Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Краснощокової Н.С., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Апанасенка Олександра Миколайовича стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Луняченка Валеріана Олександровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 16 вересня 2019 року надійшла дисциплінарна скарга Апанасенка А.М. на дії судді Київського районного суду міста Одеси Луняченка В.О.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя від 16 вересня 2019 року вказану скарга передана для розгляду члену Вищої ради правосуддя Маловацькому О.В. (протокол автоматизованого розподілу матеріалу № А-5181/0/7-19).
У скарзі Апанасенко А.М. вказує на порушення, які допущені суддею Київського районного суду міста Одеси Луняченком В.О. під час розгляду справи № 520/2489/16 та постановленням ухвали у ній про відмову у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. На думку скаржника, у діях судді Луняченка В.О. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1, пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме, не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, порушення прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, скаржник зазначив, що суддя Луняченко В.О. постановивши ухвалу у цій справі не зазначив в ній мотивів відхилення його аргументів, а саме, бажання божника виконати рішення суду шляхом звернення стягнення на власне майно останнього, тощо.
У зв’язку із викладеним просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Хмиза В.В., член Першої Дисциплінарної палати Маловацький О.В. запропонував залишити її без розгляду та повернути скаржнику.
Здійснивши попередню перевірку вказаної дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Маловацького О.В., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для залишення її без розгляду та повернення скаржнику з огляду на таке.
На запит члена Вищої ради правосуддя Маловацького О.В. суддею Київського районного суду міста Одеси Луняченком В.О. надано пояснення щодо скарги Апанасенка А.М. та копії матеріалів № 520/2489/16, з яких вбачається наступне.
12 серпня 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_1, яка була обгрунтована тим, що медичною довідкою приватної клініки «HELIOS Privatkliniken GMbH” у Німеччині, датованою 13 червня 2019 року, підтверджується обставина перебування ОСОБА_1 під медичним наглядом та необхідність проходження щомісячного огляду та лікування, яке обумовлено виявленим важким захворюванням, а також наявні пропозиції про врегулювання заборгованості шляхом звернення стягнення на майно що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що свідчить про відсутність ухилення боржника від виконання зобов’язань.
На підтвердження обставин визначених у заяві до суду були надані лист № 01/11/18-г/83 від 1 листопада 2018 року в якому ОСОБА_1 пропонував оплатити ______ гривень, одним платежем за закриття заборгованості по двом кредитам товариства з обмеженою відповідальністю «Волдон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Данлер», а також повідомлено про те, що останній розглядає можливість скористатись процедурою банкрутства фізичної особи, і заявлено, що строк дії пропозиції два тижні і після 15 листопада 2018 року пропозиція вважається недійсною.
Крім того, скаржником було надано лист від 15 липня 2019 року, згідно якого ОСОБА_1 повідомляє голову правління ПАТ АБ «Південний» про те, що його пропозиції щодо сплати ______ гривень, а потім _____ гривень не були задоволені, він змушений перебувати під постійним обстеженням медичних працівників німецької клініки «HELIOS Privatkliniken GMbH», лікування потребує значних фінансових витрат, і він не має можливості погасити заборгованість у повному обсязі шляхом швидкого внесення повної суми боргу та не заперечує проти можливого звернення стягнення на частину його нерухомого майна або частки у розмірі 30% статутного капіталу.
Згідно копії листа від приватної клініки «HELIOS Privatkliniken GMbH”, ОСОБА_1 зареєстрований як пацієнт и буде оглядатись один раз в місяць у лікаря.
У судовому засіданні представником заявника були надані в якості додаткового обґрунтування відсутності ухилення від виконання зобов’язання та у підтвердження існуючого наміру на виконання рішення суду квитанції, щодо сплати боржником за липень-серпень 2019 року _____ гривень, трьома розрахунками по ____ гривень.
Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 5 вересня 2019 року було відмовлено у задоволенні вказаної заяви ОСОБА_1. В ухвалі зазначено, що судом з’ясовано баланс інтересів між приватним правом та обмеженням права у зв’язку із невиконанням даною особою рішення суду, та надана оцінка праву на отримання медичного огляду у приватної клініці Німеччини, наявним пропозиціям сплати ______ гривень та _____ гривень, поданим квитанціям по сплаті ______ гривень.
На думку судді Луняченка В.О., судом була надана відповідна оцінка всім вимогам заявника, які мають значення для розгляду цієї справи, тому скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою.
У ході попередньої перевірки встановлено, що у зазначеній скарзі Апанасенка О.М. відомості про можливі порушення суддею Київського районного суду міста Одеси Луняченком В.О. під час розгляду справи № 520/2489/16 обґрунтовані тим, що суддею постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, при цьому, не зазначивши в ній мотивів відхилення його аргументів, а саме, бажання божника виконати рішення суду шляхом звернення стягнення на власне майно останнього, тощо.
Таким чином, не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник зазначає про можливі допущені суддею помилки у застосуванні норм матеріального права. Зазначеними вище доводами ОСОБА_1 може обґрунтувати свою апеляційну скаргу на ухвалу, з якою він висловив незгоду у дисциплінарній скарзі.
Зі змісту пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» вбачається, що відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Частиною першою статті 352 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
ОСОБА_1 скористався правом на апеляційне оскарження.
Згідно даних із Єдиного державного реєстру судових рішень, 27 вересня 2019 року Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу про відкриття апеляційного провадження та витребування із Київського районного суду міста Одеси справу № 520/2489/16 у зв’язку із надходженням апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 5 вересня 2019 року. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 1 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду на 23 січня 2020 року.
Як вбачається, рішення судом апеляційної інстанції на момент здійснення попередньої перевірки скарги ОСОБА_1 не ухвалено.
Тому, оцінка законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції буде надано судом апеляційної інстанції у визначеному законом порядку.
Крім того, Апанасенко А.М. у дисциплінарній скарзі посилається на порушення суддею Луняченком В.О. прав людини і основоположних свобод, проте не вказує, яка саме поведінка судді свідчила про таке.
У Висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій. Консультативна рада європейських суддів наголошує, що зміст конкретних судових рішень контролюється головним чином за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягуватися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
За таких обставин, враховуючи зміст скарги, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що скарга Апанасенка А.М. ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом, а факти, які у ній зазначені, не можуть бути підставою для прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Луняченка В.О.
Відповідно до пунктів 2, 3, 6 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді та/або посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, а також ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
З огляду на зазначене дисциплінарна скарга Апанасенка А.М. на дії судді Київського районного суду міста Одеси Луняченка В.О. підлягає залишенню без розгляду та поверненню скаржнику як така, що не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді та/або посилання на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді, а також ґрунтується лише на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 12.7 Регламенту Вищої ради правосуддя
ухвалила:
дисциплінарну скаргу Апанасенка Олександра Миколайовича стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Луняченка Валеріана Олександровича залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя Н.С. Краснощокова
С.Б. Шелест
