Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Шапрана В.В., членів Говорухи В.І., Комкова В.К., Краснощокової Н.С., Маловацького О.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 1 лютого 2019 року № 305/1дп/15-19 стосовно судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Леоніда Івановича за скаргою Кожухаря Олександра Андрійовича, заслухавши суддю Плохотніченка Л.І., представника скаржника – адвоката Дем’янчук Г.В., доповідача – члена Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Гусака М.Б.,
встановила:
відповідно до протоколів автоматичного визначення слідчого судді Ленінського районного суду міста Кіровограда 26 вересня 2017 року до провадження слідчого судді Плохотніченка Л.І. надійшли клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА1 про надання дозволу на «проведення обшуку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА1 власником якого є Кіровоградське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, користувачем – фермерське господарство «Інсайт» (далі – ФГ «Інсайт») на підставі договору суборенди нежитлового приміщення від 1 січня 2016 року, та за адресою: АДРЕСА2 власником якого є ОСОБА2, з метою відшукання та вилучення оригіналів документів, що підтверджують обіг сільськогосподарської продукції, прибуткових касових ордерів, виписок щодо руху коштів по розрахункових рахунках, договорів перевезення сільськогосподарських культур та інших документів, які підтверджують обіг сільськогосподарської продукції, декларацій з податку на прибуток, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 30 «каса», рахунку 31 «розрахунковий рахунок», рахунку 505 «поворотна фінансова допомога», рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», рахунку 702 «дохід від реалізації товарів», рахунку 79.1 «фінансові результати», первинних бухгалтерських та податкових документів, головних книг заниження або завищення задекларованих товариством з обмеженою відповідальністю «Вентура» (далі – ТОВ «Вентура»), правоустановчі документи ТОВ «Вентура», комп’ютерного обладнання та електричних носіїв, які використовуються для вчинення кримінального правопорушення, та інших речей і документів, що підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення та мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні щодо осіб, які вчинили кримінальне правопорушення».
Вказані клопотання мотивовані проведенням СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області досудового розслідування у кримінальному провадженні № _____ від 25 вересня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, під час якого установлено, що відповідно до заяви представників потерпілої ОСОБА3 від 25 вересня 2017 року невідомі особи незаконно шахрайським шляхом заволоділи майном в особливо великому розмірі, що належить ТОВ «Вентура», одним із співзасновників якого є належна на праві власності чоловіку потерпілої – ОСОБА4 британська компанія «Rjdl» ltd. Згідно зі статутними документами вказана компанія володіє понад 99 % статутного капіталу ТОВ «Вентура». Директором ТОВ «Вентура» значиться громадянин Кожухар О.А., який володіє 1 % статутного капіталу вказаного товариства.
Відповідно до заяви потерпілої вона та її чоловік виявили грубі порушення порядку здійснення ТОВ «Вентура» господарської діяльності, які полягають у розтраті та привласненні переданої компанією «Rjdl» ltd до статутного капіталу ТОВ «Вентура» техніки, а також наданих як поворотний кредит коштів на загальну суму понад 10 млн грн, які не було повернуто кредитору протягом 16 років. На думку потерпілої, внаслідок зловживання службовим становищем та наданими як директору повноваженнями Кожухар О.А. за попередньою змовою з ОСОБА5, використовуючи документацію підприємства товариства з обмеженою відповідальністю «Бобринець-Агро-К» та ФГ «Інсайт», здійснили привласнення та розтрату вказаних коштів.
Крім цього, в заяві зазначено, що протягом 16 років ОСОБА3 та ОСОБА4 не отримували ніякого прибутку від діяльності ТОВ «Вентура» внаслідок того, що Кожухар О.А. та ОСОБА5 свідомо обманювали інвесторів щодо фінансового стану товариства. При цьому кошти від прибутку ТОВ «Вентура» вказані особи використовували у власних цілях, а саме витрачали на придбання і розвиток власних підприємств.
Згідно із клопотаннями слідчого проведеними первинними слідчими заходами встановлено, що Кожухар О.А. та ОСОБА5 намагались перевезти правоустановчі, бухгалтерські документи до квартири АДРЕСА2 з метою їх приховування та подальшого знищення.
Як вбачається з матеріалів вказаних клопотань слідчого, 25 вересня 2017 року в приміщеннях за вказаними адресами старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА1 та старшим слідчим відділу розслідування ЗСТСД слідчого управління Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА6 було проведено обшуки без відповідних ухвал слідчого судді, під час яких було вилучено договори оренди землі між ФГ «Інсайт» та фізичними особами, печатки ТОВ «Вентура» та «Rjdl» ltd, факсиміле Кожухаря О.А., папку з назвою «Експертна оцінка майна за 2008 рік», а також папки з договорами, звітами про фінансово-господарську діяльність, рахунками, видатковими накладними, податковими деклараціями ТОВ «Вентура» (протоколи обшуку, а. с. 42–48, справа № 405/5409/17; а. с. 44–47, справа № 405/5408/17).
У клопотаннях слідчого взагалі не згадується про проведені напередодні обшуки та, відповідно, не наведено підстави проникнення без ухвали слідчого судді до житла особи та нежилого приміщення, належного на праві користування ТОВ «Інсайт».
Ухвалами слідчого судді Плохотніченка Л.І. від 26 вересня 2017 року у справах №№ 405/5408/17, 405/5409/17 зазначені клопотання слідчого було задоволено, надано дозвіл на «проведення обшуку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА1, власником якого є Кіровоградське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та за адресою: АДРЕСА2, власником якого є ОСОБА2, з метою відшукання та вилучення оригіналів документів, що підтверджують обіг сільськогосподарської продукції, прибуткових касових ордерів, виписок щодо руху коштів по розрахункових рахунках, договорів перевезення сільськогосподарських культур та інших документів, які підтверджують обіг сільськогосподарської продукції, декларацій з податку на прибуток, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 30 «каса», рахунку 31 «розрахунковий рахунок», рахунку 505 «поворотна фінансова допомога», рахунку 631 «розрахунки з вітчизняними постачальниками», рахунку 702 «дохід від реалізації товарів», рахунку 79.1 «фінансові результати», первинних бухгалтерських та податкових документів, головних книг заниження або завищення задекларованих ТОВ «Вентура», правоустановчі документи ТОВ «Вентура», комп’ютерного обладнання та електричних носіїв, які використовуються для вчинення кримінального правопорушення».
Ухвалу мотивовано встановленою слідчим достатністю підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, зазначені в клопотаннях слідчого речі і документи мають значення для досудового розслідування, відомості, які містяться в них, можуть бути доказами під час судового розгляду, а самі речі і документи знаходяться у вказаних у клопотаннях об’єктах нерухомості.
При цьому слідчим суддею не було вказано на постановлення зазначених ухвал в порядку частини третьої статті 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) та, відповідно, не зазначено, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
Лише 31 січня 2018 року у справі № 405/5408/17 та 1 лютого 2018 року у справі № 405/5409/17 суддею Плохотніченком Л.І. було постановлено ухвали про задоволення клопотань слідчого ОСОБА1 щодо роз’яснення зазначених ухвал слідчого судді про надання дозволу на обшук приміщень та в порядку роз’яснення таких ухвал вказано, що дозвіл на проведення обшуку приміщень надавався слідчим суддею в порядку частини третьої статті 233 КПК України, тобто з урахуванням наявних у матеріалах клопотань проколів обшуку від 25 вересня 2017 року.
Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність у діях судді Плохотніченка Л.І. під час здійснення правосуддя у справах №№ 405/5408/17, 405/5409/17 порушень приписів пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) щодо права на повагу до приватного і сімейного життя; пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом; статті 30 Конституції України щодо недопущення проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку не інакше як за вмотивованим рішенням суду; приписів статей 13, 233, 234, 235 КПК України щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи; підстав для надання слідчим суддею дозволу на обшук житла чи іншого володіння особи; вимог, яким повинна відповідати ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук.
Метою обшуку, який проводиться на підставі ухвали слідчого судді за результатами розгляду обґрунтованого клопотання слідчого за погодженням з прокурором або прокурора, є виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно із частиною п’ятою статті 234 КПК України слідчий суддя відмовляє в задоволенні клопотання про обшук, якщо не буде доведено існування достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення; відшукувані речі і документи мають значення для досудового розслідування; відомості, які містяться у відшукуваних речах і документах, можуть бути доказами під час судового розгляду; відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
Відповідно до частини третьої статті 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді.
Проте всупереч завданням слідчого судді щодо забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини у досудовому провадженні у кримінальній справі суддя Плохотніченко Л.І. під час розгляду вказаних клопотань слідчого взагалі не звернув уваги на той факт, що обшуки, дозвіл на проведення яких просив слідчий, вже було проведено напередодні, що свідчить про те, що суддя Плохотніченко Л.І. не досліджував матеріали клопотання та, відповідно, судовий розгляд провів формально.
Про формальність судового розгляду також свідчить відсутність в матеріалах зазначених справ журналів судового засідання та технічного запису судових засідань від 26 вересня 2017 року.
Крім цього, у клопотаннях слідчого та, відповідно, в ухвалах слідчого судді Плохотніченка Л.І. від 26 вересня 2017 року також не зазначено, яке доказове значення для досудового розслідування мають виявлені під час обшуку речі, що згідно із частиною п’ятою статті 234 КПК України є підставою для відмови в задоволенні клопотання про обшук.
Лише в січні – лютому 2018 року на підставі клопотань слідчого суддя Плохотніченко Л.І. намагався виправити ситуацію шляхом постановлення ухвал про роз’яснення ухвал слідчого судді про надання дозволів на проведення обшуку, зазначивши про надання таких дозволів у порядку частини третьої статті 233 КПК України.
Вказаними діями суддя грубо порушив статтю 380 КПК України, відповідно до якої, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення, приватного виконавця ухвалою роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Отже, зазначення суддею в ухвалі про роз’яснення судового рішення зовсім інших підстав для проведення обшуку не підпадає під вказане поняття «роз’яснення судового рішення».
Частиною другою статті 235 КПК України передбачено, що ухвала про дозвіл на проведення обшуку повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбаченим цим Кодексом.
Згідно зі статтею 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Незазначення в ухвалах слідчого судді від 26 вересня 2017 року у справах №№ 405/5408/17, 405/5409/17 про факт проведення слідчими обшуків на момент звернення до суду з відповідними клопотаннями, а також ненадання оцінки обставинам проникнення до приміщення без ухвали слідчого судді свідчить про недотримання суддею Плохотніченком Л.І. обов’язку ретельно мотивувати втручання у здійснення права особи на повагу до приватного і сімейного життя в розумінні пункту 1 статті 6 та пункту 2 статті 8 Конвенції.
Так, відповідно до усталеної прецедентної практики Європейського суду з прав людини, незважаючи на те, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, що відображає принцип належного здійснення правосуддя; судові рішення повинні в достатній мірі містити мотиви, на яких вони ґрунтуються. Як зазначено у пункті 1 статті 6 Конвенції, відсутність достатнього обґрунтування у рішеннях національних судів порушує право особи на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (див. рішення у справах «Бочан проти України», «Суомінен проти Фінляндії»).
Згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції органи державної влади не можуть втручатись у здійснення права особи на повагу до приватного і сімейного життя, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
При цьому держави, які підписали Конвенцію, мають певну свободу розсуду стосовно необхідності втручання, але винятки, про які йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції, вимагають ретельного вмотивування. Необхідність у таких виняткових діях у цій справі має бути встановлена якнайпереконливіше (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Класс та інші проти Німеччини», «Компанія «Кола Ест» та інші проти Франції», «Бук проти Німеччини»).
Надані суддею Плохотніченком Л.І. пояснення щодо значного навантаження на нього у день постановлення ним ухвал про обшук та неоскарження сторонами кримінального провадження постановлених ним ухвал про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення обшуків 25 вересня 2017 року, не спростовують допущених ним зазначених порушень норм процесуального закону.
З огляду на зазначене суддею Плохотніченком Л.І. не було здійснено судового розгляду у справах №№ 405/5408/17, 405/5409/17 у порядку, встановленому законом.
Вказана поведінка судді Плохотніченка Л.І. під час здійснення правосуддя у вказаних справах, зокрема, ненадання в ухвалах про дозвіл на проведення обшуків жодної оцінки обставинам проникнення до приміщення без дозволу слідчого судді та зазначення про надання таких дозволів у порядку частини третьої статті 233 КПК України в непередбачений законом спосіб в ухвалах про роз’яснення ухвал про надання дозволу на обшук майже через чотири місяці після їх постановлення; проведення судових засідань у вказаних справах без їх фіксації в журналі судового засідання в порушення вимог статті 108 КПК України, а також без здійснення технічного запису відповідних судових засідань, свідчить про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод у зв’язку з очевидною недбалістю.
При обранні виду стягнення, що має бути застосоване до судді Плохотніченка Л.І., Перша Дисциплінарна палата враховує позитивну характеристику судді, високий рівень навантаження судді 26 вересня 2017 року – день постановлення вказаних ухвал (призначено до розгляду 33 справи, прийнято рішення у 18 справах), високий рівень його середньомісячного навантаження у період, що перевірявся (суддею у 2017 році розглянуто 2357 справ), те, що до дисциплінарної відповідальності раніше не притягувався, а також невеликий досвід роботи на посаді судді станом на час вчинення дисциплінарного проступку (три роки).
З огляду на наведене, враховуючи приписи частини шостої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата вважає пропорційним і достатнім застосування до судді Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Л.І. дисциплінарного стягнення у виді попередження.
Відповідно до статті 108 чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне провадження щодо судді здійснюють дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтями 106, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Ленінського районного суду міста Кіровограда Плохотніченка Леоніда Івановича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів із дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.В. Шапран
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
В.К. Комков
Н.С. Краснощокова
О.В. Маловацький
