View Акт ВРП

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Маселка Р.А., членів Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Бурлакова С.Ю., Ковбій О.В., Мельника О.П., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту за дисциплінарною скаргою адвоката Маршук Юлії Сергіївни в інтересах Demeter-Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) на дії судді Господарського суду Львівської області Горецької Зоряни Володимирівни,

 

встановила:

 

І. Стислий зміст дисциплінарної скарги

1.1. 16 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга (вх. № 307/0/13-25) адвоката Маршук Юлії Сергіївни (далі – адвокат Маршук Ю.С.) в інтересах Demeter-Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) (далі – скаржник) на дії судді Господарського суду Львівської області Горецької Зоряни Володимирівни (далі – суддя Горецька З.В.) під час здійснення правосуддя у справі № 914/1122/24.

1.2. Дисциплінарна скарга обґрунтована тим, що 12 травня 2025 року суддя Господарського суду Львівської області Горецька З.В. у справі № 914/1122/24 за позовом Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» (далі – ТОВ «Агро Радехів» або відповідач) про стягнення заборгованості задовольнила заяву ТОВ «Агро Радехів» та постановила ухвалу про залишення позову без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) з мотивів наявності в контракті між сторонами спору арбітражного застереження.

Верховний Суд постановою від 11 березня 2025 року, що ухвалена у цій ж справі, раніше скасував аналогічну ухвалу суду першої інстанції від 2 грудня 2024 року (постановлена суддею Горецькою З.В.) та постанову апеляційного суду від 14 січня 2025 року, а справу направив на розгляд до суду першої інстанції по суті.

Верховний Суд зазначив, що залишення позову без розгляду за такої підстави є помилковим, оскільки відповідач:

- завідомо знав про арбітражне застереження у Контракті;

- не подав відповідного клопотання у встановлений строк, зокрема до подання ним першої заяви по суті спору;

- мав можливість заперечити проти вирішення спору в господарському суді, подавши відповідну заяву до подання або разом з поданням відзиву.

Незважаючи на ці висновки Верховного Суду, суддя Горецька З.В. вдруге фактично задовольнила ідентичну заяву відповідача без наявності нових обставин чи доказів та повторно залишила позов без розгляду.

Це створило перешкоди для розгляду справи по суті та призвело до порушення права позивача на доступ до правосуддя.

Дії судді свідчать про свідому неповагу до правової позиції Верховного Суду, порушення принципу обов’язковості його висновків та ігнорування процесуального обов’язку забезпечити розгляд справи по суті.

1.3. Адвокат Маршук Ю.С. уважала, що у діях судді Горецької З.В. наявні ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (умисна або внаслідок недбалості незаконна відмова в доступі до правосуддя (у тому числі незаконна відмова в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду).

З огляду на викладені обставини адвокат Маршук Ю.С. просила притягнути суддю Горецьку З.В. до дисциплінарної відповідальності.

 

ІІ. Рух дисциплінарної справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 16 липня 2025 року скарга передана дисциплінарному інспектору Пилипенку С.М. для проведення попередньої перевірки.

25 липня 2025 року дисциплінарний інспектор Пилипенко С.М. склав висновок із пропозицією відкрити дисциплінарну справу.

29 липня 2025 року (вх. № 3523/0/24-25) висновок надійшов на розгляд Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, який за результатами автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя для розгляду висновку дисциплінарного інспектора переданий Ковбій О.В.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 13 серпня 2025 року № 1701/2дп/15-25 відкрила дисциплінарну справу за ознаками дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стосовно судді Господарського суду Львівської області Горецької З.В.

21 листопада 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли доповнення до дисциплінарної скарги від адвоката Маршук Ю.С., у яких повідомила, що Західний апеляційний господарський суд постановою від 11 листопада 2025 року скасував ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 травня 2025 року у справі № 914/1122/24.

Цією постановою визнано, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовну заяву в порядку пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та всупереч висновкам, викладеним у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 910/9841/20.

Суд першої інстанції обмежився лише наявністю підстав для поновлення відповідачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду та не досліджував питання щодо дійсності/недійсності, втрати/не втрати чинності або можливості/неможливості бути виконаним арбітражного застереження.

26 листопада 2025 року дисциплінарний інспектор склав проєкт висновку за результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду із пропозицією відмовити у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження, який 1 грудня 2025 року надійшов на розгляд Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 21 січня 2026 року взяли участь представник скаржника – адвокат Маршук Ю.С. та суддя Горецька З.В., які надали пояснення щодо обставин дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя ухвалою від 21 січня 2026 року № 92/2дп/15-26 повернула дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Пилипенку С.М. на доопрацювання матеріали дисциплінарної справи стосовно судді Господарського суду Львівської області Горецької З.В., відкритої за дисциплінарною скаргою адвоката Маршук Ю.С. в інтересах Demeter-Felderzeugnisse GmbH (Німеччина), разом із проєктом висновку.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя своєчасно й у належний спосіб повідомила суддю Горецьку З.В., скаржника Demeter-Felderzeugnisse GmbH (Німеччина), його представника – адвоката Маршук Ю.С. про дату та час засідання 11 березня 2026 року шляхом надіслання письмових повідомлень засобами електронного поштового зв’язку та розміщення відповідної інформації на офіційному вебсайті Вищої ради правосуддя.

Крім того, у зв’язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення реалізації прав судді та скаржника, визначених пунктом 13.22 Регламенту Вищої ради правосуддя, судді та скаржнику запропоновано взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції.

У засіданні Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 11 березня 2026 року взяла участь суддя Горецька З.В., яка надала пояснення щодо обставин дисциплінарної справи. Суддя просила відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинити.

Представник скаржника на засідання Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 11 березня 2026 року, не з’явилася.

Відповідно до частини п’ятої статті 46 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» неявка скаржника не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Пилипенка С.М., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про відсутність підстав для притягнення судді Господарського суду Львівської області Горецької З.В. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

IІІ. Обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила такі обставини.

3.1. Відомості про суддю

Указом Президента України від 18 жовтня 2013 року № 571/2013 Горецька З.В. призначена на посаду судді Нововолинського міського суду Волинської області строком на п’ять років.

Указом Президента України від 23 січня 2016 року № 21/2016 Горецька З.В. переведена на посаду судді Господарського суду Львівської області.

Указом Президента України від 22 січня 2019 року № 159/2019 Горецька З.В. призначена на посаду судді Господарського суду Львівської області.

3.2. Інформація про справу № 914/1122/24

У квітні 2024 року Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ «Агро Радехів» про стягнення заборгованості в розмірі 75 600 євро.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями справа передана для розгляду судді Горецькій З.В.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 6 травня 2024 року позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження (https://reyestr.court.gov.ua/Review/118865504).

Згодом, з метою з'ясування усіх обставин справи суддя Горецька З.В. ухвалою від 9 вересня 2024 року задовольнила клопотання позивача та відповідача про витребування доказів, витребувала у АТ «Сенс Банк» документи, на підставі яких зараховано на банківський рахунок ТОВ «Агро Радехів» грошові кошти від Demeter-Felderzeugnisse GmbH в сумі 75 600,00 євро.

На виконання вимог зазначеної ухвали суду банк надав проформу-рахунок від 11 грудня 2020 року № AR-1112 та контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220.

2 жовтня 2024 року у відповіді на відзив представник позивача зазначив, що Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) у позовній заяві не міг посилатися на контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220, оскільки на момент подання позову ТОВ «Агро Радехів» не надало підписаного екземпляра контракту від 11 грудня 2020 року № AR-111220 з обох сторін. Відсутність відповідного документального підтвердження договору виключає можливість правомірного його використання як доказової бази у судовому процесі. Проте АТ «Сенс Банк» надало суду підписаний обома сторонами контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220, що дозволяє вважати його належним і допустимим доказом на підтвердження договірних зобов'язань між сторонами.

З урахуванням наявності підписаного контракту від 11 грудня 2020 року № AR-111220, Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) може посилатися на нього як на доказову базу для обґрунтування своїх позовних вимог.

8 листопада 2024 року представник відповідача подав до суду першої інстанції заяву (вх. № 27071/24) про залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, зазначивши, що позивач фактично змінив підставу позову: у позовній заяві було покликання на існування між сторонами зобов’язань з поставки на підставі проформи-рахунку від 11 грудня 2020 року № АR-1112, а у відповіді на відзив позивач підставою позовних вимог зазначає контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220, який, на його думку, не виконаний відповідачем. Водночас у пунктах 9.1, 9.2 контракту від 11 грудня 2020 року № AR-111220 передбачено, що сторони вживають всіх заходів для вирішення спорів, які можуть виникнути щодо цього контракту, шляхом переговорів. У випадку, коли сторони не дійдуть згоди, всі спірні питання будуть вирішуватися згідно з законодавством України у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в місті Києві відповідно до його регламенту. При цьому, відповідач зауважив, що у нього не було правових підстав для подання заяви раніше, а саме до подання відзиву на позовну заяву, оскільки лише після подання відповіді на відзив позивач визначив контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220, як підставу позову.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 2 грудня 2024 року у справі № 914/1122/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123578357), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124482888), позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Верховний Суд постановою від 11 березня 2025 року касаційну скаргу Demeter-Felderzeugnisse GmbH задовольнив. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 грудня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 914/1122/24 скасував, а справу передав для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126020099).

Господарський суд Львівської області ухвалою від 3 квітня 2025 року продовжив розгляд справи (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126323792).

Представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №11216/25 від 30.04.2025).

Господарський суд Львівської області ухвалою від 12 травня 2025 року поновив ТОВ «Агро Радехів» процесуальний строк на подання заяви про залишення позову Demeter-Felderzeugnisse GmbH без розгляду. Позовну заяву Demeter-Felderzeugnisse GmbH до ТОВ «Агро Радехів» про стягнення заборгованості залишив без розгляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127458554).

Demeter-Felderzeugnisse GmbH, не погодившись із ухвалою суду від 12 травня 2025 року, оскаржило її в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу Demeter Felderzeugnisse GmbH задовольнив. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 травня 2025 року у справі № 914/1122/24 скасував. Матеріали справи № 914/1122/24 направив для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131880228).

Не погоджуючись із постановою Західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2025 року у справі № 914/1122/24, ТОВ «Агро Радехів» звернулося із касаційною скаргою, у якій просило постанову скасувати, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 травня 2025 року – залишити в силі.

Суддя Горецька З.В. ухвалою від 2 грудня 2025 року (https:/reyestr.court.gov.ua/Review/132277559) продовжила розгляд справи № 914/1122/24 у підготовчому засіданні.

Суддя Горецька З.В. ухвалою від 5 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132355352) самовідвід судді Зоряни Горецької у справі № 914/1122/24 задовольнила. Відведено суддю Горецьку З.В. від розгляду справи № 914/1122/24. Справу № 914/1122/24 передано для повторного автоматичного розподілу відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України та Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Суддя Березяк Н.Є. ухвалою від 10 грудня 2025 року матеріали справи № 914/1122/24 прийняла до провадження. Розгляд справи розпочала спочатку (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132472379).

Суддя Березяк Н.Є. ухвалою від 6 січня 2026 року зупинила провадження у справі № 914/1122/24 до повернення матеріалів справи із Верховного суду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133138761).

Верховний Суд постановою від 27 січня 2026 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Радехів» залишити без задоволення. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 у справі № 914/1122/24 залишив без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133872707).

Наразі справа продовжує розглядатися Господарським судом Львівської області.

 

ІV. Стислий зміст пояснень судді

23 липня 2025 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Горецької З.В.

6 травня 2024 року Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) звернулося до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до ТОВ «Агро Радехів» про стягнення заборгованості в розмірі 75 600,00 євро.

Під час звернення до Господарського суду Львівської області у позовній заяві зазначено, що договір поставки між сторонами укладено у спрощеній формі шляхом отримання на електронну адресу покупця відповідного інвойсу, а саме проформи-рахунку № АК-1112 від 11 грудня 2020 року на загальну суму 108 000, 00 євро, аванс у розмірі 70 %, що становить 75 600,00 євро.

У межах цих відносин продавець повинен був поставити, а покупець придбати горох органічний, урожай 2019 року, українського походження.

Обґрунтування укладення договору у спрощений спосіб зводиться до того, що направлення продавцем відповідного інвойсу (рахунку) покупцю є пропозицією, офертою укладення договору, сплативши яку, покупець здійснив акцептування цієї пропозиції, і, відповідно, з цього моменту договір слід вважати укладеним.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив будь-які домовленості щодо поставки гороху.

З наданої позивачем копії проформи-рахунку № АК-1112 від 11 грудня 2020 року слідує, що ним передбачено поставку сої органічної урожаю 2019 року, а рахунок видано на підставі контракту № АК-111220 від 11 грудня 2020 року.

У ході первісного розгляду справи суд задовольнив клопотання про витребування доказів (ухвала від 9 вересня 2024 року) в АТ «Сенс Банк». Банк надав витребувані документи листом вих. № 103-32.2/2024 від 19 вересня 2024 року.

Зокрема банк надав контракт № АК-111220 від 11 грудня 2020 року. У пункті 9.2 цього контракту міститься теза: «У випадку, коли Сторони не дійдуть згоди, всі спірні питання будуть вирішуватися згідно з законодавством України, у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в м. Києві у відповідності до його регламенту».

Господарський суд Львівської області ухвалою від 2 грудня 2024 року позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 14 січня 2025 року апеляційну скаргу Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) залишив без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 грудня 2024 року – без змін.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 11 березня 2025 року задовольнив касаційну скаргу Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина), ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 грудня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року скасував, а справу передав для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Верховний Суд звернув увагу, що заява про залишення позову без розгляду від 8 листопада 2024 року подана відповідачем поза межами строку, встановленого законом на її подання, а саме після подання відповідачем першої заяви щодо суті спору, якою у цій справі є відзив на позовну заяву від 1 серпня 2024 року.

При цьому клопотання про поновлення строку на її подання така заява не містить, а тому суди попередніх інстанцій, ураховуючи положення статей 118, 119 ГПК України, мали залишити заяву без розгляду.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 12 травня 2025 року ТОВ «Агро Радехів» поновив процесуальний строк на подання заяви про залишення позову без розгляду, а позовну заяву залишив без розгляду.

На думку судді, скарга побудована на хибній переоцінці доводів Верховного Суду, викладених у постанові від 11 березня 2025 року.

Суддя звернула увагу, що резолютивна частина постанови Верховного Суду від 11 березня 2025 року не містить словосполучення «по суті».

За наведених обставин скаржник припустився помилки, вважаючи, шо Верховний Суд передав справу для розгляду по суті.

Суддя вважала, що установлення факту тотожності ухвали від 2 грудня 2024 року та від 12 травня 2025 року не належить до компетенції скаржника.

Ухвалу від 12 травня 2025 року постановлено з урахуванням позиції Верховного Суду.

Також, суддя звернула увагу, що Західний апеляційний господарський суд постановою від 2 червня 2025 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Demeter Felderzeugnisse GmbH (Німеччина) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 травня 2025 року у справі № 914/1122/24.

Основною причиною для звернення з апеляційною скаргою є відсутність обґрунтованих підстав для поновлення строку на подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду.

За наведених обставин саме на Західний апеляційний господарський суд, як апеляційну інстанцію покладено обов’язок із встановлення порушення норм процесуального чи матеріального права.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2025 року у справі № 914/1122/24 вказав про те, що заява про залишення позову без розгляду подана поза межами строку, встановленого законом, без поновлення відповідного строку.

Наведена обставина була єдиною підставою для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 2 грудня 2024 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року про залишення позову без розгляду.

Водночас, жодних висновків щодо відсутності правових підстав для залишення позову без розгляду Верховний Суд не зробив.

На думку судді, суть скарги зводиться лише до незгоди з ухвалою суду, яка оскаржена, а оцінку її законності та обґрунтованості в належний спосіб зможе надати Західний апеляційний господарський суд.

 

V. Висновки Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя за результатами розгляду дисциплінарної справи

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя виходить із такого.

Норми права, що підлягають застосуванню

Суддя зобов’язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства (пункт 1 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження за умисну або внаслідок недбалості незаконну відмову в доступі до правосуддя (у тому числі незаконну відмову в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов’язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2025 року в справі № 990SCGC/25/24 (провадження № 11-263сап24) зазначено, що норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначають три самостійних склади дисциплінарного проступку:

1) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є незаконна відмова в доступі до правосуддя;

2) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є унеможливлення реалізації учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків;

3) істотне порушення суддею норм процесуального права, наслідком якого є порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Поняття «істотне порушення норм процесуального права» для кваліфікації дисциплінарного правопорушення є оціночним та не має формально визначених у законі ознак для його відмежування від інших (неістотних) порушень. Таке порушення повинне стосуватися тих вимог процесуального закону, які є вагомими для забезпечення правосуддя і які не викликають складності у їх застосуванні, тобто його синонімом є грубе порушення.

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55 Конституції України).

Частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп/1997 (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води)).

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права (рішення Конституційного Суду України від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012).

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Доступ до правосуддя має бути реальним та безперешкодним, а не формальним чи ілюзорним. Норми, які його регламентують, повинні бути дієвими та застосовуватися без надмірного формалізму. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, або вступити у нього, а й право на ефективне вирішення спору (рішення ЄСПЛ у справах «Мултіплекс проти Хорватії», «Кутіч проти Хорватії», «Голдер проти Об’єднаного Королівства»).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення ЄСПЛ у справах «Мушта проти України», заява № 8863/06, п. 37; «Kreuz v. Poland», заява № 28249/95, п. 53; «Golder v. the United Kingdom», заява № 4451/70, п. 38).

Частина перша статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розкриває право на справедливий суд в Україні як гарантію кожному захисту його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

У зв’язку із цими гарантіями, формальна відмова у доступі до правосуддя є грубим порушенням конституційних прав особи на судовий захист і не може використовуватися судами без належної ретельної перевірки наявності нормативних та фактичних підстав, які перешкоджають зверненню особи до суду та їх розгляду.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Національним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі «Шишков проти Росії» (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20 лютого 2014 року). Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини перша-друга статті 4 ГПК України).

За приписами статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Під процесуальними строками розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.

Питання щодо поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно із частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У розумінні статті 86 ГПК України питання про поважність причин пропуску процесуального строку вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідження наявних у справі доказів.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду наявність та непереборність у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є по суті пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 2 жовтня 2024 року у справі № 9/41.

Суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 7 частини першої статті 226 ГПК України).

При вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 ГПК України, господарський суд має встановити наявність сукупності таких умов:

- існування арбітражної (третейської) угоди, за якою позов у питанні, що порушено у державному суді, належить д компетенції арбітражного (третейського) суду;

- від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді;

- встановлення судом prima facie дійсності, чинності та виконуваності арбітражної (третейської) угоди.

У постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17 грудня 2021 року у справі № 910/9841/20 зроблено висновок, що національний суд у разі надходження позову у правовідносинах з арбітражним застереженням надає оцінку такому застереженню, якщо від будь-якої сторони не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, лише після визначення питання щодо дійсності/недійсності, втрати/не втрати чинності або можливості/неможливості бути виконаним арбітражного застереження, приймає рішення про залишення позову без розгляду і направлення сторін арбітражу або розгляд справи по суті, відповідно до встановлених ним обставин.

Оцінка обставин

1. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що Господарський суд Львівської області ухвалою від 2 грудня 2024 року у справі № 914/1122/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123578357), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124482888), позовну заяву залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що у пунктах 9.1, 9.2 контракту від 11 грудня 2020 року № AR-111220 сторони погодили третейську угоду (застереження) про вирішення всіх спірних питань згідно з законодавством України у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України в місті Києві відповідно до його регламенту, яка недійсною та такою, що втратила чинність, не визнавалася; докази неможливості її виконання (щодо розгляду спору саме третейським судом) відсутні, а відповідач надав заперечення проти вирішення спору у господарському суді; подання такої заяви відповідачем після отримання відповіді на відзив зумовлено об’єктивними обставинами, а саме зміною позивачем підстави позову.

2. Верховний Суд постановою від 11 березня 2025 року касаційну скаргу Demeter-Felderzeugnisse GmbH задовольнив. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 2 грудня 2024 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року у справі № 914/1122/24 скасував, а справу передав для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області (https://reyestr.court.gov.ua/Review/126020099).

Постанова Верховного Суду від 11 березня 2025 року мотивована тим, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень помилково залишено поза увагою вказані висновки Верховного Суду, а також те, що матеріально-правовою вимогою у цій справі є стягнення заборгованості у сумі 75 600 євро, яка виникла унаслідок юридичного факту – невиконання відповідачем зобов’язань щодо поставки. У свою чергу, контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220 по суті не є підставою позову, а є письмовим доказам, на підставі якого суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги. Як убачається зі змісту відповіді на відзив від 2 жовтня 2024 року позивач також акцентував увагу на тому, що контракт від 11 грудня 2020 року № AR-111220 є додатковим, належним та допустимим доказом на підтвердження договірних зобов’язань між сторонами цієї справи щодо поставки гороху органічного, урожаю 2019 року.

Колегія суддів вважала помилковим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що у справі, що розглядається, позивач на стадії підготовчого провадження фактично змінив підставу позову, адже подання додаткових доказів не є зміною підстав чи предмета позову, а також не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин.

Заява про залишення позову без розгляду подана відповідачем поза межами строку, встановленого законом на її подання, а саме після подання відповідачем першої заяви щодо суті спору, якою у цій справі є відзив на позовну заяву. При цьому клопотання про поновлення строку на її подання така заява не містить, а тому суди попередніх інстанцій, враховуючи положення статей 118, 119 ГПК України, мали залишити таку заяву без розгляду.

Колегія суддів зауважила, що посилання судів попередніх інстанцій на те, що подання такої заяви відповідачем після отримання відповіді на відзив зумовлено об’єктивними обставинами, а саме зміною позивачем підстави позову, спростовуються як вище наведеним, так і тим, що у відповідача до 2 жовтня 2024 року безсумнівно були підстави для заперечення проти вирішення спору в господарському суді, адже як убачається з копії проформи-рахунку від 11 грудня 2020 року № AR-1112 сформованої відповідачем та доданої до позовної заяви, підставою для його формування вказано саме контракт від 11 грудня 2020 року № АR-111220.

Наведеного суди попередніх інстанцій не врахували, тому дійшли помилкового висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду, порушивши при цьому положення пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

3. Представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду (вх. №11216/25 від 30 квітня 2025 року), у якому просив, зокрема, поновити строк на подання заяви про залишення без розгляду.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 12 травня 2025 року поновив ТОВ «Агро Радехів» процесуальний строк на подання заяви про залишення позову Demeter-Felderzeugnisse GmbH без розгляду. Позовну заяву Demeter-Felderzeugnisse GmbH до ТОВ «Агро Радехів» про стягнення заборгованості залишив без розгляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127458554).

Ухвала суду від 12 травня 2025 року мотивована тим, що позивач Demeter-Felderzeugnisse GmbH просив суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у зв'язку з непоставкою товару, а саме сої органічної, урожаю 2019 року.

Позовні вимоги заявлені на підставі наступних обставин:

- укладення між сторонами контракту №AR-111220 від 11 грудня 2020 року;

- отримання позивачем від відповідача проформи-рахунку №AR-1112 від 11 грудня 2020 року;

- оплати позивачем на банківський рахунок відповідача 75 600,00 євро на підставі зазначених контракту та проформи-рахунку.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Львівської області банківською установою було надано документи, на підставі яких зараховано на банківський рахунок ТОВ «Агро Радехів» грошові кошти від Demeter - Felderzeugnisse GmbH в сумі 75 600,00 євро, а саме: проформа-рахунок № AR 1112 від 11 грудня 2020 року та контракт №AR-1112 від 11 грудня 2020 року.

Після долучення вказаних доказів до матеріалів справи позивач у відповіді на відзив вказав про те, що контракт № AR-111220 можна вважати належним і допустимим доказом на підтвердження договірних зобов'язань між сторонами. Тепер, з урахуванням наявності підписаного контракту, позивач може посилатися на нього як на доказову базу для обґрунтування своїх позовних вимог.

За наведених обставин, суд дійшов до переконання, що з першою заяви по суті спору відповідач був позбавлений можливості подати заяву про залишення позову без розгляду у зв’язку з існуванням між сторонами домовленості про передачу спору, що виникає з контракту № AR-1112 від 11 грудня 2020 року, оскільки позивач лише у відповіді на відзив зазначив факт невиконання контракту як підставу стягнення з ТОВ «Агро Радехів» заборгованості.

Суд вбачав підстави для поновлення процесуального строку для подання відповідачем заяви про залишення позову без розгляду та задоволення клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

4. Західний апеляційний господарський суд постановою від 11 листопада 2025 року апеляційну скаргу Demeter Felderzeugnisse GmbH задовольнив. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 12 травня 2025 року у справі № 914/1122/24 скасував. Матеріали справи № 914/1122/24 направив для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Постанова Західного апеляційного господарського суду від 11 листопада 2025 року мотивована такими обставинами.

Суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали в частині задоволення клопотання про поновлення строку на подання заяви про залишення без розгляду, виходив з того, що з першою заявою по суті спору відповідач був позбавлений можливості подати заяву про залишення позову без розгляду у зв’язку з існуванням між сторонами домовленості про передачу спору, що виникає з контракту № AR-1112 від 11 грудня 2020 року, оскільки позивач лише у відповіді на відзив зазначив факт невиконання Контракту як підставу стягнення з ТОВ «Агро Радехів» заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2025 року у цій справі, направляючи матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказав: «посилання судів попередніх інстанцій на те, що подання такої заяви відповідачем після отримання відповіді на відзив зумовлено об’єктивними обставинами, а саме зміною позивачем підстави позову, спростовуються як вище наведеним, так і тим, що у відповідача до 2 жовтня 2024 року безсумнівно були підстав для заперечення проти вирішення спору в господарському суді, адже як убачається з копії проформи-рахунку від 11 грудня 2020 року № AR-1112 сформованої відповідачем та доданої до позовної заяви, підставою для його формування вказано саме контракт від 11 грудня 2020 року № АR-111220».

Наведеного висновку місцевий господарський суд не врахував, жодних інших підстав для поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду відповідач не навів, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення клопотання ТОВ «Агро Радехів» про поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду.

Подання первісного клопотання про залишення позову без розгляду без клопотання про поновлення строку на його подання і в подальшому скасування Верховним Судом відповідної ухвали – не є об’єктивною причиною та безумовною підставою для поновлення відповідачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду.

Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що чинне законодавство України не позбавляє сторони права на вирішення спору саме господарським судом, навіть за наявності третейського застереження…

Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції безпідставно залишив без розгляду позовну заяву в цій справі в порядку пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Суд попередньої інстанції всупереч висновкам, викладеним у постанові об’єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд від 17 грудня 2021 року у справі № 910/9841/20 обмежився лише наявністю підстав для поновлення відповідачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду та не досліджував питання щодо дійсності/недійсності, втрати/не втрати чинності або можливості/неможливості бути виконаним арбітражного застереження.

Зазначена постанова залишена без змін постановою Верховного Суду від 27 січня 2026 року.

5. Суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку (стаття 126 Конституції України).

Скасування або зміна судового рішення не має наслідком дисциплінарну відповідальність судді, який брав участь у його ухваленні, крім випадків, коли скасоване або змінене рішення ухвалено внаслідок умисного порушення норм права чи неналежного ставлення до службових обов’язків (частина друга статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Отже, сам по собі факт скасування ухвали суду не може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді.

Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, які здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів, не наділені законом повноваженнями встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, а також перевіряти законність та обґрунтованість судових рішень. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Дисциплінарна відповідальність суддів не повинна поширюватись на зміст їхніх рішень.

Орган, який здійснює дисциплінарне провадження щодо судді, не перевіряє законність судового рішення, а перевіряє дії судді під час ухвалення такого рішення в частині наявності порушень, які є підставою для застосування дисциплінарної відповідальності. Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 вересня 2018 року у справі № 11-386сап18.

Дисциплінарний орган, діючи виключно в межах свого статусу, повноважень і порядку, наділений правом надати юридичну кваліфікацію фактичним правовідносинам, які склалися у зв’язку з діями та рішеннями судді, на предмет наявності в них ознак дисциплінарного проступку.

У межах зазначеного дисциплінарного провадження надається оцінка правомірності дій судді щодо залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, а також оцінюються наслідки допущення суддею таких дій, зокрема в контексті незаконної відмови позивачу в доступі до правосуддя.

6. Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення процесуального строку для подання відповідачем заяви про залишення позову без розгляду та задоволення клопотання відповідача.

Суддя в ухвалі від 12 травня 2025 року зазначила мотиви поновлення строку на звернення із клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, які в подальшому визнані помилковими судом апеляційної інстанції.

Повноваження суду щодо залишення позовної заяви без розгляду закріплені у пункті 7 частини першої статті 226 ГПК України, якою передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу цього спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана

З огляду на конституційний принцип незалежності судді під час здійснення правосуддя суддя має право на власне тлумачення закону та обставин справи, якщо таке тлумачення є добросовісним, не виходить за межі допустимого суддівського розсуду, не свідчить про грубу недбалість чи навмисне порушення закону, навіть якщо позиція судді визнана судом вищої інстанції помилковою.

Здійснюючи правосуддя, суддя, безумовно, має право на власне тлумачення закону та обставин справи, у тому числі таке, що відрізняється від загальноприйнятого розуміння, якщо таке тлумачення є добросовісним, а дії судді не вказують на наявність ознак умислу чи грубої недбалості.

Слід зазначити, що прояви суддівського свавілля необхідно відрізняти від добросовісної суддівської помилки, тобто помилки без ознак умислу або грубої недбалості. Добросовісність вказує на те, що суддя діяв сумлінно – з належним ставленням до своїх обов’язків встановив фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, оцінив докази та тлумачив закон, але припустився помилки, яка не була настільки очевидною й однозначною.

Питання помилок щодо фактів і права, які начебто були допущені судом, не належать до компетенції Вищої ради правосуддя доти, поки такі помилки не вчинені умисно або внаслідок недбалості та/чи не порушують права і свободи, що захищаються Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Дисциплінарна відповідальність суддів не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків, включаючи відмінності в юридичному тлумаченні між судами; наслідком прикладів суддівських помилок чи критики суддів (пункт 25 Київських рекомендацій щодо незалежності судочинства у Східній Європі, на Південному Кавказі та у Центральній Азії (від 23-25 червня 2010 року)).

У висновках № 3 (2002) та № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що є неприйнятною можливість притягнення судді до відповідальності за здійснення своїх обов’язків, крім випадку умисного правопорушення при здійсненні судових функцій, для того, щоб виправдати дисциплінарне провадження, порушення має бути серйозним та кричущим.

Жоден суддя не повинен притягатися до дисциплінарної відповідальності чи звільнятися за винесені ним судові рішення, окрім як у разі грубої недбалості чи навмисного порушення закону (пункт 22 Декларації щодо принципів незалежності судової влади, прийнятої Конференцією голів верховних судів країн Центральної та Східної Європи 14 жовтня 2015 року).

Тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості (пункт 66 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов’язки).

Рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів або зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики, не повинно призводити до дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злого умислу, умисного невиконання обов'язків або серйозних проступків (пункт 28 Висновку Консультативної ради європейських суддів № 27 (2024) про дисциплінарну відповідальність суддів).

Не може вважатись умисним порушенням норм права чи тлумачення процесуального закону та позиція судді щодо обґрунтування ухваленого ним судового рішення, навіть якщо така позиція визнана судом вищої інстанції помилковою.

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що суддя Горецька З.В. допустилася саме добросовісної суддівської помилки, оскільки встановила факт наявності у контракті № AR-111220 від 11 грудня 2020 року третейського застереження (пункти 9.1, 9.2 контракту).

Суддя врахувала, що Верховний Суд у постанові від 11 березня 2025 року по справі № 914/1122/24 вказав про те, що заява про залишення позову без розгляду подана поза межами строку, встановленого законом, без поновлення відповідного строку.

Суддя вважала, що наведена обставина була єдиною підставою для скасування ухвали Господарського суду Львівської області від 2 грудня 2024 року та постанови Західного апеляційного господарського суду від 14 січня 2025 року про залишення позову без розгляду.

Одночасно суддя Горецька З.В. вважала, що жодних висновків щодо відсутності правових підстав для залишення позову без розгляду Верховним Судом не зроблено.

З урахуванням цього висновку Верховного Суду суддя Горецька З.В. дійшла переконання, що з першою заявою по суті спору відповідач був позбавлений можливості подати заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з існуванням між сторонами домовленості про передачу спору, що виникає з контракту № AR-1112 від 11 грудня 2020 року, оскільки позивач лише у відповіді на відзив зазначив факт невиконання Контракту як підставу стягнення з ТОВ «Агро Радехів» заборгованості.

Таким чином, суддя Горецька З.В., встановивши відповідні фактичні обставини та оцінивши докази, вважала, що наявні підстави поновлення процесуального строку на подання клопотання та для застосування пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Західний апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу суду від 12 травня 2025 року, дійшов висновку про те, що місцевий господарський суд не врахував висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 11 березня 2025 року, жодних інших підстав для поновлення строку на подання заяви про залишення позову без розгляду відповідач не навів.

Подання первісного клопотання про залишення позову без розгляду без клопотання про поновлення строку на його подання і надалі скасування Верховним Судом відповідної ухвали не є об’єктивною причиною та безумовною підставою для поновлення відповідачу строку на подання заяви про залишення позову без розгляду.

Той факт, що суд апеляційної інстанції скасував ухвалу суду від 12 травня 2025 року не можна розглядати як підставу для дисциплінарної відповідальності судді Горецької З.В. та беззаперечно стверджувати про її недбалі дії, оскільки мала місце помилка щодо оцінки обставин пропуску подання клопотання.

Варто звернути увагу, що питання оцінки поважності пропуску строку на подання клопотання про залишення позову без розгляду не мало характеру очевидного або безальтернативного, а було предметом правової оцінки суду.

Питання оцінки поважності причин пропуску строку у кожному випадку є індивідуальним.

Ухвала суду про залишення позову без розгляду ґрунтувалася на правовому тлумаченні відповідних обставин справи та не виходила за межі дискреції суду при здійсненні правосуддя.

Не можна стверджувати, що суддя Горецька З.В. залишила позовну заяву без розгляду за одних і тих самих обставин.

Уперше, суддя залишила без розгляду позов ухвалою від 2 грудня 2024 року за відсутності клопотання відповідача про поновлення строку на подання клопотання.

Водночас вдруге суддя залишила позов без розгляду ухвалою від 12 травня 2025 року вже за наявності відповідного клопотання відповідача про поновлення такого строку, вирішивши питання про поважність причин пропуску строку.

Тому, дії судді Горецької З.В. щодо залишення позовної заяви без розгляду слід розцінювати як її власну правову позицію, а отже, допущені порушення мають характер простої суддівської помилки, тобто без ознак умислу або грубої недбалості.

Допущена суддею помилка виправлена судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку.

Втручання у дискреційні повноваження суду виходить за межі повноважень Вищої ради правосуддя та не може бути підставою для притягнення судді до відповідальності.

Вища рада правосуддя не може оцінювати мотиви поновлення судом строку на вчинення відповідної процесуальної дії; установлювати наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду; здійснювати ревізію судового рішення на предмет відповідності такого нормам процесуального права.

Це є виключною компетенцією судів апеляційної та/або касаційної інстанцій.

Переоцінка мотивів суду щодо поновлення строку вчинення процесуальної дії та залишення позовної заяви без розгляду є недопустимою у аспекті дотримання гарантій суддівської незалежності.

7. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя враховує, що після скасування ухвали від 12 травня 2025 року справа направлена для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.

Залишення позовної заяви без розгляду жодним чином не перешкоджає повторному зверненню до суду із цим же позовом (частина четверта статті 226 ГПК України).

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України).

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (частина перша статті 265 Цивільного кодексу України).

За змістом позовної заяви, що міститься у матеріалах дисциплінарної справи, 18 грудня 2020 року покупець сплатив на рахунок продавця аванс у розмірі 75 600 євро.

Із 12 березня 2020 року до 1 липня 2023 року позовна давність продовжувалася на строк дії карантину, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, доповнений Законом № 540-IX від 30 березня 2020 року).

Із 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, внаслідок чого позовна давність спочатку була продовжена (Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року), а з 30 січня 2024 року – зупинена (Закон № 3450-IX від 8 листопада 2023 року) (пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України).

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Цей закон набрав чинності 4 вересня 2025 року.

Отже, позовна давність продовжувалася з 12 березня 2020 року до 1 липня 2023 року (строк дії карантину), з 24 лютого 2022 року до 29 січня 2024 року (воєнний стан), а з 30 січня 2024 року до 3 вересня 2025 року зупинялася у зв’язку із воєнним станом.

Крім того, позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частини друга, третя статті 264 Цивільного кодексу України).

Отже, пред’явлення позову є підставою для переривання позовної давності.

Позовна заява подана до суду 26 квітня 2024 року, отже з цього моменту позовна давність перервалася.

Таким чином, аналіз правого регулювання та обставин свідчить, що позовна давність у правовідносинах за контрактом № АК-111220 від 11 грудня 2020 року не закінчилася як на момент залишення позову без розгляду, так і на сьогодні.

Окрім цього, важливо звернути увагу, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частини друга – п’ята статті 267 Цивільного кодексу України).

Отже, позовна давність жодним не перешкоджає повторному зверненню до суду. Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові лише за заявою однієї сторін спору. При цьому особа, яка звертається за захистом свого цивільного права чи інтересу, не позбавлена можливості обґрунтувати поважність причин пропуску позовної давності.

Тому, відсутні підстави вважати, що скаржник був позбавлений доступу до правосуддя внаслідок дій судді Горецької З.В.

8. Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у аспекті оцінки системності дій судді дослідила відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо питання застосування нею пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України за період з 1 січня 2018 року до 25 листопада 2025 року.

Окрім справи № 914/1122/24, суддя Горецька З.В. застосувала пункт 7 частини першої статті 226 ГПК України лише у справі № 914/2136/21.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 3 вересня 2021 року, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 9 листопад 2021 року, позов залишив без розгляду на підставі пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 18 січня 2022 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/102735904) ухвалу Господарського суду Львівської області від 3 вересня 2021 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 9 листопада 2021 року у справі № 914/2136/21 скасував, а справу передав на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Верховний Суд, скасовуючи ухвалу суду, зазначив:

1) судами попередніх інстанцій не з`ясовано та не відображено в цих рішеннях, чи включав обсяг прав, переданий за Договором, права (обов`язки) за арбітражним застереженням, яке вміщено в Контракті;

2) судами попередніх інстанцій не з`ясовано й не зазначено наявності відповідного іноземного елементу в арбітражній угоді (оскільки суди виходили з існування такої угоди між Позивачем і Відповідачем у даній справі);

3) судами попередніх інстанцій жодним чином не з`ясовано й не відображено в оскаржуваних рішеннях змісту Арбітражних Правил ГАФТА 125 (підпункт 6.7 пункту 6 постанови) на предмет визначення в цих Правилах конкретної назви (найменування) відповідної арбітражної установи, яка, на думку судів, мала б розглядати цей спір (за станом як на дату укладення контракту, так і на час розгляду даної господарської справи).

Суддя Горецька З.В. ухвалою від 23 травня 2022 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР-ГРЕЙН-ЕКСПО» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» 69 900,00 доларів США штрафу залишила без розгляду (https://reyestr.court.gov.ua/Review/104476517).

Ухвала суду від 23 травня 2022 року не оскаржувалася та набрала законної сили.

Інших випадків застосування суддею Горецькою З.В. пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України не встановлено.

За таких обставин, Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку про відсутність системності дій судді Горецької З.В. у контексті порушеного у дисциплінарній справі питання.

9. Голова Господарського суду Львівської області Матвіїв Р. надав характеристику судді Горецькій З.В.

Горецька З.В. характеризується як висококваліфікована, досвідчена суддя, користується повагою та авторитетом у колективі, сумлінно ставиться до своїх посадових обов’язків. Судові справи розглядає з дотриманням норм чинного законодавства. Процесуальні документи складає своєчасно, виважено та обґрунтовано.

Горецька З.В. приділяє увагу безперервному професійному розвитку та удосконаленню знань, бере активну участь у семінарах та круглих столах з обговорення проблемних питань, своєчасно проходить навчання та підготовку суддів у Національній школі суддів України.

У своїй професійній діяльності Зоряна Горецька неодноразово демонструвала виваженість у прийнятті рішень, а також високий рівень правосвідомості та дотримання суддівської етики. Під час розгляду судових справ дотримується принципів об’єктивності, неупередженості, процесуальної рівності сторін та забезпечення судового розгляду.

За особистими якостями Зоряна Горецька є щирою, доброю та відкритою людиною. З початку російсько-української війни активно допомагає Збройним силам України, з березня 2022 року до сьогодні на підтримку Збройних сил України нею перераховано 559 932,70 грн.

За період роботи в Господарському суді Львівської області Горецька З.В. до дисциплінарної відповідальності не притягалася, дисциплінарних стягнень не має.

Висновок

Підстава для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності вважається встановленою Дисциплінарною палатою (Вищою радою правосуддя) за результатами розгляду дисциплінарної справи, якщо докази, надані та отримані в межах дисциплінарного провадження, є чіткими та переконливими для підтвердження існування такої підстави.

Чіткими та переконливими є докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, що є підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (частина шістнадцята статті 49 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»).

Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що у діях судді Господарського суду Львівської області Горецької З.В. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів».

Отже, відсутні підстави для притягнення судді Господарського суду Львівської області Горецької З.В. до дисциплінарної відповідальності.

За результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді (пункт 13.40 Регламенту Вищої ради правосуддя).

Якщо Дисциплінарною палатою ухвалено рішення про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припиняється (частина шоста статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», пункт 13.42 Регламенту Вищої ради правосуддя).

На підставі викладеного, керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Друга Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

відмовити у притягненні судді Господарського суду Львівської області Горецької Зоряни Володимирівни до дисциплінарної відповідальності, дисциплінарне провадження припинити.

Рішення Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, установлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Другої Дисциплінарної палати Вищої

ради правосуддя

 

Члени Другої Дисциплінарної палати

Вищої ради правосуддя