Член Вищої ради правосуддя Саліхов Віталій Валерійович, здійснивши перевірку заяви Криворучко Лариси Сергіївни стосовно судді Верховного Суду Загороднюка Андрія Григоровича про порушення вимог щодо несумісності,
встановив:
19 вересня 2024 року до Вищої ради правосуддя за вхідним № К-3158/30/7-24 надійшла заява Криворучко Л.С. про порушення суддею Верховного Суду Загороднюком А.Г. вимог щодо несумісності, що, як зазначив заявник, полягають у поєднанні діяльності судді з підприємницькою, адвокатською діяльністю, обійманні будь-якої іншої оплачуваної посади, виконанні іншої оплачуваної роботи (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входженні до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку; належністю судді до політичної партії чи професійної спілки, виявленні прихильності до них, участі у політичних акціях, мітингах, страйках, а також у порушенні вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції (далі – заява щодо несумісності).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 19 вересня 2024 року вказану заяву щодо несумісності передано мені для проведення перевірки.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, законами України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною першою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя відкриває та розглядає справи про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності їх посад із діяльністю або статусом, визначеними Конституцією та законами України (справи щодо несумісності). Справа щодо несумісності може бути відкрита за заявою будь-якої особи, якій відомі відповідні факти.
Вимоги до заяви щодо несумісності встановлені частиною третьою статті 39 цього Закону, за змістом якої заява подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема, конкретні відомості про порушення вимог щодо несумісності, а також посилання на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази), що підтверджують зазначені заявником відомості.
У заяві щодо несумісності Криворучко Л.С. зазначила, що згідно з відомостями Єдиного реєстру адвокатів України та листом-відповіддю Ради адвокатів Вінницької області від 21 серпня 2024 року № 318 на підставі рішення Ради адвокатів Вінницької області від 21 червня 2017 року № 6 Загороднюку А.Г. було видано свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 000148 від 21 червня 2017 року. Водночас Загороднюк А.Г. Указом Президента України від 15 квітня 2008 року № 362/2008 призначений на посаду судді Вінницького окружного адміністративного суду строком на п’ять років; Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 250-VІІ обраний суддею цього суду безстроково, Постановою Верховної Ради України від 19 вересня 2013 року № 595- VІІ обраний суддею Вінницького апеляційного адміністративного суду, Указом Президента України від 28 вересня 2018 року № 296/2018 переведений на роботу на посаді судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, Указом Президента України від 7 травня 2019 року № 195/2019 призначений суддею Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.
Криворучко Л.С. зазначила, що «перебування Загороднюка Андрія Григоровича в статусі діючого судді, перед призначенням яким Загороднюк А.Г. приймав присягу судді, і наявність свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, перед отриманням якого Загороднюк А.Г. приймав присягу адвоката, - є одночасним перебуванням під дією двох присяг, що є фактом порушення закону щодо несумісності і є корупційним правопорушенням».
При цьому у заяві щодо несумісності наведено частково текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17, зокрема пункти 54–85 цього судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 54 «Вимоги щодо несумісності» Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом. Перебування на посаді судді також несумісне із наявністю заборони такій особі обіймати посади, щодо яких здійснюється очищення влади в порядку, визначеному Законом України «Про очищення влади».
Окрім того, відповідно до частини другої статті 54 цього Закону суддя не може поєднувати свою діяльність із підприємницькою, адвокатською діяльністю, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку
Частиною четвертою статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.
За приписом частини сьомої статті 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя повинен дотримуватися вимог щодо несумісності, визначених законодавством у сфері запобігання корупції.
Так, частиною першою статті 25 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобіганні корупції» встановлено, що особам, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, зокрема суддям, забороняється займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України; входити до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді (спостережній раді)), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України, крім випадку, передбаченого абзацом першим частини другої цієї статті.
Із заяви щодо несумісності та доданих до неї документів не вбачається конкретних відомостей про те, що суддя Загороднюк А.Г. після отримання ним свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю перебував на посадах та/або здійснював діяльність, що відповідно до приписів закону несумісні з перебуванням на посаді судді, зокрема, здійснював адвокатську діяльність. Натомість із доданих заявником документів вбачається, що відповідно до заяви Загороднюка А.Г від 21 червня 2017 року право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», тобто у день отримання Загороднюком А.Г. вказаного свідоцтва. Сам факт отримання суддею свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не вказує на порушення ним вимог щодо несумісності. Зупинення адвокатської діяльності у день складення присяги адвоката та отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю виключає можливість здійснення такою особою діяльності, яка відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» може бути визначена як адвокатська. Набуття особою статусу адвоката не свідчить про здійснення адвокатської діяльності, яка є несумісною з роботою на посаді судді.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 лютого 2021 року у справі № 822/1309/17, наведені у заяві щодо несумісності, зокрема щодо неможливості перебування особи під дією двох присяг – судді та адвоката, не є релевантними під час вирішення питання про порушення суддею вимог щодо несумісності, розгляд якого віднесено до компетенції Вищої ради правосуддя, оскільки зроблені у справі, у якій оскаржувалось рішення Ради адвокатів щодо відмови у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю особі, яка обіймає посаду судді. Водночас предметом перевірки Вищої ради правосуддя є питання, чи здійснюють судді / прокурори діяльність або чи мають вони статус, що відповідно до законодавства України несумісні із займаними ними посадами в суді / прокуратурі, зокрема, чи займаються адвокатською діяльністю, поєднуючи її з діяльністю судді / прокурора.
Таким чином, за результатами перевірки заяви Криворучко Л.С. щодо несумісності доходжу висновку, що ця заява на порушення вимог пунктів 3, 4 частини третьої статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не містить конкретних відомостей із посиланням на фактичні дані (свідчення, пояснення, інші докази) про порушення суддею Верховного Суду Загороднюком А.Г. визначених законом вимог щодо несумісності; зазначені заявником обставини про такі порушення не свідчать.
Частиною четвертою статті 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що член Вищої ради правосуддя залишає без розгляду та повертає заявнику заяву щодо несумісності, якщо вона не відповідає вимогам, встановленим цим Законом, зазначаючи про мотиви такого повернення.
Отже, з огляду на наведене заяву Криворучко Л.С. стосовно судді Верховного Суду Загороднюка А.Г. про порушення вимог щодо несумісності слід залишити без розгляду та повернути заявнику.
На підставі викладеного, керуючись статтею 39 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 12.4, 12.5 Регламенту Вищої ради правосуддя, член Вищої ради правосуддя
ухвалив:
заяву Криворучко Лариси Сергіївни стосовно судді Верховного Суду Загороднюка Андрія Григоровича про порушення вимог щодо несумісності залишити без розгляду та повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Член Вищої ради правосуддя
