Вища рада юстиції, розглянувши матеріали перевірки, проведеної членом Вищої ради юстиції за відомостями, викладеними у скаргах Зінченка В.А., Зінченко Л.М. стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчука Андрія Олексійовича та Амеліна Вячеслава Івановича, з висновком дисциплінарної секції Вищої ради юстиції від 14 липня 2015 року,
встановила:
Леванчук Андрій Олексійович указом Президента України від 21 квітня 2003 року № 346/2003 призначений на посаду судді Хмельницького районного суду Хмельницької області. Указом Президента України від 23 березня 2004 року № 346/2003 переведений на посаду судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області. Постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року № 527-VІ обраний на посаду судді цього ж суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 7 жовтня 2011 року № 2595-VІ обраний на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду. Постановою Верховної Ради України від 3 лютого 2011 року № 2989-VІ обраний на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Стаж роботи на посаді судді становить 12 років.
Амелін Вячеслав Іванович з 11 листопада 1982 року виконував обов’язки народного судді Києво-Святошинського районного народного суду, з 4 липня 1983 року – народний суддя цього ж суду. Рішенням Київської обласної ради народних депутатів від 27 вересня 1988 року обраний членом Київського обласного суду (наказом голови суду від 12 січня 2004 року відрахований з штату суду за власним бажанням). Постановою Верховної Ради України від 9 лютого 2006 року № 3433-VІ обраний на посаду судді апеляційного суду міста Києва безстроково. Постановою Верховної Ради України від 19 травня 2011 року № 3399-VІ обраний на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Стаж роботи на посаді судді становить 20 років 7 місяців.
До Вищої ради юстиції 21 жовтня та 25 листопада 2013 року надійшли аналогічні за змістом скарги Зінченка В.А. та Зінченко Л.М. щодо порушень норм законодавства, допущених суддями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі – ВССУ) Леванчуком А.О. та Амеліним В.І. при розгляді матеріалів касаційних скарг заявників на рішення апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року у справі № 213/2445/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
Скарги обґрунтовані тим, що суддя Леванчук А.О. ухвалою від 2 жовтня 2013 року на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) відмовив Зінченку В.А. у відкритті касаційного провадження, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. З цих же підстав суддя Амелін В.І. ухвалою від 1 листопада 2013 року відмовив у відкритті касаційного провадження Зінченко Л.М. Заявники вважають, що фактично їм було відмовлено у доступі до правосуддя з підстав, не передбачених законом, а такі дії суддів вказують на грубі й свідомі порушення норм процесуального права.
Перевірку відомостей, викладених у вказаних скаргах, доручено провести члену Вищої ради юстиції (доручення Голови Вищої ради юстиції).
На підставі пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» з дня набрання чинності цим Законом (11 квітня 2014 року) повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, припинені.
Новий повноважний склад Вищої ради юстиції сформовано 4 червня 2015 року. У зв’язку з цим матеріали за скаргами Зінченка В.А. та Зінченко Л.М. були передані члену Вищої ради юстиції для продовження перевірки.
За результатами перевірки член Вищої ради юстиції зробив висновок про відсутність підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів ВССУ Леванчука А.О. та Амеліна В.І., оскільки не встановлено обставин порушення ними вимог законодавства при розгляді зазначених вище касаційних скарг (висновок від 03 липня 2015 року вх. № 8/0/10-15).
На засіданні 14 липня 2015 року дисциплінарна секція дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів ВССУ Леванчука А.О. та Амеліна В.І. з таких підстав.
Вивчивши матеріали перевірки, заслухавши доповідача – члена Вищої ради юстиції, врахувавши висновок дисциплінарної секції, Вища ради юстиції встановила таке.
Зінченко В.А. і Зінченко Л.М. 29 вересня та 21 жовтня 2013 року звернулися до ВССУ з касаційними скаргами на рішення апеляційного суду Вінницької області від 12 вересня 2013 року у справі № 213/2445/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном.
Ухвалами ВССУ від 2 жовтня та 1 листопада 2013 року у відкритті касаційних проваджень у вищевказаній справі відмовлено на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України, оскільки касаційні скарги були необґрунтовані, а викладені у них доводи не викликали необхідності перевірки матеріалів справи.
У своїх письмових поясненнях від 11 лютого 2014 року № 6-191/0/4-14 судді Леванчук А.О. та Амелін В.І. підтвердили наведені ними в ухвалах суду доводи та зазначили, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального права і відповідало чинній на час ухвалення рішення судовій практиці та з доводів касаційних скарг і доданих до них матеріалів не вбачається порушень норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційних скарг Зінченка В.А. та Зінченко Л.М. зводилися до переоцінки доказів, їх належності та допустимості, що в силу статті 335 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
З огляду на викладене наведені у скаргах Зінченка В.А. та Зінченко Л.М. дані про порушення суддями ВССУ Леванчуком А.О. та Амеліним В.І. норм процесуального права спростовуються.
Згідно з пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» (набрав чинності 29 березня 2015 року) заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження.
Частиною чотирнадцятою статті 86 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла на момент розгляду колегією суддів зазначеної вище справи) визначено, що Вища рада юстиції здійснює дисциплінарне провадження стосовно суддів Верховного Суду України та суддів вищих спеціалізованих судів у порядку, встановленому Законом України Про Вищу раду юстиції».
Відповідно до статті 83 згаданої вище редакції Закону суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) істотні порушення норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов’язані, зокрема, з відмовою у доступі особи до правосуддя з підстав, не передбачених законом, порушення вимог щодо розподілу та реєстрації справ у суді, правил підсудності чи підвідомчості, необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову;
2) невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, встановленого законом;
3) порушення вимог щодо неупередженого розгляду справи, зокрема порушення правил щодо відводу (самовідводу);
4) систематичне або грубе одноразове порушення правил суддівської етики, що підриває авторитет правосуддя;
5) розголошення таємниці, що охороняється законом, в тому числі таємниці нарадчої кімнати або таємниці, яка стала відомою судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні;
6) неподання або несвоєчасне подання для оприлюднення декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою і в порядку, що встановлені Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції", зазначення в ній завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до вказаної норми Закону обставини, викладені у скаргах Зінченка В.А., Зінченко Л.М., не є підставою для притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Частиною дев’ятою статті 95 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції Закону № 192-ІІІ від 12 лютого 2015 року) передбачено, що у разі відсутності підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, закінчення строку давності притягнення або виявлення обставин, передбачених частиною п’ятою статті 93 цього Закону, орган, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, приймає рішення про відмову у відкритті дисциплінарної справи щодо судді.
На підставі викладеного та керуючись статтями 24, 27, 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції», статтями 95, 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Вища рада юстиції
вирішила:
відмовити у відкритті дисциплінарної справи стосовно суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Леванчука Андрія Олексійовича та Амеліна Вячеслава Івановича.
Голова Вищої ради юстиції І.М. Бенедисюк
