Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана Сергія Михайловича на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 квітня 2025 року (вх. № 1677/0/6-25) надійшла скарга судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 квітня 2025 року доповідачем щодо вказаних матеріалів визначено члена Вищої ради правосуддя Кандзюбу О.В.

Скаргу подано з дотриманням вимог та у строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами перевірки зазначеної скарги член Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. дійшов висновку про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25.

Про засідання Вищої ради правосуддя, призначене на 3 червня 2025 року, суддю Бурхана С.М., скаржника Буртник Х.В. поінформовано своєчасно та належним чином шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Вищої ради правосуддя 3 червня 2025 року прибув представник судді – адвокат Кулик О.І., інші представники судді – адвокати Черкашин І.В., Горбатенко Я.О., суддя Бурхан С.М., а також скаржниця Буртник Х.В. не прибули. Суддя Бурхан С.М. про причини неявки на засідання не повідомив.

Відповідно до частини другої статті 47 Закону України «Про Вищу раду правосуддя суддя може брати участь у розгляді справи самостійно та/або через свого представника. Оскільки у засіданні Вищої ради правосуддя забезпечуватиме процесуальні гарантії та права судді Бурхана С.М. його представник – адвокат Кулик О.І., у Вищої ради правосуддя відсутні поважні причини для перенесення засідання.

Представник судді – адвокат Кулик О.І. підтримав подану суддею скаргу, навів аналогічні доводи, викладені у скарзі судді та просив повністю скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.

На запитання доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. чи обговорював Бурхан С.М. із ОСОБА2 питання про скасування арешту з автомобілів ОСОБА3 та ОСОБА4, представник судді – адвокат Кулик О.І. поінформував про невизнання суддею ОСОБА1 вини у вчиненні кримінального правопорушення.

На запитання доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. чи коригував суддя Бурхан С.М. проєкт клопотання про скасування арешту, представник судді – адвокат Кулик О.І. зазначив, що йому цей факт невідомий.

На запитання доповідача – члена Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В. щодо результатів досудового розслідування у кримінальному провадженні, представник судді – адвокат Кулик О.І. зауважив, що обвинувальний акт вручено судді ОСОБА1, проте підготовче судове засідання наразі не розпочато.

Стислий зміст дисциплінарних скарг. Підстави відкриття дисциплінарної справи та результати її розгляду

Бурхан Сергій Михайлович Указом Президента України від 18 квітня 1997 року № 342/97 призначений на посаду судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області строком на п’ять років. Постановою Верховної Ради України від 7 лютого 2002 року № 3060-III обраний суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області безстроково.

16 жовтня 2024 року до Вищої ради правосуддя (вх. № Б-4321/9/7-24) надійшла дисциплінарна скарга Буртник Х.В. стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. під час здійснення правосуддя у справах № 173/1465/23, № 173/412/24.

Скаржниця зазначила, що з рішення Вищої ради правосуддя від 3 червня 2024 року № 1680/0/15-24 про часткове задоволення клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про тимчасове відсторонення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності (https://hcj.gov.ua/doc/doc/45826, https://youtu.be/yDbbb5UKiD4) їй стали відомі обставини кримінального провадження від 3 липня 2023 року стосовно судді Бурхана С.М.

Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) підозрює суддю ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, визначеного частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України), а саме одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе та для третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах особи, яка надає неправомірну вигоду, та в інтересах третьої особи дій з використанням наданої їй влади.

За версією слідства, 29 травня 2023 року слідчий суддя ОСОБА1 задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на автомобіль марки «FAW», модель СА 3252Р2К2Т1А1, вантажний самоскид та колоди деревини у кримінальному провадженні № ____ від 23 травня 2023 року (справа № 173/1465/23, провадження № 1-кс/173/318/2023, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111204751).

6 лютого 2024 року слідчий суддя Бурхан С.М. задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт на автомобіль «Renault» і причіп у кримінальному провадженні № ____ від 3 лютого 2024 року (справа № 173/412/24, провадження №1-кс/173/105/2024, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116905424).

Після цього, усвідомлюючи можливість скасування накладених ним арештів, слідчий суддя ОСОБА1, за версією слідства, вступив у злочинну змову з ОСОБА2 щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА3 та ОСОБА4 за зняття арештів з автомобілів «FAW», «Renault», деревини та причепа.

Зокрема, 11 лютого 2024 року ОСОБА2 зателефонував ОСОБА4, зазначив, що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «Renault», а також про те, що скасувати арешт на зазначене майно можна за умови надання судді ОСОБА1 неправомірної вигоди в розмірі близько 1500–2000 доларів США, та з метою створення формальних підстав для скасування арешту майна необхідно подати до суду відповідне клопотання.

Надалі суддя ОСОБА1 погодив із ОСОБА2 розмір неправомірної вигоди за зняття арешту з майна (автомобілі «FAW» і «Renault», деревина та причіп) у сумі 2500 доларів США.

11 квітня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що він за надання судді ОСОБА1 неправомірної вигоди в розмірі 2500 доларів США скасує арешти.

12 квітня 2024 року ОСОБА3 та ОСОБА4 за попередньою домовленістю приїхали до місця проживання ОСОБА2, де він отримав від них грошові кошти в сумі 2500 доларів США для подальшого передання частини цих грошових коштів судді ОСОБА1, а також проєкт клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини.

13 квітня 2024 року суддя ОСОБА1 приїхав до місця проживання ОСОБА2 та отримав від нього частину неправомірної вигоди, ознайомився з текстом проєкту клопотання про скасування арешту, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання, а також наголосив на необхідності подати таке клопотання наступного дня та обов’язково прибути на засідання, відомості про дату та час якого надійдуть у смс-повідомленні. Далі ОСОБА2 надіслав ОСОБА4 фото сторінок проєкту клопотання з рукописними написами фрагментів тексту, що підлягали виправленню, а також повідомив про обов’язкову участь заявника в розгляді клопотання в суді.

23 квітня 2024 року суддя Бурхан С.М. розглянув клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини, а також клопотання про скасування арешту автомобіля «Renault» та причепа, які були подані до суду у зв’язку з домовленістю про їх задоволення в разі надання неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА2, задовольнив зазначені клопотання та скасував арешт автомобіля «FAW» і деревини, а також автомобіля «Renault» та причепа.

29 квітня 2024 року судді ОСОБА1 повідомлено про підозру.

Вища рада правосуддя рішенням від 3 червня 2024 року № 1608/0/15-24 тимчасово, до 29 червня 2024 року, відсторонила суддю Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

У дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. звертала увагу, що відповідно до встановленої правоохоронними органами інформації суддя ОСОБА1 узгодив із ОСОБА2 розмір неправомірної вигоди в сумі 2500 доларів США за зняття арешту з майна. Нібито сам був ініціатором надання такої неправомірної вигоди, а також отримав кошти від ОСОБА2 і консультував його щодо правильного оформлення клопотання про зняття арешту з майна, тобто здійснював позапроцесуальне спілкування.

Скаржниця зазначала, що такі дії судді порушують етичні стандарти поведінки судді, а також через їх суспільну небезпечність віднесені законодавцем до злочину. Обставини, викладені в дисциплінарній скарзі, становлять суспільний інтерес, про них неодноразово повідомляли в медіа.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 30 жовтня 2024 року № 3172/2дп/15-24 відкрила стосовно судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. дисциплінарну справу за наявними в діях судді ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу).

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Предметом оцінки Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя були дії судді Бурхана С.М., які перевірялися в межах кримінального провадження № _____ від 13 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, щодо одержання неправомірної вигоди головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 за пособництва ОСОБА2 за ухвалення рішень про скасування арешту майна у кримінальних провадженнях.

НАБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, щодо одержання неправомірної вигоди головою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 за пособництва ОСОБА2 за ухвалення рішень про скасування арешту на майно у кримінальних провадженнях.

29 квітня 2024 року заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименко О.В. склав письмове повідомлення про підозру судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, яке того самого дня вручено ОСОБА1.

Із ухвал Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року (справа № 173/1465/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/111204751), від 6 лютого 2024 року (справа № 173/412/24, https://reyestr.court.gov.ua/Review/116905424) та з копій матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року вбачається, що 23 травня 2023 року на автодорозі Н-08 (Бориспіль – Дніпро – Запоріжжя) між селом Бородаївка та селом Правобережне Кам’янського району Дніпропетровської області працівники поліції зупинили автомобіль марки «FAW», модель СА 3252Р2КТ1А1, державний номерний знак АН 4152 ЕН, який перевозив 15 кубічних метрів колод деревини. Автомобіль «FAW» перебував у користуванні ОСОБА5 та ОСОБА6, власником деревини була фізична особа–підприємець ОСОБА3.

За результатами огляду працівники поліції вилучили автомобіль «FAW» та деревину; розпочато кримінальне провадження № ____ за частиною першою статті 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу).

25 травня 2023 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого, погоджене із процесуальним керівником, про арешт майна – автомобіля «FAW» та деревини – у кримінальному провадженні № ____ від 23 травня 2023 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 246 КК України.

Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М. ухвалою від 29 травня 2023 року задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт, заборонив розпоряджатися та користуватися автомобілем «FAW» і деревиною (судова справа № 173/1465/23, провадження № 1-кс/173/318/2023).

Не погодившись із ухваленим слідчим суддею рішенням, ОСОБА5 та ОСОБА3 оскаржили його до Дніпровського апеляційного суду.

Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду ухвалою від 19 червня 2023 року апеляційну скаргу залишила без задоволення, а рішення слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. – без змін.

За версією слідства 23 червня 2023 року ОСОБА2 засобами телефонного зв’язку повідомив ОСОБА3, що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «FAW» і деревину та що скасувати арешт зазначеного майна можна за умови надання ОСОБА1 неправомірної вигоди.

2 лютого 2024 року в місті Верхньодніпровську Кам’янського району Дніпропетровської області працівники поліції зупинили автомобіль марки «Renault» із причепом. Автомобіль та причіп перебували в користуванні ОСОБА5.

За результатами огляду працівники поліції вилучили автомобіль «Renault» та причіп; розпочато кримінальне провадження № ____ за частиною першою статті 246 КК України (незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу).

5 лютого 2024 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні № ____, погоджене із процесуальним керівником, про арешт автомобіля «Renault» та причепа.

Слідчий суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхан С.М. ухвалою від 6 лютого 2024 року задовольнив клопотання слідчого та наклав арешт шляхом заборони розпоряджатися та користуватися автомобілем «Renault» і причепом (судова справа № 173/412/24, провадження № 1-кс/173/105/2024).

За версією слідства, після накладення арешту на автомобіль «Renault» та причіп суддя ОСОБА1 вступив у змову з ОСОБА2 щодо одержання неправомірної вигоди від ОСОБА3 та ОСОБА4 за зняття арешту з автомобілів «FAW», «Renault», деревини та причепа.

11 лютого 2024 року ОСОБА2 засобами телефонного зв’язку поінформував ОСОБА4, що йому відомо про накладення арешту на автомобіль «Renault», а скасувати арешт зазначеного майна можна за умови надання ОСОБА1 неправомірної вигоди в сумі 1500–2000 доларів США, а також що з метою створення формальних підстав для скасування арешту майна необхідно подати до суду відповідне клопотання.

Згодом, з 18 березня 2024 року до 11 квітня 2024 року, ОСОБА1 узгодив із ОСОБА2 розмір грошових коштів за зняття арешту з майна у сумі 2500 доларів США. 11 квітня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що за надання ОСОБА1 за посередництва ОСОБА2 2500 доларів США суддя скасує вказаний арешт, для цього ОСОБА4 необхідно приїхати до ОСОБА2 та передати неправомірну вигоду.

Наступного дня, 12 квітня 2024 року, ОСОБА3 та ОСОБА4 за попередньою домовленістю приїхали до місця проживання ОСОБА2, де ОСОБА2 отримав від ОСОБА4 грошові кошти в сумі 2500 доларів США для подальшого передання частини цих грошових коштів ОСОБА1 за ухвалення ним рішення про зняття арешту з автомобілів, причепа та деревини.

Під час цієї зустрічі ОСОБА4 передав ОСОБА2 проєкт клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревину.

Наступного дня, 13 квітня 2024 року, ОСОБА1 приїхав до місця проживання ОСОБА2, де із 17:42 до 18:03 отримав від ОСОБА2 частину грошових коштів, які ОСОБА2 отримав від ОСОБА4, ознайомився з наданим йому ОСОБА2 текстом проєкту клопотання про скасування арешту, дав вказівки щодо коригування тексту клопотання, а також наголосив на необхідності подати таке клопотання наступного дня та обов’язково прибути на засідання, відомості про дату та час якого надійдуть у смс-повідомленні.

ОСОБА2 надіслав ОСОБА4 фотографії першої та четвертої сторінок проєкту клопотання з рукописними написами фрагментів тексту, які необхідно було виправити, а також повідомив про обов’язкову участь заявника у розгляді клопотання в суді.

23 квітня 2024 року Бурхан С.М. розглянув клопотання про скасування арешту автомобіля «FAW» та деревини (судова справа № 173/1465/23), а також клопотання про скасування арешту автомобіля «Renault» та причепа (судова справа № 173/412/24), подані до суду у зв’язку з домовленістю про їх задоволення в разі надання неправомірної вигоди за пособництва ОСОБА2, задовольнив зазначені клопотання та скасував арешт автомобіля «FAW» та деревини, а також автомобіля «Renault» та причепа.

Вища рада правосуддя рішенням від 3 червня 2024 року № 1608/0/15-24 тимчасово, до 29 червня 2024 року, відсторонила суддю Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Вища рада правосуддя рішенням від 25 червня 2024 року № 1941/0/15-24 продовжила судді Бурхану С.М. строк тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності до 25 серпня 2024 року.

28 лютого 2025 року завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року, стороні захисту надано доступ до матеріалів досудового розслідування в порядку статті 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Вищий антикорупційний суд вироком від 6 березня 2025 року у справі № 991/1354/25 затвердив угоду від 13 лютого 2025 року про визнання винуватості, зі змінами до неї від 6 березня 2025 року, яку укладено між прокурором третього відділу управління процесуального керівництва, підтримання публічного обвинувачення та представництва у суді Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Стельмахом А.В. та підозрюваним ОСОБА2, за участю захисника – адвоката Денисенка М.М., та яку погоджено заступником керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури А. Синюком, у кримінальному провадженні № ____ від 5 лютого 2025 року.

ОСОБА2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною п’ятою статті 27, частиною третьою статті 368 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 13 лютого 2025 року покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пʼять) років.

Відповідно до вироку ОСОБА2 підтвердив позапроцесуальне спілкування із суддею ОСОБА1 з метою ухвалення судових рішень за неправомірну вигоду.

Під час розгляду дисциплінарної справи Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дослідила та проаналізувала відеозаписи, протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протокол допиту ОСОБА4 та інші окремі матеріали кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року, зокрема:

Позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 з ОСОБА2 підтверджується, зокрема відеозаписом їхньої розмови від 14 квітня 2024 року, зробленим за результатами проведення НСРД на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року № 750т. Зміст розмови зафіксовано протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23 квітня 2024 року № 2952т/55/103-2024.

З перегляду цього відеозапису встановлено, що суддя ОСОБА1 спілкується з ОСОБА2, перебуваючи на подвір’ї його будинку. З розмови між ними та відеозапису їхніх дій можна зрозуміти, що мова йде про скасування арешту. ОСОБА1 повідомляє ОСОБА2, що особи які подали клопотання про скасування арешту, мають обов’язково бути присутніми в суді, про дату, час засідання їм надійде смс-повідомлення, а також зазначив про необхідність корегування проєкту клопотання шляхом зазначення повної адреси, номера телефону.

Про цю розмову, яка відбулася із суддею ОСОБА1 14 квітня 2024 року, ОСОБА2, як зафіксовано у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23 квітня 2024 року № 2952т/55/103-2024, одразу в телефонній розмові повідомив ОСОБА4 та переказав усе, що запропонував зробити суддя ОСОБА1.

Крім того, згідно із протоколом допиту ОСОБА4 від 15 квітня 2024 року, ОСОБА4 передав ОСОБА2 проєкт клопотання про зняття арешту з автомобіля «FAW», державний номерний знак АН 4152 ЕН, і сказав ОСОБА2 запитати у судді ОСОБА1, чи потрібно щось змінювати в тексті. Проєкт клопотання був у прозорому файлі.

ОСОБА4 також зазначив, що приблизно о 18 годині на його номер телефону ____ (у месенджері Whatsapp) зателефонував ОСОБА2 та повідомив, що суддя ОСОБА1 висловив низку зауважень стосовно проєкту клопотання, а саме що необхідно написати повну адресу та номер телефону, на останній сторінці викреслити те, що закреслено, а також дописати. ОСОБА2 у месенджері Whatsapp надіслав фотографії першої та останньої сторінок клопотання про скасування арешту, на яких було внесено такі зміни:

зверху на першій сторінці було дописано «Полний адрес» та «____»;

на останній сторінці у фразі «Частково скасувати арешт…» закреслено слово «Частково»;

на останній сторінці закреслено слово «у частині заборони права володіння та користування автомобілем»;

на останній сторінці дописано фразу «Зобов’язати Верхньодніпровський райн від поліції».

Те, що на зазначеному відео саме суддя ОСОБА1, підтвердив його представник під час засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Крім того, фіксацію зображення судді ОСОБА1, ОСОБА2 та їхніх висловлювань на цьому відео, а також телефонне повідомлення ОСОБА2 ОСОБА4 підтверджуються висновками експертиз, які було проведено у кримінальному провадженні № ____ та надано на запит доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

Зокрема, відповідно до копії висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 9 вересня 2024 року № СЕ-19-24/45855-ВЗ у розмовах на фонограмах файлів з назвами: «04.04.2024 18;28.ogg», «15.04.2024 14.8.ogg», «17.04.2024.ogg», «18.04.2024 - 2.ogg», «18.04.2024.ogg», а також у розмовах на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2).mр4», «14.04.2024.mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, брав участь ОСОБА2

Слова та фрази, промовлені ОСОБА2 у розмові на фонограмі файлу з назвою «04.04.2024 18;28.ogg», що міститься на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, загалом відповідають реплікам, позначеним індексом «Б» в тексті протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.04.2024 № 2952т/55/103-2024 в цій розмові.

Слова та фрази, промовлені ОСОБА2 у розмовах на фонограмах файлів з назвами: «15.04.2024 l4.8.ogg», «17.04.2024.ogg», «18.04.2024 - 2.ogg», «18.04.2024.ogg», а також у розмовах на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2).mp4», «14.04.2024.mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, загалом відповідають реплікам, позначеним індексом «О» в тексті протоколу проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.04.2024 № 2952т/55/103-2024, відповідно в цих розмовах.

Питання постанови щодо виявлення ознак монтування на фонограмах файлів з назвами: «04.04.2024 l8;28.ogg», «15.04.2024 14.8.ogg», «17.04.2024.ogg», «18.04.2024 - 2.ogg», «18.04.2024.ogg», «23.04.2024.ogg», а також на відеофонограмах файлів з назвами: «14.04.2024 (2).mp4», «14.04.2024.mp4». «15.04.2024.mp4», що містяться на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, не вирішувалось у зв’язку з відсутністю оригінального пристрою запису й додаткового обладнання, за допомогою яких були створені (зафіксовані) об’єкти дослідження на зазначеній вище карті пам’яті, для проведення експертних експериментів.

Відповідно до копії висновку експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 28 жовтня 2024 року № СЕ-19-24/65417-ВЗ у розмовах на фонограмах файлу з назвою «14.04.2024 (2).mp4», що міститься на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, брав участь ОСОБА1.

Слова та фрази, промовлені ОСОБА1 у розмові на відеофонограмі файлу з назвою «14.04.2024 (2).mр4», що міститься на карті пам’яті micro SD Kingston 16 GB, інв. № 677т/2024 від 30.03.2024, загалом відповідають реплікам, позначеним індексом «Б» в тексті розмови «14.04.2024... початок розмови о 17:42 год.» у протоколі проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем від 23.04.2024 № 2952т/55/103-2024.

На позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 та ОСОБА2 вказують також обставини, викладені у вироку Вищого антикорупційного суду від 6 березня 2025 року у справі № 991/1354/25, яким затверджено угоду від 13 лютого 2025 року про визнання винуватості, зі змінами до неї від 6 березня 2025 року.

У зазначеному вироку підтверджено обставини, які встановлено під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____ від 13 липня 2023 року, зокрема факт спілкування та координацію дій судді ОСОБА1 та ОСОБА2, корисливу мету такого спілкування, надання суддею порад щодо оформлення клопотання про зняття арешту, отримання та передання коштів за ухвалення суддею рішень про зняття арешту.

Позапроцесуальне спілкування судді ОСОБА1 і ОСОБА2, обставини та мета такого спілкування також підтверджуються в сукупності матеріалами кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року, які долучені до клопотання заступника Генерального прокурора – керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Клименка О.В. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. від здійснення правосуддя у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності (справа № 8605/0/8-24), а саме:

заявою ОСОБА3 про вимагання суддею Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА1 неправомірної вигоди за зняття арешту з транспортного засобу;

показаннями свідка ОСОБА3 від 11 вересня 2023 року, відповідно до яких 1 вересня 2023 року ОСОБА3 разом зі своїм компаньйоном по бізнесу ОСОБА4 прибули до ОСОБА2 для повернення боргу в сумі 400 доларів США і під час розмови ОСОБА2 повідомив ОСОБА3 та ОСОБА4, що для зняття арешту з автомобіля «FAW» та деревини необхідно надати неправомірну вигоду судді ОСОБА1 за посередництва ОСОБА2, однак суддя ОСОБА1 на той час перебував на лікарняному, тому це питання мало бути вирішено пізніше;

показаннями свідка ОСОБА3 від 5 грудня 2023 року, відповідно до яких 1 грудня 2023 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що скасування арешту з автомобіля за надання ОСОБА1 неправомірної вигоди може відбутися до кінця грудня 2023 року;

показаннями свідка ОСОБА4 від 18 січня 2024 року, відповідно до яких 7 січня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що найближчим часом він привезе йому рішення про скасування арешту, у зв’язку з чим він має передати йому певну суму грошей для ОСОБА1, не уточнивши точну суму;

показаннями свідка ОСОБА4 від 13 лютого 2024 року, відповідно до яких 11 лютого 2024 року ОСОБА2 запитав у ОСОБА4, чи не на його автомобіль нещодавно було накладено арешт, маючи на увазі вилучення та подальше накладення арешту на автомобіль «Renault» із причепом слідчим суддею Бурханом С.М., та запропонував ОСОБА4 надати неправомірну вигоду ОСОБА1 за скасування арешту цього автомобіля;

протоколом огляду та вручення грошових коштів від 12 квітня 2024 року, відповідно до якого НАБУ вручило ОСОБА4 грошові кошти в сумі 2500 доларів США;

протоколом від 12 квітня 2024 року огляду проєкту клопотання про часткове скасування арешту майна, який згодом було передано ОСОБА2;

показаннями свідка ОСОБА4 від 15 квітня 2024 року, відповідно до яких 16 або 18 лютого 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що той має позичити ОСОБА2 4000 доларів США до кінця місяця, уточнивши, чи зрозумів це ОСОБА4, маючи на увазі передання неправомірної вигоди для ОСОБА1 під виглядом позики, але в подальшому 11 квітня 2024 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4, що розмір неправомірної вигоди становить 2500 доларів США і її вже потрібно надати. 12 квітня 2024 року ОСОБА4 та ОСОБА3 приїхали до ОСОБА2 у його будинок на вулиці АДРЕСА2, де передали ОСОБА2 грошові кошти в розмірі 2500 доларів США для їх передачі ОСОБА1;

протоколом від 15 квітня 2024 року огляду мобільного телефона ОСОБА4, у якому зафіксовано отримання від ОСОБА2 фотографій сторінок клопотання про часткове скасування арешту в судовій справі № 173/1465/23 з рукописними правками, озвученими суддею ОСОБА1;

протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 27 листопада 2023 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 19 липня 2023 року № 1976т, а саме: аудіо-, відеоконтроль ОСОБА2, відповідно до якого 1 вересня 2023 року ОСОБА2 повідомив ОСОБА4 та ОСОБА3, що суддя ОСОБА1 хворів, потім захворіла його секретар, і що ОСОБА2 певний час не спілкувався з ОСОБА1, однак планує обговорити скасування арешту автомобіля за надання неправомірної вигоди, але ОСОБА1 це питання буде обговорювати тільки з ОСОБА2;

протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 21 грудня 2023 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 13 вересня 2023 року № 2447т, а саме: аудіо-, відеоконтроль ОСОБА2, відповідно до якого ОСОБА2 обговорював з ОСОБА1 арештований автомобіль, у скасуванні арешту на який зацікавлений ОСОБА4;

протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії від 11 січня 2024 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 7 грудня 2023 року № 3068т, а саме: зняття інформації з електронних інформаційних систем ОСОБА2, відповідно до якого 22 грудня 2023 року ОСОБА1 повідомив ОСОБА2, що питання (вірогідно щодо зняття арешту на автомобіль) планує вирішити після свят;

протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтролю особи від 26 лютого 2024 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 1 лютого 2024 року № 219т, відповідно до якого 19 лютого 2024 року ОСОБА2 повідомив, що за 4000 доларів США ОСОБА1 скасує арешт автомобіля;

протоколом проведення негласних слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем ОСОБА2 від 26 лютого 2024 року, складеним на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 1 лютого 2024 року № 220т, відповідного до якого 11 лютого 2024 року ОСОБА2 запитав у ОСОБА4, чи не на його автомобіль було нещодавно накладено арешт, маючи на увазі вилучення та подальше накладання арешту на автомобіль «Renault» із причепом слідчим суддею ОСОБА1, та запропонував ОСОБА4 надати ОСОБА1 за скасування арешту цього автомобіля 1500 – 2000 доларів США, а також подати до суду клопотання про зняття арешту. Крім того, 22 лютого 2024 року ОСОБА1 повідомляв ОСОБА2 про необхідність дотримуватися заходів конспірації під час одержання від ОСОБА4 та ОСОБА3 коштів за зняття арешту з майна;

протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з електронних інформаційних систем ОСОБА2 від 23 квітня 2024 року, складеним на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року № 750т, відповідного до якого 4 квітня 2024 року ОСОБА4 запитав у ОСОБА2, планується чи ні надання ОСОБА1 коштів за зняття арешту з автомобіля, а в разі, якщо не планується, то ОСОБА4 виплатить вартість автомобіля його фактичному користувачу, закривши це питання;

протоколом проведення негласної слідчої (розшукової) дії аудіо-, відеоконтроль стосовно особи від 23 квітня 2024 року, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 28 березня 2024 року № 751т, відповідно до якого 12 квітня 2024 року ОСОБА4 та ОСОБА3 приїхали до ОСОБА2 у його будинок на вулиці АДРЕСА2, де передали ОСОБА2 грошові кошти в розмірі 2500 доларів США для їх передання ОСОБА1, а також надали ОСОБА2 проєкт клопотання про скасування арешту на автомобіль «FAW» та деревину в судовій справі № 173/1465/23 для узгодження з ОСОБА1 правильності його складання та можливості подання до суду;

протоколом від 24 квітня 2024 року обшуку в квартирі ОСОБА1 за адресою: АДРЕСА1, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2024 року (справа 991/3196/24), у якій виявлено купюри номіналом 100 доларів США PB52715533F, РВ52715521F, РВ52715534F, РВ52715548F, РВ52715522F, РВ52715524F, РВ52715523F, РВ52715535F, РВ52715539F, РВ52715540F, РВ52715542F, РВ52715541F, РВ52715543F, РВ52715545F, РВ52715546F, РВ52715544F, РВ52715547F, РВ08099971G, РВ52715532F, РВ52715531F, які попередньо під контролем було передано ОСОБА2 як неправомірну вигоду для ОСОБА1;

протоколом від 24 квітня 2024 року обшуку в будинку ОСОБА2 за адресою: АДРЕСА2, у якому виявлено купюри номіналом 100 доларів США FК55415155А, НВ60167275В, FF21961211А, КВ26717859L, НF65795406D, дві з яких попередньо під контролем було передано ОСОБА2 як неправомірну вигоду для ОСОБА1;

протоколом від 24 квітня 2024 року обшуку в будинку ОСОБА1 за адресою: АДРЕСА3, складеним на підставі ухвали Вищого антикорупційного суду від 16 квітня 2024 року, у якому виявлено купюри номіналом 100 доларів США РВ52715536F та РВ52715538F, які попередньо під контролем було передано ОСОБА2 як неправомірну вигоду для ОСОБА1.

Стислий зміст висновків Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, наведених у оскаржуваному рішенні

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що досліджені під час дисциплінарного провадження докази свідчать про позапроцесуальне спілкування судді Бурхана С.М. з ОСОБА2 з корисливою метою для координації дій, щоб забезпечити ухвалення суддею судових рішень на користь ОСОБА3 та ОСОБА4.

Замість того, щоб відповідно до вимог законодавства демонструвати незалежність та неупередженість, припинити та не допускати впливу ОСОБА2 на ухвалення рішень, суддя Бурхан С.М. брав активну участь у реалізації їхнього задуму, узгодженні дій учасників справи, давав через ОСОБА2 прямі настанови ОСОБА3 та ОСОБА4, як вони повинні діяти, яке подати клопотання, коли саме, що потрібно виправити в тексті клопотання.

Після такого спілкування та передання ОСОБА2 частини суми грошей, одержаних ОСОБА2 від ОСОБА4, суддя Бурхан С.М. розглянув 23 квітня 2024 року клопотання про скасування арешту майна автомобіля «FAW» та деревини (судова справа № 173/1465/23), а також клопотання про скасування арешту автомобіля «Renault» та причепа (судова справа № 173/412/24).

З огляду на викладене Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді Бурхана С.М. порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Наведені в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. та встановлені під розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про наявність у діях судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. під час розгляду справ № 173/1465/23, № 173/412/24 складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, та є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Оскільки встановлені обставини свідчать про умисність дій судді Бурхана С.М., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що дисциплінарний проступок суддя Бурхан С.М. допустив, усвідомлюючи протиправність своїх дій, чим завдав істотної шкоди правосуддю.

Така поведінка судді під час виконання професійних обов’язків викликає обґрунтовані сумніви у здатності судді безсторонньо виконувати свої функції, порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя.

Узагальнені доводи скарги судді Бурхана С.М. на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25

У скарзі суддя Бурхан С.М. зазначив, що в основу оскаржуваного рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя покладено матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № ____. Вважає, інтерпретація установлених Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя є неправильною та суперечить фактичним обставинам, оскільки одні й ті самі фактичні обставини є предметом одночасного розгляду у двох органах (Вища рада правосуддя та орган досудового розслідування чи суд), уповноважених приймати рішення різного юрисдикційного характеру.

На сьогодні зазначене кримінальне провадження перебуває на стадії досудового слідства, обвинувальний акт не вручено, судовий розгляд не розпочато, вирок (у тому числі такий, що набрав законної сили) – не ухвалено, або будь-яке інше остаточне рішення не прийнято.

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення, як зазначив суддя, не є тотожними поняттями, і дисциплінарне провадження не може підміняти кримінального провадження.

Суддя Бурхан С.М також звернув увагу на неможливість покладення доказів, отриманих у кримінальному провадженні, в основу дисциплінарного провадження.

Крім того, суддя Бурхан С.М. наголосив на упередженості члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., яка, на його переконання, вплинула на розгляд дисциплінарного провадження та становить суттєве порушення процесу.

За наведених обставин суддя Бурхан С.М. висловив прохання скасувати рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Висновки Вищої ради правосуддя за результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25

Перевіривши доводи скарги, зміст рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25, матеріали дисциплінарної справи, Вища рада правосуддя дійшла таких висновків.

Згідно з положеннями статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка, зокрема, розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора.

Статтею 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.

Згідно із частиною другою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до Вищої ради правосуддя має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.

За частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права.

У пункті 123 рішення від 9 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України» ЄСПЛ зазначив, що згідно з його практикою навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов’язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає пункту 1 статті 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у зазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції» (рішення від 10 лютого 1983 року у справі «Альбер і Ле Конт проти Бельгії», пункт 29, та рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 42). У межах скарги за статтею 6 Конвенції, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайян проти Сполученого Королівства», пункти 44–47, та рішення від 14 листопада 2006 року у справі «Цфайо проти Сполученого Королівства», заява № 60860/00, пункт 43).

Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи (палати) стосовно суддів фактично є квазісудом у розумінні статті 6 Конвенції.

Дисциплінарна відповідальність за юридичною природою істотно відрізняється від кримінальної за підставами, процедурою реалізації, колом суб’єктів, а також характером і наслідками стягнень.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 квітня 2019 року (провадження № 11-945сап18), від 19 травня 2021 року у справі № 9901/997/18 (провадження № 11-291заі20), від 12 вересня 2024 року (провадження № 11-138сап24), дисциплінарна і кримінальна відповідальність належать до різних видів юридичної відповідальності, а тому їх застосування з огляду на положення статті 4 Протоколу № 7 до Конвенції, частини першої статті 61 Конституції України не є взаємовиключним.

Кримінальна та дисциплінарна відповідальність є відокремленими правовими інститутами з різними підставами, порядком застосування, колом суб’єктів, характером стягнень, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Бурхана С.М. та одночасне існування кримінального провадження щодо ОСОБА1 не суперечать принципам справедливості та пропорційності, а отже, не є подвійним притягненням до відповідальності за одне й те саме порушення.

ЄСПЛ у своїй практиці дотримується позиції, що притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа у кримінальному провадженні була виправданою, не є порушенням статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Позиції, наведені в зазначених рішеннях ЄСПЛ, Велика Палата Верховного Суду врахувала в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

Щодо стандарту доказування у дисциплінарному провадженні Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Законом України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» (далі – Закон № 3378-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якою встановлено порядок розгляду дисциплінарної справи.

Законом № 3378-ІХ статтю 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповнено частиною шістнадцятою, відповідно до якої підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави. Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Зазначена норма Закону України «Про Вищу раду правосуддя» набрала чинності з 19 жовтня 2023 року.

Згідно з матеріалами дисциплінарного провадження Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи стосовно судді Бурхана С.М. діяла відповідно до положень Закону України «Про Вищу раду правосуддя», чинних на день розгляду справи та ухвалення рішення в цій справі.

Перевіряючи наявність у поведінці судді Бурхана С.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала в сукупності матеріали дисциплінарного провадження, дослідила наявні окремі матеріали кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року.

Щодо доводів судді Бурхана С.М. про те, що підставою притягнення його до дисциплінарної відповідальності може бути вирок чи інше судове рішення, ухвалене за наслідками розгляду кримінального провадження № ____ від 13 липня 2023 року, а також щодо твердження про неналежність використання під час дисциплінарного провадження матеріалів зазначеного кримінального провадження, Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Вища рада правосуддя, як і її дисциплінарні органи, не досліджує питання наявності або відсутності вини судді Бурхана С.М. у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки перебіг кримінального провадження не має значення для розгляду питання про дисциплінарну відповідальність судді, крім випадків, прямо передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Дисциплінарний проступок та кримінальне правопорушення не є тотожними поняттями. Цілком можливим є притягнення особи за одні й ті самі дії і до дисциплінарної, і до кримінальної або адміністративної відповідальності. Це не суперечить Основному Закону України, який забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (частина перша статті 61).

Питання про вину особи у вчиненні злочину (кримінального правопорушення), безумовно, може вирішити лише суд. Водночас виключні повноваження встановлювати відсутність або наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку надані дисциплінарному органу – Дисциплінарним палатам Вищої ради правосуддя (стаття 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Під час дисциплінарного провадження надається оцінка лише фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у поведінці судді складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішення в межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.

Рішення будь-яких органів, у тому числі вирок суду, не можуть бути обов’язковими для дисциплінарного органу, який має право і водночас зобов’язаний самостійно визначити наявність у діях особи складу дисциплінарного проступку. Тим паче дисциплінарний орган не може бути обмежений у здійсненні своїх повноважень щодо дисциплінарного провадження через відсутність рішення компетентного органу в іншій процедурі, зокрема через відсутність вироку суду за фактами, які можуть бути одночасно підставами притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності. Так само рішення дисциплінарного органу не має жодного правового значення і для суду під час розгляду кримінального провадження чи справи про адміністративне правопорушення.

Саме таку правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 800/454/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17, від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), у яких Велика Палата зазначила, що обов’язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення цієї особи до дисциплінарної відповідальності.

Такого висновку дійшла також Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія), яка 13 березня 2017 року на 110-й пленарній сесії прийняла Висновок № 880/2017 щодо кримінальної відповідальності суддів, у пункті 53 якого зазначено: «Кримінальна і дисциплінарна відповідальності не є взаємовиключними: дисциплінарні санкції можуть так само застосовуватися у кримінальній справі з виправдувальним вироком, крім того, той факт, що кримінальну справу не порушено через неможливість встановити кримінальну провину або факти, не означає, що відповідним суддею не було скоєно ніяких дисциплінарних порушень, саме через різний характер обох типів відповідальності»; «важливість незалежності суддів під час виконання ними суддівських функцій не означає, що судді не повинні нести відповідальності. Необхідно забезпечити баланс між їхньою недоторканністю як засобом захисту від тиску і неправомірних дій з боку органів влади та приватних осіб (функціональна недоторканність) і тим фактом, що вони не повинні бути над законом (відповідальність)»; «якщо неправомірна поведінка судді здатна підірвати суспільну довіру до судової влади, в інтересах суспільства порушити дисциплінарне провадження щодо цього судді».

Це засвідчує, що факти, які встановлені під час розслідування кримінального провадження, можуть і навіть повинні використовуватись для дисциплінарної відповідальності, навіть у разі, коли у кримінальному провадженні недостатньо доказів для доведення вини.

Надаючи оцінку поясненням судді Бурхана С.М. та його представника, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя керувалася тим, що дисциплінарний орган не оцінює доказів, які використовує сторона обвинувачення в межах кримінального провадження, щодо їх належності та допустимості, а лише надає правову оцінку обставинам наявності або відсутності в поведінці судді ознак дисциплінарного проступку. Оцінку належності та допустимості доказів надасть відповідний суд під час розгляду по суті обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо судді ОСОБА1.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 травня 2024 року (провадження № 11-22сап24), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/789/18 дійшла висновку щодо можливості використання таких доказів, як протоколи НСРД, під час дисциплінарного провадження, пославшись, зокрема, на постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня та 29 січня 2019 року (справи № 800/454/17 та № 9901/728/18 відповідно).

Дисциплінарна палата не може досліджувати правомірність пред’явленої судді підозри або надавати оцінку пред’явленому судді обвинуваченню, у тому числі не досліджує питання наявності або відсутності вини судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Вища рада правосуддя погоджується з висновками Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, що в межах наданих їй повноважень не вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення судді ОСОБА1, а лише перевіряє викладені в дисциплінарній скарзі Буртник Х.В. обставини на предмет дотримання вимог, що висуваються до судді, та наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку.

Установлені під час дисциплінарного провадження факти та обставини мають значення тільки для ухвалення рішень дисциплінарним органом у межах своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний, зокрема: дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Високі стандарти поведінки полягають у тому, що суддя як на роботі, так і поза її межами, в повсякденному житті має демонструвати таку поведінку, щоб учасники процесу та оточуючі бачили в ньому еталон порядності і справедливості – високоморальну, чесну, стриману, врівноважену людину. При цьому суддя має не лише подавати особистий приклад, а й пропагувати етичну поведінку серед учасників процесу та оточуючих, вимагати етичної поведінки від інших.

Неналежна поведінка суддів підриває упевненість громадян у справедливості судової системи. Судді мають усвідомлювати і пам’ятати, що вони перебувають під постійним та пильним контролем громадськості. У зв’язку із цим будь-який суддя повинен погодитися з обмеженнями, пов’язаними з дотриманням етичних норм, які на нього покладаються відповідно до його статусу. Ці обмеження можуть здаватися обтяжливими для пересічного громадянина, але суддя має дотримуватись таких обмежень добровільно та свідомо (Коментар до Кодексу суддівської етики, затверджений рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, у редакції чинній на момент допущення суддею Бурханом С.М. неправомірної поведінки).

Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів (далі – КРЄС) вважає, що кожен окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання суддівської незалежності на інституційному та індивідуальному рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов’язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку № 3 (2002) КРЄС).

Згідно з пунктом 22 Висновку № 3 (2002) КРЄС суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності судової системи: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.

Щодо тверджень судді Бурхана С.М. про упередженість доповідача – члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. під час розгляду дисциплінарної справи за скаргою Буртник Х.В. Вища рада правосуддя вважає за доцільне зазначити таке.

Відповідно до частини п’ятої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя зобов’язаний відмовитися від участі у розгляді питання, якщо: 1) він перебуває у родинних чи інших особистих стосунках із суддею, кандидатом на посаду судді чи прокурором, стосовно якого розглядається питання, а також особою, яка звернулася зі скаргою до Вищої ради правосуддя; 2) він особисто, прямо чи побічно заінтересований у справі, яку розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

Підстави та порядок відводу члена Вищої ради правосуддя наведені у статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Згідно із частиною першою цієї норми член Вищої ради правосуддя не може брати участі в розгляді питання та підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член Вищої ради правосуддя повинен заявити самовідвід.

З огляду на положення статті 33 цього Закону підстави для відводу (самовідводу) члена Вищої ради правосуддя можна поділити на безумовні (чітко визначені законом) та оціночні (вимагають оцінки). До безумовних належать родинні відносини з особою, стосовно якої розглядається питання, а також з особою, яка звернулася зі скаргою. Оціночними є такі обставини, які можуть свідчити про особисту, пряму чи побічну зацікавленість у результаті справи, інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості.

Факт особистої заінтересованості в результаті справи повинен ґрунтуватися на доказах. Ця підстава застосовується лише у випадку доведеності, що член Вищої ради правосуддя прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи. Для встановлення упередженості потрібні докази, які свідчили б про наявність заінтересованості в результатах розгляду справи.

Відповідно до частини другої статті 33 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену Вищої ради правосуддя може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.

У бланках для ознайомлення учасників дисциплінарної справи з правами та обов’язками, які Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя неодноразово надсилала судді Бурхану С.М. разом із повідомленнями про дату, час і місце розгляду дисциплінарної справи щодо нього, роз’яснено, зокрема, право судді заявляти відводи членам дисциплінарного органу.

Матеріали дисциплінарної справи містять відомості про те, що суддя Бурхан С.М. реалізував своє право на заявлення відводу члену Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселку Р.А.

Крім того, представники судді Бурхана С.М. – адвокати Горбатенко Я.О. (4 грудня 2024 року) та Черкашин І.В. (15 та 29 січня 2025 року з доповненням), також подавали заяви про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. із зазначених у них підстав.

Відповідно до пункту 8.3, абзацу другого пункту 8.7 Регламенту Вищої ради правосуддя заява про відвід (самовідвід) члена Дисциплінарної палати чи іншого органу Вищої ради правосуддя розглядається Дисциплінарною палатою чи органом, до повноважень якого віднесено розгляд відповідної скарги чи питання. Якщо під час ухвалення рішення про відвід (самовідвід) голоси членів Вищої ради правосуддя, які беруть участь у засіданні її органу, розділилися порівну, головуючий на засіданні або секретар передає заяву про відвід (самовідвід) на розгляд Вищої ради правосуддя.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розглянула в межах своїх повноважень заяву судді Бурхана С.М. та заяви його представників – адвокатів Горбатенка Я.О. (4 грудня 2025 року), Черкашина І.В. (15 січня 2025 року), та за результатами їх розгляду постановила ухвали від 20 листопада 2024 року № 3362/2дп/15-24, від 4 грудня 2024 року № 3532/2дп/15-24, від 15 січня 2025 року № 63/2дп/15-25 про відмову в задоволенні цих заяв.

Вища рада правосуддя ухвалою від 6 лютого 2025 року № 196/0/15-25 також відмовила в задоволенні заяви представника судді Бурхана С.М. – адвоката Черкашина І.В. (29 січня 2025 року), з доповненням про відвід члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

Отже, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя та Вища рада правосуддя не встановили підстав для відводу члена Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. від розгляду дисциплінарної справи.

Пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок недбалості допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

За результатами розгляду скарги на рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності Вища рада правосуддя дійшла висновку, що доводи, викладені у скарзі, не спростовують правильності викладених у цьому рішенні висновків про наявність у діях судді Бурхана С.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.

Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.

Частиною другою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Вища рада правосуддя за результатами розгляду скарги дійшла висновку, що Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя правильно кваліфікувала дії судді Бурхана С.М. як істотний дисциплінарний проступок, доводи скарги не спростовують правильності встановлених дисциплінарним органом обставин та наведених в оскаржуваному рішенні висновків.

Застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді звільнення судді з посади є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку, оскільки Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя врахувала їх характер, негативні наслідки для авторитету судової влади, ступінь вини судді та інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, а отже рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана С.М. до дисциплінарної відповідальності підлягає залишенню без змін.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

залишити без змін рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 2 квітня 2025 року № 694/2дп/15-25 про притягнення судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Бурхана Сергія Михайловича до дисциплінарної відповідальності.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя