До Вищої ради юстиції 28 грудня 2016 року надійшло звернення Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя щодо надання висновку стосовно проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо кваліфікаційного оцінювання суддів)», реєстраційний номер 5536.
Пунктом 15 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що Вища рада правосуддя надає обов’язкові до розгляду консультативні висновки щодо законопроектів з питань утворення, реорганізації чи ліквідації судів, судоустрою і статусу суддів, узагальнює пропозиції судів, органів та установ системи правосуддя стосовно законодавства щодо їх статусу та функціонування, судоустрою і статусу суддів.
Під час підготовки висновку за запитом Вищої ради юстиції від 5 січня 2017 року № 14/0/9-17 отримано висновок Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17 січня 2017 року, згідно з яким Вища кваліфікаційна комісія суддів України вважає, що запропоновані законопроектом зміни до частини третьої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є необґрунтованими і недоцільними.
Вища рада правосуддя, розглянувши проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо кваліфікаційного оцінювання суддів)», реєстраційний номер 5536, дійшла висновку про недоцільність прийняття цього законопроекту.
Керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Вища рада правосуддя
вирішила:
1. Затвердити консультативний висновок щодо проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо кваліфікаційного оцінювання суддів)» від 13 грудня 2016 року, реєстраційний номер 5536, внесеного на розгляд Верховної Ради України народним депутатом України Карпунцовим В.В.
2. Надіслати консультативний висновок Верховній Раді України.
Голова Вищої ради правосуддя І.М. Бенедисюк
ЗАТВЕРДЖЕНО
рішення Вищої ради правосуддя
31 січня 2017 року № 182/0/15-17
К О Н С У Л Ь Т А Т И В Н И Й В И С Н О В О К
щодо законопроекту № 5536
1. Законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо кваліфікаційного оцінювання суддів)», реєстраційний номер 5536 (далі – законопроект № 5536), внесений на розгляд Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України Карпунцовим В.В.
Чинна редакція частини третьої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
Законопроектом пропонується внести зміни до частини третьої статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», визначивши, що кваліфікаційне оцінювання суддів за критерієм професійної компетентності, крім суддів Верховного Суду, вищих спеціалізованих та касаційних судів, проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
Оскільки згідно з пунктом 7 частини першої статті 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) проведення кваліфікаційного оцінювання належить до повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС України), у цьому консультативному висновку узагальнені позиції Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України стосовно запропонованих законопроектом № 5536 змін.
2. Відповідно до пояснювальної записки до законопроекту № 5536 ціллю та завданням проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо кваліфікаційного оцінювання суддів)» є введення у законодавство України конкретизації правової норми, яка забезпечить конституційний принцип незалежності суддів та надасть можливість зберегти науковий потенціал високопрофесійних суддів, що мають складати ядро серед інших категорій кандидатів на посади суддів, які претендують пройти за конкурсом до Верховного Суду, вищих спеціалізованих та касаційних судів; механізмом досягнення вказаної мети є внесення відповідних змін до статті 83 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Якщо змістовне тлумачення норми після внесення запропонованої зміни призведе до того, що кваліфікаційне оцінювання суддів Верховного Суду, вищих спеціалізованих і касаційних судів за критерієм професійної компетентності буде проводитись без урахування принципів інстанційності та спеціалізації, то правове регулювання, у випадку внесення запропонованих змін, не відповідатиме задекларованій меті.
3. Питання кваліфікаційного оцінювання суддів регулюється главою 1 розділу V Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Метою такого оцінювання є визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за встановленими законом критеріями.
Серед підстав для призначення кваліфікаційного оцінювання є заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення такого оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі.
Статтею 81 Закону передбачено, що на посаду судді Верховного Суду, вищого спеціалізованого суду за спеціальною процедурою може бути призначена особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді відповідного суду та за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді (частини друга, третя).
У пункті 4 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказано, що протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом:
- утворюється Верховний Суд у порядку та у складі, що визначені цим Законом;
- призначаються судді Верховного Суду за результатами конкурсу, проведеного відповідно до цього Закону.
Пунктом 7 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено, що з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України та вищі спеціалізовані суди припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Підпунктом 5 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України визначено, що у випадках реорганізації чи ліквідації окремих судів, утворених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», судді таких судів мають право подати заяву про відставку або заяву про участь у конкурсі на іншу посаду судді в порядку, визначеному законом.
Виходячи з викладеного, чинним законодавством передбачено проведення кваліфікаційного оцінювання не лише суддів, а й кандидатів на посаду судді для участі у конкурсі на зайняття вакантних посад у відповідному суді.
Якщо, згідно із задекларованою метою, суб’єкт законодавчої ініціативи мав на увазі, що кандидати на посаду судді Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів не повинні проходити кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетенції, то наслідком такого підходу може стати зниження фахового рівня судочинства, адже судді Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів мають бути перш за все висококваліфікованими фахівцями, що саме і повинно підтвердити кваліфікаційне оцінювання.
4. Наразі в Україні триває другий етап реформування судової системи, визначений Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015–2020 роки, затвердженою Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015, який полягає у системних змінах у законодавстві, у тому числі прийнятті змін до Конституції України та комплексній побудові інституційних і функціональних спроможностей відповідних правових інститутів. В Україні запроваджуються нові правові базиси і підходи до формування та функціонування системи правосуддя, невід’ємною частиною яких є проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).
5. У законопроекті № 5536 виокремлено поняття «касаційний суд» як самостійна інстанція (ланка судової системи), що не відповідає системі судів, визначеній чинним законодавством. Згідно з частиною третьою статті 17 Закону систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди та Верховний Суд. Для розгляду окремих категорій справ відповідно до цього Закону в системі судоустрою діють вищі спеціалізовані суди. До складу Верховного Суду входять: Велика Палата Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд та Касаційний цивільний суд (стаття 37 Закону).
6. Відповідно до загальних вимог нормотворчої техніки проекти законів та нормативно-правових актів повинні раціонально, адекватно врегульовувати суспільні відносини, правові норми, які вони містять, мають бути стислими, чіткими і недвозначними.
У разі внесення змін до закону необхідно дотримуватись логічної послідовності викладу та взаємозв’язку нормативних приписів, що їх поміщають у проект.
Законопроект № 5536 не відповідає вимогам нормотворчої техніки, оскільки запропоновані зміни створюють колізію в законодавстві та суперечать статтям 17, 33, 38, 79, 81, 83, пунктам 4, 9, 14–16 розділу XІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 128 та пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Виходячи з викладеного, Вища рада правосуддя не підтримує запропоновані суб’єктом законодавчої ініціативи зміни та вважає прийняття законопроекту № 5536 недоцільним.
