Вища рада правосуддя, розглянувши висновок члена Вищої ради правосуддя Кваші О.О. за результатами перевірки відомостей, викладених у повідомленнях судді Господарського суду Одеської області Грабован Лілії Іванівни та судді Господарського суду Херсонської області Сулімовської Марини Богданівни (відряджена до Господарського суду Одеської області) про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя,
встановила:
до Вищої ради правосуддя 20 липня 2026 року (вх. № 2193/0/6-26, № 2199/0/6-26) надійшли повідомлення судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І. та судді Господарського суду Херсонської області Сулімовської М.Б. (відряджена до Господарського суду Одеської області) про втручання в діяльність суддів щодо здійснення правосуддя.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між членами Вищої ради правосуддя та протоколу передачі справи раніше визначеному члену Вищої ради правосуддя зазначені повідомлення передано члену Вищої ради правосуддя Кваші О.О. для перевірки.
Дослідивши матеріали перевірки та заслухавши доповідача – члена Вищої ради правосуддя Квашу О.О., Вища рада правосуддя встановила таке.
Зі змісту повідомлень убачається, що суддям Грабован Л.І., Сулімовській М.Б. стало відомо про надходження до Вищої ради правосуддя дисциплінарної скарги, нібито підписаної суддею Сулімовською М.Б., щодо вчинення дисциплінарного проступку суддею Грабован Л.І. під час розгляду справи № 916/1366/25.
У липні 2026 року суддя Сулімовська М.Б. поінформувала Вищу раду правосуддя та суддю Грабован Л.І., що вона цієї дисциплінарної скарги не подавала, а також просила Вищу раду правосуддя надати їй копію вказаної скарги із зазначенням способу її надходження. Після отримання 14 липня 2026 року копії дисциплінарної скарги суддя Сулімовська М.Б. з’ясувала, що скаргу скеровано на адресу Вищої ради правосуддя нібито від її імені, проте підписано невідомою особою.
На думку суддів Грабован Л.І., Сулімовської М.Б., подання завідомо неправдивих, підроблених скарг від імені третіх осіб без їхнього відома є очевидним зловживанням правом на звернення. Такі дії невідомих осіб спрямовані на штучне створення умов для дискредитації судді, дестабілізації належного вчинення правосуддя, психологічного тиску, а також можуть свідчити про намагання змусити суддю ухвалити певне процесуальне рішення або заявити самовідвід.
Судді Грабован Л.І. та Сулімовська М.Б. вважають, що такі дії невідомих осіб містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 358, 376 Кримінального кодексу України.
На виконання вимог частини четвертої статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді Грабован Л.І., Сулімовська М.Б. звернулися з повідомленнями про втручання в їхню діяльність як суддів щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора із проханням вжити відповідних заходів реагування.
Під час перевірки член Вищої ради правосуддя надіслав запит до Офісу Генерального прокурора із проханням надати відомості щодо дій, вчинених за результатами розгляду повідомлень суддів Грабован Л.І., Сулімовської М.Б.
Офіс Генерального прокурора листом від 23 липня 2026 року № 09/1/1-74802ВИХ-26 поінформував, що повідомлення суддів Грабован Л.І. та Сулімовської М.Б. скеровано до Одеської обласної прокуратури для перевірки.
Одеська обласна прокуратура листом від 7 серпня 2026 року № 09/1/1-5686ВИХ-26 (09/1/1-360-26) повідомила, що Приморська окружна прокуратура міста Одеси 31 липня 2026 року внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за № ____ та № ____ за фактом можливого втручання в діяльність суддів Сулімовської М.Б. та Грабован Л.І. відповідно. Проведення досудового розслідування в зазначених кримінальних провадженнях доручено слідчому відділу відділу поліції № 5 Одеського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Одеській області. Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва забезпечують прокурори Приморської окружної прокуратури міста Одеси. Досудове розслідування триває.
Пунктами 1, 2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32, 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та від 13 грудня 1985 року встановлено, що незалежність судових органів гарантується державою та закріплюється в конституції або законах країни. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що метою забезпечення незалежності судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом тільки на законній підставі та без будь-якого стороннього впливу.
Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Держава забезпечує особисту безпеку судді та членів його сім’ї (стаття 126 Конституції України).
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Реалізація зазначених гарантій здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій щодо забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина, утвердження й забезпечення яких є головним обов’язком держави (статті 3, 8, 55 Конституції України).
Згідно з юридичною позицією Конституційного Суду України, висловленою в рішеннях від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 12 липня 2011 року № 8-рп/2011, конституційну гарантію суддівської незалежності щодо заборони впливу на суддів у будь-який спосіб треба розуміти як заборону щодо суддів будь-яких дій незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, установ та організацій, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, фізичних та юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов’язків або схилити їх до винесення неправосудного рішення тощо.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що втручанням у діяльність судді є вплив на суддю, який проявляється у протиправній поведінці будь-яких інших осіб, яка створює реальні загрози його незалежності, перешкоди для справедливого, безстороннього, своєчасного виконання суддею своїх обов’язків відповідно до закону, з дотриманням засад і правил судочинства з метою перешкодити виконанню суддею професійних обов’язків, схилити його до винесення незаконного чи необґрунтованого рішення, порушити процесуальні норми, відмовитися від здійснення правосуддя, проявити упередженість тощо.
