Акт ВРП

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Говорухи В.І., членів Гречківського П.М., Іванової Л.Б., Матвійчука В.В., розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. за результатами попередньої перевірки скарги Агарока Володимира Миколайовича стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк Інни Олександрівни,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 14 грудня 2020 року за вх. № А-6477/0/7-20 надійшла дисциплінарна скарга Агарока В.М. на дії судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. під час розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Фінанс» (далі – ТОВ «Вердикт Фінанс», товариство) про видачу дубліката виконавчого листа № 2-2596/05, виданого на виконання рішення суду від 1 липня 2005 року, про стягнення з ОСОБА1 на користь Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (далі – АКІБ «УкрСиббанк») в особі Миколаївської філії заборгованості за кредитним договором та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання (справа № 487/3989/20).

29 грудня 2020 року (вх. № А-6477/1/7-20) Агарок В.М. повторно звернувся до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою аналогічного змісту.

У дисциплінарних скаргах скаржник вказав, що 31 липня 2020 року суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. постановила ухвалу у цивільній справі № 487/3989/20, якою задовольнила заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 липня 2005 року (справа № 2-2596/05) про стягнення з нього на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором та поновила товариству строк для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Як зазначив скаржник, всупереч вимогам процесуального законодавства він не був повідомлений про судове засідання, в якому розглядалася вказана заява товариства, про ухвалу суду від 31 липня 2020 року дізнався лише 24 листопада 2020 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

26 листопада 2020 року він звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справ №№ 2-2596/05, 487/3989/20 з метою підготовки апеляційної скарги на ухвалу суду від 31 липня 2020 року.

Скаржник зауважив, що станом на 8 грудня 2020 року він не отримав від судді Притуляк І.О. інформацію про дату ознайомлення з матеріалами справ, тому вважає, що внаслідок цього порушені його права, зокрема право на апеляційне оскарження ухвали суду.

З огляду на викладені обставини заявник просить притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності, оскільки вважає, що такі дії судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. свідчать про вчинення нею дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме умисне або внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Згідно із протоколами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 14 та 29 грудня 2020 року зазначені скарги передані для розгляду члену Вищої ради правосуддя Швецовій Л.А.

Відповідно до вимог статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» доповідачем – членом Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецовою Л.А. проведено попередню перевірку скарг, за результатами якої складено висновок із викладенням фактів та обставин, що обґрунтовують надану у висновку пропозицію.

Розглянувши висновок доповідача – члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. та додані до нього матеріали, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. з огляду на таке.

Притуляк Інна Олександрівна Указом Президента України від 29 грудня 2017 року № 441/2017 призначена на посаду судді Заводського районного суду міста Миколаєва.

Із наданої на запит члена Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. копії матеріалів справи № 2-2596/05 (до якої приєднана копія справи № 487/3989/20) вбачається, що рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 липня 2005 року стягнуто з ОСОБА1 на користь АКІБ «УкрСиббанк» в особі Миколаївської філії: 119 173 грн 14 коп. – загальна сума боргу за кредитом, 12 573 грн 45 коп. – відсотки за користування кредитом, 10 115 грн 81 коп. – пеня за несвоєчасну сплату суми основного боргу, 2 211 грн 71 коп. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, а також 1 440 грн держмита.

Згідно із заявою АКІБ «УкрСиббанк» від 1 серпня 2005 року виконавчий лист у вказаній справі виданий представнику банка 5 серпня 2005 року.

23 січня 2013 року до Заводського районного суду міста Миколаєва звернулося ТОВ «Вердикт Фінанс» із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, мотивуючи її тим, що на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 липня 2005 року про стягнення з ОСОБА1 кредитної заборгованості за заявою АКІБ «УкрСиббанк» 23 липня 2009 року відкрито виконавче провадження.

20 квітня 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» (далі – ТОВ «Кредекс Фінанс») укладено договір факторингу, відповідно до умов якого банк відступив на користь вказаного товариства належне йому право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту, укладеним між банком та ОСОБА1.

Водночас 20 квітня 2012 року між ТОВ «Кредекс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Кредекс Фінанс» відступив на користь ТОВ «Вердикт Фінанс» належне йому право вимоги за договорами кредиту, у тому числі за договором кредиту, укладеним між банком та ОСОБА1.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 лютого 2013 року заяву задоволено та проведено заміну сторони у вказаному виконавчому провадженні.

15 липня 2020 року ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося до Заводського районного суду міста Миколаєва із заявою про видачу дубліката виконавчого листа № 2-2596/05 та поновлення строку для його пред’явлення на примусове виконання.

Цього самого дня відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цієї справи визначено суддю Притуляк І.О., справі присвоєно єдиний унікальний номер 487/3989/20.

Також у копії матеріалів справи міститься повідомлення про призначення судового засідання у вказаній справі на 31 липня 2020 року, адресатами вказані ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА1. Документи, які підтверджували б отримання сторонами повідомлення про судове засідання, у матеріалах справи відсутні.

Згідно із протоколом судового засідання від 31 липня 2020 року в судове засідання сторони не з’явилися.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2020 року (суддя Притуляк І.О.) заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання задоволено, видано дублікат виконавчого листа на виконання рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 1 липня 2005 року у справі № 2-2596/05 про стягнення з ОСОБА1. кредитної заборгованості, поновлено ТОВ «Вердикт Фінанс» строк пред’явлення виконавчого листа до виконання.

Задовольняючи заявлені ТОВ «Вердикт Фінанс» вимоги, суддя виходила з того, що виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, а також однією із процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судовий порядок видачі дубліката виконавчого листа та апеляційне оскарження ухвали суду про видачу або відмову в його видачі є гарантією права кожного на судовий захист, стабільності та законності у виконанні судових рішень.

Також у копії матеріалів судових проваджень міститься супровідний лист від 5 серпня 2020 року № 487/3989/20/15230/2020, відповідно до якого Заводський районний суд міста Миколаєва надсилав ТОВ «Вердикт Фінанс» та ОСОБА1 копію ухвали від 31 липня 2020 року, а також дублікат виконавчого листа на адресу товариства.

Разом із тим наявна заява ОСОБА1 від 26 листопада 2020 року, в якій він, посилаючись на неповідомлення його про судове засідання 31 липня 2020 року та відсутність у нього інформації про постановлену цього дня ухвалу, просив надати для ознайомлення матеріали справ №№ 2-2596/05 та 487/3989/20, маючи на меті звернутися до суду з апеляційною скаргою. Підпис ОСОБА1 на вказаній заяві свідчить, що він ознайомився з матеріалами справ 5 січня 2021 року.

Крім того, встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься постанова Судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, ухвалена у справі № 487/3989/20 за апеляційною скаргою ОСОБА1 на ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2020 року.

Вказаною постановою апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА1, скасував ухвалу Заводського районного суду міста Миколаєва від 31 липня 2020 року та постановив нове рішення, яким заяву ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання залишив без задоволення.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд вказав, що заявник не надав суду доказів неповернення виконавчого листа попередньому стягувачу, його втрати або інших поважних причин пропуску строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання з моменту заміни стягувача у вказаному виконавчому провадженні, а саме з 1 лютого 2013 року, до моменту перевірки кредитної справи у червні 2020 року.

Разом із тим апеляційний суд встановив, що на час звернення до суду із заявою про заміну стягувача виконавче провадження, що було відкрито у липні 2009 року, закрито 31 серпня 2011 року на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, що діяла на час прийняття постанови державним виконавцем) за відсутністю у боржника майна з поверненням виконавчого листа стягувачу АКІБ «УкрСиббанк».

Крім того, як вказав апеляційний суд, матеріали справи не містять відомостей, що після заміни стягувача ТОВ «Вердикт Фінанс» зверталося до органів виконавчої служби з метою підтвердження статусу стягувача або іншим чином ініціювало відкриття або просування виконавчого провадження, відкритого стосовно боржника ОСОБА1.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що об’єктивних поважних причин для поновлення строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та видачі дубліката виконавчого листа, за яким ТОВ «Вердикт Фінанс» звернулося з пропуском такого строку, колегією суддів апеляційного суду не встановлено, судом першої інстанції у тексті ухвали не наведено.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що, задовольняючи заяву про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання та видачу його дубліката, суд першої інстанції помилково виходив із того, що заявник навів для цього підстави та надав відповідні докази, а також розглянув справу за відсутності належним чином повідомленого боржника.

У поясненнях, наданих на пропозицію члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А., суддя Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. зазначила, що в її провадженні перебувала заява ТОВ «Вердикт Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа № 2-2596/05, виданого на виконання рішення суду від 1 липня 2005 року про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА1, та поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання (справа № 487/3989/20).

Дотримуючись вимог частини третьої статті 433 та частини другої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), 18 липня 2020 року на адресу ОСОБА1 було надіслане судове повідомлення про призначення розгляду вказаної заяви товариства на 31 липня 2020 року.

За результатами розгляду цієї заяви 31 липня 2020 року вона постановила ухвалу про її задоволення.

5 серпня 2020 року копію вказаної ухвали від 31 липня 2020 року було надіслано на адресу ОСОБА1.

Суддя зазначила, що у зв’язку із відсутністю належного фінансування вказані повідомлення надсилалися простою поштовою кореспонденцією.

Щодо тверджень скаржника про ненадання нею відповіді на його заяву від 26 листопада 2020 року про ознайомлення з матеріалами справ суддя вказала, що 6 серпня 2020 року секретар судових засідань передав матеріали справи № 487/3989/20 до канцелярії суду. З урахуванням зазначеної обставини заява ОСОБА1 від 26 листопада 2020 року для розгляду і надання відповіді їй не передавалася.

Таким чином, вважає суддя, під час розгляду вказаної справи будь-яких порушень чинних норм ЦПК України нею допущено не було. Також не були порушені права ОСОБА1.

Вирішуючи питання про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О., слід зазначити таке.

Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Щодо неповідомлення ОСОБА1 про призначення судового засідання з розгляду заяви товариства про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання, а також ненадсилання йому копії ухваленого судового рішення

Відповідно до частини третьої статті 433 ЦПК України (у редакції, чинній на день звернення стягувача із заявою) заява про поновлення пропущеного строку для пред’явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

Частинами третьою, четвертою статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Згідно із частиною шостою статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу.

Відповідно до пунктів 1–3 частини восьмої вказаної статті днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Статтею 130 ЦПК України визначено, що у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам – відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (частина перша вказаної статті). Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду (частина друга статті). Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії (частина третя зазначеної статті). У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім’ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (частина четверта статті).

Частиною десятою вказаної статті передбачено, що якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини п’ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, – у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення – якщо така адреса відсутня.

Як встановлено під час попередньої перевірки, у копії матеріалів судової справи № 487/3989/20 міститься повідомлення про призначення судового засідання на 31 липня 2020 року і супровідний лист, яким копія ухвали від 31 липня 2020 року надсилалася ОСОБА1, однак відсутні документи, які підтверджували б отримання ОСОБА1 такого повідомлення і копії ухваленого судом рішення.

Отже, суддя Притуляк І.О. не переконалася, що особа, на інтереси якої безпосередньо впливає розгляд вказаного питання, належним чином повідомлена про призначення судового засідання, та постановила ухвалу за результатами розгляду заяви товариства за відсутності ОСОБА1, тим самим не забезпечивши його права бути обізнаним стосовно розгляду в суді заяви, де він є стороною, навести суду свої доводи щодо вказаного питання, мати інформацію про прийняте за результатами розгляду заяви судове рішення.

На запит члена Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Швецової Л.А. стосовно надання розгорнутої інформації з реєстру відправки вихідної кореспонденції суду, а також з автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» про надсилання сторонам повідомлень щодо призначення справи до розгляду, голова Заводського районного суду міста Миколаєва Щербина С.В. повідомив, що згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду «Д-3» судові повістки в цивільній справі № 487/3989/20 не формувалися. У зв’язку з відсутністю належного фінансування судове повідомлення від 18 липня 2020 року про розгляд заяви ТОВ «Вердикт Фінанс» надсилалося на адресу ОСОБА1 простою поштовою кореспонденцією.

Разом із тим стосовно розгляду справи за відсутності однієї із сторін у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін – один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду – передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Наведене свідчить, що суддя Притуляк І.О. під час розгляду заяви ТОВ «Вердикт Фінанс» не дотрималася норм процесуального права щодо належного інформування боржника ОСОБА1 про розгляд заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для його пред’явлення до виконання, а також щодо прийнятого за результатами розгляду цієї заяви судового рішення.

Стосовно порушення його прав Агарок В.М. зазначив, що внаслідок неповідомлення його про судове засідання та постановлену за результатами цього судового засідання ухвалу були порушені його процесуальні права, у тому числі право на апеляційне оскарження ухвали суду.

Як встановлено, виконавчий лист про стягнення з ОСОБА1 суми кредитної заборгованості вперше був виданий судом 5 серпня 2005 року на виконання рішення суду, ухваленого 1 липня 2005 року (справа № 2-2596/05).

Зі змісту постанови Миколаївського апеляційного суду від 31 березня 2021 року вбачається, що виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відкрито у липні 2009 року і закрито 31 серпня 2011 року (тобто під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, далі – Закон № 606).

Отже, товариство як стягувач звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання у липні 2020 року, тобто майже через дев’ять років після закриття виконавчого провадження та більше ніж через сім років після заміни стягувача у цьому виконавчому провадженні.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі – Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, засади розумності строків виконавчого провадження (пункт 7 частини першої статті 2 Закону № 1404).

Законом № 606 передбачено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (частина п’ята статті 47 Закону).

Пунктом 2 частини першої статті 22 вказаного Закону визначено, що виконавчі документи можуть бути пред’явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Положенням частини третьої статті 23 цього Закону визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Аналогічні норми містяться у Законі № 1404, а саме відповідно до частини п’ятої статті 37 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною першою статті 12 вказаного Закону виконавчі документи можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред’явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Згідно із положенням частини п’ятої зазначеної статті цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв’язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред’явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (у редакції з 15 грудня 2017 року) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Тобто нормами вказаних законів визначено, що стягувач, навіть після переривання строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, може повторно пред’явити виконавчі документи до виконання лише в межах строків, визначених законодавством для пред’явлення виконавчих документів до виконання.

Водночас слід зазначити, що судові процедури повинні бути справедливими, тому особа (у цьому випадку – боржник) безпідставно не може бути позбавлена права доступу до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція).

У статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Пред’явлення стягувачем виконавчого листа до виконання через дев’ять років після закриття виконавчого провадження та більше ніж через сім років після заміни стягувача не свідчить про здійснення виконавчого провадження у розумні строки.

З огляду на те, що виконавчий документ був повернений стягувачу у 2011 році і впродовж дев’яти років не був повторно пред’явлений до виконання, боржник ОСОБА1 очікувано сподівався на закінчення виконавчого провадження щодо стягнення з нього кредитної заборгованості в розумні строки.

Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що розгляд суддею Притуляк І.О. заяви товариства про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання майже через дев’ять років після закриття виконавчого провадження та більше ніж через сім років після заміни стягувача у цьому виконавчому провадженні, а також за відсутності боржника ОСОБА1 не відповідає принципу справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, що призвело до порушення прав скаржника: очікуваного сподівання щодо закінчення виконавчого провадження, бути поінформованим про розгляд заяви (про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання) та постановлення ухвали за результатами її розгляду, наводити свої доводи щодо розгляду вказаного питання, своєчасно звернутися до суду з апеляційною скаргою.

З огляду на викладене порушення, допущені суддею Притуляк І.О. під час розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред’явлення його до виконання, можуть свідчити про наявність в її діях ознак дисциплінарних проступків, передбачених підпунктом «а» пункту 1 та пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків; умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

Наведене свідчить про наявність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О. за дисциплінарними скаргами Агарока В.М.

Попередньою перевіркою не встановлено передбачених частиною першою статті 45 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підстав для відмови у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк І.О.

Керуючись статтею 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», статтею 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

ухвалила:

відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Заводського районного суду міста Миколаєва Притуляк Інни Олександрівни.

Ухвала оскарженню не підлягає.