Вища рада правосуддя, розглянувши заяву та додані до неї документи про звільнення Матійчук Галини Олександрівни з посади судді Печерського районного суду міста Києва у відставку,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 13 лютого 2025 року надійшла заява Матійчук Г.О. з доданими до неї документами про звільнення з посади судді Печерського районного суду міста Києва у відставку відповідно до пункту 4 частини шостої статті 126 Конституції України.
Матійчук Галина Олександрівна, ___ року народження, Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 призначена на посаду судді Солом’янського районного суду міста Києва строком на п’ять років, Указом Президента України від 20 жовтня 2003 року № 1198/2003 звільнена з посади судді Солом’янського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про звільнення за власним бажанням, Указом Президента України від 2 липня 2009 року № 500/2009 призначена на посаду судді Печерського районного суду міста Києва в межах п’ятирічного строку, Постановою Верховної Ради України від 16 травня 2013 року № 250-VII обрана на посаду судді Печерського районного суду міста Києва безстроково.
Відповідно до статті 116 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VІІІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається згідно зі статтею 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII установлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
На день призначення Матійчук Г.О. на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів» (далі – Закон № 2862-XII) та Указом Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов’язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу третього пункту 16.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами), при вирішенні питання про звільнення судді з посади у зв’язку з поданням заяви про відставку стаж роботи на посаді судді обраховується з дати призначення (обрання) судді на посаду по дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення або по дату припинення повноважень судді у зв’язку з досягненням суддею шістдесяти п’яти років.
Із копій трудової книжки, Указів Президента України, Постанови Верховної Ради України, доданих до заяви судді про відставку, встановлено, що на посаді судді Матійчук Г.О. працювала у періоди з 13 серпня 2002 року до 20 жовтня 2003 року, що становить 1 рік 2 місяці 7 днів; та з 2 липня 2009 року до дня ухвалення рішення Вищою радою правосуддя 10 квітня 2025 року, що становить 15 років 9 місяців 8 днів.
Відповідно до статті 27 Закону УРСР від 5 червня 1981 року «Про судоустрій України» (у редакції, яка діяла з 5 червня 1981 року до 15 липня 1992 року) у разі тимчасової відсутності (хвороба, відпустка тощо) народного судді за поданням начальника відділу юстиції виконавчого комітету обласної, Київської міської Ради народних депутатів виконання обов’язків народного судді може бути покладено рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів на одного з народних засідателів цього суду.
Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу від 24 квітня 1988 року (___ № ____) Говдалюк Г.О. після укладення шлюбу змінила прізвище на Матійчук.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Московської районної Ради народних депутатів міста Києва від 27 червня 1988 року № 428 «на підставі статті 27 Закону Української РСР про судочинство УРСР на період відпустки народного судді Московського районного народного суду міста Києва Усенка В.Г. виконання обов’язків народного судді з 4 липня до 1 серпня 1988 року покладено на народного засідателя цього суду тов. Говдалюк Галину Олександрівну».
Згідно з наказом начальника відділу юстиції виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 4 липня 1988 року № 264/6 Ленчук Л.Ф. на період чергової відпустки народного судді Московського районного народного суду міста Києва т. Усенка В.Г. з 4 липня до 1 серпня 1988 року виконання його обов’язків покладено на народного засідателя цього районного народного суду т. Говдалюк (Матійчук) Г.О. з виплатою їй різниці у заробітній платі.
Отже, до стажу роботи Матійчук Г.О. на посаді судді підлягає зарахуванню період виконання нею обов’язків народного судді із 4 липня до 1 серпня 1988 року, що становить 27 днів.
Абзацом другим статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2020 року у справі № 9901/521/19, заочна та вечірня форми навчання у вищому юридичному навчальному закладі не зараховуються до стажу судді, який дає право на відставку.
Відповідно до копії диплома (серія __ № ____), додатка до нього Говдалюк Г.О. з 1982 року до 14 червня 1988 року навчалася у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.
Згідно з архівною довідкою, виданою Київським національним університетом імені Тараса Шевченка 19 червня 2008 року Говдалюк Г.О. з 1 вересня 1982 року була зарахована до складу студентів першого курсу заочного відділення юридичного факультету Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка та закінчила зазначений навчальний заклад у червні 1988 року.
Отже, до стажу роботи Матійчук Г.О. на посаді судді, який дає право на відставку, не підлягає зарахуванню половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв’язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” у зв’язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд”», яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок покладено в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною першою статті 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції Закону України № 2534-ІІІ від 21 червня 2001 року), чинного на день обрання Матійчук Г.О. на посаду судді, визначалось, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Згідно із записами у трудовій книжці Матійчук Г.О. після здобуття 14 червня 1988 року вищої юридичної освіти працювала на посаді консультанта Московського районного народного суду міста Києва з 2 грудня 1985 року до 22 грудня 1993 року; з 23 грудня 1993 року до 20 лютого 1995 року Матійчук Г.О. обіймала посаду провідного юрисконсульта юридичного управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України; з 21 лютого 1995 року до 26 квітня 1995 року обіймала посаду головного юрисконсульта відділу правового забезпечення юридичного управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України.
Відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді, що дає Матійчук Г.О. право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, – 3 роки.
Отже, станом на дату ухвалення цього рішення загальний стаж роботи судді Матійчук Г.О., який дає їй право на звільнення у відставку, становить 20 років 12 днів.
Згідно з доданими до заяви документами суддя Печерського районного суду міста Києва Матійчук Г.О. має достатній для звільнення у відставку стаж роботи, визначений на підставі статей 116, 137 Закону № 1402-VIII, а також абзацу четвертого пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись пунктом 4 частини шостої статті 126, статтею 131 Конституції України, статтями 3, 30, 34, 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звільнити Матійчук Галину Олександрівну з посади судді Печерського районного суду міста Києва у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Голова Вищої ради правосуддя
