Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Ільницький Олег Володимирович, здійснивши попередню перевірку дисциплінарної Соляника Володимира Васильовича стосовно суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Коломієць Ганни Василівни, Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича,
встановив:
до Вищої ради правосуддя 11 лютого 2025 року (вхідний № С-106/36/7-25) надійшла дисциплінарна скарга Соляника Володимира Васильовича стосовно рішень та дій суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду Коломієць Ганни Василівни, Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича під час розгляду справи № 754/7132/24.
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, зокрема розділ I доповнено главою 6 «Служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»
Пунктом 23-6 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначено днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року та повідомлено про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя шляхом публікації відповідної інформації в газеті «Голос України». Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
Пунктом 23-6 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що дисциплінарні провадження, у яких на день початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя Дисциплінарною палатою не ухвалено рішення про відкриття дисциплінарної справи, з дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів передаються дисциплінарним інспекторам Вищої ради правосуддя, визначеним автоматизованою системою розподілу справ.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя 11 лютого 2025 року вказана скарга передана дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому Олегу Володимировичу для проведення попередньої перевірки.
Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
Вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою встановлені статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частинами першою–третьою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.
Пунктом 4 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона містить виражені у непристойній формі висловлювання або висловлювання, що принижують честь і гідність будь-якої особи.
Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
За результатами попередньої перевірки встановлено, що Соляником В.В. в тексті дисциплінарної скарги допущено у відношенні до суддів образливі епітети, які заперечують їхню фаховість, розумові здібності, що є приниженням честі і гідности будь-яких осіб (не тільки відносно яких допущені ці вислови).
Тому Вища рада правосуддя, на підставі норм Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не може здійснювати розгляд таких звернень, тим самим як державний орган легітимізувати та підтримувати недопустиме зловживання власними правами однієї особи щодо прав, свобод та інтересів інших осіб.
Аналогічна позиція неодноразово підтримана у практиці Верховного Суду та міжнародних судових інстанцій.
У постановах Великої Палати Верховного Суду виснувано, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють (від 14 березня 2019 року у справі № № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19), від 7 листопада 2019 року у справі № № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19)).
Образливі висловлювання на адресу суду, використання яких неприпустиме, не можуть бути визначені підставою звернення, оскільки свідчать про зловживання правами.
Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Таким чином, при поданні дисциплінарної скарги Соляник Володимир Васильович стосовно суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Коломієць Ганни Василівни, Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича, за якими була проведена попередня перевірка, порушив порядок звернення, визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки текст скарги містить висловлювання, що принижують честь і гідність особи, що є підставою для залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику на підставі пункту 4 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
В цьому випадку дисциплінарний інспектор самостійно залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику (пункт 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
За наявності підстав для повернення дисциплінарної скарги не проводиться оцінка достовірності відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці суддів та доказів його вчинення.
Усунення вказаних недоліків не позбавляє права скаржника повторно звернутися з дисциплінарною скаргою в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 42–44, пунктами 23-6, 23-8 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя,
ухвалив:
дисциплінарну скаргу Соляника Володимира Васильовича стосовно суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Коломієць Ганни Василівни, Гулька Бориса Івановича, Луспеника Дмитра Дмитровича залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дисциплінарний інспектор
Вищої ради правосуддя
