Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, у складі головуючої – Лесько А.О., членів Комкова В.К. та Шапрана В.В., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за заявами Лісічкіна Євгенія Сергійовича, Олійника Дмитра Вячеславовича, Середи Максима Леонідовича та заступника прокурора Харківської області Кващука Олега Івановича стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім Олени Василівни,
встановила:
Ізовітова-Вакім Олена Василівна Указом Президента України від 18 червня 2009 року № 458/2009 призначена строком на п’ять років на посаду судді Харківського окружного адміністративного суду.
Згідно з характеристикою, наданою головою Харківського окружного адміністративного суду Зоркіною (Кучмою) Ю.В., суддя Ізовітова-Вакім О.В. систематично і результативно працює над підвищенням свого рівня професійних знань, умінь і навичок, які вміло застосовує в професійній сфері. Судді притаманні професійна компетентність, високо розвинене почуття обов’язку, надійність у вирішенні завдань повсякденної діяльності, самостійність і оперативність у вирішенні складних проблем. З колегами по роботі та громадянами ввічлива, до підлеглих ставиться принципово та об’єктивно, користується авторитетом і повагою в колективі, готова до співпраці з колегами та співробітниками. Володіє високим рівнем культури поведінки. За період роботи Ізовітової-Вакім О.В. на посаді судді Харківського окружного адміністративного суду скарги щодо її професійної діяльності та недотримання етики судді не надходили. До дисциплінарної відповідальності суддя не притягувалась.
До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції 16 грудня 2014 року надійшли заяви Лісічкіна Є.С., у двох примірниках, 1 грудня 2014 року заява Олійника Д.В., 31 липня 2014 року заява Середи М.Л., 16 грудня 2014 року та 6 лютого 2015 року заяви заступника прокурора Харківської області Кващука О.І. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім О.В. відповідно до Закону України від 8 квітня 2014 року № 1188-VII «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» (далі – Закон № 1188-VII).
Заявниками зазначено, що суддя Ізовітова-Вакім О.В. прийняла постанови про обмеження прав громадян на проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій в Україні у період з 21 листопада 2013 року до дня набрання чинності Законом № 1188-VII. У зв’язку із цим просили провести перевірку судді на підставі пункту 4 частини першої статті 3 Закону № 1188-VII.
Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» від 8 квітня 2014 року № 1188-VII визначено правові та організаційні засади проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції.
Для реалізації цього Закону була утворена Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі – ТСК, Комісія).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону № 1188-VII перевірка суддів проводиться протягом одного року з дня формування складу ТСК, що утворюється у порядку, визначеному статтею 4 цього Закону, а заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді (суддів) згідно зі статтею 3 цього Закону подаються юридичними або фізичними особами у письмовій формі до ТСК протягом шести місяців з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення про її утворення. Відповідне повідомлення опубліковане у газеті «Голос України» № 111 (5861) 12 червня 2014 року.
Згідно з частиною чотирнадцятою статті 4 Закону № 1188-VII діяльність ТСК припиняється після закінчення строку, визначеного у статті 2 цього Закону, тобто 12 червня 2015 року.
Частиною п’ятою статті 2 Закону № 1188-VII передбачено, що заяви, щодо яких ТСК не встигла прийняти рішення до закінчення своїх повноважень, передаються до Вищої ради юстиції для продовження їх розгляду за загальною процедурою.
Заяви Лісічкіна Є.С., Олійника Д.В., Середи М.Л., заступника прокурора Харківської області Кващука О.І. разом із матеріалами стосовно судді Ізовітової-Вакім О.В. направлено для розгляду за загальною процедурою до Вищої ради юстиції, оскільки ТСК не встигла прийняти рішення щодо них до закінчення своїх повноважень.
Відповідно до протоколів автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої ради юстиції від 19 травня 2016 року та 13 липня 2016 року вказані заяви за унікальними номерами С-2284/0/7-14, Л-3392/3/7-14, Л-3392/8/7-14, О-3059/4/7-14 та 2971/2/8-14 були передані для розгляду члену Вищої ради юстиції Гусаку М.Б.
За наслідками перевірки вказаних заяв член Вищої ради правосуддя запропонував відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Ізовітової-Вакім О.В. (висновок від 20 лютого 2017 року).
За результатами розгляду зазначеного висновку, 17 березня 2017 року Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалила відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім О.В.
Розглянувши матеріали дисциплінарної справи, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Гусака М.Б., який запропонував за наслідками розгляду справи прийняти рішення про застосування до судді Ізовітової-Вакім О.В. дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення судді з посади, врахувавши пояснення судді, Перша Дисциплінарна палата Вищої рада правосуддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у притягненні судді Ізовітової-Вакім О.В. до дисциплінарної відповідальності, виходячи з наступного.
Харківська міська рада 25 листопада 2013 року звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до громадського об’єднання «Громада Харкова» в особі ОСОБА_1, про обмеження права на мирне зібрання.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на його адресу 25 листопада 2013 року надійшло повідомлення про намір провести на майдані Свободи у місті Харкові масовий захід, безстроковий Євромайдан «Євротиждень у Харкові», починаючи з 18 години 00 хвилин 25 листопада по 29 листопада 2013 року включно, з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів з нічним чергуванням та звукопідсилюючої апаратури. Проведення даного масового заходу, як було зазначено в позові, є неможливим та обумовлено призупиненням проведення на території міста Харкова масових заходів з 22 листопада 2013 року з підстав підвищення рівня захворюваності гострими респіраторними вірусними інфекціями в місті, що створює загрозу здоров’ю населення, а також неможливістю забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших громадян під час проведення масового заходу.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що він є керівником Харківської обласної громадської організації «Громада Харкова» та у названому повідомленні вказана його адреса і номер засобу зв’язку, проте повідомлень про проведення масових заходів до Харківської міської ради він не направляв, очолювана ним громадська організація проведення масових заходів не планувала, а копія наявного в матеріалах справи повідомлення не містить печатки організації та підписана не ним.
Розглянувши 25 листопада 2013 року у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 820/11661/13-а за вищевказаним адміністративним позовом, суддя Ізовітова-Вакім О.В. ухвалила постанову, якою адміністративний позов Харківської міської ради до громадського об’єднання «Громада Харкова», в особі голови ОСОБА_1, про обмеження права на мирне зібрання – задовольнила повністю, установивши заборону громадському об’єднанню «Громада Харкова», в особі голови ОСОБА_1, на проведення з 18 години 00 хвилин 25 листопада по 29 листопада 2013 року включно безстрокового Євромайдану «Євротиждень у Харкові», з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів з нічним чергуванням та звукопідсилюючої апаратури.
Постанова суду мотивована тим, що організатори зазначеного масового заходу завчасно не звернулися до органів місцевого самоврядування та з огляду на розпорядження Харківського міського голови від 22 листопада 2013 року № 76/1 про призупинення масових заходів у місті Харкові з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, усунення небезпечних факторів проживання населення міста Харкова. Проведення вказаної акції створює реальну загрозу здоров’ю населення.
З матеріалів вказаної судової справи вбачається, що повідомлення від 25 листопада 2013 року голови громадського об’єднання «Громада Харкова» ОСОБА_1 до Харківського міського голови Кернеса Г.А. про оголошення проведення вказаного масового заходу було зареєстровано у Харківській міській раді 25 листопада 2013 року за № 19916/0/3-13.
Прийняття рішення про неможливість проведення такого масового заходу за результатами розгляду вказаного повідомлення підтверджено протоколом від 25 листопада 2013 року № 19 засідання узгоджувальної комісії Харківського міськвиконкому по розгляду повідомлень про проведення громадських, політичних та інших масових заходів.
26 листопада 2013 року Харківська міська рада також звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до об’єднання громадян «Підтримуємо майдан», в особі ОСОБА_2, ініціативної групи мешканців міста Харкова, в особі відповідального ОСОБА_3, Харківської ініціативної групи «Усі на майдан», в особі ОСОБА_4, про обмеження права на мирне зібрання з 27 листопада 2013 року біля Центральної клінічної лікарні (далі – ЦКЛ) «Укрзалізниці» № 5, на вулицях, майданах та перехрестях міста Харкова з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів та звукопідсилюючої апаратури.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що на його адресу 26 листопада 2013 року надійшли повідомлення від зазначених громадських організацій про наміри проведення з 26 листопада 2013 року з 9 години 00 хвилин безстрокових акцій біля ЦКЛ «Укрзалізниці» № 5, на вулицях, майданах та перехрестях міста Харкова з використанням під час проведення зазначеного заходу наметів та звукопідсилюючої апаратури. Проведення даних масових заходів вважав неможливим та вказував, що їх проведення може створити загрозу громадському порядку, утруднити рух громадського транспорту, спричинити незручності для пересування та відпочинку громадян, перешкодити нормальній роботі громадських і державних організацій.
Розглянувши 26 листопада 2013 року в порядку письмового провадження адміністративну справу № 820/11739/13-а за вищевказаним адміністративним позовом, суддя Ізовітова-Вакім О.В. ухвалила постанову, якою адміністративний позов Харківської міської ради до об’єднання громадян «Підтримуємо майдан», в особі ОСОБА_2, ініціативної групи мешканців міста Харкова, в особі відповідального ОСОБА_3, Харківської ініціативної групи «Усі на майдан», в особі ОСОБА_4, про обмеження права на мирне зібрання задовольнила. Обмежила право на збори шляхом заборони об’єднанню громадян міста Харкова «Підтримуємо майдан» в особі відповідального ОСОБА_2 та іншим особам проведення з 27 листопада 2013 року безстрокової акції біля ЦКЛ «Укрзалізниці» № 5 на вулицях, майданах та перехрестях міста Харкова зі встановленням наметів та використанням звукопідсилюючої апаратури.
Постанову суду мотивовано тим, що організатори зазначеного масового заходу завчасно не звернулися до органів місцевого самоврядування та з огляду на розпорядження Харківського міського голови від 22 листопада 2013 року № 76/1 про призупинення масових заходів у місті Харкові з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, усунення небезпечних факторів проживання населення міста Харкова. Проведення вказаної акції створює реальну загрозу здоров’ю населення.
Крім того, судом при винесенні вказаної постанови враховані критичні зауваження, висловлені у листах від 26 листопада 2013 року № 103/240 та 104/240 Харківського міського управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, щодо відсутності узгодженої документації про визначення місць встановлення наметів, їх підключення до електропостачання, влаштування опалення та забезпечення первинними засобами пожежогасіння. У зв’язку з викладеним вказано на створення загрози життю людей, які будуть знаходитись в наметах, та інших учасників акції.
Також судом зазначено, що встановлення наметів при проведенні масових заходів суперечить Правилам благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 16 сесії Харківської міської ради 3 скликання від 16 червня 2000 року, в редакції рішення 13 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 25 квітня 2007 року № 91/07, пунктом 4 § 5.2 яких, встановлено, що у межах «червоних ліній» міських вулиць і доріг забороняється встановлювати намети та влаштовувати місця для відпочинку – як захід для забезпечення безпеки громадян.
Крім того, суддею були враховані листи Департаменту транспорту Харківської міської ради від 26 листопада 2013 року за № 2131/0/78-13 та № 2130/0/78-13, згідно яких, неподалік обраного відповідачами місця проведення масового заходу – біля ЦКЛ «Укрзалізниці» № 5 знаходиться розворотнє коло громадського транспорту та зупиночні пункти, отже проведення там масового заходу призведе до обмеження руху транспорту, що, в свою чергу, може призвести до значних ускладнень в русі громадського транспорту, а також може призвести до обмеження вільного переміщення, створення скупчення людей, виникнення дорожньо-транспортних пригод.
У письмових поясненнях, надісланих до Комісії та Вищої ради юстиції, суддя Ізовітова-Вакім О.В. зазначила, що під час прийняття рішень у вказаних справах не порушувала присяги, оскільки згідно з діючим законодавством України: Конституцією України, Європейською конвенцією з прав людини та основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини, Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону в інтересах національної безпеки, зокрема, при наявній загрозі здоров’ю населення.
Суддя також пояснила, що правовою підставою для обмеження реалізації права на мирні зібрання у винесених судових рішеннях стало визнання судом того факту, що проведення масових заходів може створити загрозу здоров’ю населення міста Харкова, який ґрунтувався на конкретних даних про наявність такої загрози, підтверджених належними доказами.
При цьому суддя Ізовітова-Вакім О.В. звернула увагу на те, що у період ухвалення судових рішень у вказаних справах, до окремого розпорядження з 22 листопада 2013 року діяло розпорядження Харківського міського голови № 76/1 про призупинення масових заходів у місті Харкові з метою запобігання поширенню інфекційних хвороб, усунення небезпечних чинників проживання населення міста.
Суддя вказала, що зазначене розпорядження було прийнято відповідно до статті 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного здоров’я населення», згідно з якою у разі виникнення або поширення, зокрема, небезпечних інфекційних хвороб органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування за поданням відповідних головних державних санітарних лікарів у межах своїх повноважень можуть запроваджувати у встановленому законом порядку на відповідних територіях чи об’єктах особливі умови та режим праці, навчання, пересування і перевезення, спрямовані на запобігання та ліквідацію цих захворювань та уражень.
Також зазначала, що при розгляді справ про обмеження прав на мирні зібрання ураховувала практику розгляду Вищим адміністративним судом України адміністративних справ зазначеної категорії.
Зважаючи на викладене, слід зазначити таке.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції від 7 липня 2010 року, чинного на момент розгляду суддею вказаних вище справ, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 вказаного Закону суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання врегульовані статтею 182 КАСУ.
Згідно з частиною п’ятою зазначеної статті суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров’ю населення або правам і свободам інших людей.
Статтею 39 Конституції України визначено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку – з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод здійснення прав на свободу мирних зібрань не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Єдиною правовою підставою для задоволення позову органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є визнання судом того факту, що проведення такого заходу може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. Така небезпека не повинна бути уявною, а має ґрунтуватися на конкретних фактах чи даних про наявність реальної загрози інтересам національної безпеки та громадського порядку.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19 квітня 2011 року № 4-рп/2001 положення частини першої статті 39 Конституції України щодо завчасного сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій в аспекті конституційного подання треба розуміти так, що організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення цих заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а мають слугувати його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей.
Приймаючи рішення у справах № 820/11739/13-а та № 820/11661/13-а, суддя Ізовітова-Вакім О.В. взяла до уваги вказане рішення Конституційного Суду України та зазначила, що відповідачами не було дотримано обов’язку щодо завчасного сповіщення позивача про проведення мирних зібрань. Однак стаття 39 Основного Закону не пов’язує невиконання вимоги щодо завчасного повідомлення про проведення масових заходів із обставинами, які є підставою для обмеження прав громадян на мирні зібрання. Така позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (пункти 36, 37 рішення Суду у справі «Букта та інші проти Угорщини»).
При цьому, ухвалюючи постанову у справі № 820/11661/13-а, суддя не обґрунтувала, з посиланням на фактичні обставини справи чи будь-які докази, висновки щодо необхідності встановлення заборони на проведення мирних зібрань саме на період з 26 по 29 листопада 2013 року.
Із матеріалів дисциплінарної справи вбачається, що суддею Ізовітовою-Вакім О.В. під час розгляду справи № 820/11739/13-а не було належним чином досліджено всі обставини справи, не забезпечено повний, всебічний та об’єктивний її розгляд у порядку, встановленому процесуальним законом, а ухваленою за наслідками її розгляду постановою по суті встановлено не обмеження права на мирні зібрання, а повну заборону реалізації цього права невизначеному колу осіб на значній території та на невизначений термін.
Також судом не було обґрунтовано постанову в частині встановлення обмеження права на мирні зібрання без зазначення кінцевої дати такого обмеження. Водночас суд не вийшов за межі позовних вимог та межі заявленого відповідачем часу проведення масового заходу (заявлялося про безстрокову акцію).
Таким чином за результатами перевірки заяв Лісічкіна Є.С., Олійника Д.В., Середи М.Л., заступника прокурора Харківської області Кващука О.І. встановлено, що суддею Ізовітовою-Вакім О.В. під час розгляду та вирішення справ № 820/11739/13-а та № 820/11661/13-а допущені порушення норм процесуального права.
Допущені суддею Ізовітовою-Вакім О.В. порушення вказують на вчинення нею дій, які можуть бути підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, однак не вказують на грубу недбалість чи навмисне порушення закону, а тому не є підставою для звільнення з посади у зв’язку з порушенням присяги судді.
Крім того, перевіркою не було встановлено обставин, які б свідчили, що вказані дії судді мали системний характер.
З урахуванням викладеного Перша дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя приходить до висновку, що допущені суддею Ізовітовою-Вакім О.В. під час розгляду справ № 820/11739/13-а та № 820/11661/13-а порушення норм процесуального права могли би бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в чинній на час розгляду справи редакції
Разом з тим, відповідно до пункту 33 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року заяви, які передані Тимчасовою спеціальною комісією з перевірки суддів судів загальної юрисдикції Вищій раді юстиції відповідно до частини п’ятої статті 2 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», дисциплінарні органи Вищої ради правосуддя розглядають у порядку та строки, встановлені законом для здійснення дисциплінарного провадження. За результатами розгляду таких заяв застосовуються дисциплінарні стягнення, визначені цим Законом.
Чинна редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також визначає таку підставу дисциплінарної відповідальності судді як умисне або у зв’язку з очевидною недбалістю істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасникам судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106).
Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року встановлено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.
Водночас згідно із частиною четвертою статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на час вчинення дисциплінарного проступку суддею Ізовітовою-Вакім О.В. дисциплінарне стягнення до судді могло бути застосоване не пізніше шести місяців із дня відкриття провадження в дисциплінарній справі, але не пізніше року з дня вчинення проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Виходячи із зазначеної норми Конституції України, приписи частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими збільшено строк для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, не підлягають застосуванню до правовідносин (момент вчинення дисциплінарного проступку), що виникли до набрання чинності вказаним нормативним актом.
Отже, строк притягнення судді Ізовітової-Вакім О.В. до дисциплінарної відповідальності на підставі відомостей, викладених у заявах Лісічкіна Є.С., Олійника Д.В., Середи М.Л., заступника прокурора Харківської області Кващука О.І., сплинув.
Відповідно до пункту 12.37 Регламенту Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.
Пунктом 12.38 цього Регламенту передбачено, що якщо дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється.
При ухваленні рішення Дисциплінарна палата може надати дозвіл скаржнику на оскарження рішення палати, зокрема у разі, якщо рішення прийнято не одноголосно та/або якщо прийняте рішення не співпадає з позицією доповідача (пункт 12.39 Регламенту).
Врахувавши встановлені під час розгляду дисциплінарної справи обставини, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім О.В. слід відмовити, дисциплінарне провадження стосовно судді припинити та надати скаржникам дозвіл на оскарження даного рішення.
З огляду на викладене вище, керуючись статтями 58, 126 Конституції України, статтями 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» та статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пунктами 12.22 – 12.40 Регламенту Вищої ради правосуддя, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
вирішила:
відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім Олени Василівни.
Дисциплінарне провадження стосовно судді Харківського окружного адміністративного суду Ізовітової-Вакім Олени Василівни припинити.
Рішення Дисциплінарної палати може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя не пізніше тридцяти днів з дня його ухвалення.
Головуючий на засіданні
Першої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя А.О. Лесько
Члени Першої Дисциплінарної
палати Вищої ради правосуддя В.К. Комков
В.В. Шапран
