Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Мороза М.В., залученого члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Ковбій О.В., заслухавши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Ковальчук А.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою Берези Марти Володимирівни стосовно судді Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 15 травня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Берези М.В. (№ Б-36/18/7-24) на дії судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. під час розгляду справи № 554/14925/22.
У дисциплінарній скарзі Береза М.В. зазначає, що у провадженні судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. перебувала справа № 554/14925/22 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА1 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року.
За результатами розгляду справи 28 липня 2024 року суддя Полтавського апеляційного суду Томилко В.П. виніс постанову, якою, в тому числі, задовольнив частково апеляційну скаргу адвоката ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2. Постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), скасовано. Постановлено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.
Водночас, скаржниця вказує, що 16 лютого 2021 року Верховна Рада України внесла зміни до статті 22 КУпАП, згідно з приписами якої на час прийняття суддею зазначеної постанови було чітко визначено, що її положення не застосовуються до правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП. Відповідний Закон України набрав чинності 17 березня 2021 року, тому, на переконання скаржника, суддя Томилко В.П. під час прийняття зазначеної постанови не міг застосовувати положення статті 22 КУпАП, оскільки правопорушення було вчинено особою 29 листопада 2022 року.
На думку скаржниці, суддя Томилко В.П., звільняючи від адміністративної відповідальності особу, яка вчинила правопорушення, що має високу суспільну небезпеку, мав застосувати особливо переконливі аргументи, щоб зовнішні спостерігачі були переконані у справедливості судового розгляду. Однак, як зазначає скаржник, суддя Томилко В.П. належним чином не мотивував прийняту ним постанову. Зазначені обставини, на переконання Берези М.В., свідчать про допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, а отже, суддя вчинив істотний дисциплінарний проступок, що є несумісним зі статусом судді.
Скаржниця зазначила, що, ураховуючи характер правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та їх суспільну небезпеку, їх не можна назвати малозначними.
Скаржник вважає, що суддя Томилко В.П. вчинив дисциплінарні проступки, передбачені підпунктом «б» пункту 1, пунктами 3, 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу; грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
З огляду на наведене скаржниця просила притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.
5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.
Із дня набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів зупинено.
З 19 жовтня 2023 року у зв’язку з набранням чинності Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» та законом України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.
19 жовтня 2023 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 997/0/15- 23 «Про розподіл скарг щодо дисциплінарного проступку судді та скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора».
За пунктами 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
Відповідно до пункту 237 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», тимчасово, до дня початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, повноваження дисциплінарного інспектора здійснював член Дисциплінарної палати (доповідач), визначений автоматизованою системою розподілу справ.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 15 травня 2024 року дисциплінарну скаргу розподілено члену Вищої ради правосуддя Боковій Ю.В. для проведення попередньої перевірки.
Пунктом 236 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя в газеті «Голос України».
Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя визначила 23 грудня 2024 року.
Відповідне повідомлення опубліковано Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 25 грудня 2024 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. для проведення попередньої перевірки.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 10 лютого 2025 року № 200/1дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «б» пункту 1, пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; умисне або внаслідок грубої недбалості інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 12 травня 2025 року, суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. та скаржника повідомлено своєчасно й належним чином шляхом надіслання їм письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення процесуальних гарантій та права судді Томилка В.П. ефективно формувати позицію свого захисту. Зокрема, копію ухвали про відкриття дисциплінарної справи надіслано на адресу суду, у якому працює суддя, та оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
12 травня 2025 року в засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції взяв участь суддя Томилко В.П.
Скаржниця Береза М.В. в засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 12 травня 2025 року не прибула, причин неявки не повідомила.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В., яка запропонувала притягнути суддю Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження, дослідивши матеріали дисциплінарної справи, урахувавши усні та письмові пояснення судді Томилка В.П., погодилась із пропозицією дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Ковальчук А.В. та дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності.
Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи
На розгляді Октябрського районного суду міста Полтави (суддя Горбунова Я.М.) перебував адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції щодо притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
Згідно з постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА2 судовий збір на користь держави.
Не погодившись із зазначеним рішенням судді місцевого суду захисник ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову судді, а провадження у справі щодо ОСОБА2 закрити.
17 березня 2023 року до Полтавського апеляційного суду надійшла відповідна апеляційна скарга, яку передано для розгляду судді Томилку В.П.
28 липня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду, якою, в тому числі, задоволено частково апеляційну скаргу адвоката ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2. Постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасовано. Постановлено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.
Як убачається зі змісту зазначеної постанови:
«Згідно з постановою судді, ОСОБА2 29.11.2022 р. о 09 год. 05 хв. в місті Полтаві по вул. Європейській, 144, керував транспортним засобом марки “ВАЗ 21063”, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан алкогольного сп’яніння у встановленим законом порядком проводився із застосуванням приладу Драгер в присутності свідків, результат огляду позитивний, складає 0,52 %.»;
«В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, після проходження освідування, коли відсутнє відео ОСОБА2 прохав працівників відвезти його до наркодиспансера, однак ті відмовили, вказавши, що він раніше при свідках погодився з результатами та відмовився проходити дослідження у ньому. На той час свідків уже не було. Наданий відеозапис працівниками патрульної поліції є неповним, показання свідків не можуть бути достатніми доказами, оскільки останні були запрошені працівниками лише при проведення огляду ОСОБА2 на стан сп’яніння, як видно із відео, і при підписанні протоколу ним, свідки були відсутні»;
«ОСОБА2 та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили закрити провадження посилаючись на відсутність в діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення».
У мотивувальній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року зазначено, зокрема, таке: «Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи, що вчинене ОСОБА2 правопорушення апеляційним судом визнається малозначним, водій ОСОБА2 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закриттю».
Пояснення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П.
У письмових поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя Томилко В.П. повідомив, що в його провадженні дійсно перебувала справа за апеляційною скаргою ОСОБА2 на постанову Октябрського районного суду міста Полтави щодо притягнення ОСОБА2 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП.
За результатами розгляду апеляційної скарги, постановою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасовано. Винесено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.
Суддя Томилко В.П. у поясненнях також зазначив, що він як суддя апеляційного суду «знав введення до ст. 22 КУпАП примітки, яка передбачає заборону застосування положень ст. 22 КУпАП при визнанні особи винною за ст. 130 КУпАП, але проаналізувавши ситуацію прийшов до висновку про можливість в даному конкретному випадку застосування положень ст. 22 КУпАП».
На думку судді, «санкція ч.1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення, що унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до правопорушника, а тому суперечить ч.2 ст.61 Конституції України, положення якої передбачають, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер».
Суддя Томилко В.П. вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію. Однак під час розгляду справи ОСОБА2 за частиною першою статті 130 КУпАП апеляційний суд чи інший суд не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через відсутність у зазначеній санкції статті інших стягнень.
Суддя Томилко В.П. пояснив, що саме неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення, з урахуванням обставин справи, унеможливлює справедливий розгляд справи судом, що стало підставою для прийняття такого рішення.
Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя
Надаючи правову кваліфікацію діям судді Томилка В.П., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.
Згідно зі статтею 1 КУпАП завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом згідно з вимогами статті 280 КУпАП зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення уповноважений орган (посадова особа) враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з пунктом 2.5 цих Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП (у редакції, чинній на день складення протоколів про адміністративне правопорушення) за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, водії притягуються до адміністративної відповідальності із накладенням штрафу та із строковим позбавленням права керування транспортними засобами.
Системний аналіз приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпекою, у зв’язку із чим санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, передбачених КУпАП.
Характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.
Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція вказаної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
За приписами статті 7 КУпАП, яка визначає питання забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитись усним зауваженням.
Законом України від 16 лютого 2021 року № 1231-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17 березня 2021 року, статтю 22 КУпАП доповнено приміткою такого змісту: «Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 1222, 1224, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126, статтею 130 цього Кодексу».
Згідно зі статтею 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відкриваючи дисциплінарну справу щодо судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що під час розгляду апеляційної скарги адвоката ОСОБА1 на постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року (справа № 554/14925/22) суддя не врахував особливостей дії норм КУпАП у часі. Станом на день ухвалення суддею постанови (28 липня 2023 року) примітка статті 22 КУпАП чітко та однозначно вказувала на заборону застосування приписів цієї статті в разі вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
28 липня 2023 року постановою Полтавського апеляційного суду, якою, в тому числі, задоволено частково апеляційну скаргу адвоката ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2, постанову судді Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, скасовано. Постановлено нову постанову, якою ОСОБА2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та на підставі статті 22 КУпАП ОСОБА2 від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, звільнено у зв’язку з малозначністю вчиненого діяння, обмежившись усним зауваженням.
Як установлено зі змісту зазначеної постанови:
«Згідно з постановою судді, ОСОБА2 29.11.2022 р. о 09 год. 05 хв. в місті Полтаві по вул. Європейській, 144, керував транспортним засобом марки “ВАЗ 21063”, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп’яніння. Огляд на стан алкогольного сп’яніння у встановленим законом порядком проводився із застосуванням приладу Драгер в присутності свідків, результат огляду позитивний, складає 0,52 %.»;
«В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, після проходження освідування, коли відсутнє відео ОСОБА2 прохав працівників відвезти його до наркодиспансера, однак ті відмовили, вказавши, що він раніше при свідках погодився з результатами та відмовився проходити дослідження у ньому. На той час свідків уже не було. Наданий відеозапис працівниками патрульної поліції є неповним, показання свідків не можуть бути достатніми доказами, оскільки останні були запрошені працівниками лише при проведення огляду ОСОБА2 на стан сп`яніння, як видно із відео, і при підписанні протоколу ним, свідки були відсутні»;
«ОСОБА2 та захисник підтримали апеляційну скаргу та просили закрити провадження посилаючись на відсутність в діях ОСОБА2 складу адміністративного правопорушення».
У мотивувальній частині постанови Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року зазначено, зокрема, таке: «Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Враховуючи, що вчинене ОСОБА2 правопорушення апеляційним судом визнається малозначним, водій ОСОБА2 підлягає звільненню від адміністративної відповідальності, а провадження по справі закриттю».
Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що особа вчинила дії 29 листопада 2022 року, тобто після внесення до статті 22 КУпАП змін щодо неможливості застосування положень цієї статті, зокрема до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Усупереч вимогам статей 252, 280 КУпАП, суддя Томилко В.П. у своїй не навів постанові належних, співвідносних мотивів застосування приписів статті 22 КУпАП у редакції, чинній після 17 березня 2021 року, яка містила примітку щодо неможливості її застосування до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.
Водночас, суддя Томилко В.П. не обґрунтовує у своєму рішенні, чому правопорушника можна звільняти від покарання, незважаючи на пряму заборону закону.
Постанова суду містить посилання на пункт 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1974 року, яким визначено: «У національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0.25 мг на літр повітря що видихається».
Суддя Томилко В.П. дійшов висновку, що «вміст алкоголю, для визначення стану алкогольного сп’яніння згідно з нормами міжнародного права, не повинен перевищувати 0,25 мг на літр видихаємого повітря, що становить згідно з таблицею перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і видихаємому повітрі 0,5 проміле».
Ураховуючи, що національним законодавством не встановлено максимального рівня вмісту алкоголю у крові та у повітрі, що видихається, з урахуванням зазначених положень Конвенції про дорожній рух суддя Томилко В.П. дійшов висновку, що вміст алкоголю 0,52 проміле, із урахуванням допустимої погрішності показників приладу, є мінімальним перевищенням гранично допустимого рівня алкоголю в повітрі, що видихається, а саме на 0.01%о, у зв’язку із чим апеляційний суд вважає, що вчинене ОСОБА2 правопорушення є малозначним. Наявність мінімального перевищення рівня алкоголю в повітрі, що видихав ОСОБА2, підтверджується також висновком лікаря, який під час огляду ОСОБА2 у спеціалізованому медичному закладі через три години після зупинки автомобіля не виявив ознак алкогольного сп’яніння.
Натомість у поясненнях суддя Томилко В.П. вказує, що одним із фактів, який він урахував, є те, що санкція частини першої статті 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення, що унеможливлює реалізацію принципу індивідуалізації юридичної відповідальності під час притягнення особи до адміністративної відповідальності та не створює належного законодавчого підґрунтя для застосування домірних заходів до правопорушника, а тому суперечить частині другій статті 61 Конституції України, положення якої передбачають, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суддя Томилко В.П. вважає, що для досягнення легітимної мети суд повинен мати дискрецію.
Однак під час розгляду справи ОСОБА2 за частиною першою статті 130 КУпАП апеляційний суд чи інший суд не може забезпечити індивідуалізації відповідальності через відсутність у зазначеній санкції статті інших стягнень.
Суддя Томилко В.П. пояснив, що саме неможливість вибору виду та розміру адміністративного стягнення, з урахуванням обставин справи, унеможливлює справедливий розгляд справи судом, що стало підставою для ухвалення ним такого рішення.
У постанові Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2023 року зазначений факт жодним чином не відображено.
У судовому рішенні відсутні дійсні мотиви, якими керувався суддя Томилко В.П. під час ухвалення рішення.
Отже, постанова суду не містить мотивів, із яких суд вважав неможливим застосування до осіб адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених ним доводів.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Відсутність належного обґрунтування застосування судом приписів статті 22 КУпАП у редакції, яка станом на 28 липня 2023 року (з урахуванням примітки цієї статті) не підлягала застосуванню у справах про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, безпосередньо впливає на якість судового рішення як процесуального документа, впливає на можливість сприйняття його як сторонами, так і суспільством в цілому як результату правильного застосування юридичних норм, справедливого процесу та належної оцінки фактів, а також як такого, що може бути ефективно виконаним.
Незазначення в постанові суду у справі № 554/14925/22 мотивів щодо недотримання закріплених у примітці статті 22 КУпАП положень, якими заборонено застосування цієї статті до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, свідчить про неналежне виконання суддею Томилком В.П. вимог статей 252, 280 КУпАП.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що в межах дисциплінарного провадження не надається оцінка законності чи обґрунтованості судового рішення, а здійснюється оцінка дій судді під час розгляду апеляційної скарги щодо перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22.
Доводи судді Томилка В.П. щодо причин ухвалення зазначеної вище постанови, не спростовують обов’язку дотримання закріплених у примітці статті 22 КУпАП положень.
Водночас малозначність визначається характером учиненого діяння і не залежить від особи правопорушення та його майбутньої поведінки.
Обставини, про які суддя Томилко В.П. зазначає як про підстави для застосування попередження замість встановленої санкції, за своїм змістом також не є обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 34 КУпАП обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.
Водночас суддя Томилко В.П. не посилається на жодну із наведених підстав, що свідчить про їх відсутність, не зазначає, що він вважає вказані обставини такими, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, та не застосовує положення статті 8 КУпАП.
ОСОБА2 не визнавав своєї вини та не розкаявся у вчиненому, а навпаки, заперечував учинення ним адміністративного правопорушення.
Пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав, зокрема, умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Під час розгляду дисциплінарної справи з’ясовувалось питання системності дій судді та його сталої практики застосування статті 22 КУпАП.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР), виявлено лише одне судове рішення, у якому суддя Томилко В.П. застосував статтю 22 КУпАП з метою звільнення водія від адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 130 КУпАП, незважаючи на пряму заборону, що свідчить про несистематичне ухвалення суддею рішень щодо звільнення осіб від відповідальності у справах про адміністративні правопорушення за статтею 130 КУпАП у зв’язку з малозначністю вчиненого ними правопорушення.
Водночас, ураховуючи порушення суддею чітких та зрозумілих положень процесуального законодавства, які тривалий час підлягали застосуванню, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені обставини свідчать про несумлінне виконання суддею Томилком В.П. обов’язків судді під час перегляду постанови Октябрського районного суду міста Полтави від 30 січня 2023 року у справі № 554/14925/22, а отже, вчинення ним проступку унаслідок недбалості.
Застосування нечинної норми законодавства з метою звільнення правопорушника від відповідальності, ураховуючи значну суспільну увагу до цієї категорії справ та сталу судову практику, свідчить саме про грубу недбалість судді Томилка В.П.
Безпідставне звільнення від покарання має наслідком невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З таким висновком також погодилася Велика Палата Верховного Суду, залишаючи без змін рішення Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2021 року № 878/0/15-21 (постанова від 28 жовтня 2021 року у справі № 11-250сап21).
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, наголошує, що негативні наслідки притаманні кожному протиправному діянню, водночас у разі кваліфікації діяння за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» допущене суддею порушення закону повинно призвести до негативних наслідків, які є істотними за своєю суттю.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що безпідставне звільнення від покарання має наслідком невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Ухвалення суддею постанови про звільнення правопорушника від відповідальності всупереч чітким та недвозначним нормам КУпАП спричинило настання низки істотних негативних наслідків:
1) уникнення правопорушником відповідальності, яку він безспірно мав понести у зв’язку з доведенням учинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП;
2) невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та стимулює до продовження вчинення правопорушень;
3) у державний бюджет не було сплачено штраф на загальну суму 17 000 грн, які держава мала використати для виконання своїх функцій, зокрема соціальних;
4) у зв’язку з недотриманням суддею під час розгляду справ прямої вимоги КУпАП щодо неможливості застосування статті 22 КУпАП до правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, нівелюються зусилля законодавця, які з упровадженням такого правила були спрямовані на унеможливлення уникнення покарань. Це ще більше посилює поширення в суспільстві думки, що «завдяки» суддям навіть пряма заборона не перешкоджає легко уникати покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. А отже, такі дії судді підривають авторитет правосуддя та не сприяють довірі громадян до суду;
5) формування хибної практики апеляційного суду, яка є орієнтиром для судів першої інстанції. Виокремлення такого негативного наслідку дій суддів, які ухвалюють остаточні судові рішення, відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду (пункти 144, 148 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 червня 2022 року № 11-84сап21).
Установлені вище обставини у сукупності свідчать, що звільнення суддею Полтавського апеляційного суду Томилком В.П. водія від адміністративної відповідальності у зв’язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, всупереч положенням статті 22 КУпАП, свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).
Відповідно немає потреби окремо кваліфікувати дії судді за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору).
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
За статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Днем початку здійснення дисциплінарного провадження є день отримання Вищою радою правосуддя відповідної дисциплінарної скарги або день ухвалення Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою чи день отримання Вищою радою правосуддя відповідного звернення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
У постанові від 23 травня 2024 року у справі № 990/75/24 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що згідно із частиною першою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження розпочинається, серед іншого, після отримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» скарги щодо дисциплінарного проступку судді.
Отже, відповідно до частини першої статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарне провадження щодо судді Томилка В.П. розпочалось після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, а саме 15 травня 2024 року.
Строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не закінчився.
Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною п’ятою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Водночас Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
Томилко Валентин Петрович, рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 28 березня 1990 року призначений на посаду голови Семенівського районного народного суду Чернігівської області. Постановою Верховної Ради України від 6 квітня 2000 року № 1617-III обраний суддею Семенівського районного суду Чернігівської області безстроково. Указом Президента України від 14 серпня 2000 року № 974/2000 призначений на посаду голови Семенівського районного суду Чернігівської області. Указом Президента України від 19 грудня 2001 року № 1237/2001 переведений на роботу на посаді судді апеляційного суду Полтавської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1509/0/15-19 переведений на посаду судді Полтавського апеляційного суду.
Згідно із характеристикою судді Томилка В.П., яку надав Полтавський апеляційний суд, «за час роботи суддя зарекомендував себе кваліфікованим спеціалістом, володіє фаховими знаннями та високим рівнем теоретичної підготовки, добре знає чинне законодавство і вірно застосовує його на практиці. В колективі користується повагою та авторитетом, дотримується професійної етики, справедливості та неупередженості. Суддя Томилко вміє планувати та раціонально організовувати свою роботу, яка виконується з дотриманням термінів, чітко та переконливо викладає думки, вільно володіє державною мовою. Судові засідання проводить у відповідності до вимог процесуального закону, документи складає юридично грамотно, у судових рішеннях зрозуміло викладає обставини справи та доводи в обґрунтування прийнятого рішення». «Суддя Томилко В.П. постійно працює над підвищенням свого професійного досвіду, займається самопідготовкою, вивчає як чинне законодавство, так і судову практику, практику Європейського суду з прав людини. Нові знання сприймає охоче, розуміє їх суть та пов’язані з ним потреби, орієнтується в нових ситуаціях».
Станом на день подання скарги та підготовки справи до розгляду суддя Томилко В.П. до дисциплінарної відповідальності не притягувався.
Водночас, за інформацією на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25 притягнула суддю Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. до дисциплінарної відповідальності та застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади (пункт 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
На розгляді Вищої ради правосуддя перебуває скарга судді Томилка В.П. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 березня 2025 року № 572/3дп/15-25. Скаргу не розглянуто.
Вища рада правосуддя рішення про звільнення судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України не ухвалювала.
Ураховуючи обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, позитивну характеристику судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П., допущення ним проступку внаслідок грубої недбалості, значний стаж роботи на посаді судді (станом на день розгляду справи − понад 30 років), з огляду на який суддя мав розуміти проблематику розгляду справ про адміністративні правопорушення зазначеної категорії, тлумачення та застосування норм законодавства в часі, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосування до судді Полтавського апеляційного суду Томилка В.П. дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку, відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Полтавського апеляційного суду Томилка Валентина Петровича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
Микола МОРОЗ
Член Другої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя
