Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Дмитра Костянтиновича на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 лютого 2025 року № 37дп-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

17 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла скарга заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Д.К. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі – КДКП, Комісія) від 18 лютого 2025 року № 37дп-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності (вх. № 9/0/11-25).

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 17 березня 2025 року доповідачем для здійснення попередньої перевірки скарги визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

Скарга на рішення Комісії подана з дотриманням вимог законів України «Про Вищу раду правосуддя» та «Про прокуратуру».

Заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Д.К., Комісію повідомлено про дату, час і місце розгляду скарги. Зазначену інформацію оприлюднено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. узяв участь у режимі відеоконференції, надав пояснення, аналогічні тим, які він виклав у скарзі. Просив рішення КДКП від 18 лютого 2025 року № 37дп-25 скасувати повністю та закрити дисциплінарне провадження.

У засіданні Вищої ради правосуддя також взяв участь представник КДКП – Міхед О.В. Заперечуючи проти доводів заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Д.К щодо наявності в КДКП підстав для застосування статті 46 Закону України «Про прокуратуру», зазначив, що на час відкриття дисциплінарного провадження щодо Цоєва Д.К. таких підстав не було. Стверджував, що рішення КДКП є законним і обґрунтованим, а тому просив залишити його без змін.

Вища рада правосуддя, вивчивши матеріали скарги та дисциплінарного провадження, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., пояснення прокурора Цоєва Д.К. та представника Комісії, установила таке.

Відомості стосовно прокурора Цоєва Д.К.

Цоєв Дмитро Костянтинович в органах прокуратури працює із січня 1997 року, а з 26 квітня 2021 року – на посаді заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області.

Присягу працівника прокуратури склав 1 лютого 2011 року.

Із положеннями Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів ознайомлений 6 вересня 2017 року.

Характеризується позитивно. Дисциплінарних стягнень не мав.

Стислий зміст дисциплінарної скарги стосовно прокурора Цоєва Д.К.

До Комісії 17 грудня 2024 року надійшла дисциплінарна скарга Мінковського К.С. про вчинення прокурором Цоєвим Д.К. дисциплінарного проступку.

У скарзі зазначено, що прокурор Цоєв Д.К., який працює на посаді заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області, відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» є суб’єктом декларування, та посада прокурора належить до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

На порушення вимог частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» прокурор Цоєв Д.К. несвоєчасно повідомив Національне агентство з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) про суттєві зміни у майновому стані шляхом внесення інформації до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр), у зв’язку з отриманням доходу (грошових коштів) на суму 166 219,77 грн, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року.

За таких обставин скаржник уважав, що в діях прокурора Цоєва Д.К. вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 4 (порушення встановленого порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Обставини, які встановила Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів

Відповідно до наказу керівника Одеської обласної прокуратури від 24 січня 2024 року № 120К заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. перебував у щорічній відпустці з 5 до 18 лютого 2024 року (включно).

30 січня 2024 року прокурор Цоєв Д.К. отримав дохід у виді заробітної плати за основним місцем роботи в сумі 166 219,77 грн, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 року.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року становить 3028,00 грн, тому суб’єкти декларування зобов’язані повідомляти НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, а саме отримання доходу, придбання майна на суму, що перевищує 151 400,00 гривень.

Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це НАЗК. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному вебсайті НАЗК.

Положення частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51³ Закону України «Про запобігання корупції».

Цоєв Д.К. як особа, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», був зобов’язаний до 00 год 00 хв 10 лютого 2024 року подати до Реєстру повідомлення про суттєві зміни у майновому стані шляхом заповнення форми повідомлення на офіційному вебсайті НАЗК.

Однак Цоєв Д.К. 10 лютого 2024 року надіслав до НАЗК заяву про неможливість подання ним до Реєстру відповідного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані у десятиденний строк, оскільки використання ним для цього електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України призупинено 5 лютого 2024 року у зв’язку з його перебуванням у щорічній відпустці з 5 до 18 лютого 2024 року (включно). Просив відтермінувати подання ним відповідного повідомлення до 20 лютого 2024 року.

НАЗК у листі від 19 березня 2024 року № 47-09/17381-24, який надіслано на електронну пошту Цоєва Д.К., роз’яснило, що надання такого дозволу виходить за межі повноважень НАЗК, оскільки право на відтермінування подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані Законом України «Про запобігання корупції» не передбачено. Цоєва Д.К. також поінформовано, що для подання зазначеного повідомлення не обов’язкове використання виключно згенерованого кваліфікованого електронного підпису (КЕП) службової / посадової особи та для отримання особистого ключа необхідно звернутися до КНЕДП.

Відповідно до відомостей Реєстру належне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані (унікальний ідентифікатор – (конфіденційна інформація) у зв’язку з отриманням доходу Цоєв Д.К. подав лише 19 лютого 2024 року о 09:28, чим порушив вимоги Закону України «Про запобігання корупції».

Комісія врахувала, що Цоєв Д.К. раніше неодноразово подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та йому відома послідовність дій, необхідних для заповнення та подання документів до Реєстру.

Крім того, Цоєв Д.К. виконував службові обов’язки та перебував на робочому місці з 31 січня до 2 лютого 2024 року, тому, відповідно, мав об’єктивну можливість отримати повну інформацію, яку потрібно вносити до повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, однак не вчинив будь-яких дій, спрямованих на отримання відомостей щодо фактично нарахованого 30 січня 2024 року доходу, а зробив це тільки 12 лютого 2024 року.

Згідно з Реєстром протягом 2016-2023 років Цоєв Д.К. використовував електронні цифрові підписи, видані АТ «ПриватБанк» та Державної фіскальної служби України для подання відповідних повідомлень та декларацій.

Оскільки у строк, установлений Законом України «Про запобігання корупції», поважних причин, які перешкоджали б Цоєву Д.К. подати повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, не було встановлено, головний спеціаліст відділу контролю за своєчасністю подання декларацій Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК Кулик А.О. як уповноважена особа НАЗК за результатами здійснення контролю за своєчасністю подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, склав стосовно ОСОБА1 протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172⁶ Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області під час розгляду матеріалів у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною другою статті 172⁶ КУпАП не встановив у його діях прямого умислу, спрямованого на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, керуючись особистим інтересом чи інтересами третіх осіб.

Суд підтвердив, що достеменні відомості про фактичну суму заробітної плати в розмірі 166 219,77 грн ОСОБА1 отримав лише 12 лютого 2024 року, а відповідні відомості до Реєстру подав 19 лютого 2024 року, після виходу з відпустки та розблокування цифрового підпису і до складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про недоведеність наявності в діянні ОСОБА1 суб’єктивної та об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області постановою від 21 червня 2024 року за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною другою статті 172⁶ КУпАП закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв’язку з відсутністю в його діях події та складу зазначеного адміністративного правопорушення.

Комісія зауважила, що постанови судів не є преюдиційними для вирішення питання про наявність в діях або бездіяльності прокурора складу дисциплінарного проступку. У межах дисциплінарного провадження не досліджується питання наявності або відсутності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення прокурором дисциплінарного проступку.

Згідно із частиною другою статті 43 Закону України «Про прокуратуру» притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Пояснення прокурора Цоєва Д.К.

Прокурор Цоєв Д.К. підтвердив факт порушення ним своєчасності подання відповідного повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Пояснив, що НАЗК склало протокол від 9 травня 2024 року № 47-01/24/24 про вчинення ОСОБА1 адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Свою вину в інкримінованому правопорушенні він не визнав, зазначив, що умислу на вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, не мав.

Як заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. 30 січня 2024 року отримав дохід у виді заробітної плати в сумі 132 144,89 грн, яка надійшла на його банківську картку з банківським рахунком в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК». Він самостійно здійснив розрахунок та встановив, що отримана сума нижча за мінімальну суму, яка зумовлює обов’язкове подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані. Із 30 січня до 12 лютого 2024 року повідомлень (офіційних, телефонних та інших) про розмір фактично нарахованих коштів для виплати заробітної плати не мав та не отримував.

Згідно з наказом керівника Одеської обласної прокуратури від 24 січня 2024 року № 120к Цоєву Д.К. надано щорічну відпустку з 5 до 18 лютого 2024 року (включно). Цоєв Д.К. пояснив, що, перебуваючи в Івано-Франківській області, 9 лютого 2024 року о 02:00 самостійно здійснив розрахунок можливо нарахованого доходу, з якого йому перерахована заробітна плата, та припустив, що він може становити 166 220 гривень.

Здійснити відповідне повідомлення до НАЗК з використанням електронного підпису КНЕДП органів прокуратури йому не вдалося, оскільки, як пізніше він з’ясував, його дію було призупинено. Ключів інших електронних систем для підпису він на той час не мав та не знав про можливість одночасного користування ключами електронних підписів, виданими різними КНЕДП.

10 лютого 2024 року заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. підготував письмову заяву до НАЗК, у якій здійснив письмове повідомлення про суттєві зміни у майновому стані в сумі 166 220 грн, яку надіслав 12 лютого 2024 року через «Укрпошту» цінним листом.

Про фактичний розмір нарахованої заробітної плати дізнався лише 12 лютого 2024 року, коли зателефонував із цього приводу до відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури.

Надалі заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. після поновлення 19 лютого 2024 року о 09:28 дії сертифікованого електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України подав до НАЗК відповідне повідомлення про суттєві зміни у його майновому стані, а саме про 166 220 гривень.

Заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. зазначив, що Ізмаїльський міськрайонний суд постановою від 21 червня 2024 року (справа № 497/1267/24) провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною другою статті 172⁶ КУпАП закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності події та складу адміністративного правопорушення. Постанова суду набрала законної сили.

Заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. просив урахувати, що до 12 лютого 2024 року не мав достовірних відомостей про суму нарахованого йому доходу у виді заробітної плати, які очікував отримати від відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури, що це було його помилкою, якої надалі він не припускатиметься.

Крім того, зазначив, що суспільно небезпечні наслідки від його діяння не настали, оскільки він без будь-якого стороннього впливу або зауважень ужив усіх необхідних заходів для недопущення їх настання, а саме негайно після отримання інформації про реальний розмір доходу склав та подав до НАЗК письмове повідомлення про суттєві зміни в майновому стані.

Заступник керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєв Д.К. також зауважив, що не вчиняв дій, які порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Стислий зміст оскаржуваного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

Комісія рішенням від 18 лютого 2025 року № 37дп-25 притягнула заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Д.К. до дисциплінарної відповідальності та наклала на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.

Надаючи оцінку діям прокурора Цоєва Д.К., Комісія керувалась таким.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 19 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначено Законом України «Про запобігання корупції».

За частинами першою, четвертою статті 4 Закону України «Про запобігання корупції» центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, є НАЗК.

Частиною першою статті 65¹ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єкти декларування – це особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов’язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з підпунктом «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб’єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є, зокрема, посадові та службові особи органів прокуратури.

За частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено також типи декларацій, підстави та строки їх подання, зокрема строки подання виправлених декларацій, декларацій суб’єктів декларування, притягнутих до відповідальності за неподання, несвоєчасне подання декларації або в разі виявлення у ній недостовірних відомостей, особливості подання декларацій суб’єктами декларування, які не мали можливості її подати до 1 квітня за місцем військової служби, роботи, а також підстави звільнення уповноважених осіб від подання декларацій. Положення цієї частини застосовуються під час подання декларації службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктами декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51³ цього Закону.

Частиною четвертою статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що у разі суттєвої зміни у майновому стані суб’єкта декларування, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений суб’єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це Національне агентство. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному вебсайті Національного агентства.

Положення частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» застосовуються до суб’єктів декларування, які є службовими особами, що займають відповідальне та особливо відповідальне становище, а також суб’єктів декларування, які займають посади, пов’язані з високим рівнем корупційних ризиків, відповідно до статті 51³ Закону України «Про запобігання корупції».

Пунктом 7¹ частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що до повноважень НАЗК належить здійснення у порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій суб’єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя суб’єктів декларування.

Відповідно до частин першої та другої статті 51¹ Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб’єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль, а також повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.

Положеннями частини першої статті 51³ Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.

Відповідно до Роз’яснення щодо розмежування компетенції НАЗК та інших суб’єктів у частині перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих суддями та прокурорами, від 10 жовтня 2021 року № 9, є необов’язковим отримання під час дисциплінарного провадження стосовно прокурора висновку НАЗК з питань, пов’язаних із перевіркою факту подання прокурорами декларацій та відомостей, що містяться в них.

Отримання НАЗК інформації про відображення публічним службовцем недостовірних відомостей у декларації може бути підставою для проведення повної перевірки декларації, а результати такої перевірки – підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

У разі наявності висновків НАЗК як центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, сформованих за результатами контролю та перевірки декларацій, у яких зафіксовано факт порушення особою вимог, заборон чи обмежень, встановлених Законом, такі висновки мають бути враховані під час здійснення дисциплінарного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 12 Закону України «Про запобігання корупції» НАЗК уповноважено приймати з питань, що належать до його компетенції, обов’язкові для виконання нормативно-правові акти.

НАЗК наказом від 23 липня 2021 року № 448/21 затвердило Порядок формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (зі змінами, внесеними згідно з наказами НАЗК від 11 листопада 2022 року № 257/22, від 6 грудня 2023 року № 282/23, від 23 серпня 2024 року № 255/24), розділом ІІ якого визначено формування та ведення Реєстру, зокрема подання суб’єктами декларування до Реєстру повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі.

НАЗК наказом від 8 листопада 2023 року № 252/23 (зі змінами, внесеними згідно з наказом НАЗК від 19 червня 2024 року № 157/24) затвердило форму декларації та Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яким визначено типи декларацій, підстави та строки їх подання, алгоритм дій уповноваженої особи під час роботи з Єдиним державним реєстром декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Аналіз зазначених та інших норм Закону України «Про запобігання корупції», як стверджує Комісія, дає підстави для висновку про те, що здійснення контролю та перевірки декларацій належить до виключної компетенції НАЗК та до компетенції Комісії не належить.

Комісія зазначила, що жодним чином не підміняє НАЗК, а керується лише матеріалами, які отримала в межах та у спосіб, визначених законом, у тому числі іншими органами.

Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, передбачене частиною другою статті 172⁶ КУпАП, від 9 травня 2024 року № 47‑01/24/24 стосовно прокурора ОСОБА1 склала уповноважена особа НАЗК.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року № 111, встановлено вичерпний перелік таких дій: вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень; керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані; неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин анкети доброчесності прокурора; подання в анкеті доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Статтею 4 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів визначено основні принципи професійної етики та поведінки прокурорів, до яких, зокрема, належать верховенство права та законність; професійна честь і гідність, формування довіри до прокуратури; доброчесність, зразковість поведінки та дисциплінованість.

Статті 11, 16, 19 та 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів зобов’язують прокурора постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність, бути взірцем доброчесності, діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.

Комісія зауважила, що, надаючи оцінку обставинам цього дисциплінарного провадження, вона діє виключно в межах компетенції, встановленої Законом України «Про прокуратуру», тобто надає оцінку тим фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність в діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.

Закон України «Про прокуратуру» не містить визначення дисциплінарного проступку прокурора. Водночас у частині першій статті 43 цього Закону зазначено підстави, за наявності яких прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Аналіз правової норми дає можливість зробити висновок, що дисциплінарним проступком прокурора необхідно вважати протиправну, винну дію або бездіяльність, прийняття рішення чи його неприйняття, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні прокурором своїх посадових обов’язків та інших вимог, встановлених Законом України «Про прокуратуру» та іншими нормативно-правовими актами, за які до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне провадження стосовно прокурора Цоєва Д.К. відкрито у зв’язку з порушенням ним встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та вчинення ним дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Тому, зазначені в дисциплінарній скарзі дії прокурора Цоєва Д.К. необхідно розглядати у зв’язку з їх відповідністю чи невідповідністю вимогам законів та нормативно-правових актів.

Скаржник Мінковський К.С. пов’язує факт несвоєчасного подання Цоєвим Д.К. повідомлення про суттєві зміни в майновому стані шляхом внесення інформації до Реєстру з порушенням вимог частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» та встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що призвело до повідомлення Цоєвим Д.К. про суттєві зміни у майновому стані через 10 днів після кінцевого строку його подання.

Факт порушення прокурором Цоєвим Д.К. вимог частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено уповноваженою особою НАЗК за результатами здійснення контролю за своєчасністю подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно нього складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП.

Наведені прокурором Цоєвим Д.К. причини несвоєчасного подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані (відсутність відомостей про отриманий дохід – фактично нараховану заробітну плату, перебування у відпустці та поломка його транспортного засобу; призупинення дії сертифікованого електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України та необізнаність про можливість користування ключами електронних підписів КНЕДП) Комісія не визнала поважними та такими, що об’єктивно перешкоджали Цоєву Д.К. своєчасно повідомити НАЗК про суттєві зміни в майновому стані у зв’язку з отриманням доходу (грошових коштів) в сумі 166 219,77 грн шляхом внесення інформації до Реєстру, що він був зобов’язаний зробити до 00:00 год 10 лютого 2024 року, а не 19 лютого 2024 року.

Частиною першою статті 65¹ Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягуються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

Комісія зауважила, що як колегіальний орган, який відповідно до повноважень, передбачених Законом України «Про прокуратуру», вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності, переведення та звільнення прокурорів з посади, не наділена повноваженнями контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя зазначених осіб.

Згідно зі статтею 43 Закону України «Про прокуратуру» підставами для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є, зокрема, порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 13 квітня 2017 року за № 111, встановлено вичерпний перелік таких дій, зокрема, це вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень тощо.

Комісія зауважила, що згідно з її сталою практикою до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать: вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень; керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані; неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора; подання в декларації доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень; умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів; протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Оцінивши дії прокурора Цоєва Д.К. щодо відповідності наведеним вимогам під час подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, Комісія дійшла висновку, що прокурор Цоєв Д.К. усупереч викладеним правовим нормам несвоєчасно подав повідомлення про суттєві зміни у майновому стані шляхом внесення інформації до Реєстру, чим порушив вимоги Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив протиправні дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури та викликати негативний суспільний резонанс.

Дотримання вимог щодо обов’язку діяти на підставі закону, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних дій і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, є очевидним та обов’язковим і порушення таких вимог не може бути виправдано жодними обставинами.

Отже, Комісія вважала, що прокурор Цоєв Д.К., несвоєчасно подавши повідомлення про суттєві зміни у майновому стані шляхом внесення інформації до Реєстру, порушив вимоги частини четвертої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції», тобто вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачена пунктами 4, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Узагальнені доводи скарги прокурора Цоєва Д.К. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

1. У поданій скарзі прокурор Цоєв Д.К. зазначив, що у своїх письмових поясненнях від 3 січня 2025 року, надісланих на адресу Комісії, він вказав на наявність достатніх підстав уважати, що скарга на нього складена анонімною особою. З відкритих джерел у мережі Інтернет він такої особи не встановив. За зазначеною автором звернення адресою зареєстровано АЗС «Мавекс», яка на той час не функціонувала. Інших житлових будівель за цією адресою, де міг би хтось мешкати там немає. Отже, поза розумним сумнівом було достатньо підстав уважати, що особа, яка назвалася Мінковським К.С., зазначила відомості, які не дають змоги встановити її авторство. Під час здійснення дисциплінарного провадження доводи щодо анонімності звернення нібито громадянина Мінковського К.С. не перевірено Вмотивована правова оцінка доводів щодо анонімності скарги, що стала підставою для відкриття дисциплінарного провадження, у рішенні Комісії відсутня. На думку Цоєва Д.К., у разі неспростування його доводів щодо анонімності звернення, складеного від імені Мінковського К.С., у Комісії не було правових підстав для здійснення дисциплінарного провадження та накладення дисциплінарного стягнення саме на його підставі.

2. Скаржник повідомляє, що 30 січня 2024 року отримав дохід у виді заробітної плати в сумі 132 144,89 грн, який надійшов на його банківську картку з банківським рахунком в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК». Самостійно здійснивши розрахунок, установив, що отримана сума заробітної плати нижче 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року. Відомостей про фактично нараховані кошти для виплати заробітної плати на той час він не мав. Із 30 січня до 12 лютого 2024 року повідомлень (офіційних, телефонних та інших) про розмір здійснених нарахувань він не мав та не отримував, хоча раніше такі повідомлення завжди отримував. 9 лютого 2024 року самостійно здійснив розрахунок можливо нарахованого доходу, з якого йому була перерахована заробітна плата. Здійснивши розрахунок, він лише припустив, що сума нарахованого доходу може становити 166 220 гривень. Здійснити відповідне повідомлення до НАЗК з використанням електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України не вдалося. Пізніше він з’ясував, що дію сертифіката його електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України призупинено, що також унеможливлювало доступ і до системи декларування НАЗК. Ключів інших електронних систем для підпису на той час він не мав, що підтверджується також матеріалами адміністративного провадження, зібраними НАЗК. Про можливість одночасного користування ключами електронних підписів, виданих різними КНЕДП, на той час він також не знав.

10 лютого 2024 року він підготував письмову заяву до НАЗК, у якій здійснив письмове повідомлення про суттєві зміни у своєму майновому стані, а саме про 166 220 гривень.

Зазначений лист надіслано до НАЗК у перший робочий день – 12 лютого 2024 року через «Укрпошту» цінним листом. Про фактичний розмір нарахованої заробітної плати він дізнався лише 12 лютого 2024 року під час телефонного дзвінка до відділу фінансування та бухгалтерського обліку обласної прокуратури.

19 лютого 2024 року о 09:28, протягом години після поновлення дії його сертифіката електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України, він подав відповідне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані в розмірі 166 220 гривень. Водночас, як вважає скаржник, він не порушив 10-денного строку внесення повідомлення до Реєстру про суттєві зміни у майновому стані ні з часу самостійного припущення про отримання такого доходу (9 лютого 2024 року), ні з часу телефонного підтвердження з обласної прокуратури отримання доходу (12 лютого 2024 року).

Ізмаїльський міськрайонний суд постановою від 21 червня 2024 року у справі № 497/1267/24 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною другою статті 172⁶ КУпАП закрив провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Постанова суду набрала законної сили.

Зазначеним рішенням суду, що дослідив усі наявні докази, установлено, що до 12 лютого 2024 року ОСОБА1 не мав відомостей про суму коштів фактично нарахованої заробітної плати. Будь-яких повідомлень (офіційних, телефонних та інших) про розмір здійсненних нарахувань він також не мав і не отримував. Суду не надано доказів отримання ним відомостей з відділу фінансування та бухгалтерського обліку Одеської обласної прокуратури із зазначенням фактично нарахованої суми або відповідного коефіцієнта, який підлягає самостійному використанню в конкретному випадку, що своєю чергою, могло свідчити про необхідність декларування зазначеного доходу як суттєвої зміни в майновому стані.

Доказів, які спростували б цю мотивацію судового рішення, під час здійснення дисциплінарного провадження Комісія не здобула у зв’язку з їх відсутністю.

Ухвалюючи рішення від 18 лютого 2025 року, Комісія не надала оцінки зазначеним обставинам, установленими судом під час повного дослідження доказів за матеріалами адміністративного провадження.

Документи, зібрані Комісією та додані до матеріалів провадження, підтверджують, що з 25 лютого 2023 року до 19 лютого 2024 року Цоєв Д.К. мав лише один сертифікат електронного підпису для подання декларацій, а саме сертифікат електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України.

Одеська обласна прокуратура на виконання листа КДКП від 23 грудня 2024 року за № 07/3-1211вих24 щодо забезпечення перевірки в дисциплінарному провадженні повідомила про відсутність підстав для призначення службового розслідування відповідно до Інструкції про порядок проведення службових розслідувань стосовно прокурорів, затвердженої наказом Генерального прокурора від 16 червня 2021 року № 202, за інформацією, викладеною у скарзі Мінковського К.С. (відповідь наявна в матеріалах дисциплінарного провадження).

Зазначене рішення обласної прокуратури вмотивовано встановленими судом обставинами, а саме:

Цоєву Д.К до 12 лютого 2024 року не було відомо, що розмір заробітної плати перевищив 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб;

із 5 до 18 лютого 2024 року була призупинена дія кваліфікованого електронного підпису Цоєва Д.К., у зв’язку з чим він не міг використати його для подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані;

після розблокування електронного підпису 19 лютого 2024 року Цоєв Д.К. подав відповідне повідомлення.

Умотивованої оцінки цій інформації Комісія не надала.

На думку скаржника, роботодавець не дотримав стосовно нього вимог статті 110 Кодексу законів про працю України та статті 30 Закону України «Про оплату праці». Ця обставина перебуває у прямому зв’язку з наслідками у виді своєчасного отримання відомостей щодо фактично нарахованого доходу. Це, своєю чергою, потягло несвоєчасність подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Визначаючи об’єктивну та суб’єктивну сторони дисциплінарного проступку, вид дисциплінарного стягнення, Комісія не взяла до уваги очевидні порушення вимог законів стосовно нього.

3. Скаржник зауважив, що матеріалами дисциплінарного провадження, здійсненого стосовно нього, поза розумним сумнівом установлено, що він не вчиняв діяння у виді порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 172⁶ КУпАП (порушення вимог фінансового контролю).

НАЗК склало протокол про адміністративне правопорушення стосовно нього за частиною другою статті 172⁶ КУпАП, тобто за порушення порядку подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Водночас у вчиненні цього порушення рішенням суду його також визнано невинуватим.

З огляду на наведене скаржник уважає, що висновки Комісії, викладені в рішенні від 18 лютого 2025 року, про нібито вчинення ним діяння, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме порушення встановленого порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є неправомірними.

4. Щодо наявності в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, Цоєв Д.К. зазначив таке.

У рішенні від 18 лютого 2025 року Комісія ухилилась від свого обов’язку конкретизувати кваліфікуючі ознаки дисциплінарного проступку, у вчиненні якого Цоєва Д.К. визнано винним.

Тобто рішенням Комісії не обґрунтовано, у чому саме полягала нібито необ’єктивність прокурора Цоєва Д.К., або в чому саме полягала його неупередженість, або в чому полягало недотримання прокурором незалежності, або в чому полягало недотримання чесності прокурора, або які саме дії, вчинені Цоєвим Д.К., викликали сумнів у непідкупності органів прокуратури.

Натомість Комісія формально зазначила, що згідно зі сталою практикою Комісії до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належать:

вчинення дій, що містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень (постановою суду від 21 червня 2024 року, яка набрала законної сили, Цоєва Д.К. визнано невинуватим у вчиненні зазначених дій);

керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп’яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані (як зазначає скаржник, він таких дій не вчиняв);

неподання або несвоєчасне подання прокурором без поважних причин декларації доброчесності прокурора (як стверджує скаржник, він таких дій не вчиняв);

подання в декларації доброчесності прокурора недостовірних (у тому числі неповних) тверджень (як зазначає скаржник, він таких дій не вчиняв);

умисне приховування достовірної інформації про вчинення іншим прокурором дій, що порушують Присягу прокурора чи вимоги Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (за словами скаржника, він таких дій не вчиняв);

протиправні позаслужбові стосунки – використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов’язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб (як стверджує скаржник, він таких дій не вчиняв);

порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законом України «Про запобігання корупції» (скаржник наполягає, він таких дій не вчиняв, що підтверджено постановою суду від 21 червня 2024 року, якою його визнано невинуватим у вчиненні зазначених дій);

порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законом України «Про прокуратуру» (як стверджує скаржник, він таких дій не вчиняв).

Скаржник зауважив, що, надавши оцінку його діям щодо відповідності наведеним вимогам під час подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, Комісія дійшла висновку, що він як прокурор вчинив протиправні дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури та викликати негативний суспільний резонанс.

Тобто Комісія дійшла висновку, що він не вчиняв дій, які містять ознаки корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень, які на підставі лише сталої практики Комісії можуть належати до дій, що порочать звання прокурора, а нібито вчинив дії, які можуть створити враження корупційних, зашкодити його репутації та авторитету прокуратури та викликати негативний суспільний резонанс.

Скаржник звернув увагу на те, що поза розумним сумнівом, навіть наявна стала практика Комісії не дає підстав для притягнення його до відповідальності за вчинення дій, які лише створюють враження корупційних.

Скаржник вважає, що не вчиняв дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

З огляду на викладене, на думку скаржника, висновки Комісії в рішенні від 18 лютого 2025 року про нібито вчинення ним діяння, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, є невмотивованими та неправомірними.

Ураховуючи наведене, скаржник Цоєв Д.К. просив скасувати повністю рішення Комісії від 18 лютого 2025 року № 37дп-25 та закрити дисциплінарне провадження.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги прокурора Цоєва Д.К. на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів

Щодо доводів про анонімність скарги Мінковського К.С. і відсутність у Комісії правових підстав для здійснення дисциплінарного провадження та накладення дисциплінарного стягнення

Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону України «Про прокуратуру» дисциплінарне провадження – це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до КДКП із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на вебсайті Офісу Генерального прокурора.

Згідно з рекомендованим зразком дисциплінарної скарги вона повинна містити, зокрема:

інформацію про особу, яка подає дисциплінарну скаргу (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, для адвоката – зазначити № та дату видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката);

адресу місця проживання (перебування) фізичної особи, адресу місцезнаходження юридичної особи (для листування) (поштовий індекс, область, населений пункт, вулиця, номер будинку, квартири);

засоби зв’язку (домашній, робочий або мобільний номер телефону, електронна адреса (за наявності));

статус особи, яка подає дисциплінарну скаргу;

підпис особи, яка подає дисциплінарну скаргу.

Установлено, що доводи прокурора Цоєва Д.К. щодо анонімності скарги Мінковського К.С. досліджувались на засіданні КДКП, яке відбулося 18 лютого 2025 року. Комісія наголосила, що скарга Мінковського К.С. відповідає формі та зразку, установленим КДКП, підписана скаржником, офіційно надійшла на адресу Комісії, зареєстрована у встановленому порядку, ознак анонімності немає. Водночас у рішенні КДКП від 18 лютого 2025 року № 37дп‑25 зазначені обставини не знайшли свого відображення.

Щодо доводів скарги Цоєва Д.К. про відсутність відомостей про фактично нараховану суму заробітної плати та відсутність ключа електронного цифрового підпису

Приписами Закону України «Про запобігання корупції» обов’язок своєчасного та достовірного декларування покладено саме на суб’єктів декларування. Водночас цей обов’язок не опосередкований обов’язком роботодавця або іншого органу повідомляти про необхідність подання декларації чи повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. За порушення вимог фінансового контролю суб’єктами декларування вони несуть відповідальність, установлену законом, у тому числі й дисциплінарну.

Для обчислення суми, яка створює в суб’єкта декларування обов’язок подати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, необхідно брати нарахований розмір «одноразового доходу», оскільки відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Отже, суб’єкт декларування повинен подавати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані в тому разі, коли розмір отриманого доходу, в тому числі нарахованої заробітної плати за основним місцем роботи, одноразово на певну дату перевищує суму в розмірі 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

В оскаржуваному рішенні Комісія не надала належної оцінки доводам прокурора Цоєва Д.К. про те, що дохід, який він отримав 30 січня 2024 року на картковий рахунок, у виді заробітної плати в сумі 132 144,89 грн становив менше 50 прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на 1 січня 2024 року. Комісія також не врахувала, що про фактичний розмір нарахованої заробітної плати в сумі 166 219, 77 грн, яка перевищує зазначений розмір прожиткового мінімуму, Цоєв Д.К. дізнався тільки 12 лютого 2024 року, тобто поза межами десятиденного строку для подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Хоча, як зазначила Комісія у своєму рішенні, ці обставини встановив Ізмаїльський міськрайонний суд у постанові від 21 червня 2024 року у справі № 497/1267/24, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 за частиною другою статті 172⁶ КУпАП (несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Незважаючи на це, самостійно здійснивши приблизний розрахунок отриманого доходу, Цоєв Д.К. учиняв дії, направлені на повідомлення НАЗК про неможливість своєчасного подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані, посилаючись на те, що дія його електронного підпису КНЕДП органів прокуратури України призупинена у зв’язку з його перебуванням у щорічній відпустці.

Комісія, зазначивши в оскаржуваному рішенні, що протягом 2016-2023 років Цоєв Д.К. використовував електронні цифрові підписи АТ «ПриватБанк» та Державної фіскальної служби України, не встановила їх наявності станом на 2024 рік, коли в Цоєва Є.К. виник обов’язок подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.

Висновок Комісії щодо неможливості визнання наведених Цоєвим Д.К. причин несвоєчасного подання повідомлення про суттєві зміни у майновому стані поважними не є достатньо вмотивованим та належним чином обґрунтованим.

Щодо решти доводів скарги Вища рада правосуддя зазначає таке

Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності є порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

КДКП, установивши факт несвоєчасного повідомлення Цоєвим Д.К. про суттєві зміни в майновому стані, зазначила в оскаржуваному рішенні, що це свідчить про наявність у його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 4, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру». Водночас, погодитись із цим висновком Комісії не можна з огляду на таке.

Вища рада правосуддя зауважує, що порядок подання декларації та порядок подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані не є тотожними, регламентуються різними статтями Закону України «Про запобігання корупції».

Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування є додатковим (окремим, відмінним від декларування) заходом здійснення фінансового контролю, що передбачений статтею 52 Закону України «Про запобігання корупції». Частиною четвертою цієї статті встановлено, що суб’єкт декларування у разі суттєвої зміни у майновому стані, а саме отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, у десятиденний строк з моменту отримання доходу, придбання майна або здійснення видатку зобов’язаний повідомити про це НАЗК. Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному вебсайті НАЗК.

Крім того, як вже зазначалося, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області постановою від 21 червня 2024 року у справі № 497/1267/24, яка набрала законної сили та є обов’язковою до виконання всіма органами державної влади на всій території України, установив відсутність у діях ОСОБА1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172⁶ КУпАП (несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані).

Об’єктивна сторона дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», полягає в порушенні порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і не охоплює порушення порядку подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб’єкта декларування (рішення Вищої ради правосуддя від 20 лютого 2018 року № 566/0/15-18).

Те саме стосується і об’єктивної сторони дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру».

Вища рада правосуддя нагадує, що виключно законами України визначаються діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України).

Згідно з офіційним тлумаченням зазначеної норми, яке надав Конституційний Суд України в Рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001, наголошуючи на важливості гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом.

У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.

Беручи до уваги все наведене вище, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що підстави притягнення заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Д.К. до дисциплінарної відповідальності за пунктами 4, 5 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» відсутні.

За результатами розгляду скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Вища рада правосуддя має право скасувати повністю рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора та закрити дисциплінарне провадження (пункт 1 частини п’ятої статті 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 43 Закону України «Про прокуратуру», Вища рада правосуддя

вирішила:

скасувати повністю рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 18 лютого 2025 року № 37дп-25 про накладення дисциплінарного стягнення на заступника керівника Болградської окружної прокуратури Одеської області Цоєва Дмитра Костянтиновича та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені статтею 54 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя