Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Вищої ради правосуддя Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за скаргою адвоката Кравченка Ігоря Валентиновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Степ 2017» стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової Ольги Юріївни,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 30 листопада 2020 року за вхідним № 825/0/13-20 надійшла дисциплінарна скарга адвоката Кравченка І.В. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Степ 2017» (далі – ТОВ «Агро-Степ 2017») на дії судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. під час розгляду заяви ОСОБА1 про забезпечення позову у справі № 495/7621/19 за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача – ДП «Нова Царичанка 1», про відшкодування збитків.
У своїй дисциплінарній скарзі адвокат Кравченко І.В. зазначив, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2020 року задоволено заяву ОСОБА1 про забезпечення позову, хоча під час розгляду вказаної справи вже було вжито заходів забезпечення позову ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року, яку було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 2 квітня 2020 року.
Крім того, повторне вжиття заходів забезпечення позову завдало ТОВ «Агро-Степ 2017» майнової шкоди, оскільки в результаті накладення арешту на належні відповідачу ТОВ «Агро-Степ 2017» земельні ділянки ТОВ «Еко Грейн» розірвало інвестиційний договір з ТОВ «Агро-Степ 2017», тому що ТОВ «Еко Грейн» вважало для себе ризиком вирощування сільськогосподарських культур на арештованих земельних ділянках, що може мати негативні наслідки.
З огляду на викладені обставини заявник просить притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомову О.Ю. до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 30 листопада 2020 року зазначена скарга передана для розгляду члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.
Згідно з вимогами статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовою Л.А. проведено попередню перевірку дисциплінарної скарги, за результатами якої складено вмотивований висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.
Ухвалою Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 березня 2021 року за скаргою адвоката Кравченка І.В. в інтересах ТОВ «Агро-Степ 2017» стосовно судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомової О.Ю. відкрито дисциплінарну справу за можливою наявністю в її поведінці ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду; допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
З метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та забезпечення реалізації прав учасників дисциплінарної справи, визначених пунктом 12.30 Регламенту Вищої ради правосуддя, учасникам справи запропоновано взяти участь у вказаному засіданні в режимі відеоконференції та завчасно подати до Вищої ради правосуддя відповідне клопотання, а також роз’яснено їхні права та обов’язки як учасників дисциплінарної справи.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 28 квітня 2021 року, суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., скаржник – адвокат Кравченко І.В. повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У судове засідання, призначене на 28 квітня 2021 року, суддя Прийомова О.Ю. та адвокат Кравченко І.В. не з’явились. Від судді Прийомової О.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Про засідання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 12 травня 2021 року, суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомова О.Ю., скаржник – адвокат Кравченко І.В. повідомлені своєчасно і належним чином, у порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя», шляхом надіслання відповідних повідомлень та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.
У засідання, призначене на 12 травня 2021 року, прибули суддя Прийомова О.Ю., адвокат Фабіжевський В.С. та надали свої пояснення.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецову Л.А., суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомову О.Ю., адвоката Фабіжевського В.С., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, письмові пояснення судді, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Прийомової О.Ю. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.
Прийомова (Лозун) Ольга Юріївна Постановою Верховної Ради України від 20 березня 2008 року № 240-VІ обрана на посаду судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області безстроково.
З копій матеріалів судової справи, наданих на запит члена Вищої ради правосуддя, вбачається, що 21 серпня 2019 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшли позовна заява ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017» про відшкодування збитків та заява ОСОБА1 про забезпечення позову, які відповідно до звітів про автоматичний розподіл справ між суддями передано до провадження судді Боярського О.О. (справа № 495/7621/19).
У поданому позові ОСОБА1 просив стягнути з відповідача суму матеріальних збитків у загальному розмірі 2200832,93 грн, з яких 2124296,97 грн – реальні збитки та 76535,96 грн – упущена вигода (недоотриманий дохід) на підставі договору про відступлення права вимоги від 15 серпня 2019 року, укладеного між ДП «Нова Царичанка-1» та ОСОБА1.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року частково задоволено заяву ОСОБА1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017» (65039, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 4А, ЄДРПОУ 41760577) про відшкодування збитків, накладено арешт на нерухоме майно ТОВ «Агро-Степ 2017» (код ЄДРПОУ 41760577) у вигляді заборони на його відчуження, відмовлено в задоволенні інших вимог заяви.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суддя Боярський О.О. зазначив, що при розгляді заяви про забезпечення позову знайшли своє підтвердження доводи позивача про наявність в нього права на стягнення з відповідача нанесених ДП «Нова Царичанка-1» матеріальних збитків у загальному розмірі 2200832,93 грн, з яких 2124296,97 грн – реальні збитки, 76535,96 грн – упущена вигода, що підтверджується договором № 15/08/19 від 15 серпня 2019 року про відступлення права вимоги.
З огляду на значну ціну позову, яка становить 2200832,93 грн, у суду були підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, а саме арешту у вигляді заборони відчуження належного відповідачу нерухомого майна, може призвести до відчуження вказаного майна відповідачем та переходу права власності до третіх осіб, що, у свою чергу, призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Суд вважав, що арешт майна відповідача у вигляді заборони на його відчуження дійсно є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Таким чином, заявлений позивачем вид забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, шляхом заборони його відчуження, яке належить відповідачу, гарантує виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заборона відчуження вказаного майна не виключає його використання відповідачем, а тому додаткових обмежень, крім неможливості його відчуження, для відповідача не існує.
Окрім того, суд вважав, що позивачем не була доведена необхідність накладення арешту також на рухоме майно і грошові кошти, які належать відповідачу або підлягають сплаті або передачі відповідачу, при цьому арештованого нерухомого майна вистачить, щоб виконати судове рішення у разі задоволення позовних вимог, а тому заява про забезпечення позову в частині накладення арешту на рухоме майно і грошові кошти, які належать відповідачу або підлягають сплаті або передачі відповідачу, не підлягала задоволенню.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017» про відшкодування збитків, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі.
Розпорядженням від 10 вересня 2019 року № 425 у справі призначено повторний автоматичний розподіл у зв’язку із тим, що 22 серпня 2019 року суддю Боярського О.О. відсторонено від здійснення правосуддя на шість місяців.
На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2019 року справу передано до провадження судді Прийомової О.Ю.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13 вересня 2019 року суддею Прийомовою О.Ю. прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.
Водночас, не погоджуючись з ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року, ТОВ «Агро-Степ 2017» звернулося до суду з апеляційною скаргою.
В апеляційній скарзі ТОВ «Агро-Степ 2017» зазначило, що вказана ухвала була постановлена з порушенням вимог пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», оскільки, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд не пересвідчився у наявності між сторонами реального спору.
Так, на думку апелянта, будь-якого спору між позивачем та відповідачем не існувало, оскільки не було надано доказів щодо наявності дійсної вимоги про відступлення права вимоги ДП «Нова Царичанка-1». Крім того, скаржник посилався на порушення вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) при розгляді питання про забезпечення позову, оскільки рішення про забезпечення позову прийнято за відсутності правових підстав.
Постановою Одеського апеляційного суду від 2 квітня 2020 року задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ «Агро-Степ 2017», скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року про забезпечення позову – накладення арешту на нерухоме майно ТОВ «Агро-Степ 2017» (код ЄДРПОУ 41760577) у вигляді заборони на його відчуження, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА1 у справі за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017» про відшкодування матеріальних збитків, про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно.
Скасовуючи ухвалу, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги майнового характеру можуть бути забезпечені накладенням арешту на майно, вартість якого співмірна із заявленими позовними вимогами. ОСОБА1 просив, зокрема, накласти арешт на все нерухоме майно ТОВ «Агро-Степ 2017», при цьому у справі відсутні перелік нерухомого майна, належного товариству, та його оцінка, що унеможливлює визначення співмірності арешту на майно як заходу забезпечення позову із вимогами про стягнення на відшкодування збитків грошових коштів в сумі 2200832,93 гривні. Тому суд приймає доводи апеляційної скарги щодо недотримання визначеного частиною третьою статті 150 ЦПК України принципу співмірності, відсутності переліку арештованого нерухомого майна та його оцінки, щодо невжиття заходів забезпечення позову в межах заявлених вимог тощо.
Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що вимога ОСОБА1 (яка до того ж містить рукописну дописку, що не відповідає вимогам до форми заяви) про забезпечення позову «шляхом накладення арешту у вигляді заборони на його відчуження», рівно як і висновок суду в резолютивній частині оскаржуваної ухвали про забезпечення позову «накладенням арешту на нерухоме майно товариства у вигляді заборони на його відчуження» не відповідають положенням статті 150 ЦПК України щодо видів забезпечення позову. Так, згідно із частиною першою статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії. Тобто «накладення арешту на майно та грошові кошти» та «заборона вчиняти певні дії» є самостійними видами забезпечення позову, отже, накладення арешту на майно у вигляді заборони на його відчуження не відповідає ні положенням пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України, ні положенням пункту 2 частини першої статті 150 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаною постановою, ОСОБА1 звернувся до суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 травня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА1 на постанову Одеського апеляційного суду від 2 квітня 2020 року за заявою ОСОБА1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017» про відшкодування матеріальних збитків.
4 травня 2020 року позивач ОСОБА1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, відповідно до якої загальна сума нанесених збитків становить 4428556,97 грн, з якої 2124296,97 грн – реальні збитки та 2304260,00 грн – розмір упущеної вигоди (недоотриманий дохід). Загальна сума спричинених збитків встановлена висновком експерта від 2 листопада 2019 року № 218. Крім того, ОСОБА1 заявлені вимоги про стягнення трьох відсотків річних у розмірі 197647,10 грн, інфляційних нарахувань у розмірі 462257,75 грн, суми судового збору – 10510,00 гривень.
У своїй заяві ОСОБА1 вказав, що з додатків до відзиву ТОВ «Агро-Степ 2017», наданого до Білгород-Дністровського міськрайонного суду 7 жовтня 2019 року, наявного в матеріалах справи, вбачається, що на праві власності у ТОВ «Агро-Степ 2017» перебувають земельні ділянки загальною площею 74 га, що розташовані на території Новоцаричанської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастрові номери: ІНФОРМАЦІЯ – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-1 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-2 – площею 2 га, вартістю 16116 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-3 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-4 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-5 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-6 – площею 2 га, вартістю 15888 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-7 – площею 2 га, вартістю 16116 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-8 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-9 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-10 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-11 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-12 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-13 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 25 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-14 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 25 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-15 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); 5120885200:01.002:1014 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-17 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-18 – площею 2 га, вартістю 15 912 грн (договір купівлі-продажу від 2 квітня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-19 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-20 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-21 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-22 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 21 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-23 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-24 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 22 грудня 2017 року); ІНФОРМАЦІЯ-25 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-26 – площею 2 га, вартістю 15 912 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-27 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 24 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-28 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 25 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-29 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 25 січня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-30 – площею 2 га, вартістю 15936 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-31 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-32 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-33 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 7 лютого 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-34 – площею 2 га, вартістю 15912 грн (договір купівлі-продажу від 2 квітня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-35 – площею 2 га, вартістю 16140 грн (договір купівлі-продажу від 5 липня 2018 року); ІНФОРМАЦІЯ-36 – площею 2 га, вартістю 16140 грн (договір купівлі-продажу від 2 квітня 2018 року), загальна вартість яких становить 589800 гривень. Ця сума отримана шляхом складання вартості всіх земельних ділянок, які були придбані відповідачем. На підставі викладеного вище позивач просив суд накласти арешт на нерухоме майно ТОВ «Агро Степ 2017», а саме на зазначені земельні ділянки.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2020 року задоволено заяву позивача ОСОБА1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА1 до ТОВ «Агро-Степ 2017», третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача – ДП «Нова Царичанка 1», накладено арешт на належні відповідачу ТОВ «Агро-Степ 2017» відповідні 37 земельних ділянок.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суддя Прийомова О.Ю. зазначила, що 13 грудня 2019 року позивачем до матеріалів справи надано висновок експерта № 218 дослідження судово-економічної експертизи за заявою ОСОБА1 від 2 листопада 2019 року про проведення судової економічної експертизи, складений 11 грудня 2019 року судовим експертом Бочкарьовою Е.І., згідно з яким проведеним дослідженням документально підтверджується понесення витрат ДП «Нова Царичанка 1» у 2018 році на полі Н-6 площею 103 га з вирощування сільськогосподарської культури соняшнику в сумі 2124296,97 грн, сума недоотриманого прибутку становить 2304260 гривень. Позивач 18 березня 2020 року надав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд: стягнути з ТОВ «Агро-Степ 2017» на його користь матеріальні збитки у загальному розмірі 4428556,97 грн, з яких 2124296,97 грн – реальні збитки, 2304260,00 грн – упущена вигода (неотриманий дохід); стягнути з ТОВ «Агро-Степ 2017» на його користь суму трьох відсотків річних у загальному розмірі 197647,10 грн, інфляційні нарахування в загальному розмірі 462257,75 грн та судовий збір в сумі 10510,00 гривень. З урахуванням суми пред’явлених позовних вимог, що становить понад 5000000,00 грн, у суду були всі підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з ухвалою, адвокат Кравченко І.В. – представник ТОВ «Агро-Степ 2017» звернувся до суду з апеляційною скаргою.
У вказаній скарзі представник ТОВ «Агро-Степ 2017» зазначив, що судами апеляційної інстанції було встановлено неправомірність постановлення у вказаній справі ухвали про забезпечення позову, що, у свою чергу, мало наслідком порушення права власності відповідача, а також повторно зазначив про відсутність спору між сторонами.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року задоволено апеляційну скаргу адвоката Кравченка І.В. в інтересах ТОВ «Агро-Степ 2017», скасовано ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2020 року про забезпечення позову, відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належні ТОВ «Агро-Степ 2017» 37 земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами: ІНФОРМАЦІЯ; ІНФОРМАЦІЯ-1; ІНФОРМАЦІЯ-2; ІНФОРМАЦІЯ-3; ІНФОРМАЦІЯ-4; ІНФОРМАЦІЯ-5; ІНФОРМАЦІЯ-6; ІНФОРМАЦІЯ-7; ІНФОРМАЦІЯ-8; ІНФОРМАЦІЯ-9; ІНФОРМАЦІЯ-10; ІНФОРМАЦІЯ-11; ІНФОРМАЦІЯ-12; ІНФОРМАЦІЯ-13; ІНФОРМАЦІЯ-14; ІНФОРМАЦІЯ-15; ІНФОРМАЦІЯ-16; ІНФОРМАЦІЯ-17; ІНФОРМАЦІЯ-18; ІНФОРМАЦІЯ-19; ІНФОРМАЦІЯ-20; ІНФОРМАЦІЯ-21; ІНФОРМАЦІЯ-22; ІНФОРМАЦІЯ-23; ІНФОРМАЦІЯ-24; ІНФОРМАЦІЯ-25; ІНФОРМАЦІЯ-26; ІНФОРМАЦІЯ-27; ІНФОРМАЦІЯ-28; ІНФОРМАЦІЯ-29; ІНФОРМАЦІЯ-30; ІНФОРМАЦІЯ-31; ІНФОРМАЦІЯ-32; ІНФОРМАЦІЯ-33; ІНФОРМАЦІЯ-34; ІНФОРМАЦІЯ-35; ІНФОРМАЦІЯ-36, що розташовані за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, Новоцаричанська сільська рада.
Скасовуючи ухвалу про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції вказав, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення належного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Незважаючи на наведені обставини існуючого між сторонами спору, суд першої інстанції залишив поза увагою, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. У ній не наведено посилань на те, що дійсно існують обставини, які свідчать про реальну можливість відчуження ТОВ «Агро-Степ 2017» 37 спірних земельних ділянок на користь третіх осіб.
Поза увагою суду залишилось і те, що після набрання чинності судовим рішенням Одеського апеляційного суду від 2 квітня 2020 року, яким була скасована ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2019 року про забезпечення позову та про відмову у задоволенні заяви ОСОБА1 про забезпечення позову, відповідач до 6 травня 2020 року (дата постановлення судом першої інстанції ухвали про задоволення повторної заяви ОСОБА1 про забезпечення позову) не здійснив будь-яких дій щодо відчуження свого майна.
Отже, суд дійшов висновку, що виділені матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову. Таким чином, позивачем не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено обставин на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення позову до суду. Тому самі лише твердження позивача про можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
У своїх поясненнях суддя Білгород-Дністровського районного суду Одеської області Прийомова О.Ю. заперечила проти доводів скаржника та зазначила, що накладення арешту на земельні ділянки відповідача не позбавляло його права користуватися ними, а тому є незрозумілим посилання адвоката на порушене право та упущену вигоду, оскільки судом не було заборонено відповідачу здійснювати свою діяльність.
Вирішуючи питання про притягнення судді Білгород-Дністровського районного суду Одеської області Прийомової О.Ю. до дисциплінарної відповідальності, необхідно зазначити таке.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
Відповідно до статті 150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно.
При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов’язання після пред’явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов’язання тощо).
У пунктах 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.
Проте суддею Прийомовою О.Ю. при постановленні ухвали про забезпечення позову не оцінено належним чином обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, не забезпечено збалансованість інтересів сторін.
Як було констатовано судом апеляційної інстанції, заходи забезпечення позову були вжиті судом під головуванням судді Прийомової О.Ю. незаконно.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що застосовані суддею Прийомовою О.Ю. заходи забезпечення позову були очевидно неспівмірними та не відповідали меті застосування правового інституту забезпечення позову, що призвело до непропорційного втручання у право власності як основоположне право людини.
Поняття «основоположні права людини», яке використовується у законі в контексті встановлення підстав для дисциплінарної відповідальності суддів, повинно тлумачитися у розумінні, загальноприйнятому в механізмі захисту основоположних прав людини згідно із Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. У свою чергу, згідно з усталеним тлумаченням Конвенції під основоположними правами людини, що нею гарантуються, розуміються, у тому числі, і права юридичних осіб ( наприклад, пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України»).
Заходи щодо арешту майна (заборони вчиняти певні дії) зазвичай пов’язані зі здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування абзацу другого статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 185 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04)).
Як зазначив скаржник, повторним вжиттям заходів забезпечення позову за ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2020 року у справі № 495/7621/19 ТОВ «Агро-Степ 2017» завдано майнової шкоди.
Так, у скарзі зазначено, що 27 квітня 2020 року ТОВ «Агро-Степ 2017» з метою реалізації інвестиційного проєкту зобов’язалось надати ТОВ «Еко Грейн» доступ до 37 земельних ділянок з відповідними кадастровими номерами, з можливістю їх обробки, посіву, посадки, внесення добрив та засобів захисту рослин, інших необхідних дій щодо вирощування сільськогосподарських культур, а ТОВ «Еко Грейн» зобов’язалось, зокрема, за рахунок коштів від реалізації інвестиційного проєкту залучити необхідні машинно-тракторні агрегати, технічне обладнання, інвентар, паливно-мастильні матеріали та відповідних спеціалістів і працівників для ведення сільськогосподарської діяльності на земельних ділянках; здійснювати збирання та зберігання сільськогосподарської продукції тощо; за власні кошти здійснювати підвищення родючості ґрунту земельних ділянок в разі, якщо цього вимагає технологічний процес сільськогосподарського виробництва.
Проте листом від 2 червня 2020 року ТОВ «Еко Грейн» повідомило ТОВ «Агро-Степ 2017» про розірвання інвестиційного договору від 27 квітня 2020 року на підставі пункту 9.4, згідно з яким відповідний договір може бути припинений в односторонньому порядку за ініціативою будь-якої сторони, якщо подальша реалізація інвестиційного проєкту для будь-якої сторони є ризиковою та може свідчити про настання для відповідної сторони негативних наслідків. Як вбачається із зазначеного листа, ТОВ «Еко Грейн» розриває інвестиційний договір з огляду на те, що ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2020 року з метою забезпечення позову на належні ТОВ «Агро-Степ 2017» земельні ділянки, які є предметом інвестиційної діяльності, накладений арешт, у зв’язку із чим вирощування сільськогосподарських культур на арештованих земельних ділянках ТОВ «Еко Грейн» вбачало для себе ризиком, який може мати негативні наслідки. Тобто вжиття заходів забезпечення позову ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 6 травня 2020 року фактично стало підставою розірвання інвестиційного договору, що, відповідно, спричинило збитки ТОВ «Агро-Степ 2017», зокрема у вигляді упущеної вигоди.
Отже, дії судді Прийомової О.Ю. призвели до порушення права власності як основоположного права людини, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права). Володіння компанії ТОВ «Агро-Степ 2017» майном, щодо якого було застосовано заходи забезпечення позову, підпадає під гарантії, встановлені цією статтею.
У своїх поясненнях, наданих після відкриття дисциплінарної справи, суддя Прийомова О.Ю. зазначила, що під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову вона виходила з того, що попередній захід забезпечення позову був вжитий іншим суддею та був скасований апеляційним судом. Позивач не позбавлений права звертатись до суду з новою позовною заявою про забезпечення позову, усунувши недоліки, про які було зазначено судом апеляційної інстанції. Під час вжиття заходів забезпечення позову суддею Прийомовою О.Ю. повністю враховано висновки суду апеляційної інстанції. Прийомова О.Ю. також наголосила, що вимоги майнового характеру можуть бути забезпечені накладанням арешту на майно, вартість якого співмірна із заявленими позовними вимогами. Оскільки сума пред’явлених позовних вимог становить понад 5000000,00 грн, а достовірність наявності збитків була підтверджена експертним висновком № 218 дослідження судово-економічної експертизи від 2 листопада 2019 року, складеним 11 грудня 2019 року судовим експертом Бочкарьовою Е.І., суддя вважала, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Крім того, суддя Прийомова О.Ю. зазначила, що ТОВ «Агро-Степ 2017», укладаючи договір з ТОВ «Еко Грейн», мало цілком усвідомлювати те, що судовий розгляд справи ще триває і не відомо, яким буде рішення суду. Таким чином, схвалюючи умови інвестиційного договору від 27 квітня 2020 року, які потенційно можуть завдати збитків, ТОВ «Агро-Степ 2017» діяло на власний ризик.
Проте щодо тверджень судді Прийомової О.Ю., що ТОВ «Агро-Степ 2017» діяло на власний ризик, слід зазначити, що цей факт сам по собі не може бути підставою для звільнення від дисциплінарної відповідальності судді, оскільки йдеться про порушення прав людини і основоположних свобод (права власності) як таких.
Згідно із чинним законодавством Вища рада правосуддя та її дисциплінарні органи, вирішуючи питання про наявність ознак дисциплінарного проступку судді, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність доказів, перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень.
Під час розгляду скарги та матеріалів дисциплінарного провадження Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя перевіряють дотримання суддею вимог процесуального права при обранні заходу забезпечення позову, сумлінне ставлення судді до покладених на нього обов’язків, зокрема щодо об’єктивного розгляду справи.
Пунктом 1.5 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10 липня 1998 року) встановлено, що суддя зобов’язаний підтримувати високий рівень компетентності, необхідний для вирішення справ у кожному конкретному випадку, оскільки від рішення судді залежать гарантії та права особи.
Оцінюючи дії судді Прийомової О.Ю., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов’язків вона надала б оцінку тому, що в заяві про вжиття заходів забезпечення позову не наведено належних та співвідносних доказів щодо необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про умисне порушення суддею закону, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя за викладених обставин вважає, що зазначені дії вчинені суддею Прийомовою О.Ю. внаслідок недбалості.
З огляду на викладене Третя Дисциплінарна палата вважає, що в діях судді Прийомової О.Ю. наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (при постановленні ухвали про забезпечення позову не оцінено належним чином обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, не забезпечено збалансованість інтересів сторін); внаслідок недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав і основоположних свобод (права власності) та грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.
Згідно із частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Зазначений строк стосовно вчиненого суддею Прийомовою О.Ю. проступку не закінчився.
Види дисциплінарних стягнень, що можуть застосовуватись до судді, передбачені частиною першою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною другою статті 109 вказаного Закону визначено, що під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує таке.
Згідно із характеристикою судді, наданою на запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. головою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярським О.О., Прийомова О.Ю. має професійний досвід роботи на посаді судді більш ніж 19 років, зарекомендувала себе як висококваліфікована суддя, яка відповідально ставиться до своїх обов’язків, завжди дотримується правил судової етики, слідкує за змінами в законодавстві, ініціативна, у роботі та взаємовідносинах є прикладом толерантності та комунікабельності. Має повагу серед працівників суду.
Відповідно до відомостей, наданих Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, та даних вебсайту Вищої ради правосуддя Прийомова О.Ю. за час роботи на посаді судді до дисциплінарної відповідальності не притягувалась.
Врахувавши обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи, норми частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також позитивну характеристику судді, допущення нею проступків внаслідок недбалості, а також те, що раніше вона не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що за результатами розгляду дисциплінарної справи суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомову О.Ю. слід притягнути до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження згідно з пунктом 1 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
притягнути суддю Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомову Ольгу Юріївну до дисциплінарної відповідальності у виді попередження.
Рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене в порядку і строки, що встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.І. Говоруха
Члени Третьої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя П.М. Гречківський
Л.Б. Іванова
В.В. Матвійчук
