з 18 листопада 1981 року до 21 жовтня 1983 року, тобто 1 рік 11 місяців 3 дні.
Отже, станом на 3 жовтня 2024 року загальний стаж роботи судді Мохова Є.І., що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 26 років 7 місяців 3 дні.
Згідно з доданими до заяви документами суддя Волноваського районного суду Донецької області Мохов Є.І. має стаж роботи на посаді судді понад 20 років, що є достатнім для звільнення у відставку відповідно до вимог статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Мохова Євгена Івановича з посади судді Волноваського районного суду Донецької області у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Заступник Голови
Вищої ради правосуддя
