View Акт ВРП

Вища рада правосуддя, розглянувши подання заступника Генерального прокурора Крима Максима Юрійовича про надання згоди на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова Івана Дмитровича,

встановила:

до Вищої ради правосуддя 6 березня 2026 року надійшло (вх. № 2325/0/8-26) подання заступника Генерального прокурора Крима М.Ю. від 6 березня 2026 року № 31/1/2-31567-26 про надання згоди на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова І.Д., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 Кримінального кодексу України (далі – КК України). До подання долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, а також розписку від 6 березня 2026 року, у якій зазначено, що Бошков І.Д. отримав подання з документами, проте відмовився підписати розписку про його отримання. Факт вручення судді Бошкову І.Д. подання з документами прокурор Мельник О.О. зафіксував на відео, яке долучено до матеріалів подання.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя від 6 березня 2026 року доповідачем щодо вказаного подання визначено члена Вищої ради правосуддя Мороза М.В.

Заступник Генерального прокурора Крим М.Ю., суддя Бошков І.Д., адвокат Рашков М.З. невідкладно, після отримання Вищою радою правосуддя подання про надання згоди на утримання судді під вартою, повідомлені про дату, час і місце його розгляду.

У засідання Вищої ради правосуддя прибув представник Офісу Генерального прокурора – прокурор другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Мельник О.О.

Представник Офісу Генерального прокурора Мельник О.О. просив задовольнити подання з викладених у ньому підстав, зазначив про наявність обґрунтованої підозри судді ОСОБА1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, та існування ризиків, визначених статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України).

У засіданні Вищої ради правосуддя також взяли участь суддя Ренійського районного суду Одеської області Бошков І.Д., його представник – адвокат Якимчук М.М.

Вища рада правосуддя, дослідивши подання та долучені до нього копії матеріалів, заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Мороза М.В., представника Офісу Генерального прокурора – прокурора другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Мельника О.О., суддю Бошкова І.Д. та його представника – адвоката Якимчука М.М., дійшла висновку, що подання заступника Генерального прокурора Крима М.Ю. про надання згоди на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова І.Д. підлягає задоволенню з огляду на таке.

Бошков Іван Дмитрович Указом Президента України від 2 липня 2009 року № 500/2009 призначений на посаду судді Ренійського районного суду Одеської області строком на п’ять років, Указом Президента України від 28 серпня 2017 року № 295/2017 призначений на посаду судді цього суду. Статтею 482 КПК України встановлено, що затримання судді чи утримання його під вартою чи арештом здійснюється за згодою Вищої ради правосуддя. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною другою статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання судді, утримання його під вартою чи арештом вноситься на розгляд Вищої ради правосуддя Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду таке подання вноситься Генеральним прокурором (виконувачем обов’язків Генерального прокурора).

Згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, зокрема тримання під вартою, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Відповідно до частини третьої статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Із матеріалів, долучених до подання про надання згоди на утримання судді під вартою, убачається, що 6 березня 2026 року прокурор другого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Мельник О.О. (за дорученням) вручив судді ОСОБА1 складене та підписане того самого дня заступником Генерального прокурора Кримом М.Ю. письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України (кримінальне провадження № ____, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 4 лютого 2026 року). Факт отримання суддею ОСОБА1 письмового повідомлення про підозру та пам’ятки про права й обов’язки зафіксовано на відео, яке долучено до матеріалів подання.

Відповідно до вимог частини першої статті 480 КПК України письмове повідомлення про підозру судді здійснюється Генеральним прокурором або його заступником. Водночас згідно із частиною другою статті 481 КПК України Генеральний прокурор (виконувач обов’язків Генерального прокурора), його заступник може доручити іншим прокурорам здійснити письмове повідомлення про підозру особам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема судді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою статті 278 цього Кодексу.

Згідно з наданими Вищій раді правосуддя матеріалами суддя Ренійського районного суду Одеської області ОСОБА1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме в проханні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища.

У поданні заступника Генерального прокурора зазначено, що у провадженні судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова І.Д. перебувала справа № 510/69/26 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164⁵ Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо ОСОБА2.

Під час розгляду вказаної справи у судді ОСОБА1 виник умисел на одержання неправомірної вигоди від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Реалізуючи свій умисел, суддя ОСОБА1 вчиняв дії для отримання неправомірної вигоди та 5 березня 2026 року близько 10 год 20 хв, перебуваючи у приміщенні Ренійського районного суду Одеської області, одержав від ОСОБА2 неправомірну вигоду в розмірі 800 євро та 300 доларів США.

Отже, ОСОБА1 підозрюється у вчиненні злочину, що належить до категорії тяжких, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, § 175; «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, § 32).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або створять загрозу суспільству. Під час визначення ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, становить суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у підпункті «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Водночас суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

У пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» від 13 листопада 2007 року № 35615/06 Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

У поданні про надання згоди на утримання під вартою судді наведено обставини вчинення ОСОБА1 зазначеного кримінального правопорушення, вказано, що обґрунтованість підозри підтверджується зібраними доказами у кримінальному провадженні, а саме відомостями, наведеними:

у протоколі допиту свідка ОСОБА2 від 4 лютого 2026 року, згідно з яким ОСОБА1 висловив наміри ухвалити бажане для свідка судове рішення за неправомірну вигоду;

у протоколі допиту свідка ОСОБА2 від 27 лютого 2026 року, у якому наведено обставини зустрічей свідка із ОСОБА1 17 лютого 2026 року та 23 лютого 2026 року, під час яких суддя підтвердив наміри винести бажане для свідка рішення;

у протоколі допиту свідка ОСОБА2 від 5 березня 2026 року, згідно з яким 5 березня 2026 року після прибуття свідка до приміщення Ренійського районного суду Одеської області на судове засідання суддя ОСОБА1 озвучив, коли і яку суму неправомірної вигоди йому треба передати у приміщенні суду;

у протоколі аудіоконтролю від 19 лютого 2026 року, протоколі аудіо-, відеоконтролю від 19 лютого 2026 року, у яких зафіксовано, що 17 лютого 2026 року ОСОБА1 у приміщенні Ренійського районного суду Одеської області мав розмову зі свідком ОСОБА2 щодо наміру отримати неправомірну вигоду;

у протоколі аудіоконтролю від 26 лютого 2026 року та протоколі аудіо-, відеоконтролю від 26 лютого 2026 року, у яких зафіксовано, що ОСОБА1 23 лютого 2026 року на виконання раніше озвученого ним же способу вчинення кримінального правопорушення шляхом неодноразового відкладення судових засідань продиктував свідку ОСОБА2 текст заяви про відкладення засідання із зазначенням причин;

у протоколі огляду та вручення грошових коштів від 5 березня 2026 року, згідно з яким свідку ОСОБА2 вручено в рамках контролю за вчиненням злочину 800 євро та 300 доларів США із зазначенням переліку, номерів купюр;

у протоколі обшуку від 5 березня 2026 року, з якого вбачається, що за результатами невідкладного обшуку у приміщенні Ренійського районного суду Одеської області у судді ОСОБА1 вилучено грошові кошти 800 євро та 300 доларів США, кількість та номери купюр яких співпадають із тими, які вручені свідку ОСОБА2;

у протоколі огляду мобільного телефона свідка ОСОБА2 від 27 лютого 2026 року, із якого вбачаються дати судових засідань у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА2, яка перебувала на розгляді у судді ОСОБА1;

у протоколі затримання ОСОБА1 від 5 березня 2026 року.

У поданні зазначено, що під час досудового слідства виникла необхідність в обранні судді Бошкову І.Д. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме що він може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Злочин, який інкримінується ОСОБА1, є тяжким, його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна. Бошков І.Д. як суддя усвідомлює, що кримінальне правопорушення, передбачене статтею 368 КК України, згідно із приміткою до статті 45 КК України належить до корупційних злочинів, за вчинення яких відповідно до частини першої статті 75 КК України виключено можливість застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само згідно із частиною першою статті 69 КК України виключено можливість призначення покарання більш м’якого, ніж передбачено законом.

У Бошкова І.Д. також наявні достатні майнові ресурси, а саме в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік Бошков І.Д. зазначив про наявність у нього та його дружини значних заощаджень.

Наявність достатніх майнових ресурсів у судді Бошкова І.Д. свідчить про його фінансові спроможності в разі необхідності забезпечити оперативне переміщення та переховування від органів слідства та суду, зокрема до країн, з якими немає міжнародного договору про взаємну правову допомогу у кримінальних провадженнях, або на тимчасово окуповану територію України.

Крім того, встановлено, що суддя Бошков І.Д. має паспорт громадянина України для виїзду за кордон ____, дійсний до 20 квітня 2027 року. Одеська область, у якій постійно проживає та працює суддя Бошков І.Д. і його близькі особи, межує з двома державами (Республіка Молдова та Румунія). Водночас син Бошкова І.Д. постійно проживає в Болгарії, тому суддя може переховуватися в нього.

Викладене вище свідчить, що Бошков І.Д., усвідомлюючи тяжкість і невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Після повідомлення ОСОБА1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, він набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні і прав, передбачених частиною третьою статті 42 КПК України, серед яких права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, зокрема з доданими до подання про надання згоди на утримання під вартою. Отже, підозрюваний отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані стороною обвинувачення як докази.

Ураховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих (розшукових) дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, підозрюваний ОСОБА1, перебуваючи на посаді судді, може особисто вживати заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, зокрема тих, що перебувають у володінні Ренійського районного суду Одеської області, перешкоджати в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Суддя Бошков І.Д. також може використати набуті службові, професійні та особисті зв’язки, зокрема в Ренійському районному суді Одеської області, у правоохоронних органах та органах виконавчої влади чи місцевого самоврядування, а також з іншими особами з метою вжиття ними заходів щодо знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться в їхньому володінні, а також перешкоджати в отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.

Крім того, під час спілкування зі свідком ОСОБА2 суддя Бошков І.Д. уживав заходів із метою унеможливлення документування цього спілкування правоохоронними органами. Зокрема, під час зустрічі 17 лютого 2026 року Бошков І.Д. відводив свідка у сторону, говорив пошепки, розповів про план, за допомогою якого суддя буде маскувати спосіб ухвалення бажаного для свідка рішення шляхом складання певних документів та вчинення певних дій (відкладення судових засідань із метою спливу строків накладення стягнення та закриття провадження); під час зустрічі 23 лютого 2026 року Бошков І.Д. також відводив свідка, диктував йому текст заяви, що мало б засвідчити наявність об’єктивних причин перенесення судового засідання (потреба в ознайомленні зі справою та залученні адвоката), створив видимість реалізації цієї заяви – давав свідку вказівки розписатися про ознайомлення зі справою та здати заяву до канцелярії; вимкнути мобільний телефон і дотримуватися його інструкцій.

Під час досудового розслідування зафіксовано, що ОСОБА1 з метою вчинення кримінального правопорушення надав вказівки створювати певні документи та вчиняти дії не відповідно до законних підстав, а на виконання власного протиправного умислу.

Ураховуючи, що досудове розслідування станом на сьогодні не завершено, процес збору доказів триває, існує вірогідність, що суддя Бошков І.Д., особисто чи доручивши це іншим особам, може знищити або сховати речі та документи, які дають підстави підозрювати його у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також спотворити документи, які внаслідок фальсифікування створюватимуть видимість його непричетності до інкримінованого злочину;

3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Згідно з доданими до подання матеріалами ОСОБА1 надавав інструкції ОСОБА2, вказував, що саме він має робити, яку заяву писати, що в ній зазначати і куди подавати.

Крім того, під час зустрічі 17 лютого 2026 року Бошков І.Д. телефонував співробітникам житлово-комунального господарства із приводу сплати заборгованості, що засвідчує, що Бошков І.Д. користується своїми зв’язками, контактами, статусом, своїм службовим становищем для вирішення питань у власних інтересах.

Таким чином, використовуючи набуті ним зв’язки зі службовими особами органів державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронних і судових органів, Бошков І.Д. має можливість впливати на свідків.

Більше того, свідками у кримінальному провадженні є секретар судового засідання та помічник судді Бошкова І.Д., тому суддя має можливість прямого впливу на таких осіб.

Отже, наявний реальний ризик впливу на свідків у межах кримінального провадження, який існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом;

4) перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб.

Оцінюючи наявність вказаного ризику, потрібно враховувати специфіку посади, яку обіймає Бошков І.Д., а саме: як суддя Ренійського районного суду Одеської області він має авторитет серед інших суддів, працівників правоохоронних органів, органів державної влади, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, у нього наявні відповідні фінансові, організаційні можливості, особистісні та ділові зв’язки, які він зможе використати для того, щоб уникнути кримінальної відповідальності та перешкоджати кримінальному провадженню у будь-який інший спосіб. Ці зв’язки Бошков І.Д. може використати з метою уникнення кримінальної відповідальності, штучного створення доказів захисту, незаконного впливу на органи досудового розслідування, суд, інших учасників кримінального провадження, ухилення від виконання покладених на нього обов’язків.

23 лютого 2026 року Бошков І.Д. після виконання свідком ОСОБА2 вказівки написати заяву про відкладення розгляду справи, надав працівникам суду вказівку видати справу свідку, аби він поставив підпис, що ознайомився з нею, хоча для всіх учасників цієї події було очевидним, що ніякого ознайомлення фактично не відбувалось, проте всі, перебуваючи у службовій залежності та побоюючись авторитету та службового становища судді Бошкова І.Д., виконали його вказівки.

Більше того, остаточного судового рішення (у формі постанови) у справі № 510/69/26 суддя Бошков І.Д. не ухвалив, оригінал справи під час проведення 5 березня 2026 року обшуку не вилучено, справа перебуває в Ренійському районному суді Одеської області. Отже, перебуваючи на волі, Бошков І.Д. може підготувати негативне для ОСОБА2 рішення з метою створення доказів своєї невинуватості, зокрема щодо відсутності умислу ухвалювати рішення на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Під час спілкування зі свідком ОСОБА2 23 лютого 2026 року ОСОБА1 фактично керував підготовкою, підписанням, використанням процесуальних документів, у яких містяться недостовірні відомості (заява про відкладення розгляду справи – у частині необхідності відкладення, ознайомлення, залучення захисника), вчиненням дій та підтвердженням юридичних фактів, які не відповідають дійсності (підпис ОСОБА2 про ознайомлення зі справою).

Поведінка Бошкова І.Д. 17, 23 лютого та 5 березня 2026 року свідчить, що використання суддею своїх професійних знань, службових обов’язків усупереч закону може бути неодноразовим і систематичним, адже ОСОБА1 надавав свідку ОСОБА2 чіткі, послідовні інструкції, без вагань і побоювань.

Остаточне рішення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА2 не ухвалено, тому суддя Бошков І.Д. матиме можливість створити будь-які документи, внести відомості до інформаційних систем, проєктів документів у суді, тим самим вчинивши інші кримінальні правопорушення.

У рішенні у справі «Амбрушкевич проти Польщі» від 4 травня 2006 року Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи – переконливими та відповідними.

Установлені під час досудового розслідування та відображені в поданні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що існують такі ризики: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню в інший спосіб; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, – дають обґрунтовані підстави вважати, що жодні інші, більш м’які, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, не зможуть забезпечити досягнення мети їх застосування до Бошкова І.Д.

Відповідно до статті 126 Конституції України без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку судом, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Частиною першою статті 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Згідно із частинами другою, третьою статті 58 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» подання про надання згоди на затримання, утримання під вартою чи арешт судді повинно відповідати вимогам, встановленим Кримінальним процесуальним кодексом України, при цьому щодо кожного виду запобіжного заходу подається окреме подання. Подання повинно бути вмотивованим, містити конкретні факти і докази, що підтверджують вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного КК України, обґрунтування необхідності такого затримання (утримання).

Частиною першою статті 184 КПК України передбачено, що клопотання про застосування запобіжного заходу повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов’язків, передбачених частиною п’ятою статті 194 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 184 КПК України до клопотання додаються, з-поміж іншого, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

На думку Вищої ради правосуддя, подання заступника Генерального прокурора Крима М.Ю. про надання згоди на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова І.Д. відповідає вказаним вище вимогам закону. Мотиви, наведені в поданні, є обґрунтованими, підтверджуються наданими Вищій раді правосуддя матеріалами, які містять конкретні факти і докази, що можуть свідчити про вчинення суддею суспільно небезпечного діяння, визначеного КК України. Подання містить обґрунтування необхідності утримання судді Бошкова І.Д. під вартою як запобіжного заходу у кримінальному провадженні та неможливості застосування до нього більш м’якого запобіжного заходу, що узгоджується з вимогами національного законодавства і правовими позиціями Європейського суду з прав людини.

Ураховуючи зазначене, Вища рада правосуддя дійшла висновку про наявність підстав для задоволення подання заступника Генерального прокурора Крима М.Ю. про надання згоди на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова І.Д.

Керуючись статтями 126, 131 Конституції України, статтею 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 3, 30, 34, 58–60 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пунктами 5.1, 19.1–19.12 Регламенту Вищої ради правосуддя, Вища рада правосуддя

вирішила:

1. Подання заступника Генерального прокурора Крима Максима Юрійовича про надання згоди на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова Івана Дмитровича задовольнити.

2. Надати згоду на утримання під вартою судді Ренійського районного суду Одеської області Бошкова Івана Дмитровича.

Голова Вищої ради правосуддя

Члени Вищої ради правосуддя