Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши скаргу судді Сумського апеляційного суду Рунова Володимира Юрійовича на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 2 серпня 2021 року (вх. № 3260/0/6-21) на електронну пошту надійшла скарга судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. від 30 липня 2021 року на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 притягнула суддю Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII), та застосувала дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Вища рада правосуддя рішенням від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 квітня 2024 року № 990SCGC/6/23 скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності.

До Вищої ради правосуддя 6 травня 2024 року (вх. № 6383/0/8-24) надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990SСGС/6/23 (провадження № 11-206сап23).

Вища рада правосуддя рішенням від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 скасувала частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності та ухвалила нове рішення, яким виклала мотивувальну частину в редакції цього рішення, а в іншій частині – залишила без змін.

До Вищої ради правосуддя 8 травня 2025 року (вх. № 4714/0/8-25) надійшла копія постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2025 року у справі № 990SCGC/23/24 (провадження № 11-255сап24), якою скасовано рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».

Частиною третьою статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що у випадку скасування судом рішення Вищої ради правосуддя, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, Вища рада правосуддя розглядає відповідну дисциплінарну справу повторно. Повторний розгляд справи здійснюється Вищою радою правосуддя у пленарному складі у порядку, визначеному статтею 49 цього Закону.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 13 травня 2025 року доповідачем за вказаним матеріалом визначено члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О.

Вища рада правосуддя ухвалою від 15 травня 2025 року № 1040/0/15-25 задовольнила заяву члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О. про самовідвід від розгляду скарги судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення члена Вищої ради правосуддя у справі від 16 травня 2025 року доповідачем за зазначеним матеріалом визначено члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А.

Розгляд скарги судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбувся 11 грудня 2025 року, 15 січня 2026 року.

У засідання Вищої ради правосуддя 11 грудня 2025 року суддя Рунов В.Ю. та скаржник – Сумська обласна прокуратура – не прибули. Сумська обласна прокуратура листом від 4 грудня 2025 року № 09/2-961 вих 25 повідомила Вищу раду правосуддя про неможливість взяти участь у засіданні та просила проводити розгляд скарги судді Рунова В.Ю. без участі представника Сумської обласної прокуратури. Вища рада правосуддя розглянула клопотання судді Рунова В.Ю. про відкладення розгляду скарги у зв’язку із зайнятістю в інших судових справах. Клопотання судді Рунова В.Ю. Вища рада правосуддя задовольнила, розгляд скарги відкладено.

У засідання Вищої ради правосуддя 15 січня 2026 року суддя Рунов В.Ю. та скаржник – Сумська обласна прокуратура – не прибули. Сумська обласна прокуратура листом від 6 січня 2026 року № 09/2-5 вих 26 повідомила Вищу раду правосуддя про неможливість взяти участь у засіданні та просила проводити розгляд скарги судді Рунова В.Ю. без участі представника Сумської обласної прокуратури. За пропозицією доповідача розгляд скарги відкладено.

Про засідання Вищої ради правосуддя 29 січня 2026 року, до проєкту денного якого внесено питання про розгляд скарги судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, суддя Рунов В.Ю., скаржник – Сумська обласна прокуратура, повідомлені своєчасно й у належний спосіб, у порядку та строки, встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Крім того, повідомлення про засідання дисциплінарного органу розміщено на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

У засіданні Вищої ради правосуддя 29 січня 2026 року в режимі відеоконференції взяв участь суддя Сумського апеляційного суду Рунов В.Ю. Представник Сумської обласної прокуратури у засідання не прибув, надіслав клопотання, в якому просив розглянути скаргу без його участі.

Вища рада правосуддя, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Маселка Р.А., суддю Рунова В.Ю., дійшла висновку про скасування повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження з огляду на таке.

Інформація щодо судді

Рунов Володимир Юрійович Указом Президента України від 12 червня 1996 року № 420/96 призначений на посаду судді Зарічного районного суду міста Сум. Постановою Верховної Ради України від 4 липня 2002 року № 57-IV обраний суддею Апеляційного суду Сумської області безстроково. Постановою Верховної Ради України від 25 червня 2009 року № 1576-VI обраний на посаду судді Ковпаківського районного суду міста Суми. Постановою Верховної Ради України від 16 жовтня 2012 року № 5448-VI обраний на посаду судді Апеляційного суду Сумської області. Рішенням Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2018 року № 3787/0/15-18 переведений на посаду судді Сумського апеляційного суду.

Стислий зміст дисциплінарної скарги

27 листопада 2020 року до Вищої ради правосуддя (вх. № 817/0/13-20) надійшла дисциплінарна скарга Сумської обласної прокуратури на дії судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. під час розгляду кримінальної справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України (далі – КК України).

У дисциплінарній скарзі зазначено, що суддя Рунов В.Ю. порушив строки призначення до розгляду апеляційної скарги та необґрунтовано залишив без розгляду клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що призвело до порушення розумних строків розгляду справи та поставило під загрозу виконання завдань кримінального провадження, створивши ризики переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття призначеного йому покарання.

Скаржник також повідомив, що зволікання з розглядом справи призвело до звільнення ОСОБА2 з-під варти 7 листопада 2020 року на підставі частини п’ятої статті 202 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Із наведених підстав скаржник просив притягнути суддю Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

Стислий зміст оскаржуваного рішення

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 14 квітня 2021 року відкрила дисциплінарну справу за скаргою Сумської обласної прокуратури стосовно судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. у зв’язку з наявністю в його діях ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя рішенням від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 притягнула суддю Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності та застосовала до нього дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Підставою для притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності були встановлені під час перевірки Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини, які свідчать про вчинення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Під час розгляду дисциплінарної справи Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.

Зарічний районний суд міста Суми вироком від 9 вересня 2020 року визнав винним та засудив ОСОБА2 за частиною першою статті 115 КК України до дев’яти років позбавлення волі, за частиною першою статті 185 КК України – до шести місяців арешту, а на підставі частини першої статті 70 цього Кодексу призначив йому остаточне покарання у виді дев’яти років позбавлення волі; продовжив ОСОБА2 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 7 листопада 2020 року, оскільки він обвинувачувався у вчиненні особливо тяжкого злочину, не працював, не мав житла і міцних соціальних зав’язків, тому існували достатні підстави вважати, що він міг переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків і потерпілих.

Не погодившись із вироком суду, ОСОБА2 подав апеляційні скарги.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2020 року у справі за апеляційними скаргами ОСОБА2 визначено колегію суддів у такому складі: суддя-доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду Рунов В.Ю., судді Матус В.В., Філонова Ю.О.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2020 року відкрив апеляційне провадження та встановив строк – до 26 жовтня 2020 року, для подання учасниками судового провадження заперечень на апеляційну скаргу.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 26 жовтня 2020 року закінчив підготовку та призначив розгляд апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА2 на 22 грудня 2020 року.

Водночас суддя Рунов В.Ю. призначив до розгляду на 29 жовтня 2020 року питання щодо доцільності продовження ОСОБА2 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Судове засідання, призначене на 29 жовтня 2020 року, не відбулося через перебування судді-доповідача Рунова В.Ю. у відпустці.

2 листопада 2020 року прокурор у кримінальному провадженні подав до Сумського апеляційного суду клопотання у справі № 591/3531/19 про продовження строку тримання під вартою ОСОБА2 терміном на 60 діб, яке станом на 19 листопада 2020 року не було розглянуто.

Через перебування судді Рунова В.Ю. у відпустці вказане клопотання про продовження ОСОБА2 запобіжного заходу суд не розглянув у строки, передбачені КПК України, що призвело до звільнення 7 листопада 2020 року ОСОБА2 з-під варти на підставі частини п’ятої статті 202 КПК України.

Згодом прокурор Тимошенко Є.І. заявив відвід судді-доповідачу Рунову В.Ю., мотивуючи його тим, що керівник Сумської обласної прокуратури Тубелець О.Л. подав до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу щодо дисциплінарного проступку судді, вчиненого в межах кримінального провадження № ____ від 24 грудня 2028 року, що викликає сумнів у його об’єктивності та неупередженості як судді.

Суддя Рунов В.Ю. також заявив самовідвід у цьому кримінальному провадженні через наявність у Вищій раді правосуддя дисциплінарної скарги керівника Сумської обласної прокуратури Тубельця О.Л. та з метою запобігання виникненню будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача (сторін судового провадження) у його об’єктивності та неупередженості як судді під час розгляду апеляційних скарг, інших заяв чи клопотань сторін.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 9 грудня 2020 року заяву судді Рунова В.Ю. про самовідвід та заяву прокурора про відвід судді Рунова В.Ю. задовольнив; матеріали кримінального провадження передав для повторного автоматизованого розподілу.

Сумський апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2021 року вирок Зарічного районного суду міста Суми від 9 вересня 2020 року, яким ОСОБА2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України, залишив без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА2 – без задоволення.

Відповідно до копій матеріалів кримінальної справи № 591/3531/19 на виконання розпорядження про виконання вироку Зарічного районного суду міста Суми від 9 вересня 2020 року, ухвали Сумського апеляційного суду від 14 січня 2021 року ОСОБА2 було оголошено в розшук та заведено оперативно – розшукову справу «Розшук» від 17 лютого 2021 року № 930.

За результатами вжитих заходів місцезнаходження ОСОБА2 було встановлено, його затримано та доправлено до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор».

Кваліфікуючи дії судді Рунова В.Ю., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні зазначила, що невжиття суддею Руновим В.Ю. усіх необхідних заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 відповідно до вимог статті 331 КПК України та глави 18 КПК України є істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків і подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих КПК України процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні у зв’язку з нерозглядом суддею поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що суддя Рунов В.Ю. не намагався вжити заходів для розгляду клопотання прокурора у визначений законом строк чи строк, який з урахуванням певних обставин можна визнати розумним, незважаючи на звернення прокурора до судді із цього приводу.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя в рішенні зазначила, що пояснення судді Рунова В.Ю. не спростовують допущених ним порушень норм КПК України, оскільки посилання судді на його перебування у відпустці як учасника бойових дій, з якої неможливо було відкликатися, під час надходження до суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу порушує вимоги процесуального законодавства щодо продовження перебування обвинуваченого під вартою відповідно до частини третьої статті 331 КПК України, якою визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що Законом України від 13 квітня 2020 року № 558-IX «Про внесення зміни до пункту 20⁵ розділу XI “Перехідні положення” Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» визначено, що в разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Питання про передачу на підставі абзацу п’ятого пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для розгляду до іншого суду вирішується головою відповідного суду апеляційної інстанції (головою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у разі передачі між судами в межах юрисдикції різних апеляційних судів) за вмотивованим поданням місцевого суду (суду апеляційної інстанції) невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту надходження такого подання, про що постановляється відповідна ухвала. Спори про підсудність між судами у даному випадку не допускаються.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Рунов В.Ю. не розглянув клопотання про продовження строку тримання під вартою, чим порушив вимоги статті 331, глави 18 та пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, а також не дотримав вимог, встановлених Законом № 1402-VIII, Бангалорськими принципами поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, відповідними процесуальними законами України, рекомендацій Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) щодо дотримання під час розгляду вказаних справ усіх процесуальних дій, що супроводжують прийняття судового рішення, тобто щодо забезпечення належним чином побудованого та справедливого судового процесу, ходу розгляду справи в судовому засіданні.

Отже, порушення суддею Руновим В.Ю. норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило виконання процесуальних обов’язків учасниками судового процесу, а саме Сумською обласною прокуратурою.

Оцінюючи та кваліфікуючи дії судді Рунова В.Ю. під час розгляду справи № 591/3531/19, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків).

Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Рунова В.Ю. під час розгляду вказаної справи складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

Стислий зміст скарги судді Рунова В.Ю. та доповнення до неї на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21

Не погодившись із рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21, суддя Рунов В.Ю. 2 серпня 2021 року (вх. № 3260/0/6-21) звернувся до Вищої ради правосуддя з скаргою від 30 липня 2021 року. Крім того, 5 серпня 2021 року до Вищої ради правосуддя надійшли (вх. № 3260/1/6-21) доповнення до скарги.

У скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 та в доповненні до неї суддя Рунов В.Ю. зазначив, що підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні, оскільки він об’єктивно ніяк не міг завадити учасникам судового процесу, зокрема прокурору, у реалізації наданих їм процесуальних прав і виконання процесуальних обов’язків.

Крім того, суддя Рунов В.Ю. зауважив, що з 19 до 23 жовтня 2020 року включно перебував на самоізоляції (листок тимчасової непрацездатності № 234804), оскільки в його дружини 17 жовтня 2020 року (субота) було діагностовано ІНФОРМАЦІЯ1. Водночас 19 жовтня 2020 року (понеділок) у приміщенні КНП «ЦПМСД № 2» СМР амбулаторії № 6 у нього відібрано біоматеріал для відповідного дослідження.

26 жовтня 2020 року результат дослідження біоматеріалу на вірус SARS-CoV-2 виявився позитивним, але медичний працівник повідомив йому про це лише зранку 27 жовтня 2020 року, про що він, своєю чергою, негайно повідомив голові Сумського апеляційного суду Литовченко Н.О. та секретарю колегії з розгляду кримінальних проваджень Філоновій Ю.О.

Для самоізоляції Рунов В.Ю., за погодженням із керівництвом суду, взяв відпустку як учасник бойових дій тривалістю 14 днів до 9 листопада 2020 року включно, а не «лікарняний», оскільки розмір грошових виплат у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю є значно меншим; 10 листопада 2020 року він приступив до роботи.

Мотиви щодо зазначеного питання в рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя суддя Рунов В.Ю. вважає необгрутованими, оскільки перебування на самоізоляції за рахунок наданої відпустки не порушує будь-яких вимог законодавства України, а питання про самоізоляцію постало тільки вранці 27 жовтня 2020 року.

Крім того, суддя Рунов В.Ю. зауважив, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, дійшовши висновку про невжиття ним як суддею-доповідачем дієвих заходів для забезпечення своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження ОСОБА2 строку тримання під вартою, фактично вказала, що суддя повинен був проігнорувати вимоги Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (з змінами), рекомендації Державної судової адміністрації України та сімейного лікаря щодо обов’язкової самоізоляції, продовживши апеляційний розгляд справ.

Суддя Рунов В.Ю. вказав також, що строк здійснення стосовно нього дисциплінарного провадження, усупереч частині четвертій статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», перевищив регламентовані цією нормою шістдесят днів з моменту отримання членом Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги. Дисциплінарна скарга керівника Сумської обласної прокуратури надійшла до Вищої ради правосуддя 27 листопада 2020 року, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя 14 квітня 2021 року ухвалою відкрила дисциплінарну справу (тобто попереднє вивчення членом Дисциплінарної палати тривало більше чотирьох місяців), а завершила розгляд дисциплінарної справи 21 липня 2021 року. До того ж скаржник наголошує, що «посилання Третьої Дисциплінарної палати у зазначеному рішенні на положення статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не ґрунтується на процесуальних нормах закону, оскільки частина тринадцята статті 49 вказаного Закону діє в редакції «більш ранній», ніж стаття 42 цього Закону, тож застосуванню підлягає норма, ухвалена хронологічно пізніше. Про надання переваги застосуванню статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» свідчить і те, що пріоритет повинна мати та норма, яка встановлює більш м’які межі для застосування можливих негативних наслідків для судді».

Стислий зміст рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 за результатами оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21

Вища рада правосуддя рішенням від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 залишила без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності.

У рішенні Вищої ради правосуддя зазначено, що відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі – Положення № 30), у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів – членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо), заміна судді – члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи в порядку, наведеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Вища рада правосуддя в рішенні зауважила, що суддя Рунов В.Ю. повинен був поінформувати голову суду відповідною службовою запискою про неможливість продовження розгляду справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України, строк тримання під вартою якого закінчувався 7 листопада 2020 року, а також про наявність у його провадженні такої кримінальної справи. Однак у засіданні Вищої ради правосуддя суддя Рунов В.Ю. повідомив, що такої службової записки він не готував та не поінформував, зокрема 27 жовтня 2020 року, голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 у справі № 591/3531/19.

Крім того, суддя Рунов В.Ю. пояснив, що 27 жовтня 2020 року перебував на роботі, написав заяву про надання йому додаткової відпустки як учаснику бойових дій тривалістю 14 днів із 27 жовтня 2020 року, яку віддав особисто голові суду.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя дійшла висновку про порушення суддею Руновим В.Ю. норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило виконання учасниками судового процесу, зокрема Сумською обласною прокуратурою, процесуальних обов’язків.

Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23, суддя ОСОБА1 звернувся зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду

У скарзі щодо мотивів, із яких Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді ОСОБА1 дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України № 1402-VIII, ОСОБА1, зокрема, зазначив, що, по-перше, із 27 жовтня до 9 листопада 2020 року за погодженням із керівництвом апеляційного суду та за рекомендацією сімейного лікаря він перебував на самоізоляції через «зараження на ІНФОРМАЦІЯ1», хоч і використав для цього відпустку. По-друге, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА2 строку тримання під вартою в межах кримінальної справи № 591/3531/19, яка перебувала в його провадженні, надійшло до апеляційного суду з порушенням десятиденного строку, передбаченого пунктом 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, тобто 2 листопада 2020 року, тоді як він перебував на самоізоляції з 27 жовтня 2020 року.

Крім того, на думку ОСОБА1, за вказаних обставин розгляд поданого 2 листопада 2020 року клопотання мав відбуватися відповідно до абзацу п’ятого пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України або шляхом передачі клопотання на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, установленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу (повторний авторозподіл судової справи), або шляхом розгляду іншим суддею зі складу колегії суддів, або шляхом передачі для розгляду до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку абзацу шостого пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

За таких обставин ОСОБА1 вважав, що не порушив жодної норми процесуального закону чи карантинних обмежень, міжнародних норм права або будь-яких правил поведінки судді, прав, законних інтересів сторін судового провадження, які унеможливили б виконання сторонами судового провадження чи керівником Сумської обласної прокуратури прав, законних інтересів, процесуальних обов’язків, оскільки положення пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України були ухвалені законодавцем саме для такої ситуації, коли один із суддів зі складу колегії суддів захворів на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу (СОVID-19), перебуває на лікуванні чи на самоізоляції через карантинні обмеження.

Застосування до цієї ситуації щодо питання розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою підпунктів 2.3.23, 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30 ОСОБА1 вважає необґрунтованим, оскільки вона унормована спеціальною нормою КПК України, яку й було визначено законодавцем для таких випадків. Водночас службова записка судді не потрібна, адже суддя може тяжко хворіти і взагалі перебувати в закладі охорони здоров’я.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 11 квітня 2024 року (справа № 990SСGС/6/23) скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 «Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності

Оцінюючи рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Вища рада правосуддя визнала правильною оцінку дисциплінарного органу діяння судді ОСОБА1 щодо невжиття ним заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2, що призвело до порушення строку його (клопотання) розгляду та стало підставою для звільнення обвинувачуваного з-під варти, а також поставило під загрозу виконання завдань кримінального провадження, оскільки виник ризик переховування ОСОБА2 від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбуття призначеного йому покарання.

Саме невжиття суддею ОСОБА1 усіх необхідних заходів для забезпечення своєчасного розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 відповідно до вимог статті 331 та глави 18 КПК України дисциплінарний орган розцінив як істотне порушення скаржником норм процесуального права. За висновком дисциплінарного органу, через нерозгляд суддею ОСОБА1 поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину, унеможливлено реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих КПК України процесуальних прав у кримінальному провадженні, що свідчить про наявність у діях судді ОСОБА1 складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Водночас незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

З матеріалів справи убачається, що у вироку Зарічного районного суду міста Суми від 9 вересня 2020 року стосовно ОСОБА2 був визначений строк тримання його під вартою, а саме до 7 листопада 2020 року. Згідно з довідкою від 16 січня 2021 року, яку підписала голова Сумського апеляційного суду Литовченко Н.О., суддя ОСОБА1 із 27 жовтня до 9 листопада 2020 року перебував у додатковій відпустці як учасник бойових дій відповідно до наказу голови суду від 27 жовтня 2020 року № 54-ВС. Згідно з витягом із реєстру вхідної кореспонденції Сумського апеляційного суду 2 листопада 2020 року до суду надійшло клопотання про продовження ОСОБА2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у справі № 591/3531/19. Через перебування судді ОСОБА1 у відпустці вказане клопотання про продовження ОСОБА2 запобіжного заходу не було розглянуто судом у строки, передбачені КПК України, що призвело до звільнення з-під варти ОСОБА2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на думку дисциплінарного органу, суддя ОСОБА1 повинен був службовою запискою (складеною відповідно до підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30) повідомити голову суду про наявність у його провадженні кримінальної справи № 591/3531/19 за обвинуваченням ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 115, частиною першою статті 185 КК України, строк тримання під вартою якого закінчувався 7 листопада 2020 року, та про неможливість продовження її розгляду. До того ж у засіданні Вищої ради правосуддя суддя ОСОБА1 повідомив, що таку службову записку він не готував і не повідомив, зокрема 27 жовтня 2020 року, голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 у справі № 591/3531/19.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що на день надходження (2 листопада 2020 року) до Сумського апеляційного суду клопотання про продовження ОСОБА2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа № 591/3531/19) розділ XI «Перехідні положення» КПК України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 було доповнено пунктом 20⁵, згідно з яким тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження. Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

Зокрема, у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту (абзац п’ятий пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України).

Водночас тимчасово, на період дії карантину, питання передачі саме клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості його розгляду (незалежно від підстав) суддею (колегією суддів) протягом регламентованого КПК України строку, вирішувалося відповідно до пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, у провадженні якого перебувала така справа.

У постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що на день надходження (2 листопад 2020 року) до Сумського апеляційного суду відповідного клопотання суддя ОСОБА1 перебував на самоізоляції у зв’язку з підтвердженням у нього ІНФОРМАЦІЯ1 (додатковій відпустці зі збереженням суддівської винагороди як учаснику бойових дій), а отже, не міг здійснювати правосуддя.

Частиною п’ятою статті 15 Закону № 1402-VIII визначено, що до випадків, коли суддя не може здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ, віднесено перебування судді у відпустці.

Ухвалюючи рішення про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарний орган викладених вище положень не врахував, оцінки наданим суддею поясненням не надав.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що судовий контроль оцінки рішень (дій, бездіяльності) суб’єкта владних повноважень під час виконання ним дискреційних повноважень є обмеженим та за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки доцільності таких рішень (дій, бездіяльності). Водночас суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в рішенні суб’єкта владних повноважень висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити викладені в рішенні підстави його прийняття, якщо їх об’єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору. До того ж суд не має права змінювати підстав застосування правових наслідків, визначених рішенням суб’єкта владних повноважень і зазначених у такому рішенні, навіть якщо такі підстави фактично мають місце.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду, оцінивши в сукупності отримані в судовому засіданні докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, виходячи з правової оцінки дисциплінарного проступку, який ставився за провину судді ОСОБА1, дійшла висновку, що оспорюване рішення не відповідає такому критерію правомірності рішення суб’єкта владних повноважень, як обґрунтованість. Підставою для такого висновку слугувало те, що суддя ОСОБА1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення норм процесуального права щодо розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у кримінальному провадженні без урахування встановленої в дисциплінарному провадженні тієї обставини, що клопотання надійшло до суду під час перебування судді у відпустці. Обставини, які свідчили б про обізнаність судді ОСОБА1 щодо цього клопотання, у дисциплінарному провадженні не встановлені.

Стислий зміст рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 за результатами повторного оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21

За результатами повторного розгляду дисциплінарної справи Вища рада правосуддя рішенням від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 скасувала частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності, ухвалила нове рішення, яким виклала мотивувальну частину в редакції цього рішення, а в іншій частині – залишила без змін.

Вища рада правосуддя встановила, що на виконання статті 33, глави 18 КПК України суддя Рунов В.Ю. призначив на 29 жовтня 2020 року о 13:30 розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА2, про що листом від 26 жовтня 2020 року повідомив Сумську обласну прокуратуру, обвинуваченого, захисника та потерпілих, а також надіслав заявку від 26 жовтня 2020 року начальнику Державної установи «Сумський слідчий ізолятор (№ 25)» на конвоювання ОСОБА2 до суду 29 жовтня 2020 року на 13:30.

Однак зазначене питання не було узгоджено із суддями зі складу колегії суддів, які були визначені для розгляду апеляційної скарги у справі № 591/3531/19 та які не знали про призначення до розгляду питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА2 на 29 жовтня 2020 року.

Із 27 жовтня 2020 року суддя Рунов В.Ю. пішов у відпустку й матеріали кримінальної справи № 591/3531/19 іншим суддям колегії не передав.

У наданих Вищій раді правосуддя поясненнях суддя Філонова Ю.О., яка входила до складу колегії суддів, визначеної для розгляду апеляційних скарг у справі № 591/3531/19, зазначила, що вона не знала, що суддя Рунов В.Ю. призначив 26 жовтня 2020 року до розгляду питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА2 на 29 жовтня 2020 року.

Суддя Філонова Ю.О. пояснила, що дати призначення розгляду питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу на 29 жовтня 2020 року та кримінальної справи на 22 грудня 2020 року суддя Рунов В.Ю. з нею не погоджував і вона не знає, чи погоджував він ці дати з іншим суддею колегії – Матусом В.В.

Суддя Філонова Ю.О. зауважила, що суддя Рунов В.Ю. не обговорював з нею можливості розгляду 29 жовтня 2020 року питання щодо продовження запобіжного заходу ОСОБА2 у зв’язку з тим, що він написав заяву про відпустку.

Також суддя Філонова Ю.О. зазначила, що кримінальна справа № 591/3531/19 під час перебування судді Рунова В.Ю. у відпустці (жовтень – листопад 2020 року) фактично була в його провадженні та іншим суддям не передавалася. Керівництво Сумського апеляційного суду питання про необхідність розгляду продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА2, обвинуваченого у кримінальній справі № 591/3531/19, у зв’язку з відсутністю головуючого у справі судді Рунова В.Ю. з нею не обговорювало; їй невідомо також, чи обговорювало керівництво суду це питання із суддею Матусом В.В.

Вища рада правосуддя зазначила, що пояснення від інших суддів зі складу колегії суддів Матуса В.В. та Литовченко Н.О., яка на той час обіймала посаду голови Сумського апеляційного суду, щодо справи № 591/3531/19 отримати неможливо, оскільки ці судді звільнені у відставку.

Згідно з довідкою, яку склала секретар судового засідання Шумарова О.О., 29 жовтня 2020 року розгляд кримінальної справи № 591/3531/19 не відбувся у зв’язку з перебуванням судді – доповідача Рунова В.Ю. у відпустці.

Вища рада правосуддя зі змісту відповіді Сумської обласної прокуратури від 31 травня 2024 року, наданої на запит Вищої ради правосуддя, та пояснень представника Сумської обласної прокуратури Тимошенко Є.І., наданих у засіданні Вищої ради правосуддя, встановила, що прокурор у кримінальному провадженні з’явився 29 жовтня 2020 року до суду для розгляду питання про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА2, обвинуваченого у кримінальній справі № 591/3531/19.

Отже, суддя Рунов В.Ю. не повідомив інших суддів зі складу колегії про призначення до розгляду на 29 жовтня 2020 року питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА2, а матеріалів кримінальної справи № 591/3531/19 у зв’язку з перебуванням у відпустці їм не передав, унаслідок чого це питання не було розглянуто іншими суддями 29 жовтня 2020 року.

Нерозгляд 29 жовтня 2020 року питання доцільності продовження строку запобіжного заходу ОСОБА2 призвів до того, що прокурор лише 2 листопада 2020 року з порушенням десятиденного строку, передбаченого вимогами пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, звернувся до апеляційного суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА2 строку тримання під вартою в межах кримінальної справи № 591/3531/19, яка перебувала у провадженні судді Рунова В.Ю.

Виконувач обов’язків голови Сумського апеляційного суду повідомив Вищу раду правосуддя, що клопотання прокурора від 2 листопада 2020 року було передано секретарю судового засідання Сенаторовій Ю.В. та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Установити, чи було передано це клопотання безпосередньо судді Рунову В.Ю. 10 листопада 2020 року, неможливо, оскільки секретар судового засідання Сенаторова Ю.В. у 2022 році звільнилася. Однак вказане клопотання з урахуванням приписів КПК України окремо до розгляду не призначалось і будь-якого рішення суддя Рунов В.Ю. чи колегія суддів не ухвалювали.

Водночас суддя Рунов В.Ю. після виходу з відпустки 10 листопада 2020 року не намагався вжити заходів для розгляду клопотання прокурора від 2 листопада 2020 року у визначений законом строк чи строк, який з урахуванням певних обставин можна визнати розумним, незважаючи на звернення прокурора до судді із цього приводу.

У засіданні Вищої ради правосуддя 30 листопада 2023 року суддя Рунов В.Ю. зазначив, що він не готував службової записки про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи і не повідомляв, зокрема 27 жовтня 2020 року, голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 та передачу матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії.

Вища рада правосуддя наголосила, що матеріали дисциплінарної справи не містять, а суддя Рунов В.Ю. не надав пояснень і доказів, що він вжив необхідних заходів для забезпечення розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, а також передачі кримінальної справи іншим суддям для розгляду.

Перевіривши доводи скарги судді Рунова В.Ю., зміст рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, дослідивши матеріали дисциплінарного провадження, Вища рада правосуддя не погодилася з висновками Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя щодо правової оцінки дисциплінарного проступку, який ставиться у провину Рунову В.Ю., стосовно порушення ним норм процесуального права щодо розгляду клопотання прокурора про продовження ОСОБА2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою під час його перебування у відпустці, оскільки вони не відповідають обставинам, установленим під час розгляду цієї скарги.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя Рунов В.Ю. був зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, але, порушивши вимоги статті 331, глави 18 КПК України, вказаного питання не розглянув, а також не вжив усіх необхідних заходів для передачі матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії для розгляду цього питання.

Оцінивши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини та дії (бездіяльність) судді Рунова В.Ю., Вища рада правосуддя виснувала, що під час розгляду справи № 591/3531/19 він унаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов’язків, неефективного, несвоєчасного використання наданих йому законом повноважень допустив істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків, що не відповідає вимогам об’єктивного розгляду справи справедливим судом та утворює склад дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності, ухвалення нового рішення з викладенням мотивувальної частини в редакції цього рішення, а також залишення без змін дисциплінарного стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця, оскільки застосоване з урахуванням принципу пропорційності дисциплінарне стягнення у виді догани з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця є таким, що відповідає вчиненому суддею дисциплінарному проступку.

Не погодившись із рішенням Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24, суддя ОСОБА1 звернувся зі скаргою до Великої Палати Верховного Суду.

У скарзі суддя ОСОБА1 зазначив, що в його діях немає складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки не містить обґрунтованих посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності, мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків, та ухвалене Вищою радою правосуддя у складі, який не мав повноважень його ухвалювати.

Суддя ОСОБА1 також стверджує, що оскаржуване рішення не містить обґрунтування (зокрема мотивів відхилення його доводів) щодо перевищення строків дисциплінарного провадження.

Суддя ОСОБА1 вважає, що дисциплінарне провадження щодо нього здійснено з перевищенням визначеного частиною четвертою статті 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-IX «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» шістдесяти денного строку. Посилається на те, що дисциплінарна скарга керівника Сумської обласної прокуратури надійшла до Вищої ради правосуддя 27 листопада 2020 року, а попереднє її вивчення, яке здійснювала член Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецова Л.А., тривало більш ніж чотири місяці – до 14 квітня 2021 року, коли Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою відкрила дисциплінарну справу. 21 листопада 2021 року розгляд дисциплінарної справи був завершений ухваленням Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя рішення про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Суддя ОСОБА1 вважає, що Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя мала б відмовити у відкритті дисциплінарної справи на підставі пункту 2 частини першої статті 45 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VІII «Про Вищу раду правосуддя», а Вища рада правосуддя – скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя повністю та закрити дисциплінарне провадження щодо нього на підставі частини п’ятнадцятої статті 49 Закону № 1798-VIII у редакції Закону України від 9 серпня 2023 року № 3304-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо негайного відновлення розгляду справ стосовно дисциплінарної відповідальності суддів».

Оскаржуване рішення Вища рада правосуддя, як зауважує суддя ОСОБА1, ухвалила у не передбачений статтею 51 Закону № 1798-VІІІ спосіб, оскільки фактично лише змінила мотивувальну частину рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, а не скасувала цього рішення частково.

Вища рада правосуддя, як зазначає у скарзі суддя ОСОБА1, не ознайомила його з новою інформацією та документами, які член Вищої ради правосуддя Кандзюба О.В. отримав, починаючи із 6 травня 2024 року у ході додаткової перевірки наявних у матеріалах дисциплінарної справи документів після скасування Великою Палатою Верховного Суду попереднього рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 1159/0/15-23 у цій дисциплінарній справі. Тому з огляду на зазначене він не міг надати обґрунтованих пояснень щодо такої інформації.

Суддя ОСОБА1 стверджує, що він не порушив жодної норми процесуального закону чи карантинних обмежень, міжнародних норм права або будь-яких правил поведінки судді, щоб стверджувати, що його дії унеможливили для сторін судового провадження чи керівника Сумської обласної прокуратури Тубельця О.Л. виконання (дотримання) їхніх прав, законних інтересів чи процесуальних обов’язків, оскільки законодавець доповнив пунктом 20⁵ розділ XI «Перехідні положення» КПК України саме для того, щоб урегулювати ситуацію, коли один із суддів зі складу колегії суддів захворів на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу (ІНФОРМАЦІЯ1), перебуває на лікуванні чи на самоізоляції через карантинні обмеження. При цьому належне виконання прокурором його службових обов’язків і вимог КПК України можна було забезпечити шляхом: визначення для розгляду питання про продовження обвинуваченому ОСОБА2 строку тримання під вартою нового складу колегії суддів (іншого судді замість нього відповідно до частини третьої статті 35 КПК України); розгляду цього питання іншим суддею зі складу колегії суддів; передачі цього питання для розгляду до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому пунктом 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України.

Застосування підпунктів 2.3.23, 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30 до порядку розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, на переконання судді ОСОБА1, є необґрунтованим, оскільки це питання унормовано спеціальною нормою кримінального процесуального закону, в якій відсутня умова про звернення судді зі службовою запискою.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 3 квітня 2025 року (справа № 990SСGС/23/24) скасувала рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення».

Оцінюючи рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що погоджується з доводами ОСОБА1 про те, що оскаржуване рішення не містить мотивів, з яких Вища рада правосуддя дійшла висновків щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ з таких міркувань.

Вища рада правосуддя дійшла висновку, що суддя Рунов В.Ю., порушивши вимоги статті 331, глави 18 КПК України, не розглянув питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, а також не вжив усіх необхідних заходів для передачі матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії для розгляду цього питання.

У зв’язку з відсутністю судді ОСОБА1 із 27 жовтня до 9 листопада 2020 року та закінченням 7 листопада 2020 року строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 суддя ОСОБА1, перебуваючи 27 жовтня 2020 року у приміщенні Сумського апеляційного суду та в кабінеті голови суду особисто, повинен був службовою запискою повідомити голову суду про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи.

Проте Вища рада правосуддя в своєму рішенні не встановила, які саме конкретні норми процесуального права, адресовані судді / суду, зобов’язували суддю ОСОБА1 вживати відповідних заходів у зв’язку з неможливістю виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України та вирішити питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, а саме: узгодити дату або повідомити інших суддів колегії про призначення на 29 жовтня 2020 року розгляду цього питання; передати їм матеріали кримінальної справи № 591/3531/19 у зв’язку з перебуванням у відпустці.

На підтвердження свого висновку про наявність у діях судді ОСОБА1 складу дисциплінарного проступку Вища рада правосуддя також послалась на підпункт 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30, який визначав, що у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів – членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді – члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Водночас, зазначивши про обов’язок судді ОСОБА1 повідомити службовою запискою голову суду про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи, Вища рада правосуддя залишила поза увагою, що згідно із приписами пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України судоустрій, судочинство, статус суддів визначаються виключно законами України, а згідно із частиною другою статті 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а тому власне невиконання суддею положень підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30 ще не може вважатися істотним порушенням норм процесуального права під час здійснення правосуддя, а отже, становити одну з обов’язкових ознак об’єктивної сторони дисциплінарного проступку за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Закріплення в пункті 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19) [зокрема у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою], свідчить про наявність відповідного процесуального механізму вирішення цього питання.

Саме про такий процесуальний механізм передачі для розгляду клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у постанові від 11 квітня 2024 року зазначила Велика Палата Верховного Суду, дійшовши висновку про наявність підстав для скасування рішення Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2023 року № 159/0/15-23 про притягнення судді ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду встановила, що на період дії карантину питання передачі саме клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості розгляду (незалежно від підстав) клопотання суддею (колегією суддів) протягом регламентованого КПК України строку, вирішувалося відповідно до пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, у провадженні якого перебувала така справа.

Водночас, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, Вища рада правосуддя у повній мірі не надала оцінки доводам судді ОСОБА1 про використання ним відпустки з метою самоізоляції саме через підтвердження у нього захворювання на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу (ІНФОРМАЦІЯ1).

У своєму рішенні Вища рада правосуддя зазначила, що пояснення судді повною мірою не узгоджується з відповіддю директора комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Сумської міської ради Г. Івженко, яка листом від 10 червня 2024 року повідомила Вищій раді правосуддя, що ще 26 жовтня 2020 року, а не 27 жовтня 2020 року лікар Іващенко О.П. засобами телефонного зв’язку повідомив ОСОБА1 про ІНФРМАЦІЯ1 та надав відповідні рекомендації.

Водночас наведена в листі закладу охорони здоров’я інформація підтверджує наявність у судді ОСОБА1 захворювання на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу (ІНФОРМАЦІЯ1), і така обставина вказувала на необхідність застосування порядку, визначеного пунктом 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, згідно з яким, на відміну від приписів підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30, не передбачено обов’язку судді-доповідача вживати якихось заходів у зв’язку з неможливістю саме цього судді виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що положення пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України були прийняті законодавцем саме для зменшення негативного впливу поширення коронавірусу СОVID-19, у зв’язку із чим і встановлювали особливості розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), пункт 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України передбачав певні особливості судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях та розгляду окремих питань під час судового провадження.

Розгляд питань, які віднесено до повноважень слідчого судді (крім розгляду клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій і скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування), та окремих питань під час судового провадження здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.

У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності – іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту (абзац п’ятий пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України).

Проте, всупереч наведеному, Вища рада правосуддя зазначила в оскаржуваному рішенні, що нерозгляд питання доцільності продовження ОСОБА2 строку запобіжного заходу 29 жовтня 2020 року призвів до того, що прокурор лише 2 листопада 2020 року з порушенням десятиденного строку, передбаченого вимогами пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, звернувся до апеляційного суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА2 строку тримання під вартою в межах кримінальної справи № 591/3531/19, яка перебувала у провадженні судді ОСОБА1.

Відповідно до норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ для кваліфікації проступку, за який суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, необхідно також, щоб порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків. Тобто передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який повинен бути встановленим при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (при застосуванні вказаної норми).

При цьому наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб’єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв’язок (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 9901/365/19).

Натомість в оскаржуваному рішенні, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, Вища рада правосуддя лише загально зазначила про настання наслідків, які є обов’язковим елементом складу дисциплінарного проступку судді, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, при цьому залишила поза увагою, що незалежно від дій судді ОСОБА1 прокурор не був позбавлений можливості завчасно звернутися до апеляційного суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 у справі № 591/3531/19 у порядку, передбаченому главою 18 КПК України, або в той же день, 29 жовтня 2020 року, коли прокурору стало відомо про те, що розгляд питання доцільності продовження строку запобіжного заходу не відбувся.

Крім того, Вища рада правосуддя виснувала, що зазначені в рішенні обставини призвели до звільнення обвинуваченого ОСОБА2 з-під варти, а також поставили під загрозу виконання завдань кримінального провадження, оскільки виник ризик його переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та відбування призначеного йому покарання.

В оскаржуваному рішенні Вища рада правосуддя встановила, що суддя ОСОБА1 дотримав передбачених КПК України вимог, призначив на 29 жовтня 2020 року о 13:30 розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА2, про що листом від 26 жовтня 2020 року повідомив Сумську обласну прокуратуру, обвинуваченого, захисника та потерпілих, а також надіслав заявку від 26 жовтня 2020 року начальнику Державної установи «Сумський слідчий ізолятор (№ 25)» на конвоювання ОСОБА2 до суду на 29 жовтня 2020 року о 13:30.

Причому у своїх поясненнях суддя ОСОБА1 стверджував, що повідомив голову Сумського апеляційного суду Литовченко Н.О. та секретаря судової палати Філонову Ю.О. про виявлення в нього захворювання на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу (ІНФОРМАЦІЯ1) і за погодженням з керівництвом суду для самоізоляції взяв відпустку як учасник бойових дій, а не «лікарняний».

Водночас у скарзі до Великої Палати Верховного Суду суддя ОСОБА1 зазначив, що голова суду безпосередньо повідомляла про цей випадок захворювання ДСА України, а секретар судової палати підписувала список судових справ, призначених до розгляду на 29 жовтня 2020 року.

На підтвердження цих доводів він долучив до своєї скарги копію списку справ, призначених до розгляду на 29 жовтня 2020 року, відповідно до якого у справі № 591/3531/19, (провадження № 11-кп/816/995/20), щодо ОСОБА2, яку призначено на 13:30, судді Рунов В.Ю., Матус В.В., Філонова Ю.О., зазначено у примітці «Відкладено» та підписано секретарем судової палати Філоновою Ю.О.

З огляду на те, що із 27 жовтня до 9 листопада 2020 року суддя ОСОБА1 перебував у відпустці й у зв’язку з підтвердженням у нього у цей період захворювання на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу не мав можливості виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України, питання розгляду клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА2 строку тримання під вартою, який закінчувався 7 листопада 2020 року, мало б вирішуватися відповідно до пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України такими процесуальними способами: 1) передача на розгляд до іншого судді, визначена в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу; 2) розгляд іншим суддею зі складу колегії суддів; 3) передача для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межа: юрисдикції різних апеляційних судів у порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Водночас норми КПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містили приписів про те, як має вирішуватися питання щодо запобіжного заходу у зв’язку з неможливістю суддею-доповідачем виконати приписи частини третьої статті 331 КПК України та за відсутності відповідного клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Однак, як установила Вища рада правосуддя на підставі повідомлення в. о. голови Сумською апеляційного суду, клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою було передано секретарю судового засідання Сенаторовій Ю.В., тобто відповідно до приписів пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України для розгляду до іншого судді. У зв’язку із цим станом на 7 листопада 2020 року, тобто до виходу 10 листопада 2020 року судді ОСОБА1 з відпустки, питання щодо запобіжного заходу залишилося невирішеним і обвинувачений ОСОБА2 був звільнений з-під, варти.

З огляду на наведене Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок дисциплінарного органу про наявність у діях судді ОСОБА1 ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ, є передчасним.

Ураховуючи зазначене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що в оскаржуваному рішенні Вищої ради правосуддя не зазначила конкретних приписів норм процесуального права, які, на думку членів Вищої ради правосуддя, було істотно порушено, зважаючи на підтвердження у судді захворювання на ІНФОРМАЦІЯ1 хворобу (ІНФОРМАЦІЯ1).

Водночас, покликаючись на обов’язок судді ОСОБА1 службовою запискою повідомити голову суду про наявність у його провадженні відповідної кримінальної справи та невжиття необхідних заходів для передачі матеріалів цієї справи іншим суддям колегії, у своєму рішенні Вища рада правосуддя лише формально послалася на положення статті 331 та глави 18 КПК України, які не встановлюють такого обов’язку для судді-доповідача, а також залишила поза увагою приписи пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, які передбачають відповідну процедуру передачі для розгляду клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, з огляду на наявність спеціальної процедури передачі для розгляду поданого прокурором клопотання, враховуючи приписи пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України та частини другої статті 1 КПК України, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з висновком Вищої ради правосуддя про істотне порушення норм процесуального права суддею ОСОБА1 у зв’язку з невиконанням приписів підпункту 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30 та не вважає його належно вмотивованим.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що Вища рада правосуддя не мотивувала свого висновку щодо неможливості реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків з огляду на те, що незалежно від дій (бездіяльності) судді ОСОБА1 норми КПК України надавали прокурору можливість завчасно звернутися до апеляційного суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 у справі № 591/3531/19 у порядку, передбаченому главою 18 КПК України, того самого дня, 29 жовтня 2020 року, коли прокурору стало відомо, що питання доцільності продовження строку запобіжного заходу не було розглянуто.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року № 2795/0/15-24 «Про скасування частково рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду ОСОБА1 до дисциплінарної відповідальності та ухвалення нового рішення» не може вважатися вмотивованим, а тому підлягає скасуванню на підставі пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Висновки за результатами перевірки скарги судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 та доповнень до неї

Перевіривши доводи скарги судді Рунова В.Ю., доповнення до неї, матеріали дисциплінарної справи та врахувавши висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2025 року (справа № 990SCGC/23/24, провадження № 11-255сап24), Вища рада правосуддя дійшла висновку про необхідність скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності та закриття дисциплінарного провадження стосовно нього з огляду на таке.

Суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до частини третьої статті 331 КПК України (у редакції Закону України від 13 квітня 2012 року № 4651-VІ, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення. До спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Проаналізувавши зібрані під час розгляду дисциплінарної справи матеріали,

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що суддя Рунов В.Ю., не розглянувши клопотання про продовження строку тримання під вартою, порушив вимоги статті 331, глави 18 та пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України, а також не дотримав вимог, установлених Законом № 1402-VIII, Бангалорськими принципами поведінки суддів, відповідними процесуальними законами України, і рекомендацій Європейського суду з прав людини щодо дотримання під час розгляду зазначених справ усіх процесуальних дій, які супроводжують ухвалення судового рішення, тобто щодо забезпечення належним чином побудованого й справедливого судового процесу, перебігу розгляду справи в судовому засіданні.

Оцінюючи та кваліфікуючи дії судді Рунова В.Ю. під час розгляду справи № 591/3531/19, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 (внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом).

У рішенні від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначила, що саме невжиття суддею Руновим В.Ю. всіх необхідних заходів для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 відповідно до вимог статті 331 КПК України та глави 18 КПК України є істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків і подальшу реалізацію прокурором як стороною обвинувачення наданих КПК України процесуальних прав у цьому кримінальному провадженні у зв’язку з нерозглядом суддею поданого клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченого, що стало підставою для звільнення з-під варти обвинуваченого у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Суддя Рунов В.Ю. порушив вимоги статті 331, глави 18 КПК України, не розглянув питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, а також не вжив усіх необхідних заходів для передачі матеріалів кримінальної справи іншим суддям колегії для розгляду цього питання.

Водночас, ураховуючи встановлені в цій дисциплінарній справі обставини та правові висновки Великої Палати Верховного Суду, Вища рада правосуддя вважає таке рішення помилковим.

Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ґрунтується на твердженні, що суддя Рунов В.Ю. не забезпечив належного розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА2 Водночас установлено, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА2 надійшло до суду 2 листопада 2020 року, тобто вже під час перебування судді Рунова В.Ю. у відпустці. Обвинуваченого ОСОБА2 було звільнено з-під варти в період перебування судді Рунова В.Ю. у відпустці, коли суддя був позбавлений можливості будь-яким чином впливати на подальший перебіг подій.

Вища рада правосуддя вважає, що за таких обставин дії судді Рунова В.Ю. не могли вплинути на розгляд поданого прокурором клопотання. Відповідно, оцінці підлягають не дії судді Рунова В.Ю. щодо розгляду цього клопотання, а його поведінка до моменту подання клопотання, а саме – виконання обов’язку, передбаченого статтею 331 КПК України, щодо вирішення питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА2.

У дисциплінарній справі встановлено, що суддя Рунов В.Ю. 26 жовтня 2020 року призначив розгляд питання щодо доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА2 на 29 жовтня 2020 року о 13:30, однак наступного дня подав заяву про відпустку з 27 жовтня до 9 листопада 2020 року з метою самоізоляції через виявлення в нього ІНФОРМАЦІЯ1 хвороби (ІНФОРМАЦІЯ1). Через це судове засідання 29 жовтня 2020 року не відбулося, а питання про продовження строку тримання під вартою не було вирішено.

Однак суддя Рунов В.Ю., подаючи заяву про відпустку, ні голову суду, ні інших суддів про наявність у нього на розгляді справи, в якій спливає строк тримання під вартою, не поінформував. Рунов В.Ю. підтвердив, що стан його здоров’я вранці 27 жовтня 2020 року не був критичним і не унеможливлював повідомлення колег та подання службової записки про перерозподіл справи. Отже, він мав об’єктивну можливість це зробити, а також ініціювати перерозподіл справи або вжити інших організаційних заходів для забезпечення розгляду цього питання під час своєї відсутності, однак таких дій не вчинив.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні зазначила, що на період дії карантину питання передачі саме клопотання (не всієї судової справи) про продовження запобіжного заходу, за умови неможливості його розгляду (незалежно від підстав) суддею (колегією суддів) протягом регламентованого КПК України строку, вирішувалося відповідно до пункту 20⁵ розділу XI «Перехідні положення» КПК України без здійснення повторного автоматизованого розподілу самої судової справи та без безпосередньої участі судді, у провадженні якого перебувала така справа. Проте 29 жовтня 2020 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА2 ще не було, а отже, цей пункт у зазначеній ситуації не підлягав застосуванню.

Натомість продовжували діяти правила визначені підпунктом 2.3.25 пункту 2.3 розділу II Положення № 30. Цей пункт визначав, що у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів – членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді – члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи в порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Отже, у зазначеній ситуації застосуванню підлягали положення статті 331 КПК України та положення про автоматизовану систему документообігу суду, які передбачають механізм перерозподілу справи в разі неможливості участі судді в її розгляді. Для цього суддя Рунов В.Ю. мав відповідною службовою запискою повідомити голову суду про наявність у його провадженні кримінальної справи № 591/3531/19, у якій 7 листопада 2020 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2.

Однак матеріали дисциплінарної справи та пояснення судді Рунова В.Ю. свідчать, що він не організував та не вжив заходів для забезпечення розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, а також передання кримінальної справи іншим суддям для розгляду. У засіданні Вищої ради правосуддя суддя Рунов В.Ю. підтвердив, що такої службової записки він не готував та не поінформував, зокрема 27 жовтня 2020 року, голову Сумського апеляційного суду про необхідність вирішення питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА2 у справі № 591/3531/19.

Очевидно, що такі дії не відповідають обов’язкам судді, визначеним статтею 56 Закону № 1402-VIII, зокрема обов’язку докладати всіх зусиль для здійснення правосуддя у встановлені законом строки.

Невжиття суддею Руновим В.Ю. заходів щодо розгляду питання доцільності продовження запобіжного заходу ОСОБА2, а також передачі кримінальної справи іншим суддям для розгляду, створило ризик можливого звільнення його з-під варти поставило під загрозу порушення строку розгляду запобіжного заходу, та виконання завдань кримінального провадження.

Вища рада правосуддя зауважує, що не можна погодитися з підходом, коли за наявності об’єктивної можливості забезпечити розгляд питання щодо запобіжного заходу в розумні строки бездіяльність судді, яка призвела до порушення цих строків, вважається правомірною.

Водночас, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що допущене суддею Руновим В.Ю. порушення не унеможливило реалізації процесуальних повноважень сторони обвинувачення. Прокуратура подала клопотання 2 листопада 2020 року, і до спливу строку тримання під вартою залишався достатній час для його розгляду. Законодавство передбачало механізми такого розгляду, і після подання клопотання дії або бездіяльність судді Рунова В.Ю. вже не могли вплинути на можливість реалізації прокуратурою своїх процесуальних прав. У зв’язку з цим немає прямого причиново-наслідкового зв’язку між бездіяльністю судді та звільненням обвинуваченого з-під варти 7 листопада 2020 року.

Вища рада правосуддя також враховує обставини, за яких виникла ця ситуація. Суддя Рунов В.Ю. справді захворів на ІНФОРМАЦІЯ1, що було поважною причиною його відсутності та об’єктивно вплинуло на його можливість діяти інакше.

З огляду на зазначене Вища рада правосуддя дійшла висновку, що хоча суддя Рунов В.Ю. і допустив порушення щодо належної організації розгляду питання про продовження строку тримання під вартою за власною ініціативою, однак ці дії не утворюють складу дисциплінарного правопорушення, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків.

Пунктом 1 частини десятої статті 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати Вища рада правосуддя має право, зокрема, скасувати повністю рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та закрити дисциплінарне провадження.

З огляду на викладене Вища рада правосуддя вважає, що рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова В.Ю. до дисциплінарної відповідальності підлягає скасуванню повністю із закриттям дисциплінарного провадження стосовно нього.

Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

вирішила:

скасувати повністю рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 липня 2021 року № 1645/3дп/15-21 про притягнення судді Сумського апеляційного суду Рунова Володимира Юрійовича до дисциплінарної відповідальності та закрити дисциплінарне провадження.

Рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку, передбаченому статтею 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Головуючий на засіданні

Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради

правосуддя