Судді Грабован Л.І., Сулімовська М.Б. пов’язують втручання в їхню діяльність як суддів щодо здійснення правосуддя з надсиланням до Вищої ради правосуддя невідомою особою дисциплінарної скарги щодо дій судді Грабован Л.І. під час розгляду справи № 916/1366/25, яку нібито підписала суддя Сулімовська М.Б.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного вебпорталу «Судова влада України», у провадженні судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І. перебувала справа № 916/1366/25 за заявою ТОВ «КОМПАНІЯ “ОКТАНТ”» до ТОВ «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ» про визнання банкрутом.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 13 липня 2026 року затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ». Вимоги кредиторів, не задоволені у зв’язку з недостатністю майна, визнав погашеними. Припинив юридичну особу ТОВ «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ» і повноваження ліквідатора ТОВ «РЕНІ-ТЕРМІНАЛ» арбітражного керуючого Коваленко І.А. Провадження у справі № 916/1366/25 закрив.
Відповідно до інформації, яка міститься в автоматизованій системі документообігу комп’ютерної програми «Д-3», до Вищої ради правосуддя 30 червня 2026 року (вх. № 1968/0/6-26) надійшла дисциплінарна скарга, підписана від імені судді Сулімовської М.Б., щодо дій судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І., яку на підставі автоматизованого розподілу справ передано дисциплінарному інспектору Вищої ради правосуддя для проведення попередньої перевірки.
2 липня 2026 року (вх. № 2001/0/6-26) до Вищої ради правосуддя від судді Сулімовської М.Б. надійшло повідомлення, що зазначену дисциплінарну скаргу щодо дій судді Господарського суду Одеської області Грабован Л.І. вона не подавала, та просила повернути її як сфальсифіковану.
Відповідно до частини першої статті 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення із скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи – через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування – через своїх керівників або представників.
Тобто чинним законодавством не передбачено жодних обмежень щодо права будь-якої особи на звернення до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою на дії судді.
Вища рада правосуддя дотримується правової позиції, згідно з якою реалізація особами передбачених законом прав, за відсутності ознак зловживання ними, не може бути розцінена як втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.
Водночас повідомлені суддями Грабован Л.І., Сулімовською М.Б. обставини щодо подання невідомими особами від імені судді Сулімовської М.Б. та з використанням її підпису дисциплінарної скарги щодо її колеги – судді Грабован Л.І., свідчать про спроби дискредитувати репутацію суддів та підірвати довіру до Господарського суду Одеської області, що несе загрозу авторитету правосуддя.
Оскільки такі дії невідомої особи можуть переслідувати мету здійснення тиску на суддів і перешкоджати виконанню ними своїх професійних обов’язків, їм мають надавати кримінально-правову оцінку правоохоронні органи в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Кожен факт має бути ретельно перевірений правоохоронними органами в порядку, встановленому цим Кодексом.
Довіра та повага до судової влади – гарантія ефективності системи правосуддя. Повага до авторитету судів – вимога європейських стандартів для демократичних держав, невід’ємна умова публічної довіри до судової влади, а в більш широкому значенні – довіри до норм права та держави загалом. У разі виникнення того чи іншого правового конфлікту особа звертається за його вирішенням до суду, спираючись на авторитет правосуддя.
У пункті 8 Висновку № 7 (2005) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про правосуддя та суспільство зазначено, що суди існують та сприймаються загалом громадськістю як належне місце для встановлення юридичних прав і обов’язків та вирішення пов’язаних з цим спорів. Суспільство ставиться з повагою та вірить у здатність судів здійснювати цю функцію.
Авторитет судової влади служить загальному зміцненню авторитету державної влади.
Відповідно до статті 131 Конституції України та статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» до повноважень Вищої ради правосуддя належить вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів.
Відповідно до наданих повноважень Вища рада правосуддя визначає наявність або відсутність фактів втручання в діяльність судді, а також дій, що несуть загрозу незалежності суддів та авторитету правосуддя, та у разі встановлення таких фактів вживає необхідних заходів для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, що визначені Законом України «Про Вищу раду правосуддя». Проте поняття «втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя» є оцінною категорією для цілей застосування положень статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Вища рада правосуддя установлює наявність або відсутність втручання в діяльність судді в аспекті необхідності / доцільності вжиття визначених законом заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя.
Водночас Вища рада правосуддя не має повноважень здійснювати кримінально-правову кваліфікацію протиправних дій, які порушують конституційний принцип незалежності суддів, та визначати міру відповідальності за них. Кваліфікацію дій, що містять ознаки кримінального правопорушення, здійснюють правоохоронні органи, які є суб’єктами безпосереднього реагування на протиправні дії, що вчиняються щодо суддів.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що Офіс Генерального прокурора організовує та координує діяльність усіх органів прокуратури з метою забезпечення ефективного виконання функцій прокуратури.
Пунктом 6 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду.
Беручи до уваги обставини, зазначені в повідомленнях суддів Грабован Л.І. та Сулімовської М.Б., враховуючи, що перевірку повідомлених обставин здійснюють правоохоронні органи в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, досудове розслідування у кримінальних провадженнях триває, Вища рада правосуддя дійшла висновку, що наявні підстави для вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя, встановлених статтею 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Вища рада правосуддя, керуючись статтею 131 Конституції України, статтями 3, 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя»,
вирішила:
звернутися до Офісу Генерального прокурора щодо надання інформації про розкриття та розслідування кримінальних правопорушень у кримінальних провадженнях, внесених 31 липня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № ____ та № ____ за частиною першою статті 376 Кримінального кодексу України за фактами, викладеними в повідомленнях судді Господарського суду Одеської області Грабован Лілії Іванівни, судді Господарського суду Херсонської області Сулімовської Марини Богданівни (відряджена до Господарського суду Одеської області).
Голова Вищої ради правосуддя
