Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Плескача В.Ю. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Філянського Кирила Олексійовича щодо судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша Володимира Ярославовича, а також пропозицію члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевича О.М.,

встановила:

27 березня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Філянського К.О. (єдиний унікальний номер Ф-1715/0/7-25) на неналежну поведінку судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша В.Я. під час розгляду справи № 466/10392/19.

У скарзі зазначено, що із грудня 2019 року в Шевченківському районному суді міста Львова перебувала на розгляді цивільна справа № 466/10392/19 за позовом ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 до Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА8 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Китол» (далі – ТОВ «Китол»), третя особа без самостійних вимог: Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «А. Могильницького, 28», про скасування свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення, витребування з незаконного володіння приміщення підвалу будинку. Предметом судового спору було нерухоме майно, а саме приміщення підвалу загальною площею 318,8 кв.м., право власності на яке зареєстровано за ТОВ «Китол» (далі – майно). До подання цієї позовної заяви позивачі подали до Шевченківського районного суду міста Львова заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2019 року у справі № 466/10392/19 цю заяву задоволено та накладено арешт на майно.

Надалі у зв’язку із заявленням суддями Шевченківського районного суду міста Львова самовідводів від розгляду справи № 466/10392/19 цю справу передано для розгляду до Личаківського районного суду міста Львова. Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Мармаша В.Я.

2 червня 2022 року Личаківський районний суд міста Львова (суддя Мармаш В.Я.) ухвалив у цій справі рішення про часткове задоволення позовних вимог.

26 грудня 2022 року Львівський апеляційний суд за результатами апеляційного розгляду ухвалив постанову про задоволення апеляційної скарги ТОВ «Китол» та скасування рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

31 січня 2023 року ТОВ «Китол» подало до Личаківського районного суду міста Львова клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі № 466/10392/19 (зняття арешту з майна), яке було передано для розгляду судді Мармашу В.Я.

Суддя Мармаш В.Я. призначив розгляд зазначеного клопотання на 10:00 28 лютого 2023 року, однак цього дня судове засідання було відкладено суддею (не з ініціативи відповідача) на 14:00 24 березня 2023 року.

Проте і 24 березня 2023 року суддя Мармаш В.Я. не розглянув зазначене клопотання, у зв’язку із чим 14 жовтня 2024 року ТОВ «Китол» подало до Личаківського районного суду міста Львова нове клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Листом від 23 жовтня 2024 року суддя Мармаш В.Я. повідомив ТОВ «Китол», що матеріали цивільної справи № 466/10392/19 надіслані до Верховного Суду, у зв’язку із чим питання щодо скасування заходів забезпечення позову у справі вирішуватиметься після повернення матеріалів.

27 листопада 2024 року Верховний Суд ухвалив постанову у справі № 466/10392/19, якою касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року – без змін.

Разом із цим, як зазначив скаржник, після повернення матеріалів судової справи № 466/10392/19 до суду першої інстанції суддя Мармаш В.Я. не призначав судові засідання та не здійснював розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення позову у справі.

20 грудня 2024 року ТОВ «Китол» подало до суду третє клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Розгляд цього клопотання був призначений на 11 лютого 2025 року, проте він не відбувся у зв’язку із відпусткою судді.

Скаржник зазначив, що станом на 19 березня 2025 року вжиті судом заходи забезпечення позову у справі №466/10392/19 не скасовані. При цьому клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів із дня надходження його до суду.

З огляду на викладене скаржник вказав, що поведінка судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша В.Я. свідчить про незаконну відмову в доступі до правосуддя, а саме незаконну відмову в розгляді по суті клопотань про скасування заходів забезпечення позову у справі № 466/10392/19, істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливлює реалізацію ТОВ «Китол» наданих йому процесуальних прав, а також про безпідставне затягування та невжиття заходів щодо розгляду клопотань про скасування заходів забезпечення позову протягом строку, встановленого процесуальним законом.

У зв’язку з наведеним скаржник просив притягнути суддю Личаківського районного суду міста Львова Мармаша В.Я. до дисциплінарної відповідальності, вказуючи на наявність у поведінці судді ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «а» пункту 1, пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 27 березня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Плескачу В.Ю. (далі – дисциплінарний інспектор) для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки зазначеної скарги Філянського К.О. дисциплінарний інспектор підготував висновок від 21 квітня 2025 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу щодо судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша В.Я. з підстав наявності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас дисциплінарний інспектор вказав, що «є надмірною кваліфікація скаржником дій судді також за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 цього Закону, адже спірні дії судді повною мірою охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 цього Закону, враховуючи, що заяви про скасування заходів забезпечення позову врешті-решт були розглянуті суддею з постановленням ухвали».

У порядку, встановленому частиною другою статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», висновок дисциплінарного інспектора разом із дисциплінарною скаргою та зібраними у процесі попередньої перевірки матеріалами передано на розгляд Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Сасевич О.М. не погодився із пропозицією, викладеною у висновку дисциплінарного інспектора, та відповідно до пункту 13.12 Регламенту Вищої ради правосуддя вніс на розгляд Дисциплінарної палати іншу пропозицію – відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша В.Я.

За результатами вивчення матеріалів попередньої перевірки Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

2 червня 2022 року Личаківський районний суд міста Львова (у складі судді Мармаша В.Я.) ухвалив рішення у цивільній справі № 466/10392/19 про часткове задоволення позову. Визнано незаконними та скасовано наказ Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 5 жовтня 2011 року № 1777-НЖ-ІІІ у частині пункту 1.6 наказу про оформлення ОСОБА6 та ОСОБА7 права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на вул. А. Могильницького, 28 у місті Львові; свідоцтво про право власності на вказані нежитлові приміщення від 5 жовтня 2011 року серії САЕ № 414768. Витребувано з незаконного володіння ТОВ «Китол» приміщення підвалу загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на вул. А. Могильницького, 28 у місті Львові (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1626946101) у власність співвласників квартир багатоквартирного житлового будинку на вул. А. Могильницького, 28 у місті Львові. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Китол» задоволено. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 2 червня 2022 року в частині визнання незаконними та скасування наказу Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради від 5 жовтня 2011 року № 1777-НЖ-ІІІ у частині пункту 1.6 наказу про оформлення ОСОБА6 та ОСОБА7 права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення загальною площею 327,4 кв.м. в будинку на вул. А. Могильницького, 28 у місті Львові; свідоцтва про право власності на вказані нежитлові приміщення від 5 жовтня 2011 року серії САЕ № 414768, витребування з незаконного володіння ТОВ «Китол» приміщення підвалу загальною площею 318,8 кв.м. в будинку на вул. А. Могильницького, 28 у місті Львові (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 1626946101) у власність співвласників квартир багатоквартирного житлового будинку на вул. А. Могильницького, 28 у місті Львові та розподілу судових витрат скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні таких позовних вимог ОСОБА1, ОСОБА2, ОСОБА3, ОСОБА4, ОСОБА5 У решті рішення Личаківського районного суду міста Львова від 2 червня 2022 року залишено без змін.

Після закінчення апеляційного розгляду матеріали цивільної справи № 466/10392/19 були повернуті до Личаківського районного суду міста Львова 20 січня 2023 року.

27 січня 2023 року позивач ОСОБА1 подала до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції.

1 лютого 2023 року представник відповідача ТОВ «Китол» подав до Личаківського районного суду міста Львова клопотання про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 466/10392/19, яке відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 1 лютого 2023 року було передано для розгляду судді Мармашу В.Я.

Відповідно до частин першої, другої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів із дня надходження його до суду.

Розгляд зазначеного клопотання ТОВ «Китол» був призначений суддею Мармашем В.Я. на 28 лютого 2023 року. У цьому судовому засіданні, яке відбулося за участю представника ТОВ «Китол» Галайського О.В. та позивача ОСОБА1, остання, за твердженням судді Мармаша Я.В., повідомила суду про подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року та про свою необізнаність зі змістом клопотання про скасування заходів забезпечення позову, копія якого заявником позивачам не надсилалася. З метою належного повідомлення сторін про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі судове засідання було відкладено суддею на 24 березня 2023 року, про що учасники судового засідання були повідомлені під розписку.

24 березня 2023 року розгляд зазначеного клопотання не відбувся, оскільки 17 березня 2023 року матеріали цивільної справи № 466/10392/19 були надіслані Личаківським районним судом міста Львова до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 березня 2023 року (провадження № 61-1381ск23), копія якої була надіслана до Личаківського районного суду міста Львова із супровідним листом від 16 березня 2023 року № 7942/0/222-23 засобами електронного зв’язку.

21 жовтня 2024 року, до завершення касаційного розгляду, представник відповідача ТОВ «Китол» повторно звернувся до Личаківського районного суду міста Львова із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 466/10392/19.

Листом від 23 жовтня 2024 року суддя Мармаш В.Я. повідомив заявника, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2024 року справу № 466/10392/19 призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, матеріали цієї справи витребувані та перебувають у Верховному Суді, що унеможливлює розгляд клопотання по суті. Заявника повідомлено, що розгляд поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 466/10392/19 буде призначено після повернення матеріалів справи до Личаківського районного суду міста Львова з Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Як зауважив у своїх письмових поясненнях суддя Мармаш В.Я., зазначені обставини були відомі представнику відповідача ТОВ «Китол», оскільки в заяві до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 жовтня 2024 року про пришвидшення касаційного розгляду справи він безпосередньо вказував, що матеріали судової справи № 466/10392/19 перебувають у Верховному Суді, що позбавляє суд першої інстанції можливості розглянути клопотання ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову.

27 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову, згідно з якою касаційну скаргу ОСОБА1 залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2022 року залишено без змін.

20 грудня 2024 року представник відповідача ТОВ «Китол» втретє подав до Личаківського районного суду міста Львова клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2019 року у справі №466/10392/19.

На час надходження цього клопотання матеріали зазначеної цивільної справи ще не були повернуті Верховним Судом до Личаківського районного суду міста Львова. Після надходження матеріалів справи до Личаківського районного суду міста Львова (25.12.2024) та виходу із відпустки судді Мармаша В.Я. судове засідання з розгляду клопотання ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову з повідомленням сторін було призначено суддею на 11:00 11 лютого 2025 року. 8 січня 2025 року учасникам справи надіслано судові повістки.

11 лютого 2025 року судове засідання щодо розгляду клопотання ТОВ «Китол» не відбулося у зв’язку з перебуванням судді Мармаша В.Я. у щорічній основній відпустці, що підтверджується довідкою за підписом керівника апарату суду та копією наказу про відпустку. Як пояснив суддя Мармаш В.Я., обставини, які викликали необхідність його перебування у цій відпустці («з метою підготовки та участі на етапі виконання практичного завдання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів») не були йому відомі станом на 8 січня 2025 року (день визначення дати судового засідання щодо розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову з повідомленням сторін).

Наступне судове засідання з розгляду клопотання ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову з повідомленням сторін з метою забезпечення дотримання вимог частини п’ятої статті 128 ЦПК України було призначено суддею на 10:00 21 березня 2025 року.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 21 березня 2025 року заяву представника відповідача ТОВ «Китол» задоволено. Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 20 грудня 2019 року (справа № 466/10392/19, провадження № 2-з/466/138/19), знято арешт з майна.

У письмових поясненнях суддя Мармаш В.Я. просив врахувати, що призначення судових засідань щодо розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у більш стислі строки було неможливим з огляду на вимоги частини другої статті 158 ЦПК України (розгляд клопотання в судовому засіданні) та кількісний склад учасників цивільної справи (п’ять позивачів та п’ять відповідачів), враховуючи, що відповідно до частини п’ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п’ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення – завчасно (до прикладу, рекомендовані повідомлення про вручення судових повісток від 8 січня 2025 року поверталися до суду об’єктом поштового зв’язку до 30 січня 2025 року включно).

У додаткових поясненнях, що надійшли до Вищої ради правосуддя 20 травня 2025 року, суддя Мармаш В.Я. наголосив на об’єктивній неможливості розглянути клопотання ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову в більш стислі строки. Зокрема, вказав, що вимоги процесуального закону повністю виключали можливість розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у цій справі у встановлений законом п’ятиденний строк, оскільки у такий строк неможливо забезпечити належне повідомлення учасників справи з дотриманням вимог частини п’ятої статті 128 ЦПК України. Повідомити учасників цієї справи в інший спосіб також було неможливо, оскільки більшість із них є фізичними особами, не мали особистого кабінету в «Електронному суді», не надавали інших засобів зв’язку (номерів телефонів) та згоди на їх повідомлення про розгляд справи в альтернативний спосіб, зокрема за допомогою смс-повідомлень. Суддя Мармаш В.Я. пояснив, що під час визначення дати проведення судового засідання враховував об’єктивні обставини, пов’язані з роботою об’єктів поштового зв’язку, та наявний у нього високий рівень судового навантаження.

Суддя також наголосив на «критично понаднормовому» рівні навантаження у Личаківському районному суді міста Львова, що позбавляє його фізичної можливості дотримуватися усіх процесуальних строків під час розгляду судових справ, навіть за умови належного повідомлення учасників про дату їх розгляду.

Суддя Мармаш В.Я. зазначив, що відповідно до інформації про основні показники здійснення судочинства у Личаківському районному суді міста Львова у 2024 році, відомостей офіційного вебсайту Ради суддів України про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до місцевих загальних судів Львівської області, та орієнтовної нормативної чисельності суддів за даними звітності за 2024 рік, Личаківський районний суд міста Львова займає перше місце за кількістю справ та матеріалів, які надійшли на розгляд у 2024 році, серед місцевих загальних судів Львівської області (перше місце суд займає і за показником середньої кількості справ та матеріалів, які надійшли на розгляд одного судді з повноваженнями). У 2022 році Личаківський районний суд міста Львова також займав перше місце серед місцевих зальних судів Львівської області за кількістю справ та матеріалів, які надійшли на його розгляд. У 2024 році до Личаківського районного суду міста Львова надійшло 17 761 справ та матеріалів, з яких судді Мармашу В.Я. розподілено 1972 справ та матеріалів, що є другим показником за рівнем навантаження серед суддів Личаківського районного суду міста Львова (у 2022 році був першим за рівнем навантаження серед суддів Личаківського районного суду міста Львова). Суддя зауважив, що за показником «кількість справ та матеріалів, які надходять на одного суддю із повноваженнями», вищий рівень навантаження серед місцевих загальних судів України був лише в Печерському районному суді міста Києва.

Суддя Мармаш В.Я. також заначив, що відповідно до рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 26 лютого 2025 року № 41/зп-25 та від 5 березня 2025 року № 46/зп-25 Личаківський районний суд міста Львова віднесений до Переліку місцевих судів, у яких надмірний рівень судового навантаження або в яких неможливо здійснювати правосуддя. Згідно з інформацією ДСА України про показники часу, необхідного для розгляду справ і матеріалів, які надійшли до місцевих судів за 2024 рік, такий показник за нормативним часом у Личаківському районному суді міста Львова становив 665 днів, необхідних для розгляду справ одним повноважним суддею. При цьому у 2024 році кількість суддів Личаківського районного суду міста Львова становила 10, суддів з повноваженнями станом на 31 грудня 2024 року – 8, кількість суддів за нормативами мала би становити 26. У 2025 році (за даними першого кварталу) цей показник зріс: кількість суддів з повноваженнями – 8, кількість суддів за нормативами – 28, у зв'язку із чим у 2025 році Личаківський районний суд міста Львова «входить у десятку» місцевих та апеляційних судів України з найбільшим судовим навантаженням.

Як повідомив суддя Мармаш В.Я., у 2024 році він розглянув 1710 справ. За 2025 рік (станом на 16.05.2025) до його провадження надійшло 727 справ та розглянуто 713 справ, із них у період призначення до розгляду та розгляду клопотання ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову (08.01.2025 – 21.03.2025) розглянуто 396 справ. Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень за 2024 рік за підписом судді Мармаша В.Я. оприлюднено 2326 судових рішень, за період із 8 січня 2025 року до 21 березня 2025 року – 515 судових рішень.

У зазначених додаткових поясненнях від 19 травня 2025 року суддя Мармаш В.Я. навів перелік справ за різними видами судочинства, які були розглянуті ним у період із 8 січня 2025 року до 21 березня 2025 року (потижнево) та які призначалися ним до розгляду, розглядалися в судових засіданнях, однак з різних причин не були розглянуті у цей самий період. Окремо суддя навів перелік багатоепізодних складних кримінальних проваджень, які неодноразово розглядалися ним у зазначений період та розгляд яких продовжується. Зокрема, суддя вказав, що у зазначений період (судові засідання 27.01.2025, 12.02.2025, 13.02.2025, 21.02.2025, 04.03.2025, 13.03.2025) здійснював розгляд резонансного кримінального провадження № 1-кс/463/622/2 (надійшло до суду 17.01.2025), у зв’язку з розглядом якого він тричі звертався до Вищої ради правосуддя та в.о. Генерального прокурора з повідомленнями від 31 березня та 22 квітня 2025 року про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, що становило для нього додаткове фізичне та психоемоційне навантаження.

Суддя Мармаш В.Я. зазначив, що, на його переконання, дисциплінарна скарга не містить відомостей про те, що недотримання суддею вимог процесуального закону щодо строків розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі № 466/10392/19 мало місце саме у зв’язку з безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду клопотання протягом строку, встановленого законом. Об’єктивним у цьому випадку, на думку судді, буде визнання, що на тривалість розгляду клопотання вплинули значний рівень судового навантаження судді Мармаша В.Я., а також наведені ним обставини, зокрема пов’язані з організацією судового розгляду через кількісний склад учасників, необхідність дотримання вимог процесуального закону щодо завчасного вручення судових повісток-повідомлень.

Окрім іншого, суддя Мармаш В.Я. у письмових поясненнях просив звернути увагу на те, що автором дисциплінарної скарги є відповідач ОСОБА7, який не є власником спірного майна, участі в судових засідання під час розгляду справи не приймав, із жодними заявами до суду першої інстанції, в тому числі з приводу скасування заходів забезпечення позову, не звертався, лише на стадії апеляційного розгляду 6 жовтня 2022 року подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій зазначив, що не є власником спірних приміщень з 2014 року. Отже, будь-які права та законні інтереси ОСОБА7 внаслідок вжиття / скасування заходів забезпечення позову не могли бути порушені. У матеріалах попередньої перевірки дійсно наявна копія заяви ОСОБА7 від 4 жовтня 2022 року до Львівського апеляційного суду, з якої вбачається, що заявник не є власником спірного майна, а також членом Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «А. Могильницького, 28».

Суддя Мармаш В.Я. у письмових поясненнях також зазначив, що власник спірних приміщень – ТОВ «Китол» – ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова про забезпечення позову не обмежувався у праві користування та володіння належним йому майном.

Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

За приписами пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема, у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом.

З огляду на наведене формулювання підстав дисциплінарної відповідальності судді, ураховуючи судову практику щодо їх тлумачення та застосування, для встановлення наявності в поведінці судді складу зазначених дисциплінарних проступків важливо встановити очевидну безпідставність недотримання ним визначених законом процесуальних строків, а не лише сам факт їх недотримання. Недотримання визначених законом строків вчинення дій чи прийняття рішень може бути підставою дисциплінарної відповідальності судді, якщо для цього не було об’єктивних причин (підстав), а допущене зволікання зумовлено протиправною винною бездіяльністю судді.

Відповідно до сталої позиції Великої Палати Верховного Суду для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов’язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов’язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи. Самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Сплив чи настання строку набувають (можуть набувати) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк. Таку правову позицію було викладено в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2017 року у справі № 12-1393а17, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав відступити від цих висновків.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, ураховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Надаючи тлумачення приписам пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Велика Палата Верховного Суду у пунктах 311, 312 постанови від 13 червня 2024 року у справі № 990SCGC/4/24 (провадження № 11-32сап24) дійшла висновку, що безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу), невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов’язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді). Виявлення факту недотримання передбаченого законом строку розгляду справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, оскільки самі по собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набуває (може набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

У пункті 317 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сама лише тривалість касаційного провадження не свідчить про безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду скарги протягом строку, встановленого законом, оскільки не свідчить про усвідомлене вчинення ним дій або бездіяльності, спрямованих саме на затягування процесу.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що фактично розгляд клопотання ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову суддя Мармаш В.Я. мав можливість здійснити у період із 1 лютого 2023 року (день отримання суддею зазначеного клопотання) до 17 березня 2023 року (день надіслання судом матеріалів судової справи до суду касаційної інстанції), а також із 25 грудня 2024 року (день повернення до суду матеріалів судової справи із суду касаційної інстанції) до 21 березня 2025 року (день розгляду клопотання суддею). При цьому із 13 до 15 січня, із 5 до 7 лютого, 11 лютого, із 17 до 19 лютого та 3 березня 2025 року суддя Мармаш В.Я. не здійснював правосуддя у зв’язку з перебуванням у відпустках.

Дисциплінарний інспектор у висновку зазначив, що «до дій судді Мармаша В.Я. у проміжку часу після перегляду справи Верховним Судом відсутні розумні зауваження щодо оперативності розгляду справи, оскільки у цьому проміжку часу було відкладено лише одне судове засідання з підстав проходження суддею тестування у ВККС України».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя погоджується з таким висновком дисциплінарного інспектора, беручи до уваги також рівень навантаження судді у цей період та час, що був необхідний для повідомлення учасників справи про призначене судове засідання щодо розгляду клопотання ТОВ «Китол».

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя проаналізувала відомості щодо рівня навантаження судді Мармаша В.Я. у період перебування в його провадженні клопотань ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову та дійшла висновку, що суддя впродовж відповідних періодів дійсно мав високий рівень навантаження, що значно перевищував рекомендовані показники щодо розгляду судових справ суддею місцевого суду та об’єктивно впливав на здатність судді дотримуватися встановлених законом процесуальних строків. Такий надмірний рівень судового навантаження суддя Мармаш В.Я. мав не лише у 2025 році, а й у 2023 році також. Так, відповідно до відомостей, наданих керівником апарату Личаківського районного суду міста Львова, у 2023 році навантаження судді Мармаша В.Я. було вищим, ніж середнє по суду, та істотно вищим, ніж середнє в регіоні. За даними Ради суддів України кількість суддів з повноваженнями у Личаківському районному суді міста Львова станом на 31 грудня 2023 року становила 10, хоча за нормативами мала би становити 27 (https://rsu.gov.ua/mzs-2023_4-maps).

Отримавши клопотання ТОВ «Китол» 1 лютого 2023 року, суддя Мармаш В.Я. призначив судове засідання щодо його розгляду на 28 лютого 2023 року з урахуванням рівня свого поточного навантаження та часу, необхідного для надсилання судових повісток та отримання зворотних повідомлень про вручення їх адресатам, що свідчить про вжиття суддею заходів для розгляду клопотання в розумний строк. Це судове засідання було відкладене на 24 березня 2023 року з таким самим розумним часовим інтервалом, проте до зазначеної дати матеріали справи були надіслані Личаківським районним судом міста Львова до Верховного Суду на виконання ухвали цього суду від 9 березня 2023 року про відкриття касаційного провадження у справі та витребування з Личаківського районного суду міста Львова матеріалів цивільної справи № 466/10392/19.

При цьому Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не погоджується з висновком дисциплінарного інспектора на доведення наявності підстав для дисциплінарної відповідальності судді щодо наявності у судді Мармаша В.Я. можливості не надсилати невідкладно матеріали судової справи до суду касаційної інстанції на його вимогу до вирішення клопотання ТОВ «Китол» та про можливість надіслати до Верховного Суду лише частину матеріалів справи та/або зробити їх копії, що помилково обґрунтовано дисциплінарним інспектором положеннями підпункту 15.10 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Крім того, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, відкладення судового засідання щодо розгляду клопотання ТОВ «Китол», призначеного на 28 лютого 2023 року, з огляду на наведені суддею обставини не видається таким, що виходить за межі допустимого суддівського розсуду. Водночас під час попередньої перевірки не встановлено належним чином, чи всі учасники справи були завчасно повідомлені про це судове засідання для можливості розгляду клопотання ТОВ «Китол» за відсутності більшості учасників, навіть попри те, що правове питання, яке підлягало вирішенню, не було складним.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у цьому дисциплінарному провадженні вважає за доцільне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 жовтня 2019 року (провадження № 11-638сап19), якою скасовано рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва, у тому числі, за пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», вказала, з-поміж іншого, про необхідність перевірки під час дисциплінарного провадження доводів судді про об’єктивну неможливість дотримати установлених законом строків, порушення яких поставлено йому у провину, ураховуючи кількість справ, які перебували в його провадженні, навіть за найменших витрат робочого часу (одна година на кожну судову справу).

Вивчивши матеріали попередньої перевірки дисциплінарної скарги щодо судді Мармаша В.Я., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які давали би підстави для обґрунтованого висновку, що несвоєчасний розгляд клопотань ТОВ «Китол» про скасування заходів забезпечення позову був наслідком саме безпідставної бездіяльності судді, недбалого ставлення до службових обов’язків, отже, не вбачає у поведінці судді ознак відповідного дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, тривале невирішення суддею Мармашем В.Я. питання про скасування заходів забезпечення позову в основному зумовлено перебуванням матеріалів судової справи в суді касаційної інстанції, а також необхідністю розгляду клопотання в судовому засіданні з викликом численних учасників справи. Певне зволікання судді із призначенням судових засідань для розгляду клопотання учасника справи та з постановленням відповідної ухвали зумовлено об’єктивними причинами, зокрема високим рівнем навантаження судді.

У пункті 1.6 Європейської хартії про статус суддів (Рада Європи, 1998 рік) з огляду на положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод («кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом») зазначено, що на державу покладається обов’язок забезпечувати суддів усіма засобами, необхідними для належного виконання їхніх завдань, зокрема для розгляду справ у межах розумних строків. У пунктах 33, 35 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, підкреслено, що кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у статті 6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати; у судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал. Надмірне навантаження суперечить цим стандартам і створює передумови для порушення прав суддів на належні умови праці та прав осіб на своєчасний судовий розгляд.

Ураховуючи наведене, на думку Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, не може бути поставлено у безумовну провину судді порушення установлених законом строків розгляду судових справ, скарг, заяв, клопотань у зв’язку із незабезпеченням державою необхідних умов для дотримання відповідних процесуальних строків під час здійснення правосуддя, внаслідок чого рівень навантаження судді є значно вищим, ніж той, що мав би бути згідно з рекомендованими показниками.

Окрім зазначеного, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя бере до уваги, що у Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим. У пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка, і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Безумовно, тривалий розгляд суддею клопотання ТОВ «Китол» слід визнати порушенням процесуальних прав учасника судового процесу. Водночас таке порушення не вказує на наявність у поведінці судді Мармаша В.Я. ознак дисциплінарних проступків, визначених підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про які зазначено скаржником, оскільки не свідчить про незаконну відмову в доступі до правосуддя чи інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, з-поміж іншого, відсутність відомостей про будь-які негативні наслідки, які настали для ТОВ «Китол» як власника майна, на яке судом було накладено арешт, у зв’язку з тривалим розглядом поданого ним клопотання про скасування заходів забезпечення позову у виді арешту майна. Незважаючи на те, що дисциплінарні проступки, визначені пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», мають формальний склад, відповідно до наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду під час оцінки можливої бездіяльності (недотримання строку виконання обов’язкових дій) урахуванню підлягають її значимість та шкідливість для прав та інтересів особи, якої вона стосується.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує також пункт 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (Київ, 23–25 червня 2010 року), підготовлених Бюро демократичних інститутів і прав людини Організації з безпеки і співробітництва в Європі спільно з Інститутом порівняльного публічного права та міжнародного права імені Макса Планка, у якому зазначено, що процедура притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності повинна стосуватися підтверджених випадків порушення правил професійної поведінки, які є значними, неприпустимими та, окрім цього, ганьблять репутацію суддівства.

Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Враховуючи викладене, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи щодо судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша В.Я., оскільки дисциплінарна скарга не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

На підставі викладеного Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, керуючись статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Філянського Кирила Олексійовича щодо судді Личаківського районного суду міста Львова Мармаша Володимира Ярославовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя