Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленні члена Вищої ради правосуддя Маселка Романа Анатолійовича про втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 12 грудня 2025 року (вх. № М-6149/0/7-25) надійшло повідомлення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. про втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя зазначене повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О. для перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., Вища рада правосуддя встановила таке.
У повідомленні зазначено, що 2 січня 2024 року до Вищої ради правосуддя надійшло рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККСУ) від 19 грудня 2023 року № 58/дс-23, яким Віхрова О.В. рекомендовано для призначення на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 2 січня 2024 року рекомендацію ВККСУ передано члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. для попереднього розгляду.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. зазначив, що під час перевірки кандидата надіслано низку запитів, зібрано дані з публічних джерел, державних реєстрів і підготовлено висновок про відмову у внесенні подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Вища рада правосуддя рішенням від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25 відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області. За таке рішення проголосувало 11 із 15 членів Вищої ради правосуддя. Підставами такого рішення стали виявлені під час перевірки Віхрова О.В. обставини, що свідчили про його невідповідність вимогам до кандидата на посаду судді.
Згідно з повідомленням 6 грудня 2025 року члену Вищої ради правосуддя Маселку Р.А. стало відомо про адресоване йому повідомлення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області (далі – КДКА Закарпатської області) вих. № 314 від 26 листопада 2025 року із пропозицією до 22 грудня 2025 року надати пояснення щодо скарги Ради адвокатів України (далі – РАУ) від 17 жовтня 2025 року, у якій стверджується про вчинення членом Вищої ради правосуддя дисциплінарного проступку.
У скарзі РАУ від 17 жовтня 2025 року вказано: «Рада адвокатів України, здійснивши перегляд відеозапису засідання ВРП від 21 листопада 2024 року та 03 червня 2025 року, взявши до уваги заяву адвоката Віхрова О.В. від 05 серпня 2025 року, самостійно виявила факти порушення гарантій адвокатської діяльності та встановила, факт, що член ВРП Маселко Р.А. здійснив втручання в адвокатську діяльність адвоката Віхрова О.В., спонукав його до розголошення адвокатської таємниці. Одночасно самостійно розтлумачив і застосовував ПАЕ всупереч визначеній законом компетенції, а також здійснював ревізію остаточного судового рішення та створював штучні сумніви у його законності, ототожнював адвоката з його клієнтами та їх справами, використовував некоректні й принизливі висловлювання, що дискредитували адвоката Віхрова О.В. та професію в цілому.
Виявлені порушення свідчать про те, що результат оцінювання кандидата Віхрова О.В. був сформований на підставі неправомірних дій члена ВРП Маселка Р.А., який вийшов за межі своєї компетенції та порушив фундаментальні принципи незалежності адвокатури, що могло також вплинути на об’єктивність та справедливість прийнятого рішення про його невідповідність (невідповідність кандидата вимогам статті 127 Конституції України та статті 69 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”)».
У скарзі також указано, що під час співбесіди з Віхровим О.В. член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вимагав надати відеозаписи, зроблені адвокатом у процесі здійснення захисту свого клієнта, спонукав адвоката Віхрова О.В. надати усні та письмові пояснення щодо обставин укладення договору з клієнтом, допускав нетактовні висловлювання та надавав образливі оцінки стосовно особистого та сімейного життя адвоката Віхрова О.В., зокрема коментував повторний шлюб кандидата після розірвання попереднього, його статус багатодітного батька, причини змін у сімейному житті, характер стосунків із колишньою дружиною, а також висловлював припущення про нібито переслідування Віхровим протиправної мети – ухилення від мобілізації під час воєнного стану. У таких діях Маселка Р.А. РАУ вбачає порушення Правил адвокатської етики та Присяги адвоката, що є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. зауважив, що усі свої дії (надсилання запитів кандидату і до органів, доступ до реєстрів та інших документів, озвучені на засіданні Вищої ради правосуддя запитання до кандидата та оголошення висновків), які РАУ вважає протиправними, вчинив виключно на виконання повноважень і обов’язків члена Вищої ради правосуддя та з єдиною метою – встановити відповідність Віхрова О.В. вимогам визначеним законодавством до кандидата у судді, зокрема відповідність кандидата критеріям доброчесності згідно з Єдиними показниками для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затвердженими рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24. Такі дії вчиняв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Отримана за результатами таких дій інформація стала підставою для ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення.
У повідомленні члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. зазначено, що жодного порушення прав Віхрова О.В. та адвокатської таємниці під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді не було, оскільки член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. запитував відеозапис, який був доказом під час розгляду адміністративного протоколу щодо самого ОСОБА1 за статтею 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа № 201/11425/18), а не його клієнта. Сам Віхров О.В. не повідомляв, що цей відеозапис є адвокатською таємницею та що його права адвоката у такий спосіб порушуються. Більше того, у Вищої ради правосуддя виник сумнів, чи взагалі Віхров О.В. надавав правову допомогу.
Щодо запитань і запитів про майновий стан, етику поведінки, обставин, що викликають сумнів у дотриманні законодавства щодо мобілізації тощо, то всі вони були виключно в межах повноважень члена Вищої ради правосуддя, у порядку, визначеному законом, та є стандартною практикою усіх членів Вищої ради правосуддя під час перевірки кандидатів у судді, у тому числі тих, які мають статус адвоката. Усі ці обставини викладено в рішенні Вищої ради правосуддя від 3 червня 2025 року № 1178/0/15-25.
На думку члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., таке рішення РАУ є способом тиску на нього, а також можливим перешкоджанням діяльності шляхом штучного створення конфлікту інтересів під час розгляду кандидатів РАУ до Конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття посади члена ВККСУ. Скарга РАУ свідчить, що належне виконання посадових обов’язків члена Вищої ради правосуддя може для Маселка Р.А. мати наслідком притягнення до відповідальності, аж до позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю. Такі дії явно виходять за межі повноважень РАУ, мають ознаки незаконного впливу та тиску, переслідування за рішення, що не сподобалось адвокату Віхрову О.В.
У повідомленні член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. акцентував, що під час надання пояснень на скаргу РАУ буде змушений пояснювати свої дії на посаді члена Вищої ради правосуддя, причини та мотиви підготовки висновку, голосування за рішення Вищої ради правосуддя, викладення його аргументів і мотивів. У разі ненадання пояснень дисциплінарний орган матиме право розглянути скаргу, керуючись лише доводами скарги, та не буде враховувати позицію члена Вищої ради правосуддя. У зв’язку із зазначеним його фактично примушують пояснювати свої дії на посаді члена Вищої ради правосуддя та причини ухвалення відповідного рішення.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. у повідомленні зазначив, що в рішенні від 9 грудня 2025 року № 2619/0/15-25 Вища рада правосуддя констатувала, що дії Тимчасової слідчої комісії, а саме виклик членів Вищої ради правосуддя на своє засідання з метою отримання пояснень щодо причин і мотивів ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення, є неприпустимими та кваліфіковані як втручання в діяльність Вищої ради правосуддя та незаконний вплив на її членів. Вимога надати пояснення щодо ухваленого Вищою радою правосуддя рішення у дисциплінарній процедурі, яку здійснює орган адвокатського самоврядування, «має таку ж природу неприпустимого впливу на члена Вищої ради правосуддя».
Вища рада правосуддя в рішенні від 14 жовтня 2025 року № 2108/0/15-25 за результатами розгляду звернення члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. констатувала, що «твердження РАУ про порушення окремими членами Вищої ради правосуддя гарантій адвокатської діяльності та стандартів суддівської етики, яке полягає в неправильному, на думку РАУ, голосуванні окремих членів Вищої ради правосуддя у визначеній законом процедурі, з визначеного законом питання та в межах визначених законом повноважень, є безпідставним та безвідповідальним. Твердження РАУ, що до складу Вищої ради правосуддя входять члени, які, виконуючи свій обов’язок, голосують за одне із двох можливих рішень у відповідній процедурі і тим самим порушують стандарти суддівської етики, дискредитує Вищу раду правосуддя як незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який є складником системи правосуддя, та підриває авторитет правосуддя в цілому».
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. повідомив, що через 3 дні після ухвалення цього рішення РАУ звернулася зі скаргою стосовно нього, єдиними підставами якої були виключно його дії та голосування як члена Вищої ради правосуддя під час виконання своїх повноважень у межах і спосіб, визначених законом.
На переконання Маселка Р.А., РАУ не врахувала рішення Вищої ради правосуддя, а продовжила дії, що є очевидним тиском і переслідуванням його як члена Вищої ради правосуддя за його законні дії, дискредитацією Вищої ради правосуддя як незалежного конституційного органу суддівського врядування та підриває авторитет правосуддя загалом. Здійснення дисциплінарної процедури, притягнення до відповідальності відповідно до рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури як адвоката за його дії на посаді члена Вищої ради правосуддя створюють прецедент впливу на члена Вищої ради правосуддя у спосіб, що не передбачений законом, органу, який не уповноважений оцінювати дії члена Вищої ради правосуддя. Це становить серйозну загрозу незалежності членів Вищої ради правосуддя, робить їх підконтрольними дисциплінарним органам інших суб’єктів.
У повідомленні зазначено, що згідно зі статтями 1, 19 та 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» дисциплінарна відповідальність адвоката може наставати виключно за дії, що вчинені у межах здійснення адвокатської діяльності або у зв’язку з нею. Діяльність члена Вищої ради правосуддя не належить до жодного виду адвокатської діяльності і є реалізацією конституційних повноважень органу суддівського врядування. Правила адвокатської етики та дисциплінарна відповідальність адвокатів не можуть застосовуватися до дій члена Вищої ради правосуддя, вчинених ним під час реалізації повноважень, визначених Конституцією та законом. Лише Вища рада правосуддя уповноважена оцінювати дії своїх членів під час виконання ними своїх конституційних функцій. Поширення дисциплінарної юрисдикції органів адвокатського самоврядування на дії члена Вищої ради правосуддя означало б фактичне встановлення зовнішнього контролю над діяльністю конституційного органу, що суперечить статтям 6 та 131 Конституції України.
На переконання члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., за допомогою механізму дисциплінарних скарг РАУ отримує можливість реального тиску на будь-яких членів Вищої ради правосуддя, які є адвокатами.
Загроза дисциплінарної відповідальності за голосування або висловлення позиції може стримувати членів Вищої ради правосуддя від ухвалення рішень відповідно до їх внутрішнього переконання, що прямо суперечить стандартам щодо захисту суддів і органів, відповідальних за суддівську кар’єру та дисципліну, від будь-якого впливу чи тиску. Важливо, що з таких мотивів Вища рада правосуддя відмовляється розглядати в дисциплінарній процедурі скарги на суддів, які є членами Вищої ради правосуддя, за їхні дії на посаді членів Вищої ради правосуддя.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. вважає, що дії РАУ та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області містять ознаки незаконного впливу, тиску та втручання в його діяльність як члена Вищої ради правосуддя, ставлять під загрозу незалежність Вищої ради правосуддя, підривають авторитет судової влади і потребують відповідного реагування Вищої ради правосуддя у визначеному законом порядку.
16 січня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло звернення Маселка Р.А. (вх. № М-441/0/7-26), у якому Маселко Р.А. зазначив, що 15 січня 2026 року отримав рішення КДКА Закарпатської області від 12 січня 2026 року про порушення дисциплінарної справи стосовно ОСОБА2 та призначення засідання з розгляду цієї справи на 3 лютого 2026 року в місті Ужгороді. На думку Маселка Р.А., «такі дії щодо втручання у його діяльність та переслідування за виконання обов’язків члена Вищої ради правосуддя продовжуються та можуть призвести до негативних наслідків».
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. наголосив, що фактично позбавлений можливості захищатися та надати повноцінні пояснення по суті скарги, оскільки не має права розголошувати відомості, що стали відомі під час здійснення повноважень члена Вищої ради правосуддя, та надавати документи, що є частиною досьє кандидата на посаду судді.
Відповідно до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, незалежність суддів гарантується незалежністю судової влади загалом. Це є основним принципом верховенства права.
Судова влада є ключовою частиною конституційного ладу, а інституційна незалежність судової влади є необхідною умовою забезпечення права на справедливий суд. Органи державної влади, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
Незалежність судової влади є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
Для забезпечення незалежності суддів у кожній державі створюється судова рада чи інший спеціалізований орган, незалежний від законодавчої та виконавчої влади, наділений широкими повноваженнями з усіх питань щодо статусу суддів, а також щодо організації, функціонування та репутації судових інституцій (стаття 13 Великої хартії суддів (основоположні принципи)).
Судові ради є незалежними органами, створеними відповідно до закону або конституції, які прагнуть зберегти незалежність суддів та судової влади загалом і в такий спосіб сприяти ефективному функціонуванню судової системи.
Згідно з статтею 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
У пункті 12 Висновку № 10 (2007) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи щодо судової ради на службі суспільства зазначено, що, крім певної ролі в управлінні судовою системою, судова рада повинна також бути автономним органом судової влади, який забезпечує здійснення суддями своїх функцій, запобігаючи будь-якому контролю з боку виконавчої та законодавчої влади й неналежному впливу всередині судової системи.
Із міжнародних стандартів незалежності судової влади вбачається обов’язок усіх державних та інших установ поважати і дотримуватися незалежності судової влади, яка самостійно, без стороннього впливу з боку будь-яких органів державної влади та посадових осіб здійснювала б усі належні їй функції.
Згідно з Рекомендаціями щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації, 2023 рік) держави – учасниці Організації з безпеки і співробітництва в Європі визнали незалежність суддів та безстороннє функціонування державної судової служби одним з елементів правосуддя, який є важливим для повного вираження притаманної всім людям гідності та рівних і невід’ємних прав. Наголосили, що, з огляду на роль рад суддів та органів суддівського самоврядування у захисті незалежності судочинства в цілому, ради суддів та органи суддівського самоврядування, у разі їх створення, самі повинні бути незалежними та безсторонніми. Їхні члени повинні користуватися гарантіями незалежності, подібними до гарантій незалежності суддів.
Незалежність членів Вищої ради правосуддя, як і суддів, від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання – гарантується.
Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що член Вищої ради правосуддя у своїй діяльності є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Статтею 344 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність у разі вчинення незаконного впливу у будь-якій формі на Голову чи члена Вищої ради правосуддя з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя зобов’язаний звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність до Вищої ради правосуддя упродовж п’яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання.
Член Вищої ради правосуддя у своїй діяльності є незалежним, керується Конституцією та законами України, і не може зазнавати незаконного впливу, тиску, вимог чи втручання.
Втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя є вплив, що полягає у протиправній поведінці будь-яких осіб, яка створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для сумлінного виконання обов’язків, з метою схилення до ухвалення незаконного чи необґрунтованого рішення, що є неприпустимим.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. пов’язує втручання в його діяльність із діями РАУ та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.
Як вбачається із матеріалів, доданих до повідомлення члена Вищої ради правосуддя, РАУ з метою виконання свого рішення від 12 серпня 2025 року № 82 «Про порушення професійних прав та гарантій адвокатської діяльності адвоката Віхрова О.В. під час співбесіди у Вищій раді правосуддя» (далі – рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82) ініціювала питання про притягнення ОСОБА2 до дисциплінарної відповідальності як адвоката. КДКА Закарпатської області рішенням від 12 січня 2026 року порушила дисциплінарну справу стосовно нього.
Оцінка, надана в рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 діям члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., стосується обставин розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Згідно зі статтею 36 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, до якої обов’язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді. За результатами попереднього розгляду доповідач складає висновок щодо можливості призначення судді на посаду та виносить такий висновок на розгляд Вищої ради правосуддя. На засіданні Вищої ради правосуддя кандидатура на посаду судді розглядається після доповіді члена Вищої ради правосуддя, який визначений доповідачем у цій справі.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А., відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя визначений доповідачем, здійснював свої встановлені законодавством повноваження щодо попереднього розгляду рекомендації ВККСУ.
Частинами першою, другою статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя, її органи, член Вищої ради правосуддя та дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя для здійснення своїх повноважень мають право витребовувати та одержувати на їх запит необхідну інформацію та документи (у тому числі з обмеженим доступом) від: 1) суддів, судів, органів суддівського самоврядування, інших органів та установ у системі правосуддя; 2) органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб; 3) юридичних осіб. Член Вищої ради правосуддя має право робити запити у справі, в розгляді якої він бере участь.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні Вищої ради правосуддя. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів Вищої ради правосуддя, вважається, що Вищою радою правосуддя ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Згідно із частиною першою статті 30 цього Закону засідання Вищої ради правосуддя проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться у виняткових випадках, за наявності підстав, визначених цим Законом.
За результатами голосування Вища рада правосуддя, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей, вирішила відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області. Голосуючи за пропозицію ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді, кожен член Вищої ради правосуддя виконував обов’язки, визначені законом, діяв відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України та віддав свій голос за одне із двох можливих рішень.
Вища рада правосуддя погодилась із пропозицією доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. Вирішальним під час ухвалення рішення стало особисте переконання кожного із членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у розгляді питання про призначення кандидата на посаду судді, яке, зрештою, і визначило характер їх голосування.
Під час розгляду рекомендації ВККСУ щодо кандидата Віхрова О.В. виявлено численні факти, з огляду на які виник обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата Віхрова О.В. критеріям доброчесності, професійної етики, та інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням. Попри значну кількість досліджених доказів і пояснень кандидата такі сумніви не були спростовані.
Вища рада правосуддя, ухвалюючи 3 червня 2025 року рішення № 1178/0/15-25 «Про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення Віхрова О.В. на посаду судді Господарського суду Запорізької області» діяла відповідно до свого статусу, повноважень, установленого законом порядку та покладених на неї завдань.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 796 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вища рада правосуддя відмовляє у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстав наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв’язку з таким призначенням.
Підстави, зазначені в пункті 1 частини другої статті 796 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада правосуддя визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов’язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
Рішення Вищої ради правосуддя про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з підстав, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (стаття 38 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Відповідно до частини четвертої статті 796 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, відмови у переведенні судді до іншого суду за результатами конкурсу Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржене до Верховного Суду в порядку, встановленому процесуальним законом.
Питання законності діяльності органів суддівського врядування, включно із процедурою добору суддів, може бути об’єктом оцінки виключно в межах конституційно визначеної компетенції судів.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. пов’язує факт втручання в його діяльність із діями РАУ та Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Згідно статтею 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування (стаття 43 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
До завдань адвокатського самоврядування, визначених статтею 44 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», належить забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності.
Згідно із частиною першою статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у період між з’їздами адвокатів України функції адвокатського самоврядування виконує Рада адвокатів України. Рада адвокатів України сприяє забезпеченню гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів (пункт 9 частини четвертої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
РАУ з метою виконання свого рішення від 12 серпня 2025 року № 82 звернулася до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ініціювала питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА2 як адвоката за його діяльність на посаді члена Вищої ради правосуддя.
У рішенні від 12 серпня 2025 року № 82 РАУ, зокрема, констатувала, що дії ОСОБА2 та інших членів Вищої ради правосуддя, які підтримали його позицію шляхом голосування, суперечать основоположним принципам міжнародного права щодо захисту професії адвоката, тобто фактично здійснила оцінку результатів голосування окремих членів Вищої ради правосуддя, проведеного під час ухвалення рішення.
Ураховуючи, що окремі твердження, наведені в рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, становлять загрозу авторитету правосуддя, Вища рада правосуддя в рішенні від 14 жовтня 2025 року № 2108/0/15-25 дійшла висновку про наявність підстав для вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя відповідно до пункту 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Згідно з цим рішенням Вища рада правосуддя звернула увагу РАУ на необхідність утримуватися від заяв і прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.
Отже, після ухвалення Вищою радою правосуддя рішення від 14 жовтня 2025 року № 2108/0/15-25, згідно з яким твердження, наведені в рішенні РАУ від 12 серпня 2025 року № 82, визнані такими, що становлять загрозу авторитету правосуддя, РАУ на виконання цього рішення ініціювала розгляд питання про притягнення члена Вищої ради правосуддя ОСОБА2 до дисциплінарної відповідальності як адвоката.
Отже, РАУ продовжила вчиняти дії, які Вища рада правосуддя вже визнала такими, що становлять загрозу авторитету правосуддя.
До компетенції РАУ належить, зокрема, вирішення питань забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів.
З рішення РАУ від 12 серпня 2025 року № 82 вбачається, що його було ухвалено за результатами розгляду заяви адвоката ОСОБА1 (надійшла 5 серпня 2025 року) про порушення його професійних прав і гарантій адвокатської діяльності, зокрема права на збереження адвокатської таємниці, під час співбесіди у Вищій раді правосуддя, та встановлених за результатами такого розгляду обставин.
Під час розгляду зазначеної заяви РАУ оцінювала дії члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. з погляду дотримання ним гарантій адвокатської діяльності під час розгляду рекомендації ВККСУ про призначення Віхрова О.В., який є адвокатом, на посаду судді Господарського суду Запорізької області.
Законодавством України встановлено єдиний порядок розгляду Вищою радою правосуддя рекомендацій ВККСУ та ухвалення рішення щодо всіх кандидатів на посаду судді, незалежно від їхньої професійної діяльності, наявності чи відсутності статусу адвоката.
Процедури перевірки інформації і розгляду питань щодо кандидатур претендентів на посаду судді жодним чином не стосуються забезпечення гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних і соціальних прав адвокатів.
Крім того, відповідно до частини другої статті 31 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Вищої ради правосуддя має право надсилати запити у справі, у розгляді якої він бере участь.
Реалізація цього повноваження є складовою частиною здійснення конституційно визначених функцій Вищої ради правосуддя та не може розцінюватися як вихід за межі наданих законом повноважень.
Надання такого права законом спрямовано на встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам, визначеним законодавством, зокрема щодо відповідності критеріям доброчесності та професійної етики. Така оцінка здійснюється на підставі Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики кандидата на посаду судді, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року.
Інформацію, отриману за результатами відповідних запитів, Вища рада правосуддя використовує з метою ухвалення обґрунтованого рішення за результатами розгляду питання щодо призначення кандидата на посаду судді.
Водночас РАУ, установлюючи нібито факт порушення членом Вищої ради правосуддя Маселком Р.А. гарантій адвокатської діяльності та спонукання кандидата на посаду судді до розголошення адвокатської таємниці, фактично ставить під сумнів законність реалізації членом Вищої ради правосуддя наданих йому повноважень. При цьому РАУ залишає поза увагою положення статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких обов’язок зберігати адвокатську таємницю покладається саме на адвоката, а не на орган чи посадову особу, яка в межах закону здійснює оцінку відповідності кандидата вимогам до кандидата на посаду судді.
Водночас, констатуючи у своєму рішенні, що публічні висловлювання та оцінки члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А. нібито принижували честь і гідність адвоката Віхрова О.В., завдали шкоди його діловій репутації та містили некоректні й принизливі формулювання, РАУ фактично вдається до власної правової оцінки обставин, які за своєю природою є оцінними.
За таких обставин дії РАУ свідчать не про захист порушеного права, а про надання власних оцінних суджень щодо діяльності члена Вищої ради правосуддя, що за своїм змістом є формою тиску та втручання у здійснення ним повноважень.
Віхров О.В., перебуваючи у статусі кандидата на посаду судді, добровільно погодився на проведення перевірок з метою встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам щодо компетентності та доброчесності, на пошук та перевірку будь-якої інформації у законний спосіб, на проведення співбесід, здійснення відкритого розгляду питання стосовно нього.
Кандидати у судді, нарівні із суддями, зобов’язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв’язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення професійної діяльності, так і в позапрофесійній поведінці.
Член Вищої ради правосуддя надсилав запити кандидату та відповідним органам, здійснював доступ до реєстрів та інших документів, ставив на засіданні Вищої ради правосуддя запитання кандидату та оголошував висновки реалізуючи свої повноваження та виконуючи обов’язки як член Вищої ради правосуддя з метою встановлення відповідності Віхрова О.В. вимогам до кандидата у судді, що є звичайною практикою під час перевірки кандидатів у судді.
Вища рада правосуддя зазначає, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності за адвокатську діяльність – незалежну професійну діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, види якої визначені статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно зі статтею 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов’язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов’язків адвоката, передбачених законом.
Правила адвокатської етики та підстави дисциплінарної відповідальності адвокатів не можуть бути застосовані до члена Вищої ради правосуддя під час виконання ним визначених Конституцією та законодавством України повноважень.
Статус члена Вищої ради правосуддя, порядок його призначення / обрання, гарантії незалежності та підстави відповідальності визначаються Конституцією України та Законом України «Про Вищу раду правосуддя».
Члени Вищої ради правосуддя відповідно до частин другої, шостої, восьмої та дев’ятої статті 6 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Член Вищої ради правосуддя не має права суміщати свою посаду з будь-якою посадою в органі державної влади або органі місцевого самоврядування, органі суддівського, адвокатського чи прокурорського самоврядування, зі статусом народного депутата України, депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, районної у місті, сільської, селищної ради, з підприємницькою діяльністю, обіймати будь-яку іншу оплачувану посаду (крім посади Голови Верховного Суду), виконувати будь-яку іншу оплачувану роботу або отримувати іншу винагороду, крім винагороди члена Вищої ради правосуддя (за винятком здійснення викладацької, наукової чи творчої діяльності та отримання винагороди за неї), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради юридичної особи, що має на меті одержання прибутку. Член Вищої ради правосуддя не може належати до політичних партій, професійних спілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності.
Член Вищої ради правосуддя, який є адвокатом, повинен на час здійснення повноважень члена Вищої ради правосуддя зупинити в установленому порядку адвокатську діяльність.
Члени Вищої ради правосуддя здійснюють свої повноваження виключно на підставі Конституції та законів України. Щодо членів Вищої ради правосуддя повинні дотримуватися належні гарантії незалежності, які відповідають їхній ролі у забезпеченні незалежності правосуддя, будь-який вплив на них є неприпустимим.
Аналогічні за змістом застереження щодо необхідності дотримання гарантій незалежності членів органів суддівського врядування зазначені у Рекомендаціях щодо незалежності судочинства та підзвітності суддів (Варшавські рекомендації, 2023 рік), відповідно до пунктів 12, 15 яких ради суддів не мають надавати інформацію про окремі справи або вести діалог щодо них в упереджений спосіб. Вони не мають надавати інформацію та брати участь в діалозі щодо роботи окремих суддів. Ради суддів мають бути доступні для діалогу з парламентом чи іншими органами на добровільних засадах лише з питань політики, законодавства, категорій справ, та інших питань, пов’язаних з функціонуванням судової влади в цілому, а не щодо окремих справ чи суддів. Члени рад суддів повинні користуватися лише функціональним імунітетом, зокрема щодо публічно висловлених поглядів, виступів і голосування.
Член Вищої ради правосуддя Маселко Р.А. зупинив в установленому порядку адвокатську діяльність та здійснює повноваження члена колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.
Установлюючи у своєму рішенні нібито факт порушення членом Вищої ради правосуддя Правил адвокатської етики та Присяги адвоката, РАУ фактично вдалася до оцінки дій посадової особи, яка здійснює свої повноваження не як адвокат, а як член конституційного органу суддівського врядування.
Оцінка дій члена Вищої ради правосуддя під час реалізації ним конституційних повноважень належить виключно до компетенції самої Вищої ради правосуддя як колегіального органу, уповноваженого здійснювати внутрішній контроль за діяльністю своїх членів.
Будь-яке поширення дисциплінарної юрисдикції органів адвокатського самоврядування на дії члена Вищої ради правосуддя означало б фактичне встановлення зовнішнього контролю над діяльністю конституційного органу. Такий підхід суперечив би принципу поділу влади, закріпленому статтею 6 Конституції України, а також конституційно визначеному статусу та повноваженням Вищої ради правосуддя, передбаченим статтею 131 Конституції України. Допущення можливості оцінювання дій члена Вищої ради правосуддя іншим органом поза межами конституційно встановленої системи створювало б ризик впливу на незалежність цього органу та його членів.
Член Вищої ради правосуддя під час здійснення своїх повноважень є незалежним, керується виключно Конституцією та законами України і не може зазнавати будь-якого незаконного впливу, тиску, вимог чи втручання, у тому числі шляхом ухвалення рішень, які за своєю суттю містять оцінку законності його діяльності поза межами компетенції відповідного органу.
Здійснюючи попередній розгляд, складаючи висновок щодо можливості призначення кандидата на посаду судді та винесення на розгляд Вищої ради правосуддя такого висновку, Маселко Р.А. виконував свої обов’язки, діяв на підставі наданих члену Вищої ради правосуддя повноважень у межах і спосіб, визначених законом. Участь у засіданнях Вищої ради правосуддя та голосування під час ухвалення рішень є однією з форм реалізації обов’язків члена Вищої ради правосуддя, зокрема з питань формування суддівського корпусу.
За таких обставин ініціювання РАУ притягнення до дисциплінарної відповідальності члена Вищої ради правосуддя ОСОБА2 як адвоката, який зупинив адвокатську діяльність, порушення КДКА Закарпатської області дисциплінарної справи стосовно нього, спроби вимагати від члена Вищої ради правосуддя пояснень щодо своїх дій і рішень, причин і мотивів голосування за рішення Вищої ради правосуддя мають ознаки впливу на члена Вищої ради правосуддя у спосіб, що не передбачений законом, органами, які не уповноважені оцінювати дії члена Вищої ради правосуддя, а отже, є втручанням у діяльність члена Вищої ради правосуддя.
Захист від незаконного впливу на членів Вищої ради правосуддя є необхідною умовою належного функціонування Вищої ради правосуддя як незалежного конституційного органу.
Здійснення дисциплінарного провадження стосовно члена колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів, за виконання повноважень, визначених законодавством України, дискредитує діяльність Вищої ради правосуддя та підриває авторитет правосуддя загалом.
Відповідно до статті 131 Конституції України, статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
З огляду на викладене Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
- Повторно звернути увагу Ради адвокатів України на необхідність утримуватися від заяв та прийняття рішень, які підривають авторитет правосуддя та дискредитують діяльність Вищої ради правосуддя як колегіального, незалежного конституційного органу державної влади та суддівського врядування.
- Повідомити Офіс Генерального прокурора про факти втручання в діяльність члена Вищої ради правосуддя з метою вирішення питання відповідно до закону.
- Направити копію цього рішення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Закарпатської області.
В. о. Голови Вищої ради правосуддя
