Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., розглянувши об’єднану дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича Ігоря Олександровича за скаргами адвоката Овчаренка Олександра Вікторовича, прокуратури Луганської області, заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б.,
встановила:
Юзефович Ігор Олександрович Указом Президента України від 4 вересня 1995 року № 816/95 призначений на посаду судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області. Постановою Верховної Ради України від 13 липня 2000 року № 1895-III обраний суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області безстроково.
Відповідно до характеристики, наданої головою Сєвєродонецького міського суду Луганської області, Юзефович І.О. за час роботи на посаді судді цього суду зарекомендував себе як досвідчений та кваліфікований суддя. Підтримує професійну компетентність у галузі права на високому рівні. Відповідально ставиться до розгляду справ, має високі показники у роботі, стійкі моральні принципи.
До Вищої ради правосуддя 19 січня 2017 року надійшла скарга адвоката Овчаренка О.В. (єдиний унікальний номер О-154/2/7-17) на дії судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. під час здійснення правосуддя у справі № 428/12874/16-ц.
Заявник посилається на постановлення суддею Юзефовичем І.О. ухвали від 7 грудня 2016 року у вказаній справі про повернення позову, якою було грубо порушено право товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзабудовник» (далі – ТОВ «Укрзабудовник») на доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене, Овчаренко О.В. просив Вищу раду правосуддя притягнути суддю Юзефовича І.О. до дисциплінарної відповідальності.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 19 січня 2017 року скаргу Овчаренка О.В. передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Гусаку М.Б.
Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 21 січня 2019 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О.
2 липня 2018 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга прокуратури Луганської області (єдиний унікальний номер 655/1/13-18) на дії судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. під час здійснення правосуддя у справі № 428/6666/18.
У діях судді автор скарги вбачає безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу протягом строку, встановленого КПК України, а тому просив притягнути суддю Юзефовича І.О. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалу між членами Вищої ради правосуддя від 2 липня 2018 року скаргу передано для розгляду члену Вищої ради правосуддя Малашенковій Т.М.
Ухвалою Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 22 жовтня 2018 року відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О.
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 7 лютого 2019 року об’єднано дисциплінарні справи, відкриті за скаргами прокуратури Луганської області та адвоката Овчаренка О.В. стосовно судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О., в одну дисциплінарну справу і передано її на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно і належним чином повідомила суддю та скаржників адвоката Овчаренка О.В., прокуратуру Луганської області про дату та час її засідання з використанням усіх можливих засобів, а саме шляхом надіслання письмових запрошень для участі у засіданні дисциплінарного органу на всі відомі адреси, які містяться у матеріалах дисциплінарної справи, та оприлюднення відповідних запрошень на засідання на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вжила всіх можливих заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій судді Юзефовича І.О. та права ефективно будувати свій захист. Зокрема, копії ухвал про відкриття дисциплінарних справ та об’єднання в одну дисциплінарну справу надсилались на адресу суду, де працює суддя, та оприлюднені на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя.
Суддя Юзефович І.О. та скаржники на засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 15 лютого 2019 року, не прибули. Розгляд дисциплінарної справи було відкладено.
У засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 1 березня 2019 року скаржники та суддя не прибули. Від судді Юзефовича І.О. та адвоката Овчаренка О.В. надійшли заяви про розгляд дисциплінарної справи без їхньої участі.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» у разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності.
Враховуючи, що розгляд дисциплінарної справи один раз відкладався, з огляду на те, що судді Юзефовичу І.О. надано всі процесуальні можливості для реалізації його права на захист, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила розглядати дисциплінарну справу за відсутності судді.
Заслухавши доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., вивчивши матеріали дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила такі обставини.
Справа № 428/12874/16-ц
Ухвалою судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. від 7 грудня 2016 року у справі № 428/12874/16-ц позовну заяву Овчаренка О.В. в інтересах ТОВ «Укрзабудовник» до Управління Служби безпеки України в Луганській області про захист ділової репутації повернуто позивачу на підставі пункту 3 частини третьої статті 121 Цивільного процесуального кодексу України (заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи).
Ухвалу мотивовано тим, що адвокатом надано на підтвердження повноважень лише договір про надання правових послуг, однак усупереч закону не надано ордер.
У дисциплінарній скарзі адвокат Овчаренко О.В. посилається на те, що така ухвала судді порушила право позивача на доступ до правосуддя. Крім того, як зазначає адвокат, позивачу не було повернуто позовну заяву з додатками та квитанцією про сплату судового збору, що змусило його звертатися до суду за поверненням документів, завдавало незручностей при підготовці до чергового подання позову.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що адвокат Овчаренко О.В. в інтересах ТОВ «Укрзабудовник» звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до Управління Служби безпеки України в Луганській області про захист ділової репутації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 5 грудня 2016 року цивільну справу № 428/12874/16-ц передано судді Юзефовичу І.О.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 грудня 2016 року позовну заяву повернуто позивачу з підстав ненадання адвокатом Овчаренком О.В. до матеріалів справи ордера, що не відповідає вимогам процесуального законодавства України.
У письмових поясненнях суддя Юзефович І.О. зазначав, що при прийнятті ухвали суду від 7 грудня 2016 року ним була врахована існуюча на той час судова практика та положення чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 121 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) в редакції, чинній станом на 7 грудня 2016 року, заява повертається у разі, коли заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
Частиною першою статті 293 ЦПК України (в редакції на день прийняття ухвали) визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 грудня 2016 року не була предметом апеляційного перегляду. Факт неоскарження цієї ухвали суду до суду апеляційної інстанції не спростовував і скаржник – адвокат Овчаренко О.В.
Констатуючи факт вчинення суддею Юзефовичем І.О. дисциплінарного проступку, що полягає у незаконній відмові у доступі до правосуддя, адвокат Овчаренко О.В., зокрема, посилається на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та порушення права ТОВ «Укрзабудовник» на справедливий суд, гарантованого цією статтею.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо).
Статтею 6 Конвенції гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов’язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред’являється особі.
Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя, які також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій– воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який надає змогу розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію, є практика Європейського суду з прав людини, яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
Так, у рішенні у справі «Делькур проти Бельгії» (Delcourt v. Belgium) Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У рішенні у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Flans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).
Відповідно до частини п’ятої статті 121 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 7 грудня 2016 року) повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Згідно із даними офіційного сайту «Судова влада України» 21 лютого 2017 року позивач ТОВ «Укрзабудовник» в особі представника – адвоката Овчаренка О.В. повторно звернувся до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовом до Управління Служби безпеки України в Луганській області про захист ділової репутації.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 лютого 2017 року позовну заяву передано судді Бароніну Д.Б.
Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 квітня 2017 року позов задоволено.
З огляду на викладене Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що зі змісту скарги вбачається, що адвокат Овчаренко О.В. фактично не погоджується з судовим рішенням (ухвалою) у справі № 428/12874/16-ц.
У пункті 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року, вказано, що жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону.
Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).
Факти стосовно дій судді Юзефовича І.О., які, на переконання адвоката Овчаренка О.В., є підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не підтвердилися під час розгляду дисциплінарної справи, а доводи скарги фактично зводяться до незгоди із тлумаченням суддею Сєвєродонецького міського суду Луганської області цивільного процесуального закону в ухвалі суду від 7 грудня 2016 року у справі № 428/12874/16-ц.
Крім того, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя додатково наголошує, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.
Засоби для виправлення суддівських помилок слід передбачити відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави (пункт 21 Великої хартії суддів (Основоположні принципи)).
Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Стосовно зауважень автора скарги про неповернення суддею Юзефовичем І.О. позивачу позовної заяви з додатками після прийняття ухвали від 7 грудня 2016 року, що значно ускладнило повторну подачу позову до суду, варто зазначити таке.
Відповідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 7 грудня 2016 року була направлена судом до реєстру 9 грудня 2016 року.
Суддя Юзефович І.О. у письмових поясненнях зазначив, що ухвала суду від 7 грудня 2016 року була направлена на адресу ТОВ «Укрзабудовник» 12 грудня 2016 року та отримана останнім 28 грудня 2016 року, що підтверджується рекомендованим поштовим відправленням.
16 грудня 2016 року на електронну пошту суду надійшла заява адвоката Овчаренка О.В. про надання інформації, яка за резолюцією голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області була передана до цивільної канцелярії суду. 11 січня 2017 року адвокат Овчаренко О.В. звернувся до суду із заявою про повернення пакета документів (позовної заяви з додатками). 13 січня 2017 року працівниками канцелярії суду був здійснений виклик адвоката Овчаренка О.В. для видачі йому пакета документів за його заявою, проте останній до суду не з’явився, натомість 27 січня подав повторну заяву щодо повернення йому позовної заяви з додатками. 31 січня 2017 року працівниками канцелярії суду на адресу позивача ТОВ «Укрзабудовник» було направлено оригінал квитанції про сплату судового збору та матеріали позовної заяви на 28 аркушах, проте це поштове відправлення не було вручене адресату. Надалі ані адвокат Овчаренко О.В., ані будь-який інший вповноважений представник ТОВ «Укрзабудовник» до суду із заявами про отримання пакета документів (позовної заяви з додатками) не звертався.
Отже, матеріали дисциплінарної справи не дають підстав для висновку про наявність в діях судді Юзефовича І.О. під час здійснення правосуддя у справі № 428/12874/16-ц умислу та/чи недбалості, в тому числі неналежного ставлення до службових обов’язків, тому Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що в діях судді відсутній склад дисциплінарного проступку, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (незаконна відмова у доступі до правосуддя).
Справа № 428/6666/18
Звертаючись із дисциплінарною скаргою прокуратура Луганської області зазначає, що суддею Юзефовичем І.О. під час здійснення правосуддя у справі № 428/6666/18 (провадження № 1-кс/428/3187/2018) невжито заходів щодо розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА1 протягом строку, встановленого законом.
Під час розгляду дисциплінарної справи встановлено таке.
8 червня 2018 року (п’ятниця) до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого СУ ГУ НП в Луганській області капітана поліції ОСОБА2, погоджене прокурором відділу прокуратури Луганської області ОСОБА3, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА1, якого було затримано о 16:30 6 червня 2018 року.
Вказане клопотання відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді було розподілено на суддю Юзефовича І.О. о 11:27 8 червня 2018 року.
Розгляд клопотання призначено на 12 червня 2018 року.
Автор скарги вважає такі дії судді Юзефовича І.О. порушенням норм чинного Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), які мали негативний наслідок (обмеження права підозрюваного на особисту недоторканність, позбавлення слідчого та прокурора виконати повноваження, спрямовані на досягнення завдань кримінального провадження), оскільки 9 червня 2018 року підозрюваний ОСОБА1 на підставі частини другої статті 211 КПК України був звільнений.
Відповідно до протоколу затримання, копія якого наявна в копіях матеріалів кримінальної справи № 428/6666/18 (провадження № 1-кс/428/3187/2018), ОСОБА1 був затриманий слідчим СУ ГУ НП в Луганській області о 16:30 6 червня 2018 року.
Згідно із частиною другою статті 211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин із моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.
Як зазначив суддя Юзефович І.О. у письмових поясненнях (що не було спростовано у дисциплінарній скарзі), 8 червня 2018 року до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло лише клопотання слідчого СУ ГУ НП в Луганській області капітана поліції ОСОБА2, підозрюваний ОСОБА1 до суду в цей день не був доставлений, що суперечить імперативним приписам, викладеним у статті 211 КПК України.
Крім того, вказаний факт підтверджується довідкою начальника ізолятора тимчасового утримання № 1 ГУ НП в Луганській області (далі – ІТТ № 1), відповідно до якої на адресу ІТТ № 1 не надходила заявка від слідчого СУ ГУ НП в Луганській області капітана поліції ОСОБА2 на конвоювання затриманого ОСОБА1 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для обрання стосовно нього запобіжного заходу, у зв’язку з чим затриманий до суду не конвоювався.
Згідно із частиною першою статті 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.
Із аналізу вказаної статті та загальних положень КПК України вбачається, що обов’язковою умовою розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу законодавцем передбачено присутність учасників кримінального провадження – сторони обвинувачення та сторони захисту. Виняток зазначений лише у частині шостій статті 193 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук.
Як зазначалось, затриманий ОСОБА1 до Сєвєродонецького міського суду Луганської області для обрання стосовно нього запобіжного заходу 8 червня 2018 року не був доставлений. Відповідно до приписів чинного КПК України обов’язок забезпечення конвоювання затриманого до суду з ІТТ для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу покладений саме на слідчого у кримінальній справі, а не слідчого суддю (суд).
Вказане спростовує доводи дисциплінарної скарги стосовно того, що через призначення слідчим суддею Юзефовичем І.О. розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно затриманого ОСОБА1 на 12 червня 2018 року сторона обвинувачення – прокурор та слідчий були позбавлені можливості виконати повноваження, спрямовані на досягнення завдань, визначених статтею 2 КПК України, оскільки станом на день подання клопотання слідчим (8 червня 2018 року) ним вже не було виконано обов’язку, визначеного приписами чинного КПК, зокрема щодо доставки та строку такої доставки затриманого до суду для розгляду клопотання, а з огляду на те, що строк затримання ОСОБА1 закінчувався 9 червня 2018 року о 16:30 (субота), призначення суддею Юзефовичем І.О. до розгляду клопотання на 12 червня 2018 року жодним чином не вплинуло на виконання стороною обвинувачення завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
Ухвалою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12 червня 2018 року клопотання слідчого про обрання ОСОБА1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту задоволено частково.
Застосовано до ОСОБА1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту без застосування електронних засобів контролю.
Із журналу судового засідання від 12 червня 2018 року вбачається, що у судовому засіданні були присутні прокурор, слідчий та підозрюваний ОСОБА1, якому було роз’яснено процесуальні права та вислухано його думку щодо наявності підстав для задоволення клопотання слідчого.
Звертаючись із дисциплінарною скаргою, прокуратура Луганської області зазначила, що призначення до розгляду клопотання на 12 червня 2018 року обмежило права ОСОБА1 на особисту недоторканність, доступ до правосуддя, проте, як вказувалось, затриманий ОСОБА1 9 червня 2018 року був звільнений з ІТТ № 1, відповідно до вимог чинного КПК України 12 червня 2018 року з’явився до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, йому було роз’яснено належним чином процесуальні права, останній висловив свої заперечення щодо цілодобового домашнього арешту та просив встановити йому арешт лише на нічну добу.
Отже, під час розгляду дисциплінарної справи встановлено, що клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА1 у вигляду домашнього арешту розглянуто з дотриманням приписів КПК України хоч і понад строки (незначні, з урахуванням вихідних днів субота /неділя), визначені процесуальним законодавством України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав безпідставного затягування або невжиття заходів щодо розгляду справи протягом розумного строку.
У письмових поясненнях суддя Юзефович І.О. зазначив, що на строк розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу вплинуло не лише дії слідчого, що не узгоджувались, зокрема, з частиною другою статті 211 КПК України (недоставлення затриманого до суду в день звернення із клопотанням), але й значне навантаження і це не є наслідком безпідставного затягування чи невжиття заходів щодо своєчасного розгляду клопотання.
Згідно з довідкою голови Сєвєродонецького міського суду Луганської області рішенням зборів суддів цього суду від 18 травня 2018 року № 15 Юзефович І.О. обраний слідчим суддею та має спеціалізацію з розгляду цивільних, адміністративних справ.
За 9 місяців 2018 року на розгляд судді Юзефовича І.О. надійшло 748 цивільних справ, 36 адміністративних справ, 3 кримінальні справи. За 4 місяці 2018 року на розгляд судді надійшло 206 справ, що віднесені до повноважень слідчого судді. Середньомісячне навантаження судді Юзефовича І.О. становить: цивільних справ –93,5%, адміністративних справ – 4,5%, кримінальних справ – 0,37%, справ у порядку виконання судових рішень, які віднесені до повноважень слідчого судді – 51,5 %.
Слід зазначити, що важливим елементом для встановлення Вищою радою правосуддя відомостей про ознаки дисциплінарного проступку є очевидна безпідставність недотримання строків розгляду заяви. Сам лише факт недотримання строку, встановленого законом для розгляду заяви, не може автоматично вказувати на наявність підстави для дисциплінарної відповідальності судді.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (рішення у справах «Бараона проти Португалії», 1987 рік; «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено: для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.
За результатами розгляду дисциплінарної справи не підтвердилися факти безпідставного затягування або невжиття суддею Юзефовичем І.О. заходів щодо розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу протягом строку, встановленого законом. Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що порушення строків розгляду клопотання суддею Юзефовичем І.О. обумовлено об’єктивними і незалежними від його волі причинами, які викладено вище.
Враховуючи встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність у діях судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича І.О. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та наявність підстав для ухвалення рішення про відмову у притягненні його до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Згідно із частиною шостою статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
За таких обставин у притягненні судді Юзефовича І.О. до дисциплінарної відповідальності має бути відмовлено, а дисциплінарне провадження підлягає припиненню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області Юзефовича Ігоря Олександровича до дисциплінарної відповідальності та припинити дисциплінарне провадження.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
