Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків Ірини Ігорівни, на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 серпня 2024 року № 2403/2дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків Ірини Ігорівни до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

17 серпня 2024 року до Вищої ради правосуддя через підсистему «Електронний суд» звернулася суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. (вх. № 3041/0/6-24 від 19 серпня 2024 року) зі скаргою на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя (далі – Друга Дисциплінарна палата) від 7 серпня 2024 року № 2403/2дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 20 серпня 2024 року вказану скаргу передано члену Вищої ради правосуддя Сасевичу О.М. для проведення перевірки.

Скаргу судді Братків І.І. подано з дотриманням вимог, визначених статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

У засіданнях Вищої ради правосуддя 19 вересня 2024 року та 8 жовтня 2024 року взяла участь суддя Братків І.І., яка підтримала доводи скарги та надала пояснення, аналогічні за змістом викладених доводів. Скаржник у засідання Вищої ради правосуддя не з’явився, його неявка відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду скарги.

Вища рада правосуддя, вивчивши скаргу судді Братків І.І., матеріали дисциплінарної справи та матеріали судових справ, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Сасевича О.М., суддю Братків І.І., установила таке.

Братків Ірина Ігорівна Указом Президента України від 5 серпня 2020 року № 313/2020 призначена на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

До Вищої ради правосуддя 29 липня 2021 року (вх. № К-4068/0/7-21) надійшла дисциплінарна скарга адвоката Клименка С.Ю., у якій він зауважував, що на розгляді слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. перебувало клопотання слідчого про накладення арешту на майно ОСОБА_1 (справа № 495/5614/21).

Усупереч вимогам статті 172 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) суддя Братків І.І. 16 липня 2021 року розглянула клопотання без участі власника майна та на порушення вимог частини сьомої статті 173 КПК України не надіслала власнику майна копії судового рішення про накладення арешту.

Крім того, як вказував скаржник, ухвалу суду від 16 липня 2021 року не внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) на день звернення із дисциплінарною скаргою.

Адвокат Клименко С.Ю. також покликався на те, що суддя Братків І.І. порушила право ОСОБА_1 на підприємницьку діяльність, оскільки він зареєстрований як фізична особа − підприємець та правомірно використовував вилучене майно у підприємницькій діяльності.

Скаржник також зазначив, що суддя Братків І.І. усупереч вимогам підпунктів 1.3.1, 2.3.31, 2.3.4, 2.3.42, 2.3.7 Положення про автоматизовану систему документообігу суду не заявила самовідводу від розгляду клопотання. На його думку, підставою для самовідводу було порушення порядку визначення слідчого судді, зокрема принципів випадковості, неупередженості та об’єктивності під час автоматизованого розподілу такого клопотання одному судді – Братків І.І.

Згодом, 23 липня 2021 року, суддя Братків І.І. розглянула та задовольнила клопотання про скасування арешту майна. Проте орган досудового розслідування вимоги ухвали слідчого судді не виконав, майно не повернув, натомість повторно звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт майна ОСОБА_1, яке 27 липня 2021 року надійшло до провадження судді Братків І.І. (справа № 495/5614/21, провадження № 1-кс/495/1849/2021).

Скаржник зауважував, що суддя Братків І.І. призначила вказане клопотання до розгляду на 28 липня 2021 року о 08:30. Адвокат Клименко С.Ю. зазначав, що 28 липня 2021 року о 08:25 прибув до кабінету судді Братків І.І. Секретар судового засідання в коридорі суду в присутності судді Братків І.І. повідомила його та прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_2 про неможливість розпочати засідання з розгляду клопотання прокурора про арешт майна о 8:30. Водночас секретар судового засідання повідомила адвоката Клименка С.Ю. та прокурора ОСОБА_2 про те, що телефоном повідомить обох учасників справи про дату та час розгляду клопотання про накладення арешту на майно.

О 08:50 адвокат Клименко С.Ю. підійшов до кабінету судді Братків І.І. та побачив, як із залу судового засідання виходить суддя Братків І.І. та прокурор ОСОБА_2, а секретар судового засідання повідомила адвоката Клименка С.Ю., що судове засідання щойно відбулося без його участі.

Судове засідання згідно з протоколом судового засідання розпочалось о 08:49, завершилось о 08:51, тобто тривало 1 хвилину 44 секунди. Водночас прокурор ОСОБА_2 оголошував зміст клопотання лише протягом 14 секунд.

Скаржник зазначав, що всупереч статтям 2, 7, 8, 9, 16, 20, 21, 22, 42, 64², 172 КПК України, статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), статтями 7, 8, 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтям 19, 20, 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суддя Братків І.І. повторно розглянула справу за відсутності представника власника майна. Унаслідок таких дій судді власнику майна відмовлено в доступі до правосуддя, порушено його право на захист, принципи рівності прокурора та адвоката як учасників судового процесу, змагальності сторін та свободи в наданні суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, гарантії адвокатської діяльності в частині створення перешкод для здійснення адвокатської діяльності.

Суддя Братків І.І. за результатами розгляду клопотання про арешт повторно наклала арешт на майно ОСОБА_1 та, як вказував адвокат Клименко С.Ю., порушила право власника майна на здійснення підприємницької діяльності.

31 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення адвоката Клименка С.Ю. щодо обставин, вказаних у дисциплінарній скарзі. Адвокат Клименко С.Ю. підтвердив доводи дисциплінарної скарги та наполягав на тому, що судді Братків І.І. відомо про його намір взяти участь у судовому засіданні 28 липня 2021 року, 28 липня 2021 року він очікував на засідання у приміщенні суду, однак не був повідомлений про нього. Крім того, скаржник зазначав, що після самовідводу судді Братків І.І. клопотання про скасування арешту майна надійшло до провадження судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю., яка 6 серпня 2021 року скасувала арешт, та згодом майно було повернуто ОСОБА_1.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати від 21 лютого 2024 року № 520/2дп/15-24 відкрито дисциплінарну справу щодо судді Братків І.І. з підстав можливої наявності в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «а», «г», «ґ» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова в доступі до правосуддя або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; порушення засад рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; незабезпечення обвинуваченому права на захист, перешкоджання реалізації прав інших учасників судового процесу; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до адвокатів та інших учасників судового процесу; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод).

