Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Саліхова В.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши дисциплінарну справу стосовно судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Тетяни Василівни (відряджена до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська), відкриту за дисциплінарною скаргою Національного агентства з питань запобігання корупції,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 16 січня 2019 року (вх. № 391/0/8-19) надійшла дисциплінарна скарга Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) на дії судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. під час розгляду справ про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов’язаних із корупцією, що передбачені статтею 172⁷ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Стислий зміст дисциплінарних скарг

8 листопада 2017 року до провадження судді Безрук Т.В. надійшли протоколи про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП (справи № 221/6002/17, № 221/6003/17). Через 9 днів суддя Безрук Т.В. прийняла постанову від 17 листопада 2017 року про об’єднання цих справ в одне провадження. На порушення вимог статей 277, 280, 283, 284 КУпАП через 28 днів після отримання протоколів до свого провадження суддя Безрук Т.В. прийняла постанову від 5 грудня 2017 року про їх повернення для належного оформлення. Скаржник зазначає, що суддя Безрук Т.В. порушила строк розгляду справи про адміністративне правопорушення, прийняла постанову, яка не передбачена статтею 284 КУпАП або іншими нормами законодавства. Крім того, повернення протоколів до НАЗК для належного оформлення прямо заборонено пунктом 9 розділу ІІ Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції, затвердженого рішенням НАЗК від 9 червня 2016 року № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 року за № 1019/29149.

На думку скаржника, мотиви, викладені суддею Безрук Т.В. у постанові від 5 грудня 2017 року щодо неможливості розгляду справи, є необґрунтованими, оскільки суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями стосується питання доведеності факту адміністративного правопорушення та винуватості особи в його вчиненні, що не передбачено статтею 256 КУпАП як вимога до оформлення протоколу, та має вирішуватися суддею під час розгляду справи. Обставини, які, на думку уповноваженої особи, свідчили про наявність ознак адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, були повною мірою описані у протоколах про адміністративні правопорушення.

Після отримання 18 грудня 2017 року для належного оформлення протоколів про адміністративні правопорушення НАЗК листом від 21 грудня 2017 року № 42-11/46916/17 повернуло їх до Волноваського районного суду Донецької області без жодних виправлень та доповнень. Отримавши 28 грудня 2017 року вказані протоколи, суддя Чальцева Т.В. без жодного зауваження до їх змісту розглянула протоколи та 29 грудня 2017 року прийняла постанови про закриття провадження у справі у зв’язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності. Наведене зумовлено, зокрема, безпідставним поверненням суддею Безрук Т.В. протоколів про адміністративні правопорушення для належного дооформлення.

З огляду на викладені обставини скаржник просив притягнути суддю Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. до дисциплінарної відповідальності.

Процедура розгляду дисциплінарних скарг

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 16 січня 2019 року вказану скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Малашенковій Т.М.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 22 травня 2019 року скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Фоміну І.Ю.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 7 листопада 2019 року скаргу передано для попередньої перевірки члену Вищої ради правосуддя Грищуку В.К.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 1635-ІХ), яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів. Із дня набрання чинності Законом № 1635-ІХ дисциплінарні скарги розподіляються дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя, а дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя є учасником дисциплінарної справи.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21 з 5 серпня 2021 року зупинено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Законами України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» (набрав чинності 17 вересня 2023 року) та від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (набрав чинності 19 жовтня 2023 року) внесено зміни до глави 4 «Дисциплінарне провадження» розділу II «Особлива частина» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» в частині строків та порядку здійснення дисциплінарного провадження.

Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено пунктом 23⁷, яким установлено, що тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснює член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 жовтня 2023 року № 997/0/15-23 з 1 листопада 2023 року відновлено розподіл між членами Вищої ради правосуддя скарг щодо дисциплінарного проступку судді (дисциплінарних скарг), поданих відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора, розподіл яких зупинено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1809/0/15-21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 2 листопада 2023 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для попередньої перевірки.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 липня 2024 року № 2194/2дп/15-24, зокрема, відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. (відряджена до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська), оскільки в діях судді вбачалися ознаки складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами підготовки до розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. (відряджена до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська) член Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. як доповідач підготував висновок, який передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а також повідомив суддю та скаржника про наявність проєкту такого висновку та можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя.

Про засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 9 жовтня 2024 року, суддю та скаржника повідомлено своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя. Крім того, у зв’язку із введенням в Україні воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції.

8 жовтня 2024 року суддя Безрук Т.В. надіслала до Вищої ради правосуддя заяву, у якій зазначила про неможливість участі у засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя та просила розгляд дисциплінарної справи провести за її відсутності; повідомила, що підтримує надані раніше пояснення, і просила врахувати їх під час розгляду дисциплінарної справи.

У засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 9 жовтня 2024 року учасники дисциплінарної справи не прибули.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, не погодилась із пропозицією доповідача та дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. (відряджена до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська) до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження з огляду на таке.

Обставини, які встановила Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи

Безрук Тетяна Василівна Указом Президента України від 4 листопада 2009 року № 904/2009 призначена на посаду судді Новоазовського районного суду Донецької області строком на п’ять років, Указом Президента України від 7 серпня 2017 року № 212/2017 переведена шляхом відрядження строком до шести місяців на роботу на посаді судді Волноваського районного суду Донецької області, Указом Президента України від 20 серпня 2018 року № 228/2018 переведена на роботу на посаді судді цього суду, рішенням Голови Верховного Суду від 4 травня 2022 року № 119/0/149-22 відряджена до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська для здійснення правосуддя з 5 травня 2022 року.

Уповноважена особа НАЗК склала протоколи про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП.

Зазначені протоколи надійшли до Волноваського районного суду Донецької області 8 листопада 2017 року, їм присвоєно такі номери справ: № 221/6002/17, № 221/6003/17, та відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 8 листопада 2017 року головуючим у справах визначено суддю Безрук Т.В.

9 листопада 2017 року канцелярія Волноваського районного суду Донецької області передала зазначені справи судді Безрук Т.В.

15 листопада 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Волноваського району Донецької області Г. Чаваги про надання матеріалів зазначених справ про адміністративні правопорушення для ознайомлення.

Постановою судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. від 17 листопада 2017 року об’єднано в одне провадження справу про адміністративне правопорушення № 221/6003/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною другою статті 172⁷ КУпАП та справу про адміністративне правопорушення № 221/6002/17 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 172⁷ КУпАП, присвоєно їм єдиний унікальний номер справи – № 221/6002/17 (провадження № 3/221/2243/2017). Об’єднану справу призначено до розгляду на 5 грудня 2017 року.

Постановою судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. від 5 грудня 2017 року протоколи про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114 та № 42-03/115 із додатками, складені щодо ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП, повернуто в. о. керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції НАЗК для належного оформлення.

Із вказаної постанови вбачається, що, повертаючи протоколи про адміністративні правопорушення, суддя Безрук Т.В. керувалась таким.

Відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/115, № 42-03/114 ОСОБА1, обіймаючи посаду генерального директора Приватного акціонерного товариства «Екопрод» (далі – ПрАТ «Екопрод»), та як депутат Волноваської районної ради Донецької області 9 серпня 2017 року голосував за ухвалення рішень на сесії ради щодо питань затвердження технічної документації грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення ПрАТ «Екопрод» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі – СТОВ «Валер’янівське») для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, отже, діяв в умовах реального конфлікту інтересів, тому мав повідомити про це у відповідний спосіб та не приймати участь в голосуванні за наявності реального конфлікту інтересів.

Однак протоколи містять лише загальні відомості про обов’язки ОСОБА1 як представника влади, при цьому не розкрито в повному обсязі суті адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, у чому полягає суперечність між приватним інтересом ОСОБА1 та його представницькими повноваженнями та як це вплинуло на об’єктивність або неупередженість під час ухвалення рішень «Про затвердження технічної документації з нормативної оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення ПрАТ “Екопрод” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» та «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки СТОВ “Валер’янівське” для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», як того вимагає закон.

Стаття 256 КУпАП передбачає, що у протоколі про адміністративне правопорушення, крім іншого, має бути зазначена суть правопорушення, а з огляду на те, що лише протокол має містити інформацію щодо вчиненого адміністративного правопорушення, наведені вище недоліки, зокрема щодо неповноти суті адміністративного правопорушення, не можуть бути усунені в суді. Ураховуючи викладене, суддя Безрук Т.В. вважала за необхідне повернути протоколи для належного оформлення.

28 грудня 2017 року до Волноваського районного суду Донецької області з Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції НАЗК повторно надійшли протоколи про адміністративне правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП з додатками.

Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 28 грудня 2017 року справам присвоєно № 221/6002/17 (провадження № 3/221/2693/17), № 221/7095/17 (провадження № 3/221/2694/17) та передано на розгляд судді Чальцевій Т.В.

29 грудня 2017 року вказані справи про адміністративне правопорушення передані для розгляду судді Чальцевій Т.В.

Постановами судді Чальцевої Т.В. від 29 грудня 2017 року провадження у справах № 221/6002/17, № 221/7095/17 стосовно ОСОБА1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП, закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП. Суддя Чальцева Т.В. керувалась тим, що згідно із протоколами про адміністративне правопорушення датою виявлення адміністративних правопорушень є 28 вересня 2017 року.

Отже, станом на 29 грудня 2017 року закінчився тримісячний строк накладення адміністративного стягнення.

У постановах суду від 29 грудня 2017 року зазначено, що згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчилися строки, передбачені статтею 38 цього Кодексу.

Стислий зміст пояснень судді Безрук Т.В.

Суддя Безрук Т.В. пояснила, що 8 листопада 2017 року її було визначено головуючим суддею у справах про адміністративні правопорушення № 221/6002/17 та № 221/6003/17 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП.

15 листопада 2017 року до суду надійшло клопотання прокурора Волноваського району Донецької області Г. Чаваги про надання матеріалів зазначених справ про адміністративне правопорушення для ознайомлення.

Після ознайомлення прокурора з матеріалами справи 17 листопада 2017 року суддя Безрук Т.В. прийняла постанову про об’єднання зазначених справ в одне провадження на підставі статті 36 КУпАП, об’єднану справу призначила до розгляду на 5 грудня 2017 року.

Перерва між днем прийняття постанови про об’єднання справ та призначенням об’єднаної справи до судового розгляду зумовлена необхідністю виклику особи, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, оскільки участь цієї особи в судовому засіданні під час розгляду справ такої категорії відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП є обов’язковою.

Крім того, перерва була зумовлена великою кількістю судових справ та матеріалів, що надійшли до провадження Волноваського районного суду Донецької області у 2017 році. Справа була призначена до розгляду з урахуванням графіка розгляду вже призначених кримінальних, цивільних та адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення, що перебували у її провадженні в листопаді – грудні 2017 року.

На думку судді Безрук Т.В., розгляд справи про адміністративне правопорушення у п’ятнадцятиденний строк, визначений статтею 277 КУпАП, про порушення якого стверджує скаржник, в умовах кадрового голоду та навантаження суддів судів першої інстанції є неможливим з об’єктивних причин.

Статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніше як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративне правопорушення підвідомчі суду (судді).

Отже, суддя Безрук Т.В. зауважила, що вона ухвалила процесуальні документи в межах визначеного законодавством строку притягнення особи до адміністративної відповідальності. Такий строк на день прийняття зазначених постанов не був граничним. З огляду на суддя вважає, що твердження скаржника про те, що її дії призвели до обмеження доступу до правосуддя, є безпідставними та не відповідають дійсності.

5 грудня 2017 року під час розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення виявлено низку недоліків, які, на думку судді Безрук Т.В., перешкоджали всебічному, повному та об’єктивному з’ясуванню обставин справи, тому вона прийняла постанову про повернення протоколів для додаткового оформлення та доопрацювання.

Стосовно доводів скаржника про те, що прийняття постанови від 5 грудня 2017 року не передбачено чинним законодавством, суддя Безрук Т.В. пояснила, що прийняття суддею постанови про повернення матеріалів для належного оформлення та доопрацювання є сталою судовою практикою, яка регламентована позицією вищих судових інстанцій.

У письмових поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя Безрук Т.В. зазначила, що її дії не містять складу дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1, пунктами 2, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з огляду на таке.

Розпорядженням Верховного Суду від 6 березня 2022 року № 1/0/9 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ураховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінена територіальна підсудність судових справ. Згідно із зазначеним розпорядженням територіальна підсудність Волноваського районного суду Донецької області визначена Красногвардійському районному суду міста Дніпропетровська.

Судові справи, які перебували у провадженні Волноваського районного суду Донецької області, до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська передані не були.

Суддя Безрук Т.В. наголосила, що у зв’язку з наведеним вона не має безпосереднього доступу до матеріалів справ про адміністративне правопорушення № 221/6002/17, № 221/6003/17 стосовно ОСОБА1, всі відомості щодо руху справи можливо отримати лише на підставі даних, які наявні у відкритому доступі, зокрема в судових рішеннях, внесених до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР).

Як убачається з дати прийняття постанови про об’єднання вказаних справ про адміністративне правопорушення, перше судове засідання в цій справі відбулося 17 січня 2017 року, тобто в межах п’ятнадцятиденного строку, установленого статтею 277 КУпАП. У зв’язку з відсутністю доступу до матеріалів вказаної справи на цей час неможливо встановити, що стало підставою для відкладення розгляду справи із 17 листопада на 5 грудня 2017 року. Неможливо також з’ясувати, чи була присутня в судовому засіданні 17 грудня 2017 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, участь якої під час розгляду справ такої категорії відповідно до положень частини другої статті 268 КУпАП є обов’язковою. Крім того, неможливо встановити, чи були в суду відомості щодо своєчасного повідомлення особи про дату, час та місце судового засідання, чи не надходили від неї заяви про відкладення розгляду справи та чи суд ужив належних заходів для своєчасного виклику такої особи.

Суддя Безрук Т.В. зауважила, що перерви між судовими засіданнями були зумовлені значною кількістю судових справ та матеріалів, які надійшли до її провадження у 2017 році.

За результатами моніторингу інформації, розміщеної в ЄДРСР, установлено, що із серпня 2017 року (коли суддя Безрук Т.В. почала здійснювати правосуддя у Волноваському районному суді Донецької області) до 5 грудня 2017 року (дата прийняття постанови про повернення справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 для належного оформлення) суддя Безрук Т.В. виготовила та внесла до ЄДРСР 652 процесуальних документи, що, на думку судді, безумовно свідчить про високий рівень навантаження.

Отже, з урахуванням кількості справ, які перебували у провадженні судді Безрук Т.В., розгляд справи поза межами п’ятнадцятиденного строку був зумовлений об’єктивними причинами та обставинами, які унеможливлювали здійснення правосуддя чітко у строки, визначені чинним законодавством України. Крім того, постанова про повернення справи для належного оформлення прийнята в межах визначеного законодавством строку притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до постанови судді Волноваського районного суду Донецької області Чальцевої Т.В. від 29 грудня 2017 року про закриття справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, визначених статтею 38 КУпАП, датою виявлення адміністративного правопорушення є 28 вересня 2017 року.

Отже, як пояснила суддя Безрук Т.В., постанова про повернення справи про адміністративне правопорушення для належного оформлення прийнята за 23 дні до закінчення строку накладення адміністративного стягнення. Вказаний строк є об’єктивно достатнім як для усунення недоліків справи про адміністративне правопорушення, у разі їх наявності, так і для повторного скерування справи до суду після усунення недоліків.

Суддя Безрук Т.В. звертала увагу на те, що від часу виявлення ймовірно вчиненого адміністративного правопорушення (28 вересня 2017 року) до складення протоколів про адміністративне правопорушення (1 листопада 2017 року) минуло один місяць три дні. А лише через один місяць десять днів справа надійшла до суду, що значною мірою вплинуло на перебіг строків притягнення особи до адміністративної відповідальності та скоротило можливі строки розгляду справи судом.

Отже, на думку судді Безрук Т.В., твердження скаржника про те, що саме її дії призвели до незаконної відмови в доступі до правосуддя, є безпідставними.

Ураховуючи наведені обставини, суддя Безрук Т.В. вважає, що її дії не є умисними чи такими, що вчинені внаслідок безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи, що свідчить про відсутність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Безрук Т.В. не погодилась із доводами скаржника про те, що прийняття постанови, яка не передбачена статтею 284 КУпАП або іншими нормами законодавства, призвело до незаконної відмови в доступі до правосуддя.

Суддя Безрук Т.В. зазначила, що не заслуговують на увагу і доводи скаржника, що повернення протоколів для належного оформлення прямо заборонено пунктом 9 розділу ІІ Порядку оформлення протоколів про адміністративні правопорушення та внесення приписів Національним агентством з питань запобігання корупції (далі – Порядок), затвердженого рішенням НАЗК від 9 червня 2016 року № 5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 липня 2016 року за № 1019/29149, оскільки Порядок встановлює порядок оформлення уповноваженими особами НАЗК протоколу про адміністративні правопорушення та приписів НАЗК про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» та жодним чином не регулює діяльності судів під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Суддя Безрук Т.В. також звернула увагу на висновки, які викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19.

Ураховуючи наведене, суддя Безрук Т.В. вважає, що її дії не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Суддя Безрук Т.В. також вважає, що її дії не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, з огляду на таке.

На думку судді Безрук Т.В., щоб за стандартом «поза розумним сумнівом» дійти об’єктивного та законного висновку про наявність у її діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (вчинення умисного або внаслідок грубої недбалості іншого порушення закону, що привело до істотних негативних наслідків), та що вона не допустила звичайної недбалості або добросовісної суддівської помилки, необхідно ретельно дослідити та проаналізувати всі матеріали справи про адміністративне правопорушення в сукупності, а після цього вже констатувати, що наданих матеріалів було достатньо для ухвалення судом законного та обґрунтованого рішення та що такі матеріали суддя неправомірно повернула для належного оформлення.

Крім того, суддя Безрук Т.В. вважає, що строки притягнення її до дисциплінарної відповідальності минули, у зв’язку із чим просить закрити дисциплінарну справу стосовно неї.

Висновки за результатами розгляду дисциплінарної справи

На думку Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, заслуговують на увагу доводи судді Безрук Т.В. щодо строків притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Такі доводи мають відповідне правове підґрунтя. Зокрема, суддя обґрунтувала свою позицію нормами законів України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (далі – Закон № 193-IX), а також висновками Великої Палати Верховного Суду та Конституційного Суду України.

Зокрема, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, яку викладено в постанові від 3 листопада 2021 року у справі № 9901/378/20, обмеження строку проведення попередньої перевірки дисциплінарних скарг 60 днями з моменту їх надходження (згідно із Законом № 193-ІХ) стосується і скарг, які надійшли до Вищої ради правосуддя до 7 листопада 2019 року. У Рішенні від 11 березня 2020 року № 4-р/2020 Конституційний Суд України вказав, що дисциплінарна справа щодо судді має розглядатися з дотриманням розумних строків та застосуванням процедур, які повною мірою гарантують йому захист.

Водночас дисциплінарне провадження стосовно судді Безрук Т.В. здійснювалось із січня 2019 року, в тому числі, у зв’язку з відсутністю повноважного складу Вищої ради правосуддя та зупиненням здійснення дисциплінарних повноважень, у чому вини судді немає.

Щодо наявності в діях судді Безрук Т.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Статтею 1 КУпАП установлено, що завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Згідно зі статтею 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

У протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі (стаття 256 КУпАП).

За приписами статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

З аналізу наведених норм КУпАП убачається, що під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд (суддя) зобов’язаний, зокрема, перевірити, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення, чи сповіщено особу про розгляд справи, та виконати інші необхідні дії з тим, щоб під час розгляду справи було забезпечено виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення та дотримано права особи, питання про притягнення до відповідальності якої розглядається.

Згідно з підпунктом 4.1 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Приймаючи постанову від 5 грудня 2017 року про повернення протоколів про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП в. о. керівника Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції НАЗК для належного оформлення, суддя Безрук Т.В. керувалась тим, що протоколи містять лише загальні відомості про обов’язки ОСОБА1 як представника влади, у протоколах не розкрито в повному обсязі суті адміністративного правопорушення. Крім того, зазначено, що вказані недоліки та неповнота відомостей не можуть бути усунені в суді, у зв’язку із чим протоколи повернуто для належного оформлення.

Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визнано правильною практику тих судів, які вмотивованими постановами повертають протоколи про адміністративні правопорушення, складені не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 КУпАП, відповідному правоохоронному органу для належного оформлення.

Згідно з абзацом другим пункту 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративне правопорушення» норми КУпАП не забороняють повернення протоколу про адміністративне правопорушення, складеного не уповноваженою на те посадовою особою або без додержання вимог статті 256 цього Кодексу, вмотивованою постановою суду для належного оформлення.

Суддя Безрук Т.В. достатньою мірою зазначила мотиви, якими керувалась, повертаючи протоколи про адміністративні правопорушення для належного оформлення, при прийнятті постанови Волноваського районного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року.

Ураховуючи наведене, доводи дисциплінарної скарги про те, що суддя Безрук Т.В. прийняла постанову, яка не передбачена статтею 284 КУпАП або іншими нормами законодавства, не були підтверджені під час розгляду дисциплінарної справи.

Доводи дисциплінарної скарги про те, що повернення протоколів до НАЗК для належного оформлення заборонено пунктом 9 розділу ІІ Порядку, не можуть бути взяті до уваги з огляду на таке.

Відповідно до пункту 9 розділу ІІ Порядку не допускаються закреслення, виправлення відомостей, що вносяться до протоколу про адміністративне правопорушення, а також унесення додаткових записів після того, як протокол про адміністративне правопорушення підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Із протоколів про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 щодо ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП вбачається, що ці протоколи не підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також вважає за доцільне взяти до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладено в постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 11-1219сап19.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) кожному гарантується право на справедливий суд, що охоплює, з-поміж іншого, право на розгляд справи. Відповідне положення Конвенції не суперечить положенням статті 55 Конституції України, згідно з якими права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду й те, що її справа буде розглянута і вирішена судом. Умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізувати право на доступ до суду без будь-яких обмежень, перешкод чи труднощів. Можливість людини одержати судовий захист є провідним змістовим критерієм поняття доступу до правосуддя.

Якщо ж особа вчиняє правопорушення (кримінальне чи адміністративно-деліктне) і компетентні державні органи у зв’язку із цим втручаються в її приватне життя, обмежують чи позбавляють її свободи, застосовують заходи примусу чи інші механізми, які регламентовані правоохоронними нормами, то особа, до якої застосовані такі заходи чи обмеження, також має право на доступ до суду.

Однак правова природа такого доступу має інші мету та призначення. В окресленій ситуації така особа не проявляє власної вільної волі на звернення до суду за захистом свого порушеного права (крім апеляційного чи касаційного оскарження судового рішення), але, попри це, потребує суду для захисту свого права від переслідування держави, її компетентних органів, посадових осіб, якщо останні, на думку особи, діють протиправно. Такий доступ є гарантією захисту особи від протиправних (незаконних чи свавільних) дій органів, які порушили її свободу чи певні права.

У відносинах, що виникають у зв’язку із вчиненням протиправної поведінки, презюмується, що поведінка людини не є формою свободи, а є виявом свавілля. Протиправна поведінка – це поводження людини, направлене проти інтересів суспільства в цілому, окремих його груп, конкретних людей, яке контролюється її свідомістю і волею. У правовідносинах, які виникають у зв’язку із вчиненням діяння, що посягає на правопорядок, компетентний орган зобов’язаний діяти відповідно до закону і забезпечити особі можливість постати перед судом і довести, що особа, яка вчинила правопорушення, має понести юридичну відповідальність. Власне на компетентний орган покладається обов’язок діяти на підставі і в порядку, встановленому процесуальним законом, забезпечити і не порушувати право особи, стосовно якої розпочате провадження про вчинення адміністративного правопорушення, на судовий захист, очікувати, що якщо не будуть виконані вимоги процесуального закону, які регламентують порядок розгляду справи про вчинення адміністративного правопорушення, то можуть настати відповідні наслідки.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що повернення протоколів для опрацювання та належного оформлення до компетентних органів не охоплюється поняттям обмеження доступу до правосуддя в розумінні підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки відповідальність за таке обмеження настає насамперед тоді, коли в доступі до правосуддя обмежуються фізичні чи юридичні особи.

З огляду на зазначене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що в діях судді Безрук Т.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисні або внаслідок недбалості: незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Щодо наявності в діях судді Безрук Т.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 129 Конституції України розумні строки розгляду справи судом є однією з основних засад судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об’єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Частиною першою статті 277 КУпАП установлено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Обов’язок щодо здійснення контролю за дотриманням розумного строку розгляду справи покладено на суддю.

За результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено, що протоколи про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП надійшли до провадження судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Т.В. 8 листопада 2017 року.

Постанову про повернення вказаних протоколів для належного оформлення було прийнято 5 грудня 2017 року (через 27 днів), тобто поза межами строку, визначеного статтею 277 КУпАП.

Водночас установлено, що порушення строку розгляду справи про адміністративне правопорушення є незначним та зумовлено об’єктивними причинами, а саме навантаженням судді Безрук Т.В.

Як убачається з інформації про навантаження судді Безрук Т.В. з 8 листопада до 5 грудня 2017 року, у її провадженні перебувало 364 справи.

Важливим елементом для встановлення відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи (заяви, скарги). Лише факт недотримання строку розгляду справи (заяви, скарги), установленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді.

Строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Під дисциплінарним проступком судді необхідно розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виражається в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень і так само загальновизнаних моральних вимог.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки вчинення певних дій поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають вирішального значення.

Необхідно також зазначити, що, як наголосила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19, під час кваліфікації дій судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган мають проаналізувати, що з урахуванням кількості справ, які перебувають у провадженні судді, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну справу) суддя об’єктивно не має можливості дотриматися цих строків, що, у свою чергу, виключає наявність складу дисциплінарного проступку судді.

За результатами розгляду дисциплінарної справи не встановлено обставин, які безумовно свідчили б про безпідставне затягування або невжиття суддею Безрук Т.В. заходів щодо розгляду справи № 221/6002/17 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП протягом строку, установленого законом.

З огляду на наведене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Безрук Т.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування та невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом).

Щодо наявності в діях судді Безрук Т.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для суду за відповідних обставин, тобто коли за обставин судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною та виключала іншу поведінку судді.

У розумінні положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема пункту 4 частини першої цієї статті (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків), дисциплінарний орган повинен встановити, які дії вчинив суддя, здійснюючи правосуддя; як згідно із процесуальним законом має діяти суддя; які рішення має прийняти суддя, а на які встановлені обмеження чи заборона; чи діяв суддя відповідно до закону та відомчих нормативних документів і якщо вчинив інакше, то з яких причин, якими мотивами керувався. Установлення кваліфікуючих фактичних обставин дисциплінарного правопорушення, вибір нормативних положень і зіставлення фактичних передумов дисциплінарного проступку з вимогами закону, що встановлюють процедуру здійснення судочинства, норми поведінки судді, виявлення в діях судді невідповідності, відхилення від норм чи їх недотримання або інших негативних поведінкових факторів, зовнішнє вираження яких відображає ставлення судді до суті й характеру дій і дає можливість визначити, чи вчиняв ці дії суддя умисно або через грубу недбалість, утворюють юридичну кваліфікацію фактичних взаємовідносин, формують обсяг та зміст (тіло) діяння. Встановлюються ознаки, що характеризують діяння як дисциплінарний проступок, його негативні наслідки і причинний зв’язок між ними, надається юридична оцінка проступку.

Кваліфікація дій судді за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що передбачає умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, має відбуватися за умови, що дії судді призвели до негативних наслідків, які полягають у звуженні, обмеженні або порушенні конкретного суб’єктивного права або прав особи, передбачених Конституцією України, чинним законодавством, або випливають зі змісту Конвенції (із протоколами).

У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій.

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

У пункті 25 Київських рекомендацій Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (23–25 червня 2010 року) зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства. Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності у юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів.

Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, доки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків установив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Добросовісна суддівська помилка має місце в тому випадку, коли суд припустився помилки, сумлінно виконуючи свої обов’язки. Вона може засновуватися на некоректній оцінці фактів у справі або неправильному, наприклад під кутом зору вищої інстанції, хоча й вмотивованому застосуванні правових норм. У будь-якому разі судове рішення у випадку добросовісної суддівської помилки є логічним і зрозумілим, не перевищує меж допустимого суддівського розсуду.

Відповідальність за діяльність, пов’язану зі здійсненням правосуддя, настає виключно за умисне ухвалення незаконних судових рішень. При цьому форма вини повинна мати характер умислу або грубої недбалості.

За результатами розгляду дисциплінарної справи встановлено, що дії судді Безрук Т.В. під час прийняття постанови від 5 грудня 2017 року (про повернення протоколів про адміністративні правопорушення від 1 листопада 2017 року № 42-03/114, № 42-03/115 стосовно ОСОБА1 за частинами першою, другою статті 172⁷ КУпАП для належного оформлення) не містять складу дисциплінарного проступку, а саме суб’єктивної сторони – умислу, грубої недбалості та недбалого ставлення до виконання обов’язків, що свідчить про відсутність обґрунтованих та достатніх підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Не встановлено також настання внаслідок дій судді Безрук Т.В. конкретних істотних негативних наслідків.

Ураховуючи наведене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку, що дії судді Безрук Т.В. не містять складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Згідно із частинами другою, шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.

На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Волноваського районного суду Донецької області Безрук Тетяни Василівни (відряджена до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська) та припинити дисциплінарне провадження.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

Члени Другої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя