X
Введіть слово для пошуку

Акт ВРП

Україна
Вища рада правосуддя
Перша Дисциплінарна палата
Ухвала
Київ
07.10.2024
№
2929/1дп/15-24
Про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., Мороза М.В. та залученого із Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кваші О.О. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Національного антикорупційного бюро України за підписом Директора Кривоноса С.Ю. стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького Сергія Ігоровича,

 

встановила:

 

Савицький Сергій Ігорович, громадянин України Указом Президента України від 15 лютого 2010 року № 162/2010 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області. Указом Президента України від 2 листопада 2017 року № 348/2017 призначений на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги. Підстави відкриття дисциплінарної справи

 

28 серпня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Національного антикорупційного бюро України (далі – НАБУ) за підписом Директора Кривоноса С.Ю. на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. під час здійснення правосуддя у справах № 495/7932/23, № 495/3746/24, № 495/12719/23 (єдиний унікальний номер справи: 433/0/13-24, вхідний номер справи: 104868).

НАБУ у скарзі вказує, що ним здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року за підозрою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 Кримінального кодексу України (далі – КК України); секретаря судового засідання Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною третьою статті 369 КК України; консультанта Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого частиною другою статті 3761 КК України; адвоката ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 369 КК України; помічника адвоката ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 332 КК України, громадянина ОСОБА6 у вчиненні злочинів, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 369 КК України.

На переконання скаржника, під час досудового розслідування встановлено обставини, які можуть свідчити, зокрема, про те, що суддя Савицький С.І. за попередньою змовою групою осіб сприяв ухиленню військовозобов’язаних осіб від мобілізації та незаконному переправленню осіб через державний кордон України шляхом ухвалення судових рішень з ознаками фіктивності, у тому числі шляхом незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, істотно порушуючи норми процесуального права, внаслідок чого суддею допущено поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя.

НАБУ у скарзі зауважує, що абзацом 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції до 18 травня 2024 року) визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років. 18 травня 2024 року було внесено зміни до цього закону. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 23 України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції від 18 травня 2024 року) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

НАБУ зазначає, що досудовим розслідуванням встановлено системність та масовість ухвалення судових рішень суддею Савицьким С.І. щодо виховання дитини (дітей) віком до 18 років військовозобов’язаними чоловіками у вигляді визначення місця проживання дитини разом з батьком, відібрання неповнолітньої дитини у матері для проживання неповнолітньої дитини з батьком у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері з розірванням шлюбу або без такого, без позбавлення батьківських прав матері та з позбавленням батьківських прав матері.

Такі дії судді Савицького С.І., на думку скаржника, вказують на істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду, незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про такий випадок; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним або третіми особами матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку.

За таких обставин скаржник просить притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. до дисциплінарної відповідальності.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарні провадження щодо суддів здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя. Дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.

Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – протягом тридцяти днів з дня отримання такої скарги готує матеріали з пропозицією про відкриття або про відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Квашу О.О., вивчивши її висновок та матеріали попередньої перевірки, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. з огляду на таке.

 

Встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги фактичні дані та обставини.

 

Зокрема, у провадженні судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. перебували справи № 495/7932/23, № 495/3746/24, № 495/12719/23:

 

Справа № 495/7932/23:

 

1. Подання позивачем перший раз позову: 1 серпня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 1 серпня 2023 року справу № 495/7901/23 передано до провадження судді Мишку В.В.

Згідно з пунктом 3 частини першої, частини другої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви.

Ухвалою судді Мишка В.В. від 7 серпня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі № 495/7901/23 у зв’язку із тим, що «цивільна справа за позовом ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини перебуває в провадженні іншого судді», тому суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі № 495/7901/23.

Згідно з відомостями, розміщеними на офіційному вебпорталі «Судова влада України» та у Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР), зазначена ухвала набрала законної сили 23 серпня 2023 року та не була оскаржена учасниками судового провадження в апеляційному порядку.

 

2. Подання позивачем другий раз аналогічного позову: наступного дня після надходження до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області цивільної справи № 495/7901/23, а саме – 2 серпня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла інша справа № 495/7932/23 за аналогічним позовом ОСОБА7 до ОСОБА8 про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 2 серпня 2023 року справу № 495/7932/23 передано до провадження судді Савицькому С.І.

Згідно із даних технічного звіту з дослідження бази даних автоматизованої системи документообігу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, який додано до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової комп’ютерно–технічної експертизи від 11 липня 2024 року № 1638/24-35, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі – КНДІСЕ) в межах кримінального провадження № ____ від 9 травня 2023 року, автоматизований розподіл вказаної справи проведено 2 серпня 2023 року о 11:54 під логіном користувача «ОСОБА3», що відповідало співробітнику «ОСОБА3». Наступні судді були виключені з автоматизованого розподілу вказаної справи з вказаних причин: Чебан Н.В. – зайнятість згідно табелю (відпустка 14 і більше днів), Братків І.І. – зайнятість згідно табелю (відрядження тривале), Волкова Ю.Ф. – відсутня спеціалізація; зайнятість згідно табелю (відрядження тривале), Прийомова О.Ю. – зайнятість згідно табелю (заборона призначення перед «відпустка 14 і більше днів»), Шевчук Ю.В. – зайнятість згідно табелю (відпустка 14 і більше днів), Петричка О.Д. – неповноважність (закінчено або не розпочався період повноважень), Анісімова Н.Д. – зайнятість згідно табелю (відпустка 14 і більше днів). В автоматизованому розподілі вказаної справи брали участь наступні судді: Боярський О.О., Савицький С.І., Мишко В.В., Заверюха В.О. Для розгляду вказаної справи обрано суддю Савицького С.І. Категорія справи, що зазначена в обліково–статистичній картці (далі – ОСК) на вказану справу в момент її реєстрації (створення) – «справи у спорах, що виникають із сімейних відносин». Спеціалізація, що вказана в ОСК на вказану справу станом на момент проведення автоматизованого розподілу вказаної справи – «спори, що виникають із сімейних відносин».