Друга Дисциплінарна палата, відкриваючи дисциплінарну справу щодо судді Братків І.І., керувалась тим, що суддя Братків І.І. у справі № 495/5614/21 усупереч вимогам КПК України не залучила до участі в розгляді клопотань про арешт майна власника майна, чим позбавила заінтересовану особу можливості здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, порушила право особи на доступ до правосуддя та справедливий суд, що призвело до обмеження права власності. Крім того, суддя Братків І.І. на порушення приписів статей 2, 7, 8, 9, 64², 172, 173 КПК України постановляла ухвали про арешт майна всупереч установленому законом порядку, не дотримала визначених процесуальним законом завдань кримінального судочинства щодо охорони прав та законних інтересів учасників кримінального провадження.

Водночас Друга Дисциплінарна палата не встановила порушень вимог статті 35 КПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв’язку з розподілом справи саме судді Братків І.І., а також порушення порядку проголошення ухвали суду від 16 липня 2021 року про накладення арешту, виготовлення повного тексту ухвали суду від 23 липня 2021 року про скасування арешту.

У поясненнях, наданих під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду, суддя Братків І.І. з покликанням на статті 111, 135, 136 КПК України вказувала, що у клопотанні про арешт майна були наведені відомості про власника надувної гірки «Зайка-Водолаз» ОСОБА_1, проте із контактних даних була відома лише адреса місця його проживання, а отже, суд був позбавлений можливості надіслати судову повістку власнику майна за відповідною адресою у звʼязку з тим, що клопотання про арешт майна має бути розглянуте не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, а поштове відправлення не може бути вручене в такі короткі строки з урахуванням необхідності отримання підтвердження про вручення поштового відправлення. Суддя Братків І.І. також наголошувала, що в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області існують постійні проблеми з фінансуванням відправлення поштової кореспонденції.

Суддя Братків І.І. також вказувала на неможливість повідомлення власника майна шляхом відправлення SMS-повідомлення чи надсилання листа електронною поштою, адже він не подавав на адресу суду заявки (згоди), як це визначено Порядком надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73 (діяв на час розгляду клопотання про арешт майна), та матеріали справи не містили відомостей щодо його адреси електронної пошти та номера телефону, що унеможливлювало сповіщення власника майна.

На переконання судді Братків І.І., на слідчих суддів, з одного боку, покладено обовʼязок у встановлені КПК України строки розглянути клопотання про арешт майна, а з іншого − залучити до участі в розгляді цього клопотання особу, щодо майна якої вирішується питання про накладення арешту. Суддя Братків І.І. наголошувала, що вона була позбавлена можливості викликати зазначену особу через обставини, які не залежали від її волі.

Крім того, суддя Братків І.І. з покликанням на рішення Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2024 року № 463/0/15-24 зазначала, що законодавець, установивши стислі строки розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та передбачивши можливість його розгляду за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, передбачив процесуальні гарантії захисту їхніх прав, зокрема право на апеляційне оскарження ухвали про накладення арешту на майно та звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Щодо обставин ненадіслання власнику майна ухвали про арешт майна суддя Братків І.І. погодилася з тим, що КПК України передбачає такий обов’язок слідчого судді, однак вказала, що ухвала постановлена у п’ятницю (16 липня 2021 року), а в понеділок (19 липня 2021 року) скаржник ознайомився з матеріалами справи та отримав копію ухвали. Суддя вкотре послалася на відсутність належного фінансування в суді для відправлення поштової кореспонденції.

Суддя Братків І.І. також категорично заперечила ту обставину, що 28 липня 2021 року вона спілкувалася з учасниками провадження, зокрема, запевняла їх, що розгляд справи розпочнеться пізніше, а під час розгляду справи орієнтувалася на відомості щодо неприбуття представника власника майна, які їй повідомляла секретар судових засідань. Судді також не було відомо, що представник власника майна перебував у приміщенні суду. З огляду на значне навантаження судді, ні вона, ні секретар судового засідання не мали можливості з’ясувати місцезнаходження представника власника майна. Суддя також заперечила свій обов’язок повідомляти учасників справи (за наявності контактних даних осіб у матеріалах справи) про початок судового засідання, оскільки не толерує позапроцесуальне спілкування зі сторонами. Крім того, відповідно до записів журналу відвідувачів Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, який ведуть працівники Служби судової охорони, 28 липня 2021 року Клименко С.Ю. прибув у приміщення суду о 08:35, що, відповідно, спростовує його твердження про те, що вже о 08:25 він перебував біля кабінету судді. На зауваження скаржника щодо нетривалої доповіді прокурора суддя Братків І.І. зазначила, що в судовому засіданні прокурор підтримав позицію, раніше викладену слідчим у клопотанні, тому доповідь прокурора тривала стільки, скільки він вважав за необхідне.

Із пояснень судді Братків І.І. також убачалося, що поданням дисциплінарної скарги до Вищої ради правосуддя скаржник фактично виправдовує свою неналежну процесуальну поведінку перед клієнтом, оскільки він вживав заходів щодо оскарження її дій, проте не оскаржував постановлених нею ухвал в апеляційному порядку.

З ухвали від 20 березня 2024 року № 833/2дп/15-24 вбачається, що Друга Дисциплінарна палата під час підготовки дисциплінарної справи до розгляду встановила обставини, які свідчили, що суддя Братків І.І., постановивши одноособово ухвалу від 29 липня 2021 року про самовідвід від розгляду клопотання адвоката Клименка С.Ю. про скасування арешту майна, з тих підстав, що вона вже попередньо надавала оцінку підставам накладення арешту на майно ОСОБА_1, допустила очевидно та безпідставно непослідовну поведінку, яка суперечила вимогам статті 81 КПК України та практиці розгляду питань про самовідвід судді у цього суді. Зазначені обставини, на переконання Другої Дисциплінарної палати, могли свідчити про наявність у діях судді Братків І.І. дисциплінарного проступку, про який у дисциплінарній скарзі не вказав адвокат Клименко С.Ю., а саме умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо самовідводу (підпункт «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Друга Дисциплінарна палата, встановивши вказані обставини, дійшла висновку про відкриття дисциплінарної справи щодо судді Братків І.І. за власною ініціативою відповідно до частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та об’єднала в одну дисциплінарну справу цю справу зі справою, відкритою за дисциплінарною скаргою адвоката Клименка С.Ю..

1 квітня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення скаржника, у яких він стверджував, що повторне безпідставне накладення арешту завдало шкоди власнику майна, оскільки він використовував таке майно у підприємницькій діяльності під час літнього сезону в курортному селищі Затока, а отже, він недоотримав вигоди, зазнав репутаційних втрат та, відповідно, відбувся простій у його підприємницькій діяльності.

У додаткових поясненнях, наданих 7 серпня 2024 року, суддя Братків І.І. вказала, що підставою для її самовідводу стало звернення адвоката Клименка С.Ю. від 27 липня 2021 року до правоохоронних органів про вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 397 Кримінального кодексу України. Суддя Братків І.І. також звернула увагу, що після самовідводу розглядала клопотання адвоката Клименка С.Ю. в межах іншої судової справи, тому мала на це право. Суддя Братків І.І наполягає, що не порушувала жодних процесуальних вимог КПК України, тому просила відмовити у притягненні її до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням Другої Дисциплінарної палати від 2 серпня 2024 року № 2403/2дп/15-24 суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Друга Дисциплінарна палата, оцінюючи поведінку судді Братків І.І. під час постановлення ухвали від 16 липня 2024 року, встановила, що 16 липня 2021 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області у межах кримінального провадження № ___________________ від 15 липня 2021 року прокурор подав клопотання про арешт майна, власником якого був ОСОБА_1.

Друга Дисциплінарна палата встановила, що клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № _____________________ від 15 липня 2021 року подано після того, як 15 липня 2021 року під час огляду місця події таке майно було вилучено. Отже, відповідно до частин першої, другої статті 172 КПК України про розгляд клопотання про арешт майна повинен був бути повідомлений його власник.

Водночас Друга Дисциплінарна палата вказала, що матеріали справи № 495/5614/21 (провадження № 1-кс/495/1753/2021) не містять доказів належного повідомлення власника майна ОСОБА_1 або його адвоката Клименка С.Ю. про розгляд клопотання. Суддя Братків І.І. такі доводи скарги не спростувала, проте обґрунтовано пояснила, чому не викликала ОСОБА_1 засобами поштового зв’язку. Друга Дисциплінарна палата зауважила, що власник майна і справді не встиг би отримати виклик до суду, якщо такий виклик був би надісланий поштовою кореспонденцією.

Друга Дисциплінарна палата не погодилася з доводами судді Братків І.І. про те, що матеріали справи містили відомості лише щодо адреси місця проживання ОСОБА_1, та встановила, що до клопотання про накладення арешту на майно додано матеріали кримінального провадження, які містили дані про власника майна, зокрема, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців та громадських формувань, у якій зазначено номер телефону ОСОБА_1. Друга Дисциплінарна палата з покликанням на частину першу статті 134, частину першу статті 135 КПК України та матеріали клопотання зауважила, що суддя Братків І.І. не була позбавлена можливості повідомити власника майна про розгляд клопотання про арешт майна за телефоном, вказаним у виписці, проте з матеріалів справи не вбачалося, що для цього були зроблені відповідні дії, оскільки такі матеріали не містили телефонограми про виклик у судове засідання.

Друга Дисциплінарна палата, оцінюючи обставини щодо ненадсилання власнику майна копії ухвали про накладення арешту від 16 липня 2021 року, також зазначила, що матеріали справи № 495/5614/21 (провадження № 1-кс/495/1753/2021) не містять доказів надіслання ухвали про накладення арешту власнику майна ОСОБА_1 та його адвокату Клименку С.Ю. Проте врахувала пояснення судді Братків І.І., з яких убачалося, що копію ухвали адвокат Клименко С.Ю. отримав після ознайомлення з матеріалами справи 19 липня 2023 року, а отже, зважаючи на те, що це був перший робочий день після дня постановлення ухвали (п’ятниця), такі дії судді, на переконання дисциплінарного органу, не мали жодних негативних наслідків для скаржника.

Крім того, Друга Дисциплінарна палата в рішенні вказала, що клопотання про накладення арешту на майно повторно надійшло до суду 27 липня 2021 року. Його розгляд призначено на о 08:30 28 липня 2021 року, про що о 17:10 27 липня 2021 року телефоном повідомлено власника майна ОСОБА_1 Матеріали справи містять відповідну телефонограму секретаря судового засідання ОСОБА_3.

Друга Дисциплінарна палата, оцінюючи дії судді Братків І.І. щодо постановлення ухвали від 28 липня 2021 року без участі власника майна, урахувавши пояснення скаржника, який стверджував, що зазначеного дня ще до початку судового засідання він з’явився до суду, проте йому у присутності судді повідомили, що засідання відкладається, пообіцяли зателефонувати та повідомити про дату і час судового засідання. Згодом він дізнався, що судове засідання відбулося без його участі. Натомість суддя Братків І.І. категорично заперечувала щодо таких тверджень адвоката Клименка С.Ю. Зазначала, що адвокат Клименко С.Ю. не прибув на судове засідання. Відповідно до пояснень секретаря судового засідання ОСОБА_3 адвокат Клименко С.Ю. у засідання у призначений час не з’явився, клопотань про відкладення не подавав, про запізнення не повідомляв. Друга Дисциплінарна палата оцінила вказані твердження скаржника та пояснення судді Братків І.І. як взаємовиключні, оскільки під час розгляду дисциплінарної справи не було можливості їх перевірити через неодноразову неявку на засідання Другої Дисциплінарної палати адвоката Клименка С.Ю., судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І. та секретаря судового засідання ОСОБА_3. З огляду на вказані обставини Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що не отримано переконливих доказів, які підтверджували б зазначені доводи скаржника, а тому їх слід вважати недоведеними.

Друга Дисциплінарна палата також установила, що 29 липня 2021 року до провадження судді Братків І.І. надійшло клопотання адвоката Клименка С.Ю., подане в інтересах фізичної − особи підприємця ОСОБА_1, про скасування арешту майна, відповідно до якого адвокат просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 липня 2021 року у справі № 495/5614/21.

Водночас суддя Братків І.І. під час вирішення питання про можливість прийняття скарги до провадження та призначення судового розгляду встановила, що в межах кримінального провадження № _______________ як слідчий суддя вже надавала оцінку щодо наявності підстав для накладення арешту на відповідне майно.

Друга Дисциплінарна палата зауважила, що суддя Братків І.І. вирішила, що ця обставина унеможливлює розгляд нею справи та заявила самовідвід, який розглянула, та постановила ухвалу від 29 липня 2021 року у справі № 495/5614/21 про задоволення заяви про самовідвід.

Друга Дисциплінарна палата встановила, що після цього матеріали було передано до канцелярії Білгород-Дністровського міськрайонного суду для подальшого розподілу в порядку, встановленому статтею 35 КПК України та 29 липня 2021 року справа надійшла до провадження судді Прийомової О.Ю., яка заявила самовідвід у зв’язку з тим, що її син працює в Білгород-Дністровському районному відділі поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі − Білгород-Дністровський РВП ГУ НП в Одеській області). Судді Прийомовій О.Ю. було відмовлено в самовідводі ухвалою судді Анісімової Н.Д. від 3 серпня 2021 року (справа № 495/5614/21, провадження № 1-кс/495/1876/2021).

Друга Дисциплінарна палата, проаналізувавши ці обставини, дійшла висновку, що у випадку вирішення питання про самовідвід судді Прийомової О.Ю. було дотримано вимог статей 75−82 КПК України, та зауважила, що в одній справі самовідвід суддів розглядався за різною процедурою – суддя Братків І.І. самостійно розглянула самовідвід, а самовідвід судді Прийомової О.Ю. розглянула інша суддя.

У рішенні від 7 серпня 2024 року Друга Дисциплінарна палата, проаналізувавши частину першу статті 81 КПК України, позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 29 серпня 2019 року у (провадження № 11-312сап19), вказала, що суддя Братків І.І. усупереч вказаній нормі права самостійно розглянула заяву про самовідвід, а не передала його для розгляду іншому судді відповідно до вимог частини третьої статті 35 КПК України.

Друга Дисциплінарна палата, критично оцінюючи пояснення судді Братків І.І., вказала на їх суперечності, непослідовність та наголосила, що суддя була обізнана з вимогами КПК України щодо процедури розгляду заяви про самовідвід.

Зокрема, 23 липня 2021 року, тобто за 6 днів до розгляду самовідводу у справі № 495/5614/21 суддя Братків І.І. заявила самовідвід у справі № 495/2729/17 (провадження № 1-кс/495/1834/2021). Цю заяву про самовідвід розглядала суддя Волкова Ю.Ф., яка ухвалою від 28 липня 2021 року її задовольнила. Дисциплінарний орган зауважив, що суддя Братків І.І. не лише знала про порядок самовідводу, й застосовувала його за декілька днів до розгляду самовідводу у справі № 495/5614/21. Натомість пояснення судді Братків І.І., на думку дисциплінарного органу, не містять логічного обґрунтування такої різкої зміни підходів до розгляду заяв про самовідвід.

Друга Дисциплінарна палата також виснувала, що дії судді Братків І.І. містять ознаки очевидної та безпідставної непослідовності під час розгляду заяви про самовідвід. Таких висновків дисциплінарний орган дійшов з огляду на те, що суддя Братків І.І. як на підставу самовідводу вказувала про те, що у межах вказаного вище кримінального провадження вона вже надавала оцінку підставам накладення арешту, оскільки саме вона його накладала ухвалою від 28 липня 2021 року. Натомість, Друга Дисциплінарна палата встановила, що суддя Братків І.І. вже розглядала аналогічне клопотання про скасування накладеного нею арешту і не заявляла самовідводу. Так, ухвалою судді Братків І.І. від 16 липня 2021 року накладено арешт на майно ОСОБА_1, зокрема водну надувну гірку, басейн до неї та документацію (справа № 495/5614/21, провадження № 1-кс/495/1849/2021). 23 липня 2021 року за результатами розгляду клопотання адвоката Клименка С.Ю. про скасування арешту майна вона постановила ухвалу, якою задовольнила таке клопотання та скасувала арешт. Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що за 6 днів до заявлення самовідводу суддя Братків І.І. розглядала аналогічне клопотання за аналогічних обставин про скасування накладеного нею арешту, проте не заявила самовідводу. З погляду звичайної розсудливої людини, така взаємовиключна поведінка судді в аналогічних ситуаціях свідчила, що в діях судді є ознаки порушень правил самовідводу.

Оцінюючи підстави, з яких суддя Братків І.І. задовольнила самовідвід ухвалою від 29 липня 2021 року, Друга Дисциплінарна палата вказала, що зазначені в ухвалі обставини очевидно не могли бути підставою для такого самовідводу. З покликанням на пункт 2.3.45 Положення про автоматизовану систему документообігу суду Друга Дисциплінарна палата зауважила, що чинні правила автоматизованого розподілу справ визначають, що розгляд клопотань про арешт майна та клопотання про зняття арешту з майна здійснюється одним слідчим суддею, а самовідвід з цих підстав, на переконання дисциплінарного органу, був очевидно необґрунтованим та мав ознаки сваволі.

Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата також установила, що після самостійного вирішення 29 липня 2021 року питання про самовідвід суддя Братків І.І. 6 серпня 2021 року у справі № 495/5614/21 (провадження № 1-кс/495/1908/2021) розглянула скаргу адвоката Клименка С.Ю. на бездіяльність слідчого (в порядку статті 303 КПК України).

За результатами розгляду скарги суддя Братків І.І. зобов’язала слідчого слідчого віддіду Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області, який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № _________________ від 15 липня 2021 року, розглянути клопотання адвоката Клименка С.Ю., прийнявши процесуальне рішення відповідно до статті 220 КПК України, про що повідомити заявника в установленому законом порядку.

Зазначені обставини, на переконання дисциплінарного органу, свідчили про непослідовність дій судді, яка за однакових фактичних підстав для самовідводу, в одному випадку з порушеннями процесуального законодавства самоусунулася від розгляду справи, а в іншому – вирішила розглянути скаргу адвоката.

Друга Дисциплінарна палата, оцінюючи твердження судді Братків І.І. про те, що підставою для її самовідводу стало звернення адвоката Клименка С.Ю. до правоохоронних органів про вчинення нею кримінального правопорушення, зауважила, що такі твердження судді Братків І.І. не відображені в ухвалі про самовідвід, тобто не були мотивами її заяви про самовідвід, тому не могли бути взяті до уваги.

Оцінюючи доводи судді Братків І.І. про те, що після її самовідводу вона мала право розглядати клопотання адвоката Клименка С.Ю. оскільки таке клопотання розглядалося вже в межах іншої судової справи, Друга Дисциплінарна палата зазначила, що такі твердження судді суперечать встановленим обставинам справи. Зокрема, подані адвокатом клопотання стосувалися того самого кримінального провадження № _________________, у якому суддя Братків І.І. заявила самовідвід.

Друга Дисциплінарна палата зауважила, що якщо вважати, що справді існували підстави для самовідводу, зокрема ті, які суддя Братків І.І. зазначила у поясненнях (звернення адвоката Клименка С.Ю. до правоохоронних органів про вчинення нею кримінального правопорушення), то такі обставини із присвоєнням судовій справі іншого номера автоматично не змінилися. Присвоєння судовій справі іншого номера не позбавляло суддю обов’язку заявити самовідвід, якщо для такого самовідводу справді існували передбачені процесуальним законодавством реальні підстави.

Крім того, Друга Дисциплінарна палата критично оцінила пояснення судді Братків І.І., надані 7 серпня 2024 року, про те, що суддя має право тлумачити закон та обставини справи, якщо таке тлумачення є добросовісним та не виходить за межі допустимого суддівського розсуду; застосоване нею тлумачення законодавства щодо порядку розгляду заяви про самовідвід не виходило за межі допустимого і є загальноприйнятим, до прикладу, у господарській, цивільній та адміністративній юрисдикціях. На переконання дисциплінарного органу, пояснення судді Братків І.І. також не спростовували висновків Другої Дисциплінарної палати, а дії судді не можна вважати добросовісними з огляду на значну суперечність та непослідовність тлумачення однієї норми закону в один проміжок часу, але в різних справах, що не мало розумного пояснення. Як зауважила Друга Дисциплінарна палата, у кримінальному процесі не можна застосовувати правила самовідводу, які передбачені іншими процесуальними кодексами. Та обставина, що суддя Братків І.І. з 12 липня 2021 року до 2 листопада 2021 року працювала без помічника, не давала відповіді, чому суддя так суперечливо та непослідовно тлумачила норми КПК України щодо самовідводу, та не спростовувала висновків Другої Дисциплінарної палати.

Друга Дисциплінарна палата, встановлюючи правову кваліфікацію дій судді Братків І.І., вказала, що суддя допустила порушення вимог частини першої статті 172 КПК України, відповідно до якої розгляд клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю іншого власника майна. Неповідомлення власника майна про засідання з розгляду цього клопотання, яке відбулося 16 липня 2021 року, і невжиття жодних дій для такого повідомлення, що згодом унеможливило реалізацію власником майна наданих йому процесуальних прав, на думку Другої Дисциплінарної палати, свідчило про наявність у діях судді Братків І.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», − інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Крім того, за результатами розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата встановила, що суддя Братків І.І. допустила порушення чітких і зрозумілих приписів статті 81 КПК України щодо порядку вирішення питання про самовідвід, оскільки самостійно одноособово розглянула заяву про самовідвід, а не передала його для розгляду іншому судді, як це вимагає частина третя статті 35 КПК України. Такі обставини, на думку дисциплінарного органу, свідчили про наявність у діях судді Братків І.І. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», − порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Оцінюючи поведінку судді Братків І.І., Друга Дисциплінарна палата наголосила, що норми, які регламентують порядок розгляду клопотання про накладення арешту на майно, а також порядок розгляду заяви про самовідвід, є чіткими та недвозначними; суддя є кваліфікованою, мала достатній досвід роботи, а отже її дії не мали ознак звичайної суддівської помилки. Друга Дисциплінарна палата не встановила обставин, які вказували б на умисність дій судді, та дійшла висновку, що вказані вище порушення суддя допустила внаслідок недбалості.

Оскільки надані скаржником та отримані в межах дисциплінарного провадження докази в сукупності з точки зору звичайної розсудливої людини, не давали змоги дійти висновку, що суддя Братків І.І. умисно не повідомила адвоката Клименка С.Ю. про початок судового засідання 28 липня 2021 року, яке відбулося з незначним запізненням, з урахуванням пояснень секретаря судових засідань ОСОБА_3 та за відсутності відомостей, які вказували б, що судді Братків І.І. було відомо про перебування адвоката Клименка С.Ю. у приміщенні суду, Друга Дисциплінарна палата дійшла висновку, що під час розгляду дисциплінарної справи не було отримано чітких та переконливих доказів вчинення суддею Братків І.І. дисциплінарних проступків, передбачених підпунктами «г», «ґ» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

У скарзі на рішення Другої Дисциплінарної палати суддя Братків І.І. вказує, що її дії не містять ознак істотного порушення норм процесуального права, оскільки не унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав.

Вища рада правосуддя зауважує, що, обґрунтовуючи ці твердження у скарзі, суддя Братків І.І. повторює фактологічне та нормативно-правове обґрунтування, на яке вона покликалася у поясненнях, наданих як під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги, так і під час розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Братків І.І. наголосила, що у клопотанні про арешт майна була зазначена лише адреса місця проживання власника майна, а отже, суд був позбавлений можливості надіслати судову повістку власнику майна за відповідною адресою у зв’язку з тим, що клопотання про арешт майна має бути розглянуте не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, а поштове відправлення не може бути вручене в такий короткий строк. Суддя також вказувала, що у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області існують проблеми із фінансуванням надсилання поштової кореспонденції̈.

У скарзі суддя Братків І.І. повторно, з покликанням на Порядок надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затверджений наказом Державної судової адміністрації України від 1 червня 2013 року № 73, та частину другу статті 136 КПК України, вказувала, що матеріали справи не містили письмової згоди (заявки) щодо надсилання SMS-повідомлення ОСОБА_1, як і його контактного номера телефону, електронної поштової адреси, з якої можливо було б отримати належне підтвердження отримання повістки особою згідно із частиною другою статті 136 КПК України, що унеможливило використання такого засобу повідомлення.

Щодо тверджень Другої Дисциплінарної палати про те, що в матеріалах справи був контактний номер власника майна, суддя Братків І.І. вказує, що відповідно до статті 73 КПК України виклики та повідомлення здійснювала секретар судового засідання. Вона оперувала даними, як надала їй секретар судового засідання, про неможливість повідомити ОСОБА_1. У зв’язку з тим, що минув час, вона не має можливості перевірити, чи секретар судового засідання не змогла додзвонитися за номером телефону, наявним у справі, чи не помітила серед матеріалів номера телефону ОСОБА_1. Суддя Братків І.І. зазначає, що всі помиляються, та наголошує, що Вища рада правосуддя, незважаючи на її клопотання про надсилання виклику у засідання на електронну пошту, двічі ігнорувала такі клопотання та надіслала виклик на електронну поштову адресу лише у третє засідання.

Суддя Братків І.І. також вказує, що жодного умислу щодо неповідомлення ОСОБА_1. про розгляд клопотання 16 липня 2021 року не мала, та звертає увагу, що, очевидно, сам скаржник вважав за неможливе повідомити «судом ОСОБА_1 про дату розгляду клопотання 16 липня 2021 року, оскільки взагалі не покликався на такий факт у скарзі».

Суддя Братків І.І. наголошує, що постановлення ухвали без виклику власника майна не призвело до неможливості реалізації власником майна наданих йому процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків з огляду на те, що адвокат ОСОБА_1 скористався правом подати клопотання про скасування арешту майна. На її переконання, аналіз приписів статті 174 КПК України, частини сьомої статті 173 КПК України дає підстави для висновку, що, установивши короткі строки розгляду клопотання про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та передбачивши можливість його розгляду за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їхнього захисника, законного представника, іншого власника або володільця майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, законодавець передбачив процесуальні гарантії захисту їх прав, зокрема право на апеляційне оскарження ухвали про накладення арешту на майно та звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна. Отже, в її діях відсутній необхідний складник дисциплінарного проступку, а саме унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, з огляду на те, що схожі обставини вже були предметом розгляду Вищої ради правосуддя під час розгляду скарги судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В., за результатами розгляду якої, Вища рада правосуддя скасувала рішення дисциплінарного органу.

У скарзі суддя Братків І.І. також наголошує, що стаття 81 КПК України регламентує порядок вирішення питання про відвід судді. Поняття відводу та самовідводу, на її думку, не є тотожними, оскільки за своєю природою заява про відвід та заява про самовідвід кардинально відрізняються, процесуальний закон не передбачає чітко встановленого порядку заявлення суддею самовідводу та його задоволення. Хоча питання самовідводу врегульовано лише частиною першою статті 81 КПК України, якою визначено коло осіб, що можуть заявити самовідвід, у будь-якій іншій статті КПК України не передбаченого порядку розгляду заяви про самовідвід.

Суддя Братків І.І. вважає нерелевантним покликання Другої Дисциплінарної палати на правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-312сап19), оскільки вона стосується самовідводу, заявленого під час колегіального розгляду кримінального провадження по суті, а не під час досудового розслідування. Водночас суддя вважає, що використане нею тлумачення не виходить за межі допустимого і є загальноприйнятим, зокрема, в господарській, цивільній та адміністративній юрисдикціях, оскільки у справах господарської, цивільної та адміністративної юрисдикцій чітко регламентовано розгляд заяви про самовідвід у разі розгляду справи самим суддею одноособового. За необхідності термінового розгляду клопотання та присічності строків розгляду клопотань слідчим суддею, на переконання судді Братків І.І., таке тлумачення порядку розгляду заяв про самовідвід є цілком логічним.

У скарзі суддя Братків І.І. також вказує, що такий порядок розгляду заяв про самовідвід усталений у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області. Зазначає, що застосувала порядок розгляду заяви відповідно до поширеної судової практики в судах Одеської області. Крім того, суддя вказує, що не може коментувати обставини самовідводу судді Прийомової О.Ю. Покликаючись на нормативно-правове регулювання самовідводу в інших процесах, згідно з яким питання про самовідвід вирішується суддею одноособово вона лише хотіла вказати, що її тлумачення не суперечить загальному духу права.

Суддя Братків І.І. також наголошує, що Друга Дисциплінарна палата вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки, встановлюючи відсутність підстав для заявлення самовідводу, надала оцінку ухвалі слідчого судді.

Водночас Вища рада правосуддя критично оцінює твердження судді Братків І.І. про те, що вона не допустила істотного порушення норм процесуального права, оскільки її дії не унеможливили реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав, з огляду на таке.

Арешт майна за своєю правовою природою як захід забезпечення кримінального провадження застосовується не лише для забезпечення досягнення дієвості цього провадження, й з метою запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, якщо щодо нього існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації, за його рахунок можливо відшкодувати шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення, стягнути з юридичної особи отриману неправомірну вигоду, здійснити конфіскацію.

При цьому особа, на майно якої накладено арешт, фактично позбавляється права розпорядження та користування ним, однак не втрачає права володіння таким майном. Безумовно, внаслідок накладення арешту на майно особа зазнає втручання з боку держави в особі її державних органів у право на мирне володіння таким майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

З огляду на вказану вище правову підставу накладення арешту на майно та з метою реалізації функцій судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні слідчий суддя під час розгляду клопотання слідчого, прокурора має з’ясовувати та перевіряти, чи є такий засіб забезпечення кримінального провадження є виправданим втручанням у право власності особи, тобто чи «передбачений законом», здійснюється в «інтересах суспільства», та враховувати розумне співвідношення пропорційності між засобами та метою, «яка має бути реалізована будь-якими засобами, що застосовуються державою, в тому числі тими, які спрямовані на встановлення контролю за використанням особою своєї власності» (рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах «Боржонов проти російської федерації», § 57−63, «Серявін та інші проти України», § 39).

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

У рішенні ЄСПЛ «Олександр Волков проти України» (§ 143) констатовано, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів.

Частиною першою статті 172 КПК України передбачено, що клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності − також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Визначений частиною першою статті 172 КПК України обов’язок слідчого судді розглянути клопотання за участю власника майна необхідно вважати гарантією здійснення справедливого судового розгляду, оскільки за результатами розгляду клопотання слідчий суддя може ухвалити рішення, яким фактично допускається втручання у право особи на мирне володіння майном.

Інші правові інститути, зокрема такі, як апеляційне оскарження ухвали про накладення арешту на майно, звернення осіб із клопотанням про скасування арешту майна, є додатковими механізмами забезпечення прав осіб у кримінальному провадженні, проте такі механізми не можуть підміняти собою неупереджений та об’єктивний, який відповідає закону, спрямований на досягнення завдань, визначених статтею 2 КПК України, розгляд справи слідчим суддею, оскільки у протилежному випадку розгляд клопотання слідчого, прокурора про накладення арешту на майно імітуватиме судовий процес, а втручання у право власності особи буде мати різкий, невідворотний та свавільний характер.

Допущення суддею дій / бездіяльності всупереч цим парадигмам суперечитиме правовій природі інституту слідчого судді та принципам кримінального судочинства.

Друга Дисциплінарна палата з матеріалів справи встановила, а суддя Братків І.І. під час розгляду дисциплінарної справи не заперечувала, що власник тимчасово вилученого майна не був викликаний у судове засідання 16 липня 2021 року.

Водночас нездійснення таких процесуальних дій суддя Братків І.І. під час розгляду справи дисциплінарним органом пов’язувала з тим, що у такі короткі строки (два дні) неможливо забезпечити належне виконання вимог статей 111, 135, 136 КПК України, оскільки повістка не була б доставлена власнику майна своєчасно через неналежне фінансування суду на надсилання поштової кореспонденції; власник майна не надав згоди на надсилання SMS-повідомлення чи надсилання повідомлення електронною поштою; через відсутність відомостей про контактні дані власника майна в матеріалах справи.

На етапі оскарження рішення Другої Дисциплінарної палати суддя Братків І.І. доповнила свої пояснення тим, що такі процесуальні дії щодо виклику осіб у засідання, зокрема телефоном, зобов’язана була вчинити секретар судових засідань, яка згодом повідомила її про те, що особи належним чином повідомлені про дату та час розгляду відповідного клопотання, у судове засідання не з’явились.

Вища рада правосуддя зауважує, що така позиція судді Братків І.І. є суперечливою, оскільки саме на слідчого суддю відповідно до статті 171 КПК України покладено обов’язок пересвідчитися, чи відповідає подане слідчим, прокурором клопотання про арешт майна вимогам закону, а отже, слідчий суддя зобов’язаний визначитися з колом осіб, яких слід викликати в судове засідання з розгляду такого клопотання.

Незважаючи на те, що секретар судового засідання після відкриття судового засідання повідомляє про явку учасників провадження, на слідчого суддю покладено обов’язок пересвідчитися, чи були вчинені всі підготовчі дії до розгляду справи, зокрема здійснено виклик осіб, зазначених у частині першій статті 172 КПК України. Саме слідчий суддя надає секретарю судового засідання вказівку здійснити виклик таких осіб під час підготовки справи до розгляду, визначає спосіб, у який такий виклик необхідно здійснити, і не лише шляхом надсилання повістки чи SMS-повідомлення, на чому акцентує увагу суддя Братків І.І. у скарзі.

Твердження судді Братків І.І. про те, що виклик власника майна в судове засідання в порядку, визначеному КПК України, фактично неможливий через присічні строки розгляду такого клопотання, її припущення щодо можливого неотримання особою повістки про виклик, вказують на значну суспільну шкідливість поведінки судді, оскільки вона допускає, що може не дотримуватися вимог процесуального закону щодо виклику осіб у судове засідання, що могло б вплинути на повноту дослідження обставин справи, у цілях формального дотримання строку розгляду клопотання слідчого, прокурора.

Частиною дев’ятою статті 136 КПК України чітко визначено, що у випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом.

Отже, кримінальний процесуальний закон зобов’язує слідчого суддю, незважаючи навіть на найкоротші строки розгляду процесуального питання, вживати розумних заходів щодо виклику особи в судове засідання, оскільки наслідком розгляду справи може бути істотне обмеження її прав та обов’язків, обмеження волі (щодо розгляду питань про застосування запобіжних заходів), допущено втручання у приватне життя (щодо розгляду питання про тимчасовий доступ до речей і документів), порушення права на мирне володіння майном (щодо розгляду питання про арешт майна) тощо.

За змістом частини першої статті 135 КПК України особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом (частина перша статті 136 КПК України).

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати про те, що суддя Братків І.І. не була позбавлена можливості повідомити власника майна про судове засідання 16 липня 2021 року телефоном, оскільки матеріали справи, зокрема витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб − підприємців та громадських формувань, містили відомості щодо номера телефону ОСОБА_1.

Натомість надані суддею Братків І.І. пояснення не спростовують тверджень судді про неможливість ужиття нею хоча б якихось із передбачених КПК України процесуальних заходів для повідомлення власника майна про призначення до розгляду клопотання слідчого у визначений законом строк чи строк, який з урахуванням певних обставин можна вважати розумним, незважаючи на звернення слідчого з відповідним клопотанням.

Неповідомлення власника майна про розгляд клопотання мало істотне значення, оскільки не дало йому змоги навести аргументи на користь своєї позиції, що спричинило протиправне втручання у право власності на майно як основоположне право людини в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вища рада правосуддя звертає увагу, що суддя Братків І.І. двічі накладала арешт на надувну гірку, басейн до неї та документи, які належали ОСОБА_1, однак згодом арешт скасовувався, що фактично вказує на відсутність будь-яких правових підстав для його накладення, окрім факту звернення органу досудового розслідування до слідчого судді з відповідним клопотанням. На переконання Вищої ради правосуддя, безумовно, у разі належного повідомлення власника майна, він був спроможний навести свою позицію, яка вказувала б на відсутність підстав для накладення арешту на його майно, використовуючи яке він здійснював підприємницьку діяльність у літню пору року в селищі Затока Одеської області.

За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати про те, що неповідомлення суддею Братків І.І. власника майна про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, свідчить про вчинення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Вища рада правосуддя зауважує, що хоча у рішенні Вищої ради правосуддя від 15 лютого 2024 року № 463/0/15-24 висловлено позицію щодо відсутності в діях судді Печерського районного суду міста Києва Литвинової І.В. складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», через неповідомлення нею власника майна про розгляд клопотання про арешт майна, дисциплінарне провадження щодо кожного судді здійснюються Дисциплінарними палатами Вищої ради правосуддя із урахуванням принципу індивідуалізації юридичної відповідальності, закріпленого у статті 61 Конституції України. Отже, обставини, які могли об’єктивно перешкодити слідчому судді виконати вимоги частини першої статті 172 КПК України, суттєво відрізняються у Печерському районному суді міста Києва, що є найбільш завантаженим судом України, та в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області. Зазначене рішення також не містить мотивованих висновків Вищої ради правосуддя щодо неможливості виконання слідчим суддею вимог частини дев’ятої статті 136 КПК України, а отже, не може бути застосовним у дисциплінарному провадженні щодо судді Братків І.І.

Аналізуючи твердження судді Братків І.І. про те, що вона не порушила правил самовідводу, Вища рада правосуддя зауважує, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що принципи незалежності і безсторонності суду тісно взаємопов’язані між собою. Водночас ЄСПЛ на практиці керується тим, що концепція, закладена у статті 6 Конвенції, вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим, що зазвичай передбачає відсутність упередженості або суб’єктивного ставлення суду. Наявність безсторонності суду, на думку ЄСПЛ, може бути оцінена різноманітними способами, зокрема за суб’єктивним та об’єктивним критеріями (рішення у справах «П’єрсак проти Бельгії», §§ 28−32, «Мироненко і Мартиненко проти України», § 66).

Зокрема, за суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання конкретного судді в цій справі, а об’єктивний критерій визначається шляхом з’ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі «Де Куббер проти Бельгії», § 24). У світлі суб’єктивного критерію особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з’являться докази на користь протилежного (рішення у справах «Гаусшильд проти Данії», § 47, «Ветштайн проти Швейцарії», § 42).

У контексті об’єктивного критерію слід визначати, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об’єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Вища рада правосуддя наголошує, що метою інституту відводу (самовідводу) слідчого судді, суду є усунення сумнівів сторони провадження / стороннього спостерігача в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи.

Обставини, які виключають участь слідчого судді, суду у розгляді справи, визначені у статті 75 КПК України, і за їх наявності суддя зобов’язаний заявити самовідвід (частина перша статті 80 КПК України), а якщо такі обставини відомі особам, які беруть участь у кримінальному провадженні, то вони заявляють відвід судді (частина друга статті 80 КПК України).

Водночас зазначені вище приписи кримінального процесуального законодавства не спрямовані на створення штучних підстав для самоусунення від розгляду певної справи чи створення у сторін кримінального провадження уявлення про відсутність такої безсторонності та неупередженості як у судді, у провадженні якого перебуває справа, так і суду загалом. У протилежному випадку, як наголошує ЄСПЛ, порушення вимог безсторонності суду негативно впливає на авторитет правосуддя, оскільки «правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти в громадськість» (рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України», §§ 52−53).

Стаття 81 КПК України вказує на порядок вирішення питання про відвід судді, який відрізняється залежно від складу суду, який розглядає справу.

У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду (частина перша статті 81 КПК України).

Зі змісту статей 80, 81 КПК України вбачається, що під заявленням відводу потрібно розуміти подання суддею заяви про самовідвід або подання особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, заяви про відвід. Отже, під час розгляду справи слідчим суддею чи суддею, який здійснює судове провадження одноособово, заява про відвід (самовідвід) слідчого судді або судді розглядається іншим суддею цього суду, визначеним у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм КПК України також дає підстави для висновку, що КПК України не передбачено самостійного розгляду слідчим суддею чи суддею, який здійснює судове провадження, питання про самовідвід одноособово. У разі подання заяви про самовідвід слідчим суддею або суддею, який здійснює провадження одноособово, розгляд його заяви про самовідвід здійснює інший суддя, визначений автоматизованою системою документообігу суду.

За таких обставин Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати про те, що суддя Братків І.І. допустила порушення чітких і зрозумілих приписів статті 81 КПК України щодо порядку вирішення питання про самовідвід, адже самостійно одноособово розглянула заяву про самовідвід, а не передала її на розгляд іншому судді відповідно до вимог частини третьої статті 35 КПК України.

Покликання судді Братків І.І. на те, що під час кваліфікації її дій Друга Дисциплінарна палата застосувала нерелевантну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, слід визнати голослівними, оскільки стаття 81 КПК України вказує на порядок вирішення питання про відвід, який відрізняється залежно від складу суду, що розглядає справу. З постанови суду від 29 серпня 2019 року (провадження № 11-312сап19) вбачається, що Велика Палата Верховного Суду, перевіряючи кваліфікацію Вищою радою правосуддя дій судді, а саме допущення нею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», дійшла висновку про обґрунтованість висновків дисциплінарного органу та Вищої ради правосуддя щодо допущення суддею порушення статті 81 КПК України під час вирішення питання про самовідвід. Отже, суд вважав за можливе застосувати привила статті 81 КПК України у разі заявлення суддею самовідводу, а не лише відводу. За таких обставин Вища рада правосуддя вважає неприйнятними твердження судді Братків І.І. про те, що чинним КПК України не врегульовано питання самовідводу судді, адже правила, визначені статтями 81, 82 КПК України, застосовні як під час вирішення питання про відвід, так під час вирішення питання про самовідвід слідчого судді, суду чи присяжного.

Вища рада правосуддя також критично оцінює твердження судді Братків І.І. про те, що Друга Дисциплінарна палата, встановлюючи відсутність підстав для заявлення самовідводу, надала оцінку ухвалі слідчого судді.

Із рішення Другої Дисциплінарної палати встановлено, що дисциплінарний орган аналізував процесуальну поведінку судді Братків І.І. в частині дотримання правил самовідводу, а отже, аналіз поведінки судді передбачав встановлення наявності / відсутності підстав для самовідводу, визначених КПК України, та дотримання суддею чіткого і визначеного КПК України порядку розгляду заяви про самовідвід. Дисциплінарний орган, установлюючи в діях судді Братків І.І. кваліфікуючі ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», проаналізував як поведінку судді Братків І.І. під час розгляду справ, у яких учасником провадження був власник майна, так і поведінку судді під час розгляду інших справ, порівняв її процесуальну поведінку з поведінкою інших суддів цього суду під час вирішення питання про самовідвід, чим спростовував твердження судді про добросовісність тлумачення нею фактів та обставин, застосування КПК України, тобто дисциплінарний орган фактично дослідив мотиви і характер дій судді, вказав на нелогічність, непослідовність поведінки судді, що не суперечить завданням дисциплінарного провадження.

Покликання судді Братків І.І. на усталену в Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області практику вирішення слідчим суддею питання про самовідвід, на переконання Вищої ради правосуддя, фактично суперечить її критичним твердженнями щодо дотримання порядку вирішення питання про самовідвід суддею Прийомовою О.Ю., а тому не можуть бути взяті до уваги.

Вища рада правосуддя вважає доводи скарги судді Братків І.І. щодо різного тлумачення положень статті 81 КПК України необґрунтованими, спробою власного тлумачення на свою користь норм процесуального законодавства, які чітко визначають порядок та процедуру вирішення питання про самовідвід судді у кримінальному провадженні, а тому зазначені не спростовуються правильних висновків Другої Дисциплінарної палати щодо наявності у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (порушення правил щодо відводу (самовідводу)).

Водночас Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати про те, що допущення суддею Братків І.І. вказаних порушень є проявом не суддівської помилки, а є проявом недбалості, оскільки нормативно-правове регулювання розгляду клопотання про арешт майна та вирішення питання про самовідвід є чітким, недвозначним, чого не могла не розуміти кваліфікована суддя.

Крім того, Вища рада правосуддя не вбачає порушень порядку повідомлення судді про засідання Дисциплінарної палати, оскільки матеріали справи та автоматизована система документообігу Вищої ради правосуддя містять повідомлення, з яких убачається, що такі повідомлення надсилалися дисциплінарним органом на електронну поштову адресу суду та судді Братків І.І., що не суперечить вимогам 13.27 Регламенту Вищої ради правосуддя, абзацу другого частини п’ятої статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Згідно із частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Ураховуючи, що суддя Братків І.І. допустила дисциплінарні проступки внаслідок недбалості, позитивну характеристику судді, відсутність відомостей щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності, Вища рада правосуддя погоджується з висновком Другої Дисциплінарної палати, що пропорційним та достатнім було застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді попередження.

Під час перевірки дисциплінарної справи Вища рада правосуддя встановила, що зібрані матеріали дисциплінарної справи оцінені достатньо повно, підтверджують вчинення суддею Братків І.І. дисциплінарних проступків, а доводи скарги судді доводи не спростовують висновків, зазначених у рішенні Другої Дисциплінарної палати від 7 серпня 2024 року № 2403/2дп/15-24 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, і не дають підстав для скасування цього рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право залишити рішення Дисциплінарної палати без змін.

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 14.1–14.13 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 7 серпня 2024 року № 2403/2дп/15-24 про притягнення судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків Ірини Ігорівни до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя