Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючої – Спірідонової Т.В., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Житного О.О., Ковбій О.В., Мельника О.П., розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Бойчука Петра Володимировича стосовно судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюка Олега Анатолійовича,

встановила:

І. Стислий зміст дисциплінарної скарги

4 серпня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № Б-3132/1/7-25) Бойчука Петра Володимировича (далі – скаржник, Бойчук П.В.) стосовно судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюка Олега Анатолійовича (далі – суддя Михайлюк О.А.) під час здійснення правосуддя у справах № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24, № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 (усього 9 справ).

Скаржник повідомив, що за результатами аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень (далі – ЄДРСР) виявив щонайменше 9 випадків, коли суддя Михайлюк О.А. міг сприяти правопорушникам уникнути адміністративної відповідальності.

Зокрема у справах № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24 суддя Михайлюк О.А. послався на можливу похибку Драгера та закрив провадження у цих справах у зв’язку з відсутністю у діях осіб складу адміністративного правопорушення. На думку скаржника, суддя не врахував, що виміряне проміле (з урахуванням похибки) є понаднормовим та є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У справах № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 суддя Михайлюк О.А. не взяв до уваги наявність доказів щодо відмови потенційного правопорушника від проходження перевірки на стан алкогольного сп’яніння.

Указані обставини, на переконання скаржника, створюють враження у зовнішніх спостерігачів, що підстав для закриття провадження у справі не було. Це породжує сумнів у законності дій судді та підриває авторитет правосуддя у питаннях чесності та непідкупності.

Скаржник зазначив, що дії судді Михайлюка О.А. необхідно також кваліфікувати як грубе порушення закону, що призвело до настання таких істотних негативних наслідків:

збитків бюджету у розмірі штрафу, який мали б сплатити порушники;
невиконання завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами;
підриву авторитету та довіри до судової влади, оскільки такі дії судді сприймаються суспільством так, що водії можуть «домовитися» із судом про умисне закриття справ.

Скаржник вважав, що у діях судді Михайлюка О.А. наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених:

1) підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору);

2) пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

З огляду на викладені обставини, скаржник просив притягнути суддю Михайлюка О.А. до дисциплінарної відповідальності.

ІІ. Стислий зміст пояснень судді

8 вересня 2025 року на електронну пошту Вищої ради правосуддя надійшли письмові пояснення судді Михайлюка О.А., який повідомив такі обставини.

Справа № 521/18917/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 117871 від 31 жовтня 2024 року водій ОСОБА1 31 жовтня 2024 року о 23 годині 29 хвилині керував мопедом Yamaha номерний знак ____ по дор. Люстдорфська у місті Одесі, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, огляд на стан алкогольного сп’яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager ARМF 0291, результат 0,27 % проміле, тест 1096, чим порушив вимоги пункт 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА1 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Ураховуючи результат тесту, зроблений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, який становить 0,27 % проміле, допускаючи що даний прилад міг мати похибку, суддя вважав, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів перебування ОСОБА1 в стані алкогольного сп`яніння та даний показник приладу не може бути визначений такий, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності.

Справа № 521/8183/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 907642 від 6 травня 2024 року водій ОСОБА2 6 травня 2024 року о 2 годині 40 хвилин керував транспортним засобом « Mazda» номерний знак «я----» по вулиці Тираспольське шосе 22/8 у місті Одесі у стані алкогольного сп’яніння, згідно тесту газоаналізатора Драгер Alcotest 7510 прилад ARLM-0426, тест 1890 позитивний 0,26 % проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА2 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Ураховуючи результат тесту, зроблений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, який становить 0,26 % проміле, допускаючи що даний прилад міг мати похибку, суддя вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів перебування ОСОБА2 в стані алкогольного сп`яніння та даний показник приладу не може бути визначений такий, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності.

Справа № 521/11144/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814928 від 24 червня 2024 року водій ОСОБА3 23 червня 2024 року о 23 годині 42 хвилині керував електросамокатом «Хioomi» по вулиці Маршала Малиновського 71/1 у місті Одесі в стані алкогольного сп’яніння, огляд проводився на місці зупинки ТЗ зі згоди водія за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 7510 ARLM-0416, результат огляду 0,26 % проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА3 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Ураховуючи результат тесту, зроблений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, який становить 0,26 % проміле, допускаючи що даний прилад міг мати похибку, суддя вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів перебування ОСОБА3 в стані алкогольного сп`яніння та даний показник приладу не може бути визначений такий, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності.

Суддя Михайлюк О.А. у поясненнях посилається на те, що відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest» границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +- 0,06 проміле – у діапазоні від 0 до 0,8 проміле.

Також, суддя посилається на положення Віденської конвенції про дорожній рух від 8 листопада 1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25 квітня 1978 року, стаття 8 якої передбачає, що у національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення щодо водіння під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках – у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Суддя наголосив, що при розбіжностях норм міжнародного договору із нормами національного законодавства повинні застосуватися саме норми міжнародного договору.

З огляду на це, суддя вважав, що з урахуванням допустимої похибки під час експлуатації технічного приладу, вміст алкоголю у повітрі, що видихали вишенаведені особи, не перевищував гранично допустиму норму, передбачену міжнародним договором, та не тягне за собою адміністративну відповідальність особи.

Справа № 521/27824/23

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 649435 від 21 листопада 2023 року водій ОСОБА4 21 листопада 2023 року о 10 годині 20 хвилин керував транспортним засобом «Toyota Corolla» номерний знак «____» по вулиці Мечнікова, біля будинку 124 у місті Одесі, з явними ознаками наркотичного сп’яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА4 не з’явився, з’явився його представник ОСОБА5, який заперечував проти притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності, просив справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, вказав суду, що ОСОБА4 проходить лікування, надав суду виписку із медичної карти амбулаторного хворого.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА4 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА4 не порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП.

Справа № 521/7801/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 907986 від 19 квітня 2024 року водій ОСОБА6 19 квітня 2024 року о 15 годині 45 хвилин у місті Одеса, вулиці Філатова 24, керував транспортним засобом «Nissan Altima» номерний знак «____» з ознаками наркотичного сп’яніння: неприродня блідість обличчя, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР відмовився, чим порушив вимоги пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА6 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА6 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

З долученого відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА6, встановили його особу, здійснили перевірку речей ОСОБА6 та речей, які знаходилися в автомобілі, здійснили пошук за його ідентифікаційними даними в своїй системі та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння, не озвучивши при цьому які саме ознаки наркотичного сп`яніння у нього виявлені та які можуть бути підставою для проведення такого огляду. Лише після складання протоколу та ознайомлення з його змістом ОСОБА6 поліцейський повідомляє особі про виявлені у нього ознаки наркотичного сп’яніння.

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА6 не порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП.

Справа № 521/15128/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 109433 від 8 серпня 2024 року водій ОСОБА7 8 серпня 2024 року у місті Одеса, вулиці Овідіопольська дорога 1, керував транспортним засобом «Hyundai Santa FE» номерний знак «____» з ознаками наркотичного сп’яніння: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродня блідість шкіряного покрову обличчя, від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 470409, 473742, чим порушив вимоги пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА7 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав, пояснив суду, що він є військовослужбовцем та в той день повернувся із зони бойових дій, на підтвердження чого надав суду військовий квиток.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА7 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА7 не порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП.

Справа № 521/11471/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814248 від 13 червня 2024 року водій ОСОБА8 13 червня 2024 року о 20 годині 15 хвилин керував транспортним засобом «ACURA TSX» номерний знак «____» по вулиці Мечнікова, будинку 120, у місті Одесі з явними ознаками наркотичного сп’яніння: бліде забарвлення обличчя, пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законодавством порядку ухилився, своїми діями не зробив нічого для проходження огляду, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА8 не з’явився.

У судове засідання з’явилася представник ОСОБА8 адвокат ОСОБА9, пояснила суду, що ОСОБА8 не перебував у стані сп’яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а хотів дочекатися адвоката для проходження огляду, просила суд закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА8 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, він дійсно хотів скористатися допомогою адвоката.

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА8 не порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП.

Справа № 521/19454/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 169586 від 9 листопада 2024 року водій ОСОБА10 9 листопада 2024 року о 10 годині 40 хвилин у місті Одеса, шосе Тираспольське 22/8, керував транспортним засобом Citroen Berlingo номерний знак ____ з явними ознаками наркотичного сп’яніння : неприродня блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі відмовився, транспортний засіб передано тверезому водієві ОСОБА12, ____ року народження, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА10 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА10 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА10 не порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП.

Справа № 521/18925/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814100 від 29 жовтня 2024 року водій ОСОБА11 29 жовтня 2024 року о 8 годині 48 хвилин у місті Одеса біля будинку 13 по вулиці Люстдорфська дорога, керував транспортним засобом Volkswagen номерний знак ____, не будучи пристебнутим ременем безпеки з явними ознаками наркотичного сп’яніння: неприродня блідість обличчя, підвищена жвавість, рухливість ходи, мови, звужені зіниці, які не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров’я водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 470942, 473674, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

У судове засідання ОСОБА11 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА11 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА11 не порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя звернув увагу, що у справах про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, бере участь лише сторона захисту, а орган Національної поліції фактично виконує функцію обвинувачення. Суддя не може перебирати на себе функцію обвинувачення та керується презумпцією невинуватості особи. У зазначених справах вина осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності, не доводилася наявними у матеріалах справи доказами.

Скаржник Бойчук П.В. не був учасником вищевказаних судових розглядів, права останнього не порушені.

Зміст скарги зводиться до незгоди із прийнятими постановами, не містить обґрунтувань щодо ознак дисциплінарного проступку, скаржник переоцінив доводи та мотиви суду. Усі судові рішення набрали законної сили і надання правової оцінки зазначеним рішенням не є повноваженнями будь-якої особи, а можливо лише у порядку апеляційного оскарження.

ІІІ. Процедура розгляду дисциплінарної скарги

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 4 серпня 2025 року скаргу передано дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

5 серпня 2025 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. надіслав запит судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюку О.А. із пропозицією надати письмові пояснення щодо обставин, викладених у скарзі (вих. № 6338/0/19-25). Суддя Михайлюк О.А. листом від 8 вересня 2025 року № 1/129/2025 надав письмові пояснення.

29 червня 2026 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. надіслав запит до Хаджибейського районного суду міста Одеси щодо надання копій матеріалів справ № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24, № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 (вих. № 4547/0/19-26). Хаджибейський районний суд міста Одеси листом від 7 липня 2026 року № 02/428/2026-Вих надав копії матеріалів наведених вище справ.

13 серпня 2026 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. передав на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Бойчука П.В. із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюка О.А. (вх. № 4359/0/24-26), а також дисциплінарну скаргу та матеріали, зібрані під час її попередньої перевірки.

IV. Обставини, встановлені за результатами розгляду висновку дисциплінарного інспектора та долучених до нього матеріалів

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.

Відомості про суддю

Указом Президента України від 11 листопада 2003 року № 1286/2003 Михайлюк О.А. призначений на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси строком на п’ять років.

Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2009 року № 1280-VI Михайлюк О.А. обраний безстроково на посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-ІХ пункт 31 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено підпунктом 3 такого змісту: «3) змінити найменування місцевих загальних судів, перелік яких визначається додатком до цього Закону. Зміна найменування місцевого загального суду не призведе до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду».

Згідно з наведеним переліком змінено найменування Малиновського районного суду міста Одеси на Хаджибейський районний суд міста Одеси (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4273-20#Text).

Справа № 521/18917/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 117871 від 31 жовтня 2024 року водій ОСОБА1 31 жовтня 2024 року о 23 годині 29 хвилині керував мопедом Yamaha номерний знак ____ по дор. Люстдорфська у місті Одесі, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, огляд на стан алкогольного сп’яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager ARМF 0291, результат 0,27 % проміле, тест 1096, чим порушив вимоги пункт 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, будь-яких зауважень до його змісту не висловлювала.

До протоколу додані акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також чек спеціального технічного засобу Drager.

У акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів міститься результат огляду – 0,27 % проміле.

22 листопада 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА1 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА1 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 16 січня 2025 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА1 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124582835).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «..Згідно із чеком Drager Alcotest 7510 ARМF 0291 від 31.10.2024 року, за допомогою якого проведено огляд ОСОБА1 на стан сп`яніння, результат аналізу склав 0,27 ‰ проміле.

Відповідно до технічної характеристики з експлуатації алкотестера Drager Alcotest 7510, похибка вмісту алкоголю у видихувальному повітрі складає 0,04 проміле…

..Ураховуючи результат тесту, зроблений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, який становить 0,27 % проміле, допускаючи що даний прилад міг мати похибку, суддя вважав, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів перебування ОСОБА1 в стані алкогольного сп`яніння та даний показник приладу не може бути визначений такий, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності…

… Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА1 не було порушено п. 2.9а Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/8183/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 907642 від 6 травня 2024 року водій ОСОБА2 6 травня 2024 року о 2 годині 40 хвилин керував транспортним засобом «Mazda» номерний знак «____» по вулиці Тираспольське шосе 22/8 у місті Одесі у стані алкогольного сп’яніння, згідно тесту газоаналізатора Драгер Alcotest 7510 прилад ARLM-0426, тест 1890 позитивний 0,26 % проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, будь-яких зауважень до його змісту не висловлювала.

До протоколу додані акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, чек спеціального технічного засобу Drager, відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

У акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів міститься результат огляду – 0,26 % проміле.

21 травня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА2 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА2 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 18 липня 2024 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА2 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120497122).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «..Згідно із чеком Drager Alcotest 7510 від 06.05.2024 року, за допомогою якого проведено огляд ОСОБА2 на стан сп`яніння, результат аналізу склав 0,26 ‰ проміле.

Відповідно до технічної характеристики з експлуатації алкотестера Drager Alcotest 7510, похибка вмісту алкоголю у видихувальному повітрі складає 0,04 проміле…

…Таким чином, враховуючи результат тесту, зроблений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, який становить 0,26 % проміле, допускаючи що даний прилад міг мати похибку, суддя вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів перебування ОСОБА2 в стані алкогольного сп`яніння та даний показник приладу не може бути визначений такий, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності…

.. Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА2 не було порушено п. 2.9а Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/11144/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814928 від 24 червня 2024 року водій ОСОБА3 23 червня 2024 року о 23 годині 42 хвилині керував електросамокатом «Хioomi» по вулиці Маршала Малиновського 71/1 у місті Одесі в стані алкогольного сп’яніння, огляд проводився на місці зупинки ТЗ зі згоди водія за допомогою газоаналізатора Драгер Alcotest 7510 ARLM-0416, результат огляду 0,26 % проміле, чим порушив вимоги пункту 2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовилася ознайомитися зі змістом протоколу, підпис у протоколі відсутній.

До протоколу додані акт огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів, чек спеціального технічного засобу Drager, відеозапис із нагрудної камери поліцейського.

У акті огляду на стан алкогольного сп’яніння з використанням спеціальних технічних засобів міститься відмітка про те, що ОСОБА3 із результатами огляду згоден, поруч міститься його підпис. Також, міститься результат огляду – 0,26 % проміле.

11 липня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА3 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА3 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 31 жовтня 2024 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА3 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122749739).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Згідно із чеком Drager Alcotest 7510 від 23.06.2024 року, за допомогою якого проведено огляд ОСОБА3 на стан сп`яніння, результат аналізу склав 0,26 ‰ проміле.

Відповідно до технічної характеристики з експлуатації алкотестера Drager Alcotest 7510, похибка вмісту алкоголю у видихувальному повітрі складає 0,04 проміле…

… Таким чином, враховуючи результат тесту, зроблений за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, який становить 0,26 % проміле, допускаючи що даний прилад міг мати похибку, суддя вважає, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів перебування ОСОБА3 в стані алкогольного сп`яніння та даний показник приладу не може бути визначений такий, що тягне за собою притягнення до адміністративної відповідальності…

… Таким чином, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА3 не було порушено п. 2.9а Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/27824/23

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 649435 від 21 листопада 2023 року водій ОСОБА4 21 листопада 2023 року о 10 годині 20 хвилин керував транспортним засобом «Toyota Corolla» номерний знак «____» по вулиці Мечнікова, біля будинку 124 у місті Одесі, з явними ознаками наркотичного сп’яніння: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, від проходження медичного огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, будь-яких зауважень до його змісту не висловлювала.

До протоколу додані направлення на огляд до медичного закладу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис.

У направленні зазначено, що ОСОБА4 відмовився від проходження огляду.

26 грудня 2023 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА4 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА4 не з’явився, з’явився його представник ОСОБА5, який заперечував проти притягнення ОСОБА4 до адміністративної відповідальності, просив справу закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, вказав суду, що ОСОБА4 проходить лікування, надав суду виписку із медичної карти амбулаторного хворого.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 15 лютого 2024 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА4 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117043526).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції дійшли висновку, що ОСОБА4 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху….

…Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА4 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці…

… Таким чином, суддя доходить висновку про те, що ОСОБА4 не було порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/7801/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 907986 від 19 квітня 2024 року водій ОСОБА6 19 квітня 2024 року о 15 годині 45 хвилин у місті Одеса, вулиці Філатова 24, керував транспортним засобом «Nissan Altima» номерний знак «____» з ознаками наркотичного сп’яніння: неприродня блідість обличчя, порушення координації рухів, від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння в медичному закладі КНП «ООМЦПЗ» ООР відмовився, чим порушив вимоги пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, у протоколі зазначено, що пояснення надасть у суді.

До протоколу додані направлення на огляд до медичного закладу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис.

14 травня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА6 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА6 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 18 липня 2024 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА6 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/120554837).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції дійшли висновку, що ОСОБА6 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху….

… Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА6 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

З долученого відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА6, встановили його особу, здійснили перевірку речей ОСОБА6 та речей, які знаходилися в автомобілі, здійснили пошук за його ідентифікаційними даними в своїй системі та запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння, не озвучивши при цьому які саме ознаки наркотичного сп`яніння у нього виявлені та які можуть бути підставою для проведення такого огляду. Лише після складання протоколу та ознайомлення з його змістом ОСОБА6 поліцейський повідомляє особі про виявлені у нього ознаки наркотичного сп’яніння…

… Аналізуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА6 не було порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/15128/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 109433 від 8 серпня 2024 року водій ОСОБА7 8 серпня 2024 року у місті Одеса, вулиці Овідіопольська дорога 1, керував транспортним засобом «Hyundai Santa FE» номерний знак «____» з ознаками наркотичного сп’яніння: дуже розширені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість мови, неприродня блідість шкіряного покрову обличчя, від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 470409, 473742, чим порушив вимоги пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, у протоколі зазначено, що пояснення надасть у суді.

До протоколу додані направлення на огляд до медичного закладу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис.

У направленні зазначено, що ОСОБА7 відмовився від проходження огляду.

19 вересня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА7 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА7 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав, пояснив суду, що він є військовослужбовцем та в той день повернувся із зони бойових дій, на підтвердження чого надав суду військовий квиток.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 30 жовтня 2024 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА7 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122749738).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції дійшли висновку, що ОСОБА7 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА7 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці.

Аналізуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА7 не було порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/11471/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814248 від 13 червня 2024 року водій ОСОБА8 13 червня 2024 року о 20 годині 15 хвилин керував транспортним засобом «ACURA TSX» номерний знак «____» по вулиці Мечнікова, будинку 120, у місті Одесі з явними ознаками наркотичного сп’яніння: бліде забарвлення обличчя, пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законодавством порядку ухилився, своїми діями не зробив нічого для проходження огляду, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, у протоколі зазначено: «Я ОСОБА8 від проходження освідування не відмовлявся і готовий його пройти разом із адвокатом».

До протоколу додані направлення на огляд до медичного закладу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У направленні зазначено, що ОСОБА8 відмовився від проходження огляду.

17 липня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА8 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА8 не з’явився.

У судове засідання з’явилася представник ОСОБА8 адвокат ОСОБА9, пояснила суду, що ОСОБА8 не перебував у стані сп’яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, а хотів дочекатися адвоката для проходження огляду, просила суд закрити провадження у справі у зв’язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 31 жовтня 2024 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА8 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/122858969).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції дійшли висновку, що ОСОБА8 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху…

… Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА8 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці, він дійсно хотів скористатися допомогою адвоката…

… Таким чином, суддя доходить висновку про те, що ОСОБА8 не було порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/19454/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 169586 від 9 листопада 2024 року водій ОСОБА10 9 листопада 2024 року о 10 годині 40 хвилин у місті Одеса, шосе Тираспольське 22/8, керував транспортним засобом Citroen Berlingo номерний знак ____ з явними ознаками наркотичного сп’яніння : неприродня блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, пройти огляд на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законодавством порядку в медичному закладі відмовився, транспортний засіб передано тверезому водієві ОСОБА12, ____ року народження, чим порушив вимоги пункту 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу.

До протоколу додані направлення на огляд до медичного закладу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У направленні зазначено, що ОСОБА10 відмовився від проходження огляду.

4 грудня 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА10 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА10 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 16 січня 2025 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА10 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124582840).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції дійшли висновку, що ОСОБА10 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху…

… Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА10 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці….

… Аналізуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА10 не було порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП….».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

Справа № 521/18925/24

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 814100 від 29 жовтня 2024 року водій ОСОБА11 29 жовтня 2024 року о 8 годині 48 хвилин у місті Одеса біля будинку 13 по вулиці Люстдорфська дорога, керував транспортним засобом Volkswagen номерний знак ____, не будучи пристебнутим ременем безпеки з явними ознаками наркотичного сп’яніння: неприродня блідість обличчя, підвищена жвавість, рухливість ходи, мови, звужені зіниці, які не реагують на світло, від проходження огляду на стан наркотичного сп’яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров’я водій відмовився, що зафіксовано на ПВР 470942, 473674, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознайомилася зі змістом протоколу, у протоколі зазначено: «не згоден з протоколом патрульна поліція зафіксувала на власний телефон правопорушення».

До протоколу додані направлення на огляд до медичного закладу, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис.

У направленні зазначено, що ОСОБА11 відмовився від проходження огляду.

22 листопада 2024 року матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА11 надійшли до Малиновського районного суду міста Одеси.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Михайлюку О.А.

У судове засідання ОСОБА11 з’явився, вину у скоєному правопорушенні не визнав, просив суд закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суддя Михайлюк О.А. постановою від 16 січня 2025 року закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА11 за частиною першою статті 130 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, відповідно до статті 247 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124582843).

Постанову суддя мотивував такими аргументами: «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, органи поліції дійшли висновку, що ОСОБА11 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху…

… Дослідивши відеозапис з портативного відеореєстратора поліцейських, судом встановлено, що під час спілкування з поліцейськими, ОСОБА11 поводив себе адекватно, чітко відповідав на їх запитання, висловлював свої заперечення, його поведінка цілком відповідала обстановці…

… Аналізуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА11 не було порушено п. 2.5 Правил дорожнього руху, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно в його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП…».

Постанова суду не оскаржувалася у апеляційному порядку та набрала законної сили.

V. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Щодо підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисне або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Встановлення зазначеної підстави не передбачає оцінки Вищою радою правосуддя та її дисциплінарними органами мотивації судового рішення, а охоплює лише один з аспектів його мотивованості — наявність мотивів прийняття чи відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Вмотивованість – це вимога до суду наводити письмово в рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою висновку суду. Це також пояснення суду, чому він виніс саме таке рішення, погодився з одними та відхилив інші доводи.

Пунктами 34-36, 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень визначено, що судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Належне обґрунтування є імперативом, яким не можна нехтувати в інтересах швидкості розгляду. Належне обґрунтування вимагає, щоб судді мали досить часу на підготовку своїх рішень. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, а насамперед є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов’язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правомірність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Обов’язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов’язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Питання про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за вчинення вказаного дисциплінарного проступку у разі ухвалення судового рішення у справі про адміністративне правопорушення на практиці є дискусійним через неоднакове тлумачення понять «суть спору» та «сторони», які не застосовуються в КУпАП і не властиві провадженням за цим Кодексом.

Суть спору можна визначити через його предмет, який правова наука зазвичай визначає як об’єкт правовідношення (право, майно), з приводу якого між його учасниками (сторонами) виник правовий конфлікт (спір).

Під предметом судового спору зазвичай розуміється певна матеріально-правова вимога однієї зі сторін спірного правовідношення до іншої його сторони, вирішення (встановлення правомірності) якої належить до повноважень суду шляхом ухвалення судового рішення, у якому визначаються права та обов’язки сторін.

Отже, аргументи сторін щодо суті спору можна визначити як доводи сторін щодо їхніх прав та обов’язків у спірному правовідношенні, які наводяться суду для вирішення спору.

Практика Вищої ради правосуддя, її Дисциплінарних палат та Верховного Суду, який переглядає рішення Вищої ради правосуддя щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, свідчить, що під час встановлення складу дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», допускається не буквальне, а розширювальне тлумачення вказаної норми, зокрема в разі ухвалення судових рішень, які не стосуються суті спору між сторонами, або в разі відсутності сторін спору тощо.

До таких судових рішень можна віднести рішення судді у справах, що розглядаються відповідно до норм КУпАП, у яких особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не бере безпосередньої участі в його розгляді суддею та не подає заяв по суті спору, не має права на оскарження винесеної суддею постанови, на відміну від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка віднесена цим Кодексом до осіб, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. Особа, уповноважена на складання протоколів про адміністративні правопорушення та на яку покладено обов’язок щодо збирання доказів (статті 251, 255 КУпАП), викладає аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у такому протоколі, який оцінюється суддею у сукупності з іншими доказами у справі.

Отже, підстава дисциплінарної відповідальності судді, визначена у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може бути застосована незалежно від того, за яким законом суддя ухвалив судове рішення, і чи є за цим законом у відповідному провадженні поняття «сторона» та «суть спору» (пункт 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 9 вересня 2021 року, провадження № 11-21сап21).

Водночас вказана норма Закону України «Про судоустрій і статус суддів» навіть за такого розширювального її тлумачення стосується викладення в судовому рішенні не будь-яких мотивів, а саме мотивів щодо прийняття або відхилення аргументів сторін, які належать до суті спору – спірного правовідношення, суттю якого у справах про адміністративне правопорушення є наявність або відсутність у поведінці особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Вища рада правосуддя у рішенні від 18 березня 2025 року № 562/0/15-25 дійшла висновку, що за змістом підпункту «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» така підстава дисциплінарної відповідальності судді може мати місце лише у випадку відсутності мотивів (тобто обставин, за яких суддя дійшов відповідних висновків) неприйняття або прийняття аргументів сторін щодо суті спору.

У справах № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24, № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 суддя Михайлюк О.А. достатньої мірою виклав мотиви щодо прийняття аргументів особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності.

З огляду на зазначене, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що відсутні підстави для висновку про те, що суддя Михайлюк О.А. не зазначив у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

За таких обставин і міркувань Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя не вбачає підстав для обґрунтованого висновку про наявність у поведінці судді Михайлюка О.А. ознак дисциплінарного проступку, визначеного підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Щодо справ № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24

Загальні принципи

Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права (частина друга статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або іншого грубого порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Об’єктивна сторона такого дисциплінарного проступку, як грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків, полягає у порушенні суддею норм права у процесі здійснення правосуддя, які призвели до настання істотних негативних наслідків. Водночас настання істотних негативних наслідків повинне бути у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діянням судді.

Грубе порушення закону має місце за умови, що воно було надто очевидним для «розумного суду» за відповідних обставин, тобто коли за обставинами судової справи необхідність застосування певної правової норми була зрозумілою і недвозначною і виключала іншу поведінку судді.

У складі дисциплінарного проступку «інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків» законодавець як умову притягнення судді до дисциплінарної відповідальності визначив настання істотних негативних наслідків. Законодавець не конкретизував змісту заподіяної шкоди у цьому випадку, тому вона може охоплювати завдання майнової чи моральної шкоди потерпілим особам. Істотні наслідки можуть мати і комплексний характер та охоплювати різні види заподіяної шкоди. Оскільки в такому разі «істотність» як ознака негативних наслідків є оціночним поняттям, то дисциплінарний орган самостійно має встановити, наскільки для потерпілих ці негативні наслідки є істотними.

Для правильної кваліфікації дисциплінарного проступку за пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неодмінно, щоб дії судді стосовно грубого порушення закону призвели до настання негативних наслідків саме для учасників справи або осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив безпосередньо питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, а не будь-яких інших осіб чи суспільства і держави загалом.

Отже, у пункту 4 частини першої статті 106 Закону законодавець зазначив склади двох дисциплінарних проступків:

- допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод;

- грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Щодо першого складу дисциплінарного проступку – допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод – неодмінно враховувати, що він полягає у недотриманні суддею норм процесуального права, що найчастіше пов’язане з порушенням певних статей Конвенції, зокрема статті 5 (право на свободу та особисту недоторканність), статті 6 (право на справедливий суд), статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя), статті 9 (свобода думки, совісті і релігії), статті 10 (свобода вираження поглядів), статті 11 (свобода зібрань та об’єднань), а також статті 1 Першого протоколу Конвенції (захист права власності) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2025 року у справі № 990SCGC/17/24).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 лютого 2022 року у справі № 11-40сап21 вже формулювала висновок про те, що допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод є самостійним складом дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону, та не передбачає настання негативних наслідків, оскільки порушення прав людини і основоположних свобод по суті є такими негативними наслідками.

Стаття 1 КУпАП визначає, що завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Стаття 23 КУпАП передбачає, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Згідно з вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Віденська конвенція про шляховий рух від 8 листопада 1968 року ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Конвенції про шляховий рух» від 25 квітня 1974 року № 2614-VIII.

Пункт 5 статті 8 Віденської конвенції про шляховий рух 1968 року (у редакції Європейської угоди від 1 травня 1971 року) передбачає, що водій повинен контролювати свій транспортний засіб таким чином, щоб завжди бути в змозі належним чином ним керувати. Він повинен бути знайомий з правилами дорожнього руху, приписами в галузі безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку, як втома, прийом лікарських препаратів та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та під впливом наркотиків.

Пункт 6 статті 8 Віденської конвенції про шляховий рух 1968 року (у редакції Європейської угоди від 1 травня 1971 року) визначає, що у національному законодавстві мають бути передбачені спеціальні положення щодо водіння під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках – у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, затверджено Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – Інструкція № 1452/735).

Згідно з пунктами 2, 6 розділу І Інструкції № 1452/735 (у редакції від 9 листопада 2015 року) огляду на стан сп’яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння згідно з ознаками такого стану. Огляд на стан сп’яніння проводиться, зокрема, поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби)

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп’яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові

Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

Оцінка фактів

Обставини, що встановлені Другою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя, свідчать про те, що у справах № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24 про адміністративні правопорушенні, передбачені статтею 130 КУпАП, показники алкоголю в крові водіїв становили більше 0,2 проміле, зокрема у справі № 521/18917/24 (0,27 % проміле), справах № 521/8183/24, № 521/11144/24 (0,26 % проміле).

Суддя Михайлюк О.А. у постановах у наведених вище справах посилався на технічну характеристику з експлуатації алкотестера Drager Alcotest 7510, відповідно до якої похибка вмісту алкоголю у видихувальному повітрі складає 0,04 проміле.

Отже, ураховуючи похибку алкотестера Drager Alcotest 7510, на яку посилається суддя Михайлюк О.А., результати вимірювання були більшими 0,2 проміле у всіх 3 (трьох) справах.

Суддя Михайлюк О.А. у поясненнях посилається на те, що відповідно до технічних характеристик приладу «Drager Alkotest» границі допустимої похибки під час експлуатування приладу можуть складати +- 0,06 проміле – у діапазоні від 0 до 0,8 проміле.

Однак, такі пояснення оцінюються критично з огляду на те, що у постановах суддя посилався на похибку 0,04 проміле.

Посилання судді Михайлюка О.А. на Віденську конвенцію про шляховий рух 1968 року є безпідставними, оскільки у постановах у справах № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24 суддя Михайлюк О.А. не використовував указану конвенцію для обґрунтування власної правової позиції.

Крім того, пункт 6 статті 8 Віденської конвенції про шляховий рух 1968 року має рекомендаційний характер та не встановлює мінімального рівня алкоголю у крові або у повітрі, що видихається водієм, а навпаки, встановлює його максимальний рівень, за яким настає алкогольне сп’яніння.

Натомість саме пункт 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у національному законодавстві встановив мінімальний показник рівня алкоголю у крові – 0,2 проміле.

Суддя Михайлюк О.А. під час прийняття постанов у перелічених справах не застосував обмеження, визначені пунктом 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, та закрив провадження у справах про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП.

Незастосування суддею закону може трактуватися грубим порушенням закону, що призводить до істотних негативних наслідків (невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, та запобігання вчиненню нових правопорушень; несплата штрафу до державного бюджету; підрив авторитету правосуддя та довіру громадян до суду тощо).

Щодо справ № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24

Загальні принципи

Статтею 130 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проведення огляду особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння встановлений статтею 266 КУпАП.

Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов’язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров’я. Перелік закладів охорони здоров’я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров’я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров’я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров’я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров’я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров’я (стаття 266 КУпАП).

Водій зобов'язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

Оцінка фактів

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП містить кілька окремих (самостійних) складів адміністративних проступків, які відрізняються за об`єктивною стороною (зовнішнім проявом): 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами особами у стані сп’яніння, відмінне від правопорушення, яке полягає у відмові осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння. Отже, предмет доказування у справі про адміністративне правопорушення відрізняється залежно від того, за вчинення якого саме порушення складено протокол про адміністративне правопорушення.

Зазначені висновки вказані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 990SCGC/1/24, від 2 липня 2026 року у справі № 990SCGC/11/26.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у справах № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 працівники поліції складали протоколи про адміністративні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, за фактом відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, поліцейські складали адміністративні матеріали за третій з перелічених у частині першій статті 130 КУпАП самостійних складів.

Виокремлення відмови особи від проходження огляду на стан сп`яніння як окремого складу адміністративного правопорушення означає, що в разі його допущення доказування самого факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння не потребується. За протилежного підходу цей склад правопорушення збігався б зі складом першого визначеного в статті 130 КУпАП правопорушення й утрачав би самостійне значення.

Натомість суддя Михайлюк О.А. у постановах у справах № 521/27824/23,№ 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 фактично здійснив аналіз, властивий для справи про керування особою транспортним засобом у стані сп`яніння, а не для справи про відмову водія від проходження медичного огляду. Зокрема, суддя детально оцінював, чи підтвердилися на відеозаписах ознаки алкогольного (наркотичного) сп`яніння особи, і дійшов висновку, що ці ознаки не знайшли підтвердження.

Проте відповідно до обставин цих справ такий аналіз був апріорі нерелевантним для вирішення питання про наявність або відсутність складу правопорушення, за вчинення якого було складено протокол. Доведеність чи недоведеність факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння не входить до предмета доказування у справі про відмову від проходження медичного огляду, адже обов`язок пройти такий огляд виникає не з факту сп`яніння, а з наявності у поліцейського підстав вважати, що особа перебуває у такому стані, та з наступної її відмови виконати законну вимогу. Це є ознакою, властивою для характеристики об`єктивної сторони саме відмови, а не керування у стані сп’яніння.

З огляду на це Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Михайлюк О.А. у справах № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 не здійснив аналізу того складу правопорушення, який працівники поліції ставили у провину відповідній особі.

Натомість суддя оцінював обставини, що входять до предмета доказування іншого складу правопорушення, що не є предметом цих справ. За такої підміни предмета доказування аргументи про те, що ознаки сп`яніння не підтвердилися, не могли мати правового значення для вирішення справи і не є достатніми мотивами для закриття провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2026 року у справі № 990SCGC/11/26 виснувала, що ухвалення судового рішення на підставі мотивів, не релевантних для предмета доказування у справі, є ознакою відсутності добросовісного і сумлінного підходу судді до виконання своїх обов`язків. Стороннє спостерігання за таким правосуддям не може формувати переконання, що відповідне рішення ухвалене за умови належного і професійного виконання суддею своєї функції.

Таким чином, суддя Михайлюк О.А. у справах № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 ухвалив рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з ігноруванням та порушенням чітких та зрозумілих вимог КУпАП.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 травня 2025 року у справі № 990SCGC/6/25 зазначила, що в розумінні правил статті 8 КУпАП кожна особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем скоєння правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. За таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний застосовувати особливості дії норм КУпАП у часі та застосувати правове регулювання, яке існувало на час розгляду відповідних справ.

Ненаведення суддею обґрунтування відхилення від принципу законності і неухильного дотримання вимог закону, зокрема, наприклад, застосування під час розгляду справ про адміністративне правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, норми цього Кодексу, яка застосуванню не підлягає, виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду у вказаній постанові, може утворювати склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Істотними негативними наслідками від такого роду порушення є, зокрема:

1) уникнення правопорушником відповідальності, яку він безспірно мав понести у зв’язку з доведенням учинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП;

2) невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та стимулює продовження вчинення правопорушень;

3) у державний бюджет не було сплачено штраф на загальну суму 17 000 грн, які держава мала використати для виконання своїх функцій, зокрема соціальних;

4) у зв’язку з недотриманням суддею під час розгляду справ прямих вимог КУпАП нівелюються зусилля законодавця, які з запровадженням відповідних правил були спрямовані на унеможливлення уникнення покарань. Це ще більше посилює поширення в суспільстві думки, що завдяки суддям навіть пряма заборона не перешкоджає легкому уникненню покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння. А отже, такі дії судді підривають авторитет правосуддя та не сприяють довірі громадян до суду.

Адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких встановлена статтею 130 КУпАП, пов`язані з особливо високими ризиками для життя, здоров`я і майна як правопорушника, так і інших осіб, позаяк перебування водія у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння може істотно впливати на адекватність сприйняття ним обстановки на дорозі, вселяти відчуття самовпевненості та загалом сприяти більш зухвалій поведінці під час керування транспортним засобом.

З огляду на це суспільство загалом обґрунтовано очікує від суддів, які розглядають справи цієї категорії, розгляду питань про притягнення правопорушників до відповідальності на таких засадах, які утверджуватимуть належні стандарти захисту їхнього життя, здоров`я і майна.

Постанови суду у справах № 521/18917/24, № 521/8183/24, № 521/11144/24, № 521/27824/23, № 521/7801/24, № 521/15128/24, № 521/11471/24, № 521/19454/24, № 521/18925/24 не могла бути оскаржена відповідним органом (його посадовою особою) в апеляційному порядку з огляду на вичерпний перелік осіб, які мають право на оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, визначений частиною другою статті 294 КУпАП. Відповідно особа, стосовно якої ухвалено постанову про закриття провадження, уникнула відповідальності остаточно та безповоротно. Ця обставина підтверджує незворотний характер негативних наслідків допущеного суддею порушення.

Водночас Велика Палата з покликанням на постанову від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 наголошувала, що вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не може залежати від того, чи було оскаржене ухвалене ним рішення, а також від результатів перегляду такого рішення судами вищих інстанцій.

Отже, установлені під час попередньої перевірки обставини можуть свідчити про наявність у діях судді Михайлюка О.А. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Висновок по суті

Розглянувши висновок дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Пилипенка С.М. за результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги Бойчука П.В., Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюка О.А. у зв’язку із встановленням у його поведінці ознак дисциплінарного проступку, визначеного пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Наявність підстав для притягнення або для відмови у притягненні судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюка О.А. до дисциплінарної відповідальності буде встановлено за результатами розгляду дисциплінарної справи щодо судді на підставі оцінки доказів, наданих та отриманих у межах дисциплінарного провадження.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Хаджибейського районного суду міста Одеси Михайлюка Олега Анатолійовича.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

Тетяна СПІРІДОНОВА

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя

Олександр ЖИТНИЙ
Олена КОВБІЙ
Олексій МЕЛЬНИК

1778_02.09.2026.rtf

Ознака до документа:

Результати розгляду питань щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності

Пошукова форма

Повернутись до розділу Акти