Під час попередньої перевірки з’ясовано, що 11 липня 2024 року КНДІСЕ в межах кримінального провадження № ____ від 9 травня 2023 року надав висновок експертів за результатами проведення комісійної судової комп’ютерно–технічної експертизи (за № 1638/24-35), у якому зазначено, що відповідно до пунктів 2.1.5., 2.2.7., 2.3.20. Положення про автоматизовану систему документообігу суду (в редакції, затвердженій рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25 та погодженій наказом Державної судової адміністрації України від 2 квітня 2015 року № 45) (далі – Положення) персональну відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду, а за забезпечення її належного технічного функціонування – технічний адміністратор. Внесення змін, видалення реєстраційних даних щодо конкретної судової справи – не допускається, крім випадків, зумовлених необхідністю, що підтверджується матеріалами судової справи, виправлення технічних помилок, описок тощо. Автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів, у тому числі спеціалізації зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх. Отже, обрання судді для розгляду справи здійснюється з переліку суддів, до якого входять лише ті судді, що мають відповідну спеціалізацію з розгляду категорії справи, що підлягає автоматизованому розподілу.

Зокрема, у висновку експертів від 11 липня 2024 року № 1638/24-35 зауважено, що «під час проведення експертизи встановлено судові справи, що перебували в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, при реєстрації яких вказувалась спеціалізація, що не відповідає суті (категорії) справи. В таких випадках розподіл справ відбувався серед суддів такої спеціалізації, що не відповідає суті (категорії) справи». Крім того, додатково в таких справах відбувалось виключення конкретних суддів через спеціалізований блок в ОСК. Таким чином, в результаті описаних вище дій в автоматизованому розподілі справ приймав участь лише один суддя, на якого, власне, така справа й розподілялась, що вказує на те, що склад суду обирався з порушенням вимог Положення. Крім того, в ході дослідження встановлені судові справи, що перебували в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, при реєстрації яких вказувалась спеціалізація, що не відповідає суті (категорії) справи, з подальшою зміною спеціалізації після проведення автоматизованого розподілу. Вказана дія може свідчити про спробу приховати внесення некоректної спеціалізації перед розподілом справи. Таким чином, розподіл справ відбувався серед суддів такої спеціалізації, що не відповідає суті (категорії) справи, а, відтак, склад суду обрано з порушенням вимог Положення.

У практиці Європейського суду з прав людини недодержання вимог щодо складу суду визнається порушенням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про необхідність розгляду справи незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Такі порушення констатовано, зокрема, в рішеннях у справах «Фельдман проти України» від 8 квітня 2010 року, «Фіндлей проти Сполученого Королівства» та в інших, де Суд нагадує, що для вирішення питання, чи можливо вважати цей суд «незалежним», слід звернути увагу inter alia на спосіб призначення його членів, строки перебування їх на посаді.

Важливою обставиною, що впливає на законність складу суду, є додержання процедури визначення судді (колегії суддів) для конкретного судового провадження.

У статті 2761 КК України передбачена кримінальна відповідальність за незаконне втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду. Порядок виявлення та розслідування кримінальних правопорушень визначений главою 19 Розділу ІІІ Кримінального процесуального кодексу України, а порядок здійснення кримінального провадження щодо професійного судді врегульовано статтями 480-483 глави 37 Розділу VI цього Кодексу.

Під час попередньої перевірки з’ясовано, що НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року за підозрою консультанта Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 3761 КК України за фактом незаконного втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя. У межах вказаного кримінального провадження № ____ від 9 травня 2023 року судді Савицькому С.І. не було оголошено підозру.

Виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»), і під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини.

Отже, під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не встановлено відомостей про допущення суддею Савицьким С.І. дій, які можуть свідчити про наявність в діях судді ознак дисциплінарного проступку в частині незаконного втручання в роботу автоматизованої системи документообігу суду, а тому доводи НАБУ в цій частині не містять доказів на їх підтвердження.

Водночас під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено, що у день надходження та реєстрації позовної заяви у суді (2 серпня 2023 року) суддя Савицький С.І. постановив ухвалу від 2 серпня 2023 року про відкриття провадження у цивільній справі № 495/7932/23 шляхом визначення загального порядку розгляду справи та призначення підготовного судового засідання на 10 серпня 2024 року.

Підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача визначена у статті 27 ЦПК України.

Згідно із нормами частини шостої 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

Згідно із частиною дев’ятою статті 187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» констатовано, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23) вказано, що: «принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України. Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ. Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції. Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів. Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов’язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України). Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися. За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом. Результат аналізу змісту вказаних норм дозволяє зробити висновок, що особа може мати декілька місць проживання/перебування. Водночас законодавством визначено необхідність проведення реєстрації (декларування) місця проживання/перебування особи, яка може бути здійснена тільки за однією адресою за її власним вибором, в тому числі й на підставі договору оренди житлового приміщення. Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа. Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи – сторони у справі, якщо інше не передбачено законом. Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності. Отже, в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення».

У матеріалах справи № 495/7932/23 міститься копія, договору найму (оренди) квартири від 11 травня 2023 року, відповідно до умов якого власник квартири ОСОБА10 (наймодавець) надає ОСОБА8 (наймач та відповідач у справі № 495/7932/23) в платне користування строком на 8 місяців (до 31 грудня 2023 року) квартиру за адресою: АДРЕСА1 (а. с. 127, 128 додатків до дисциплінарної скарги, том 1). Згідно з копією паспорта, що наявна у матеріалах справи № 495/7932/23, місце реєстрації відповідача ОСОБА8 зазначено: АДРЕСА2.

Водночас під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року було допитано ОСОБА7 (позивача у справі № 495/7932/23) як свідка (протокол допиту свідка ОСОБА7 від 3 червня 2024 року). Водночас ОСОБА7 на запитання старшого оперуповноваженого 2 відділу 5 служби ГУ «Д» ДЗНД СБ України щодо його місця проживання та його дружини відповів, що він мешкає разом із дружиною ОСОБА8 та донькою ОСОБА9 за адресою: АДРЕСА3, починаючи із 1 січня 2023 року і до теперішнього часу (а. с. 97 додатків до дисциплінарної скарги, том 1). За місцем проживання ОСОБА8 (відповідача у справі № 495/7932/23) за адресою: АДРЕСА1) ніхто не проживав («не відчиняв двері»), що констатувалось у листі виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 13 вересня 2023 року (а. с. 145 – 147 додатків до дисциплінарної скарги, том 1).

Крім того, у протоколі допиту свідка ОСОБА7 від 3 червня 2024 року зазначено про те, що ним було укладено договір про надання правової допомоги із Адвокатським бюро «ОСОБА4 ТА ПАРТНЕРИ» (далі – АБ «ОСОБА4 ТА ПАРТНЕРИ») в особі адвоката ОСОБА4 від 13 липня 2023 року (а. с. 100, 101 додатків до дисциплінарної скарги, том 1). Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 13 липня 2023 року клієнт (ОСОБА7) сплатив Адвокатському бюро гонорар за надання правової допомоги у розмірі 3000 доларів США шляхом передачі готівки ОСОБА4 (в гривневому еквіваленті – 112500 гривень). Адвокату ОСОБА4 було повідомлено, що він (ОСОБА7) разом із дружиною ОСОБА8 спільно проживають, однак дружина через погіршення психічного стану не може виконувати батьківські обов’язки, на підтвердження чого він надав копії відповідних документів. ОСОБА7 під час допиту його як свідка констатував, що він жодних документів до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області не подавав (та безпосередньо не підписував), та йому не відомо, хто безпосередньо подав позов до суду. Зауважив, що за договором адвокат мав на це право.

Отже, під час передньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено, що суддя Савицький С.І. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі № 495/7932/23 не виконав покладеного на нього обов’язку та не вжив будь-яких заходів для перевірки факту щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача у місті Білгород-Дністровський з метою правильного визначення територіальної підсудності справи, що може свідчити про неналежне виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України.

За приписами статті 44 ЦПК України зловживання процесуальними правами не допускається. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства. Суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій” (окрема думка судді Сімоненко В.М. щодо постанови ВС від 2 жовтня 2019 року у справі № 750/3021/18 (провадження № 61-371св19)).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу на те, що спір про «визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері» у цій справі пред’явлений особою, яка відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» може бути військовозобов’язаною.

Зокрема, під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги з’ясовано, що позивач ОСОБА7 з метою зловживання процесуальними правами подав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області дві аналогічні позовні заяви (першу – 1 серпня 2023 року, яку було передано судді Мишку В.В.; другу – 2 серпня 2023 року (наступного дня), яку було передано судді Савицький С.І.). За результатами розгляду однієї позовної заяви ухвалою судді Мишка В.В. від 7 серпня 2023 року (через 6 днів після надходження до суду) було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі № 495/7901/23 (справа перебуває в провадженні іншого цього судді Савицького С.І.), за іншою позовною заявою – суддя Савицький С.І. постановив ухвалу 2 серпня 2023 року (у цей же день) про відкриття провадження у цивільній справі № 495/7932/23.

Отже, всупереч вимогам статті 44 ЦПК України суддя Савицький С.І. не виконав покладеного на нього обов’язку та не вжив заходів для запобігання зловживанню учасниками судового процесу процесуальними правами, що суперечить завданням цивільного судочинства, визначені статтею 2 ЦПК України.

Відповідно до приписів статей 8, 12, 128, 190, 223 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи (частина перша статті 8 ЦПК України). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частини перша, друга, третя статті 12 ЦПК України). Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно (частина п’ята статті 128 ЦПК України). Ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу (частина перша статті 190 ЦПК України). Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні з таких підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними (пункти 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України).

Зокрема, положення статті 223 ЦПК України слід тлумачити з урахуванням імперативного припису статті 8 ЦПК України та у світлі норм статей 2, 5 ЦПК України, згідно з якими завданням суду є здійснення правосуддя з метою захисту прав і свобод осіб та надання їм рівних процесуальних можливостей для захисту своїх прав, які повинен забезпечити суд, а обов’язок суду щодо належного повідомлення сторін у справі (стаття 223 ЦПК України) є необхідним процесуальним механізмом забезпечення сторонам обізнаності щодо своєї судової справи та реалізації права на захист.

Водночас у матеріалах справи № 495/7932/23 відсутні відомості про надіслання учасникам судового процесу копії ухвали від 2 серпня 2023 року про відкриття провадження у справі № 495/7932/23 та судових повісток про виклик у підготовче судове засідання на 10 серпня 2024 року, а також інформація про їх вручення за п’ять днів до підготовчого судового засідання, що може свідчити про не дотримання суддею Савицький С.І. вимог статей 8, 12, 128, 190 ЦПК України (та призвело до порушення процесуальних прав учасників судового процесу).

Як вбачається із матеріалів справи, дана категорія спорів розглядається судом за обов’язковою участю органу опіки та піклування, який подає до суду письмовий висновок щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні (стаття 19 Сімейного кодексу України (далі – СК України)).

Згідно із статтею 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов’язки щодо однієї зі сторін.

Ухвалою судді Савицького С.І. від 2 серпня 2023 року залучено до участі у справі № 495/7932/23 як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору – орган опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області.

У справі є розписка, органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про отримання 7 серпня 2023 року особисто повістки про виклик до суду в підготовче судове засідання, призначене на 10 серпня 2023 року.

7 серпня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява відповідача ОСОБА8, у якій вона визнала позовні вимоги, заявлені позивачем у повному обсязі, не заперечувала щодо цих вимог та щодо відібрання від неї неповнолітньої доньки, визначення місця її проживання з батьком ОСОБА7 за місцем його мешкання. Просила відібрати у нею малолітню доньку без позбавлення її батьківських прав у зв’язку із фактом самостійного виховання дитини батьком. Повідомляла, що їй зрозумілі наслідки визнання позову. Просила розглянути справу без її участі.

Водночас Верховний Суд наголошував, що визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову лише за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 22 серпня 2023 року у справі № 521/3657/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 130/2703/20).

10 серпня 2023 року у підготовче судове засідання учасники судового процесу не з’явились. У день призначеного підготовчого судового засідання у справі № 495/7932/23 секретарем судового засідання було складено та підписано довідку про те, що згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Процесуальних документів, які б свідчили про проведення у справі підготовчого судового засідання та його результат (відкладення, перерва, закриття), матеріали справи не містять.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2023 року позов вимоги ОСОБА7 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА9 разом з батьком ОСОБА7 за адресою: АДРЕСА3. Відібрано малолітню дитину від матері без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини разом із батьком у зв’язку з фактом самостійного вихованням малолітньої дитини батьком ОСОБА7 без участі матері ОСОБА8.

У рішенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2023 року зазначено, що «доцільність відібрання дитини від матері без позбавлення останньої батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком у зв’язку з самостійним вихованням дитини батьком без участі матері, оскільки це є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини».

Із матеріалів цивільної справи не вбачається, що рішення суду від 10 серпня 2023 року отримувалася як позивачем, так й відповідачем.

Лише 14 серпня 2023 року, тобто після ухвалення суддею Савицьким С.І. рішення від 10 серпня 2023 року у справі № 495/7932/23, до служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради надійшла судова повістка про виклик у підготовче судове засідання на 10 серпня 2023 року та копія позовної заяви із додатками, що підтверджується листом начальника служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради від 17 серпня 2023 року (за № 08/03-622). У даному листі служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради від 17 серпня 2023 року зазначено, що дане питання підлягає обов’язковому розгляду на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради (далі Комісія). Водночас зауважено, що чергове засідання Комісії планується провести в останній декаді серпня поточного року, внаслідок чого Комісія просила повідомити належним чином про час та місце наступного судового засідання.

14 вересня 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов лист Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, у якому зазначено, що 22 серпня 2023 року відбулось засідання Комісії, на якому розглядалося зазначене питання. За результатами розгляду даного питання Комісія дійшла висновку про неможливість прийняття рішення за даним питанням з огляду на те, що «батьками не надано необхідних документів для розгляду та вирішення цього питання, не вказані контакти для зв’язку з ними, на запрошення служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради учасники судового процесу (ОСОБА7 та ОСОБА8) не з’явились, не вдалось обстежити умови проживання та скласти відповідний акт». За висновками служби у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради, зазначених у листі 14 вересня 2023 року, відсутні будь-які докази необхідності застосування відібрання дитини від матері, не можливо встановити доцільність визначення місця проживання дитини з батьком та надати відповідний висновок щодо визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини.

З ЄДРСР убачається, що рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 серпня 2023 року набрало законної сили 12 вересня 2023 року та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 495/7932/23 суддя Савицький С.І. не з’ясував, чи були належним чином повідомлені про підготовче судове засідання (перше та єдине) від 10 серпня 2023 року учасники судового процесу, що є порушенням статей 128, 130 ЦПК України. Не з’ясувавши таких обставин, суддя Савицький С.І. на порушення вимог статті 223 ЦПК України розглянув справу в першому підготовчому судовому засіданні за наявними у матеріалах документами (на підставі самого позову і заяви відповідача про визнання позовних вимог, без з’ясування обставин та дослідження доказів (§ 3 ЦПК України)) та ухвалив судове рішення у вказаній справі за одне засідання 10 серпня 2023 року (через 8 днів після відкриття провадження у справі № 495/7932/23), зокрема без участі органу опіки і піклування та подання до суду письмового висновку щодо розв’язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини та батьків, хоча процесуальним обов’язком судді Савицького С.І. було відкладення розгляду справи через обов’язковість отримання такого висновку, не порушуючи шістдесятиденного строку з дня відкриття провадження у справі № 495/7932/23 (2 серпня 2023 року), який визначений статтею 210 ЦПК України.

 

Аналогічна ситуація склалась під час розгляду суддею Савицьким С.І. справ № 495/3746/24, № 495/12719/23.

 

Справа № 495/3746/24

 

1. Подання позивачем перший раз позову: 8 квітня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 8 квітня 2024 року справа № 495/3099/24 передано до провадження судді Мишку В.В.

8 квітня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА11 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Мишко В.В. від 8 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав – повернуто позивачу за його заявою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

2 травня 2024 року направлено учасникам судового процесу копію ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 8 квітня 2024 року у справі № 495/3099/24.

 

2. Подання позивачем другий раз аналогічного позову: 12 квітня 2024 року (через чотири дні після надходження до суду справи № 495/3099/24) до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла інша справа № 495/3345/24 за аналогічним позовом ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 квітня 2024 року справу № 495/3345/24 передано до провадження судді Боярському О.О.

15 квітня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА11 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. від 15 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав – повернуто позивачу за його заявою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

 

3. Подання позивачем третій раз аналогічного позову: 23 квітня 2024 року (через 15 днів після надходження до суду справи № 495/3099/24) до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла інша справа № 495/3650/24 за аналогічним позовом ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року справу № 495/3650/24 передано до провадження судді Боярському О.О.

23 квітня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА11 про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярського О.О. від 24 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав – повернуто позивачу за його заявою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

 

4. Подання позивачем четвертий раз аналогічного позову: 24 квітня 2024 року (через 16 днів після надходження до суду справи № 495/3099/24) до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла інша справа № 495/3710/24 за аналогічним позовом ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 квітня 2024 року справу № 495/3710/24 передано до провадження судді Волковій Ю.Ф.

24 квітня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява ОСОБА11 від 23 квітня 2024 року (за день до надходження позову до суду) про повернення його позовної заяви до відкриття провадження у справі.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкової Ю.Ф. від 26 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав – повернуто позивачу за його заявою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

26 квітня 2024 року направлено учасникам судового процесу копію ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2024 року у справі № 495/3710/24.

 

5. Подання позивачем четвертий раз аналогічного позову: 25 квітня 2024 року (через 17 днів після надходження до суду справи № 495/3099/24) до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла інша справа № 495/3746/24 за аналогічним позовом ОСОБА11 до ОСОБА12 про позбавлення батьківських прав.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА11 подано заяву ОСОБА12 про неможливість виконання нею своїх батьківських прав щодо малолітнього сина (____ року народження) та надання згоди про позбавлення її батьківських прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2024 року справу № 495/3746/24 передано до провадження судді Савицькому С.І.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 495/3746/24 шляхом визначення загального порядку розгляду справи та призначено підготовче судове засідання на 13 травня 2024 року. Цією ухвалою також витребувано з Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради Одеської області висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА12, ____ року народження батьківських прав щодо дитини ОСОБА13, ____ року народження.

29 квітня 2024 року Органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради надіслано копію ухвали від 26 квітня 2024 року про відкриття провадження у справі № 495/3746/24 та судову повістку про виклик до суду на 13 травня 2024 року. Доказів повідомлення позивача та відповідача про призначене підготовче судове засідання на 13 травня 2024 року та надіслання їм копії ухвали від 26 квітня 2024 року про відкриття провадження у справі № 495/3746/24 матеріали справи не містять, що може свідчити про недотримання суддею Савицький С.І. вимог статей 8, 128, 190 ЦПК України.

Підготовчі судові засідання, призначені на 13 травня, 20 травня, 27 травня 2024 року, не відбулось (причини непроведення цих підготовчих судових засідань у матеріалах справи не містяться). Зокрема, у справі є розписка про отримання 15 травня 2024 року представником органу опіки та піклування Білгород-Дністровської міської ради повістки про виклик у підготовче судове засідання на 20 травня 2024 року. Доказів повідомлення позивача та відповідача про призначене підготовче судове засідання на 20 травня 2024 року матеріали справи не містять. У справі є довідки про доставку SMS – повідомлення про виклик у підготовче судове засідання на 27 травня 2024 року, адресовані позивачу та відповідачу.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 4 червня 2024 року.

3 червня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли заяви:

ОСОБА11 про розгляд справи про позбавлення батьківських прав без його участі. ОСОБА11 зауважив, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити;

ОСОБА12 про розгляд справи про позбавлення батьківських прав без її участі, при цьому позивач зауважив, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог, наслідки розгляду справи без її участі їй зрозумілі.

4 червня 2024 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради про позбавлення батьківських прав ОСОБА12, у якому зазначено, що позбавлення батьківських прав відповідача несе в собі негативний влив на свідомість дитини. Цей захід необхідно застосовувати як крайній спосіб впливу та захисту прав дитини у разі наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров’ю, та психічному розвитку. Під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав та підготовки висновку необхідно встановити, що особа свідомо порушує батьківські обов’язки, злісно не виконує вимог та рекомендацій органу опіки та піклування, що підтверджується відповідними доказами. 29 травня 2024 року відбулось засідання Комісії з питань захисту прав дитини, на яке ОСОБА11 та ОСОБА12 не з’явились, а тому Комісія дійшла висновку про неможливість встановлення доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА12 з огляду на те, що мати ОСОБА12 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав, а інших доказів не надано.

У підготовче судове засідання, призначене на 4 червня 2024 року, учасники судового процесу не з’явились.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 4 червня 2024 року позов ОСОБА11 задоволено та позбавлено ОСОБА12 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА13, ____ року народження.

Із матеріалів цивільної справи не вбачається, що рішення суду від 4 червня 2024 року отримувалася як позивачем, так й відповідачем.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення від 4 червня 2024 року набрало законної сили 5 липня 2023 року та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Водночас під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року було допитано ОСОБА11 (позивача у справі № 495/3746/24 як свідка (протокол допиту свідка ОСОБА11 від 18 серпня 2024 року). Зокрема, у протоколі допиту свідка ОСОБА11 від 18 серпня 2024 року зазначено, що у 2022 році, після початку бойових дій він почав цікавитись варіантами легального виїзду за кордон в умовах військового часу. Зауважив, що йому стало відомо про можливість отримання у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області рішення, за яким він зможе «безкоштовно виїжджати за територію України». ОСОБА11 під час допиту його як свідка констатував, що жодних документів щодо спору про позбавлення батьківських прав до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області не подавав (та не підписував), йому не відомо хто подав позов до суду, зокрема, 5 позовних заяв та 4 заяви від його імені про відкликання його позовних заяв (підпис на даних документах йому не належить). Крім того, ОСОБА11 зауважив, що після отримання позитивного рішення від 4 червня 2024 року про позбавлення батьківських прав відповідача, він звернувся до Білгород-Дністровського ТЦК з метою отримання відстрочки від мобілізації, однак на даний час відповіді не отримав.

Із протоколу допиту підозрюваного ОСОБА6 від 18 серпня 2024 року з’ясовано, що ОСОБА6 (директор агентства нерухомості «Глорія») є підозрюваним у кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 369, частиною третьою статті 369 КК України було допитано в межах кримінальному провадженні № ____ від 9 травня 2023 року. ОСОБА6 пояснив, що ОСОБА11 є батьком мого внука, а також чоловіком її доньки ОСОБА12. Суддя ОСОБА17, враховуючи його дружні з ним відносини, пообіцяв безоплатно організувати в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області ухвалення позитивного рішення ОСОБА11 для отримання відстрочки від мобілізації та можливості виїзду за кордон в умовах воєнного стану. Після подачі позовної заяви до суду, вказана позовна заява декілька разів потрапляла на розгляд до суддів, які відмовляють в ухваленні позитивних рішень (зокрема, суддя Мишко В.В. відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій категорії справ). ОСОБА6 зауважив, що з метою розподілу справи за позовом ОСОБА11 на потрібного суддю, голова суду ОСОБА17 організував підлеглих йому співробітників, а саме: його помічницю, яка допомагала з обранням необхідного судді шляхом контролювання вказаного процесу та організації написання заяв про повернення позовних заяв від імені ОСОБА11. В цей час ОСОБА11 перебував за кордоном та ніяких заяв не підписував. За результатами втручання до авторозподілу справи, позов ОСОБА11 був розподілений на суддю Савицького С.І., про що повідомила ОСОБА18 (помічниця судді ОСОБА17). Згодом, 4 червня 2024 року суддя Савицький С.І. ухвалив позитивне рішення про позбавлення батьківських прав його доньки ОСОБА12.

Відповідно до системи «Аркан» ОСОБА11 у період часу з 2023 до 2024 року виїжджав за межі території України.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 495/3746/24 суддя Савицький С.І. не з’ясував, чи були належним чином повідомлені учасники судового процесу (зокрема, позивач та відповідач у справі № 495/3746/24) про підготовчі судові засідання, які були призначені на 13 травня 2023 року, 20 травня 2023 року, що є порушенням статей 128, 130 ЦПК України. Зокрема, під час попередньої перевірки також з’ясовано, що до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було подано п’ять аналогічних позовних заяв, чотири із яких були ухвалами інших суддів цього суду повернуті позивачеві за його заявою на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 ЦПК України (до постановлення іншими суддями цього суду ухвал про відкриття провадження у справах № 495/3099/24, № 495/3345/24, № 495/3650/24, № 495/3710/24 від позивача надійшли заяви про відкликання позовних заяв), і тільки п’ята позовна заява, яка надійшла до провадження судді Савицького С.І., наступного дня, була прийнята до розгляду (у ній було відкрито провадження у справі № 495/3746/24). Отже, всупереч вимогам статті 44 ЦПК України суддя Савицький С.І. не виконав покладеного на нього обов’язку та не вжив заходів для запобігання зловживанню позивачем своїми процесуальними правами, що суперечить завданням цивільного судочинства, визначені статтею 2 ЦПК України.

 

Справа № 495/12719/23:

 

23 листопада 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла справа № 495/12719/23 за позовом ОСОБА14 до ОСОБА15, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визначення місця проживання дитини з батьком та відібрання дитини у матері без позбавлення батьківських прав, для проживання дитини разом із батьком, у зв’язку з фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері.

Водночас до позовної заяви ОСОБА14 долучив копії пасторатів, відповідно до яких він із дружиною зареєстрований у місті Нова Каховка, Херсонської області (за адресою: АДРЕСА4), а також договір найму (оренди) будинку дружини ОСОБА15 за адресою: АДРЕСА5 (строк дії договору до 15 грудня 2023 року), тобто строк дії договору спливав через 22 дні після надходження позовної заяви до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 листопада 2023 року справу № 495/12719/23 передано до провадження судді Савицькому С.І.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 листопада 2023 року відкрито провадження у цивільній справі № 495/12719/23 шляхом визначення загального порядку розгляду та призначення підготовчого судового засідання на 30 листопада 2023 року.

26 листопада 2023 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла заява відповідача про розгляд справи без її участі. ОСОБА15 визнала позовну заяву в повному обсязі, а також зауважила, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

У справі є судова повістка, адресована службі у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, датована 28 листопада 2023 року, про виклик у підготовче судове засідання, яке було призначено на 30 листопада 2023 року. Доказів повідомлення позивача та відповідача про призначене підготовче судове засідання на 30 листопада 2023 року та надіслання їм копій ухвали від 23 листопада 2023 року про відкриття провадження у справі № 495/12719/23 матеріали справи не містять, що може свідчити про недотримання суддею Савицьким С.І. вимог статей 8, 128, 190 ЦПК України.

Крім того, під час передньої перевірки дисциплінарної скарги встановлено, що суддя Савицький С.І. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі № 495/7932/23 не виконав покладеного на нього обов’язку та не вжив будь-яких заходів для перевірки зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача у місті Білгород-Дністровський з метою правильного визначення територіальної підсудності справи, що може свідчити про неналежне виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України.

30 листопада 2023 року у підготовче судове засідання учасники судового процесу не з’явились. У день призначеного підготовчого судового засідання у справі № 495/12719/23 секретарем судового засідання було складено та підписано довідку про те, що згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Процесуальних документів, які б свідчили про проведення у справі підготовчого судового засідання та його результат (відкладення, перерва, закриття), матеріали справи не містять.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА14 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА16, ____ року народження, разом з батьком ОСОБА14 за адресою: АДРЕСА6. Відібрано малолітню дитину ОСОБА16 від матері ОСОБА15 без позбавлення її батьківських прав, для проживання малолітньої дитини ОСОБА16 разом із батьком ОСОБА14 за адресою: АДРЕСА6, у зв’язку з фактом самостійного виховання малолітньої дитини батьком без участі матері.

Із матеріалів цивільної справи не вбачається, що рішення суду від 30 листопада 2023 року отримувалася як позивачем, так й відповідачем.

З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішення від 30 листопада 2023 року набрало законної сили 2 січня 2023 року та не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що під час розгляду справи № 495/12719/23 суддя Савицький С.І. не з’ясував, чи були належним чином повідомлені про підготовче судове засідання від 30 листопада 2023 року учасники судового процесу (зокрема, позивач та відповідач), що є порушенням статей 128, 130 ЦПК України. Всупереч вимогам статті 223 ЦПК України суддя Савицький С.І. розглянув справу в першому підготовчому судовому засіданні за наявними у матеріалах документами (на підставі самого позову і заяви відповідача про визнання позовних вимог, без з’ясування обставин та дослідження доказів (§ 3 ЦПК України)) та ухвалив судове рішення у вказаній справі за одне засідання 30 листопада 2023 року (через 7 днів після відкриття провадження у справі № 495/12719/23).

 

Надання письмового дозволу на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування

 

28 серпня 2023 року до Вищої ради правосуддя надійшли скеровані із НАБУ копії матеріалів кримінального провадження № ____ від 9 травня 2023 року для використання під час розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І.

На підставі статей 40, 222 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) НАБУ надало дозвіл на розголошення (використання) відомостей досудового розслідування у кримінальних провадженнях (інформації та копій усіх документів).

 

Під час вирішення питання про наявність у діях судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького С.І. ознак дисциплінарних проступків врахуванню підлягає таке.

Оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки слід виходити з наступного.

Скарга НАБУ не містить посилань на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості, зокрема, щодо умисного незазначення суддею Савицьким С.І. в судових рішеннях мотивів їх прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судових рішень, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків; неповідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя; використання статусу судді з метою незаконного отримання ним матеріальних благ або іншої вигоди, якщо таке правопорушення не містить складу злочину або кримінального проступку, і, як наслідок, позбавляє можливості встановити відомості про наявність ознак зазначених дисциплінарних проступків судді Савицького С.І.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону із дотриманням засад і правил судочинства.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Савицький С.І. розглянув справи № 495/12719/23, № 495/7932/23, № 495/3746/24 у короткі строки:

рішення були постановлені у підготовчому судовому засіданні (у справі № 495/12719/23 – через 7 днів з часу надходження до суду, у справі № 495/7932/23 – через 8 днів з часу надходження до суду, у справі № 495/3746/24 – через 1 місяць 8 днів;

матеріали справ не містять відомостей, якими б підтверджувалось, що суд виконав передбачені статтями 128, 190 ЦПК України дії обов’язкового надіслання учасникам справи (позивачам та відповідачам у справах № 495/12719/23, № 495/7932/23, № 495/3746/24) копій ухвал про відкриття провадження у цих справах, копій позовних заяв та судових повісток про виклик у підготовчі судові засідання у справах;

жодних доказів, що позивачами самостійно надсилалися матеріали позовних заяв відповідачам, матеріали цих справ не містять. Як й не містять ці матеріали відомостей щодо отримання цих документів учасниками судового процесу (позивачами та відповідачами у справах № 495/12719/23, № 495/7932/23, № 495/3746/24) під розписку безпосередньо в суді.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями (частина друга статті 44 ЦПК України).

Частиною 4 статті 44 ЦПК України визначено, що суд зобов’язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

ЄСПЛ також наголошував, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції суд завжди «встановлюється законом». Цей вислів відображає принцип верховенства права, який є невід’ємно властивий для системи захисту, встановленій Конвенцією та протоколами до неї (див., наприклад, «Йоргич проти Німеччини» (Jorgic v. Germany) , № 74613/01, § 64). «Закон» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції включає не тільки законодавство, яке передбачає створення та компетенцію судових органів, а й будь-які інші положення національного законодавства, які, у випадку їхнього порушення, зроблять участь одного або декількох суддів у розгляді справи такою, що не відповідає нормам (рішення у справі «DMD Group A.S. проти Словаччини», §§58-61).

З точки зору точки зору звичайної розсудливої людини невжиття суддею Савицьким С.І. будь-яких заходів, визначених статтею 44 ЦПК України під час вирішення питання про відкриття провадження у справах № 495/12719/23, № 495/7932/23, а також заходів для перевірки факту зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідачів у місті Білгород-Дністровський з метою правильного визначення територіальної підсудності цих справ, може свідчити про неналежне виконання покладеного на нього обов’язку та вказує на його свідому бездіяльність, нехтування ним вимогами закону, а також викликає обґрунтований сумнів у дотриманні судом вимог закону у частині розгляду справи «судом, встановленим законом».

Кількість та характер таких дій у їх сукупності, їх кваліфікація та наслідки не могли не бути очевидними для Савицького С.І. як для судді, який працює на цій посаді протягом 14 років.

У постанові Верховного Суду від д 20 жовтня 2021 року у справі № 2-1637/11 (провадження № 61-10931св21) зазначено, що цивільний процесуальний закон покладає на сторони обов’язок щодо добросовісності їх дій, оскільки вона сприяє встановленню дійсних прав та обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Лише здійснення сторонами своїх процесуальних прав для досягнення тих процесуальних цілей, які визначені законом, та сумлінне виконання сторонами своїх процесуальних обов’язків може забезпечити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи, у межах якого будуть встановлені дійсні права та обов’язки сторін. Добросовісність у відповідному контексті слід розуміти як використання правових важелів процесуального статусу сторони виключно для досягнення встановленої законом процесуальної мети.

На думку Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, такі дії могли бути вчинені умисно з метою забезпечення можливості масового розгляду позовних заяв у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, у тому числі і суддею Савицьким С.І., та швидкого ухвалення рішень на користь позивачів, незважаючи на очевидну відсутність належних та достатніх доказів. За таким алгоритмом / схемою було розглянуто суддею Савицьким С.І. понад 100 судових справ, що підтверджується як ЄДРСР, так і матеріалами кримінального провадження.

Розгляд справ у такий спосіб є несумісним із поняттям «справедливий та неупереджений суд». Такі дії мають ознаки грубого порушення закону і можуть вважатись такими, що порочать звання судді, підривають авторитет правосуддя, зокрема в питаннях чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

З огляду на наведене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зазначені обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Савицького С.І. ознак складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме:

умисне або внаслідок недбалості інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду;

допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

 

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» інших підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаної судді.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 43, 45, пунктом 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

ухвалила:

 

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Савицького Сергія Ігоровича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Алла КОТЕЛЕВЕЦЬ

 

Члени Першої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

 

Тетяна БОНДАРЕНКО
Микола МОРОЗ

Член Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Олександр САСЕВИЧ

 

Ознака до документа: 
Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності