Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Краснощокової Н.С., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Плахтій І.Б., Сухового В.Г., Шелест С.Б., розглянувши висновок доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєвої Т.С. за результатами розгляду дисциплінарної скарги голови Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Людмили Антонівни та заступника голови Солом’янського районного суду міста Києва Оксюти Тараса Григоровича стосовно суддів Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова Сергія Анатолійовича, Курової Олени Іванівни, Педенко Ади Михайлівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 30 липня 2020 року за вхідний № 6846/0/8-20 надійшла дисциплінарна скарга голови Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. та заступника голови Солом’янського районного суду міста Києва Оксюти Т.Г. на дії суддів Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А., Зелінської М.Б., Курової О.І., Педенко А.М. під час розгляду матеріалів об’єднаного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № _____ від 16 вересня 2014 року та за № ____ від 1 лютого 2019 року, з проханням притягнути суддів до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «д» пункту 1, пунктом третім частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон № 1402-VIII) з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору; порушення правил відводу (самовідводу); допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів, адвокатів, експертів, свідків чи інших учасників судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30 липня 2020 року вказану дисциплінарну скаргу передано для попередньої перевірки члену Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєвій Т.С.

Згідно зі статтею 108 Закону № 1402-VIII дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі – Закон № 1798-VIII), з урахуванням вимог цього Закону.

Дисциплінарне провадження щодо суддів включає: попереднє вивчення матеріалів, що мають ознаки вчинення суддею дисциплінарного проступку, та прийняття рішення про відкриття дисциплінарної справи або відмову у її відкритті, а також розгляд дисциплінарної скарги та ухвалення рішення про притягнення або відмову в притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (частина третя статті 42 Закону № 1798-VIII).

Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 43 Закону № 1798-VIII член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону, а за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги - готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

Ухвалою члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 квітня 2021 року № 2299/0/18-21 дисциплінарна скарга у частині стосовно судді Зелінської М.Б. залишена без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги член Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Розваляєва Т.С. внесла пропозицію відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А., Курової О.І., Педенко А.М.

Здійснивши попереднє вивчення та перевірку дисциплінарної скарги, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Розваляєву Т.С., Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А., Курової О.І., Педенко А.М.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» член Дисциплінарної палати, визначений для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (доповідач), за відсутності підстав для залишення без розгляду та повернення дисциплінарної скарги – готує матеріали у строки, встановлені регламентом, з пропозицією про відкриття чи відмову у відкритті дисциплінарної справи.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги, з урахуванням письмових пояснень суддів Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А., Курової О.І., Педенко А.М., наданих Вищій раді правосуддя, встановлено таке.

У дисциплінарній скарзі зазначено, що в провадженні Солом’янського районного суду міста Києва перебували матеріали об’єднаного кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № ____ від 16 вересня 2014 року і № ____ від 1 лютого 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 146, частиною третьою статті 27, частиною четвертою статті 189 Кримінального кодексу України (далі – КК України), ОСОБА2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 146 КК України, ОСОБА3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною третьою статті 146, частиною четвертою статті 189 КК України, ОСОБА4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 146, частиною третьою статті 27, частиною третьою статті 28, частини четвер тої статті 186, частини першої статті 263 КК України, ОСОБА5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 189, частиною другою статті 147, частиною першої статті 263, частиною четвертою статті 296, частиною другою статті 345 КК України, ОСОБА6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 146, ОСОБА7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 189, частиною третьою статті 146 КК України.

Вказаних осіб під час досудового розслідування затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

Ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду міста Києва у цьому кримінальному провадженні встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1–5 частини першої статті 177 КПК України, та застосовано до підозрюваних запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Надалі під час досудового розслідування та судового розгляду вказаного кримінального провадження строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА4, ОСОБА5, ОСОБА6, ОСОБА7, ОСОБА3, ОСОБА2 і ОСОБА1 неодноразово продовжувався.

Надалі ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва від 1 червня 2020 року задоволено клопотання захисника Гончарук Ю.О., змінено стосовно ОСОБА7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт строком до 30 липня 2020 року, включно, продовжено стосовно ОСОБА4, ОСОБА6, ОСОБА5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30 липня 2020 року.

У судовому засіданні 23 липня 2020 року у справі мало вирішуватися питання про продовження обвинуваченим ОСОБА1, ОСОБА3, ОСОБА2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчувався 25 липня 2020 року, ОСОБА4, ОСОБА6, ОСОБА5 – запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчувався 30 липня 2020 року, а ОСОБА7 – запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, строк якого закінчувався 30 липня 2020 року.

Виходячи з положень частини другої статті 31 КПК України, кримінальне провадження здійснювалося колегіально судом у складі трьох суддів (головуюча – суддя Курова О.І., судді: Горбатовська С.А. та Зелінська М.Б.).

20 липня 2020 року головуючий у справі – суддя Курова О.І., а 22 липня 2020 року – член колегії – суддя Зелінська М.Б. оформили листки непрацездатності, у зв’язку із чим виникла необхідність у проведенні повторного автоматизованого розподілу судової справи.

На думку голови суду і її заступника, судді Курова О.І. та Зелінська М.Б. оформили листки непрацездатності за відсутності будь-яких передумов для цього, не приховуючи при цьому свого бажання таким чином вийти зі складу колегії в даній справі.

Суддя Агафонов С.А. 23 липня 2020 року перебував у черговій щорічній відпустці, а суддям Криворот О.О. та Макусі А.А. судові справи не розподілялися на підставі підпункту 2 пункту 2.3.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26 листопада 2011 року, а саме: у зв’язку з майбутньою відпусткою.

У зв’язку з цим участь у автоматичному розподілі справи могли приймати лише судді Горбатовська С.А. та Педенко А.М.

Суддя Педенко А.М. 20 липня 2020 року у строк до 24 липня 2020 року видалилася до нарадчої кімнати у кримінальному провадженні, що зареєстроване в ЄРДР за № ____ від 18 травня 2017 року, по обвинуваченню ОСОБА8 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, у зв’язку з чим також не могла приймати участь у повторному авторозподілі справи.

Однак голова суду і її заступник вважають, що вирок, який складається із 7 аркушів та виготовлений із застосуванням відповідного міжрядкового інтервалу для надання йому більш значного обсягу, не потребував такого тривалого (5 діб) перебування в нарадчій кімнаті судді з 24-річним стажем, із завчасно виготовленим проектом вказаного процесуального рішення помічником судді, як це передбачено Положенням про помічника судді.

За вказаних обставин виникла неможливість визначити в Солом’янському районному суді міста Києва склад суду для розгляду вказаного кримінального провадження.

У зв’язку з цими обставинами наказом в.о. голови суду від 22 липня 2020 року № 86-В суддя Агафонов С.А. був відкликаний із відпустки, а наказами №№ 87-В, 88-В від 22 липня 2020 року накази про відпустки суддів Криворот О.О. та Макухи А.А., відповідно, були скасовані.

Протоколами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями головуючим суддею визначено суддю Агафонова С.А., суддею колегії – Криворот О.О.

Після проведеного авторозподілу справи суддя Агафонов С.А. заявив собі самовідвід з підстав порушення норм КЗпП України, а саме: відкликання із відпустки без його згоди, - що, за висновком судді, є порушенням статті 35 КПК України та Положення про автоматизовану систему документообігу.

Ухвалою Солом’янського суду міста Києва від 23 липня 2020 року задоволено заяву Агафонова С.А. про самовідвід. Протоколом повторного розподілу справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Макуху А.А., якому під час судового засідання 25 липня 2020 року заявлено відвід, який колегією суддів задоволений.

За розпорядженням керівника апарату суду Курилюка А.В. від 27 липня 2020 року № 81 проведено повторний автоматизований розподіл справи. Відповідно до наданого звіту було встановлено, що провести повторний автоматизований розподіл неможливо.

У зв’язку з неможливістю автоматизованого розподілу справи відповідно до частини другої статті 34 КПК України кримінальне провадження 27 липня 2020 року за поданням в.о. голови Солом’янського районного суду міста Києва направлено до Київського апеляційного суду для вирішення питання про передачу справи на розгляд до іншого суду.

Отже, питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою трьом обвинуваченим до закінчення його дії (до 26 липня 2020 року) розглянуто не було, за наслідком чого обвинувачених звільнено з-під варти без застосування до них запобіжного заходу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 липня 2020 року задоволено подання в.о. голови Солом’янського районного суду міста Києва Оксюти Т.Г., направлено матеріали об’єднаного кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № ____ від 16 вересня 2014 року та за № ____ від 1 лютого 2019 року, до Оболонського районного суду міста Києва.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги стосовно суддів Агафонова С.А., Курової О.І., Педенко А.М. встановлено таке.

Щодо дій судді Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А. під час розгляду справи № 760/13530/19.

Попередньою перевіркою встановлено, що дії судді Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А. під час розгляду справи № 760/13530/19, про які зазначено у дисциплінарній скарзі голови Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Л.А. та заступника голови Солом’янського районного суду міста Києва Оксюти Т.Г., були предметом перевірки Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за дисциплінарною скаргою заступника Генерального прокурора Симоненка О.Ю.

Щодо дій суддів Солом’янського районного суду міста Києва Курової О.І., Педенко А.М.

Скарга стосовно суддів Курової О.І. і Педенко А.М. ґрунтується на тому, що вказаним суддями створені передумови, які потягли за собою неможливість продовження запобіжного заходу трьом обвинуваченим, строк дії якого спливав 26 липня 2020 року, за наслідком чого обвинувачені звільнені з-під варти без обрання їм запобіжного заходу.

Зокрема суддя Курова О.І. оформила листок непрацездатності за відсутності будь-яких передумов для цього, не приховуючи при цьому, за визначенням голови суду та її заступника, бажання таким чином вийти зі складу колегії у даній справі.

А суддя Педенко А.М., не бажаючи приймати участь у повторному авторозподілі справи, з 20 до 24 липня 2020 року видалилася до нарадчої кімнати для ухвалення вироку у кримінальному провадженні, який, також за визначенням авторів скарги, не потребував такої кількості часу.

Вказані дії суддів скаржники кваліфікують як допущення поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, прояв неповаги до інших суддів (пункт 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

Слід зазначити, що відповідно до вимог статті 319 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні повинен бути проведений в одному складі суддів.

Незмінність судді встановлена законом з метою забезпечення прийняття судом законного рішення, щоб кожен, хто є учасником судового провадження, не був позбавлений права на справедливий суд. Незмінність складу суду багато в чому забезпечує спокійне й прискіпливе дослідження кожним із суддів обставин справи і наданих суду доказів та прийняття завдяки цьому обґрунтованого рішення.

У разі якщо суддя позбавлений можливості брати участь у судовому засіданні, він має бути замінений іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

Головуючий суддя під час здійснення своїх повноважень повинен суворо дотримуватись норм кримінального процесуального закону та суддівської етики.

Отже слід відзначити, що втрата можливості продовжувати участь у розгляді справи повинна бути обґрунтованою та належним чином підтвердженою.

Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до статті 58 Закону № 1402-VIII питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з’їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Статтями 1, 3 Кодексу суддівської етики (далі – Кодекс) передбачено, що суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду; суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною. У преамбулі цього Кодексу наголошено, що судді добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов’язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

У пункті 9 Висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів (далі – КРЄС) констатовано, що довіра до судової системи є надзвичайно важливою в контексті глобалізації спорів та зростання доступу до судових рішень.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти окремі обмеження і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

Водночас дисциплінарна справа щодо судді може бути відкрита тільки у випадках, коли мала місце негідна звання судді поведінка, і її наслідки є такими серйозними і жахливими, що потребують накладання дисциплінарних стягнень (пункт 5 Резолюції Європейської асоціації суддів стосовно ситуації в Україні у сфері дисциплінарної відповідальності суддів (Тронхейм, 27 вересня 2007 року)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 9901/855/18 вказано, що, обираючи стандарт доказування, який має використовуватися в дисциплінарних провадженнях, і беручи до уваги публічно-правову природу дисциплінарної відповідальності, слід віддати перевагу стандарту «поза розумним сумнівом» перед стандартом «баланс ймовірностей».

Він означає, що в достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що у його достовірності взагалі немає сумнівів, але означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.

Підґрунтям стандарту «поза розумним сумнівом» є фундаментальна цінність суспільства - гірше осудити невинного, ніж дозволити винному уникнути покарання; відповідно суспільство, яке цінує добре ім’я і свободу кожного, не повинно засуджувати людину, коли є розумні сумніви в її винуватості.

Такий підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини. Так, у параграфі 55 рішення Європейського суду з прав людини від 15 лютого 2012 року у справі «Гриненко проти України» зазначається, що при оцінці доказів Європейський Суд зазвичай застосовує стандарт доведення «поза всяким розумним сумнівом». Однак доведення повинно будуватися на сукупності досить надійних, чітких і послідовних припущень або аналогічних неспростовних презумпції фактів.

Згідно із частиною другою статті 107 Закону № 1402-VIII скарга (заява) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, подається у письмовій формі та повинна містити, зокрема посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.

Відповідно до п. 2.2. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, затверджених Рішенням зборів суддів Солом’янського районного суду міста Києва від 4 вересня 2015 року № 7/2015 (далі – Засади), всі справи, матеріали та інша кореспонденція, яка надходить до суду у конкретних судових справах, які знаходяться на розгляді в судді реєструються в день їх надходження та передаються відповідальною особою головуючому в справі судді. У разі відсутності головуючого в справі у зв’язку з відпусткою, перебуванням на лікарняному, відрядженні, нарадчій кімнаті, тощо, відповідальна особа такі матеріали передає головуючому в справі в перший робочий день після припинення зазначених обставин.

В разі перебування судді у тривалій відпустці, відрядженні, на лікарняному, на навчанні, в нарадчій кімнаті, тощо, передача судових справ, які підлягають невідкладному розгляду в разі фактичного прийняття судової справи суддею здійснюється на підставі доповідної записки помічника судді (секретаря судового засідання, в разі його відсутності), та на підставі доповідної записки завідувача канцелярії – в разі не прийнятті суддею судової справи фактично, із зазначенням справ, які підлягають розподілу в зв’язку з порушення строків їх розгляду (пункт 6.8. Засад).

Розпорядженням керівника апарату Солом’янського районного суду міста Києва Курилюка А.В. від 22 липня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл судової справи № 760/13530/19 у зв’язку із перебуванням головуючої судді Курової О.І. на лікарняному, підстава – доповідна записка секретаря судового засідання, у якій повідомлялося, що суддя Курова О.І. перебуває на лікарняному з 20 липня 2020 року.

Таким чином перевіркою встановлено, що про відсутність судді Курової О.І. на робочому місці у зв’язку із лікарняним повідомлялось керівництву суду, а відтак її поведінка не містить неналежного ставлення до своїх службових обов’язків, у тому числі як судді, головуючої у справі.

У Конституції України проголошено, що життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека людини є найвищою соціальною цінністю (стаття 3). У цьому конституційному приписі здоров’я визначено як цінність і первинну та вихідну передумову життєдіяльності кожної людини. Тому із численних прав, які передбачає Основний Закон нашої держави, можна виділити право людини на охорону здоров’я як право, що гарантує її фізичне існування і є умовою забезпечення здійснення всіх інших прав людини.

Стаття 49 Конституції України недвозначно закріплює, що кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

В цьому аспекті право людини на лікарняний (внаслідок захворювання, поганого самопочуття, що унеможливлює його участь в звичних життєдіяльних процесах та неможливість виконання роботи тощо) - є невід’ємним та гарантованим правом особи, яке покликано на забезпечення гарантій щодо охорони здоров’я та належної медичної допомоги.

Попередньою перевіркою дисциплінарної скарги не встановлено фактичних даних (свідчень, доказів), що суддя Курова О.І. отримала листок непрацездатності за відсутності будь-яких передумов для цього, як і не встановлено будь-яких фактів прояву в цьому неетичної поведінки судді, а також дій, які б свідчили про прояв неповаги до інших суддів.

Отже, дисциплінарна скарга не містить конкретних посилань на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують відомості про наявність ознак дисциплінарного проступку щодо вказаної судді.

Щодо тривалого, на думку скаржників, знаходження судді Педенко А.М. в нарадчій кімнаті та умисного самоусунення її від здійснення правосуддя слід зазначити таке.

Таємниця наради суддів є одним із найважливіших принципів правосуддя, що служить гарантом об'єктивності, незалежності, безсторонності, неупередженості і справедливості суду.

Незалежність судді забезпечується порядком здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, таємницею ухвалення судового рішення (пункт 4 частини п’ятої статті 48 Закону № 1402-VIII).

Законодавець суддю зобов’язує не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання (пункт 5 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).

Законодавцем також передбачено можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження в разі розголошення суддею таємниці, що охороняється законом, у тому числі таємниці нарадчої кімнати, або інформації, що стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні (пункт 5 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII).

Отже, таємниця нарадчої кімнати є охоронюваною законом, і наведене положення стосується не лише дотримання таємниці наради суддів у кримінальному провадженні.

Важливість дотримання такої таємниці не підлягає оспорюванню, а в разі її порушення нівелюється сам процес ухвалення законного судового рішення незалежним судом.

Під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції після останнього слова обвинуваченого суд негайно виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання (стаття 366 КПК України).

Водночас недарма законодавцем щодо виходу суду до нарадчої кімнати після заслуховування останнього слова обвинуваченого вживано термін «негайно», оскільки має значення не лише нерозголошення інформації, обговорюваної в нарадчій кімнаті, але й зосередження суду на обставинах того кримінального провадження, яке він має завершити ухваленням судового рішення.

Під час ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті ухвалюється рішення щодо формулювання обвинувачення, яке пред’явлене особі і визнане судом недоведеним або доведеним, оцінюються докази, кожен окремо та у сукупності, вирішується питання допустимості доказів під час такої оцінки тощо.

Таким чином, враховуючи наведені положення закону, є достатні підстави констатувати, що під час перебування суду в нарадчій кімнаті з ухвалення судового рішення у відповідному кримінальному провадженні розгляд інших судових справ у цей же час, проведення судових засідань з ухваленням як судових рішень по суті вимог, так і рішень з процесуальних питань, в тому числі щодо повернення матеріалів провадження, є порушенням таємниці наради суддів, що, відповідно, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і перешкодою суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Про це йдеться в постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2019 року, провадження № 51-3678км18.

Звітом про автоматичний розподіл судових справ між суддями у справі № 760/13530/19 визначено суддів у складі: головуючого суддю Курову О.І., суддів Горбатовську С.А., Зелінську М.Б.

В свою чергу, в провадженні судді Педенко А.М. перебували матеріали кримінального провадження, що зареєстроване в ЄРДР 18 травня 2017 року за № ____, справа № 760/14724/17, по обвинуваченню ОСОБА8 у кримінальному правопорушенні, передбаченому частиною другою статті 286 КК України.

Відповідно до пояснень судді Педенко А.М. суд вийшов до нарадчої кімнати 20 липня 2020 року о 17:48, 24 липня 2020 року суддя вийшла з нарадчої кімнати о 15:54, оголосила вирок, роз’яснила його суть, що підтверджується наданими журналами судових засідань. Відповідно до розписок всі учасники судового провадження отримали копію вироку в день його проголошення.

Попередньою перевіркою дисциплінарної скарги не встановлено фактичних даних (свідчень, доказів), що суддя Педенко А.М. навмисно самоусунулася від виконання здійснення правосуддя у справі № 760/ 13530/19.

Відповідно до частини шостої статті 107 Закону № 1402-VIII дисциплінарну справу щодо судді не може бути порушено за скаргою, що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку судді.

Оскільки факти неналежної поведінки судді Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова С.А., що повідомляються у дисциплінарній скарзі, вже були предметом перевірки та розгляду, і щодо них ухвалено рішення у дисциплінарній справі, відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у відкритті дисциплінарної справи щодо вказаного судді має бути відмовлено.

Оскільки під час попередньої перевірки не встановлено відомостей про наявність у діях суддів Солом’янського районного суду міста Києва Курової О.І., Педенко А.М. ознак дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно цих суддів.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, враховуючи викладені обставини, керуючись частиною шостою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,

ухвалила:

відмовити у відкритті дисциплінарної справи за дисциплінарною скаргою голови Солом’янського районного суду міста Києва Шереметьєвої Людмили Антонівни та заступника голови Солом’янського районного суду міста Києва Оксюти Тараса Григоровича стосовно суддів Солом’янського районного суду міста Києва Агафонова Сергія Анатолійовича, Курової Олени Іванівни, Педенко Ади Михайлівни.

Ухвала про відмову у відкритті дисциплінарної справи оскарженню не підлягає.

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                                       Н.С. Краснощокова

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя                                                       І.Б. Плахтій

                                                                                                               В.Г. Суховий

                                                                                                              С.Б. Шелест