Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Плахтій І.Б., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги присяжних Святошинського районного суду міста Києва Зброцької Асі Ісмаїлівни та Долінченка Олександра Миколайовича щодо судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Лариси Миколаївни,

Встановила:

15 серпня 2024 року за вхідним № КО-3410/1/7-24 до Вищої ради правосуддя надійшла скарга присяжних Святошинського районного суду міста Києва Зброцької А.І. та Долінченка О.М. на дії судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. під час розгляду справи № __________________.

У скарзі присяжні зазначають, що ___ ____ 2024 року вони прибули у судове засідання у справі № __________________, проте суддя Шум Л.М., не відкриваючи засідання у цій справі, надала їм на підпис готове рішення суду, відповідно до якого суд задовольнив заяву про усиновлення дитини. Присяжні вказують, що відмовилися підписувати зазначене судове рішення. Згодом суддя Шум Л.М. повторно призначила судове засідання у цій справі. У судовому засіданні ___ _______ 2024 року, як вказують присяжні Зброцька А.І. та Долінченко О.М., судом було прийнято рішення про відмову в усиновленні дитини про що головуючому судді Шум Л.М, у нарадчій кімнаті було викладено відповідну аргументацію, проте суддя заявила їм, що вони зобов’язані підписати це рішення та про те, що вони мають можливість викласти окрему думку, яка буде додана до матеріалів справи.

Зброцька А.І. та Долінченко О.М. вказують, що не підписували рішення суду від ___ _______ 2024 року, проте ___ _______ 2024 року таке рішення було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень (далі – ЄДРСР).

Присяжні Зброцька А.І. та Долінченко О.М. зауважують, що не мають юридичної освіти, проте, на їх переконання, що підписувати рішення проти якого проголосувала більшість нелогічно. Хоча й приписи статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) й передбачають право судді викласти окрему думку, але таке право має висловлюватися тим, хто не згоден із висновками більшості, у цьому випадку така окрема думка, на їх переконання, мала бути висловлена саме суддею Шум Л.М. Вони також зверталися до голови Святошинського районного суду міста Києва щодо неправомірного оприлюднення суддею Шум Л.М. судового рішення у ЄДРСР, однак їм було повідомлено про неможливість втручання у процесуальні дії судді.

За таких обставин скаржники просять притягнути суддю Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. до дисциплінарної відповідальності.

12 січня 2023 року відновлено повноважний склад Вищої ради правосуддя. Наразі служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя не сформована та не розпочала свою роботу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 серпня 2024 року скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для проведення попередньої перевірки.

Статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України «Про Вищу раду правосуддя», з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів здійснюється за правилами, визначеними главою 4 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., вивчивши його висновок та матеріали попередньої перевірки, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. з огляду на таке.

Під час попередньої перевірки судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. було запропоновано надати пояснення щодо обставин, викладених у вищевказаній дисциплінарній скарзі, однак вона не скористалася своїм правом на надання пояснень, а тому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із обставин, встановлених наслідком дослідження матеріалів цивільної справи та технічного запису судового засідання, пояснень скаржників, які на час попередньої перевірки не були спростовані суддею Шум Л.М.

___ ___ 2024 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про усиновлення, заінтересовані особи – Служба у справах дітей та сім’ї ________ _______ у ______ ______ ______ адміністрації, ОСОБА_2.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями для розгляду справи № __________________ ___ _______ 2024 року визначено головуючим суддею Шум Л.М. Цього самого дня відповідно до протоколу попереднього відбору присяжних для розгляду справи відібрано присяжними Долінченка О.М. та Зброцьку А.І.

Ухвалою суду від ___ _______ 2024 року відкрито провадження у справі № __________________ та призначено її до судового розгляду на ___ _______ 2024 року.

___ _______ 2024 року служба у справах дітей та сім’ї ________ _______ у ______ ______ ______ адміністрації надіслала на адресу суду висновок Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від ___ ________ 2024 року № _________- про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини. У цьому листі орган опіки та піклування просив винести рішення в інтересах дитини.

У зв’язку із неявкою сторін у засідання розгляд справи відкладено на ___ _______ 2024 року.

З технічного запису судового засідання від ___ _______ 2024 року вбачається, що у судовому засіданні були присутній заявник ОСОБА_1 та його представник – адвокат ОСОБА_2. У судовому засіданні заявнику та його представнику судом було надано можливість надати пояснення щодо необхідності усиновлення заявником дитини.

Після надання заявником та його представником пояснень суддя Шум Л.М. (мітка часу 0:05:42, файл 802a5782222f84067509aa1c5779bb57_ 838aa017-9331-413b-aa3a-e2eb3dd4debc.mp4) повідомила присяжних проте, що заявник долучив до матеріалів заяви копії свідоцтв дітей від попереднього шлюбу, до суду надійшла нотаріально завірена заява колишньої (першої) дружини заявника про те, що вона є матір’ю дітей, які з нею проживають, заявник добровільно сплачує на них кошти, заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

Присяжний Долінченко О.М. (мітка часу 0:04:49) поцікавився у заявника у чому була необхідність звернення до суду про стягнення із заявника аліментів; чому в заявника такий низькій дохід згідно поданих ним документів. Присяжний Долінченко О.М. також висловився щодо необхідності заслухати дитину, якій виповнилося 15 років, оскільки «він вже розуміє, чи хоче він бути усиновленим, чи ні». Присяжна Зброцька А.І. (містка часу 0:03:21) на питання головуючого судді Шум Л.М. щодо наявності інших питань висловилася, що «не розуміє, що із зарплатнею, оскільки сплачує аліменти і потрібно ще на одну сім’ю» на що суддя Шум Л.М. пояснила, що заявник надавав пояснення про те, що працює неофіційно. Згодом представник заявника (0:02:53) вказав на те, що думка дитини щодо усиновлення з’ясовувалася органом опіки та піклування; батько дитини ухилявся від виконання обов’язків, згодом написав відмову від дитини. Після пояснень адвоката ОСОБА_2, присяжна Зброцька А.І. (0:01:43) вказала, що «сенсу усиновлювати дитину немає, оскільки через рік дитина отримає паспорт, який сенс міняти прізвища по батькові, що вони можуть жити просто так». Суддя Шум Л.М. поставила запитання «якщо дитина хоче перейти на інше прізвище?» на що присяжна Зброцька А.І. зауважила, що «вони цього не знають» (0:01:28). Суддя Шум Л.М. також вказала, що згоду дитина надавала органу опіки та піклуванню. Згодом представник заявника та присяжна Зброцька А.І. вступили в суперечку щодо вказаної згоди дитини. Після з’ясування відсутності питань, необхідності дослідження матеріалів справи суд вийшов до нарадчої кімнати.

З журналу судового засідання від __ ________ 2024 року вбачається, що суд повернувся з нарадчої кімнати, оголосив судове рішення, закрив судове засідання. Водночас технічний запис судового засідання (802a5782222f84067509aa1c5779bb57_ fd101b51-0743-4245-8bfe-1fc11976a389.mp4) відтворюється із шумами, якість його запису незадовільна, адже неможливо чітко і переконливо встановити суть рішення, яке було оголошено у судовому засіданні.

До матеріалів цивільної справи № __________________ долучено рішення Святошинського районного суду міста Києва від ___ _______ 2024 року, яким заяву ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі (аркуші 67-68), однак таке судове рішення підписано лише суддею Шум Л.М. Підписи присяжних Долінченка О.М. та Зброцької А.І. відсутні.

Супровідними листами від ___ _______ 2024 року копія рішення суду від ___ _______ 2024 року була надіслана заявнику, заінтересованим особам.

___ _______ 2024 року Долінченко О.М. та Зброцька А.І. звернулися до голови Святошинського районного суду міста Києва П’ятничук І.В. із заявами про те, що у нарадчій кімнаті вони висловлювали думку про відмову заявнику в усиновленні 15-річної дитини, тобто більшістю голосів було прийнято рішення відмовити заявнику, але, незважаючи на їх думку, в ЄДРСР було оприлюднено рішення про задоволення заяви про усиновлення. У заявах присяжні просили надати письмові відповідь про те, яким чином в ЄДРСР було оприлюднено та зареєстровано рішення суду без їх згоди. Крім того, присяжний Долінченко О.М. зауважував, що «заздалегідь підготовлене рішення про задоволення дозволу на усиновлення дитини не було підписане обома присяжними».

Листом від ___ _______ 2024 року голова суду повідомила Зброцьку А.І., що незважаючи на відсутність прямого закріплення у процесуальному законодавстві права присяжних на викладення окремої думки в разі незгоди із судовим рішенням, присяжні реалізують це право на підставі статті 35 ЦПК України. Отже, присяжний, незгодний із рішенням у справі, до розгляду якої він залучений може викласти окрему думку, про яку будуть повідомленні учасники справи і яка буде відкрита для ознайомлення.

Листом від ___ _______ 2024 року суддя Шум Л.М. у порядку статті 8 Закону України «Про доступ до судових рішень» звернулася до Державного підприємства «Інформаційні судові системи» з проханням видалити з комп’ютерної програми автоматизованої системи документообігу суду рішення суду від ___ _______ 2024 року (штрих-код НОМЕР) у цій справі через «допущену технічну помилку при внесенні до АСДС та направлення до ЄРДР, яка не є судовим рішення суду, а саме не підписанням присяжними Долінченком О.М. та Зброцькою А.І. вищезазначеного судового рішення». Зауважую, що штрих-код на рішення суду від ___ _______ 2024 року, яке приєднано до матеріалів цивільної справи № __________________ відповідає штрих-коду документа, до якого суддя Шум Л.М. просила обмежити відкритий та повний доступ.

___ _______ 2024 року представник заявника ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. В апеляційній скарзі він вказував, що ___ _______ 2024 року суд у складі судді Шум Л.М., присяжних Долінченка О.М. та Зброцької А.І. задовольнив заяву про усиновлення у повному обсязі. ___ _______ 2024 року заявнику надійшов текст судового рішення в електронному вигляді через застосунок «Дія», однак ___ _______ 2024 року він поштою отримав рішення суду від ___ _______ 2024 року без відмітки, що таке рішення суду набрало законної сили та без підписів присяжних. 3 липня 2024 року після звернення до суду щодо можливості отримання копії рішення суду його повідомили, що рішення неможливо видати, оскільки присяжні Долінченко О.М. та Зброцька А.І. відмовляються підписувати судове рішення з невідомих причин. Згодом заявник та його дружина звернулися до голови Святошинського районного суду міста Києва за роз’ясненням подальших дій. Голова суду викликала до себе присяжних Долінченка О.М. та Зброцьку А.І., а також головуючу Шум Л.М. з метою з’ясування обставин не підписання присяжними рішення суду та перешкоджання ними здійснення правосуддя. Присяжні повідомили, що «рішення суду вони підписувати не будуть, оскільки вбачають, що в даній справі прослідковується ухилення ОСОБА_1 від мобілізації.

Оцінюючи обставини, встановлені під час попередньої перевірки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить з того, що відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України , частини третьої статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» справи в судах розглядаються суддею одноособово, а у випадках, визначених процесуальним законом, − колегією суддів, а також за участю присяжних.

Присяжним є особа, яка у випадках, визначених процесуальним законом, та за її згодою вирішує справи у складі суду разом із суддею або залучається до здійснення правосуддя. Присяжні виконують обов’язки, визначені пунктами 1, 2, 4-6 частини сьомої статті 56 цього Закону (стаття 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тобто під час здійснення правосуддя присяжний зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; виявляти повагу до учасників процесу; не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції.

На присяжного поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов’язків із здійснення правосуддя (стаття 68 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Як визначено частиною другою статті 34 ЦПК України, у випадках, встановлених цим Кодексом, цивільні справи у судах першої інстанції розглядаються колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

За змістом статті пункту 4 частини другої, частини четвертої статті 293 ЦПК України розгляд справи про усиновлення проводиться судом у складі одного судді і двох присяжних.

Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про те, що на час розгляду цивільної справи про усиновлення присяжні, залучені до її вирішення у складі суду разом із суддею, виконують функцію правосуддя, а отже у загальноприйнятому розумінні є «судом, встановленим законом».

Відповідно до частини третьої статті 293 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками). Усиновлення вважається здійсненим із дня набрання законної сили рішенням суду. (частини перша, друга, сьома статті 314 ЦПК України). Стаття 314 ЦПК України містить єдину виключну підставу за яких рішення суду про усиновлення може бути скасоване судом, зокрема відкликання згоди на усиновлення.

Частинами першою, другою статті 259 ЦПК України визначено, що суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Поряд з цим рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи. Після проголошення рішення суд, який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина шоста, сьома статті 268 ЦПК України).

Вказані приписи ЦПК України визначають гарантії правової визначеності, стабільності та незмінності судового рішення.

Відповідно до статті 35 ЦПК України питання, що виникають під час колегіального розгляду справи судом, вирішуються більшістю голосів суддів. Головуючий голосує останнім. При ухваленні рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання рішення чи ухвали. Судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені у нарадчій кімнаті. Суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Аналіз чинного процесуального законодавства вказує, що рішення про усиновлення ухвалюється судом у складі судді та двох присяжних, має бути підписане всім складом суду, у тому числі присяжними, які не мали / не мають права утримуватися від голосування та підписання рішення.

Водночас чинне нормативно-правове регулювання не встановлює жодних процесуальних наслідків невиконання присяжними їх процесуальних обов’язків, окрім неявки до суду (частина шоста статті 67 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), а тому дисциплінарний орган фактично позбавлений можливості вирішити питання їх відповідальності у порядку дисциплінарного провадження щодо судді, незважаючи на те, що під час здійснення правосуддя вони фактично виконують функцію суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає їх таку поведінку такою, що не узгоджується із вимогами статті 35 ЦПК України, оскільки формально вони не мали права не підписувати рішення суду.

Проте Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що з пояснень Зброцької А.І. та Долінченка О.М. у дисциплінарній скарзі, долучених до матеріалів скарги письмових звернень адресованих голові суду, матеріалів цивільної справи, технічного запису судового засідання від ___ _______ 2024 року, у якому вони висловлювали свої сумніви щодо можливості усиновлення заявником дитини шляхом уточнюючих запитань, вбачається, що вони заперечували щодо задоволення заяви про усиновлення.

Тобто їх поведінка зумовлена саме діями судді Шум Л.М., яка усупереч вимогам статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 34, 35, 259, 293, 314 ЦПК України, одноособово вирішила питання про задоволення заяви про усиновлення, ухвалила рішення, яке не було проголосовано більшістю голосів у нарадчій кімнаті, та згодом виготовила та надіслала копію рішення суду від ___ _______ 2024 року, яке не було підписане усім складом суду, учасникам судового процесу та заінтересованій особі, що вказує на пряме недотримання нею порядку ухвалення рішення суду, відповідності його змісту, а також проголошення рішення суду як єдиної процесуальної форми вирішення справи.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що суддя Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М., допускаючи таку поведінку, не могла не розуміти наслідків вчинення нею дій, адже рішення суду про усиновлення фактично не могло бути виконаним, про що вказував представник заявника в апеляційній скарзі, а не підписання рішення суду будь-яким із складу суду є обов’язковою підставою для його скасування (пункт 5 частини третьої статті 376 ЦПК України).

Слід також зауважити, що у висновку № 11 (2008) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень наголошено про те, що у деяких країнах судді можуть наводити свої окремі думки, що збігаються або не збігаються з позицією більшості. У таких випадках окрема думка, яка не збігається з позицією більшості, повинна бути опублікована разом з думкою більшості. У такий спосіб судді висловлюють свою повну або часткову незгоду з рішенням, ухваленим більшістю суддів, наводячи підстави для своєї незгоди або стверджуючи, що рішення, прийняте судом, може або повинно ґрунтуватися на підставах, які відрізняються від наведених судом. Це може сприяти покращенню змісту рішення та його кращому розумінню, а також розвитку права. Окремі думки, що не збігаються з позицією більшості, повинні бути належним чином обґрунтовані, відображаючи виважену оцінку суддею фактів та питань права.

За таких обставин Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що механізм, передбачений частиною третьої статті 35 ЦПК України щодо процесуальної можливості судді, який не погоджується із рішенням суду, висловити окрему думку не застосовний до обставин цивільної справи № __________, за яких присяжні Зброцька А.І. та Долінченко О.М. більшістю голосів не погодилися із запропонованим суддею Шум Л.М. рішенням, що вказувало на ухвалення судом у вищевказаному складі рішення суду протилежного за своїм змістом, зокрема про відмову у задоволенні заяви про усиновлення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі − Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Згідно з пунктом 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті; вони повинні виконувати свої обов’язки, не допускаючи проявів фаворитизму або дійсної чи видимої упередженості; судді повинні приймати свої рішення з урахуванням усіх моментів, важливих для застосування відповідних юридичних норм, та без урахування усіх питань, що не стосуються суті справи; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності.

Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

Рішенням 18 вересня 2024 року XХ черговий з’їзд суддів України затвердив Кодекс суддівської етики у новій редакції. За змістом статей 1, 3 розділу І Кодексу суддівської етики, суддя як носій судової влади повинен бути прикладом неухильного дотримання принципу верховенства права і вимог закону, присяги судді. Суддя має усвідомлювати постійну увагу суспільства та демонструвати високі стандарти поведінки з метою зміцнення довіри до судової влади та утвердження авторитету правосуддя. Суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об’єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності. Суддя не повинен допускати поведінки, що створює враження про недотримання ним етичних стандартів судді.

У рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» (§ 143) констатовано, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Водночас із матеріалів попередньої перевірки вбачається, що фактично суддя Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. одноособово вирішила цивільну справу, ухвалила рішення суду про задоволення заяви про усиновлення та змінила зміст рішення суду від ___ _______ 2024 року на протилежний, ухваленому більшістю від складу суду.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Встановлені під час попередньої перевірки обставини можуть вказувати на наявність у діях судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Л.М. складів дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно вказаного судді.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 43, 45, пунктом 23-7 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу щодо судді Святошинського районного суду міста Києва Шум Лариси Миколаївни.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Член Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя