Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Бондаренко Т.З., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бокової Ю.В., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., заслухавши пропозицію члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З., щодо висновку дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Волкової Анни Миколаївни за результатами попередньої перевірки скарги адвоката Труби Клавдії Борисівни стосовно дій судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського Миколи Миколайовича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Труби К.Б. (№ Т-2558/0/7-25 від 13 травня 2025 року) стосовно дій судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи від 13 травня 2025 року зазначену дисциплінарну скаргу передано дисциплінарному інспектору Волковій А.М. для проведення попередньої перевірки.

За результатами попередньої перевірки скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Волкова А.М. передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя оновлений висновок від 18 грудня 2025 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М. у зв’язку з наявністю в її діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме за безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Згідно з пунктом 9.12 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2024 року № 3713/0/15-24, член Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, який не погоджується із пропозицією, викладеною у висновку дисциплінарного інспектора – доповідача, може внести на розгляд Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя іншу пропозицію.

Член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бондаренко Т.З. внесла на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя іншу пропозицію – про залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги стосовно судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського Миколи Миколайовича, оскільки доводи дисциплінарної скарги адвоката Труби К.Б. не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку у діях судді.

Зміст дисциплінарної скарги

Автор скарги зазначає, що 4 грудня 2023 року скаржницею подано до Миколаївського районного суду Миколаївської області клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №480/2210/18, яке передано судді Войнарівському М.М. 11 грудня 2023 року.

Водночас суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівським М.М. у порушення положень частини другої статті 158 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) станом на день подання даної скарги скаржником не розглянуто заяву адвоката ОСОБА1.

Відзначає, що протягом тривалого часу жодного документу по вказаній справі до її Електронного кабінету не надходило, унаслідок чого скаржницею 28 червня 2024 року подано заяву, в якій вказувала на порушення строків розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №480/2210/18, а також просила надати пояснення щодо причин затягування строків розгляду поданої 4 грудня 2023 року заяви, однак відповіді не отримала.

Скаржниця повідомляє, що 1 жовтня 2024 року в електронному кабінеті з’явились 32 документи про призначення судових засідань на різні дати, які передували 1 жовтня 2024 року. 9 жовтня 2024 року на адресу ОСОБА1 надійшли повістки про виклик на 11 жовтня 2024 року для розгляду її заяви, однак на момент подання дисциплінарної скарги рішення щодо результатів розгляду заявниці не надходило, так само як і повістки про виклик на подальші судові засідання.

Вищевказані обставини свідчать про грубе порушення суддею Войнарівським М.М. строків розгляду клопотання, фальсифікацією документів щодо призначених дат судових засідань, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення та несвоєчасне надання копії рішення учаснику справи, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

За результатами попередньої перевірки скарги дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Волкова А.М. передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя оновлений висновок від 18 грудня 2025 року з пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом.

Пояснення судді Войнарівського М.М.

У поясненнях суддя вважає, що вказані у поданій скарзі твердження не відповідають дійсності та спростовуються скаржницею ОСОБА1, яка, отримавши рішення за результатом розгляду заяви, повідомила працівників суду про відкликання дисциплінарної скарги, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Войнарівський Микола Миколайович Указом Президента України від 6 серпня 2010 року № 802/2010 призначений на посаду судді Миколаївського районного суду Миколаївської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 295/2017 призначений суддею Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Фактичні обставини, встановлені під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги

У провадженні судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М. перебувала справа з єдиним унікальним номером справи №480/2210/18 за позовом ОСОБА2 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Миколаївській області, Миколаївської районної державної адміністрації, ОСОБА3, ОСОБА4 про визнання неправомірним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Під час розгляду справи вказаної справи 27 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА2 адвокат ОСОБА1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер ____ площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА4.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 30 березня 2020 року ухвалу Миколаївського районного суду Миколаївської області від 28 грудня 2019 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким задоволено заяву представника позивача ОСОБА2 адвоката ОСОБА1 про забезпечення позову та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер ____ площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області та належить на праві власності ОСОБА4 на підставі договору купівлі-продажу від 9 листопада 2018 року (серія та номер ___), посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Лактіоновою С.А.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року, яке залишено без змін постановою Миколаїівського апеляційного суду від 6 липня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА2 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 вересня 2017 року №14 12472/14-17-СГ. Витребував у ОСОБА4 на користь ОСОБА2 земельну ділянку загальною площею 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер ____, яка розташована на території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. У задоволенні позову ОСОБА2 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовлено.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 9 листопада 2022 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА4 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу ОСОБА4 залишив без задоволення. Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 6 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА2 до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Миколаївській області, ОСОБА3, ОСОБА4 про визнання протиправним та скасування наказу про затвердження проекту землеустрою й витребування земельної ділянки залишив без змін.

11 грудня 2023 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» надійшла заява адвоката ОСОБА1 в інтересах ОСОБА2 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2020 року в порядку перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному провадженні у справі №480/2210/18 за позовом ОСОБА2 до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА3 та ОСОБА4 про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 грудня 2023 року вказану справу розподілено судді Войнарівському М.М.

Судове засідання, призначене на 20 грудня 2023 року, відкладене на 15 січня 2024 року у зв’язку із перебуванням головуючого судді Войнарівського М.М. на лікарняному.

У подальшому розгляд справи неодноразово призначався 48 разів, проте її розгляд відкладався з різних причин, зокрема, лікарняний судді, неявкою сторін, відпустка та навчання судді та з інших причин.

Миколаївський районний суд ухвалою від 14 травня 2025 року у справі №420/2210/18 задовольнив клопотання адвоката ОСОБА1 про скасування заходів забезпечення позову.

Судове рішення надіслано судом для оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 травня 2025 року; зареєстровано 15 травня 2025 року; забезпечено надання загального доступу 16 травня 2025 року.

Правове обґрунтування та висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Установлено, що заява про скасування заходів забезпечення позову перебувала у провадженні судді Войнарівського М.М. тривалий час, з порушенням строку визначеного частиною другою статті 158 ЦПК України.

Надаючи оцінку щодо дій судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М. під час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі № 480/2210/18 Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить з такого.

Частиною сьомою статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.

Розумність строків є однією з основних конституційних засад судочинства (пункт 7 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі змістом частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 121 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.

Частиною другою статті 158 ЦПК України клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п’яти днів з дня надходження його до суду.

Пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження у разі безпідставного затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду справи протягом строку, встановленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, а також за несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2024 року у справі № 990SCGC/11/24 зазначила, що обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак дисциплінарного проступку у виді затягування розгляду справи є наявність обставин, які свідчать, що таке мало місце у зв’язку з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи (заяви, скарги) у строк, визначений законом, або умисним вчиненням дій (бездіяльності), що призвело до затягування строків розгляду справи (заяви, скарги). Сам факт порушення строку розгляду справи (заяви, скарги) без встановлення вказаних обставин не може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що критеріями оцінки належної поведінки судді в аспекті дисциплінарного проступку, який ставиться за провину судді, можуть бути: своєчасне призначення справи до розгляду; розумні часові інтервали між судовими засіданнями; обґрунтованість відкладення судових засідань чи оголошення в них перерв; обґрунтованість та своєчасність повернення матеріалів на доопрацювання чи повернення додаткових матеріалів; повнота підготовки справ до розгляду; повнота вжитих суддею заходів щодо усунення обставин, які унеможливлюють розгляд справи чи спричиняють його затягування; належність та дієвість контролю з боку судді за виконанням службових обов’язків відповідальними працівниками суду, у тому числі щодо формування та надсилання судових повісток (іншої кореспонденції), за своєчасністю виконання запитів суду іншими органами тощо.

Якщо йдеться про безпідставне затягування розгляду справи, то таке може бути вчинено лише умисно. Суддя усвідомлює, що не має об’єктивних перешкод для розгляду справи (заяви, скарги) у строки, установлені законом, однак цього не виконує, а спрямовує свої дії чи бездіяльність на затягування розгляду.

Натомість суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку «невжиття суддею заходів щодо розгляду справи (заяви, скарги) у строки, передбачені законом» характеризується недбалістю як формою вини. Суддя через погану організацію своєї роботи, недостатню компетентність тощо, не маючи об’єктивно непереборних перешкод, не вжив відповідних процесуальних заходів для своєчасного розгляду справи (заяви, скарги), хоча повинен був і міг усвідомлювати можливість у результаті цього порушення строків розгляду справи (заяви, скарги) та інших негативних наслідків.

Обов’язковою умовою для встановлення в діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку, зокрема невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, чи безпідставного її затягування, є встановлення обставин, які свідчать, що це мало місце у зв’язку саме з безпідставним невчиненням суддею дій, спрямованих на забезпечення розгляду справи протягом строку, встановленого законом, або умисним вчиненням дій, що мали наслідком затягування строків розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 11-638сап19 наголосила, що розглядаючи питання можливого дисциплінарного проступку судді як безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви Вища рада правосуддя та її дисциплінарний орган, мають ретельно проаналізувати обставини справи та встановити, чи мав суддя об’єктивну можливість дотриматися встановлених строків, враховуючи загальне навантаження та кількість справ у його провадженні. Якщо з огляду на ці фактори суддя не міг забезпечити дотримання строків, це не може автоматично розцінюватися як дисциплінарне порушення.

Визначальним фактором для встановлення дисциплінарним органом наявності в діях судді складу дисциплінарного проступку є саме безпідставне недотримання строків розгляду заяви, скарги чи справи.

Виявлення лише факту недотримання передбаченого законом строку розгляду заяви, скарги чи справи не є безумовним свідченням наявності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Самі до собі строки поза зв’язком із конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не мають жодного значення. Закінчення чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких встановлюється цей строк.

Отже, обов’язковою умовою для встановлення у діях судді ознак вказаного дисциплінарного проступку є не лише відомості, які свідчать про затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом, а конкретні відомості, які вказували, що це відбулося саме безпідставно, внаслідок умислу або недбалості судді.

Ключовим елементом для встановлення дисциплінарним органом Вищої ради правосуддя відомостей про ознаки дисциплінарного проступку передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду справи чи наявність факту їх затягування. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.

Відповідно до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» одним із критеріїв оцінки дотримання розумних строків є своєчасність призначення кримінального провадження до судового розгляду.

У пункті 7 вказаної постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів з метою неухильного дотримання процесуальних строків. Строки розгляду справи не можуть вважатися розумними, якщо їх порушено через зайнятість судді в іншому процесі, призначення судових засідань із великими інтервалами, затягування з передачею справи з одного суду до іншого у встановлених законом випадках, безпідставне задоволення необґрунтованих клопотань учасників процесу, що спричинило відкладення розгляду справи на тривалий час, відкладення справи через її неналежну підготовку до судового розгляду, невжиття заходів щодо недопущення недобросовісної поведінки учасників справи тощо, оскільки наведені причини свідчать про низький рівень організації судочинства та безвідповідальне ставлення до виконання своїх обов’язків.

У рішенні у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Австрії»). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Установлено, що інтервал між призначеним судовими засіданнями становив в середньому 14 днів, що не свідчить про те, що суддею не вживалися заходи щодо розгляду справи у щонайшвидші строки.

Листом від 23 травня 2025 року керівник апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області Валерія Малишева надала Вищій раді правосуддя інформацію щодо періодів тимчасової непрацездатності судді Войнарівського М.М., часу перебування його у відпустках, відрядженнях та навчаннях в період з 1 грудня 2023 року до 20 травня 2025 року. Зокрема, за час перебування у провадженні судді Войнарівського М.М. заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі № 480/2210/18, суддя не здійснював правосуддя:

у зв’язку із перебуванням у відпустці 29 лютого 2024 року, 14 січня 2025 року, 12 лютого 2025 року;

у зв’язку і з перебуванням на лікарняному з 19 грудня 2023 року до 9 січня 2024 року, з 12 серпня до 30 серпня 2024 року, з 17 жовтня до 25 жовтня 2024 року, з 23 грудня 2024 року до 10 січня 2025 року;

у зв’язку із перебуванням у службовому відрядженні з 13 лютого до 14 лютого 2024 року, з 4 березня до 6 березня 2024 року;

у зв’язку із перебуванням на навчанні, прийняттям участі у семінарах/вебінарах 31 січня 2024 року, 9 лютого 2024 року, 15 лютого 2024 року, 28 лютого 2024 року, 1 березня 2024 року, 5 квітня 2024 року, 9 квітня 2024 року, 11 квітня 2024 року, 12 квітня 2024 року, з 15 квітня до 19 квітня 2024 року, 4 червня 2024 року, 6 червня 2024 року, з 10 червня до 14 червня 2024 року, 27 вересня 2024 року, 3 жовтня 2024 року, 4 жовтня 2024 року, 5 листопада 2024 року, з 25 листопада до 27 листопада 2024 року, 14 лютого 2025 року, 21 лютого 2025 року, 25 лютого 2025 року, 3 березня 2025 року, З квітня 2025 року, з 7 квітня до 11 квітня 2025 року, 8 травня 2025 року, 16 травня 2025 року.

Із наданої керівником апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області Валерією Малишевою інформації щодо показників роботи та навантаження судді Войнарівського М.М. встановлено, що у 2024 році у провадженні судді перебувало 2105 справ і матеріалів, розглянуто 1644 справ і матеріалів, з 1 січня 2025 року до 20 травня 2025 року у провадженні судді перебувало 775 справ і матеріалів, розглянуто 321 справу і матеріал.

Аналіз відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (за період перебування клопотання у провадженні судді) свідчить, що суддя Войнарівський М.М. ухвалив 2974 судових рішень.

Згідно наданих судом відомостей суддя Войнарівський М.М. має один із найбільших показників навантаження на суддю (середній показник по суду становив – 1941 справи та матеріалів, у судді Войнарівського М.М. – 2880 справ та матеріалів), а також розглянутих справ і матеріалів (середній показник по суду становив – 1261 справи та матеріалів, у судді Войнарівського М.М. – 1965 справ та матеріалів).

Установлено, що суддя Войнарівський М.М. здійснює адміністративні повноваження, як голова Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Наведене свідчить про значне судове навантаження та високу інтенсивність розгляду справ суддею Войнарівським М.М., що у свою чергу вказує на наявність об’єктивних причин недотримання строку розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

У контексті аналізу дій судді необхідно звернути увагу на те, що відповідно до статті 130 Конституції України саме держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно з частиною першою статті 146 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

У додатку до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями № 40/32 та № 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, зазначено, що кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції (пункт 7 «Незалежність судових органів»).

Відповідно до пунктів 33-38 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки кожна держава повинна виділяти судам достатньо ресурсів, приміщень та устаткування, щоб вони могли функціонувати відповідно до стандартів, викладених у статті 6 Конвенції, а також щоб судді могли ефективно працювати.

У судах має працювати достатня кількість суддів та кваліфікований допоміжний персонал.

Для попередження виникнення та зменшення надмірного робочого навантаження в судах потрібно вжити необхідних заходів для забезпечення незалежності судової влади, щоб передати вирішення несудових питань іншим особам із відповідною кваліфікацією.

Таким чином, саме на державу покладено позитивне зобов’язання забезпечити суддів усіма можливими засобами та ресурсами для того, щоб вони могли належним чином виконувати свої функції, у тому числі забезпечити кількість суддів відповідно до рівня судового навантаження.

Невідповідність фактичної чисельності суддів Миколаївського районного суду Миколаївської області показникам штатної чисельності суддів, що визначена Вищою радою правосуддя, а також нормативної чисельності суддів, що визначена Радою суддів України, з урахуванням рівня судового навантаження негативно впливає на дотримання суддею Войнарівським М.М.

А тому оцінка дисциплінарного інспектора про те, що навантаження на суддю дещо перевищує нормативне не об’єктивним.

Надаючи оцінку доводам скарги щодо надходження до електронного кабінету скаржниці 1 жовтня 2024 року 32 технологічних документів з різними датами судових засідань, що передували дню, коли адвокат їх отримала необхідно зазначити таке.

Від Миколаївського районного суду Миколаївської області на запит дисциплінарного інспектора надійшли скриншота обліково-статистичної картки із системи діловодства суду у справі № 480/2210/18 (щодо клопотання про скасування заходів забезпечення позову від 4 грудня 2023 року).

Дисциплінарним інспектором установлено, що в АСДС КП «Д-3» після реєстраційної картки заяви від 4 грудня 2023 року, перший документ, який стосується призначення судового засідання, під назвою «Внесення дат слухання» був створений 1 жовтня 2024 року користувачем Пєсковим. У цей же день користувачем Пєсковим було створено 6 документів «Судова повістка про виклик» та 27 документів «Внесення дат слухання». Дата документу, дата перевірки та дата корегування вищевказаних 34 документів - 1 жовтня 2024 року.

Керівником апарату Миколаївського районного суду Миколаївської області Малишевою В.Д. надано пояснення секретаря судового засідання Володимира Пєскова, в яких вказано, що у зв’язку з великим навантаженням та значною кількістю справ, призначених до розгляду, дати слухань у справі № 480/2210/18 були внесені пізніше з порушенням строків, про що В. Пєсков жалкує та щиро кається. При цьому зазначає, що учасники справи були повідомлені про дату та час судових засідань у телефонному режимі.

Також під час кваліфікації поведінки судді під час розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення у справі №480/2210/18 варто ураховувати наступне.

Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема, судів.

За таких обставин судочинство в Україні здійснюється в умовах воєнного стану з урахуванням особливостей, визначених статтею 15 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а формат роботи судів, суддів та апаратів судів зазнав суттєвих змін, зумовлених особливостями воєнного стану.

Тобто існують достатні підстави вважати, що військові дії, запровадження воєнного стану в державі не сприяють та фактично перешкоджають роботі державних органів, у тому числі судів, щодо виконання функції зі здійснення правосуддя, а відповідні зміни в роботі суду, що запроваджені для забезпечення безпеки громадян, суддів та працівників апарату судів, могли впливати, частково обмежувати права учасників судового процесу, зокрема щодо забезпечення розумного строку розгляду справи.

Варто зауважити, що робота Миколаївського районного суду Миколаївської області під час повномасштабної збройної агресії рф на територію України ускладнилась частими повітряними тривогами. Зокрема, у період з 14 березня 2024 року до 27 листопада 2025 року в Харківській Територіальній Громаді повітряна тривога оголошувалась 514 рази та сукупно тривала 3 місяці 9 днів 22 години 27 хвилин, що вплинуло на організацію роботи суду (https://alarmmap.online/region/mykolayivska-oblast/mykolayivskyy-rayon/m...).

Відповідно до пункту 13.19 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (зі змінами) відмова скаржника від скарги не може бути підставою для припинення дисциплінарного провадження.

Установлено, що адвокатом ОСОБА1 подавалась заява від 15 травня 2025 року про відмову від поданої дисциплінарної скарги.

Зі змісту дисциплінарної скарги убачається, що скаржниця не вказує на настання негативних наслідків через порушення строку розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі № 480/2210/18.

На відсутність настання негативних наслідків для скаржника також свідчить подання скаржницею лише 28 червня 2024 року заяви щодо надання інформації про розгляд справи.

Згідно довідки, за підписом судді Войнарівського М.М., про рух справ за клопотаннями про скасування заходів забезпечення позову, що перебували в провадженні судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М., відповідно до якої:

у справі № 480/2374/18 заява про скасування заходів забезпечення позову надійшла до суду 1 жовтня 2020 року, розглянута 6 жовтня 2020 року;

у справі № 945/2047/21 заява про скасування заходів забезпечення позову надійшла до суду 19 жовтня 2021 року, розглянута 22 жовтня 2021 року;

у справі № 945/193/24 заява про скасування заходів забезпечення позову надійшла до суду 28 серпня 2027 року, розглянута 2 вересня 2024 року.

Дисциплінарний інспектор під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги не звернула увагу на відсутність системності дій судді щодо порушення строку розгляду аналогічних заяв про скасування заходів забезпечення позову.

Так, сукупність указаних обставин також свідчать про відсутність системності затягування розгляду саме такого виду заяв.

Згідно висновку, сформульованим Великою Палатою Верховного Суду в пункті 311 постанови від 13 червня 2024 року (провадження № 11-32сап24), з огляду на приписи пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» безпідставним затягуванням є усвідомлене порушення суддею процесуальних строків, вчинення / невчинення процесуальних дій, що вплинули на можливість розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом (є свідченням наявності вини у формі умислу), невжиття заходів полягає в необґрунтованому невиконанні передбачених процесуальним законодавством заходів, які були обов’язковими до виконання відповідно до закону (форма вини не впливає на кваліфікацію дій судді).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом.

Такими критеріями є складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка державних органів (насамперед суду); перевантаження судової системи; значущість для заявника питання, яке перебуває на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Федіна проти України» від 2 вересня 2010 року; «Смірнова проти України» від 8 листопада 2005 року; «Бараона проти Португалії» від 8 липня 1987 року; «Буххольц проти Німеччини» від 6 травня 1981 року; «Бочан проти України» від 3 травня 2007 року).

У Висновку № 3 (2002) КРЄС до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

Також у пункті 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні в сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року) вказано, що відповідна дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце не гідна звання судді поведінка і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень.

Критерії вагомості та значущості порушення допущеного суддею Войнарівським М.М. впливають на вирішення питання в порядку передньої перевірки дисциплінарної скарги щодо наявності ознак чи їх відсутності, в порядку пункту 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за встановлених вище обставин сама лише тривалість розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову у справі №480/2210/28 не є безпідставним затягуванням або невжиттям суддею заходів щодо розгляду клопотання протягом строку, встановленого законом, оскільки не свідчить про усвідомлене вчинення суддею дій або бездіяльності, спрямованих саме на затягування процесу.

Статтею 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, зокрема, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Згідно із частиною третьою статті 3 вказаного Закону суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Відповідно до пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2006 року № 740, внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції, а також окремі думки суддів, викладені у письмовій формі.

Пунктом 1 розділу X «Відповідальність за надсилання до Реєстру інформаційних ресурсів» Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року № 1200/0/15-18, встановлено, що обов’язок щодо своєчасного надсилання електронних примірників судового рішення та окремої думки судді для їх внесення до Реєстру шляхом формування та підписання відповідного електронного примірника в автоматизованій системі документообігу суду покладається на суддю (суддю-доповідача), який ухвалив таке рішення.

Як встановлено під час попередньої перевірки дисциплінарної скарги, суддею Войнарівським М.М. не допущено порушень вищенаведених норм права стосовно виготовлення судового рішення та його оприлюдненню в електронній формі в ЄДРСР.

Відповідно до частини шостої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, а також за анонімними заявами та повідомленнями.

Згідно пункту 2 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарна скарга залишається без розгляду та повертається скаржнику, якщо вона не містить відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді.

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Волкової А.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги адвоката Триби К.Б. Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що доводи дисциплінарної скарги не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку у діях судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 9.12 Положення про службу дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

дисциплінарну скаргу адвоката Труби Клавдії Борисівни стосовно дій судді Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівського Миколи Миколайовича залишити без розгляду та повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя