Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Ковальчука Вадима Анатолійовича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші Антоніни Валеріївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 29 лютого 2024 року (вх. № К-1345/0/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Ковальчука В.А. стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші А.В. під час здійснення правосуддя у справі № 761/46432/23 за клопотанням засудженого ОСОБА1 про перерахунок строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».
Стислий зміст дисциплінарної скарги
Скаржник зазначає, що розгляд зазначеної справи переносився двічі. У судовому засіданні 5 лютого 2024 року суддя та прокурор відмовились підтвердити свої повноваження на його вимогу, йому не було роз’яснено право на відвід складу суду. За результатами розгляду справи 5 лютого 2024 року суддя Кваша А.І. постановила незаконну ухвалу про відмову в задоволенні його клопотання. З повним текстом ухвали він не ознайомлений.
З огляду на наведене скаржник просить притягнути суддю Шевченківського районного суду міста Києва Квашу А.В. до дисциплінарної відповідальності.
Процедура розгляду дисциплінарної скарги
Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.
Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 29 лютого 2024 року вказану скаргу передано члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для проведення попередньої перевірки.
Членом Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено висновок від 25 вересня 2024 року з пропозицією відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші А.В., оскільки доводи скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням (пункт 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Обставини, встановлені за результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів
Розглянувши висновок доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. та додані до нього матеріали, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.
Як вбачається із письмових пояснень судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші А.В., доданих до них документів та інших матеріалів перевірки, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 грудня 2023 року для розгляду клопотання засудженого ОСОБА1 про перерахунок строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» визначено суддю Квашу А.В., вказане клопотання передано до провадження судді 19 грудня 2023 року.
Судове засідання у цій справі призначено на 21 грудня 2023 року.
21 грудня 2023 року розгляд справи не відбувся у зв’язку із перебування судді у нарадчій кімнаті у справі № 761/27835/22 за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 28, частиною другою статті 365 Кримінального кодексу України (в редакції Закону від 21 лютого 2014 року), частиною п’ятою статті 27, частиною другою статті 28, статті 340 Кримінального кодексу України (далі – КК України). Наступне судове засідання призначено на 15 січня 2024 року.
У судове засіданні 15 січня 2024 року представник Державної установи «Київський слідчий ізолятор» прибув без матеріалів особової справи ОСОБА1, у зв’язку із чим розгляд справи відкладено до 23 січня 2024 року.
У судовому засіданні 23 січня 2024 року матеріали особової справи для їх дослідження надано не було, у зв’язку із чим прокурор Мельник М.С. заявила клопотання про ухвалення рішення щодо витребування з Державної установи «Київський слідчий ізолятор» матеріалів особової справи засудженого ОСОБА1 для забезпечення належного розгляду його клопотання, оскільки без їх дослідження не можливо ухвалити законне рішення.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 січня 2024 року зобов’язано уповноважену особу Державної установи «Київський слідчий ізолятор» надати суду матеріали особової справи засудженого ОСОБА1 для їх дослідження в судовому засіданні та забезпечення належного розгляду клопотання про перерахунок строку відбування покарання до наступного судового засідання, яке відбудеться 5 лютого 2024 року.
У судовому засіданні 5 лютого 2024 року суд заслухав доводи учасників процесу, дослідив матеріали, долучені до клопотання, матеріали особової справи ОСОБА1, отримані на вимогу ухвали суду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА1 про перерахунок строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».
Суд першої інстанції виходив із того, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 року ОСОБА1 засуджено за вчинення злочинів, передбачених частиною четвертою статті 187, частиною другою статті 146 КК України, до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а також судом вирішено питання в порядку статті 72 КК України та зараховано у строк відбуття покарання строк попереднього ув’язнення ОСОБА1 у цьому кримінальному провадженні. Для відбування покарання 2 жовтня 2019 року ОСОБА1 направлено до Державної установи «Білоцерківська виправна колонія № 35».
На підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 21 листопада 2019 року ОСОБА1 етапований з Державної установи «Білоцерківська виправна колонія № 35» до Державної установи «Київській слідчий ізолятор» для участі у розгляді кримінального провадження № ____ Голосіївським районним судом міста Києва.
У той же час в іншому кримінальному провадженні № ____ вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 24 квітня 2020 року ОСОБА1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 187 КК України. Остаточне покарання призначено відповідно до вимог частин першої, четвертої статті 70 КК України з урахуванням вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 року, а саме у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна. Строк відбування покарання визначено таким, що підлягає обрахуванню з 24 квітня 2020 року. Відповідно до вимог частини п’ятої статті 72 КК України ОСОБА1 у строк покарання зараховано часткове відбуте ним покарання у період з 19 грудня 2017 року по 23 квітня 2020 року (включно) за вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 13 травня 2019 року, з розрахунку один день попереднього ув’язнення та/або однин день відбування покарання на один день позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 26 травня 2020 року та був направлений на виконання, а отже ОСОБА1 наразі відбуває покарання за вказаним вироком суду.
Водночас вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 7 листопада 2023 року у кримінальному провадженні № ____ (справа № 369/5936/13-к) ОСОБА1 виправдано, проте вказаний вирок суду наразі не набрав законної сили, оскільки прокурором подано апеляційну скаргу та остаточного рішення Київським апеляційним судом не ухвалено.
З огляду на положення статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання», суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування вказаного Закону здійснюється місцевими судами за місцем відбування засудженими покарання.
Таким чином, питання щодо зарахування строку попереднього ув’язнення до строку покарання, з клопотанням про вирішення якого звернувся засуджений ОСОБА1, не відноситься до компетенції Шевченківського районного суду міста Києва, а належить до компетенції місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
Крім того, порушене ОСОБА1 питання щодо незаконності його утримання станом на лютий 2024 року під вартою та необхідністю зарахування строку його попереднього ув’язнення, вказаного у наданій ним довідці від 27 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, де його виправдано, то станом на дату подання вищезазначеного клопотання такий вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 7 листопада 2023 року не набрав законної сили.
Зміст вимог, про які заявлено обвинуваченим ОСОБА1 у клопотанні, свідчить про те, що він не згодний з вироком суду в частині запобіжного заходу, який діяв у цьому провадженні щодо нього. Тому такі вимоги не можуть бути предметом окремого судового розгляду в порядку виконання вироку суду, враховуючи, що вирок суду від 7 листопада 2023 року не набрав законної сили.
Стислий зміст письмових пояснень судді Кваші А.В.
У письмових поясненнях суддя Кваша А.В. зазначила, що копію вступної та резолютивної частини ухвали суду ОСОБА1 отримав особисто під розписку 5 лютого 2024 року, копію повного тексту ухвали від 5 лютого 2024 року надіслано останньому 9 лютого 2024 року за місцем його утримання в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
Суддя Кваша А.В. зауважила, що в судовому рішенні зазначено мотиви його ухвалення та норми чинного законодавства, якими керувався суд під час розгляду клопотання.
Щодо інших доводів скарги Ковальчука В.А. суддя Кваша А.В. зазначила, що у судових засіданнях після оголошення складу суду та інших учасників, які брали участь у розгляді клопотання, відповідно до положень кримінального процесуального законодавства роз’яснено право заявити відвід, про що, зокрема, свідчать копії журналів судових засідань, доданих до пояснень судді.
Заяв про відвід складу суду ні від ОСОБА1, ні від інших учасників процесу не надходило, підстави для самовідводу – відсутні.
Щодо доводів скарги про відмову підтвердити повноваження судді та прокурора суддя Кваша А.В. зауважила, що повноваження судді в судовому засіданні підтверджуються мантією та нагрудним знаком. Процесуальне законодавство не передбачає можливості заявлення учасниками справи вимог щодо перевірки повноважень судді. Про такі обставини судом повідомлено ОСОБА1 під час судового засідання з розгляду його клопотання. Повноваження прокурора та його особу перевірено секретарем судового засідання, про що зроблено відповідну доповідь.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА1 залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА1 про перерахунок строку відбування покарання, – без змін.
В ухвалі Київського апеляційного суду зазначено, що з 19 грудня 2017 року по теперішній час ОСОБА1 перебував у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» та Державній установі «Білоцерківська виправна колонія № 35» в інших кримінальних провадженнях, а, відтак, положення частини п’ятої статті 72 КК України (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання») не підлягає застосуванню, про що обґрунтовано вказав суд в оскаржуваній ухвалі.
За результатами апеляційного перегляду не встановлено підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, у зв’язку із чим апеляційна скарга ОСОБА1 не підлягає задоволенню.
Висновки за результатами розгляду висновку доповідача та доданих до нього матеріалів
Вирішуючи питання про відкриття або відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші А.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.
Підстави дисциплінарної відповідальності судді визначені статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що відкладення розгляду справи № 761/46432/23 відбувалось з об’єктивних підстав: у зв’язку з перебуванням судді в нарадчій кімнаті та необхідністю витребувати матеріали особової справи засудженого ОСОБА1.
Доводи скарги Ковальчука В.А. про відмову судді і прокурора підтвердити свої повноваження на його вимогу не є тими обставинами, з якими закон пов’язує можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Крім того кримінальним процесуальним законом не передбачено право учасників процесу заявляти вимоги щодо перевірки повноважень судді або прокурора.
Доводи скарги Ковальчука В.А. про те, що йому не було роз’яснено право на відвід складу суду, він не ознайомлений з повним текстом ухвали суду не підтвердились та спростовуються письмовими поясненнями судді з доданими до них документами.
Інші доводи скарги Ковальчука В.А. свідчать про фактичну незгоду з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року у справі № 761/46432/23.
Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття у них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий (рішення Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001).
Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Рішення суддів не можуть підлягати будь-якому перегляду поза межами апеляційних чи касаційних процедур. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватися на зміст їх рішень.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що ОСОБА1 скористався своїм правом на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року у справі № 761/46432/23, яку за результатами апеляційного перегляду залишено без змін.
Отже, правову оцінку діям судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші А.В. під час розгляду клопотання засудженого ОСОБА1 про перерахунок строку відбування покарання на підставі Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» та постановлення ухвали від 5 лютого 2024 року надано апеляційним судом.
Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також не встановила обставин, які б свідчили про сваволю або порушення суддею внаслідок умислу чи грубої недбалості.
Отже, наведені у скарзі Ковальчука В.А. обставини і доводи свідчать про фактичну незгоду з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2024 року у справі № 761/46432/23 за відсутності фактів, які б свідчили про дисциплінарні порушення з боку судді.
З огляду на наведене, незгода із судовим рішенням за відсутності фактів протиправної поведінки судді не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який брав участь в його ухваленні.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи має бути відмовлено, якщо суть скарги зводиться лише до незгоди із судовим рішенням.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Ковальчука Вадима Анатолійовича стосовно судді Шевченківського районного суду міста Києва Кваші Антоніни Валеріївни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Члени Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК
