View Акт ВРП

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя у складі головуючого – Котелевець А.В., членів Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя – Бокової Ю.В., Бондаренко Т.З., Махінчука В.М., Мороза М.В., Сав’юка М.І., заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Дудку С.С., розглянувши дисциплінарну справу, відкриту стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука Вадима Миколайовича за дисциплінарною скаргою Чижик Тетяни Віталіївни,

 

встановила:

 

до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга Чижик Т.В. (вх. № Ч-72/2/7-26) від 23 січня 2026 року стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між дисциплінарними інспекторами від 23 січня 2026 року для здійснення попередньої перевірки зазначеної дисциплінарної скарги стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. визначено дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Дудку С.С.

Ухвалою дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Дудки С.С. від 2 березня 2026 року № 548/0/18-26 продовжено строк попередньої перевірки дисциплінарної скарги Чижик Т.В. за вх. № Ч-72/2/7-26 від 23 січня 2026 року стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М.

За результатами попередньої перевірки дисциплінарної скарги дисциплінарним інспектором Вищої ради правосуддя – доповідачем Дудкою С.С. підготовлено висновок від 12 березня 2026 року із пропозицією відкрити дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М.

Ухвалою Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 30 березня 2026 року № 535/1дп/15-26 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М.

Підставою для відкриття дисциплінарної справи були встановлені Першою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя обставини, що можуть свідчити про наявність у діях судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (умисне або внаслідок грубої недбалості грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

3 квітня 2026 року матеріали дисциплінарної справи, відкритої за скаргою Чижик Т.В., стосовно судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. передані дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя – доповідачу Дудці С.С. для підготовки дисциплінарної справи до розгляду.

За результатами підготовки дисциплінарної справи до розгляду дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Дудка С.С. підготувала й передала на розгляд Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя висновок від 7 травня 2026 року, а також повідомила суддю та скаржника про наявність проєкту висновку та про можливість ознайомитися з матеріалами дисциплінарної справи.

Розгляд дисциплінарної справи призначено на 25 травня 2026 року.

Суддю Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. та скаржника повідомлено про засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, призначене на 25 травня 2026 року, в порядку та строки, що встановлені Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

У засіданні Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 травня 2026 року взяли участь представник судді Іванчука В.М. – адвокат Шугалевич І.В. (в режимі відеоконференції), дисциплінарний інспектор Вищої ради правосуддя – доповідач Дудка С.С.

Суддя Іванчук В.М. та скаржниця Чижик Т.В. у засідання Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя 25 травня 2026 року не з’явились.

22 травня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді Іванчука В.М. (вх. № 368/3/6-26) про розгляд дисциплінарної справи за його відсутності.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя, заслухавши дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя – доповідача Дудку С.С., представника судді Іванчука В.М. – адвоката Шугалевича І.В., дослідивши матеріали дисциплінарної справи, дійшла висновку про наявність підстав для притягнення судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. до дисциплінарної відповідальності з огляду на таке.

 

Стислий зміст дисциплінарної скарги та виклад позиції скаржника

 

У дисциплінарній скарзі Чижик Т.В. зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень їй стало відомо, що у провадженні судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. перебували справи №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП).

Скаржник вказує, що суддя Іванчук В.М. ухвалив постанови у зазначених справах, якими визнав водіїв винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 130 КУпАП, та наклав на них адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Скаржник у дисциплінарній скарзі звертає увагу на те, що правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, є грубим порушенням Правил дорожнього руху, є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю та здоров’ю, та санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено безальтернативне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб – накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто, позбавлення права керування транспортними засобами за керування у стані сп’яніння має обов’язково застосовуватися разом із накладенням штрафу на порушника.

Проте, як наголошує скаржник, суддя Іванчук В.М. у зазначених вище постановах проігнорував пряму норму закону та вирішив, що таке стягнення все ж може бути альтернативним, унаслідок чого порушники, щодо яких було складено протоколи за керування у стані сп’яніння, обмежилися лише штрафами.

Водночас, на думку скаржника, суддя Іванчук В.М. достеменно обізнаний з імперативним характером санкції, передбаченої статтею 130 КУпАП, яка не містить альтернативного виду адміністративного стягнення та передбачає обов’язкове накладення штрафу з одночасним позбавленням права керування транспортними засобами, що підтверджується тим, що в більшості інших адміністративних справ суддя правильно застосовує норми матеріального права та призначає адміністративне стягнення в повному обсязі, а саме із позбавленням особи права керування транспортними засобами.

Таким чином, на переконання скаржника, немає будь-яких підстав вважати, що незастосування такого виду стягнення, як позбавлення особи права керування транспортними засобами у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 було зумовлене помилковим тлумаченням закону, складністю правової норми або недостатнім рівнем професійної підготовки судді.

Скаржник уважає, що в наведених справах суддя Іванчук В.М. свідомо відступав від прямої вказівки закону, не застосовуючи обов’язкового позбавлення права керування транспортними засобами та обмежуючись лише накладенням штрафу, що свідчить про вибірковий підхід до притягнення осіб до адміністративної відповідальності, за якого одна й та сама норма застосовується по-різному залежно не від закону, а від суб’єктивних чинників.

Як стверджує скаржник, подібна практика є несумісною з принципами рівності всіх перед законом і судом, правової визначеності та передбачуваності судових рішень, а також підриває довіру до судової влади в цілому, оскільки фактично суддя поставив себе у позицію суб’єкта, який на власний розсуд визначає, кого саме потрібно позбавляти права керування транспортними засобами, а кого – ні, попри відсутність у законі будь-якої дискреції з цього питання.

Скаржник зауважує, що судові рішення у справах про керування транспортним засобом у стані сп’яніння мають значний суспільний резонанс, та недостатньо обґрунтовані рішення більше сприяють такому суспільному резонансу й негативно впливають на авторитет судової влади.

Крім того, скаржник наполягає, що ухвалення суддею постанов про непозбавлення права керування транспортними засобами порушників усупереч чітким і недвозначним нормам КУпАП спричинило настання низки істотних негативних наслідків: нівелюються зусилля законодавця, які були спрямовані на унеможливлення уникнення покарань; створення враження, що за керування у стані сп’яніння можна понести легше покарання, аніж передбачено чинним законодавством; невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

З огляду на викладене, скаржник просить застосувати до судді дисциплінарне стягнення, яке відповідатиме тяжкості проступку.

 

Інформація стосовно призначення / обрання судді

 

Іванчука Вадима Миколайовича призначено строком на п’ять років на посаду судді Київського районного суду міста Одеси Указом Президента України від 4 квітня 2003 року № 294/2003 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/294/2003#Text).

Постановою Верховної Ради України від 30 жовтня 2008 року № 625-VI Іванчука Вадима Миколайовича обрано на посаду судді Київського районного суду міста Одеси безстроково (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/625-17#Text).

 

Стислий виклад позиції судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М.

 

10 лютого 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшли пояснення судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. (вх. № 368/0/6-26) щодо викладених у дисциплінарній скарзі відомостей.

У своїх поясненнях суддя Іванчук В.М. зазначає, що у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 він надав вичерпну оцінку доказам і доводам сторін, належним чином мотивував як висновок про наявність складу адміністративного правопорушення, так і вибір виду адміністративного стягнення, що свідчить про дотримання вимог законності та мотивованості судових рішень.

Суддя вказує, що під час визначення виду адміністративного стягнення ним реалізовано наданий йому законом суддівський розсуд, з урахуванням індивідуальних обставин осіб, які притягувалися до відповідальності, їхнього статусу, характеру виконуваних завдань, наявності документально підтверджених клопотань командирів військових частин чи уповноважених органів, а також відсутності тяжких або незворотних наслідків від вчинених правопорушень.

Суддя Іванчук В.М. у поясненнях посилається на те, що позбавлення права керування транспортними засобами в конкретних умовах воєнного стану, з урахуванням фактичних функцій, які виконували відповідні особи, могло б призвести не лише до надмірного індивідуального тягаря для них, але й до об’єктивного ускладнення виконання завдань із забезпечення оборони, публічної безпеки та цивільного захисту, що суперечило б принципу пропорційності, справедливого балансу між публічними і приватними інтересами та меті адміністративного стягнення, яка полягає не у формальному покаранні, а у виховному впливі та запобіганні новим правопорушенням.

Суддя Іванчук В.М. зауважує, що застосований ним підхід узгоджується із національними конституційними принципами та з практикою Європейського суду з прав людини, яка вимагає оцінки пропорційності втручання та недопущення покладення на особу надмірного індивідуального тягаря.

Суддя Іванчук В.М. стверджує, що він не виходив за межі своїх повноважень, не підміняв законодавця та не звільняв осіб від відповідальності, а обирав передбачений законом вид стягнення з урахуванням усіх релевантних обставин справ.

З огляду на викладене суддя вважає, що в його діях відсутні як об’єктивні, так і суб’єктивні ознаки дисциплінарних проступків, а доводи дисциплінарної скарги фактично зводяться до незгоди з правовими висновками суду та обраним видом адміністративного стягнення, що належить до сфери апеляційного перегляду, а не дисциплінарної відповідальності.

23 березня та 14 квітня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшли додаткові пояснення судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. (вх. № 368/1/6-26 та № 368/2/6-26) щодо викладених у дисциплінарній скарзі відомостей та обставин, які стали підставою для відкриття дисциплінарної справи.

У додаткових поясненнях суддя Іванчук В.М. зазначає, що у справах № 947/158/25 стосовно ОСОБА5, № 947/33104/24 стосовно ОСОБА1, № 947/10841/24 стосовно ОСОБА2, № 947/8284/24 стосовно ОСОБА3 та № 947/1579/24 стосовно ОСОБА4 на цих осіб було накладено адміністративне стягнення за частиною першою статті 130 КУпАП, у кожному випадку суд достеменно встановив факт вчинення адміністративного правопорушення, дослідив та оцінив належні й допустимі докази у їх сукупності, суддя реалізував суддівський розсуд виключно на стадії визначення виду адміністративного стягнення, а саме під час індивідуалізації відповідальності, суд також обґрунтовано врахував об’єктивні обставини, пов’язані з тривалою збройною агресією Російської Федерації проти України, яка має системний, широкомасштабний характер та прямо впливає на функціонування державних інститутів, у тому числі сектору безпеки і оборони, встановив, що зазначені особи проходять військову службу або залучені до виконання завдань із забезпечення обороноздатності та публічної безпеки, тобто реалізовують конституційний обов’язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, передбачений статтею 65 Конституції України. Під час визначення виду стягнення, діючи в межах статей 23, 33 КУпАП та загальних засад верховенства права, суд забезпечив дотримання принципу пропорційності, оцінивши, що застосування додаткового стягнення у виді позбавлення водіїв права керування транспортними засобами за конкретних обставин могло би призвести до фактичного унеможливлення виконання ними службових, бойових або логістичних завдань, що безпосередньо пов’язані із відсіччю та стримуванням збройної агресії, отже, створило б надмірний і непропорційний тягар як для самих осіб, так і для публічних інтересів держави, що узгоджується з конституційними принципами індивідуалізації юридичної відповідальності (частина друга статті 61 Конституції України), метою адміністративного стягнення.

Так, суддя Іванчук В.М. вказує, що у справі № 947/158/25 стосовно ОСОБА5 суд урахував клопотання командира військової частини ____, яким підтверджено проходження ОСОБА5 військової служби на посаді командира автомобільного взводу та необхідність використання транспортних засобів для виконання бойових і тилових завдань; у справі № 947/33104/24 стосовно ОСОБА1 дослідив клопотання начальника Одеського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про залучення ОСОБА1 до мобільних груп, діяльність яких безпосередньо пов’язана з пересуванням територією району; у справі № 947/10841/24 стосовно ОСОБА2 урахував дані про виконання ОСОБА2 службових обов’язків, пов’язаних із перевезенням матеріально-технічних ресурсів та відрядженнями; у справі № 947/8284/24 стосовно ОСОБА3 установив проходження військової служби, наявність інвалідності внаслідок війни, поранення та виконання завдань з оповіщення й забезпечення військового обліку з використанням транспорту; у справі № 947/1579/24 стосовно ОСОБА4 урахував його участь у діяльності громадського формування з охорони правопорядку та виконання функцій, пов’язаних із забезпеченням публічної безпеки в умовах воєнного стану.

Суддя посилається на те, що у всіх зазначених випадках право керування транспортними засобами об’єктивно потрібне для виконання службових, бойових, логістичних або мобілізаційних завдань та зумовлене необхідністю врахування особливого правового та фактичного контексту, зокрема дії правового режиму воєнного стану та тривалої збройної агресії Російської Федерації проти України, що об’єктивно впливає на оцінку індивідуальних обставин справ і вимагає від суду забезпечення справедливого балансу між публічними інтересами держави, пов’язаними із забезпеченням обороноздатності, та правами конкретних осіб, які виконують конституційний обов’язок щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України.

Суддя Іванчук В.М. наголошує, що правовий підхід, застосований ним під час визначення виду адміністративного стягнення у справах за частиною першою статті 130 КУпАП, не є поодиноким або довільним, а відповідає підходу, сформованому судами апеляційної інстанції, зокрема, у постановах Одеського апеляційного суду, ухвалених у 2023 році у справах №№ 522/4536/23, 522/16136/22, 522/11252/23, зокрема, у цих справах суд апеляційної інстанції, перевіряючи законність аналогічних рішень суду першої інстанції, виходив із допустимості застосування адміністративного стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами за наявності індивідуальних обставин особи та з урахуванням принципу пропорційності.

Суддя вважає, що обставини розглянутих ним зазначених вище справ не свідчать про наявність складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки у кожній справі факт притягнення осіб до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП є встановленим, рішення містять мотивування, а відмінність полягає виключно в реалізації суддівського розсуду під час визначення виду адміністративного стягнення з урахуванням конкретних обставин, зокрема, пов’язаних із проходженням військової служби в умовах збройної агресії РФ та виконанням конституційного обов’язку щодо захисту держави.

На переконання судді Іванчука В.М., матеріали скарги не містять відомостей про настання будь-яких конкретних, об’єктивно визначених істотних негативних наслідків, таких як заподіяння майнової шкоди, незаконне обмеження прав, шкода життю, здоров’ю чи іншим охоронюваним законом інтересам, а також не доводять наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями судді та будь-якими подібними наслідками.

Як стверджує суддя, за відсутності цих обов’язкових елементів навіть гіпотетичне припущення щодо можливого іншого тлумачення норм права або альтернативного вирішення питання про вид адміністративного стягнення не трансформується у дисциплінарно значущу поведінку, тому в контексті пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підстав для висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку немає.

22 травня 2026 року до Вищої ради правосуддя надійшли письмові пояснення (вх. № Ш-3357/1/7-26) представника судді Іванчука В.М. – адвоката Шугалевича І.В. щодо викладених у дисциплінарній скарзі відомостей та обставин, які стали підставою для відкриття дисциплінарної справи.

У поясненнях адвокат Шугалевич І.В. зазначає, що відповідно до Конституції України юридична відповідальність, різновидом якої є адміністративна відповідальність, має індивідуальний характер, у той час як окремі законодавчі приписи, зокрема, й статті 33 КУпАП, мають розвивати, конкретизувати та деталізувати принципи Основного Закону України, у тому числі й принцип індивідуалізації відповідальності.

 

Адвокат Шугалевич І.В. наголосив також на вимогах статті 280 КУпАП, якими передбачено обов’язок судді з’ясувати, чи наявні, зокрема, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Також, на переконання адвоката Шугалевича І.В., унесенням змін до частини другої статті 33 КУпАП законодавець намагався врегулювати ситуацію, коли відповідні адміністративні матеріали можуть складатися без фізичної присутності особи, за відсутності якої, як і за відсутності відомостей щодо того, ким конкретно було вчинено адміністративне правопорушення, врахування обставин, про які йдеться в межах відповідного законодавчого припису (частини другої статті 33 КУпАП), є неможливим.

Крім того, адвокат Шугалевич І.В. зазначає, що суддею чітко та недвозначно зверталася увага на кримінально-правовому характері складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, що повною мірою відповідає практиці як Європейського суду з прав людини, так і дисциплінарних палат Вищої ради правосуддя.

Представник судді вказує, що, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, а також неврегульованості окремих питань у КУпАП, суддя і дійшов висновку щодо можливості звернення до відповідних приписів загальної частини Кримінального кодексу України.

Адвокат Шугалевич І.В. звернув увагу на те, що суддя не звільняв осіб від додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, а застосувавши приписи частини другої статті 69 Кримінального кодексу України, не призначив такого додаткового покарання.

На думку адвоката Шугалевича І.В., вести мову в цьому випадку про безальтернативний характер санкції частини першої статті 130 КУпАП є не зовсім правильним, оскільки суддя вирішував питання не щодо звільнення від відповідальності, а щодо можливості / неможливості призначення додаткового покарання за наявності відповідних для цього підстав.

Як стверджує представник судді, у кожній із п’яти справ про адміністративні правопорушення були наявні документи, зі змісту яких вбачалося, що позбавлення конкретного військовослужбовця посвідчення на право керування транспортним засобом може призвести до неможливості виконання ним відповідних покладених на нього завдань та функцій. В окремих випадках це були клопотання командира, в інших – відповідні листи-характеристики, довідки, відповідь на адвокатський запит, однак фактично в кожному з таких документів додатково йшлося про негативні наслідки в результаті позбавлення права на керування транспортним засобом зазначених вище осіб.

У поясненнях представник судді посилається на те, що зважаючи на статус особи, дію на території України правового режиму воєнного стану, суспільні інтереси, а також низку інших обставин, про які було зазначено як у самих судових рішеннях, так і в численних поясненнях судді, суддя Іванчук В.М. дійшов висновку про можливість не застосування додаткового адміністративного стягнення. Такий підхід суддя обрав з огляду на власну обізнаність із наявною практикою Одеського апеляційного суду, яка повною мірою є правоорієнтовною для суддів місцевих судів.

Крім того, адвокат Шугалевич І.В. наголошує, що кількість постановлених суддею протягом 2024 та 2025 років рішень, у яких не застосовувалося додаткове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, не перевищує 1 % з усього обсягу справ про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачена статтею 130 КУпАП, що є додатковим свідченням виключності випадків, в яких суддя застосував такий підхід.

У поясненнях адвокат Шугалевич І.В. також просив врахувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2026 року у справі № 990SCGC/11/25, виходячи зі змісту яких, на думку представника судді, видається очевидним, що у діях судді Іванчука В.М. відсутній склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Адвокат Шугалевич І.В. також просив урахувати, що суддя Іванчук В.М. у зв’язку з приписами пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не має непогашених дисциплінарних стягнень, оскільки для того, щоб застосоване 19 серпня 2024 року стосовно судді Іванчука В.М. дисциплінарне стягнення у вигляді попередження могло розглядатися як непогашене, протягом шестимісячного строку з дня ухвалення рішення про притягнення судді Іванчука В.М. до дисциплінарної відповідальності мали б бути не лише підстави для нового стягнення, й протягом такого строку суддя мав бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності повторно.

 

Фактичні обставини, встановлені під час розгляду дисциплінарної справи

 

1. Справа про адміністративне правопорушення № 947/158/25

 

2 січня 2025 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА5 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП (https://court.gov.ua/log_documents/49863519/1533/).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА5 19 листопада 2024 року в 0 год 15 хв керував автомобілем марки «Lexus», номерний знак ____, за адресою: м. Одеса, вул. Дмитра Донського, біля будинку № 29-А, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, порушена координація рухів та мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі водій відмовився. Відповідальність за це адміністративне правопорушення передбачено частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. постановою від 18 листопада 2025 року визнав ОСОБА5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, а також звільнив ОСОБА5 від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131919716).

 

2. Справа про адміністративне правопорушення № 947/33104/24

 

16 жовтня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА1 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП (https://court.gov.ua/log_documents/48103846/1533/).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА1 1 жовтня 2024 року в 0 год 14 хв керував автомобілем марки «Volkswagen», номерний знак ____, в м. Одесі, по вул. Гаршина, біля будинку № 18/1, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі водій відмовився. Відповідальність за це адміністративне правопорушення передбачено частиною першою статті 130 КУпАП.

Відповідно до наявних у матеріалах справи рапорту старшого сержанта поліції Петріченка А.О. та відеозапису з нагрудної камери поліцейського (ID реєстратора № 471497), усупереч вимогам працівників патрульної поліції водій залишив місце зупинки транспортного засобу, у зв’язку з чим його переслідували декілька екіпажів поліції.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. постановою від 27 грудня 2024 року визнав ОСОБА1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, а також звільнив ОСОБА1 від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124099000).

 

3. Справа про адміністративне правопорушення № 947/10841/24

 

7 травня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА2 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП (https://court.gov.ua/log_documents/45105810/1533/).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА2 16 березня 2024 року о 23 год 37 хв керував автомобілем марки «Nissan», номерний знак ____, в м. Одесі, по вул. Довга, біля будинку № 50, у стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000864 від 17 березня 2024 року. Відповідальність за це адміністративне правопорушення передбачено частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. постановою від 20 грудня 2024 року визнав ОСОБА2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, а також звільнив ОСОБА2 від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123940259).

 

4. Справа про адміністративне правопорушення № 947/8284/24

 

7 березня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА3 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП (https://court.gov.ua/log_documents/44000511/1533/).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА3 11 лютого 2024 року о 12 год 18 хв керував автомобілем марки «Nissan», номерний знак ____, в м. Одесі, по вул. Академіка Філатова, біля будинку № 2, у стані наркотичного сп’яніння внаслідок вживання канабіноїдів, що підтверджується висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 000440 від 16 лютого 2024 року. Відповідальність за це адміністративне правопорушення передбачено частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. постановою від 21 березня 2024 року визнав ОСОБА3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117832028).

Стосовно ОСОБА3 (особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності у справі № 947/8284/24) у день складення протоколу про адміністративне за частиною першою статті 130 КУпАП (11 лютого 2024 року) також складено протокол про адміністративне правопорушення за зберігання для власного вживання наркотичного засобу –канабісу, вагою 3,22 г, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/116-21/2436-НЗПРАП від 22 лютого 2024 року, однак постановою судді Київського районного суду міста Одеси Чаплицького В.В. від 20 травня 2024 року у справі № 947/10109/24 провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА3 за частиною першою статті 44 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119111405).

 

5. Справа про адміністративне правопорушення № 947/1579/24

 

10 січня 2024 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА4 про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 КУпАП (https://court.gov.ua/log_documents/42946247/1533/).

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА4 25 грудня 2023 року о 22 год 20 хв керував автомобілем марки «Mercedes-Benz», номерний знак ____, в м. Одесі, по вул. Гаршина, біля будинку № 1/4, з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів та мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі водій відмовився. Відповідальність за це адміністративне правопорушення передбачено частиною першою статті 130 КУпАП.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. постановою від 9 лютого 2024 року визнав ОСОБА4 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та піддав адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами (https://reyestr.court.gov.ua/Review/116875013).

 

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. прийняття у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 постанов про накладення на водіїв, винних у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, мотивував такими висновками.

Суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. у постановах у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 зазначив, що в КУпАП відсутня стаття, яка передбачала б можливість призначення більш м’якого стягнення, ніж передбачено законом, проте чинний Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а тому підлягає застосуванню аналогія права.

У справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. враховував особи правопорушників (посилався на те, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності у справах № 947/158/25, № 947/10841/24 є діючими військовослужбовцями, у справах № 947/33104/24, № 947/8284/24 – військовослужбовцями, які проходять службу в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а у справі № 947/1579/24 особа є членом громадського формування з охорони громадського порядку).

Суддя Іванчук В.М. у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 враховував відсутність істотної шкоди громадським або державним інтересам, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність правопорушників, і тяжких наслідків від правопорушень.

 

Моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень не виявив інших рішень про притягнення осіб до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП без застосування стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Водночас згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень суддя Іванчук В.М. ухвалював рішення про притягнення осіб, які є військовослужбовцями, до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП із застосуванням санкції у вигляді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, зокрема, у справах № 947/22363/24 (постанова від 20 грудня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123946491)), № 947/37913/24 (постанова від 27 грудня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124092164)), № 947/3873/25 (постанова від 5 лютого 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125005005)), № 947/11071/25 (постанова від 22 жовтня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131163412)), № 947/36716/25 (постанова від 6 листопада 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131568467)), № 947/38926/25 (постанова від 26 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132921020)).

 

 

Висновки Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя

 

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

За приписами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Статтею 23 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису). Особливості накладення стягнення при розгляді справ без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.

За вимогами статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Основним завданням держави є впорядкування суспільних відносин, на виконання якого вона реалізовує правотворчу функцію через прийняття законів та правоохоронну – через створення системи органів та посадових осіб з метою забезпечення ними реагування на вчинені правопорушення у сфері здійснення державних функцій, встановлення і притягнення до юридичної відповідальності осіб, які їх вчинили. Зокрема, для впорядкування суспільних відносин щодо вчинення особою дій чи бездіяльності, які посягають на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, прийнятий КУпАП.

Прийняття КУпАП покликане виконати встановлені у статті 1 цього Кодексу завдання: охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов’язків, відповідальності перед суспільством.

Вирішення завдань КУпАП реалізується через розгляд встановленими главою 17 «Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення» КУпАП органами та посадовими особами справ про адміністративні правопорушення.

Підпунктом «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306).

Згідно із частиною першою статті 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, підвідомчий суддям районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Розгляд суддями справ про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені частиною першою статті 130 КУпАП, з дотриманням визначених КУпАП положень, покликаний забезпечити виконання завдань, для яких цей Кодекс прийнятий.

Системний аналіз наведених приписів законодавства свідчить, що адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, характеризується значною, порівняно з іншими адміністративними правопорушеннями, які визначені приписами КУпАП, суспільною небезпечністю, у зв’язку із чим, санкція частини першої цієї статті передбачає застосування до правопорушника більш суворого адміністративного стягнення, ніж в інших випадках, установлених КУпАП.

Характер суспільної небезпеки (суспільної шкідливості) відмежовує адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, від кримінального правопорушення.

Адміністративне правопорушення, визначене статтею 130 КУпАП, за своїм складом є формальним, а диспозиція наведеної статті не містить вказівок на настання шкідливих наслідків протиправного діяння, фізичної шкоди, яка могла бути завдана об’єкту посягання, тобто відповідальність настає лише за сам факт вчинення діяння. Відсутність шкідливих наслідків для охоронюваних законом прав та інтересів не впливає на наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.

Санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено безальтернативний вид стягнення, який накладається на водіїв, а саме штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно з вимогами частини другої статті 33 КУпАП під час накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність, не враховуються.

Зі структури КУпАП вбачається, що правопорушення, за вчинення яких осіб притягнуто до адміністративної відповідальності, передбачене главою 10 «Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку», що, у свою чергу, з урахуванням приписів частини другої статті 33 КУпАП, виключає можливість суду при накладенні адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, визначеного статтею 130 КУпАП, брати до уваги особу порушника, його майновий стан, інші обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність тощо.

Вочевидь, адміністративне стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного частиною першою статті 130 КУпАП, отже законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що у справах № 947/158/25, № 947/1579/24 були складені протоколи про адміністративні правопорушення за відмову осіб від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння.

Відповідно до матеріалів справи № 947/33104/24 водій керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп’яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, порушення мовлення, від проходження огляду на стан алкогольного сп’яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі водій відмовився, всупереч вимогам працівників патрульної поліції залишив місце зупинки транспортного засобу, у зв’язку із чим його переслідували декілька екіпажів поліції.

У справі № 947/10841/24 протокол складено стосовно особи за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння.

За матеріалами справи № 947/8284/24 протокол про адміністративне правопорушення складено стосовно особи за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп’яніння.

Водночас, згідно із даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у день складення протоколу стосовно особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП у справі № 947/8284/24, відносно цієї ж особи складено протокол про адміністративне правопорушення за зберігання для власного вживання наркотичного засобу – канабісу, однак постановою судді Київського районного суду міста Одеси Чаплицького В.В. від 20 травня 2024 року у справі № 947/10109/24 закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 44 КУпАП у зв’язку із закінченням на момент розгляду справи строків, визначених статтею 38 КУпАП.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що постановами судді Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 водіїв визнано винними у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, та накладено на них адміністративні стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Указані постанови мотивовані висновками судді щодо необхідності застосування аналогії права, оскільки в КУпАП відсутня стаття, яка визначала б можливість призначення більш м’якого стягнення, ніж установлено законом, проте чинний Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом.

У справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 суддя Київського районного суду міста Одеси Іванчук В.М. враховував особи правопорушників (посилався на те, що особи, які притягуються до адміністративної відповідальності у справах № 947/158/25, № 947/10841/24 є діючими військовослужбовцями, у справах № 947/33104/24, № 947/8284/24 – військовослужбовцями, які проходять службу в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а у справі № 947/1579/24 особа є членом громадського формування з охорони громадського порядку).

Суддя Іванчук В.М. у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 враховував відсутність істотної шкоди громадським або державним інтересам, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність правопорушників, і тяжких наслідків від правопорушень.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя установила, що у 5 справах про адміністративні правопорушення (справи №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24) суддя Іванчук В.М. під час накладення адміністративного стягнення на водіїв за частиною першою статті 130 КУпАП ураховував відомості, що характеризують осіб, яких притягують до адміністративної відповідальності (хоча правила статті 33 КУпАП чітко й однозначно встановлюють заборону брати до уваги особу порушника, його майновий стан, інші обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті), а також пом’якшив безальтернативну санкцію, передбачену статтею 130 КУпАП, унаслідок чого особи, визнані винними у вчиненні адміністративного правопорушення, не понесли обов’язкового покарання, встановленого законом, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Суддя Іванчук В.М. у наданих поясненнях посилається на те, що ним реалізовано суддівський розсуд на стадії визначення виду адміністративного стягнення та під час індивідуалізації відповідальності ним враховані об’єктивні обставини, пов’язані з тривалою збройною агресією Російської Федерації проти України, та особу правопорушників, які проходять військову службу або залучені до виконання завдань із забезпечення обороноздатності та публічної безпеки, і забезпечено дотримання принципу пропорційності, оскільки застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за конкретних обставин могло б призвести до фактичного унеможливлення виконання ними службових, бойових або логістичних завдань, які безпосередньо пов’язані із відсіччю та стримуванням збройної агресії.

Надаючи оцінку поясненням судді та встановленим обставинам під час розгляду дисциплінарної справи, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя зазначає таке.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не робить винятків щодо застосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб, зокрема і для військовослужбовців.

Законодавець чітко встановив, що військовослужбовці, військовозобов’язані та резервісти під час проходження зборів за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах (частина перша статті 15 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Отже, законодавець збалансував інтереси військової служби та безпеки дорожнього руху, не передбачивши для військових жодних пільг у справах за статтею 130 КУпАП.

В свою чергу, вибірковий підхід щодо незастосування адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами для окремих категорій осіб не сприятиме довірі до судової влади, суперечитиме принципу рівності громадян перед законом та судом.

У Збройних Силах України наявна велика кількість військово-облікових спеціальностей, крім посади водія, і це навіть за умови позбавлення порушників права керування транспортними засобами допускало б можливість виконання ними інших обов’язків під час проходження військової служби.

Крім того, постанови не містять посилання на докази, аналізу їхнього дослідження у мотивувальній частині стосовно того, що вказані справи про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП пов’язані з виконанням військового обов’язку або під час виконання службових обов’язків військовослужбовця, особливо зважаючи на той факт, що у статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, визначено, що військова дисципліна зобов’язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов’язків військової служби, та містить окремий склад адміністративного порушення (стаття 172²⁰ КУпАП).

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя наголошує, що у справах №№ 947/33104/24, 947/8284/24 особи, яких притягнуто до адміністративної відповідальності, проходять службу в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, а тому, не видається можливим встановити рід і характер військової служби зазначених осіб, що виправдовувало б підставність оцінки суддею неможливості застосування обов’язкової санкції до військовослужбовців без шкоди для обороноздатності держави.

Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя встановила, що застосування суддею Іванчуком В.М. статей 33, 130 КУпАП характеризується непослідовністю і вибірковістю в окремих справах. Зокрема, у своїй практиці суддею, всупереч встановленому статусу військовослужбовця осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності, що зумовило звільнення від стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, не застосовано такого самого підходу, на відміну від цих справ, та суддя застосовував санкцію частини першої статті 130 КУпАП у повному обсязі, зокрема, у справах № 947/22363/24 (постанова від 20 грудня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123946491)), № 947/37913/24 (постанова від 27 грудня 2024 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/124092164)), № 947/3873/25 (постанова від 5 лютого 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125005005)), № 947/11071/25 (постанова від 22 жовтня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131163412)), № 947/36716/25 (постанова від 6 листопада 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/131568467)), № 947/38926/25 (постанова від 26 грудня 2025 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/132921020)).

Крім цього, у справі № 947/1579/24 особа, яку притягнуто до відповідальності, не була військовослужбовцем.

Таким чином, станом на день прийняття постанов у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 правила статті 33 КУпАП чітко й однозначно встановлюють заборону брати до уваги, зокрема, особу порушника, інші обставини, що пом’якшують відповідальність, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та приписи частини першої статті 130 КУпАП вказують на обов’язковість і безальтернативність застосування до правопорушників адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, проте, суддя Іванчук В.М. порушив такі прямі вимоги закону.

Водночас відступ від прямих вимог законодавства України, якими фактично обмежено судову дискрецію щодо визначення міри стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, у тому числі за статтею 130 КУпАП, не може бути виправдано жодними мотивами, оскільки свідчить про протиправне свавільне розширення сфери процесуальної компетенції суддею.

Наведені факти (наприклад, щодо особистісного правового статусу осіб) не можуть становити мотивів відхилення позиції держави, визначеної при встановленні пропорційного стягнення в межах реалізації виключної компетенції законодавчого органу на визначення діянь, які є адміністративними правопорушеннями, та відповідальність за них з огляду на положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України. Особливо у справах, пов’язаних із керуванням транспортними засобами з ознаками алкогольного або іншого сп’яніння, коли суспільний інтерес до справедливого розгляду є підвищеним.

Звільнення винних осіб від частини покарання за керування транспортним засобом у стані алкогольного чи іншого сп’яніння або за відмову осіб від проходження огляду на стан сп’яніння – одного з найбільш небезпечних для суспільства правопорушень – є не лише грубим порушенням закону, й створює в суспільстві небезпечну ілюзію безкарності. Фактично це стимулює повторне вчинення правопорушень, адже особа отримує чіткий сигнал: навіть за найбільш суворої санкції закону можна уникнути повного покарання. Такі дії судді нівелюють мету адміністративної відповідальності – виховання громадян у дусі дотримання законів, запобігання правопорушенням і забезпечення поваги до правопорядку.

Особливої гостроти ситуації надає той факт, що стаття 130 КУпАП містить одну з найбільш суворих санкцій у всьому Кодексі, що зумовлено підвищеною суспільною небезпекою діяння. Законодавець свідомо встановив безальтернативність стягнення, оскільки лише поєднання штрафу та позбавлення права керування може забезпечити реальне запобігання новим правопорушенням. Ігнорування суддею цієї безальтернативності прямо суперечить волі законодавця та грубо підриває засади верховенства права.

Частиною другою статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII встановлено, що суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Згідно з пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: умисне або внаслідок грубої недбалості допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод або інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

З огляду на викладене, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя дійшла висновку, що незастосування суддею Іванчуком В.М. закону, а саме статті 33 КУпАП, яка містить пряму заборону брати до уваги особу порушника, інші обставини, що пом’якшують відповідальність за правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, та пом’якшення безальтернативної санкції, передбаченої статтею 130 КУпАП, є грубим порушенням закону, що призвело до істотних негативних наслідків, які полягали в тому, що особи, яких визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, повною мірою не понесли покарання, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, а були безпідставно звільнені від частини адміністративної відповідальності за порушення, яке карається не лише шляхом накладення адміністративних стягнень у виді штрафу, а також і позбавленням спеціального права.

Безпідставне звільнення від частини покарання свідчить про невиконання завдань КУпАП щодо виховання особи, яка вчинила правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Це формує у громадян відчуття безкарності та уникнення покарання за керування транспортним засобом у стані сп’яніння в разі можливого вчинення правопорушення в майбутньому.

Здійснюючи правосуддя, суддя повинен застосовувати закон у такий спосіб, щоб не порушувати довіри громадян до справедливого судового розгляду незалежним і неупередженим судом.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що безпідставне звільнення від частини покарання є грубим порушенням закону, яке підриває довіру громадян до суду і свідчить про наявність ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, а саме: інше грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків.

З аналізу постанов №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 та пояснень судді Іванчука В.М. убачається, що судді було достеменно відомо про безальтернативний характер санкції, передбаченої статтею 130 КУпАП. У рішеннях суддя Іванчук В.М. прямо констатував відсутність у КУпАП положень, які дозволяли б призначення більш м’якого виду адміністративного стягнення, ніж передбачено законом. Водночас суддя Іванчук В.М., посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, застосував інший підхід у справах №№ 947/158/25, 947/33104/24, 947/10841/24, 947/8284/24, 947/1579/24 та фактично пом’якшив покарання винним особам, чим порушив імперативну заборону, встановлену статтями 33, 130 КУпАП. Суддя обрав позицію, яка суперечить закону, хоча вона не може застосовуватись усупереч чітким і однозначним приписам національного законодавства.

З огляду на наведене, враховуючи допущені суддею грубі порушення норм права під час ухвалення рішень і наслідки, які настали, вчинені суддею порушення не мають характеру суддівської помилки чи недбалості, а є результатом усвідомлених дій, спрямованих на безпідставне звільнення правопорушників від частини покарання, тобто вчинені умисно.

Отже, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вважає, що під час розгляду дисциплінарної справи встановлені чіткі та переконливі докази, які з точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності дають підстави виснувати про наявність у діях судді Іванчука В.М. складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (умисне допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, грубе порушення закону, що призвело до істотних негативних наслідків).

Частиною одинадцятою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці чи здійснення відповідного дисциплінарного провадження.

Станом на день складення висновку строк застосування щодо судді дисциплінарного стягнення не сплив із дня вчинення проступку, що мало місце протягом 2024–2025 років під час ухвалення рішень у проаналізованих справах.

Відповідно до вимог частини другої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності.

Характер дисциплінарного проступку судді Іванчука В.М. має ознаки грубого порушення закону, що призвело до настання істотних негативних наслідків, оскільки така категорія справ пов’язана з підвищеною суспільною небезпекою діяння, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та є суспільно значущою.

Вина судді Іванчука В.М. характеризується прямим умислом, оскільки вчинені суддею порушення є результатом усвідомлених дій, спрямованих на безпідставне звільнення правопорушників від частини покарання.

На момент учинення дисциплінарного проступку суддя Іванчук В.М. мав стаж роботи на посаді судді понад 20 років, що свідчить про достатній досвід стосовно розгляду справ про адміністративні правопорушення і усвідомлення всіх наслідків дій.

Згідно з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 квітня 2019 року № 72/ко-19 суддя Іванчук В.М. пройшов кваліфікаційне оцінювання та визнаний таким, що відповідає займаній посаді.

За характеристикою голови Київського районного суду міста Одеси від 9 квітня 2026 року (вх. № 3837/0/8-26 від 15 квітня 2026 року) Іванчук В.М. за час роботи суддею зарекомендував себе з позитивної сторони як грамотний юрист, досвідчений суддя. До виконання функціональних обов’язків ставиться добросовісно та сумлінно. Вживає усіх заходів, передбачених Конституцією і законами України та міжнародними актами, які є частиною національного законодавства, для поновлення порушених прав та інтересів, які охороняються законом, фізичних осіб, за умови своєчасного розгляду судових справ. У судовому процесі є нейтральним, ухвалює рішення на підставі принципів законності у правосудді. Судові документи складає юридично грамотно, в судових рішеннях зрозуміло викладає обставини справи та доводи обґрунтування рішення.

За даними офіційного вебсайту Вищої ради правосуддя та інформацією Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, наданою в листі вих. № 21-2235/26 від 14 квітня 2026 року (вх. № 3839/0/8-26 від 15 квітня 2026 року), рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 17 липня 2020 року № 2184/1дп/15-20 суддю Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 2502/1дп/15-24 від 19 серпня 2024 року суддю Київського районного суду міста Одеси Іванчука В.М. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Пунктом 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що суддя вважається таким, що не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження його не буде піддано новому дисциплінарному стягненню та підстава для нового стягнення не матиме місця протягом вказаного строку.

Розгляд матеріалів про адміністративні правопорушення, зокрема у справах №№ 947/33104/24, 947/10841/24 відбувся у грудні 2024 року, тобто протягом шести місяців з дня ухвалення рішення про накладення дисциплінарного стягнення у виді попередження рішенням Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 2502/1дп/15-24 від 19 серпня 2024 року, отже, відповідно до приписів пункту 1 частини першої статті 110 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII суддя Іванчук В.М. під час розгляду зазначених вище справ мав непогашене дисциплінарне стягнення.

Згідно з частиною шостою статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII за наявності непогашених дисциплінарних стягнень до судді має бути застосовано більш суворе дисциплінарне стягнення.

Підсумовуючи викладене, з огляду на грубе порушення суддею Іванчуком В.М. вимог закону, що призвело до настання істотних негативних наслідків, ступінь його вини, що характеризується прямим умислом, з урахуванням позитивної характеристики судді, стажу роботи на посаді судді, який становить понад 20 років, зважаючи, що суддя вчинив дисциплінарний проступок під час дії непогашеного стягнення, Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя доходить до висновку, що застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця буде пропорційним учиненому дисциплінарному проступку і відповідає статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Керуючись статтями 106, 108, 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 34, 49, 50 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя

 

вирішила:

 

притягнути суддю Київського районного суду міста Одеси Іванчука Вадима Миколайовича до дисциплінарної відповідальності та застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця.

Рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Вищої ради правосуддя в порядку і строки, встановлені статтею 51 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

 

 

Головуючий на засіданні

Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя

 

 

 

Члени Першої Дисциплінарної

палати Вищої ради правосуддя