Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.В., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Недибалюк В.Д., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою Маселка Романа Анатолійовича стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Щасної Тетяни Василівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 13 вересня 2021 року (вх. № М-4515/9/7-21) надійшла дисциплінарна скарга Маселка Р.А. стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В.

5 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», відповідно до якого було внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів.

З моменту набрання чинності цим Законом здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів було зупинено.

Із 19 жовтня 2023 року у зв’язку з ухваленням Законів України від 6 вересня 2023 року № 3378-ІХ «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо зміни статусу та порядку формування служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів» дисциплінарну функцію Вищої ради правосуддя відновлено.

Пунктом 23⁶ розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».

Вища рада правосуддя рішенням від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначила днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року. Відповідне оголошення було розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).

Протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2024 року зазначену скаргу передано дисциплінарному інспектору Недибалюк В.Д. для проведення попередньої перевірки.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 21 травня 2025 року № 1084/3дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Щасної Т.В., оскільки наведені в дисциплінарній скарзі та встановлені фактичні обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Щасної Т.В. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме порушення правил щодо відводу (самовідводу).

Згідно із частиною першою статті 48 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» після відкриття дисциплінарної справи дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач, зокрема, здійснює підготовку справи до розгляду та готує висновок, який передає для розгляду Дисциплінарною палатою.

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Недибалюк В.Д. 21 липня 2025 року підготувала висновок за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду, у якому запропонувала притягнути суддю Дарницького районного суду міста Києва Щасну Т.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Недибалюк В.Д. своєчасно й належним чином повідомила суддю Щасну Т.В. та скаржника Маселка Р.А. про дату і час розгляду дисциплінарної справи шляхом надіслання запрошень для участі в засіданні дисциплінарного органу та оприлюднення відповідних запрошень на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя скаржник Маселко Р.А. не з’явився, що відповідно до частини п’ятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Суддя Щасна Т.В. приймала участь у засіданні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції.

Заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Недибалюк В.Д., суддю Щасну Т.В., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила таке.

Фактичні обставини, установлені під час розгляду дисциплінарної справи

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу «Судова влада України» 31 серпня 2020 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшли матеріали про притягнення ОСОБА1, яка обіймає посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва, до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Згідно зі Звітом про автоматизований розподіл справи між суддями справу № 753/14408/20 (провадження № 3/753/6617/20) передано для розгляду судді Коляденко П.Л. 2 вересня 2020 року.

Дарницький районний суд міста Києва (суддя Коляденко П.Л.) призначив розгляд справи на 3 вересня 2020 року.

4 вересня 2020 року представник ОСОБА1 – ОСОБА2, звернулась до суду із заявою про відвід судді Коляденко П.Л.

Дарницький районний суд міста Києва ухвалою від 14 вересня 2020 року (суддя Просалова О.М.) заяву адвоката ОСОБА2 про відвід судді Коляденко П.Л. задовольнив. Цією ухвалою відведено суддю Дарницького районного суду міста Києва Коляденко П.Л. від участі у справі № 753/14408/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП, а справу № 753/14408/20 передано начальнику відділу організаційного забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення Дарницького районного суду міста Києва для визначення судді в порядку автоматизованого розподілу.

Відповідно до Звіту про повторний автоматизований розподіл справи № 753/14408/20 (провадження № 3/753/6617/20) від 16 вересня 2020 року для розгляду цієї справи визначено суддю Щасну Т.В.

Зазначений Звіт містить такі реквізити:

«Спеціалізація: Ювенальні судді

Кількість суддів, яких визначено на поточну спеціалізацію: 2

Кількість суддів, що розподіляється: 1

Складність справи: 1 (зі спеціалізації)».

Дарницький районний суд міста Києва постановою від 22 вересня 2020 року закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП у зв’язку з відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

У дисциплінарній скарзі Маселко Р.А. посилається на наявність підстав притягнення судді Щасної Т.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на здійснення повторного автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 до її провадження із втручанням в автоматизовану систему розподілу судових справ. Скаржник зазначає, що 2 вересня 2020 року справу № 753/14408/20 розподілено для розгляду за спеціалізацією «Справи про адміністративні правопорушення» судді Коляденко П.Л., яка призначила судове засідання на 4 вересня 2020 року – останній день, коли справу можна було розглянути в межах строків, передбачених КУпАП. Після цього адвокат ОСОБА1 подав заяву про відвід судді Коляденко П.Л. від розгляду цієї справи.

Після відводу судді Коляденко П.Л. повторний автоматизований розподіл справи № 753/14408/20 було здійснено за спеціалізацією «Ювенальні судді», тому в автоматизованому розподілі взяла участь лише одна суддя – голова суду Щасна Т.В. Інші судді були виключені з автоматизованого розподілу у зв’язку з відсутністю спеціалізації «Ювенальні судді».

Скаржник звертає увагу, що справа № 753/14408/20 про притягнення ОСОБА1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП не належить до категорії справ зі спеціалізацією «Ювенальні судді».

Отже, повторний автоматизований розподіл справи № 753/14408/20 відбувся з порушенням порядку визначення судді, в результаті чого було зменшено кількісний склад суддів, які приймали участь в автоматизованому розподілі справи, що забезпечило можливість визначення саме судді Щасної Т.В. для розгляду цієї справи. Скаржник вказує на упередженість судді Щасної Т.В. під час розгляду цієї справи, зазначає, що суддя допустила поведінку, яка порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, та просить притягнути суддю Щасну Т.В. до дисциплінарної відповідальності.

Висновки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Згідно зі статтею 23 закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя місцевого суду здійснює правосуддя в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до частин 3 – 5 статті 15 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день здійснення автоматизованого розподілу справи судді Щасній Т.В.) у судах функціонує Єдина судова інформаційна (автоматизована) система.

Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційною (автоматизованою) системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів, навантаження кожного судді, заборони брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядження, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Положеннями частини третьої статті 155 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на день здійснення автоматизованого розподілу справи судді Щасній Т.В.) передбачено, що керівник апарату суду несе персональну відповідальність, зокрема, за функціонування Єдиної судової інформаційної (автоматизованої) системи.

Правове регулювання відносин, пов’язаних із функціонуванням автоматизованої системи документообігу суду, на день автоматизованого розподілу судової справи № 753/14408/20 до провадження судді Щасної Т.В., здійснювалось відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 2 квітня 2015 року № 25 (далі – Положення № 25).

Відповідно до пункту 1.3.1 Положення № 25 положення визначає порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах загальної юрисдикції (далі – автоматизована система), яка забезпечує, зокрема, об’єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).

Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2 Положення № 25 функціональні обов’язки, права користувачів автоматизованої системи, надання та позбавлення права доступу до неї в кожному окремому суді визначаються на підставі наказів керівника апарату суду.

Налаштування автоматизованого робочого місця користувача автоматизованої системи у відповідності до функціональних обов’язків та прав доступу, визначених наказом керівника апарату суду, здійснює технічний адміністратор.

Користувачі автоматизованої системи відповідно до своїх прав вносять до бази даних автоматизованої системи передбачену цим Положенням інформацію.

Користувачі автоматизованої системи зобов’язані виконувати вимоги цього Положення та забезпечувати конфіденційність інформації, яка в ній міститься.

Персональну відповідальність за забезпечення належної організації функціонування автоматизованої системи в суді несе керівник апарату суду, а за забезпечення її належного технічного функціонування – технічний адміністратор.

Незаконне втручання в роботу автоматизованої системи тягне відповідальність, установлену законом (пункти 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6 Положення № 25).

Згідно з пунктом 16 Положення про апарат Дарницького районного суду міста Києва, керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення діяльності суду, суддів суду та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу суду.

Отже, до повноважень судді місцевого суду не належить здійснення автоматизованого розподілу справ між суддями, а за проведення автоматизованого розподілу справи несе відповідальність особа, яка відповідно до своїх посадових обов’язків здійснювала автоматизований розподіл справи, та керівник апарату суду.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у провадженні другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, перебуває кримінальне провадження № ____ від 8 вересня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 376¹ Кримінального кодексу України.

Досудове розслідування стосовно факту несвоєчасного внесення працівниками Дарницького районного суду міста Києва відомостей до автоматизованої системи документообігу суду та умисного внесення неправдивих відомостей до автоматизованої системи документообігу суду триває.

Разом із тим під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що відповідно до Звіту про повторний автоматизований розподіл справи між суддями від 16 вересня 2020 року для одноособового розгляду справи № 753/14408/20 (провадження № 3/753/6617/20) було визначено суддю Щасну Т.В.

Пунктом 2.3.10 Положення № 25 визначено, що збори суддів відповідного суду мають право запроваджувати спеціалізацію суддів з розгляду конкретних категорій судових справ. Спеціалізація суддів визначається із розрахунку розподілу не менше двох суддів на одну спеціалізацію.

Автоматизований розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів) здійснюється з урахуванням спеціалізації суддів.

Судові справи підлягають автоматизованому розподілу між суддями, які мають на момент автоматизованого розподілу судових справ повноваження для здійснення процесуальних дій (пункти 2.3.20, 2.3.22 Положення № 25).

Відповідно до пункту 2.3.49 Положення № 25 у разі задоволення відводу або самовідводу судді (судді-доповідача або всього складу суду, якщо судова справа розглядається колегією суддів), якому розподілено судову справу для розгляду, судова справа підлягає повторному автоматизованому розподілу без урахування цього судді (суддів).

Згідно зі Звітом про повторний автоматизований розподіл справи між суддями під час здійснення автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 були враховані: спеціалізація – Ювенальні судді; кількість суддів, яких визначено на поточну спеціалізацію – 2; кількість суддів, які приймають участь в авторозподілі – 1; складність справи – 1 (зі спеціалізації).

Крім того, відповідно до Звіту про повторний автоматизований розподіл справи між суддями під час вибору доповідача у справі № 753/14408/20 суддю Домарєва О.В. було виключено у зв’язку з відпусткою 14 і більше днів, інших суддів цього суду було виключено у зв’язку з відсутністю в них спеціалізації.

Отже, спеціалізацію «Ювенальні судді» мали лише двоє суддів – Щасна Т.В. та Домарєв О.В., однак суддя Домарєв О.В. на день повторного авторозподілу справи № 753/14408/20 перебував у відпустці.

Зазначене свідчить про те, що під час автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП було помилково визначено спеціалізацію «Ювенальні судді».

Пунктом 2.3.52 Положення № 25 установлено, що повторний автоматизований розподіл судових справ у визначених законодавством випадках (помилково визначена спеціалізація, неправильне налаштування табеля робочих днів суддів, відвід, самовідвід судді, недопустимість повторної участі судді в розгляді судової справи, у тому числі повторної участі судді в кримінальному провадженні, якщо він брав участь в цьому ж провадженні під час досудового розслідування, відсутність допуску або дозволу до роботи з документами, що містять інформацію з обмеженим доступом, припинення повноважень (закінчення п’ятирічного строку призначення судді вперше, досягнення 65-річного віку тощо)) здійснюється за письмовим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов’язки) згідно з додатком 7 до цього Положення, електронний примірник якого вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.

Таким чином, пунктом 2.3.52 Положення № 25 у редакції, чинній на день автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 до провадження судді Щасної Т.В., було передбачено здійснення повторного автоматизованого розподілу судових справ у випадку помилково визначеної спеціалізації.

Відповідно до пояснень керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Слівінського Д.О. від 21 лютого 2025 року, які містяться в матеріалах дисциплінарної справи, він мав повноваження згідно з оновленим наказом голови суду від 8 вересня 2020 року № 29-ОД здійснювати автоматизований розподіл справ, що відбувалось на постійній основі та не мало виключного характеру. 16 вересня 2020 року під час перерозподілу матеріалів справи № 753/14408/20 у зв’язку з відводом судді Коляденко П.Л. головуючим у справі було обрано суддю Щасну Т.В. Однак, як виявилось згодом, керівником апарату Слівінським Д.О. помилково обрано не ту спеціалізацію, а саме «Ювенальні судді», скільки ця графа розміщена одразу над спеціалізацією, яку необхідно було обрати – «Справи про адміністративні правопорушення».

Отже, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що порядок визначення судді під час здійснення автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 було порушено, оскільки було допущено помилку під час визначення спеціалізації цієї справи – «Ювенальні судді». Зазначене свідчить про порушення порядку визначення складу суду для розгляду справи № 753/14408/20.

Водночас, суддя Щасна Т.В. розглянула матеріали справи № 753/14408/20 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП та винесла у справі постанову від 22 вересня 2020 року про закриття провадження у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА1 події та складу адміністративного правопорушення.

У КУпАП відсутні положення щодо відводу судді, тобто наявна прогалина стосовно процесуального врегулювання права на відвід (самовідвід). З огляду на це, керуючись загальними принципами, закріпленими в Конституції України, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», яка передбачає застосування судами України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини як джерела права, беручи до уваги те, що Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, та часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» в розумінні норм Конвенції (наприклад, у справах: «Гурепка проти України», рішення від 6 вересня 2005 року; «Лучанінова проти України», рішення від 9 червня 2011 року; «Вєренцов проти України», рішення від 11 квітня 2013 року; «Швидка проти України», рішення від 30 жовтня 2014 року), а також беручи до уваги те, що в КПК України передбачено підстави для відводу (самовідводу) судді, під час розгляду питання про самовідвід у справах про адміністративні правопорушення необхідно застосувати аналогію права.

У пункті 4 рішення Ради суддів України від 8 червня 2017 року № 34 роз’яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, суддя може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства.

Ураховуючи наведе, а також частину першу статті 2 КУпАП, якою визначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, беручи до уваги, що в КУпАП відсутні норми, які регулюють порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, у цьому випадку потрібно керуватися нормами КПК України.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначено статтями 75, 76 КПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 75 КПК України (у редакції, чинній станом на дату атоматизованого розподілу справи в провадження судді Щасної Т.В. – 16 вересня 2020 року) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 35 цього Кодексу (у редакції, чинній станом на 16 вересня 2020 року) визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності, який враховує кількість проваджень, що знаходяться на розгляді у суддів, заборону брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну їх повноважень.

Після визначення судді (запасного судді, слідчого судді) або колегії суддів для конкретного судового провадження не допускається внесення змін до реєстраційних даних щодо цього провадження, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 80 КПК України (у редакції, чинній станом на 16 вересня 2020 року) за наявності підстав, передбачених статтями 75 – 79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Пунктом 2.3.53 Положення № 25 (у редакції, чинній станом на 16 вересня 2020 року) визначено, що результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи є протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду (додаток 8 до Положення № 25), що автоматично створюється автоматизованою системою.

Додаток 8 «Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями» містить такі реквізити: найменування суду, єдиний унікальний номер судової справи, номер провадження, суть судової справи, відомості про головуючого суддю (суддю – доповідача) та склад колегії суддів, підстави проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи та відомості про уповноважену особу апарату суду, відповідальну за здійснення автоматизованого розподілу судової справи, його прізвище, ініціали та підпис.

Одночасно із протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Звіт містить такі відомості: дата та час початку повторного автоматизованого розподілу; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація щодо визначення повноважень суддів; інформація про визначення головуючого судді (судді-доповідача) за випадковим числом; інформація про визначення складу колегії суддів; підстави проведення повторного автоматизованого розподілу; версія автоматизованої системи; час закінчення повторного автоматизованого розподілу; тривалість автоматизованого розподілу.

Доступ для коригування протоколу та звіту щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою.

Доступ суддів до перегляду всіх протоколів та звітів щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматизованої системи не може бути обмежений.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями може бути роздрукований для службового використання в суді.

Згідно з інформацією з офіційного вебпорталу «Судова влада України» відповідно до Звіту про повторний автоматизований розподіл справи № 753/14408/20 (провадження № 3/753/6617/20) від 16 вересня 2020 року для розгляду цієї справи визначено суддю Щасну Т.В.

У цьому Звіті зазначено такі відомості:

«Спеціалізація: Ювенальні судді

Кількість суддів, яких визначено на поточну спеціалізацію: 2

Кількість суддів, що розподіляється: 1

Складність справи: 1 (зі спеціалізації)».

Отже, вимоги статей 35, 75, 80 КПК України визначають обов’язок судді заявити самовідвід з огляду на неможливість брати участь у справі у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Водночас КПК України встановлює обов’язок мотивувати відвід судді від розгляду справи (частина п’ята статті 80 КПК України).

Метою інституту відводу (самовідводу) є усунення сумнівів сторони провадження / стороннього спостерігача в безсторонності та незалежності суду як такого, що може гарантувати справедливий розгляд відповідної справи. Зазначені вище приписи кримінального процесуального законодавства не спрямовані на створення штучних підстав для самоусунення від розгляду судової справи.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об’єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Саме таку позицію відображено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з’їзду суддів України від 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній станом на 16 вересня 2020 року) передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

У Коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженому рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, зокрема, зазначено, що положення статті 15 цього Кодексу випливають з принципу об’єктивності, визначеного у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об’єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов’язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

У Рекомендаціях № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що судді зобов’язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку. Такі причини повинні бути визначені законом і можуть стосуватись, наприклад, серйозних захворювань, суперечності між інтересом судді та інтересами правосуддя.

Відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості порушення правил щодо відводу (самовідводу).

У поясненнях суддя Щасна Т.В. зауважила, що в Рекомендаціях № (94) 12 «Незалежність, дієвість та роль суддів» зазначено, що судді зобов’язані утримуватись від винесення вироку у справі чи відмовитись від розгляду справи, коли на те існують достатні причини, і лише в цьому випадку. Такі причини повинні бути визначені законом.

Суддя Щасна Т.В. зазначила, що виникненню у судді обов’язку заявити самовідвід від розгляду справи на підставі пункту 5 частини першої статті 75 КПК України передує встановлення факту порушення порядку авторозподілу, який має підтверджуватися належними доказами.

У випадку заявлення самовідводу за відсутності встановленого факту порушення авторозподілу самовідвід не відповідатиме вимогам щодо його вмотивованості.

Суддя Щасна Т.В. також зазначила, що на день отримання нею та розгляду справи № 753/14408/20 їй не було відомо про здійснення авторозподілу цієї справи з порушенням визначеного процесуальним законом порядку визначення судді для розгляду справи та в силу обсягу і змісту її повноважень як судді не мало бути відомо. Про порушення визначення спеціалізації при розподілі справи судді стало відомо 23 грудня 2020 року – після подання відповідальною особою керівнику апарату суду доповідної записки, тобто після закінчення судового розгляду (22 вересня 2020 року). Під час розгляду справи № 753/14408/20 жодної інформації, яка свідчила б про порушення порядку визначення судді для розгляду справи, до судді не надходило.

Суддя Щасна Т.В. зауважила, що відомості протоколу про автоматизований розподіл справи № 753/14408/20, який було передано судді разом із матеріалами справи № 753/14408/20, не давали підстав для сумніву у правильності здійснення авторозподілу. Протокол повторного автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 містив усі передбачені Положенням № 25 реквізити та був підписаний уповноваженою особою. У день автоматизованого розподілу справи суддя не була у відпустці, тимчасово непрацездатною чи у відрядженні. Спеціалізація переданої справи, яка була встановлена суддею за результатами ознайомлення з переданими матеріалами, відповідала її спеціалізації - «Справи про адміністративні правопорушення».

Протокол повторного автоматизованого розподілу справи, долучений до матеріалів справи № 753/14408/20, не містив відомостей щодо спеціалізації справи, яку було враховано під час визначення судді для розгляду справи («Ювенальні судді»), та не міг містити, оскільки формою протоколу повторного автоматизованого розподілу справи, що встановлена додатком 8 до Положення № 25, не передбачено зазначення у протоколі цієї спеціалізації справи як обов’язкового реквізиту протоколу. Зазначені в переданому судді протоколі відомості, у тому числі у графі «суть справи», не давали змоги ідентифікувати спеціалізацію справи, яку обрала уповноважена особа під час автоматизованого розподілу справи.

Положення № 25 не містить вимог щодо обсягу та змісту інформації, яка має бути зазначена у графі протоколу «суть справи». Такі відомості вносить працівник суду під час реєстрації справи самостійно та визначає їх обсяг суб’єктивно. Відомості зазначеної графи зазвичай такі: «про визнання протиправним рішення», «розірвання шлюбу» тощо, що, як правило, не є достатнім для ідентифікації спеціалізації справи, визначеної уповноваженим працівником суду в цілях здійснення авторозподілу справи.

Звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, який розміщено на офіційному вебпорталі «Судова влада України», роздрукований не був та до матеріалів справи № 753/14408/20 не долучався.

Положення № 25 не містить вимоги щодо обов’язкового долучення цього Звіту до матеріалів справи.

Із вказаним Звітом суддя під час розгляду справи № 753/14408/20 самостійно не ознайомлювалася, оскільки доведені до її відома обставини здійснення повторного авторозподілу, а саме: обсяг відомостей, зазначений у протоколі, суть переданої справи, відсутність на момент здійснення перерозподілу обставин, які виключали визначення судді Щасної Т.В. для розгляду справи № 753/14408/20 (перебування у відпустці, у відрядженні, тимчасова непрацездатність тощо), не давали підстав для сумніву у правильності здійсненого авторозподілу.

Суддя Щасна Т.В. також наголосила на відсутності в її діях умислу чи недбалості з метою уникнути самовідводу під час розгляду справи № 753/14408/20, що полягає у невиконанні тих чи інших обов’язків, встановлених законом. Судді не було відомо та в силу її обов’язків не мало бути відомо про неправильне визначення керівником апарату суду спеціалізації справи під час здійснення її автоматизованого розподілу.

На переконання судді Щасної Т.В. сам факт незаявлення самовідводу, якщо не встановлено, що суддя усвідомлював порушення, мав обов’язок і можливість його усунути та не зробив цього умисно або через недбалість, не є підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до частини шістнадцятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з повідомленням керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Слівінського Д.О. від 27 листопада 2023 року надіслати до Вищої ради правосуддя оригінали матеріалів справи про притягнення до адміністративної відповідальності № 753/14408/20 неможливо у зв’язку з їх знищенням за терміном зберігання, встановленим для цієї категорії справ – 3 роки.

Дарницький районний суд міста Києва листом від 11 грудня 2023 року № 1/353/2023 надіслав копію акта суду від 27 жовтня 2023 року № 6 про вилучення для знищення справ, не внесених до Національного архівного фонду, відповідно до якого матеріали адміністративної справи № 753/14408/20 за частиною першою статті 130 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА1 включено для знищення.

Згідно з повідомленням керівника апарату Дарницького районного суду міста Києва Слівінського Д.О. від 25 червня 2025 року надіслати Вищій раді правосуддя протокол повторного автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20 неможливо у зв’язку зі знищенням матеріалів справи за терміном зберігання.

З урахуванням наведеного вище, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не встановила обставин, які свідчили б про те, що суддя Щасна Т.В. усвідомлювала протиправний характер свого діяння та бажала діяти таким чином.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено обов’язок судді розглядати справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону.

Суддя Щасна Т.В. в поясненнях зауважила, що відповідно до процесуального закону та Положення № 25 до повноважень судді не належить здійснення контролю за правильністю здійснення уповноваженим працівником апарату суду автоматизованого розподілу справи, що передається конкретному судді для розгляду, як і не передбачено обов’язку ознайомлюватися зі Звітом про повторний автоматизований розподіл судової справи та перевіряти обставини, які вплинули на авторозподіл справи, у кожній справі після її отримання. Більш того, в умовах надмірного навантаження на суддів належне виконання суддями такого обов’язку, у разі його встановлення, було б недосяжним.

З огляду на викладене, ураховуючи конкретні обставини цієї дисциплінарної справи, факт знищення матеріалів судової справи № 753/14408/20 за строками зберігання, а також беручи до уваги пояснення судді Щасної Т.В., зокрема, щодо обсягу інформації стосовно обставин здійснення автоматизованого розподілу справи, який був та мав бути відомий судді в розрізі наданих їй законом повноважень, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини свідчать про відсутність у діях судді Щасної Т.В. умислу або недбалості щодо незаявлення самовідводу, оскільки їй не було відомо про обставини порушення порядку визначення судді під час здійснення автоматизованого розподілу справи № 753/14408/20.

Водночас під дисциплінарним проступком судді потрібно розуміти винне, протиправне порушення службових обов’язків, що виявляється в обмеженні або порушенні законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у судочинстві, або перешкоджанні в доступі до правосуддя, порушенні суддівських обмежень і так само загальновизнаних моральних вимог.

Системне тлумачення положень статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дає підстави стверджувати, що наявність умислу та недбалості стосовно допущеного порушення як обов’язкової ознаки складу дисциплінарного проступку є обов’язковою умовою притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За відсутності вини притягнення судді до дисциплінарної відповідальності є явно не пропорційним та таким, що суперечить принципу верховенства права (стаття 8 Конституції України).

У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій, для того щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя під час розгляду дисциплінарної справи не встановила обставин та не здобула доказів умисного або внаслідок недбалості порушення суддею Дарницького районного суду міста Києва Щасною Т.В. правил щодо самовідводу від розгляду справи № 753/14408/20.

З огляду на зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що в діях судді Щасної Т.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого частиною першою статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а тому у притягненні її до дисциплінарної відповідальності необхідно відмовити, а дисциплінарне провадження припинити.

Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється (частина шоста статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

вирішила:

відмовити у притягненні судді Дарницького районного суду міста Києва Щасної Тетяни Василівни до дисциплінарної відповідальності.

Дисциплінарне провадження стосовно судді Дарницького районного суду міста Києва Щасної Тетяни Василівни припинити.

Надати скаржнику дозвіл на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Члени Третьої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя