Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Сасевича О.М., членів Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Кандзюби О.В., Лук’янова Д.В., Попікової О.М., заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Плескача В.Ю., розглянувши дисциплінарну справу щодо судді Івано-Франківського апеляційного суду Фединяка Василя Дмитровича, відкриту за дисциплінарними скаргами Берези Марти Володимирівни, Куриліва Ярослава Ігоровича,
встановила:
4 грудня 2024 року (вх. № Б-5489/2/7-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Берези М.В. щодо судді Івано-Франківського апеляційного суду Фединяка В.Д., у якій скаржник просила притягнути суддю до дисциплінарної відповідальності.
У дисциплінарній скарзі Береза М.В. зазначила, що відповідно до постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2024 року № 344/2305/24 3 лютого 2024 року о 13:08 на _______________________, у місті Івано-Франківську Фединяк В.Д. керував транспортним засобом марки Toyota Camry з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна шкірного забарвлення обличчя та поведінка, що не відповідає обстановці. Із постанови суду також убачалося, що Фединяк В.Д. від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху (далі – ПДР) та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). Зазначеною постановою суду, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, Фединяка В.Д. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
У дисциплінарній скарзі Береза М.В., із покликанням на зміст постанови суду апеляційної інстанції також наголосила, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння, а також умисне затягування із наданням відповіді щодо проходження такого огляду, умисне затягування процедури такого огляду не є прикладом неухильного додержання вимог закону та верховенства права, порочить звання судді та вкрай негативно впливає на авторитет правосуддя, тому вона вважає, що дії судді Фединяка В.Д. містять ознаки істотного дисциплінарного проступку, адже суддя допустив поведінку, яка дискредитує посаду судді, тобто несумісну зі статусом судді, та таку, що суперечить правилам професійної етики.
11 грудня 2024 року (вх. № К-5699/0/7-24) до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Куриліва Я.І., у якій він покликався на такі самі обставини, що і скаржник Береза М.В. З-поміж іншого, Курилів Я.І. наголошував, що суддя Фединяк В.Д. обізнаний із установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, покладеними на нього обов’язками судді, а також вимогами ПДР, а тому не міг не знати, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння матиме наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а отже, матиме негативний вплив на суспільну довіру до суду. Скаржник також зазначив, що суддя Фединяк В.Д. умисно допустив поведінку, що порочить звання судді та підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 5 березня 2025 року № 417/3дп/15-25 за пропозицією дисциплінарного інспектора − доповідача Плескача В.Ю. відкрила дисциплінарну справу щодо судді Івано-Франківського апеляційного суду Фединяка В.Д. з підстав можливої наявності в його діях складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду).
20 березня 2025 року дисциплінарний інспектор − доповідач Плескач В.Ю. за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду склав висновок із пропозицією притягнути суддю Івано-Франківського апеляційного суду Фединяка В.Д. до дисциплінарної відповідальності, застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади.
7 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла заява Куриліва Я.І. від 30 червня 2025 року, у якій скаржник просив розглянути дисциплінарну справу у його відсутності та просив притягнути суддю Фединяка В.Д. до дисциплінарної відповідальності, адже, на його думку, в його діях вбачаються усі елементи дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а вина у вчиненні такого правопорушення встановлена постановами суду першої та апеляційної інстанцій, які набрали законної сили та якими Фединяка В.Д. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частини першої статті 130 КУпАП.
9 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання представника Фединяка В.Д. – адвоката Вань І.Р. про закриття дисциплінарного провадження на підставі пункту 13.41 Регламенту Вищої ради правосуддя, адже відповідно до наказу голови Івано-Франківського апеляційного суду від 3 січня 2025 року № 3-ос припинено повноваження Фединяка В.Д. та відраховано його зі складу суду у зв’язку із припиненням повноважень судді.
Дослідивши матеріали дисциплінарної справи, зокрема відеозаписи події, копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо Фединяка В.Д., заслухавши доповідача – дисциплінарного інспектора Плескача В.Ю., Фединяка В.Д., Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить висновку про закриття дисциплінарної справи щодо судді Івано-Франківського апеляційного Фединяка В.Д. з огляду на такі обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області постановою від 12 квітня 2024 року у справі № 344/2305/24, яку залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, визнав Фединяка В.Д. винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, застосував до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області дійшов висновку, що вина Фединяка В.Д. у вчиненому правопорушенні, передбаченому частиною першою статті 130 КУпАП, повністю доведена, що підтверджується:
даними із протоколу про адміністративне правопорушення серії ____ № ______ від 3 лютого 2024 року, відповідно до якого водій Фединяк В.Д. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп’яніння та від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння в установленому законом порядку відмовився;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 3 лютого 2024 року, яким підтверджується факт направлення працівниками поліції Фединяка В.Д. до медичного закладу для визначення стану алкогольного сп’яніння у зв’язку з наявністю в нього ознак алкогольного сп’яніння; Фединяк В.Д. від проходження такого огляду відмовився;
постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ____ № ______ від 3 лютого 2024 року, відповідно до якої Фединяк В.Д. порушив вимоги підпункту «г» пункту 8.7.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП;
долученим до матеріалів справи безперервним відеозаписом з відеореєстратора (clip 0), який було переглянуто під час розгляду справи, на якому зафіксовано, як працівники поліції за допомогою проблискових маячків зупиняють транспортний засіб марки Toyota Camry, державний номерний знак ___________. На відеозаписі з відеореєстратора (clip 2) зафіксовано рух автомобіля під керуванням Фединяка В.Д. та грубі порушення ним ПДР;
безперевним відеозаписом із бодикамер поліцейського, зокрема на диску (clip 1), на якому зафіксовано, як працівники поліції встановлюють особу водія, який відразу представляється як суддя Івано-Франківського апеляційного суду, та перевіряють документи на транспортний засіб. Після повідомлення про причини зупинки та нетривалого спілкування працівник поліції пропонує Фединяку В.Д. пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння на місці зупинки транспортного засобу, однак Фединяк В.Д. відмовляється. Згодом працівник поліції пропонує пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння в медичному закладі у лікаря – нарколога, Фединяк В.Д. погоджується, працівники поліції на службовому автомобілі доставляють його до медичного закладу. Далі на відеозаписі зафіксовано, як Фединяк В.Д. протягом тривалого часу заявляє клопотання про залучення йому на безоплатній основі захисника, у відповідь працівник поліції роз’яснює Фединяку В.Д., що у цій категорії справ захисник за державні кошти не залучається, та пропонує скористатись правовою допомогою у приватному порядку. Фединяк В.Д. здійснює телефонний дзвінок, повідомляє працівників поліції, що його захисник направляється до нього, та просить їх не розпочинати процедури огляду чи оформлення матеріалів й дочекатися приїзду захисника, щодо чого працівники поліції не заперечували. Однак, як зафіксовано на відеозаписі, згодом працівники поліції наполягали на прийнятті Фединяком В.Д. рішення щодо проходження чи відмови від проходження медичного огляду, оскільки ця процедура має обмеження в часі. Вказали, що в разі відсутності захисника на момент проходження медичного огляду та оформлення матеріалів Фединяк В.Д. матиме право скористатись правовою допомогою, якщо справа розглядатиметься в суді. Фединяк В.Д. висловлює свої заперечення щодо такого перебігу подій, повідомляє працівників поліції про різке погіршення самопочуття та прямує у відділення онкології, у якому медичний працівник вимірює йому артеріальний тиск та температуру тіла. Після цього працівник поліції пропонує Фединяку В.Д. пройти до медичного закладу, у який його направили працівники поліції для медичного огляду, оскільки в онкологічному відділенні йому не можуть надати відповідної медичної допомоги через їхній медичний профіль, що підтвердив і медичний працівник, який там знаходився. Фединяк В.Д. не реагував на пропозицію працівників поліції та, перебуваючи в онкологічному відділенні, викликав карету швидкої медичної допомоги, після її приїзду направився до неї. Лікар швидкої медичної допомоги провів попередній медичний огляд Фединяка В.Д.. Після цього працівники поліції повторно запитують Фединяка В.Д., чи він проходитиме огляд на стан алкогольного сп’яніння, на що Фединяк В.Д. повідомив, що не буде проходити такого огляду, посилаючись на погане самопочуття. Працівники поліції роз’яснили Фединяку В.Д., що в такому разі щодо нього буде складено протокол за частиною першою статті 130 КУпАП, тобто за порушення ним пункту 2.5 ПДР, та приступили до оформлення протоколу. На файлах clip 3, clip 4, clip 5, clip 6, clip 7, clip 8, clip 9 відображено відомості, які дублюють відомості із файлу clip 1.
Суд першої інстанції, дослідивши відеозаписи, встановив, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснювали Фединяку В.Д. порядок проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння та після його відмови пройти такий огляд на місці з використанням технічних засобів, за його згодою, направились до медичного закладу для проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння Фединяка В.Д.
Суд першої інстанції встановив, що після приїзду до медичного закладу Фединяк В.Д., повністю усвідомлюючи вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння, здійснював активні, свідомі та вольові дії, розумів ситуацію, у якій опинився, проте намагався спотворити адміністративну процедуру та уникнути відповідальності. Зокрема, вимагав від працівників поліції забезпечити його захисником за рахунок держави, здійснював тривалі телефонні розмови, тягнув час, очікуючи свого захисника, який, з його слів, мав приїхати на місце проходження медичного огляду, проте до моменту складання протоколу так і не приїхав. Після цього почав жалітись на погане самопочуття та направився у приміщення онкологічного диспансеру для вимірювання тиску, потім викликав карету швидкої медичної допомоги.
На переконання суду, вимірювання тиску Фединяку В.Д. міг здійснити кваліфікований працівник медичного закладу, до якого працівники поліції доставили Фединяка В.Д., у тому числі й під час проведення в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп’яніння, і рішення щодо подальшого проведення медичного огляду Фединяка В.Д. та про наявність підстав викликати йому карету швидкої медичної допомоги мав приймати саме такий медичний працівник.
Тернопільський апеляційний суд постановою від 20 травня 2024 року залишив без змін постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 квітня 2024 року.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що досліджені докази були належними, допустимими, такими, що в сукупності та взаємозв’язку доводили винуватість Фединяка В.Д. у вчиненні адміністративного правопорушення.
З постанови суду апеляційної інстанції від 12 квітня 2024 року вбачається, що порушення процедури складення щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та порушення права на захист, про що стверджував Фединяк В.Д. не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції також установив, що суд першої інстанції відповідно до статті 252 КУпАП повно, всебічно та об’єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність у діях Фединяка В.Д. складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та наклав на нього адміністративне стягнення в межах санкції цієї статті.
Отже, судовими рішеннями, які набрали законної сили, установлено факт допущення Фединяком В.Д. адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Зокрема, установлено, що Фединяк В.Д. як особа, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп’яніння.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності (res judicata), який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Брумареску проти Румунії», § 61).
Дисциплінарний орган не може переоцінювати встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, обставини вчинення Фединяком В.Д. адміністративного правопорушення, оскільки буде порушено принцип правової визначеності та зведено нанівець увесь судовий розгляд, що завершився ухваленням остаточного та обов’язкового до виконання рішення, що не узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, технічного запису судових засідань убачається, що суди першої та апеляційної інстанцій із дотриманням вимог статей 245, 252, 280, 283 КУпАП забезпечили всебічне, повне та об’єктивне з’ясування обставин справи, зокрема з’ясували, що Фединяк В.Д. дійсно вчинив адміністративне правопорушення, установили його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також дослідила надані на запит дисциплінарного інспектора − доповідача відеозаписи з бодикамер працівників поліції, на яких дійсно зафіксовано, що Фединяк В.Д. спочатку погодився на проходження огляду на стан сп’яніння на місці події (файл clip 1, мітка часу 00:01:44), згодом відмовився під проходження такого огляду та погодився на огляд у медичному закладі. Працівник поліції наголошував Фединяку В.Д. на тому, що під час розмови було встановлено ознаки сп’яніння, у зв’язку із чим йому запропонували пройти огляд (файл clip 1, мітка часу 00:07:57), та що безпосередньо Фединяк В.Д. у розмові із працівником поліції зазначає, що «вчора пив» (файл clip 1, 00:08:11). Події щодо відмови у проходженні огляду в медичному закладі, зволікання Фединяком В.Д. часу начебто до приїзду його захисника, виклик швидкої медичної допомоги зафіксовані на відеозаписі (файл clip 1, із 00:24:31).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Згідно з пунктом 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов’язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Згідно зі статтями 1, 3 розділу I Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року (у редакції, чинній на момент допущення суддею відповідної поведінки), cуддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.
У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23 зазначено, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Суддя демонструє поведінку, бездоганну навіть з точки зору стороннього спостерігача. Дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід’ємною частиною діяльності суддів. Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи прояву некоректної поведінки при здійсненні будь-якої діяльності, що пов’язана з його посадою. Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов’язок прийняти низку обмежень, і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обов’язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
У Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості, зауважено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів. Судді повинні гідно поводити себе у своєму приватному житті.
За таких обставин національні та міжнародні акти встановлюють високі стандарти етичної поведінки судді; статус судді покладає на особу додатковий тягар відповідальності за поведінку не лише при виконанні посадових обов’язків, а й в особистому житті.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що з відеозаписів бодикамер (відеореєстраторів) працівників поліції та із судових рішень убачається, що Фединяк В.Д. усвідомлював, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, та передбачав настання можливих негативних наслідків, оскільки безпосередньо працівнику поліції повідомив, що відмовляється від проходження огляду на стан сп’яніння на місці події; спочатку погодився на проходження медичного огляду в лікаря-нарколога, а згодом вчиняв дії з метою уникнення проходження такої процедури, що могло створити штучні підстави для її оскарження процедури.
Відповідно до особливого статусу судді, що передбачає наявність високого рівня професійної свідомості, та з огляду на важливість виконуваної державної функції суддя Івано-Франківського апеляційного суду Фединяк В.Д. як особа, щодо якої було складено протокол про адміністративне правопорушення, був зобов’язаний сумлінно дотримуватись відповідних прав та виконувати обов’язки, а також активно брати участь та усебічно сприяти процедурі складення протоколу про адміністративне правопорушення з метою встановлення істини у справі та усунення будь-яких сумнівів щодо його перебування у стані алкогольного сп’яніння. Натомість поведінка судді Фединяка В.Д. свідчить, що він вчиняв дії, спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, що вказує на умисність його дій.
Суддя Фединяк В.Д. обізнаний з установленими законом вимогами щодо стандартів етичної поведінки, з обов’язками судді, а також з вимогами ПДР, а тому не міг не знати, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння матиме наслідком складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП, а отже, матиме негативний вплив на рівень суспільної довіри до суду.
Нехтування суддею Івано-Франківського апеляційного суду Фединяком В.Д. принципами поведінки судді, визначеними статтями 1, 3 розділу І Кодексу суддівської етики, що мало наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя розцінює як допущення поведінки, що підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (допущення суддею поведінки, що порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях дотримання інших норм суддівської етики та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру).
Згідно з пунктом 1 частини дев’ятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, факт допущення суддею поведінки, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що поведінка судді Фединяка В.Д. підпадає під визначення поняття «істотний дисциплінарний проступок» та що він підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності із застосуванням щодо нього стягнення, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (подання про звільнення судді з посади).
Водночас у Європейській хартії про статус суддів (пункти 7.1, 7.2) наголошено, що перебування судді на посаді повністю припиняється у випадку, коли він / вона подає у відставку; коли медично засвідчується, що суддя фізично неспроможний виконувати подальшу суддівську діяльність; якщо він досягає граничного віку служби або настає кінець фіксованого терміну його перебування на посаді, або якщо його звільнено з посади згідно із процедурою, передбаченою у пункті 5.1 (у межах дисциплінарної справи). Настання випадків, передбачених у пункті 7.1 (крім випадків досягнення граничного віку або спливу фіксованого терміну перебування на посаді), має перевірятися органом, про який ідеться у пункті 1.3 (органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, у складі якого щонайменше половина членів − судді, обрані їх колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу).
У Рекомендації CM/Rec (2010)12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки, ухваленій 17 листопада 2010 року, зазначено, що забезпечення терміну перебування на посаді та незмінюваності − ключові елементи принципу незалежності суддів. Відповідно, судді повинні мати гарантований термін перебування на посаді до часу обов’язкового виходу у відставку, де такий існує.
Як зауважено у Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів (пункт 57), основоположний принцип незалежності суддів полягає в тому, що строк їхніх повноважень гарантується до встановленого пенсійного віку або до спливу фіксованого строку перебування на посаді.
Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеційська Комісія) у Висновку (CDL-AD(2013)034) щодо пропозицій стосовно внесення змін до проєкту Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів» зауважувала, що пенсійний вік для суддів повинен бути чітко викладений в законодавстві. Слід уникати будь-якого сумніву або неясності, а орган, що приймає рішення про вихід на пенсію, не повинен мати свободи розсуду. Відсутність чітких положень може бути використана для тиску на суддю.
Відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 126 Конституції України повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п’яти років. Зазначеним положенням Основного Закону України кореспондують положення статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Зокрема, повноваження судді припиняються з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років. Суддя не може здійснювати правосуддя з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п’яти років (частини перша, третя статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно із частиною першою статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п’яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону
Наказом голови суду від 3 січня 2025 року № 3-ос визнано, що повноваження Фединяка В.Д. припиняються із 4 січня 2025 року у зв’язку із досягнення ним 3 січня 2025 року шістдесяти п’яти років. Цим самим наказом припинено з суддею Івано-Франківського апеляційного суду Фединяком В.Д. трудові відносини та відраховано його із 4 січня 2025 року зі складу Івано-Франківського апеляційного суду у зв’язку із припиненням повноважень судді, після досягнення ним шістдесяти п’яти років.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зауважує, що припинення повноважень у зв’язку із досягненням суддею шістдесяти п’яти років та звільнення судді з підстав вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є різними правовими підставами, за настання яких особи отримують неоднаковий правовий статус, різні умови соціального забезпечення та обмежені гарантії незалежності суддів та/або взагалі позбавляються таких.
Чинне нормативно-правове регулювання дисциплінарного провадження щодо суддів в Україні, на відміну від країн Європейського Союзу, не передбачає здійснення дисциплінарного провадження після досягнення суддею граничного віку, як і й застосування дисциплінарних стягнень щодо судді.
Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя також наголошує, що визначення на законодавчому рівні граничного строку перебування судді на посаді (шістдесят п’ять років) не є довільним, є обґрунтованим, особливо для посади, яка вимагає не лише високих інтелектуальних і моральних якостей, а й стану здоров’я, який дає змогу такій особі здійснювати свої повноваження. Відповідно до присів статті 127 Конституції України особа, яка досягла шістдесяти п’яти років, не може бути призначена на посаду судді, а отже, досягнення суддею граничного віку не дає йому права поновити його статус як судді в майбутньому.
Крім того, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя звертає увагу, що звільнити з посади судді можна особу, яка є суддею в розумінні статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Звільнення особи з посади судді у випадку, коли вона цю посаду вже не займає у зв’язку з припиненням повноважень судді з передбачених статтею 126 Конституції України підстав, не здійснює правосуддя і відрахована зі штату відповідного суду, не узгоджується з вимогами зазначеної статті Основного Закону України та наведених вище норм законів України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про Вищу раду правосуддя» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2025 року у справі № 990SCGC/8/25).
Пунктом 13.41 Регламенту Вищої ради правосуддя визначено, що якщо на момент розгляду дисциплінарної справи суддя звільнений з посади або його повноваження припинені з визначених законом підстав, дисциплінарне провадження закривається ухвалою Вищої ради правосуддя, Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.
Ураховуючи зазначене Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що дисциплінарне провадження щодо судді Івано-Франківського апеляційного суду Фединяка В.Д. необхідно припинити, а відкриту дисциплінарну справу − закрити.
З огляду на викладене, керуючись статтями 34, 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктом 13.41 Регламенту Вищої ради правосуддя, Третя Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя
ухвалила:
закрити дисциплінарну справу щодо судді Івано-Франківського апеляційного суду Фединяка Василя Дмитровича.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий на засіданні
Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Члени Третьої Дисциплінарної палати
Вищої ради правосуддя
Дмитро ЛУК’ЯНОВ
Ольга ПОПІКОВА
