Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Захарченко Максим Сергійович, здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги Кривицького Валентина Болеславовича стосовно судді Ківерцівського районного суду Волинської області Корецької Вікторії Віталіївни,
встановив:
до Вищої ради правосуддя 7 березня 2025 року за вхідним № 115/0/13-25 надійшла дисциплінарна скарга Кривицького В.Б. стосовно судді Ківерцівського районного суду Волинської області Корецької В.В.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 7 березня 2025 року вказану скаргу передано дисциплінарному інспектору Захарченку М.С. для проведення попередньої перевірки.
Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя врегульовано Законом України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
Вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою встановлені статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частинами першою – третьою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.
Дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості:
1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку;
2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу;
3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді;
4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному вебпорталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1313/0/15-23 (з наступними змінами рішенням Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 803/0/15-24) затверджено зразок скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарної скарги), яка розміщена на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
Тобто, законом встановлені вимоги до форми та змісту дисциплінарної скарги, а також порядок її подачі до Вищої ради правосуддя.
Здійснюючи попередню перевірку дисциплінарної скарги Кривицького В.Б. слід звернути увагу на стилістику викладу змісту скарги.
Так, подана дисциплінарна скарга містить сентенції наступного змісту: «Суддя Корецька В.В. перебуває в дружніх відносинах із сім’єю ІНФОРМАЦІЯ1. Взаємна теплота відносин пояснюється тим, що чоловік Корецької В.В. – ОСОБА1 протягом тривалого часу разом із ОСОБА2 обіймали посади в органах прокуратури Волинської області», «… сім’ї ІНФОРМАЦІЯ2 та ІНФОРМАЦІЯ1 об’єднує наявність кумівських відносин», «…Корецька В.В… аж ніяк не переймалась виконанням завдань кримінального провадження, а виключно створенням режиму максимального сприяння…».
Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав.
Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
За результатами попередньої перевірки встановлено, що Кривицький В.Б. у тексті поданої скарги фактично звинувачує суддю Ківерцівського районного суду Волинської області Корецьку В.В. у злочинній діяльності, застосовуючи образливі та зневажливі епітети до судді та членів її родини.
Звинувачення у кримінальних правопорушеннях інших осіб також є прямим приниженням честі і гідности, оскільки частиною першою статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
При цьому, такі голослівні звинувачення на адресу судді та судової гілки влади в цілому спрямовані не лише проти їх персональної, але й професійної честі і гідности та за змістом скарги – на дискредитацію правосуддя, яке є формою реалізації державної судової влади під час розгляду конкретної судової справи, на яку посилається скаржник.
Тому Вища рада правосуддя, на підставі норм Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не може здійснювати розгляд таких звернень, тим самим як державний орган легітимізувати та підтримувати недопустиме зловживання власними правами однієї особи щодо прав, свобод та інтересів інших осіб.
Аналогічна позиція неодноразово підтримана у практиці Верховного Суду та міжнародних судових інстанцій.
У постановах Великої Палати Верховного Суду виснувано, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють (від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19), від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19)).
Образливі висловлювання на адресу суду, використання яких неприпустиме, не можуть бути визначені підставою звернення, оскільки свідчать про зловживання правами.
Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви.
Так, цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Враховуючи встановлені вище обставини дисциплінарний інспектор самостійно залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику (пункт 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Керуючись статтями 107, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 42–44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.9 Регламенту Вищої ради правосуддя, дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя,
ухвалив:
дисциплінарну скаргу Кривицького Валентина Болеславовича стосовно судді Ківерцівського районного суду Волинської області Корецької Вікторії Віталіївни залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дисциплінарний інспектор
Вищої ради правосуддя
