Дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя Ільницький Олег Володимирович, здійснивши попередню перевірку дисциплінарної скарги Калиушка Василя Івановича стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Гребенюка Володимира Володимировича, судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича, судді Київського апеляційного суду «Татарчук І.М.»,
встановив:
до Вищої ради правосуддя 03 березня 2026 року (вхідний № К-1418/2/7-26) надійшла дисциплінарна скарга Калиушка В.І., спрямована з Державного бюро розслідувань, стосовно рішень і дій судді Подільського районного суду міста Києва Гребенюка В.В., судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В., судді Київського апеляційного суду «Татарчук І.М.» щодо наявності у них складів дисциплінарних проступків під час здійснення ними своїх суддівських повноважень.
05 серпня 2021 року набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року № 1635-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», яким внесено зміни до Закону України «Про Вищу раду правосуддя», зокрема в частині здійснення дисциплінарних проваджень щодо суддів, зокрема розділ I доповнено главою 6 «Служба дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя»
Пунктом 236 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя» установлено, що днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя є день опублікування Вищою радою правосуддя повідомлення про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя у газеті «Голос України».
Рішенням Вищої ради правосуддя від 10 грудня 2024 року № 3582/0/15-24 визначено днем початку роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя 23 грудня 2024 року та повідомлено про початок роботи служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя шляхом публікації відповідної інформації в газеті «Голос України». Відповідне оголошення розміщено в газеті «Голос України» від 21 грудня 2024 року № 194 (246).
На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами Вищої ради правосуддя у день надходження вказана дисциплінарна скарга передана дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя Ільницькому О.В. для проведення попередньої перевірки.
Статтею 42 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що дисциплінарне провадження розпочинається після отримання Вищою радою правосуддя скарги щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарної скарги), поданої відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або за ініціативою Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя чи за зверненням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у випадках, визначених законом.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя, визначений автоматизованою системою розподілу справ для попередньої перевірки відповідної дисциплінарної скарги (дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач) вивчає дисциплінарну скаргу і перевіряє її відповідність вимогам закону; за наявності підстав, визначених пунктами 1, 4 і 5 частини першої статті 44 цього Закону, – залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику.
Вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою встановлені статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Конституційний Суд України наголошує, що людську гідність необхідно трактувати як право, гарантоване статтею 28 Конституції України, і як конституційну цінність, яка наповнює сенсом людське буття, є фундаментом для усіх інших конституційних прав, мірилом визначення їх сутності та критерієм допустимості можливих обмежень таких прав. Наведене опосередковано підтверджується унікальним значенням людської гідності в Конституції України, за якою, зокрема, людина її життя і здоров’я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (частина перша статті 3); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (стаття 21); кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68).
За результатами попередньої перевірки встановлено, що Калиушко В.І., подаючи дисциплінарні скарги, прямо звинувачує у їхньому тексті суддів у кримінально протиправній діяльності, застосовує образливі та зневажливі епітети щодо характеристики особи суддів та працівників прокуратури, їх професійного статусу, додатково виділяючи їх у тексті скарги, намагаючись закцентувати увагу читача саме на таких порівняннях та висновках як встановлених констатованих фактах.
Звинувачення у кримінальних правопорушеннях інших осіб також є прямим приниженням честі і гідности, оскільки частиною першою статті 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
При цьому, такі голослівні звинувачення на адресу суддів, прокурорів в цілому спрямовані не лише проти персональної, але й професійної честі та гідності осіб та за змістом скарги – на дискредитацію правосуддя, яке є формою реалізації державної судової влади під час здійснення правосуддя. Скаржник е посилається на розгляд конкретної судової справи, а наводиться з позицій загальної критики здійснення судової влади влади учасниками організованою злочинною групою.
Тому Вища рада правосуддя, на підставі норм Закону України «Про Вищу раду правосуддя» не може здійснювати розгляд таких звернень, тим самим як державний орган легітимізувати та підтримувати недопустиме зловживання власними правами однієї особи щодо прав, свобод та інтересів інших осіб, заперечення законності здійснення державної влади та конституційного ладу.
Аналогічна позиція неодноразово підтримана у практиці Верховного Суду та міжнародних судових інстанцій.
У постановах Великої Палати Верховного Суду виснувано, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів, символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом, з іншими учасниками процесу, їхніми представниками, а також вчинення інших аналогічних дій свідчать про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку осіб, які такі дії вчиняють (від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19 (провадження № 11-82заі19), від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19 (провадження № 11-632заі19)).
Образливі висловлювання на адресу суду, використання яких неприпустиме, не можуть бути визначені підставою звернення, оскільки свідчать про зловживання правами.
Обґрунтування позову з використанням наведених висловлювань виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини (далі – Суд, ЄСПЛ) констатується як зловживання правом на подання заяви. Так цей Суд, застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, Суд вказав на зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживав образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02, «Guntis Apinis проти Латвії» від 20 вересня 2011 року, заява № 46549/06).
Слід також відзначити, що дослідження відкритої інформації вказує про відсутність судді Татарчук І.М. у Київському апеляційному суді, як і взагалі повноважної судді з відповідним прізвищем і ініціалами.
Згідно з частиною першою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх керівників або представників.
Вимоги щодо звернення з дисциплінарною скаргою, які визначають порядок реалізації цього права, встановлені статтею 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частинами другою та третьою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» дисциплінарна скарга подається у письмовій формі та повинна містити такі відомості: 1) прізвище, ім’я, по батькові (найменування) скаржника, його місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв’язку; 2) прізвище, ім’я, по батькові та посада судді (суддів), щодо якого (яких) подано скаргу; 3) конкретні відомості про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді; 4) посилання на фактичні дані (свідчення, докази), що підтверджують зазначені скаржником відомості.
Дисциплінарна скарга підписується скаржником із зазначенням дати її підписання.
Вища рада правосуддя затверджує та розміщує на офіційному веб-порталі судової влади зразок дисциплінарної скарги.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 14 грудня 2023 року № 1313/0/15-23 (з наступними змінами рішенням Вищої ради правосуддя від 19 березня 2024 року № 803/0/15-24) затверджено зразок скарги щодо дисциплінарного проступку судді (суддів) (дисциплінарної скарги), що враховує вимоги частини другої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дата та підпис скаржника або його представника за ним заповнюється обов’язково.
Дисциплінарна скарга подається до Вищої ради правосуддя у письмовій (паперовій або електронній) формі та повинна містити відомості, передбачені частиною другою статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Дисциплінарна скарга може подаватися в електронній формі на офіційну електронну адресу Вищої ради правосуддя або через модуль «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи за умови її підписання кваліфікованим електронним підписом (пункт 13.3 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 (у редакції рішення Вищої ради правосуддя від 21 листопада 2023 року № 1068/0/15-23)).
Згідно зі статтею 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Дисциплінарна відповідальність суддів за своєю сутністю є внутрішньо-судовим видом юридичною відповідальності, до якої притягується суддя в установленому порядку в межах дисциплінарного провадження в разі неналежного виконання професійних обов’язків або порушення норм спеціального законодавства та внутрішньо-етичних регламентованих вимог, у результаті чого до судді застосовується дисциплінарне стягнення як до суб’єкта дисциплінарного проступку.
За результатами попередньої перевірки встановлено, що дисциплінарна скарга подана без додержання вимог щодо її змісту в частині визначення суддів щодо рішень і дій яких вона подана, відсутнє коректне посилання на конкретну судову справу, водночас, у скарзі відсутня будь-яка інформація, що дозволяє ідентифікувати питання судового провадження з приводу рішень та дій судді чи суддів, міститься коротке загальне формулювання щодо незаконності прийнятих рішень, а отже, відсутня конкретизація відомостей і фактичних даних про наявність у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку, який відповідно до частини першої статті 106 цього Закону може бути підставою для дисциплінарної відповідальності судді. У зв’язку із цим не видається можливим визначити межі попередньої перевірки такої скарги в частині стосовно судді Київського апеляційного суду Татарчук І.М., а сама вона не є допустимим приводом для здійснення дисциплінарного провадження, оскільки не дозволяє чітко встановити а ні суддю, а ні підстави для можливого притягнення до відповідальності.
Така скарга фактично має своєю метою спонукати і використання дисциплінарне провадження як форму позапроцесуальної загальної перевірки (ревізії) результатів розгляду справи, що не входить до завдань і меж повноважень Вищої ради правосуддя.
Системне застосування чинного законодавства у сфері дисциплінарної відповідальності хоча й надає дисциплінарній скарзі лише ознаки формального приводу для початку дисциплінарного провадження, однак не дає також права Вищій раді правосуддя самостійно розпочинати дисциплінарне провадження поза межами частини десятої статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо можливості ухвалення Дисциплінарною палатою рішення про відкриття відповідної дисциплінарної справи за власною ініціативою, якщо в процесі розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата дійде висновку про наявність ознак дисциплінарного проступку в діяннях інших суддів або про наявність ознак іншого дисциплінарного проступку в діяннях судді, щодо якого розглядається справа.
Вказане визначає гарантії захисту від невмотивованих і безпідставних переслідувань і тиску на суддів в тому числі органом суддівського врядування, забезпечення його належності для вирішення питання про притягнення судді до відповідальності згідно з міжнародними стандартами побудови системи дисциплінарної відповідальності на збалансовані засад соціальної підзвітності суддів та, водночас, забезпечення їхньої незалежності.
Підстави для дисциплінарної відповідальності суддів повинні стосуватися поведінки судді, яка суперечить одній із основних цінностей, закріплених у Конвенції: незалежності, безсторонності, доброчесності, цілісності, рівності, недискримінації, компетентності та сумлінності (пункти 10, 13, 28 Висновку № 27 (2024) Консультативної ради європейських суддів).
Водночас, у цьому самому Висновку № 27 (2024) звертається увага, що дисциплінарна відповідальність є засобом забезпечення дотримання суддями своїх обов’язків. Тим самим вона сприяє підтримці суспільної довіри до здійснення правосуддя (пункт 10). Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов’язків або серйозних проступків (пункт 28). Безпідставні скарги, або скарги, які стосуються виключно рішення або поведінки судді під час розгляду справи (тобто, щодо помилок в судовому рішенні, процесуальному, матеріальному праві), повинні відхилятися як неприйнятні та розглядатися в найкоротші строки (пункт 32).
Таким чином, при поданні дисциплінарної скарги Калиушко В.І. в частині стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Гребенюка В.В., судді Печерського районного суду міста Києва Вовка С.В., судді Київського апеляційного суду «Татарчук І.М.», за якою була проведена попередня перевірка, її текст містить висловлювання, що принижують честь і гідність особи, що є підставою для залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику на підставі пункту 4 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», в частині стосовно судді Київського апеляційного суду «Татарчук І.М.» порушив порядок звернення, визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що є підставою для залишення дисциплінарної скарги без розгляду та повернення її скаржнику на підставі пункту 1 частини першої статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
В цьому випадку дисциплінарний інспектор самостійно залишає без розгляду та повертає дисциплінарну скаргу скаржнику (пункт 2 частини першої статті 43 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Додатково слід звернути увагу, що ухвалою від 02 березня 2026 року № 549/0/18-25 аналогічні дисциплінарні скарги Калиушка В.І. залишені без розгляду та повернуті скаржнику з аналогічних підстав щодо оскарження рішень і дій інших суддів, із детальним роз’ясненням недопустимості застосування відповідних виразів та звернень. Зважаючи на це, можна констатувати свідомий підхід використання Скаржником безпідставних звинувачень і принизливих формулювань, що демонструє його наміри поданням скарг принизити авторитет як окремих суддів, так і судової влади в цілому, які впливають на оцінку допустимості звернення.
За наявності підстав для повернення дисциплінарної скарги не проводиться оцінка достовірності відомостей про ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді та доказів його вчинення (частина 3 статті 44 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).
Усунення вказаних недоліків не позбавляє права скаржника повторно звернутися з дисциплінарною скаргою в порядку, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтею 108 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 42–44, пунктами 23-6, 23-8 розділу ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Вищу раду правосуддя», дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя,
ухвалив:
дисциплінарну скаргу Калиушка Василя Івановича стосовно судді Подільського районного суду міста Києва Гребенюка Володимира Володимировича, судді Печерського районного суду міста Києва Вовка Сергія Володимировича, судді Київського апеляційного суду «Татарчук І.М.» залишити без розгляду та повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Дисциплінарний інспектор
Вищої ради правосуддя
